Відмінності між версіями «Ковач Едгар»
Admin (обговорення • внесок) (Admin перейменував сторінку з Ковач Едгард на Едгард Ковач) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | ||
| + | {{Особа | ||
| + | | П.І.Б = Едгар Ковач | ||
| + | | Зображення (фото) = Ковач.jpg | ||
| + | | Підпис зображення (фото) = | ||
| + | | Ім'я при народженні = | ||
| + | | Дата народження = 27.09.1849 | ||
| + | | Місце народження = Карапчів (Karapcziu), Буковина, [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE-%D0%A3%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 Австро-Угорщина] | ||
| + | | Дата смерті = 4.06.1912 | ||
| + | | Місце смерті = Львів | ||
| + | | Роки життя = | ||
| + | | Причина смерті = | ||
| + | | Поховання = Личаківське кладовище, Львів | ||
| + | | Титул = | ||
| + | | Герб = | ||
| + | | Підпис герба = | ||
| + | | Батько = Антоній | ||
| + | | Матір = | ||
| + | | Дружина = | ||
| + | | Чоловік = | ||
| + | | Діти = | ||
| + | | Відомі родичі = | ||
| + | | Громадянство = | ||
| + | | Національність = угорець | ||
| + | | Alma mater = [[Технічна академія|Технічна академія]], [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Цісарсько-королівський політехнічний інститут у Відні], [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2_(%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C), Академія образотворчих мистецтв у Відні], [https://en.wikipedia.org/wiki/ETH_Zurich Федеральна вища технічна школа у Цюриху] | ||
| + | | Дата закінчення = | ||
| + | | Спеціальність = | ||
| + | | Військове звання = | ||
| + | | Галузь наукових інтересів = Архітектура, реставрація, декоративне і образотворче мистецтво | ||
| + | | Кваліфікаційний рівень = | ||
| + | | Науковий ступінь = | ||
| + | | Науковий керівник = | ||
| + | | Дата присвоєння н_с = | ||
| + | | Вчене звання = професор | ||
| + | | Дата присвоєння в_з = 24.11.1901 | ||
| + | | Відомі учні = | ||
| + | | Відомі команди = | ||
| + | | Відомий у зв’язку з = автор «способу закопанського», ректор [[Вища політехнічна школа|Вищої політехнічної школи]] | ||
| + | | Поточне місце роботи = | ||
| + | | Почесні звання = | ||
| + | | Державні нагороди = <!-- Ордени, медалі, іменна зброя тощо--> | ||
| + | | Підпис = | ||
| + | | Сторінка на lp_edu_ua = | ||
| + | | Власний сайт = | ||
| + | }} | ||
| + | |||
| + | '''Едгар Ковач''' – (угорською '''Edgar Kováts''') – архітектор, живописець, теоретик мистецтва, професор, ректор [[Вища політехнічна школа|Вищої політехнічної школи]] (1906–1907). | ||
| + | |||
| + | ==Коротка біографія== | ||
| + | ===Навчання=== | ||
| + | Едгар Ковач народився 27.09.1849 року у с. Карапчів (румунською – Karapcziu) на Буковині (Австро-Угорщина). | ||
| + | 1859-1866 рр. навчався у гімназії та реальній школі у Чернівцях, брав уроки основ рисунку та живопису у професора Міхала Альфреда Годлевського. 1866 р. вступив до Технічної академії у Львові. Продовжив навчання у 1868–1869 роках у Цісарсько-королівському політехнічному інституті у Відні. Протягом 1869/1870 навчального року у Академії образотворчих мистецтв у Відні опановував історичний живопис. Протягом 1870–1872 років – навчається у Федеральній вищій технічній школі Цюриха, 1872 р. отримує диплом. | ||
| + | |||
| + | ===Професійна кар’єра, викладання=== | ||
| + | 1872–1888 рр. – у Відні співпрацює з архітектурно-проектним бюро Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера. | ||
