Відмінності між версіями «Профком працівників Львівської політехніки»

Версія за 15:41, 13 вересня 2013

Профспілка працівників Львівської політехніки - це профспілкова організація університету. Була створена у 1947 році.

Загальна інформація

Профспілковий комітет складається з 38 чоловік, ревізійна комісія – 10 чоловік. Профспілковий комітет університету об'єднує 27 профбюро, до складу яких входять 72 профгрупи. Членами профспілки є 3479 чоловік (з 4952 працюючих).

Згідно статті 16 Закону України "Про професійні союзи, їх права і гарантії їх діяльності" профспілкова організація ППО Львівської політехніки в січні 2002 року пройшла легалізацію (перереєстрацію) в органах юстиції і одержала статус юридичної особи.

З історії профспілкової організації політехніки

Діяльність первинної профспілкової організації працівників Львівської політехніки фактично почалася з радянського післявоєнного періоду. В літературних та архівних джерелах немає жодних згадок про профспілковий рух працівників вищих навчальних закладів до 1939 року. Наявні лише окремі скупі спогади про громадську організацію студентів Львівської політехніки. Очевидно, що моральний стан та матеріальне забезпечення викладачів і науковців був таким, що вони повністю зосереджу-вались на своїх освітянських і наукових проблемах. Крім того, за умов значних утисків соціальних прав, у тому числі прав на освіту, українського населення, Політехніка була полонізована і її колектив виявляв повну лояльність до польської влади.

З приєднанням західноукраїнських земель до Радянської України в житті суспільства сталися значні зміни, але на жаль не помінялося відношення влади до місцевого національно свідомого населення, утиски якого навіть посилилися, а підпорядкованість Львівського політехнічного інституту радянським владним структурам зросла і стала абсолютною.

У повоєнні роки у Львівському політехнічному інституті була утворена профспілкова організація працівників, бо її наявність передбачалася самою комуністичною ідеологією. Діяльністю профспілки повністю керувала державна адміністрація та структури комуністичної партії, то ж така профспілка нічого спільного з міжнародним профспілковим рухом не мала.

Перший офіційний документ, в якому згадується профспілкова організація працівників Львівського політехнічного інституту датований 19 грудня 1947 року, коли представник профкому Первикова В.А. ставила організацію на банківське обслуговування. Подальша діяльність профспілкової організації працівників інституту висвітлена в різних джерелах інформації вже значно більше. Так відомо, що з 1951 до 1965 року головою профспілкового комітету працівників був викладач архітектурного факультету, член КПРС Запольський Віктор Григорович. Після такого довготривалого керівництва Віктора Запольського двоє наступних голів профкому викладачів очолювали профспілкову організацію короткочасно. Два роки (1966-1967) головою профкому був представник кафедр суспільних наук, член КПРС Хаченко Вальтер Іванович. Після його переходу на посаду про-ректора інституту головою профкому працівників вперше був обраний випускник Львівської політехніки до того ж безпартійний Петрусенко Олексій Миколайович. Він керував профспілковою організацією лише один рік. А з 1969 року до 1974 року в час посилення ідеологічного тиску та русифікації освіти і науки викладацькою профспілкою керував викладач історії КПРС комуніст з п’ятнадцятирічним партійним стажем, який походив з місцевих селян, Костик Петро Семенович.

Чому він не влаштовував компартійне керівництво Львівського політехнічного інституту на чолі з ректором, який був членом президії Львівського обкому комуністичної партії, можна вияснити, але це на сьогоднішній день не дуже важливо. Важливіше те, що в 1974 році профспілкова конференція працівників Львівської політехніки замість комуніста Костика обрала безпартійного молодого доцента геодезичного факультету Тартачинського Романа Максимовича. Звичайно це обрання не обійшлося без керівної ролі адміністрації та парткому інституту. Роман Тартачинський очолював профспілкову організацію працівників три виборні терміни. В цей час профспілка організовувала соціалістичне змагання між структурними підрозділами, проводила культмасову та спортивно-оздоровчу роботу. Слід відмітити, що в цей час у прямому підпорядкуванні профкому були всі бази відпочинку інституту. Профспілка дійсно успішно займалась багато чим, лише не тим чим би мала займатися, тобто соціальним захистом. Та і чи можливий був захист працівників від «народної» влади?

