Відмінності між версіями «Замора Євген Федорович»
(→Наукова і викладацька діяльність) |
(→Наукова і викладацька діяльність) |
||
| (Не показані 40 проміжних версій 2 користувачів) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
| Ім'я при народженні = | | Ім'я при народженні = | ||
| Дата народження = 24 жовтня 1914 | | Дата народження = 24 жовтня 1914 | ||
| − | | Місце народження = с. Пороги | + | | Місце народження = с. Пороги, Богородчани на Станіславівщині |
| Дата смерті = 21 березня 1981 | | Дата смерті = 21 березня 1981 | ||
| Місце смерті = Львів | | Місце смерті = Львів | ||
| Рядок 47: | Рядок 47: | ||
'''Замора Євген Федорович''' - інженер і науковець в галузі радіотехніки, кандидат технічних наук, професор [[Кафедра електронних засобів інформаційно-комп’ютерних технологій|кафедри конструювання і технології виробництва радіоапаратури]] [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]], декан радіотехнічного факультету. | '''Замора Євген Федорович''' - інженер і науковець в галузі радіотехніки, кандидат технічних наук, професор [[Кафедра електронних засобів інформаційно-комп’ютерних технологій|кафедри конструювання і технології виробництва радіоапаратури]] [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]], декан радіотехнічного факультету. | ||
| − | == | + | ==Біографія== |
| − | Євген Федорович Замора народився 24 жовтня 1914 року у селі Пороги | + | Євген Федорович Замора народився 24 жовтня 1914 року у селі Пороги (тепер –Богородчанський р-н, Івано-Франківська область) в сім'ї педагога та громадського діяча [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Федора Павловича Замори]. Мати Софія Левицька-Замора була вчителькою музики. В час громадянської війни батько вступив в ряди Червоної Армії. Після демобілізації у 1921 р. залишився працювати у Полтаві. У 1923 р. Євген з матір’ю і молодшою сестрою переїхали до батька у Полтаву. |
| − | + | Євген навчався в полтавській трудовій школі, де працювали його батьки. У 1929 р. вступив до Полтавського індустріального технікуму на електротехнічний факультет. У 1930 р. родина переїхала до Харкова, де Євген Федорович навчався у [http://xemt.kharkov.ua/history.html Харківському енергомеханічному технікумі], який він закінчив у 1933 р. з відзнакою і одержав кваліфікацію техніка-електрика. У 1932 р. був прийнятий на посаду лаборанта у філіал Науково-дослідницького інституту сигналізації і зв’язку ККПС. У 1936 р. вступив до [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D0%B7%D0%B8_%D0%B8_%D0%B8%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8 Московського інституту інженерів зв’язку], який закінчив з відзнакою. | |
| − | У | + | |
| − | У 1941 р. пішов на фронт. | + | У 1941 р., отримавши кваліфікацію інженера-електрика з радіозв’язку працював викладачем радіотехніки на курсах підготовки радистів<ref>1. Замора Євгеній Федорович. Особова справа // Архів Національного університету «Львівська політехніка». Р-120 Національний університет «Львівська політехніка». Особові справи випускників ЛПІ. Оп. ВК. Спр. 80. Арк. 6 зв.</ref>. |
| + | Того ж року пішов на фронт. У роки німецько-радянської війни служив радіотехніком батальйону зв’язку стрілкової дивізії, пройшов бойовий шлях від Москви до Берліна. У листопаді 1946 р. був демобілізований у військовому званні старшого техніка-лейтенанта. | ||
| − | + | ===Робота у Львівському політехнічному інституті=== | |
| + | [[Файл:Lossy-page1-220px-Є Замора зі студентами.tif.jpg|180px|thumb|right|Замора Є. Ф. зі студентами]] | ||
| + | [[Файл:220px-Замора на Кавказі.jpg|thumb|180px|left|Замора Є. Ф. на Кавказі]] | ||
| − | + | Від лютого 1947 р. Євген Замора працював у Львівському політехнічному інституті на [[Кафедра теоретичної радіотехніки та радіовимірювань|кафедрі радіотехніки]] асистентом, а з жовтня 1947 р. старшим викладачем. | |
| + | У 1950 р. закінчив вечірній Університет марксизму-ленінізму. 1952 р. здав всі екзамени кандидатського мінімуму та працював над кандидатською дисертацією. У | ||
