МА-41

Республіка Корея

Показники ефективності національної економіки Республіки Корея згідно моделі Б. Гаврилишина

• Релігія (прагнення)

У країні панує повна релігійна свобода. Влада прихильна до християнства. Перша протестантська громада була створена у 1884 р. У 1984 р. в країні було близько 30 тис. церков. Сеул (11 млн. нас.) на 40% християнське місто. Тут більше 7 тисяч церков і знаходяться 10 з 20 найбільших християнських спільнот у світі, в тому числі найбільша — Головна церква Повної Євангелії. У Пд. Кореї відбулося найбільше після дня П'ятидесятниці хрещення у світі (в армії, яка на 65% християнська). Тут найбільші богословські заклади світу. Особливою рисою християнства є щоденні ранкові молитовні служіння. Понад 20 церков утворюються щодня. Релігійний склад населення: християни — 35,3%. Таких, що практикують — 34,4%. Приріст — 5,7%. Протестантів — 27,1% нас., євангельських хр. — 21,1% нас., п'ятидес./харизм. — 4,5% нас., приріст — 6%; римо-католиків — 6%, приріст — 4,8%; свідків Єгови — 0,5%, приріст 13,6%; моністи — 1,6%, приріст — 0,4%. Буддисти — 27,7%. Нерелігійні люди — 20%. Шаманісти — 10%. Конфуціани — 1,2%. Конфуціанство було офіційною релігією до 1910 року. Новітні релігії — 5,7%. Мусульмани — 0,06%. Бахаїсти — 0,05%.

• Здійснення або реалізація прагнень

У той час як Південна Корея має низький рівень безробіття, який коливається біля 3,2 %, ця цифра приховує багато складнощів з приводу робочого середовища в Кореї. Жінки являють собою велику частку невикористаної праці в корейській економіці. Близько 57% жінок є економічно активними, що в порівнянні з 73% у Швеції та 69% у Німеччині, є досить невисоким показником. Різке зменшення цього показнику на 15% спостерігається у тридцятирічному віці корейських жінок, які залишають кар’єру заради сім’ї . По суті, Корея втрачає, з економічної точки зору, потенційних працівників. Відповідно до World Economic Forum’s Global Gender Gap Report 2012, співвідношення жінок і чоловіків у керівних посадах і державній службі 1 до 9. Корея посідає 104 місце, що є в рейтингу біля малорозвинених Малавії і Сирії. В результаті, Корея загрожує ситуація, в якій більш освіченіші жінка, тим менше ймовірність її знайти роботу, відповідну її кваліфікації. Крім того, жінки, які хочуть повторно вийти на ринок праці часто не в змозі забезпечити попередній рівень зайнятості, на якому вони колись були, а замість цього виконують тимчасові чи низькокваліфіковані роботи, незалежно від освіти і попереднього рівня досвіду. В середньому, жінка отримує зарплату на 39% нижчу, від чоловіка на аналогічній посаді. На жаль, уряд не бачить в цьому проблеми, заходів або програм поки що не існує.

• Взаємовідносини

Торгові відносини насамперед з США та Європейським Союзом. США є головним економічним партнером Кореї. Крім того, Південна Корея займає сьоме місце у списку портнерів США, випереджаючи багатьох країн Європи, таких як Італія і Франція, і шосте місце в списку країн-імпортерів із США. Крім того, Південня Корея є привабливою для інвестицій з боку американських компаній - з 1996 по 2003 рік США інвестували в економіку Кореї 20 млрд. долларів. У 2003 році США були найбільшим торговим партнером Південної Кореї і сьомим за величиною експортним ринком. Зміцнились економічні зв'язки між двома країнами, проте, супроводжувалися численними розбіжностями в торговельній політиці. Інтенсивність цих суперечок значно зменшилася починаючи з кінця 80-х - початку 90-х років XX століття, в тому числі і внаслідок того, що Південна Корея провела ряд ринкових реформ в якості компенсації за отримання 58-мільярдного кредиту від Міжнародного валютного фонду після кризи 1997 року. На початку XXI століття обидві країни намагаються більш м'яко вирішувати конфліктні ситуації. У цьому чималу роль зіграли двосторонні торговельні угоди, зроблені на початку 2001 року .

Приблизно в той же час була підписана серія торгових угод між Південною Кореєю і країнами ЄС, що підштовхнуло зростання товарообігу між двома регіонами. Обсяг торгівлі склав 46 млрд євро, подвоївшись за десять років. Однак дотепер невирішеними залишаються деякі питання взаємної торгівлі. На початку XXI століття найбільший прогрес був зроблений у прискоренні процесів взаємовигідного обміну у сфері науки і наукоємних технологій (як відомо, Південна Корея витрачає 3% свого валового внутрішнього продукту на наукові дослідження. У 2005 році відбулися двосторонні переговори про обмін в науковій і технічній сфері. Південна Корея також бере участь у деяких глобальних проектах, ініційованих Євросоюзом, зокрема в проектах Galileo і ITER.

• Здоров'я

За даними Міністерства охорони здоров'я і соціального забезпечення, стан хронічних хвороб погіршується через акцент системи охорони здоров'я на лікування, а не на профілактику. Захворюваність хронічним захворюванням в Південній Кореї є близько 24 відсотків. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) в кінці 2003 року був поширений менше, ніж на 0,1 відсотка. Південна Корея створила систему загального медичного страхування, яке почалося в липні 1977 року, всі медичні товариства були об'єднані в Національну службу охорони здоров'я. Майже всі південні корейці є бенефіціарами програми, тому фактично досягнено мету забезпечення медичного страхування для всіх громадян Південної Кореї. Страхування фінансується за рахунок внесків, державних субсидій і доплат Національної корпорації медичного страхування, що є основним інститутом нагляду. Програма є діяжвою на практиці; це дає таку ж кількість медичних витрат і відшкодування витрат для всіх громадян, незалежно від того, скільки вони платять, а також надає послуги довгострокового догляду за літніми людьми. Витрати на охорону здоров'я становить близько 7,2% від ВВП, і збільшилася з $ 64 млрд в 2009 році до $ 113 млрд в 2015 році.

• Харчування

28 липня 2015 року Республіка Корея оприлюднила повідомлення про розробку «Проекту змін до стандартів та специфікацій щодо продуктів харчування». Документ ініційований Міністерством продовольства та безпеки лікарських засобів. Головною метою документу є підвищення рівня безпеки продуктів харчування. Термін ухвалення документу та набуття його чинності буде визначено окремо.

