Відмінності між версіями «Головна сторінка»

Версія за 22:53, 24 березня 2020

Головна сторінка
Тип	заклад вищої освіти
Рівень акредитації	четвертий рівень акредитації
Девіз	«Litteris et Artibus» (укр. «Наукам та Мистецтву»)
Гімн	Гаудеамус
Дата заснування	7 березня 1816 року
К-ть студентів	35 000
К-сть кандидатів наук	1316
К-сть докторів наук	367
К-сть співробітників	2 300
Попередник	Державний університет «Львівська політехніка»
Ректор	д.т.н, професор, Бобало Юрій Ярославович
Розташування (адреса)	79013, м. Львів, вул. Степана Бандери 12
Власний сайт	http://lp.edu.ua

Національний університет «Львівська політехніка» – найстаріший технічний заклад вищої освіти України та Східної Європи, заснований 1816 року як Реальна школа, з дозволу австрійського імператора Франца І. За результатами експертного рейтингу, Львівська політехніка впродовж останніх років входить до п'ятірки найкращих українських закладів вищої освіти[3]. Університет складається з 16 інститутів, понад 100 кафедр, відокремлених навчальних закладів, громадських організацій та загальних підрозділів.

Історія та сьогодення

Львівська політехніка — це університет трьох століть: ХІХ, ХХ, ХХІ. Це історичний бренд, сутність якого закодована у безсмертних словах присяги: «Litteris et Artibus» – «Наукам та Мистецтву», вірність якій зберігали десятки поколінь львівських політехніків. Львівська політехніка впродовж 200 років плекає українську технічну еліту, розвиває і примножує багаті наукові та освітні традиції, посідаючи гідне місце серед найавторитетніших закладів вищої освіти нашої держави. Львівська політехніка від моменту свого заснування зосереджувала освітню діяльність навколо наукових досліджень. Свої знання студентам передавали десятки видатних педагогів і науковців, світил технічної освіти і науки, авторів наймайстерніших винаходів. У літописі університету — духовні та інтелектуальні звершення десятків видатних особистостей: будівничих нетлінних храмів, архітекторів, хіміків, математиків, механіків, геодезистів. Вони стали символами Львівської політехніки, забезпечили їй поступ та розквітання, здобули для неї славу високого закладу освіти і науки. Наукові досягнення кожного з них — це не лише прояв таланту й невичерпної енергії, а передусім результат невтомної праці. Започатковане продовжує розвиватися в їхніх наукових школах, дає поштовх для створення та формування нових наукових шкіл і нових наукових напрямів. 7 березня 1816 року у Львові відкрито Цісарсько-королівську реальну школу. Утримувалася технічна школа за кошти нововведеного місцевого промислового податку. У навчальних планах Реальної школи основну роль акцентували на дисциплінах природничо-математичного циклу, а також кресленню, рисунку та вивченню нових сучасних мов. Навчальний процес у Реальній школі здійснювали на основі німецьких освітніх програм, які були пристосовані до місцевих вимог. Новостворена Реальна школа розмістилася у гарному будинку номер 20 на тодішній вулиці Пекарській (тепер – Вірменська). У цій навчальній будівлі поряд з великою лекційною залою, механічними та хімічними лабораторіями, лабораторією лиття, великою кімнатою для малювання та креслення, розмістили також кабінети адміністративного керівництва школи. На той час реальна освіта була протиставлення класичній та давала потрібні технічні знання для подальшої професійної діяльності. Вступати до Реальної школи дозволяли випускникам, які закінчили 4-річну Нормальну школу.

У 1825 році, згідно з Королівським декретом австрійського імператора Франца І, трикласне Цісарсько-королівське реальне училище було реорганізоване у Цісарсько-королівське училище технічних наук і торгівлі у Львові (вул. Вірменська, 20).

У 1835 році Училище технічних наук і торгівлі перетворили на Цісарсько-королівську реально-торговельну академію у Львові. Тут у 1841 році відкрили технічний факультет.

У 1844 році в будинку Даровського, що на сьогоднішній Вірменській, 2 відкрили Цісарсько-королівську технічну академію у Львові з технічним та торговельним відділами (факультетами).