| − | + | 1954 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Транзитронні генератори синусоїдальних коливань» та обраний на посаду доцента кафедри радіоприймальних та радіо передавальних устаткувань. У 1956 р. у ВАК Є. Заморі присвоєно вчене звання доцента. З вересня 1958 р. призначений на посаду в. о. декана, а з жовтня 1959 р. затверджений деканом. На посаді декана радіотехнічного факультету працював до 1968 р. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | У 1960 | + | У 1960 році створив та очолив [[Кафедра електронних засобів інформаційно-комп’ютерних технологій|кафедру КТРА]]. 17 вересня 1968 р. обраний на посаду завідувача кафедри конструювання і технології виробництва радіоапаратури. Упродовж 1968–1974 рр. завідував створеною при його активній участі кафедрою КТРА. |
| − | + | ||
| − | + | Протягом 1961–1962 рр. виконував обов’язки проректора інституту з навчальної роботи, був головою місцевого комітету Львівського політехнічного інституту. | |
| + | У 1962 р. Є. Ф. Замора організував при кафедрі науково-дослідну лабораторію НДЛ-16 з досліджень генерування коливань НВЧ-діапазону, у якій започатковано роботу в галузі автоматизації конструкторського проектування радіоелектронної апаратури. | ||
| − | + | У 1970 р. разом з Р.П. Базилевичем та Р.В. Дмитришином брав участь у ІV міжнародному колоквіумі з НВЧ зв’язку з доповіддю «Деякі спеціалізовані комп'ютери для аналізу матриць і графових мереж» («Some specialized computers for matrix and graph networks analysis»), що проходив у Будапешті<ref>1. Замора Євгеній Федорович. Особова справа // Архів Національного університету «Львівська політехніка». Р-120 Національний університет «Львівська політехніка». Особові справи випускників ЛПІ. Оп. ВК. Спр. 80. Арк. 62.</ref>. Їх доповідь привернула увагу вчених США, Англії, Італії, Угорщини, які працювали в галузі автоматизованого проектування електричних кіл<ref>Замора ЄвгенФедорович // Кафедра “Радіоелектронніпристрої та системи”. До 50-річчя заснування (1952–2002) / З. Д. Грицьків, А. О. Кузик, М. Й. Николишин, І. Н. Прудиус ; Нац. ун-т “Львів. політехніка”. Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львів. політехніка”, 2002. С. 46–47.</ref>. | |
| + | З 1 січня 1973 р. працював за сумісництвом на посаді наукового співробітника в НДС Львівського політехнічного інституту для виконання госпдоговірної роботи (науковий керівник НДС. | ||
| + | |||
| + | У 1974 р. Євгена Замору обрано членом Вченої ради Львівського політехнічного інституту. 2 липня 1974 р. звільнений з посади завідувача кафедри конструювання і технології виробництва радіоапаратури у зв’язку з переведенням його на посаду професора кафедри КТРА. Починаючи з 1975 р. працював на посаді професора кафедри радіотехнічних пристроїв<ref>1. Замора Євгеній Федорович. Особова справа // Архів Національного університету «Львівська політехніка». Р-120 Національний університет «Львівська політехніка». Особові справи випускників ЛПІ. Оп. ВК. Спр. 80. Арк. 91.</ref>. | ||
| + | |||
| + | Від 1975 р. відповідальний за організацію науково-дослідної роботи студентів зі спеціальності «радіотехніка». Протягом 1979–1980 н.р. член Вченої ради радіотехнічного факультету. До 1977 р. був членом методичної ради інституту, членом групи контролю за якістю навчально-виховної роботи на радіотехнічному факультеті; очолював секцію організації і планування самостійної роботи студентів. З 1978–1980 рр. член методичної комісії РТФ з видавництва навчально-методичної літератури. | ||
| + | |||
| + | Помер Євген Замора 21 березня 1981 р. На Личаківському цвинтарі у Львові, на його могилі височіє пам’ятник з бронзовим барельєфом. | ||
| + | Багато поколінь студентів пам’ятають Євгена Замору, який не одного з них врятував від переслідувань, допоміг закінчити інститут і досягнути вершин в освіті та науці<ref>Гречин К. Євген Замора у спогадах / К. Гречин // Аудиторія. 2014. 23–29 жовт. (число 31). С. 6-7. URL.: http://audytoriya.lpnu.ua/wp-content/uploads/2016/09/Aud_2014_31_web.pdf (Last access: 15.03.2024)</ref>. | ||
| + | |||
| + | ==Наукова і викладацька діяльність== | ||
| + | |||
