Відмінності між версіями «Ковач Едгар»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
м (Ірина Мартин перейменувала сторінку з Ковач Едгард на Ковач Едгар)
 
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача)
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 15:47, 15 липня 2022

Едгар Ковач
Ковач.jpg
Дата народження 27.09.1849
Місце народження Карапчів (Karapcziu), Буковина, Австро-Угорщина
Помер 4.06.1912
Львів
Поховання Личаківське кладовище, Львів
Батько Антоній
Національність угорець
Alma mater Технічна академія, Цісарсько-королівський політехнічний інститут у Відні, Академія образотворчих мистецтв у Відні, Федеральна вища технічна школа у Цюриху
Галузь наукових інтересів Архітектура, реставрація, декоративне і образотворче мистецтво
Вчене звання професор
Дата присвоєння в.з. 24.11.1901
Відомий у зв’язку з автор «способу закопанського», ректор Вищої політехнічної школи

Едгар Ковач – (угорською Edgar Kováts) – архітектор, живописець, теоретик мистецтва, професор, ректор Вищої політехнічної школи (1906–1907).

Коротка біографія

Навчання

Едгар Ковач народився 27.09.1849 року у с. Карапчів (румунською – Karapcziu) на Буковині (Австро-Угорщина). 1859-1866 рр. навчався у гімназії та реальній школі у Чернівцях, брав уроки основ рисунку та живопису у професора Міхала Альфреда Годлевського. 1866 р. вступив до Технічної академії у Львові. Продовжив навчання у 1868–1869 роках у Цісарсько-королівському політехнічному інституті у Відні. Протягом 1869/1870 навчального року у Академії образотворчих мистецтв у Відні опановував історичний живопис. Протягом 1870–1872 років – навчається у Федеральній вищій технічній школі Цюриха, 1872 р. отримує диплом.

Професійна кар’єра, викладання

1872–1888 рр. – у Відні співпрацює з архітектурно-проектним бюро Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера. Протягом 1877–1895 рр. у Відні в Школі будівельних ремесел (Baugewerbeschule) викладає стилі та історію мистецтва. У 1889 р. Едгар Ковач розпочинає працювати в майстерні професора Фердинанда фон Кіршнера. Багаторічна співпраця з провідними будівничими Відня дала змогу долучитися до процесу мистецько-архітектурного розвитку столиці Австро-Угорської імперії. Протягом 1895-1900 рр. викладає у Професійній школі дерев’яного промислу в м. Закопане (нині Польща), з 1896 р. – директор. 1901 р. Едгара Ковача запрошено до Вищої політехнічної школи: 1901–1911 рр. – професор; з 1903 р. – куратор Спілки студентів архітектури; 1901-1907 рр. – керівник музею архітектури Вищої політехнічної школи; 1904–1906 рр. – декан факультету архітектури; 1906–1907 рр. – ректор Вищої політехнічної школи. У 1907 р. – за станом здоров’я виходить на пенсію. У Львові проживав на вул. Кшижова, 19 (тепер Чупринки) та Набєляка, 28 (Котляревського). Помер 4.06.1912 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.

Участь у виставках

1895 р. – виставка архітектурних та дизайнерських проектів і малярства у головному корпусі Вищої політехнічної школи; 1900 р. – з проектом відділу Галичини в павільйоні Австро-Угорщини на Всесвітній виставці в Парижі; 1901 р.– оригінали рисунків до публікацій «Закопанський спосіб», картини олією у Вищій політехнічній школі; 1910 р. – експонував архітектурні та оздоблювальні проекти на виставці польських архітекторів у Львові [1] ;

Нагороди та членство

Золотий службовий хрест з короною (1895); Срібна медаль на Всесвітній виставці в Парижі за павільйон Галичини (1900); Кореспондент товариства Консервації Східної Галичини; Член політехнічного товариства у Львові; Кореспондент Центральної комісії із збереження пам’яток у Відні з 1902 р. [2]

Вибрана творча спадщина

Реалізовані проекти – громадські будівлі

1889–1894 рр. – участь у впроваджених Кіршнером та Газенауером роботах по консервації об’єктів Гофбургу зі сторони Міхаелерплац (Австрія);
Каплиця і нове крило Колегії єзуїтів, Хирів

1904–1906 рр. – проект каплиці і нового крила єзуїтського конвікту в Хирові, Галичина; 1905–1910 рр. – парафіяльна церква в Мисткуві, Галичина (Польща).

