14 навчальний корпус

14 навчальний корпус. Вигляд з подвір'я

Зміст

1 Розташування
2 Кафедри
3 Історія будівлі
4 Старі фото
5 Джерела

Розташування

14 навчальний корпус Національного університету «Львівська політехніка» знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Професорська, 1а.

Кафедри

У приміщенні корпусу розміщені такі кафедри Інституту інженерної механіки та транспорту:

• Кафедра проектування та експлуатації машин (ПЕМ).
• Кафедра механіки та автоматизації машинобудування (МАМ).
• Кафедра технології машинобудування (ТМБ).

Історія будівлі

14 навчальний корпус. Вигляд з вул. Бібліотечної

Статуя Божої Матері, відновлена за сприяння колективу та студентів ІІМТ

14 навчальний корпус займає будівлю, яка в давнину належала монастирю св. Марії Магдалини. В 1600 р. землі, на яких його зведено, власниця Анна Пстроконська подарувала разом з будівлями і садом монахам-домініканцям. Ця земельна ділянка мала назву "100 полів". З дозволу міського магістрату тут повинна була розміститися духовна семінарія. Замість семінарії домініканці почали будувати дерев’яний костел. Це викликало обурення жителів Львова. Адже укріплене місце на горі, потрапивши до рук ворога, могло стати небезпечним для міста. До того ж церковні землі не оподатковувалися, що завдавало збитків міській скарбниці. Тому в 1612 р. юрба міщан розігнала будівельників. Незважаючи на це, у 1615 — 1630 р.р. костел добудували. І вже не дерев’янний, а кам’яний. Семінарію теж збудували. За традицією будинок семінарії був дерев’янним і знаходився поруч із костелом.

У першій пол. 18 ст. семінарія і частина костелу згоріли. Руїни стали вівтарем для нової костелу, який отримав новий фасад з двома баштами (арх. М. Урбаник). Відновлений костел і монастир отримали назву «домінікани за стіною». До речі, це єдина культова споруда у Львові, під час спорудження якої враховані закони акустики.

Після реформ цісаря Йосифа ІІ у 1786 р. костел зробили приходським, а в монастирі відкрили в’язницю для жінок легкої поведінки. В’язниця проіснувала до 1922 р. В 1870 р. башти костелу увінчали бароковими дахами, які збереглися до наших днів [1]. Через десять років рівень грунту понизили і до костелу добудували кам'яні сходи з терасою.

У 1932 р. в приміщенні костелу встановлено виготовлений в Чехії орган фірми Rieger-Kloss (м. Крнов, Північна Моравія). Після другої світової війни орган перестав діяти. У 1962 р. радянська влада передала приміщення костелу і монастиря Львівському політехнічному інституту. В костелі розмістили спортивний зал, а в келіях монастиря — навчальні лабораторії. Частину старовинних церковних меблів (вівтарі, амвон, картини, скульптури, сповідальні, лави) зруйнували, решту передали місцевим органам влади, а потім — музеям. Баптистерій костелу перетворили на туалети, а унікальні фрески Яна Генріка Розена, які в ньому знаходилися, замалювали. З церковних веж зняли хрести. Фігуру Божої Матері 1580 р. з каплиці перед костелом знищили. Із старовинного багатого оздоблення костелу залишилися тільки сцени із життя святої Марії Магдалини над головним вівтарем, написані на штукатурці у 1634 р. В. Кєларом і відновлені у 1926 р. Яніною Рейхерт-Тоц [2].

У 1968 — 69 р.р. було вирішено відремонтувати орган. Фірма Rieger-Kloss встановила новий пульт, відновила втрачені труби. Зараз їх більше 4 тисяч. Першим і постійним органістом протягом 20 років був Самуїл Дайч, викладач кафедри фортепіано Львівської консерваторії. Його концерти завжди збирали повний зал слухачів. У 1988 р. була виконана друга черга реконструкції органа і відкрито Будинок органної та камерної музики. Постійним органістом став Віталій Півнов. Але виникла нова проблема. Стіни костелу дали усадку, що загрожувало падінням стелі. Щоб врятувати костел і орган, були виконані будівельні роботи. З 1998 р. в костелі проходять римо-католицькі богослужіння [3].

У 2010 р. відновлено скульптурний образ Божої Матері. Ініціювали відновлення викладачі та студенти Інституту інженерної механіки та транспорту, а архітектурно-планувальне вирішення її відновлення розробив заступник директора Інституту архітектури Ярослав Ракочий [4].