| + | Є. Ф. Замора викладав спеціалізовані дисципліни: «Радіопередавальні пристрої», «Застосування електронних приладів», «Основи наукових досліджень», лекції з яких читав українською мовою<ref>1. Замора Євгеній Федорович. Особова справа // Архів Національного університету «Львівська політехніка». Р-120 Національний університет «Львівська політехніка». Особові справи випускників ЛПІ. Оп. ВК. Спр. 80. Арк. 109.</ref>. Керував курсовими та дипломними проектами, переддипломною практикою студентів на підприємствах м. Львова, роботою студентів в радіотехнічній секції СНТ (Студентського наукового товариства) Львівського політехнічного інституту. | ||
| + | |||
| + | Видав методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу «Радіопередавальні пристрої», 5 інструкцій до розділу «Транзисторні генератори», розробив положення про науково-дослідну роботу студентів в навчальному процесі зі спеціальності «Радіотехніка». Брав участь в госпдоговірній науковій роботі як керівник теми. Станом на 1954 р. під його керівництвом виконано 24 дипломних проекти, 19 з яких захищено на відмінно. Працював на виборних посадах в ДСТ «Наука» та був членом Ради Львівського Будинку вчених. | ||
| + | |||
| + | Результати наукової роботи Євген Замора висвітлював у доповідях на інститутських, республіканських, союзних і міжнародних конференціях. У 1974 р. на міжнародний колоквіум, що проходив у Будапешті підготовлено статтю Є.Ф. Замори, Р.П. Базилевича та М.О. Павликевича «Автоматизоване проектування лінійних мікрохвильових схем» («Computer-aided design of linear micro wave circuits»), яка ввійшла до збірника доповідей. | ||
| + | Євген Замора керував роботою науково-дослідної надвисокочастотної лабораторії НДС-16, за час його роботи в лабораторії виконано важливі наукові розробки, втілення яких дало значний економічний ефект. | ||
| + | |||
| + | Був членом редколегії збірників: «Доклады и научные сообщения» – відповідальний за розділ «Радіоелектроніка» та «Інженерна економіка», а також факультетського збірника «Радіоелектронні мережі та пристрої». | ||
| + | |||
| + | Протягом 5-ти років був спів-керівником республіканського семінару наукової ради АН УРСР з наукової проблематики «Кібербезпека» – «Автоматизація проектування і конструювання радіоелектронної апаратури». | ||
| + | |||
| + | Проводив наукову роботу по темі «Генерування високостабільних коливань діапазону НВЧ і керування ними», яка була складовою частиною кафедральної тематики «Розробка теорії і методів проєктування радіотехнічних пристроїв і систем». На кінець 1979 р. Євген Замора видав 87 наукових робіт, в тому числі монографію «Технологическая гигиена в производстве микросхем», підготував двох кандидатів наук. Одержав10 авторських свідоцтв на винаходи<ref>1. Замора Євгеній Федорович. Особова справа // Архів Національного університету «Львівська політехніка». Р-120 Національний університет «Львівська політехніка». Особові справи випускників ЛПІ. Оп. ВК. Спр. 80. Арк. 111.</ref>. | ||
===Альпінізм=== | ===Альпінізм=== | ||
| Рядок 77: | Рядок 101: | ||
В 1947 році разом з [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=208 Крушелем Г. Е.] заснували секцію альпінізму-туризму у Львові. | В 1947 році разом з [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=208 Крушелем Г. Е.] заснували секцію альпінізму-туризму у Львові. | ||
| − | + | Для дітей шкільного віку при Львівській обласній дитячій туристсько-екскурсійній станції діяв гурток юних альпіністів, заснований Э. Ф. Заморою. | |
| + | |||
| + | ==Нагороди та членство== | ||
У роки війни нагороджений трьома бойовими орденами і двома медалями, зокрема - орденами Вітчизняної війни I-го і ІІ-го ступеня, орденом Червоної Зірки. У післявоєнні роки як ветеран війни нагороджений трьома медалями. У 1958 р. удостоєний ордена «Знак пошани». | У роки війни нагороджений трьома бойовими орденами і двома медалями, зокрема - орденами Вітчизняної війни I-го і ІІ-го ступеня, орденом Червоної Зірки. У післявоєнні роки як ветеран війни нагороджений трьома медалями. У 1958 р. удостоєний ордена «Знак пошани». | ||
| − | + | ==Вшанування пам`яті== | |
[[Файл:Lossy-page1-220px-Меморіальна дошка Євгена Замори.tif.jpg|145px|thumb|left|Меморіальна дошка Є. Ф. Замори в університеті Львівська політехніка]] | [[Файл:Lossy-page1-220px-Меморіальна дошка Євгена Замори.tif.jpg|145px|thumb|left|Меморіальна дошка Є. Ф. Замори в університеті Львівська політехніка]] | ||
