Мінкевич Вітольд
| Мінкевич Вітольд | |
 | |
| Дата народження | 17.06.1880 р. |
|---|---|
| Місце народження | м. Іркутськ |
| Помер | 24.01.1961 р. м. Гданськ |
| Поховання | цвинтар у Вжещчі (Гаданськ) |
| Роки життя | 1880–1961 |
| Alma mater | Варшавська політехніка, Львівська політехніка |
| Дата закінчення | 1908 рік |
| Спеціальність | архітектор |
| Галузь наукових інтересів | архітектура, будівництво |
| Науковий ступінь | професор |
| Дата присвоєння н.с. | 1920 рік |
| Відомий у зв’язку з | ректор Львівської політехніки у 1931 році |
| Почесні звання | doctor Нonoris Сausa Гданської політехніки, Львівської політехніки |
Вітольд Мінкевич — видатний інженер, архітектор, педагог, у 1931 році ректор Львівської політехніки (після відмови Казимира Бартеля).
Коротка біографія
Народився 17 червня 1880 року в Іркутську в родині засланих польських повстанців.
Реальну школу закінчив у Тобольську, у 1898–1900 рр. — слухач Варшавської політехніки (відділ інженерно-будівничий).
У 1901–1908 навчався на відділі архітектури Львівської політехніки. 1910 року проходив практику при будівництві залізниць у Львові, Санкт-Петербурзі та на Байкалі.
У 1911–1920 роках — вчитель Львівської промислової школи. Від 1911 — у керівництві Товариства ужиткового мистецтва. Із 1920 р.— професор на кафедрі архітектури у Львівській політехніці, 1926/27 — декан архітектурного відділу. У 1924 — член комітету засновників журналу «Архітектура і будівництво», делегат Польщі до Міжнародного постійно діючого комітету архітекторів у Парижі, радник у Львові; член міської реставраційної комісії.
У 1931 році, після відмови Казимира Бартеля, стає ректором Львівської політехніки.
З 1938 — член-кореспондент Академії технічних наук у Варшаві, doctor Нonoris Сausa Львівської політехніки.
У 1944 р. арештований енкаведистами та примусово вивезений на роботи в шахтах Донбасу, у 1945 — звільнений, у 1946 виїхав до Гданська, де працював керівником кафедри монументального будівництва у Гданській політехніці.
Із 1947 по 1957 р. керував Бюро відновлення королівського замку на Вавелі. Був членом редакції «Kwartalnika Architektury I Urbanistyki».
У 1960 — doctor Нonoris Сausa Гданської політехніки. Нагороджений урядовими відзнаками Польщі.
У Львові керував реставрацією Вірменського собору та костелів Св.Марії-Маґдалени та Св. Анни.
Помер 24 січня 1961 року у Гданську.
Похований на цвинтарі у Вжещчі (Гаданськ).
Архітектурна спадщина
Блок прибуткових будинків на вулиці Бандери № 2, 4, 6.
Житловий будинок Леона Аппеля на вулиці Грушевського, 10 (1910).
Будинок Педагогічного товариства на вулиці Дудаєва, 17 (1911).
Будинок Празького кредитного банку на проспекті Свободи, 17.
Будинки працівників трамвайного транспорту на вулиці Промисловій (1912, співавтор Владислав Дердацький).
Будинки у стилі раціонального модерну на вулиці Стуса, 5-7 (1912, співавтор Владислав Дердацький).
Прибутковий будинок Адольфа Левіна на вулиці Валовій, 13 (1912, співавтор Владислав Дердацький).
Будинок на вулиці Братів Рогатинців, 14 (1912, співавтор Владислав Дердацький).
Вілла на вулиці Тарнавського, 71 (1913–1922, співавтор Владислав Дердацький).
Машинна лабораторія Львівської політехніки на вулиці Устияновича.
Будинки № 26, 26-а, 28, 28-а на вулиці Київській (1926).
Житлові будинки Пенсійного закладу у стилі раннього функціоналізму на вулиці Стрийській, 36, 38, 40, 42, (1927).
Вівтар костелу Марії Магдалини (1928).
Новий головний вівтар, трон і амвон вірменського собору (1930).
Будинок № 17 на вулиці Чернігівській, 17 (1928–1930).
Водонапірні вежі на вулиці Пасічній та поблизу парку Залізна Вода.
Насосна станція на нинішній вулиці Шевченка.
Будинок на нинішній вулиці Франка 26 (1930-ті).