На це питання дали відповідь самі працівники Політехніки. У бурхливому 1990 році за сприяння дуже впливових на той час в Політехніці громадських організацій «Просвіти» та Народного Руху України була проведена по-справжньому демократична звітно-виборна конференція профспілкової організації працівників, на якій у протистоянні з, підтримуваними адміністрацією, кандидатами головою профкому був обраний член РУХу сорокарічний доцент хіміко-технологічного факультету Орест Кунтий. За його керівництва змінився стиль роботи профкому, основним напрямком роботи якого став соціальний захист працівників. Протягом короткого часу були розроблені нормативні положення профспілкової організації, започатковані колдоговірні відносини з адміністрацією, здійснені суттєві зрушення у вирішенні житлових проблем працівників. За чотири роки, протягом яких Орест Кунтий керував профспілковою організацією працівників Львівської політехніки, профспілковий комітет і його керівник здобули авторитет і повагу в колективі і тому повною не-сподіванкою для всіх стала відмова Кунтого балотуватися на наступний термін.

На початку лютого 1994 року відбулася чергова звітно-виборна конференція профспілкової організації працівників, на якій було прийнято рішення обрати профком лише на два роки. Цей факт ще раз підтверджує стан певної розгубленості як серед членів профкому, так і серед всіх делегатів конференції. Обрання голови профкому відбувалося на альтернативній основі із чотирьох кандидатур. За підтримки громадських організацій, а саме «Просвіти» та РУХу, головою профспілкової організації було обрано Володимира Гайдука. Склад профспілкового комітету та інших профспілкових структур майже не зазнав змін, що сприяло збереженню напрямків і стилю роботи керівних органів профспілкової організації. Продовжувалась нормотворча діяльність, щорічно укладався Колективний договір з адміністрацією, посилювалася боротьба за достойну оплату праці, створення належних умов роботи і відпочинку, вирішувалось багато інших проблемних питань, які на жаль перейшли в наше життя від минулої системи.

У профспілкових структурах всіх рівнів на жаль багато чого залишилося від минулих часів: це і стиль роботи, і психологія керівників, яка проявляється в певній боязні протистояти влад-ним структурам, і багато іншого. В таких умовах складно виконувати завдання, які стоять перед профспілкою, але робити це необхідно, бо інакше бездіяльна профспілка припинить своє існування. Профспілковий комітет Національного університету «Львівська політехніка», який до сьогоднішнього дня очолює Володимир Гайдук, бачить своє основне завдання в подоланні всіх негативних тенденцій, що ще зберігаються в наших профспілках, і в сприянні розбудові в нашій державі правового громадського суспільства.

Права та обов’язки члена профспілки

Напрями роботи профкому

• розробка проекту Колективного договору
• контроль за виконанням колективного договору
• контроль за дотриманням трудового законодавства
• участь в розв’язанні індивідуальних та колективних трудових спорів
• контроль за виконанням Угоди на проведення міроприємств по охороні праці по університету
• вивчення умов праці, дотримання техніки безпеки
• надання допомоги у проведенні міроприємств по запобіганню захворювань, профзахворювань
• робота з роз’яснення житлового законодавства
• влаштування дітей співробітників в дитячі дошкільні установи
• організація та аналіз літнього та зимового відпочинку дітей
• організація медичних оглядів
• аналіз захворюваності
• контроль за дотриманням порядку та умов видачі путівок
• організація літнього відпочинку у НОТ «Політехнік -1,2,3», та зимового у НОТ «Політехнік-2»
• організація та контроль за роботою профілакторію
• аналіз тимчасової непрацездатності
• організація роз’яснювальної роботи та залучення молоді в профспілкову організацію
• надання допомоги в організації та проведенні корпоративних міроприємств
• створення системи інформування членів Профспілки
• доведення до членів Профспілки інформації про роботу центральних органів Профспілки, прийнятих ними рішеннях по всім основним напрямам діяльності
• участь у підготовці та проведенні масових акцій (мітингів, пікетів і т.і.)
• робота по підбору профактиву, резерву
• робота по навчанню активу, рядових членів Профспілки

Комісії профкому

• Виробнича комісія профкому працівників
• Організаційна комісія профкому працівників
• Житлово-побутова комісія профкому працівників
• Комісія з умов та охорони праці
• Комісія соцстраху профкому працівників
• Культурно-просвітницька комісія профкому працівників
• Ревізійна комісія