| Рядок 89: | Рядок 115: | ||
У 2014 році в [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%C2%AB%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0%C2%BB Національному університеті "Львівська політехніка"] за ініціативи кафедри і підтримки ректорату була проведена Урочиста академія «До 100-річчя з дня народження Є. Ф. Замори». | У 2014 році в [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%C2%AB%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0%C2%BB Національному університеті "Львівська політехніка"] за ініціативи кафедри і підтримки ректорату була проведена Урочиста академія «До 100-річчя з дня народження Є. Ф. Замори». | ||
| − | ==Бібліографія Є. Ф. Замори== | + | = Примітки = |
| + | |||
| + | {{reflist}}<references /> | ||
| + | |||
| + | ==[[Бібліографія Є. Ф. Замори]]== | ||
| + | |||
| + | (с) Дану статтю підготувала завідувач сектору НТБ Людмила Волкова | ||
Поточна версія на 22:06, 18 квітня 2024
| Замора Євген Федорович | |
 | |
| Дата народження | 24 жовтня 1914 |
|---|---|
| Місце народження | с. Пороги, Богородчани на Станіславівщині |
| Помер | 21 березня 1981 Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар, Львів |
| Національність | українець |
| Alma mater | Московський інститут інженерів зв`язку |
| Дата закінчення | 1941 |
| Галузь наукових інтересів | науковець в галузі радіотехніки |
| Вчене звання | доцент |
| Відомий у зв’язку з | науково-педагогічна діяльність, альпінізм |
| Державні нагороди | орден Вітчизняної війни I ступеня і ІІ ступеня, орден Червоної Зірки, орден «Знак пошани» |
Замора Євген Федорович - інженер і науковець в галузі радіотехніки, кандидат технічних наук, професор кафедри конструювання і технології виробництва радіоапаратури Львівської політехніки, декан радіотехнічного факультету.
Зміст
Біографія
Євген Федорович Замора народився 24 жовтня 1914 року у селі Пороги (тепер –Богородчанський р-н, Івано-Франківська область) в сім'ї педагога та громадського діяча Федора Павловича Замори. Мати Софія Левицька-Замора була вчителькою музики. В час громадянської війни батько вступив в ряди Червоної Армії. Після демобілізації у 1921 р. залишився працювати у Полтаві. У 1923 р. Євген з матір’ю і молодшою сестрою переїхали до батька у Полтаву.
Євген навчався в полтавській трудовій школі, де працювали його батьки. У 1929 р. вступив до Полтавського індустріального технікуму на електротехнічний факультет. У 1930 р. родина переїхала до Харкова, де Євген Федорович навчався у Харківському енергомеханічному технікумі, який він закінчив у 1933 р. з відзнакою і одержав кваліфікацію техніка-електрика. У 1932 р. був прийнятий на посаду лаборанта у філіал Науково-дослідницького інституту сигналізації і зв’язку ККПС. У 1936 р. вступив до Московського інституту інженерів зв’язку, який закінчив з відзнакою.
У 1941 р., отримавши кваліфікацію інженера-електрика з радіозв’язку працював викладачем радіотехніки на курсах підготовки радистів[1]. Того ж року пішов на фронт. У роки німецько-радянської війни служив радіотехніком батальйону зв’язку стрілкової дивізії, пройшов бойовий шлях від Москви до Берліна. У листопаді 1946 р. був демобілізований у військовому званні старшого техніка-лейтенанта.
Робота у Львівському політехнічному інституті
Від лютого 1947 р. Євген Замора працював у Львівському політехнічному інституті на кафедрі радіотехніки асистентом, а з жовтня 1947 р. старшим викладачем. У 1950 р. закінчив вечірній Університет марксизму-ленінізму. 1952 р. здав всі екзамени кандидатського мінімуму та працював над кандидатською дисертацією. У
1954 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Транзитронні генератори синусоїдальних коливань» та обраний на посаду доцента кафедри радіоприймальних та радіо передавальних устаткувань. У 1956 р. у ВАК Є. Заморі присвоєно вчене звання доцента. З вересня 1958 р. призначений на посаду в. о. декана, а з жовтня 1959 р. затверджений деканом. На посаді декана радіотехнічного факультету працював до 1968 р.