• Житло

Швидке зростання міського населення привело до дефіциту житла і різкого зростання цін на землю в містах. Збільшення земельних площ, придатних для міської забудови, і будівництво багатоквартирних житлових будинків з квартирами невеликої площі продовжують залишатися в числі пріоритетних завдань уряду, що докладає зусилля для вирішення проблем нестачі житла та стабілізації цін на житло. Через зростання цін на землю і прагнення багатьох людей жити в сучасних квартирах кількість тих, хто живе в багатоквартирних будинках, продовжує збільшуватися. Якщо в 1985 р. частка квартир становила 13,5% від усіх одиниць житла, то в 2005 році цей показник збільшився до 52,5%. У Республіці Корея більшість квартир знаходяться у власності сімей

• Соціальне забезпечення

Основна програма соціального забезпечення в Південній Кореї є Програма основних засобів до існування безпеки (BLSP), яка охоплює 3% населення країни (близько п'ятої частини південнокорейців, що живуть у відносній бідності). Ще одна програма, Система засобів до існування національної безпеки (NBLSS) була введена в 2001 році. Виплати для літніх становлять 1,6% від ВВП. Пенсії в Південній Кореї перебувають у віданні Національного пенсійного обслуговування (NPS), введеного в 1988 році. Майже половина літніх людей живуть у відносній бідності.

• Ресурси

Цинкові, вольфрамові, молібденові руди, неметалічні корисні копалини та нерудні будівельні матеріали. Основу гірничої промисловості країни в кінці XX ст. складала паливно-енергетична галузь та видобуток неметалічних корисних копалин. На рудну галузь припадає 10 % вартості продукції гірничої промисловості. В кінці 2000 р. в країні загалом працювало 552 основних рудників: 11 — вугільних; 27 — металічних і 514 — неметалічних. З останніх: 169 — каолінові; 141 — вапнякові, 62 — кварцові підприємства. У 2001 р. загальний видобуток мінеральної сировини в країні склав US$1162 млн, включаючи US$324 млн металічних руд (28 %), US$636 млн неметалічних корисних копалин (55 %) і US$202 млн вугілля(17 %). У паливній промисловості домінує вугільна. Гірничорудна галузь представлена переважно видобутком вольфрамових, залізних, мідних, марганцевих,молібденових, свинцево-цинкових руд, золота і срібла. Добувають також графіт, каолін, пірофіліт, тальк, флюорит, польові шпати, інші неметалічні корисні копалини. Південна Корея залежить від імпорту 20 видів мінеральної сировини, зокрема бокситів, залізної і нікелевої руди. Експортуються вольфрам , молібден,тальк, каолін, графіт. Підготовку кадрів гірничо-геологічного профілю здійснюють в Північній Кореї — в Університеті ім. Кім Ір Сена і в Політехнічному інституті в Пхеньяні; в Південній Кореї — в Сеульському, Пусанському й Чонбукському університетах.

• Наснага до праці

Національний герой - Ан Чжун-Гин або Ан (вересень 2, 1879 - 26 березня 1910; Хрещене ім'я Томас) корейський активіст, націоналіст. 26 жовтня 1909 він убив Іто Хіробумі, прем'єр-міністра Японії і колишнього Генерального резидента Кореї, коли країна була на межі приєднання до Японії. Ан був посмертно нагороджений медаллю Республіки Корея орденом За заслуги перед Національним фондом в 1962 році урядом Кореї, найпрестижнішою громадянською відзнакою у Республіці Корея, за його зусилля для корейської незалежності.

• Інвестиції

За данними Korea Eximbank обсяг інвестицій у 2015 році склав 10992632 тис. дол. США

• Ноу-Хау

Винаходи Кореї в галузі мобільних телефонів (Samsung), також перший мп3 плеєр, перший сенсорний екран, перший ретіна дисплей тощо. Безконтактні смарт-транспортної карти: Сеул маэ найбільший досвід у світі з використання безконтактних транспортних карток. Корейський системний інтегратор Intec і Автобусна спілка Сеулу вперше запустила тест своєї системи з жовтня по грудень 1995 року.

• ВВП

За даними Світового банку ВВП у 2014 році 1,410 трлн. дол. США.

Рис. 1. ВВП Республіки Корея на душу населення, дол. США.

• Характер влади

Політика Республіки Корея проходить в рамках президентської представницької демократичної республіки, в результаті чого президент є главою держави, і системи багатопартійної. Виконавча влада здійснюється урядом.

• Використання влади

Головним пріоритетом зовнішньої політики корейського уряду є зниження напруженості та мирне співіснування на Корейському півострові і зміцненні традиційних відносин. Корейський уряд прагне до мирного врегулювання північнокорейської ядерної проблеми шляхом процесу тісного співробітництва між Кореєю, США та Японією. Крім того, підтримує та поширює зв’язки з Росією і Китаєм, докладаючи зусилля, щоб Північна Корея виконувала свої зобов'язання щодо нерозповсюдження ядерного озброєння. Крім того, вона прагне розширювати співпрацю з іншими країнами АСЕАН і ЄС, а також з міжнародними організаціями, такими як Організація Об'єднаних Націй (ООН).

• Сприйняття влади

Явка на вибори у 2012 році – 52%.

• Свобода

Підтримує перелік фундаментальних свобод ООН.

• Структура бюджету

Корпоративний Податок - 11% (до 200 млн. вон); далі залежно від суми. В середньому для підприємств податок складає 29,85% від прибутку.

• Справедливість

Неурядові організації: DASI HAMKKE – центр підтримки жертв, що пережили секс-торгівлю, створений на замовленням уряду Сеула і контролюється єдиним керівником (Хан Сорі); Асоціація Організації Об'єднаних корейських жінок (KWAU); Корейська Жіноча гаряча лінія – захищає права жінок від усіх видів насильства і сприяє просуванню соціальних позицій жінок, а також встановлення гендерної рівності у сфері праці, сім'ї та суспільства; Пастирський центр для філіппінських мігрантів в Сеулі.

• Імідж країни

За біржою Блумберг – Korea Stock Exchange KOSPI Index = 1,996.59. За індексом Швейцарського банку на четвертому місці Північна Корея, оскілки вкладає великі кошти в розвиток людських ресурсів. Індекс конкурентоспроможності 2014 року – 5,01 (25 місце) Індекс економічної свободи – здебільшого вільні – 29 місце – 71,5 (2015).

Показники ефективності національної економіки Тайваня згідно моделі Б. Гаврилишина (Карман Дмитро)

Релігія (прагнення)

Буддизм є основною релігією на острові Тайвань. 90 відсотків населення Тайваню слідують китайською традицією, в якій об'єднані принципи конфуціанства, даосизму і буддизму. . При цьому досить строго до буддизму відноситься за різними оцінками від 7 до 15 відсотків населення. Відмінна риса тайваньських буддистів - вегетаріанство.

