Нікодемович Мар'ян
Нікодемович Мар'ян (2.02.1890 – 8.02.1952) – львівський архітектор, доцент Львівської Політехніки/Львівського політехнічного інституту
| Нікодемович Мар'ян | |
 Мар'ян Нікодемович | |
| Дата народження | 2.02.1890 |
|---|---|
| Місце народження | Мельниця-над-Дністром |
| Помер | 8.02.1952 Львів |
| Поховання | Янівський цвинтар |
| Батько | Ігнатій Нікодемович |
| Матір | Любіна Левицька |
| Дружина | Олена Должанська |
| Громадянство | Австро-Угорська монархія, Польська Республіка, УРСР. |
| Alma mater | Цісарсько-королівська політехнічна школа у Львові |
Зміст
Життєпис
Походження та родина
Народився 2 лютого 1890 р. у с. Мельниця-над-Дністром Борщівського дистрикту Тернопільського округу Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (сьогодні смт. Мельниця-Подільська Чортківський район Тернопільська область, Україна). Відомо, що його батько Ігнатій (вірменин за походженням) працював у суді, а мати Любіна – донька знаного греко-католицького священника Йосифа Левицького . Ігнатій та Любіна, окрім спільних дітей Мар'яна й Олени (деякі джерела вказують Галини), виховували сина Ромульда та дочку Марію-Магдалену від першого шлюбу чоловіка (деякі джерела вказують ще про одну дитину – Максиміліана). Коли Мар’янові було вісім років його батько помер. 14 лютого 1915 р. Мар'ян Нікодемович одружився з Оленою Должанською . Оскільки дружина була греко-католичкою шлюб відбувся в храмі Преображення Господнього (сьогодні - вул. Краківська, 21 ). У шлюбі вони мали трьох синів (хрещені та виховані в латинському обряді): Євгена, Олександра, Андрія.
Освіта
• Класична гімназія м. Бережани (атестат отримав 23 червня 1908 р.)
• Інженерний відділ (факультет) Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові (1908–1915 рр.).
Серед викладачів, які формували компетентності Маряна були такі відомі професори: Стефан Брила, Густав Бізанц, Адольф Шишко-Богуш, Теодор Таловський, Тадеуш Обмінський та Станіслав Ноаковський .
Зв'язок з Політехнікою
Викладацьку діяльність він розпочав фактично ще студентом. Невдовзі після закінчення навчання був призначений старшим асистентом при кафедрі сферичної астрономії та вищої геодезії (1916-1921), потім доцентом кафедри загального будівництва у проф. Тадеуша Обмінського (1921-1928). Від 1916 р. Мар’ян Нікодемович – член Політехнічного товариства у Львові, пізніше також Спілки польських архітекторів у Львові та Спілки архітекторів Речі Посполитої. Певний час не викладав у політехніців. Тоді викладацькою діяльністю був зайнятий у Художньо-промисловій школі (1927-1928, 1930-1936). У 1944 р. повернувля до викладацької діяльності в alma mater. У Львівському політехнічному інституті працював на кафедрі живописної перспективи нарисної геометрії до 1950 р. Через відмову пройти ідеологічну підготовку він зазнав численних репресій: працевлаштування лаборантом, утиски на робочих місцях, часті обшуки, розкрадання власного майна.
Архітектурна діяльність
Практичні навики професії Мар'ян освоював ще у студентські роки (1912-1914) у будівельній фірмі Вітольда Мінкевича і Владислава Дердацького. Вже тоді він брав участь у різних конкурсах, зокрема отримав першу премію в конкурсах на будівлю міської ради в Бережанах. Керівники фірми писали, що підчас праці у їхньому офісі, Мар'ян Нікодемович «займався проектуванням, ретельною розробкою планів і деталей, складанням кошторисів; виконував будь-які види діяльності пов'язані з будівництвом» .
У 1915 р. працював у технічному департаменті Львівського магістрату (1915-12.05.1919) . Там займався реставрацією кам'яниці Корнякта. Ще працюючи в департаменті магістрату він влаштувався до львівської Дирекції державної залізниці. У серпні 1919 р. влаштувався в конструкторське бюро Владислава Дердацького та Станіслава Ревуцького, де працював до 30 вересня 1922 р.