У 1877 році академію перейменували на Вищу політехнічну школу і вона ввійшла до списку академічних шкіл Австро-Угорської імперії. Цього ж року новий навчальний рік розпочали в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери).

З 1921-го до 1939 року навчальний заклад називався Львівська політехніка, а після встановлення Радянської влади у 1939 році його було перейменували на Львівський політехнічний інститут.

У червні 1993 року, за рік до свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий – четвертий – рівень акредитації, статус університету та назву Державний університет «Львівська політехніка». У 2000-му році Політехніка отримала статус Національного університету.

8 липня 2009 року Кабінет Міністрів України на своєму засіданні надав Національному університету «Львівська політехніка» статус самоуправного дослідницького національного вищого навчального закладу.

З часу заснування і донині ректорами Львівської політехніки була ціла низка видатних вчених та освітян, серед яких — відомий архітектор Юліан Захарієвич, автор проєкту головного корпусу університету. У 1879 р. ректором Політехніки уперше став українець – Юліан Медведський. Першим демократично обраним ректором Львівської політехніки у незалежній Україні став Юрій Рудавський у 1991 р. З 2007 р. університет очолює професор Юрій Бобало.

Наука та навчання

Зараз у Львівській політехніці діє чимало визнаних в Україні та у світі наукових шкіл, зокрема за такими науково-технічними напрямами: наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і виробничі технології; енерго- та ресурсоощадні технології з урахуванням тенденцій раціонального природокористування і збереження довкілля; перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології; приладобудування та вимірювальна техніка; архітектура; геодезичний моніторинг та рефрактометрія. Високий рівень наукових досліджень підтверджують численні нагороди національного та міжнародного рівня. Викарбуваний на фронтоні головного корпусу Львівської політехніки напис «LITTERIS ET ARTIBUS» – «Науками і Мистецтвом» залишається актуальним, як і понад 200 років тому, адже саме зав¬дяки цим фундаментальним поняттям рухається весь цивілізаційний прогрес людства. Львівська політехніка сьогодні – це потужний освітньо-науковий центр України, один із найстаріших вищих технічних освітніх закладів Європи та світу. У структурі університету — 16 навчально-наукових інститутів, 9 коледжів, понад 100 кафедр. В університеті здобувають знання понад 35 тисяч студентів, із них більше 20 тисяч — денної форми навчання. Університет готує бакалаврів, магістрів та докторів філософії. Тут розвинена інфраструктура підготовки кадрів найвищої кваліфікації (докторантура за 38 спеціальностями, аспірантура за 54 спеціальностями, 23 спеціалізовані вчені ради за 55 спеціальностями, з яких 18 – для захисту докторських дисертацій за 47 спеціальностями). Щороку аспіранти, докторанти та працівники університету захищають близько 30 докторських та майже 100 кандидатських дисертацій. Забезпечують освітній процес та працюють над проведенням фундаментальних і прикладних досліджень та науково-експериментальних розробок понад 2300 штатних наукових та науково-педагогічних працівників, зокрема 367 докторів наук та 1316 кандидатів наук. Львівська політехніка має розвинену інфраструктуру і потужну матеріально-технічну базу для проведення наукових досліджень за широким спектром напрямів. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи здійснюють у науково-дослідному конструкторському інституті електронної вимірювальної та обчислювальної техніки (НДKI EЛBIT), науково-дослідному центрі твердотільної електроніки та сенсорів «Кристал», 67 науково-дослідних лабораторіях (НДЛ), науково-проєктній лабораторії, територіальній науково-дослідній лабораторії, 8 галузевих НДЛ, регіональній НДЛ, навчально-науковій лабораторії, двох випробувальних лабораторіях, органі сертифікації, центрі технологічної безпеки, спільних науково-дослідних лабораторіях з академічними і галузевими установами та підприємствами. Розробки, що створили науковці університету, впроваджено на підприємствах хімічної, машинобудівної, будівельної, металургійної та аерокосмічної галузей і в оборонному комплексі.