| + | Протягом 1877–1895 рр. у Відні в Школі будівельних ремесел (Baugewerbeschule) викладає стилі та історію мистецтва. | ||
| + | У 1889 р. Едгар Ковач розпочинає працювати в майстерні професора Фердинанда фон Кіршнера. Багаторічна співпраця з провідними будівничими Відня дала змогу долучитися до процесу мистецько-архітектурного розвитку столиці Австро-Угорської імперії. | ||
| + | Протягом 1895-1900 рр. викладає у Професійній школі дерев’яного промислу в м. Закопане (нині Польща), з 1896 р. – директор. | ||
| + | 1901 р. Едгара Ковача запрошено до [[Вища політехнічна школа|Вищої політехнічної школи]]: 1901–1911 рр. – професор; з 1903 р. – куратор Спілки студентів архітектури; | ||
| + | 1901-1907 рр. – керівник музею архітектури Вищої політехнічної школи; | ||
| + | 1904–1906 рр. – декан факультету архітектури; 1906–1907 рр. – ректор Вищої політехнічної школи. У 1907 р. – за станом здоров’я виходить на пенсію. | ||
| + | У Львові проживав на вул. Кшижова, 19 (тепер Чупринки) та Набєляка, 28 (Котляревського). | ||
| + | Помер 4.06.1912 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі. | ||
| + | |||
| + | ===Участь у виставках=== | ||
| + | 1895 р. – виставка архітектурних та дизайнерських проектів і малярства у головному корпусі [[Вища політехнічна школа|Вищої політехнічної школи]]; | ||
| + | 1900 р. – з проектом відділу Галичини в павільйоні Австро-Угорщини на Всесвітній виставці в Парижі; | ||
| + | 1901 р.– оригінали рисунків до публікацій «Закопанський спосіб», картини олією у Вищій політехнічній школі; | ||
| + | 1910 р. – експонував архітектурні та оздоблювальні проекти на виставці польських архітекторів у Львові <ref> Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czas. Techn. 1910. Rocz. 28, № 24. S. 387.</ref> ; | ||
| + | |||
| + | ===Нагороди та членство=== | ||
| + | Золотий службовий хрест з короною (1895); Срібна медаль на Всесвітній виставці в Парижі за павільйон Галичини (1900); Кореспондент товариства Консервації Східної Галичини; Член політехнічного товариства у Львові; Кореспондент Центральної комісії із збереження пам’яток у Відні з 1902 р. <ref name="multiple">Edgar Kováts [Electronic resource] // Architekturzentrum Wien 1770–1945 : site. – Electronic data. – Mode of access: http://www.architektenlexikon.at/de/759.htm (last access: 16.07.2019). – Title from the screen.</ref> | ||
| + | |||
| + | ==Вибрана творча спадщина== | ||
| + | ===Реалізовані проекти – громадські будівлі=== | ||
| + | 1889–1894 рр. – участь у впроваджених Кіршнером та Газенауером роботах по консервації об’єктів Гофбургу зі сторони Міхаелерплац (Австрія);[[Файл:Collegium w Chyrowie 03.jpg|200px|thumb|left|Каплиця і нове крило Колегії єзуїтів, Хирів]] | ||
| + | 1904–1906 рр. – проект каплиці і нового крила єзуїтського конвікту в Хирові, Галичина; | ||
| + | 1905–1910 рр. – парафіяльна церква в Мисткуві, Галичина (Польща). | ||
| + | |||
| + | ===Реалізовані проекти – дизайн інтер’єрів=== | ||
