Головна сторінка

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
Головна сторінка
Nulp logo ukr.jpg
Тип заклад вищої освіти
Рівень акредитації четвертий рівень акредитації
Девіз «Litteris et Artibus» (укр. «Науками та Мистецтвами»)
Гімн Гаудеамус
Дата заснування 7 березня 1816 р.
К-ть студентів 38788 (на 2022 р.)
К-сть кандидатів наук 1309 (на 2022 р.)
К-сть докторів наук 439 (на 2022 р.)
Попередник Державний університет «Львівська політехніка»
Ректор д.т.н, професор Бобало Юрій Ярославович
Розташування (адреса) 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери 12
Власний сайт https://lpnu.ua

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» — найстаріший технічний заклад вищої освіти України та Східної Європи, заснований 1816 року із дозволу австрійського імператора Франца І як реальна школа. За результатами експертного рейтингу, Львівська політехніка впродовж останніх років входить до п'ятірки найкращих українських закладів вищої освіти [3]. Університет складається з 16 інститутів, понад 100 кафедр, 9 відокремлених навчальних закладів, громадських організацій та загальних підрозділів.

Історія та сьогодення

Львівська політехніка — це університет трьох століть: ХІХ, ХХ, ХХІ. Це історичний бренд, сутність якого закодована у безсмертних словах присяги: «Litteris et Artibus» — «Науками та Мистецтвами», вірність якій зберігали десятки поколінь львівських політехніків.

Львівська політехніка впродовж 200 років плекає українську технічну еліту, розвиває і примножує багаті наукові та освітні традиції, посідаючи гідне місце серед найавторитетніших закладів вищої освіти нашої держави.

Львівська політехніка від моменту свого заснування зосереджувала освітню діяльність навколо наукових досліджень. Свої знання студентам передавали десятки видатних педагогів і науковців, світил технічної освіти і науки, авторів наймайстерніших винаходів.

У літописі університету — духовні та інтелектуальні звершення десятків видатних особистостей: будівничих нетлінних храмів, архітекторів, хіміків, математиків, механіків, геодезистів. Вони стали символами Львівської політехніки, забезпечили їй поступ та розквітання, здобули для неї славу високого закладу освіти і науки. Наукові досягнення кожного з них — це не лише прояв таланту й невичерпної енергії, а передусім результат невтомної праці. Започатковане продовжує розвиватися в їхніх наукових школах, дає поштовх для створення та формування нових наукових шкіл і нових наукових напрямів.

7 березня 1816 року у Львові відкрито Цісарсько-королівську реальну школу. Утримувалася вона за кошти нововведеного місцевого промислового податку. У навчальних планах Реальної школи основну роль акцентували на дисциплінах природничо-математичного циклу, а також кресленню, рисунку та вивченню нових сучасних мов. Навчальний процес у Реальній школі здійснювали на основі німецьких освітніх програм, які були пристосовані до місцевих вимог. Новостворена Реальна школа розмістилася у будівлі на площі Каструм. У ній поряд із великою лекційною залою, механічними та хімічними лабораторіями, лабораторією лиття, великою кімнатою для малювання та креслення, розмістили також кабінети адміністративного керівництва школи. На той час реальна освіта була противагою класичній та давала потрібні технічні знання для подальшої професійної діяльності. Вступати до Реальної школи дозволяли випускникам, які закінчили 4-річну Нормальну школу.

У 1835 році Цісарсько-королівську реальну школу перетворили на Цісарсько-королівську реально-торговельну академію у Львові. Тут у 1841 році відкрили технічний факультет.

У 1844 році в будинку Даровського, що на сьогоднішній Вірменській, 2 відкрили Цісарсько-королівську технічну академію у Львові з технічним та торговельним відділами (факультетами). Тривалий час саме 1844 рік вважали датою заснування університету.

У 1877 році академію перейменували на Вищу політехнічну школу і вона ввійшла до списку академічних шкіл Австро-Угорської імперії. Цього ж року новий навчальний рік розпочали в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери).

З 1921-го до 1939 року навчальний заклад називався Львівська політехніка, а після встановлення Радянської влади у 1939 році його було перейменували на Львівський політехнічний інститут.

У червні 1993 року, за рік до 150-річчя відкриття Цісарсько-королівської технічної академії, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий – четвертий – рівень акредитації, статус університету та назву Державний університет «Львівська політехніка». Через рік в університеті широко відзначили його 150-річчя, спираючись на дату заснування — 1844 рік. У 2000-му році Політехніка отримала статус Національного університету.

8 липня 2009 року Кабінет Міністрів України на своєму засіданні надав Національному університету «Львівська політехніка» статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу.