У 1960 році створив та очолив кафедру КТРА. 17 вересня 1968 р. обраний на посаду завідувача кафедри конструювання і технології виробництва радіоапаратури. Упродовж 1968–1974 рр. завідував створеною при його активній участі кафедрою КТРА.
Протягом 1961–1962 рр. виконував обов’язки проректора інституту з навчальної роботи, був головою місцевого комітету Львівського політехнічного інституту. У 1962 р. Є. Ф. Замора організував при кафедрі науково-дослідну лабораторію НДЛ-16 з досліджень генерування коливань НВЧ-діапазону, у якій започатковано роботу в галузі автоматизації конструкторського проектування радіоелектронної апаратури.
У 1970 р. разом з Р.П. Базилевичем та Р.В. Дмитришином брав участь у ІV міжнародному колоквіумі з НВЧ зв’язку з доповіддю «Деякі спеціалізовані комп'ютери для аналізу матриць і графових мереж» («Some specialized computers for matrix and graph networks analysis»), що проходив у Будапешті[2]. Їх доповідь привернула увагу вчених США, Англії, Італії, Угорщини, які працювали в галузі автоматизованого проектування електричних кіл[3]. З 1 січня 1973 р. працював за сумісництвом на посаді наукового співробітника в НДС Львівського політехнічного інституту для виконання госпдоговірної роботи (науковий керівник НДС.
У 1974 р. Євгена Замору обрано членом Вченої ради Львівського політехнічного інституту. 2 липня 1974 р. звільнений з посади завідувача кафедри конструювання і технології виробництва радіоапаратури у зв’язку з переведенням його на посаду професора кафедри КТРА. Починаючи з 1975 р. працював на посаді професора кафедри радіотехнічних пристроїв[4].
Від 1975 р. відповідальний за організацію науково-дослідної роботи студентів зі спеціальності «радіотехніка». Протягом 1979–1980 н.р. член Вченої ради радіотехнічного факультету. До 1977 р. був членом методичної ради інституту, членом групи контролю за якістю навчально-виховної роботи на радіотехнічному факультеті; очолював секцію організації і планування самостійної роботи студентів. З 1978–1980 рр. член методичної комісії РТФ з видавництва навчально-методичної літератури.
Помер Євген Замора 21 березня 1981 р. На Личаківському цвинтарі у Львові, на його могилі височіє пам’ятник з бронзовим барельєфом. Багато поколінь студентів пам’ятають Євгена Замору, який не одного з них врятував від переслідувань, допоміг закінчити інститут і досягнути вершин в освіті та науці[5].
Наукова і викладацька діяльність
Є. Ф. Замора викладав спеціалізовані дисципліни: «Радіопередавальні пристрої», «Застосування електронних приладів», «Основи наукових досліджень», лекції з яких читав українською мовою[6]. Керував курсовими та дипломними проектами, переддипломною практикою студентів на підприємствах м. Львова, роботою студентів в радіотехнічній секції СНТ (Студентського наукового товариства) Львівського політехнічного інституту.
Видав методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу «Радіопередавальні пристрої», 5 інструкцій до розділу «Транзисторні генератори», розробив положення про науково-дослідну роботу студентів в навчальному процесі зі спеціальності «Радіотехніка». Брав участь в госпдоговірній науковій роботі як керівник теми. Станом на 1954 р. під його керівництвом виконано 24 дипломних проекти, 19 з яких захищено на відмінно. Працював на виборних посадах в ДСТ «Наука» та був членом Ради Львівського Будинку вчених.
Результати наукової роботи Євген Замора висвітлював у доповідях на інститутських, республіканських, союзних і міжнародних конференціях. У 1974 р. на міжнародний колоквіум, що проходив у Будапешті підготовлено статтю Є.Ф. Замори, Р.П. Базилевича та М.О. Павликевича «Автоматизоване проектування лінійних мікрохвильових схем» («Computer-aided design of linear micro wave circuits»), яка ввійшла до збірника доповідей. Євген Замора керував роботою науково-дослідної надвисокочастотної лабораторії НДС-16, за час його роботи в лабораторії виконано важливі наукові розробки, втілення яких дало значний економічний ефект.