| + | після 1872 року – Бургтеатр, Відень: входи в ложі імператорської родини, тамбури до цих лож, стеля до сходів, що ведуть до цих лож, сходи до подвір’я (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера); після 1872 року – Музей образотворчого мистецтва: купол на першому поверсі, кутові зали на антресолі, римська зала, зал зброї (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера); після 1872 року – Природничий музей: купол на першому поверсі, основні сходи, стелі залів на антресолі (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера); 1883 р. – Вілла «Гермеса» у дільниці – Лайнц [[Файл:DSCN0264.JPG|300px|thumb|rigth|Орган для Домініканського костелу у Львові, знаходиться у приміщенні Львівської національної філармонії, вул. Чайковського, 7]] (Віденський ліс): кімната імператриці у стилі «Помпей», кабінет імператора (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера); 1892–1894 рр. – проект відновлення інтер’єру, вітражів, керівництво реставраційними роботами у костелі Маріягільф (Барнабітів) у Відні; 1894–1895 рр. – Спільні проекти зі скульптором Адольфом Сілі (в тому числі для лоджії на віллі актриси Катаріни Шратт у дільниці Гітцінг (Відень); 1895–1897 рр. – проекти для парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному: вівтар святого Франциска, вівтар святого Антонія, участь у проекті каплиці Святого Серця Ісуса; 1900 р. – проект оформлення відділу Галичини в павільйоні Австро-Угорщини на Всесвітній виставці в Парижі; 1902 р. – проект вівтаря каплиці Розп'ятого Христа у домініканському костелі в м. Жовкві (не збережений); 1902 р. – проект інтер’єру з кованими елементами аптеки доктора Якуба Піпеса Поратинського, мала назву «Під угорською короною» (тепер пл. Соборна, 1 у Львові); 1907 р. – проект органу для Домініканського костелу у Львові (зберігся, знаходиться у приміщенні Львівської обласної філармонії, вул. Чайковського, 7). | ||
| + | |||
| + | ===Реалізовані проекти – реставраційні роботи=== | ||
| + | 1892 р. – проект реставрації фасаду костелу св. Михаїла на Міхаелерплац у Відні; | ||
| + | 1902–1903 рр. – проект вівтаря і стінопису у Домініканському костелі, Жовква<ref name="multiple">Edgar Kováts [Electronic resource] // Architekturzentrum Wien 1770–1945 : site. – Electronic data. – Mode of access: http://www.architektenlexikon.at/de/759.htm (last access: 16.07.2019). – Title from the screen.</ref>. (не збережено); | ||
| + | 1902–1906 рр. – проект перебудови церкви Різдва Христового монастиря Василіан в м. Жовква. | ||
| + | 1902 р. – проект північного нефу церкви Василіанського монастиря св. Онуфрія у Львові. Будівельні роботи реалізовано фірмою Івана Левинського; проект престолу із балдахіном, встановлено в головному нефі церкви. | ||
| + | |||
| + | ===Конкурсні та нереалізовані проекти=== | ||
| + | 1873 р. – будівлі музею у Вроцлаві, Сілезія (конкурс); | ||
| + | 1876 р. – будівлі Галицького крайового сейму, Львів, (конкурс); | ||
| + | близько 1890 р. – фонтан Енгельбруннен у 4 районі Відня (конкурс); | ||
| + | 1892 р. – плани регулювання для дільниці Штубенвіртель у Відні (конкурс); | ||
| + | 1909 р. – проект реставрації сакрального комплексу в Кальварії Зебжидовській: прибудови та фрески (з Мар’яном Осінським)<ref name="multiple">Edgar Kováts [Electronic resource] // Architekturzentrum Wien 1770–1945 : site. – Electronic data. – Mode of access: http://www.architektenlexikon.at/de/759.htm (last access: 16.07.2019). – Title from the screen</ref> . | ||
| + | |||
| + | ===Мистецька спадщина (живопис, графіка):=== | ||