Все доросле життя Мар'яна Нікодемовича було пов'язане зі Львовом, він виїжджав з міста, як згадує його син, лише на деякий час, наприклад, щоб вести будівельні роботи в інших місцях. Для архітектора Нікодемовича проектування було важливим напрямом, адже він один забезпечував сім'ю, тож шукав роботи, яка б гарантувала стабільний дохід. 19 січня 1923 р. він склав іспит на будівельника при регіональній Дирекції благоустрою Львівського воєводства, а 15 травня 1925 р. отримав атестат, завдяки якому набув «право керувати всіма будівельними роботами та готувати проекти на ці роботи на умовах концесії для забудовника, наданої Львівським воєводством» . У 1925 р. арх. Нікодемович заснував власну архітектурно-будівельну фірму спільно з Мечиславом Штадлером. Від того року багато його проектів вважаються виконаними у співавторстві зі Штадлером. Фірма займалась переважно проектуванням та будівництвом недорогого житла у Львові та регіоні. На поч. 1930-х рр. сертифікати на "право керувати всіма будівельними роботами та право складати проекти (плани) з усіх видів будівельних робіт" надано Мар'янові Нікодемовичу повторно: 13 жовтня 1933 р. – Міністерством внутрішніх справ, а 6 серпня 1934 р. – Львівським воєводським управлінням . Отримання цих повноважень стало закономірним етапом його професійного становлення. У передвоєнний час (1937-1938) Мар'ян Нікодемович фактично реалізував свою мрію – побудував власний будинок для сім'ї на вул. А. Потоцького (сьогодні вул. Генерала Чупринки, 76). І хоча ремонтні роботи ще тривали (стелили паркет, завершували роботи на сходовій клітці тощо) родина Нікодемовичів восени 1938 р., заселила перший поверх свого будинку, однак ненадовго. Після окупації Львова нацистами в 1941 р., родину Нікодемовичів виселили з будинку. Район включили до дільниці Захисних загонів Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії. В подальшому Нікодемовичі змінювали адреси, проживали в друзів. Упродовж воєнних 1939-1944 рр. Мар’ян Нікодемович працював у різних установах (технічному відділі університету, Дирекції залізниці, районних будівельних відділах), в основному по реконструкції та ремонті будівель, що зазнали руйнувань під час бомбардування . Після війни він залишився з дружиною і молодшим сином Андрієм у Львові. Вони оселились біля Львівської політехніки. У 1948 р. Некодимовичі повернулися до свого будинку, власниками якого залишалися до його націоналізації у 1961 р. Після війни архітектором вже не працював. Власний будинок був останнім проектом.
Серед важливих реалізованих проектів архітектора Нікодемовича варто відзначити наступні:
А) державно-комунальні проекти: павільйон Польського Комерційного банку на «Східних ярмарках» у Львові (1921 р. спільно з Альфредом Захаревичем і Євгенієм Червінським); реконструкція Жовківського замку (1922); перебудова Ратуші в Дрогобичі (1924 р., спільно з Яном Семковичем; реалізований в 1929 р.); центральний курортний будинок у Моршині (1935); 2-й гуртожиток для студентів медиків у Львові (1925 р., вул. Понятовського 9, сьогодні – У. Самчука); будинок Медичного Товариства (1927 р.; вул. Жиблікевича 23, сьогодні – Івана Франка); житловий комплекс для викладачів Львівського університету (1925 р.; спільно з Мечиславом Штадлером, вул. Ю. Супінського 11-13, сьогодні – М. Коцюбинського) та ін.
Б) релігійні проекти: вежа костелу домініканців в Підкамені Бродівського повіту(1922 р.); костел та парафіяльний будинок (плебанія) в Брюховичах (1925 р.); костел в Ненадовій Перемишльського повіту (1930 р.); надгробки для видавця Казимира Станіслава Якубовського 1926 р.), архітектора Євгенія Червінського (1930 р.).
В) приватні проекти: вілла для п. Лозинської (1925 р.; вул. Гроховського, сьогодні – Академіка Рудницького); вілла для п. Гайнера (1925 р.; спільно з Мечиславом Штадлером, вул. Гроховського, сьогодні – Академіка Рудницького); вілла для п. Добрянських у Яремче (1929 р.; власний будинок (1936 р.; вул. Потоцького, сьогодні – генерала Чупринки 76).
До нереалізованих проектів належать: будівля Сілезького воєводства та сейму в Катовіцах (1923 р, спільно з Євгенієм Червінським); будівля Національного музею у Варшаві (1924 р.); кафедральний костел і будівлі курії в Катовіцах (1924 р.); санаторій Каси хворих у Львові на вулиці Курковій 31 (1927); будинок для професорів Львівського університету (1930).
Смерть
У березні 1950 р. у Мар'яна Нікодемовича стався інсульт. Відтоді його здоров’я погіршувалося. Помер 8 лютого 1952 р. Похоронений на Янівському кладовищі (поле 31), у гробівці, що належав друзям, які вже не мешкали у Львові. Там також похована і його дружина, яка померла 4 травня 1955 р. від сердечного нападу та двоє осіб з родини власників гробівця.
