Відмінності між версіями «Технічна академія»

Версія за 13:45, 5 лютого 2013

Технічна академія розпочала свою роботу 4 листопада 1844 року. Її першим директором (1844–1848) став австрієць з Галичини, випускник Віденської політехніки, професор, доктор філософії Флоріан Шіндлер.

Будинок Даровського, в якому містилася Технічна академія

У перші роки діяльності Академії в її складі функціонували дворічний (а від 1847–1848 н.р. — трирічний) технічний відділ, однорічний торговий відділ, а також реальна школа з дворічним терміном навчання. Працювали кафедри фізики й природознавства, вищої математики й механіки, технічної хімії. На той час у цьому навчальному закладі викладали професори математики, фізики, практичної геометрії, вексельного й торговельного права, загальної географії, бухгалтерії, німецької мови, арифметики й елементарної математики, вчителі польської, французької, англійської та італійської мов, рисунка й каліграфії. Читалися також курси християнської релігії. Навчання здійснювалось німецькою мовою.

Восени 1848 року будинок Технічної академії згорів. В 1849–1850 роках приміщення Академії відбудували. На початку 1851 р. повністю відновили заняття. Постійним директором Академії призначили А. Райзінгера. Перебуваючи на цій посаді, він двадцять років присвятив розвитку технічної освіти в Галичині.

В структурі навчального закладу відбулися зміни: в 1853 р. відокремився торговельний відділ, а в 1856 р. і реальна школа. Залишився відділ,що охоплював найважливіші галузі інженерного фаху. Виразніше окреслилися основні технічні напрями, що заклали основу для майбутніх факультетів.

Академія поступово здобуває визнання як осередок якісної технічної освіти та науки. У 1851 р. кафедру математики очолив українець Лаврентій Жмурко (1824–1889), який став одним із найперших творців так званої Львівської математичної школи. Серед його численних праць виділяються дослідження з варіаційного та інтегрального числення. Професор фізики Фелікс Стжелецький вперше аналітично обґрунтував фігури Лісажа, відкриті французьким фізиком дослідним шляхом.

У 1871 р. Технічна академія підвищила свій статус — отримала права вищого навчального закладу. Статутом визначалося,що Академією керує колегія професорів на чолі з ректором. Ректора терміном на один навчальний рік обирає колегія професорів із свого складу, а затверджує — міністерство освіти. Факультетом керує декан, якого обирає колегія професорів із професорського складу терміном на два навчальні роки.

Першим ректором Технічної академії у 1872–1873 н. р. був обраний професор фізики Ф. Стжелецький. На відзначення реформ та з нагоди початку нового навчального року відбулися урочистості в науковому осередку Оссолінеумі (нині — Наукова бібліотека НАН України).

Ю. Захарієвич, професор архітектури, ректор 1877–1878, 1881–1882 рр.

В Академії створили три факультети: інженерії, архітектури, технічної хімії, а в 1877 р. — машинобудівний. Ще з 1870 р. в академії функціонували три загальні кафедри: нарисної геометрії; механіки й теорії машин; будівництва шляхів,мостів і залізниць. Згодом відкрили кафедру геодезії (завідувач Д. Зброжек), хімічної технології (Г. Гюнсберг), машинобудування (Б. Мариняк). У 1871 р. кафедру архітектури очолив Ю. Захарієвич.

Хоча приміщення Академії було відновлено, але воно не могло задовольнити галицьку громадськість, оскільки в цей час у країнах Європи відбувалась технічна революція. Назріла необхідність будівництва нового приміщення, яке відповідало б вимогам політехнічної освіти. Підготовку проекту нового приміщення Академії і керівництво його будівництвом доручили архітектору Юліану Захарієвичу, який згодом (14 листопада 1877 року) став ректором.

Будівництво розпочали 1квітня 1874 р. на земельній ділянці, в західній частині міста при вулиці Новий Світ (пізніше — Л. Сапєги, нині — С. Бандери). Роботи велися швидко. У вересні 1876 р. був завершений двоповерховий будинок хімічного та фасад головного корпусу, а в жовтні 1877 р. — роботи цілком.

Спорудження нового будинку Технічної академії стало важливою віхою в процесі забудови міста й розвитку будівельного мистецтва, початком формування львівської архітектурної школи, виховання технічних кадрів та втіленням передової інженерної думки, першим програмним твором Ю. Захарієвича, який він виконав блискуче.Відзначивши внесок архітектора в будівництво, колегія професорів обирає його ректором. Зважаючи на підвищення статусу й значення Технічної академії як вищої школи, колегія професорів пропонує змінити її назву.

8 жовтня 1877 р. Академія стає «Technische Hochschule», що в прийнятому перекладі звучить — «Політехнічна вища школа».

Використані джерела

Презентаційне видання «Національний університет «Львівська політехніка». Еліта держави» (ТОВ «Видавничий центр «Логос Україна», 2008)