| + | «Інтер’єр павільону Галичини в закопанському стилі з[[Файл:S-2703-MT Kovats Гєвонт.jpg|300px|thumb|right|Е.Ковач. Краєвид Гєвонту, олія, полотно, 35х41 см, 1898]] виставки у Парижі» (1900); «Стіна павільону Галичини в закопанському стилі з виставки у Парижі» (1900); «Фрагмент східного інтер’єру» – (роботи ідентифіковані), а також: «Гірський пейзаж» - 3 роботи і «Натюрморт з опудалом птаха» – Зібрання [https://www.mnzp.pl/?fbclid=IwAR0-iaElRJsF8PFBKnumxI14TfDhy-B8LhG4_y3hK3SBqSV9k7UaaTUm8hA Національного музею Перемишльської землі] (Перемишль, Польща). «Краєвид Гєвонту»; проект вівтаря святого Франциска парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному (туш, акварель) – Відділ мистецтв, [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9 Татранський музей] у Закопаному. «Палац Vranyczany...»; «Інтер'єр костелу Маріягільф (Барнабітів) у Відні» – фрагмент, «Інтер'єр костелу Маріягільф (Барнабітів) у Відні» – повздовжній розріз: графічні роботи – архів [[Кафедра дизайну та основ архітектури|кафедри дизайну та основ архітектури]] НУ «Львівська політехніка». | ||
| + | |||
| + | <gallery> | ||
| + | |||
| + | Файл:Рис. 8. Перспектива палацу Враничани.jpg|Е.Ковач. Палац Vranyczany im. C..., картон, туш, 51,5 х 62,5 см, 1894 | ||
| + | Файл:Рис. 9. Повздовжній розріз інтер'єру церкви в Маріахілф.jpg|Е.Ковач. Інтер'єр церкви в Маріагільф, повздовжній розріз, картон, туш, 54,5 х 80,5 см, 1894 | ||
| + | Файл:Рис. 10. Фрагмент інтер'єру церкви в Маріахілф.jpg|Е.Ковач. Інтер'єр церкви в Маріахільф, фрагмент, картон, туш, 82 х 58,5 см, 1894 | ||
| + | Файл:S-3015-проект вівтаря.jpg|Е.Ковач. Проект вівтаря святого Франциска парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному, туш, акварель, картон, 144х101 см, 1897 | ||
| + | |||
| + | </gallery> | ||
| + | |||
| + | ===Літературна творчість=== | ||
| + | Едгар Ковач – автор двох віршованих поем: «Puszta-Sage» та «Barrikaden-Episode», виданих одним зшитком у Відні 1893 року. <ref>Видання зберігається у двох бібліотеках: [https://www.worldcat.org/title/puszta-sage-barrikaden-episode/oclc/61536078&referer=brief_results. Міжнародного інституту соціальної історії в Амстердамі (Нідерланди) та бібліотеці Університету МакГілла Торонто (Канада)]. Цифрова копія [https://archive.org/details/McGillLibrary-hssl_puszta-sage-barrikaden-episode_PT2621O88P8-19850 бібліотеки Університету МакГілла Торонто (Канада)].</ref> | ||
| + | |||
| + | ==[[Бібліографія Е. Ковача]]== | ||
| + | |||
| + | ==Примітки== | ||
| + | |||
| + | {{reflist}} | ||
| + | (с) Дану статтю підготували: вчений секретар НТБ, к.соц.ком. Рената Самотий і гол. бібліогр. НТБ Олена Ніколюк | ||
Версія за 13:58, 31 серпня 2021
| Едгар Ковач | |
 | |
| Дата народження | 27.09.1849 |
|---|---|
| Місце народження | Карапчів (Karapcziu), Буковина, Австро-Угорщина |
| Помер | 4.06.1912 Львів |
| Поховання | Личаківське кладовище, Львів |
| Батько | Антоній |
| Національність | угорець |
| Alma mater | Технічна академія, Цісарсько-королівський політехнічний інститут у Відні, Академія образотворчих мистецтв у Відні, Федеральна вища технічна школа у Цюриху |
| Галузь наукових інтересів | Архітектура, реставрація, декоративне і образотворче мистецтво |
| Вчене звання | професор |
| Дата присвоєння в.з. | 24.11.1901 |
| Відомий у зв’язку з | автор «способу закопанського», ректор Вищої політехнічної школи |
Едгар Ковач – (угорською Edgar Kováts) – архітектор, живописець, теоретик мистецтва, професор, ректор Вищої політехнічної школи (1906–1907).