З часу заснування і донині ректорами Львівської політехніки була ціла низка видатних вчених та освітян, серед яких — відомий архітектор Юліан Захарієвич, автор проєкту головного корпусу університету. У 1879 р. ректором Політехніки уперше став українець — Юліан Медведський. Першим демократично обраним ректором Львівської політехніки у незалежній Україні став Юрій Рудавський у 1991 р. З 2007 р. університет очолює професор Юрій Бобало.

Наука та навчання

Зараз у Львівській політехніці діє чимало визнаних в Україні та у світі наукових шкіл, зокрема за такими науково-технічними напрямами:

  • Наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і виробничі технології
  • Енерго- та ресурсоощадні технології з урахуванням тенденцій раціонального природокористування і збереження довкілля
  • Перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології
  • Приладобудування та вимірювальна техніка
  • Архітектура
  • Геодезичний моніторинг та рефрактометрія

Високий рівень наукових досліджень підтверджують численні нагороди національного та міжнародного рівня.

Викарбуваний на фронтоні головного корпусу Львівської політехніки напис «LITTERIS ET ARTIBUS» — «Наукам та Мистецтвам» залишається актуальним, як і понад 200 років тому, адже саме завдяки цим фундаментальним поняттям рухається весь цивілізаційний прогрес людства.

Львівська політехніка сьогодні — це потужний освітньо-науковий центр України, один із найстаріших вищих технічних освітніх закладів Європи та світу. У структурі університету — 16 навчально-наукових інститутів, 9 коледжів, понад 100 кафедр. В університеті здобувають знання понад 35 тисяч студентів, із них більше 20 тисяч — денної форми навчання. Університет готує бакалаврів, магістрів та докторів філософії. Тут розвинена інфраструктура підготовки кадрів найвищої кваліфікації (докторантура за 38 спеціальностями, аспірантура за 54 спеціальностями, 23 спеціалізовані вчені ради за 55 спеціальностями, з яких 18 — для захисту докторських дисертацій за 47 спеціальностями). Щороку аспіранти, докторанти та працівники університету захищають близько 30 докторських та майже 100 кандидатських дисертацій.

Забезпечують освітній процес та працюють над проведенням фундаментальних і прикладних досліджень та науково-експериментальних розробок понад 2300 штатних наукових та науково-педагогічних працівників, зокрема 367 докторів наук та 1316 кандидатів наук.

Львівська політехніка має розвинену інфраструктуру і потужну матеріально-технічну базу для проведення наукових досліджень за широким спектром напрямів. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи здійснюють у науково-дослідному конструкторському інституті електронної вимірювальної та обчислювальної техніки (НДKI EЛBIT), науково-дослідному центрі твердотільної електроніки та сенсорів «Кристал», 67 науково-дослідних лабораторіях (НДЛ), науково-проєктній лабораторії, територіальній науково-дослідній лабораторії, 8 галузевих НДЛ, регіональній НДЛ, навчально-науковій лабораторії, двох випробувальних лабораторіях, органі сертифікації, центрі технологічної безпеки, спільних науково-дослідних лабораторіях з академічними і галузевими установами та підприємствами. Розробки, що створили науковці університету, впроваджено на підприємствах хімічної, машинобудівної, будівельної, металургійної та аерокосмічної галузей і в оборонному комплексі.

Міжнародна співпраця

Набула інтенсивного розвитку міжнародна науково-технічна та освітня співпраця із закордонними університетами, науковими інституціями та компаніями. Науковці Львівської політехніки співпрацюють із закладами вищої освіти та науково-дослідними установами, промисловими та маркетинговими фірмами Австрії, Голландії, Ізраїлю, Іспанії, Італії, Канади, Китаю, Литви, Німеччини, Польщі, Словаччини, США, Франції, Чехії, Швейцарії, Швеції, Японії. У межах міжнародної науково-технічної співпраці наукові колективи виконують науково-дослідні роботи за міжнародними ґрантами, спільними проєктами під егідою МОН України та за госпдоговорами і контрактами з країнами Європи, США. Налагоджено обмін студентами і викладачами із закордонними партнерами.

Львівська політехніка у рейтингах

Університет протягом останніх років — серед найкращих закладів вищої освіти України за підсумками міжнародних рейтингів: Рейтингу світових університетів Times Higher Education (World University Rankings Times Higher Education, The WUR), QS University Rankings: QS Global World Ranking, EECA), Міжнародному рейтингу інтернетприсутності Webometrics; у національних рейтингах: Scopus, Академічному рейтингу «ТОП-200 Україна», Консолідованому рейтингу ЗВО України 2017 року.