За офіційними даними до буддизму відноситься близько 8000000 чоловік, однак частина з них сповідують синкретичні релігії, які не можна вважати суворим буддизмом. Буддизм на Тайвані даний час зосереджений в чотирьох основних школах, які очолюють так звані «Чотири Небесних Царя тайванського буддизму»:

Північ (Цзіньшань, Тайбей): Учитель Шен'янь, Монастир Барабана Дхарми

Південь (Дашу, близько Гаосюна): Учитель Сін'юнь, монастир Фо Гуан Шань

Схід (Хуалянь): Учитель Чжен'янь фонд Ци Цзі

Захід (Наньтоу): Учитель Вей Цзюе, монастир Чжун Тай Шань

Всі чотири школи представляють чань-буддизм. Деякі з цих шкіл перебувають під впливом гуманістичного буддизму вчителя Інь Шуня. Місії чотирьох основних тайваньських шкіл ведуть роботу по всьому світу, маючи центри в багатьох країнах. Тайванські буддисти відіграють також важливу роль у відновленні буддизму в Китаї

Здоров'я

Система охорони здоров'я в Тайвані заснована на страхову медицину. Програма загального медичного страхування була прийнята в 1995 році і на сьогоднішній день є однією з найефективніших у світі - її характеризують низький рівень внесків і висока підтримка з боку держави. Незважаючи на те, що медичне страхування є добровільним, їм охоплено близько 97% всього місцевого населення, тому як страховка покриває більше 90% всіх можливих витрат на медичні послуги, за винятком дорогих косметичних операцій. Обходиться така страховка жителям Тайваню досить дешево - щомісячні грошові відрахування в медичний страховий фонд робить кожен працюючий громадянин Тайваню, процентна ставка внеску залежить від річного доходу, а також кількості утриманців - за дітей, старих і інших непрацюючих членів сім'ї платить працевлаштований. Для початківців працювати сума страхового внеску не повинна перевищувати 4.25% від місячної зарплати, для тимчасово непрацюючих, ветеранів збройних сил та інших існують певні пільги. Приміром, громадяни Тайваню старше 65лет має право на безкоштовне медичне обслуговування два рази на рік, а ті, хто старше 40 років - один раз на рік.

Житло

За останні кілька років, а якщо бути точним то сім років, ціни на житло піднялися на вісімдесят відсотків. Восени минулого року була зафіксована нова рекордна ціна на нерухомість у розмірі вісім тисяч чотиреста доларів за один квадратний метр. Це ціна на житло, яке розташоване в елітному будинку або комплексі. Якщо порівнювати з 2008 роком, то тоді ціна на нерухомість була шість тисяч двісті доларів за один квадратний метр.

У наступному році влада Тайваню буде введена підвищена податкова ставка. Ця ставка на володіння елітними об'єктами нерухомості, величина ставки складе 3,3%. В даний момент вона дорівнює 1,2%.

Соціальне забезпечення

Політика соціального забезпечення на Тайвані заснована на трьох принципах: підвищення добробуту, розподіл суспільного багатства, а також «створення мирного і благодатного суспільства». Для задоволення зростаючих потреб населення в соціальному забезпеченні уряд активно розширює спектр соціальних послуг, щоб забезпечити достатню підтримку соціально та економічно неблагополучним категоріям, завдяки чому створюється гармонійне суспільство .

У 1999 році уряд витратив 5080000 доларів США на програми соціального забезпечення, які пропонують різні види допомоги окремим особам і сім'ям з груп з низьким рівнем доходів. На додаток до фінансової допомоги, найманим працівникам з сім'ями надається допомога з працевлаштування, поряд допомогою в освіті для дітей шкільного віку та програмами охорони здоров'я для матерів з дітьми. Існують також громадські організації, наукові установи та приватні фонди, які співпрацюють з державними установами в наданні допомоги бездомним громадянам .

Крім сімей з низькими доходами, уряд надає підтримку літнім людям та інвалідам, які не в змозі працювати. У липні 1993 року уряд почав надавати щомісячну субсидію літнім людям з низьким рівнем доходів. Громадяни віком старше 65 років, середній дохід сім'ї яких менше або дорівнює 1,5 мінімальних щомісячних витрат, отримують щомісячні субсидії в розмірі $ 174. Літні люди з середнім доходом сім'ї від 1,5 до 2,5 мінімальних щомісячних витрат, мають право на щомісячні субсидії розміром $ 87. Крім того, уряд виплачує в повному обсязі медичну страховку сім'ям з низькими доходами і надає невідкладну допомогу в разі потреби

Ресурси

На території Тайваню розміщені невеликі родовища золота, міді, кам’яного вугілля, природного газу, вапняку, мармуру і азбесту. 24% земель Тайваню обробляються, 5% території займають пасовиська

Інвестиції

Основні інвестори Тайваню за 2013р: Карибські острови 29,3%; США 11,8; Японія 8,4; Острови Самоа 7,7%; Гон Конг 7,5%; Австралія 6,3%; Нідерланди 4,8%; Сінгапур 4,2%; Малазія 2,7%.

Основні напрямок інвестування в Тайвань : Фінансова та страхова галузь 26,5% ; електро комплектуючі 15,8; оптова торгівля 14,2; нерухомість 9,9% ; допоміжні послуги 4%; науково технічні та професійні послуги 3,2% електро обладнання 2,9% хімічга промисловість 2,3% металургійна промисловість 2,3%

Ноу-Хау

Балістична маска, мета якої - захистити солдатів від смертельних попаданнь в голову. Захист по класу NIJ Level II. Розмір L 11,2 "- висота, 7,2" ширина маски Вага маски 1,1 кг Матеріал маски - DuPont Kevlar 129.

ВВП

За даними Світового банку ВВП у трлн. дол. США.

2008р 400,2

2009р 377,5

2010р 429,8

2011р 450

2012р 466,1

2013р 484,7

2014р 505,5

Характер влади

Форма правління - президентська Республіка. Політичний режим - щоб демократія в процесі становлення. З середини 1980-х рр.. провадиться реорганізація політичної системи, головними кроками якої стали скасування воєнного стану і легалізація партій опозиційних

Використання влади

За ос­таннє десятиліття на Тайвані докорінно змінився політичний рельєф, він зробився знач­но складнішим і різноманітним. Гоміндан вже не ототожнюють партійну машину з державною та іменувати себе революційно демократичною партією. Він допустив висунення альтернативних кандидатів, крім рекомендованих парткомами, на виборах у партійних організаціях. Однопартійний режим Гоміндану поступово замінювала багатопартійність. Спершу її можна було охарактеризувати як якусь подібність двопартійної системи, оскільки практично тільки дві партії Гоміндан і ДПП (Демократична прогресивна партія) були впливовими політичними силами на різних виборах. Згадувана вище Нова партія (Син­дан) як третя сила виступила лише в грудні 1994 р. на виборах губернатора провінції і мерів міст Тайбей і Гаосюн, а також відповідних представницьких органів провінцій і міст

Сприйняття влади

Явка на вибори у 2012 році – 70%.