Коротка біографія
Навчання
Едгар Ковач народився 27.09.1849 року у с. Карапчів (румунською – Karapcziu) на Буковині (Австро-Угорщина). 1859-1866 рр. навчався у гімназії та реальній школі у Чернівцях, брав уроки основ рисунку та живопису у професора Міхала Альфреда Годлевського. 1866 р. вступив до Технічної академії у Львові. Продовжив навчання у 1868–1869 роках у Цісарсько-королівському політехнічному інституті у Відні. Протягом 1869/1870 навчального року у Академії образотворчих мистецтв у Відні опановував історичний живопис. Протягом 1870–1872 років – навчається у Федеральній вищій технічній школі Цюриха, 1872 р. отримує диплом.
Професійна кар’єра, викладання
1872–1888 рр. – у Відні співпрацює з архітектурно-проектним бюро Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера. Протягом 1877–1895 рр. у Відні в Школі будівельних ремесел (Baugewerbeschule) викладає стилі та історію мистецтва. У 1889 р. Едгар Ковач розпочинає працювати в майстерні професора Фердинанда фон Кіршнера. Багаторічна співпраця з провідними будівничими Відня дала змогу долучитися до процесу мистецько-архітектурного розвитку столиці Австро-Угорської імперії. Протягом 1895-1900 рр. викладає у Професійній школі дерев’яного промислу в м. Закопане (нині Польща), з 1896 р. – директор. 1901 р. Едгара Ковача запрошено до Вищої політехнічної школи: 1901–1911 рр. – професор; з 1903 р. – куратор Спілки студентів архітектури; 1901-1907 рр. – керівник музею архітектури Вищої політехнічної школи; 1904–1906 рр. – декан факультету архітектури; 1906–1907 рр. – ректор Вищої політехнічної школи. У 1907 р. – за станом здоров’я виходить на пенсію. У Львові проживав на вул. Кшижова, 19 (тепер Чупринки) та Набєляка, 28 (Котляревського). Помер 4.06.1912 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Участь у виставках
1895 р. – виставка архітектурних та дизайнерських проектів і малярства у головному корпусі Вищої політехнічної школи; 1900 р. – з проектом відділу Галичини в павільйоні Австро-Угорщини на Всесвітній виставці в Парижі; 1901 р.– оригінали рисунків до публікацій «Закопанський спосіб», картини олією у Вищій політехнічній школі; 1910 р. – експонував архітектурні та оздоблювальні проекти на виставці польських архітекторів у Львові [1] ;
Нагороди та членство
Золотий службовий хрест з короною (1895); Срібна медаль на Всесвітній виставці в Парижі за павільйон Галичини (1900); Кореспондент товариства Консервації Східної Галичини; Член політехнічного товариства у Львові; Кореспондент Центральної комісії із збереження пам’яток у Відні з 1902 р. [2]
Вибрана творча спадщина
Реалізовані проекти – громадські будівлі
1889–1894 рр. – участь у впроваджених Кіршнером та Газенауером роботах по консервації об’єктів Гофбургу зі сторони Міхаелерплац (Австрія);
1904–1906 рр. – проект каплиці і нового крила єзуїтського конвікту в Хирові, Галичина; 1905–1910 рр. – парафіяльна церква в Мисткуві, Галичина (Польща).