Міжнародна співпраця

Набула інтенсивного розвитку міжнародна науково-технічна та освітня співпраця із закордонними університетами, науковими інституціями та компаніями. Науковці Львівської політехніки співпрацюють із закладами вищої освіти та науково-дослідними установами, промисловими та маркетинговими фірмами Австрії, Голландії, Ізраїлю, Іспанії, Італії, Канади, Китаю, Литви, Німеччини, Польщі, Словаччини, США, Франції, Чехії, Швейцарії, Швеції, Японії. У межах міжнародної науково-технічної співпраці наукові колективи виконують науково-дослідні роботи за міжнародними ґрантами, спільними проєктами під егідою МОН України та за госпдоговорами і контрактами з країнами Європи, США. Налагоджено обмін студентами і викладачами із закордонними партнерами.

Львівська політехніка у рейтингах

Університет протягом останніх років – серед найкращих закладів вищої освіти України за підсумками міжнародних та національних рейтингів (World University Rankings Times Higher Education, QS University Rankings: EECA, рейтингу за кількістю цитувань Scopus тощо).

Структура університету

Управління університетом

Управління Університетом спирається на Статут Національного університету «Львівська політехніка».

Відповідно до Статуту Університету, управління базується на засадах:

• автономії та самоврядування;

• розмежування прав, обов'язків і відповідальності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, органів управління вищою освітою, керівництва Університету та його структурних підрозділів;

• поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;

• незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.

Управляють Університетом Ректор, Ректорат та Наглядова рада.

Керівником Університету є Ректор, який діє на засадах єдиноначальності, згідно з чинним законодавством та Статутом.

Органом управління, призначеним для систематичного обговорення та погодження основних питань оперативної діяльності Університету, є Ректорат. Ректорат очолює Ректор, який визначає персональний склад Ректорату та провадить його засідання.

Найвищим колегіальним органом громадського самоврядування Львівської політехніки є Конференція колективу.

Найважливіші питання діяльності та розвитку Університету розглядає Вчена рада Університету.

Приймає студентів на навчання до Національного університету «Львівська політехніка» Приймальна комісія.

Управління на рівні Навчально-наукового Інституту здійснює Директор Інституту. Колегіальними органами управління в Інституті є Збори колективу Інституту та Вчена рада Інституту.

Управління на рівні кафедри здійснює Завідувач кафедри та колегіальний орган управління кафедри – засіданням кафедри.

Управління окремими підрозділами університету здійснює Начальник підрозділу.

Всю функційну діяльність студентів, викладачів та співробітників регулюють Правилами внутрішнього розпорядку Національного університету «Львівська політехніка».

Навчально-наукові інститути

• Інститут архітектури;
• Інститут будівництва та інженерії довкілля;
• Інститут геодезії;
• Інститут гуманітарних та соціальних наук;
• Інститут сталого розвитку ім. В’ячеслава Чорновола;
• Інститут економіки і менеджменту;
• Інститут енергетики та систем керування;
• Інститут інженерної механіки та транспорту;
• Інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій;
• Інститут комп’ютерних технологій, автоматики та метрології;
• Інститут підприємництва та перспективних технологій;
• Інститут адміністрування та післядипломної освіти;
• Інститут права, психології та інноваційної освіти;
• Інститут прикладної математики та фундаментальних наук;
• Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки;
• Інститут хімії та хімічних технологій.

Відокремлені навчальні заклади університету

• Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою
• Інститут дистанційного навчання
• Техніко-економічний коледж
• Технічний коледж
• Автомобільно-дорожній коледж
• Коломийський політехнічний коледж
• Золочівський коледж
• Технологічний коледж
• Львівський коледж «Інфокомунікації»

Громадські об'єднання

• Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених
• Народний дім «Просвіта»
• Спортивний клуб Львівської політехніки
• Профком працівників Львівської політехніки
• Колегія та профком студентів і аспірантів
• Товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка Львівської політехніки
• Музей історії (історія та сучасність Львівської політехніки)