Свобода

Підтримує перелік фундаментальних свобод ООН.

Структура бюджету

Дані про державний бюджет Тайваню публікує Центральний банк Китайської Республікі.Тайвань має дефіцит державного бюджету в розмірі 1,60% від валового внутрішнього продукту країни за станом на 2012 рік. Тайванський державний бюджет має середній дефіцит 1,84% ВВП з 1988 по 2012 рік, досягнувши самого високого рівня в 1,8% ВВП в грудні 1990 року і рекордно низького рівня -6,30% ВВП в грудні 2001 року. Державний бюджет являє собою детальний звіт платежів, отриманих Китайською Республікою (податки та інші збори), а також платежі, що здійснюються урядом (закупівлі і трансфертні платежі). Бюджетний дефіцит Тайваню виникає, так як уряд витрачає більше грошей, ніж отримує.

Справедливість

Автономні асоціації. Громадські рухи почали виникати на Тайвані у 80 х роках XX ст. як відповідна реакція на авторитарне правління або навіть на військовий стан, запроваджений у 1949 році. Спочатку вони були спрямовані на те, щоб спонукати уряд до перегляду політичних установок і послаблення контролю над суспільством. У певному значенні, діяльність політичної опозиції стимулювала розвиток громадсь­ких рухів.

Імідж країни

Прагнучи і далі зміцнювати міжнародний авторитет Тайваню в правозахисній сфері, президент країни Чень Шуйбянь у виступах пропонував активізувати діяльність держави щодо участі в основних міжнародних правозахисних заходах: "Ми виконуватимемо умови Загальної декларації прав людини, Міжнародну конвенцію з цивільних і політичних прав і Віденську декларацію" .

Показники ефективності національної економіки Королівства Бутан за моделлю Б. Гаврилишина (Хадба Алекс)

Релігія

Більша частина населення країни сповідують буддизм, а саме 75% (70% з яких належать до школи Друкпа Каг'ю - тибетського буддизму, який є офіційною релігією Бутану). В східній частині країни також поширена буддійська школа Ньїнґма та релігія Бон. На півдні країни розповсюджений індуїзм (22% населення), частина бутанців сповідують іслам. Етнічні нгалопи, нащадки тибетських іммігрантів, складають більшість населення західної та центральної частин країни і в основному відносяться до школи Друкпа Каг'ю, слідуючи лінії передачі від Пеми Карпо і Шабдрунга. Школа Ньїнґма поширеніша в східному і центральному Бутані, її представляє в першу чергу Пема Лінгпа. Етнічні шарчопи, можливі нащадки первісного населення Бутану, живуть на сході. Деякі шарчопи практикують буддизм, об'єднаний з елементами традиції бон, у той час як інші практикують анімізм та індуїзм. Уряд підтримує монастирі обох традицій буддизму — і Друкпа Каг'ю, і Ньїнґма. Королівський рід Бутану практикує поєднання цих двох течій, і багато жителів країни вірять в концепцію «Каньїн-Шунгдрел», що означає «Каг'ю і Ньїнґма одне і те ж». Глибоко шанується Падмасамбхава. (Падмасамбхава - індійський проповідник, який заснував тибетський буддизм і тантричну школу буддизму у 8 столітті, поширивши буддизм на територію Бутану й Тибету. У цих районах він відомий як гуру Рінпоче (дорогоцінний майстер). Буддійська школа Ньїнгма вшановувала його як другого Будду.)

Здійснення або реалізація прагнень

Валове національне щастя (ВНЩ) — холістична міра якості життя, яка включає моральні і психологічні цінності, на відміну від Валового Національного Продукту (ВНП). Це поняття було введено в ужиток як неофіційна державна філософія Бутану четвертим королем цієї країни Джігме Сінг'є Вангчук в 1972 . «Щастя народу важливіше відсотків валового внутрішнього продукту», — сказав король. Сенс цього поняття для Бутану полягає в розвитку такої економіки, яка відповідала б унікальній бутанській культурі, заснованій на буддійських духовних цінностях. Практично «Валове національне щастя» реалізується через п'ятирічне планування розвитку економіки, при якому прогрес здійснюється повільними кроками, намагаючись підтримувати і не руйнувати традиційні цінності — сім'ю, культуру, природу, буддійську релігію.

Взаємовідносини

Бутан — аграрна країна. Для більш ніж 80% населення сільське і лісове господарство є головним джерелом доходів. Крім того, уряд активно піклується про екологію (половина території Бутану оголошена національними парками, в яких, наприклад, заборонено полювання), з цієї причини розвиток промисловості не входить в плани бутанської влади. У королівстві практично відсутні великі промислові підприємства. Є кілька підприємств деревообробної та харчової промисловості (в тому числі за ліцензією випускається «Кока-кола»). Головним експортним товаром є екологічний рис, фрукти і електроенергія, що виробляється гідроелектростанціями. Товари з Бутану в основному направляються в Індію, на частку якої припадає 87,9% експорту. Товари з Індії становлять 71,3% імпорту. Торгових відносин з Китаєм практично немає, попри те, що Бутан межує з Тибетом. Цікаво, що на сьогоднішній день перше місце в економіці країни займає гідроенергетика. Основний дохід становить експорт електроенегіі в сусідню Індію, а дохід від експорту сільгосппродукції стоїть лише на другому місці.

Здоров’я

17 грудня 2004 року коли в Бутані була введена повна заборона на продаж і вживання тютюну. Сигарети неможна ввозити в країну. У 18-ти з 20-ти дзонгхагів Бутану ця заборона діяла й раніше. Штраф за паління становить € 175. Крім того, введено податок на 100%, яким будуть обкладатися всі тютюнові вироби, що ввозяться в Бутан її громадянами для особистого вживання. На іноземних туристів, дипломатів і співробітників неурядових організацій заборона не поширюється. Але передбачено суворе покарання іноземців, які будуть продавати тютюн місцевим жителям.

Харчування

Згідно з продовольчим законом 2005 року, в Бутані створена національна комісія з контролю за якістю продуктів харчування, очолювана міністром сільського господарства, яка включає десять членів з інших міністерств і відомств (охорони здоров'я, торгівлі, внутрішніх справ, охорони навколишнього середовища). Комісія формулює продовольчу політику уряду. Продовольчий закон також регулює продовольчий імпорт і експорт.