Реалізовані проекти – дизайн інтер’єрів
після 1872 року – Бургтеатр, Відень: входи в ложі імператорської родини, тамбури до цих лож, стеля до сходів, що ведуть до цих лож, сходи до подвір’я (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера); після 1872 року – Музей образотворчого мистецтва: купол на першому поверсі, кутові зали на антресолі, римська зала, зал зброї (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера); після 1872 року – Природничий музей: купол на першому поверсі, основні сходи, стелі залів на антресолі (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера); 1883 р. – Вілла «Гермеса» у дільниці – Лайнц
Реалізовані проекти – реставраційні роботи
1892 р. – проект реставрації фасаду костелу св. Михаїла на Міхаелерплац у Відні; 1902–1903 рр. – проект вівтаря і стінопису у Домініканському костелі, Жовква[2]. (не збережено); 1902–1906 рр. – проект перебудови церкви Різдва Христового монастиря Василіан в м. Жовква. 1902 р. – проект північного нефу церкви Василіанського монастиря св. Онуфрія у Львові. Будівельні роботи реалізовано фірмою Івана Левинського; проект престолу із балдахіном, встановлено в головному нефі церкви.
Конкурсні та нереалізовані проекти
1873 р. – будівлі музею у Вроцлаві, Сілезія (конкурс); 1876 р. – будівлі Галицького крайового сейму, Львів, (конкурс); близько 1890 р. – фонтан Енгельбруннен у 4 районі Відня (конкурс); 1892 р. – плани регулювання для дільниці Штубенвіртель у Відні (конкурс); 1909 р. – проект реставрації сакрального комплексу в Кальварії Зебжидовській: прибудови та фрески (з Мар’яном Осінським)[2] .
Мистецька спадщина (живопис, графіка):
«Інтер’єр павільону Галичини в закопанському стилі з виставки у Парижі» (1900); «Стіна павільону Галичини в закопанському стилі з виставки у Парижі» (1900); «Фрагмент східного інтер’єру» – (роботи ідентифіковані), а також: «Гірський пейзаж» - 3 роботи і «Натюрморт з опудалом птаха» – Зібрання Національного музею Перемишльської землі (Перемишль, Польща). «Краєвид Гєвонту»; проект вівтаря святого Франциска парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному (туш, акварель) – Відділ мистецтв, Татранський музей у Закопаному. «Палац Vranyczany...»; «Інтер'єр костелу Маріягільф (Барнабітів) у Відні» – фрагмент, «Інтер'єр костелу Маріягільф (Барнабітів) у Відні» – повздовжній розріз: графічні роботи – архів кафедри дизайну та основ архітектури НУ «Львівська політехніка».
Е.Ковач. Палац Vranyczany im. C..., картон, туш, 51,5 х 62,5 см, 1894
Е.Ковач. Інтер'єр церкви в Маріагільф, повздовжній розріз, картон, туш, 54,5 х 80,5 см, 1894
Е.Ковач. Інтер'єр церкви в Маріахільф, фрагмент, картон, туш, 82 х 58,5 см, 1894
Е.Ковач. Проект вівтаря святого Франциска парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному, туш, акварель, картон, 144х101 см, 1897
Літературна творчість
Едгар Ковач – автор двох віршованих поем: «Puszta-Sage» та «Barrikaden-Episode», виданих одним зшитком у Відні 1893 року. [3]
Бібліографія Е. Ковача
Примітки
- ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czas. Techn. 1910. Rocz. 28, № 24. S. 387.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Edgar Kováts [Electronic resource] // Architekturzentrum Wien 1770–1945 : site. – Electronic data. – Mode of access: http://www.architektenlexikon.at/de/759.htm (last access: 16.07.2019). – Title from the screen.
- ↑ Видання зберігається у двох бібліотеках: Міжнародного інституту соціальної історії в Амстердамі (Нідерланди) та бібліотеці Університету МакГілла Торонто (Канада). Цифрова копія бібліотеки Університету МакГілла Торонто (Канада).
(с) Дану статтю підготували: вчений секретар НТБ, к.соц.ком. Рената Самотий і гол. бібліогр. НТБ Олена Ніколюк