Структура університету

Управління університетом

Управління Університетом здійснюється згідно зі Статутом Національного університету «Львівська політехніка».

Відповідно до Статуту Університету, управління базується на засадах:

  • автономії та самоврядування
  • розмежування прав, обов'язків і відповідальності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, органів управління вищою освітою, керівництва Університету та його структурних підрозділів
  • поєднання колегіальних та єдиноначальних засад
  • незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій

Управляють Університетом Ректор, Ректорат та Наглядова рада.

Керівником Університету є Ректор, який діє на засадах єдиноначальності, згідно з чинним законодавством та Статутом.

Органом управління, призначеним для систематичного обговорення та погодження основних питань оперативної діяльності Університету, є Ректорат. Ректорат очолює Ректор, який визначає персональний склад Ректорату та провадить його засідання.

Найвищим колегіальним органом громадського самоврядування Львівської політехніки є Конференція колективу.

Найважливіші питання діяльності та розвитку Університету розглядає Вчена рада Університету.

Приймає студентів на навчання до Національного університету «Львівська політехніка» Приймальна комісія.

Управління на рівні Навчально-наукового Інституту здійснює Директор Інституту. Колегіальними органами управління в Інституті є Збори колективу Інституту та Вчена рада Інституту.

Управління на рівні кафедри здійснює Завідувач кафедри та колегіальний орган управління кафедри – засіданням кафедри.

Управління окремими підрозділами університету здійснює Начальник підрозділу.

Всю функційну діяльність студентів, викладачів та співробітників регулюють Правилами внутрішнього розпорядку Національного університету «Львівська політехніка».

Навчально-наукові інститути

Відокремлені навчальні заклади університету

Органи громадського самоврядування університету

Громадські організації

Загальноуніверситетські структурні підрозділи

Науково-дослідницька діяльність

З перших років свого заснування Львівська політехніка зарекомендувала себе потужним осередком науки й освіти в Європі, генератором технічних ідей та винаходів. На основі багаторічної теоретичної й експериментальної діяльності в університеті склалися відомі в Україні та за її межами наукові школи, що займають провідні позиції в Україні за такими науково-технічними напрямами: наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і технології; енерго- та ресурсозберігаючі технології; фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології; приладобудування й вимірювальна техніка.

У структурі управління науковими дослідженнями є:

Вся науково-технічна діяльність в системі університету є складовою частиною підготовки спеціалістів і здійснюється в рамках науково-дослідної частини (НДЧ) науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, державними замовленнями, програмами, проєктами.

Основні наукові напрями Національного університету «Львівська політехніка»

(затверджені Вченою радою Національного університету «Львівська політехніка» 24.06.2014 р. протокол №5)

  1. Формування архітектурно-містобудівельними засобами середовища людського проживання.
  2. Теоретичні та експериментальні дослідження будівельних конструкцій будівель, споруд і мостів, розроблення енерго- та ресурсоощадних технологій будівництва, прогресивних будівельних матеріалів та підвищення енергоефективності систем теплогазопостачання і раціонального водокористування.
  3. Геоінформаційний моніторинг та оцінювання стану навколишнього середовища методами геодезії, картографії, дистанційного зондування та кадастру.
  4. Актуальні проблеми гуманітарних і суспільствознавчих наук.
  5. Ресурсозберігаючі технології, природоохоронні заходи та засади оцінювання і використання реакраційно-туристичного потенціалу територій.
  6. Проблеми економіки та управління інноваційним розвитком.
  7. Ресурсозберігаючі технології та інтелектуальні системи керування в енергозабезпеченні об’єктів економічної діяльності.
  8. Створення новітніх технологій, технічних систем та матеріалів у промисловості та транспорті, діагностика машин, конструкцій і споруд.
  9. Перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології.
  10. Розроблення теоретичних основ, технічних та програмних засобів, математичного забезпечення комп’ютерних, вимірювальних, керуючих систем та систем захисту інформації, їх метрологічне забезпечення та сертифікаційне випробування.
  11. Правові, психологічні та інформаційні проблеми розвитку державності в Україні.
  12. Розроблення математичних методів та фізико-механічних моделей і їх застосування до розв’язування прикладних задач.
  13. Інфокомунікаційні радіоелектронні, електронні та оптоелектронні системи та пристрої, матеріали та компоненти.
  14. Розроблення теоретичних основ та технологій процесів одержання нових органічних і неорганічних речовин та матеріалів різного призначення.
  15. Діаспора та міграційні процеси в українському та світовому вимірах: політологічний, економічний, освітній, культурологічний аспект.
Отримано з https://wiki.lpnu.ua/wiki/index.php?title=Головна_сторінка&oldid=71568