Соціальне забезпечення

Нижче наводяться приклади бутанських реформ : - Спрощення церемоніалу та етикету, скасування жорстких правил етикету, пов'язаних з простяганням до землі перед Королем та вищими посадовими особами, запровадження святкового церемоніального одягу для відвідування палаців і дзонгів. - Відкриття країни для туризму з введенням високих мит на туризм і обмеженням кількості виданих віз. - Реформа освіти. Введення багатоступінчастої системи освіти на базі інтернатів по всій країні (значна частина бутанців живе в невеликих поселеннях або окремо розташованих будинках, тому для дітей потрібна організація інтернатів). - Обов'язкове вивчення англійської мови, використання вчителів-добровольців із західних країн. - Відбір на конкурсній основі найкращих випускників шкіл і коледжів для навчання за кордоном (в Індії, США, Сінгапурі, Європі). - Залучення в індивідуальному порядку іноземних консультантів з питаннь модернізації, екології, медицини та управління. - Повсюдна державна опіка буддійських монастирів і храмів. Підтримка в чистоті і порядку чортенів і ступ. - Підтримання чистоти на вулицях міст і поселень. Вирощування квітів. - Будівництво мінімальних автодоріг для зв'язку між найбільшими дзонгами, щоб не нашкодити при цьому навколишньому середовищу. - Соціальна програма турботи про старих при монастирях. - Організація бездротового телефонного зв'язку по всій країні. - Застосування малих гідроелектростанцій. - Охорона природи. Майже половина території Бутану оголошена національними парками, де заборонено полювання. Лісове відомство займається вирощуванням лісів на лисих схилах гір, і плануванням лісозаготівель для потреб населення без шкоди екології. - Заборона куріння по всій країні. Заборона хімічних добрив і хімічних інгредієнтів. Заборона екологічно шкідливих виробництв.

Ресурси

Більшість населення живе сільським господарством, через круті гірські схили культивується лише мала площа земель. Промисловість майже відсутня. Мало природних ресурсів. Вирощування кардамону, яблук, апельсинів і абрикос для азіатського ринку. Рубка твердих сортів деревини на півдні під суворим контролем. Великий гідроенергетичний потенціал.

Інвестиції

Кожна економічна програма складається з урахуванням прагнення уряду захистити навколишнє середовище країни і культурні традиції. Наприклад, уряд, поступово розширюючи туристичний сектор, заохочує відвідування країни висококласними, екологічно сумлінними туристами. Жорсткий контроль і невизначена політика в таких областях, як промислове ліцензування, торгівля, робоча сила і фінанси, продовжують перешкоджати іноземним інвестиціям.

ВВП

ВВП Бутану становить приблизно 2,9 мільярда доларів на рік. Уряд Бутану офіційно не розглядає ВВП, як мірило розвитку економіки, а орієнтується на показник «валового національного щастя» (Gross National Happiness). Валове національне щастя розглядається як ключовий елемент будівництва економіки, яка б узгоджувалася з буддистськими духовними цінностями. Незважаючи ні на що, уряд країни ставиться до даного показника цілком прагматично: кілька разів в Бутані проводилися міжнародні конференції, на які було запрошено багато західних економістів (включаючи нобелівських лауреатів з економіки), з метою вироблення методик розрахунку ВНС на основі поєднання економічної ситуації в країні і задоволеності життям населення.

Характер влади

Королівський уряд Бутану до 1999 року був під керівництвом короля Бутану. В якості важливого кроку в бік демократизації король у 1999 році розпустив існуючий кабінет міністрів і відійшов від керівництва урядом. Були призначені шість нових міністрів, яких затвердила Національна асамблея. З цієї групи міністрів голосуванням у Національній асамблеї був обраний голова (згодом прем'єр-міністр). В даний час уряд складається з 10 міністрів, яких називають льонпо, і вони носять помаранчевий церемоніальний шарф кабні.

Використання влади

Бутан почав свою міжнародну діяльність в 1962 році, коли приєднався до Плану Коломбо. У 1969 році Бутан приєднався до спеціалізованої організації ООН — Всесвітнього поштового союзу. 21 вересня 1971 року Бутан вступив в ООН (рішення було прийнято на 26-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, на 1934-му пленарному засіданні, на підставі Резолюції Ради Безпеки ООН № 292 про прийом Бутану в ООН), хоча і не мав дипломатичних відносин ні з однією з держав-членів Ради Безпеки ООН. У 1981 році Бутан став членом МВФ і Світового банку, в 1982 — ВООЗ і ЮНЕСКО, у 1985 — СААРК. В наш час Бутан є членом 45 міжнародних організацій.

Куба (Дзундза Юлія)

Загальна характеристика

1. За площею : середня (110 861 км²: земля – 109820 км2, вода -1040 км2) – 107 місце з 195

2. За чисельністю населення: невелика (11 047251люд.) – 79 місце з 237

3. За формою правління: соціалістична республіка

4. За формою державного правління: унітарна держава

5. За ідеологічною орієнтацією: плюралістична (католицизм)

6. За формою державного режиму: антидемократична

7. За політичною структурою: однопартійна

8. За рівнем розвитку науки та техніки: відстала в науково-технічному розвитку

Індекс економіки знань: 4,19 (87 із 146)

Рейтинг за інноваціями: 32,3 ( 83 місце з 143)

Рейтинг за патентною активністю: 74 місце з 103

Рейтинг за рівнем науково-дослідницької активності: 224,1 (70 місце з 195)

Рейтинг за рівнем розвитку інформаціно-комунікаційних технологій: 2,79 (129 місце з 166)

9. За рівнем соціально-економічного розвитку: невелика країни залежного плантаційного господарства

9.1. Макроекономічні показники :

ВВП: 72 300 000 000$

ВВД на душу населення: 6 096 $

ВНД: 66 619 800 123$

ВНД на душу населення: 5880$

Дохід: 47, 78 млрд. $

Витрати : 50, 45 млрд. $

Дефіцит: 3,7% ВВП

Інфляція (споживчі ціни) : 5,5 %

Державний борг: 35,3% від ВВП (25, 521 млрд. $)

Зовнішній борг: 22,51 млрд. $

Робоча сила: 5,18 млн. люд

Рівень безробіття: 3,2 %

Рейтинг економічної свободи : 29,6 (177 місце з 178)

Рейтинг за рівнем прямих іноземних інвестицій : 4, 3 мрлд.