Реалізовані проекти – дизайн інтер’єрів

після 1872 року – Бургтеатр, Відень: входи в ложі імператорської родини, тамбури до цих лож, стеля до сходів, що ведуть до цих лож, сходи до подвір’я (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера); після 1872 року – Музей образотворчого мистецтва: купол на першому поверсі, кутові зали на антресолі, римська зала, зал зброї (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера); після 1872 року – Природничий музей: купол на першому поверсі, основні сходи, стелі залів на антресолі (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера); 1883 р. – Вілла «Гермеса» у дільниці – Лайнц
Орган для Домініканського костелу у Львові, знаходиться у приміщенні Львівської національної філармонії, вул. Чайковського, 7
(Віденський ліс): кімната імператриці у стилі «Помпей», кабінет імператора (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера); 1892–1894 рр. – проект відновлення інтер’єру, вітражів, керівництво реставраційними роботами у костелі Маріягільф (Барнабітів) у Відні; 1894–1895 рр. – Спільні проекти зі скульптором Адольфом Сілі (в тому числі для лоджії на віллі актриси Катаріни Шратт у дільниці Гітцінг (Відень); 1895–1897 рр. – проекти для парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному: вівтар святого Франциска, вівтар святого Антонія, участь у проекті каплиці Святого Серця Ісуса; 1900 р. – проект оформлення відділу Галичини в павільйоні Австро-Угорщини на Всесвітній виставці в Парижі; 1902 р. – проект вівтаря каплиці Розп'ятого Христа у домініканському костелі в м. Жовкві (не збережений); 1902 р. – проект інтер’єру з кованими елементами аптеки доктора Якуба Піпеса Поратинського, мала назву «Під угорською короною» (тепер пл. Соборна, 1 у Львові); 1907 р. – проект органу для Домініканського костелу у Львові (зберігся, знаходиться у приміщенні Львівської обласної філармонії, вул. Чайковського, 7).

Реалізовані проекти – реставраційні роботи

1892 р. – проект реставрації фасаду костелу св. Михаїла на Міхаелерплац у Відні; 1902–1903 рр. – проект вівтаря і стінопису у Домініканському костелі, Жовква[2]. (не збережено); 1902–1906 рр. – проект перебудови церкви Різдва Христового монастиря Василіан в м. Жовква. 1902 р. – проект північного нефу церкви Василіанського монастиря св. Онуфрія у Львові. Будівельні роботи реалізовано фірмою Івана Левинського; проект престолу із балдахіном, встановлено в головному нефі церкви.

Конкурсні та нереалізовані проекти

1873 р. – будівлі музею у Вроцлаві, Сілезія (конкурс); 1876 р. – будівлі Галицького крайового сейму, Львів, (конкурс); близько 1890 р. – фонтан Енгельбруннен у 4 районі Відня (конкурс); 1892 р. – плани регулювання для дільниці Штубенвіртель у Відні (конкурс); 1909 р. – проект реставрації сакрального комплексу в Кальварії Зебжидовській: прибудови та фрески (з Мар’яном Осінським)[2] .

Мистецька спадщина (живопис, графіка):

«Інтер’єр павільону Галичини в закопанському стилі з
Е.Ковач. Краєвид Гєвонту, олія, полотно, 35х41 см, 1898
виставки у Парижі» (1900); «Стіна павільону Галичини в закопанському стилі з виставки у Парижі» (1900); «Фрагмент східного інтер’єру» – (роботи ідентифіковані), а також: «Гірський пейзаж» - 3 роботи і «Натюрморт з опудалом птаха» – Зібрання Національного музею Перемишльської землі (Перемишль, Польща). «Краєвид Гєвонту»; проект вівтаря святого Франциска парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному (туш, акварель) – Відділ мистецтв, Татранський музей у Закопаному. «Палац Vranyczany...»; «Інтер'єр костелу Маріягільф (Барнабітів) у Відні» – фрагмент, «Інтер'єр костелу Маріягільф (Барнабітів) у Відні» – повздовжній розріз: графічні роботи – архів кафедри дизайну та основ архітектури НУ «Львівська політехніка».

  • Е.Ковач. Палац Vranyczany im. C..., картон, туш, 51,5 х 62,5 см, 1894

  • Е.Ковач. Інтер'єр церкви в Маріагільф, повздовжній розріз, картон, туш, 54,5 х 80,5 см, 1894

  • Е.Ковач. Інтер'єр церкви в Маріахільф, фрагмент, картон, туш, 82 х 58,5 см, 1894

  • Е.Ковач. Проект вівтаря святого Франциска парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному, туш, акварель, картон, 144х101 см, 1897

Літературна творчість

Едгар Ковач – автор двох віршованих поем: «Puszta-Sage» та «Barrikaden-Episode», виданих одним зшитком у Відні 1893 року. [3]

Бібліографія Е. Ковача

Примітки

  1. ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czas. Techn. 1910. Rocz. 28, № 24. S. 387.
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 Edgar Kováts [Electronic resource] // Architekturzentrum Wien 1770–1945 : site. – Electronic data. – Mode of access: http://www.architektenlexikon.at/de/759.htm (last access: 16.07.2019). – Title from the screen.
  3. ↑ Видання зберігається у двох бібліотеках: Міжнародного інституту соціальної історії в Амстердамі (Нідерланди) та бібліотеці Університету МакГілла Торонто (Канада). Цифрова копія бібліотеки Університету МакГілла Торонто (Канада).

(с) Дану статтю підготували: вчений секретар НТБ, к.соц.ком. Рената Самотий і гол. бібліогр. НТБ Олена Ніколюк

Отримано з https://wiki.lpnu.ua/wiki/index.php?title=Ковач_Едгар&oldid=65337