Загальноуніверситетські структурні підрозділи

• Видавництво Львівської політехніки
• Технопарк
• Проектно-конструкторське об’єднання «Політехніка»
• Відділ міжнародних зв'язків Національного університету «Львівська політехніка»
• Науково-технічна бібліотека
• Центр інформаційного забезпечення (ЦІЗ) Національного університету «Львівська політехніка»
• Навчально-технічний центр мережевих технологій (НТЦ МТ)
• Архів
• Канцелярія
• Відділ кадрів
• Відділ кадрового забезпечення
• Відділ працевлаштування та зв’язків з виробництвом‎
• Навчально-методичний відділ
• Студентський відділ
• Відділ забезпечення функціонування системи управління якістю освіти
• Інтелектуальний навчально-науковий центр професійно-кар'єрної орієнтації
• Підготовче відділення для іноземних студентів «Компіс»
• Відділ молодіжної політики та питань соціального розвитку
• Міжвузівський юридичний відділ
• Відділ охорони праці
• Приймальна комісія
• Студентське містечко Львівської політехніки
• Навчально-оздоровчий табір «Політехнік-1»
• Навчально-оздоровчий табір «Політехнік-2»
• Навчально-оздоровчий табір «Політехнік-3»
• Навчально-оздоровчий табір «Політехнік-4»

Науково-дослідницька діяльність

З перших років свого заснування Львівська політехніка зарекомендувала себе потужним осередком науки й освіти в Європі, генератором технічних ідей та винаходів. На основі багаторічної теоретичної й експериментальної діяльності в університеті склалися відомі в Україні та за її межами наукові школи, що займають провідні позиції в Україні за такими науково-технічними напрямами: наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і технології; енерго- та ресурсозберігаючі технології; фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології; приладобудування й вимірювальна техніка.

В структурі управління науковими дослідженнями є:

• Науково-дослідна частина (НДЧ)
• Науково-технічна рада
• Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених

Вся науково-технічна діяльність в системі університету є складовою частиною підготовки спеціалістів і здійснюється в рамках науково-дослідної частини (НДЧ) науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, державними замовленнями, програмами, проєктами.

Основні наукові напрями Національного університету «Львівська політехніка»

(затверджені Вченою радою Національного університету «Львівська політехніка» 24.06.2014 р. протокол № 5)

1. Формування архітектурно-містобудівельними засобами середовища людського проживання.
2. Теоретичні та експериментальні дослідження будівельних конструкцій будівель, споруд і мостів, розроблення енерго- та ресурсоощадних технологій будівництва, прогресивних будівельних матеріалів та підвищення енергоефективності систем теплогазопостачання і раціонального водокористування.
3. Геоінформаційний моніторинг та оцінювання стану навколишнього середовища методами геодезії, картографії, дистанційного зондування та кадастру.
4. Актуальні проблеми гуманітарних і суспільствознавчих наук.
5. Ресурсозберігаючі технології, природоохоронні заходи та засади оцінювання і використання реакраційно-туристичного потенціалу територій.
6. Проблеми економіки та управління інноваційним розвитком.
7. Ресурсозберігаючі технології та інтелектуальні системи керування в енергозабезпеченні об’єктів економічної діяльності.
8. Створення новітніх технологій, технічних систем та матеріалів у промисловості та транспорті, діагностика машин, конструкцій і споруд.
9. Перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології.
10. Розроблення теоретичних основ, технічних та програмних засобів, математичного забезпечення комп’ютерних, вимірювальних, керуючих систем та систем захисту інформації, їх метрологічне забезпечення та сертифікаційне випробування.
11. Правові, психологічні та інформаційні проблеми розвитку державності в Україні.
12. Розроблення математичних методів та фізико-механічних моделей і їх застосування до розв’язування прикладних задач.
13. Інфокомунікаційні радіоелектронні, електронні та оптоелектронні системи та пристрої, матеріали та компоненти.
14. Розроблення теоретичних основ та технологій процесів одержання нових органічних і неорганічних речовин та матеріалів різного призначення.
15. Діаспора та міграційні процеси в українському та світовому вимірах: політологічний, економічний, освітній, культурологічний аспект.