Рейтинг використання електроенергії: 1299.434 кВт на годину/люд(90 місце з 135)

9.2. Рівень ІРЛ: 8.815 (44 місце із 49) – рейтинг країн з дуже високим рівнем ІРЛ

9.3. Структура економіки:

Промисловість: Обробна промисловість. За декілька десятків років, що пройшли з часу кубинської революції, в країні була створена промислова база, при цьому обладнання і технічний персонал надавалися в основному країнами соціалістичного табору. Найпомітніше зростання спостерігалося у важкій промисловості, особливо у виробництві сталі, цементу, хімічних продуктів і добрив. У той же час зростання виробництва таких традиційних товарів народного споживання, як текстильні вироби, напої, консерви, мийні засоби і сигари, йшов набагато більш повільними темпами. Потреби Куби в промисловому і транспортному обладнанні, а також в нафті практично повністю покриваються за рахунок імпорту; значна частина промислових споживчих товарів, сировина і багато які види основних продуктів живлення також поступають через рубіж. Понад 80% експортних надходжень Куба отримує від продажу цукру, іншими важливими статтями експорту є нікель, сигари і рибопродукти. На початку XXI ст. основні партнери по імпорту і експорту: Іспанія, Росія, Канада, Франція, Нідерланди, Італія, Китай та Венесуела.

Сільське господарство. Економічна політика, що проводилася кубинським керівництвом в перші роки після революції (1959–1963), була направлена на переважний розвиток важкої промисловості, закінчилася невдачею, і на зміну їй в 1963 прийшла нова, орієнтована на відродження традиційного виробництва цукру. Нова економічна стратегія другою за важливістю задачею проголошувала розвиток скотарства і виробництво цитрусових. У 1970-х роках країна перейшла до реалістичнішої економічної політики, при цьому були поставлені реальні задачі по плановому обсягу виробництва цукру і зроблений упор на впровадження засобів механізації при збиранні цукрової тростини, а також на розширення промислової обробки побічних продуктів цукрового виробництва. Обсяг виробництва цукру на Кубі в 1970-х роках становив в середньому бл. 6 млн т в рік, а в 1982 досяг 8 млн т. Однак з початку 1990-х років через нестачу пального, добрив і пестицидів (що раніше постачалися з СРСР) виробництво цукру в країні різко скоротилося і становило в середньому менше за 5 млн т на рік. У 1997, на початку сезону збору цукрової тростини, біля 2/3 сільськогосподарської техніки, необхідної для збирання, простоювало через нестачу коштів (приблизно 200 млн дол.). У той же час виробництво тютюну, кави, картоплі, рису, бобів і овочів традиційних сільськогосподарських культур, що складає основу «нецукрового землеробства», залишалось практично постійним або знижувалося. У 1989 загальний улов риби становив 192 тис. т, однак до середини 1990-х років улов скоротився через недостачу пального. Близько 80% сільськогосподарських угідь утворилося в результаті дії дощової води на червоний пісковик, завдяки чому сформувались червоні родючі ґрунти. Майже 20% країни покрито лісами з сосни і червоного дерева. Більша частина решти земель зайнята під пасовища для 4,6-мільйонного поголів'я великої рогатої худоби і під посіви. Куба посідає третє місце у світі з виробництва цукру. Продаж цукру забезпечує до 50% кубинського експорту.

Транспорт. Основні транспортні системи Куби були побудовані до революції: центральна залізниця — на початку століття, центральна автомагістраль — в 1930-х роках, авіаційне сполучення почалося в 1940-х роках. Протягом 1960-1970-х років стан залізничної мережі погіршився, а протяжність шосейних і ґрунтових доріг зросла майже вдвічі. У кінці 1980-х років на Кубі було 13 116 км доріг з твердим покриттям. Одним з досягнень післяреволюційної Куби стало створення торгового флоту: якщо у 1959 в країні було лише 14 морських судів водотоннажністю 58 000 т, то до 1989 Куби володіла 117 судами. Однак в 1990-х роках робота кубинського торгового флоту була практично паралізована через відсутність палива в зв'язку з різким скороченням постачання російської нафти (взагалі джерелом понад 60% енергії, що виробляється на Кубі, є нафта, головним чином імпортна). Скороченню торгового обороту в кубинських портах сприяла також політика торгового ембарго, що проводиться США по відношенню до Куби, оскільки всім іноземним кораблям, що заходили в порти Куби, заборонявся після цього захід в американські порти протягом 6 місяців.

9.4. Структура експорту: у 2014 році структура експорту виглядала так: 17% - нерафінований цукор, 15% - нафтопродукти, 13% - сигарети і тютюн, 5,4 % – міцні алкогольні напої, 4,5% - нікель, 1% - фруктовий сік, 0,0072% - олія какао, 9,4% - медикаменти і тд. Китай – 20%, Венесуелла -14%, Іспанія -10%, Нідерланди – 7,3%, Великобританія – 6,8%, Бельгія – 6%, Бразилія - 4%, Італія – 3,6%, Німеччина - 2,4%, Колумбія – 1,2% і тд.

9.5. Структура імпорту: у 2014 році структура експорту виглядала так: пшениця – 3,7%, кукурудза – 3,7%, соєві боби – 1,2%, рис – 1,2%, запчастини до машин – 2,1%, м’ясо для курей – 2,9%, пестециди – 1,3%, літаки- 1,1%, кава – 0,46%. Венесуела - 36,4%, Китай − 10,5%, Іспанія − 8,7%, Бразилія −5,1%, США − 4,2%

9.6. Продуктивність праці: Продуктивність праці як найважливіший показник ефективності функціонування ринку праці та національної економіки загалом безпосередньо пов’язана із заробітною платою. Середня заробітня плата становить – 15$.

9.7. Самозабезпеченість країни продуктами харчування: країна забезпечена продуктами харчування (головні продукти сільського господарства є: кава, какао, цукровий очерет, ананас, апельсин, банани). Куба забезпечена рибою, м’ясом. Ціни на продукти є високими.

10. Рівень стабільності політичної системи, дотримання прав людини: країна є відносно стабільною.

• Рівень демократії: 3,52 (127 місце з 167) – авторитарний режим

• Рейтинг за рівнем слабкості: 127 місце з 178 – рівень низький

• Рейтинг миролюбства : 1,988 (82 місце з 162)

• Рейтинг тероризму: 124 місце з 162

• Рейтинг свободи преси: 91 (193 місце з 199)

• Рейтинг сприйняття корупції: 46 (163 місце з 174)

Соціальні

прагнення (релігія) : Основна релігія на Кубі - католицтво, однак на практиці більшість кубинців сполучають католицизм із синкретичними віруваннями, які виникли зі змішання християнства й різних африканських культів. Африканські раби часто привласнювали своїм богам імена католицьких святих. Ці синкретичні культи представлені на Кубі двома формами: сантерия (найпоширеніша) і ньяньігос. Крім того, у країні є кілька протестантських сект, а також невелика іудейська громада.