Був членом редколегії збірників: «Доклады и научные сообщения» – відповідальний за розділ «Радіоелектроніка» та «Інженерна економіка», а також факультетського збірника «Радіоелектронні мережі та пристрої».
Протягом 5-ти років був спів-керівником республіканського семінару наукової ради АН УРСР з наукової проблематики «Кібербезпека» – «Автоматизація проектування і конструювання радіоелектронної апаратури».
Проводив наукову роботу по темі «Генерування високостабільних коливань діапазону НВЧ і керування ними», яка була складовою частиною кафедральної тематики «Розробка теорії і методів проєктування радіотехнічних пристроїв і систем». На кінець 1979 р. Євген Замора видав 87 наукових робіт, в тому числі монографію «Технологическая гигиена в производстве микросхем», підготував двох кандидатів наук. Одержав10 авторських свідоцтв на винаходи[7].
Альпінізм
Альпініст-першорозрядник. Старший інструктор з альпінізму. Неодноразово здійснював сходження на вершини Кавказу, зокрема підкорив вершини вищої категорії складності Аманауз, Цалгмил.
У березні 1964 р. брав активну участь у масовому зимовому сходженні туристів на гору Говерлу у Карпатах.
В 1947 році разом з Крушелем Г. Е. заснували секцію альпінізму-туризму у Львові.
Для дітей шкільного віку при Львівській обласній дитячій туристсько-екскурсійній станції діяв гурток юних альпіністів, заснований Э. Ф. Заморою.
Нагороди та членство
У роки війни нагороджений трьома бойовими орденами і двома медалями, зокрема - орденами Вітчизняної війни I-го і ІІ-го ступеня, орденом Червоної Зірки. У післявоєнні роки як ветеран війни нагороджений трьома медалями. У 1958 р. удостоєний ордена «Знак пошани».
Вшанування пам`яті
У 2000 році в корпусі РТФ був встановлений барельєф з меморіальною таблицею в пам’ять про Євгена Замору.
У 2014 році в Національному університеті "Львівська політехніка" за ініціативи кафедри і підтримки ректорату була проведена Урочиста академія «До 100-річчя з дня народження Є. Ф. Замори».
Примітки
- ↑ 1. Замора Євгеній Федорович. Особова справа // Архів Національного університету «Львівська політехніка». Р-120 Національний університет «Львівська політехніка». Особові справи випускників ЛПІ. Оп. ВК. Спр. 80. Арк. 6 зв.
- ↑ 1. Замора Євгеній Федорович. Особова справа // Архів Національного університету «Львівська політехніка». Р-120 Національний університет «Львівська політехніка». Особові справи випускників ЛПІ. Оп. ВК. Спр. 80. Арк. 62.
- ↑ Замора ЄвгенФедорович // Кафедра “Радіоелектронніпристрої та системи”. До 50-річчя заснування (1952–2002) / З. Д. Грицьків, А. О. Кузик, М. Й. Николишин, І. Н. Прудиус ; Нац. ун-т “Львів. політехніка”. Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львів. політехніка”, 2002. С. 46–47.
- ↑ 1. Замора Євгеній Федорович. Особова справа // Архів Національного університету «Львівська політехніка». Р-120 Національний університет «Львівська політехніка». Особові справи випускників ЛПІ. Оп. ВК. Спр. 80. Арк. 91.
- ↑ Гречин К. Євген Замора у спогадах / К. Гречин // Аудиторія. 2014. 23–29 жовт. (число 31). С. 6-7. URL.: http://audytoriya.lpnu.ua/wp-content/uploads/2016/09/Aud_2014_31_web.pdf (Last access: 15.03.2024)
- ↑ 1. Замора Євгеній Федорович. Особова справа // Архів Національного університету «Львівська політехніка». Р-120 Національний університет «Львівська політехніка». Особові справи випускників ЛПІ. Оп. ВК. Спр. 80. Арк. 109.
- ↑ 1. Замора Євгеній Федорович. Особова справа // Архів Національного університету «Львівська політехніка». Р-120 Національний університет «Львівська політехніка». Особові справи випускників ЛПІ. Оп. ВК. Спр. 80. Арк. 111.
Бібліографія Є. Ф. Замори
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектору НТБ Людмила Волкова