здійснення :

Освіта: на Кубі високо розвинена вже упродовж багатьох років. Після революції 1959 року уряд Кастро націоналізував усі навчальні заклади і створив єдину державну систему освіти. У сучасній кубинській освіті є присутнім сильний ідеологічний елемент, і, згідно Конституції, освітня і культурна політика держави грунтуються на марксистській ідеології. Витратам на освіту приділяється дуже велика увага: Куба витрачає 10 воего державного бюджету на освіту, тоді як Великобританія - 4 а США - тільки 2 згідно з даними ЮНЕСКО. У 1995 році рівень грамотності на Кубі складав 96 %.

Дослідження ЮНЕСКО 1998 року показало, що кубинські учні мають високий рівень освіти. Кубинські учні третього і четвертого класів набрали 350 очок, на 100 очок вище, ніж в середньому по регіону, в тестах на базові знання в області мови і математики. У доповіді вказувалося, що результати тестів гірших учнів на Кубі були значно вищі, ніж результати кращих учнів інших країн Центральної і Південної Америки, в групах, що вивчаються. Дослідження 1998 року є особливо цікавим, оскільки уперше усі країни, що брали участь, заздалегідь погодилися на затверджений варіант системи оцінок і їх визначення. Крім того, дослідження проводилося в розпал економічної кризи: економічний розвиток Куби істотно гальмувався встановленим США торговим ембарго. Куба є однією з найбідніших країн в регіоні і відчуває нестачу у багатьох необхідних ресурсах, але, проте, випереджає усю Латинську Америку за якістю початкової освіти з точки зору стандартних тестів.

Обставини слаборозвиненої економіки і довгострокової безперервної торгової блокади роблять досягнення кубинців більше вражаючими. За останні 40 років освіта була одним з головних пріоритетів в політиці кубинського уряду. Куба виділяє на державні витрати в області освіти в два раз більше грошей, ніж її багатіші сусіди, - до 10 НП. Куба показує, наскільки важлива освіта, зберігаючи співвідношення учнів до учителя на рівні 12 до 1, що складає приблизно половину від аналогічного показника в інших країнах Латинської Америки. Крім того, рівень неписьменності серед молоді на Кубі прагне до нуля, що не має собі рівних серед усіх інших країн Латинської Америки. Кубинські школи тісно інтегровані в суспільство. Учителі беруть активну участь в життя дітей, відвідуючих їх школи, і будують міцні стосунки з їх батьками і сім'ями, щоб поліпшити процес навчання. Відомо, що існує сильна увага до освітнього сектора з боку уряду. Рівні можливості в здобутті якісної освіти усіма, що вчаться є ключовим чинником для пояснення того, що кубинські успіхи в освіті - це не диво або випадковість, а результат багаторічних погоджених зусиль і зобов'язань уряду перед своїм народом.

Вищу освіту на Кубі дають університети, вищі інститути, вищі педагогічні інститути, центри вищої освіти і вищі політехнічні інститути.

За станом на початок 2006 року, на Кубі діяли Академія наук (створена в 1962 році), 4 університети (Гаванський університет, Аграрний університет Гавани та ін.) і 47 освітніх установ вищої і середньо-спеціальної освіти.

Загальне число студентів в них складає близько 112 тисяч громадян країни. Усі вищі навчальні заклади країни є державними. Гаванський університет, найстарший університет країни, заснований в 1728 році. Інші державні університети включають Универсидад де Ориенте (заснований в 1947 році) і Університет Лас-Виллас (заснований в 1952 році). Існують також Католицький університет Санто-Томас-де Вильянуева (заснований в 1946 році), Универсидад Масоніка і Универсидад де ла Саль в Нуево-Ведадо. Іноземні студенти для вступу до кубинських вузів повинні мати ступінь бакалавра або еквівалентну, візу і пройти обов'язковий курс занять з іспанської мови. Підготовчі установи в країні пропонують курси іспанської мови. У 1999 році була реалізована програма по залученню вивчати на Кубі медицину студентів з небагатих верств населення США, Великобританії, країн Латинської Америки, Карибського басейну і Африки. У 2000/2001 навчальному році Куба дозволила 905 американським студентам в'їхати в країну для навчання. У 2004 році на Кубі проходили навчання 3432 студент-медики з 23 країн, що навчаються в Гавані.

Безробіття: співвідношення зайнятості та населення, обох статей – 67,4%; співвідношення зайнятості та населення, чоловіки, відсоток – 82,9%; співвідношення зайнятості та населення, жінки, відсоток – 51,5%. Рівень безробіття серед молоді у віці 15-24 років, обидві статі – 3,1; чоловіків – 2,8; жінки – 3,5. Загальний рівень безробіття у відстотках складає – 4,3% ( за неофіційними даними рівень безробіття у два рази більший).

Здоров’я : з погляду простого громадянина іншої держави, можна зробити висновок, що система охорони здоров’я на Кубі дуже сюрреалістична. Є надто багато лікарів. Кожен громадянин має свого сімейного лікаря. Будь-яка медична допомога вільно доступна і безкоштовна — щоб її отримати, не потрібно завчасно узгоджувати всі моменти зі страховою компанією чи доплачувати готівку з кишені. Уся система виглядає так, наче її поставили з ніг на голову. Вона дуже жорстко організована й основним її пріоритетом вважається профілактика. Хоча Куба дуже обмежена у фінансових ресурсах, система охорони здоров’я цієї країни зуміла вирішити деякі проблеми, які безсила вирішити американська медицина. Сімейні лікарі, а також медсестри, які разом з ними працюють, та інші працівники системи охорони здоров’я відповідають за надання первинної медичної допомоги і профілактичних медичних послуг своїй групі пацієнтів — приблизно 1000 пацієнтів на одного сімейного лікаря у містах. Надання медичної допомоги організовано на локальному рівні, тому пацієнти і медичні працівники, як правило, живуть по сусідству. Усі медичні записи заносяться в медичні картки, що мають тверду обкладинку, — записи дуже прості й робляться рукою (це нагадує ті картки, які лікарі у США вели 50 років тому). Але система на диво багата на інформацію і сфокусована на здоров’ї популяції.

Усіх пацієнтів зараховують у певну категорію відповідно до рівня ризику, від І до IV. Курці, наприклад, потрапляють у категорію ІІ, а пацієнти зі стабільним хронічним захворюванням легень — у категорію ІІІ. Локальні клініки регулярно подають у вищі інстанції інформацію про те, скільки є пацієнтів із кожної категорії ризику, кількість пацієнтів із такими станами як гіпертензія (добре контрольована чи ні), діабет і астма, а також про стан імунізації, а щодо жінок — час, який минув від моменту забору останнього мазка Папаніколау, кількість вагітних, які перебувають під спостереженням.

Кожного пацієнта лікар один раз на рік відвідує вдома, а пацієнтів із хронічними станами — частіше. Якщо виникає необхідність, пацієнтів скеровують до районної поліклініки до спеціаліста, але для продовження лікування вони повертаються до свого сімейного лікаря. Наприклад, спеціальна команда відповідає за те, щоб пацієнт із туберкульозом отримував призначений режим антитуберкульозних препаратів і у визначений час здавав харкотиння на аналіз. Поширеною тактикою є відвідування пацієнтів удома й обговорення з ними проблем дотримання комплаєнсу до лікування, нагадування їм про необхідність повторних оглядів, обговорення тактики запобігання небажаній вагітності тощо. Для запобігання тропічній лихоманці медичні працівники ходять по домівках, щоб перевірити санітарний стан і навчити людей, як уникнути зараження.

Ця високоструктуризована і спрямована на профілактику система дала позитивні результати. Показники вакцинації на Кубі — одні з найвищих у світі. Очікувана тривалість життя становить 78 років від моменту народження, що ідентично показникам у США. Показники смертності немовлят на Кубі знизились із 80 на 1000 народжених живими в 1950-х роках до менше 5 на 1000 — показник нижчий від аналогічного показника у США, однак показники материнської смертності залишаються суттєво вищими від показників у розвинутих країнах і дорівнюють середнім показникам у країнах Карибського басейну. Нема жодного сумніву, що поліпшення показників здоров’я населення великою мірою є наслідком поліпшення харчування й освіти населення. Показники грамотності на Кубі становлять 99%, а санітарна освіта є обов’язковим компонентом шкільної програми. Кількість курців серед населення зменшилась, однак лікарі стверджують, що спонукати курців кинути курити досить складно. Засоби для контрацепції безплатні, постійно ведеться пропаганда необхідності контрацепції. Аборти не заборонені, але їх розглядають як наслідок невдалих превентивних заходів.

Однак не радимо розглядати систему охорони здоров’я на Кубі лише через рожеві окуляри. Система не передбачає права вибору в пацієнта чи запровадження індивідуальних ініціатив. Альтернативної приватної системи охорони здоров’я не існує. Лікарі отримують від держави певний соціальний пакет (допомога щодо отримання житла і продуктів харчування), але їхня заробітна плата становить приблизно 20 американських доларів на місяць. Медична освіта безплатна, лікарів поважають у суспільстві, але навряд чи вони мають шанс стати заможними людьми. Куба — це країна, де 80% населення працює в державній сфері й уряд повністю контролює розподіл бюджету. Ресурси досить обмежені; наприклад, одна з великих клінік отримала комп’ютерний томограф лише 12 років тому. Кілька американських студентів, які навчаються в одному з медичних інститутів Куби, розповіли, що в операційних проводиться багато втручань і це робиться досить ефективно, але застосування сучасної технології мінімальне. Доступ до інформації через інтернет мінімальний. Американський студент повідомив, що він отримує доступ до інтернету лише максимум 30 хвилин на тиждень і то з використанням модема, що працює за додзвоном. Це обмеження, а також багато інших обмежень, які перешкоджають прогресу, пояснюють на Кубі багаторічним економічним ембарго з боку США, але ми вважаємо, що центральний уряд також проводить політику, яка перешкоджає швидкій і легкій комунікації між Кубою і США.

Унаслідок жорсткого економічного ембарго на Кубі було створено власну фармацевтичну індустрію, і тепер у цій країні не лише виготовляється більшість основних медикаментів, але ці ліки також експортуються. Країна інвестувала суттєві ресурси в розвиток біотехнологій, і в цій галузі Куба конкурує навіть із розвиненими країнами. На Кубі публікуються медичні журнали практично з усіх основних медичних спеціальностей і лікарів стимулюють до проведення досліджень, публікацій та активних наукових контактів із науковцями інших латиноамериканських країн. Куба має 22 вищі медичні начальні заклади, в яких основний фокус зроблено на первинну ланку медичної допомоги. Після завершення навчання всі молоді лікарі зобов’язані пройти резидентуру з сімейної медицини (хоча Куба має на душу населення у 2 рази більше лікарів, ніж США). Велика кількість кубинських лікарів працюють за межами країни, вони підписують контракт на 2 чи більше років і отримують за цю роботу спеціальну матеріальну компенсацію. На 2008 рік було зареєстровано 37 000 кубинських лікарів, які працювали в 70 країнах світу. Більшість із них працюють у країнах, що розвиваються, і це є складовою допомоги, яку надає Куба цим країнам. Але багато лікарів працюють і в більш заможних країнах, і їх робота приносить уряду Куби суттєві фінансові ресурси (наприклад, субсидії від Венесуели при отриманні з цієї країни нафти).

Житель розвинутої країни, який потрапив на Кубу, може побачити, що Куба суттєво відстає від інших країн щодо інфраструктури (дороги, житло, водопровід, санітарія тощо). Водночас Куба починає стикатися з тими самими проблемами в галузі охорони здоров’я, що й розвинуті країни, а саме: зростання показників ІХС й ожиріння, а також старіння популяції (11,7% кубинського населення має вік понад 65 років).

Нестандартна система охорони здоров’я в цій країні, яка успішно вирішила деякі важливі проблеми, стала наслідком особливої політичної та економічної історії країни, але ця кубинська система (сімейний лікар у кожного громадянина, ранній фокус на профілактиці й пильна увага до показників здоров’я населення) могла б стати прикладом і для багатьох розвинутих країн.

Захворюваність СНІДом

Охоплення антиретровірусною терапією осіб на пізній стадії ВІЛ-інфекції – 95%

Охоплення антиретровірусною терапією осіб на пізній стадії ВІЛ-інфекції, у відсотках (нижня межа) – 95%

Охоплення антиретровірусною терапією осіб на пізній стадії ВІЛ-інфекції, у відсотках (верхня межа) – 95%

Захворюваність ВІЛ, 15-49 років, у відсотках (нижня межа) – <0.01

Швидкість ВІЛ захворюваності, 15-49 років, у відсотках (верхня межа) – 0.01

Люди, що живуть з ВІЛ, у віці 15-49 років, у відсотках – 0.1

Люди, що живуть з ВІЛ, у віці 15-49 років, у відсотках (нижня межа) – 0.1

люди, що живуть з ВІЛ, у віці 15-49 років, у відсотках (верхня межа) – 0.1

Відсоток ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, що отримали антиретровірусні препарати для зниження ризику передачі ВІЛ від матері до дитини (нижня межа) – 39%

Відсоток ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, які отримали антиретровірусні препарати для зниження ризику передачі від матері до дитини(верхня межа) – 95%

Смертність від СНІДу

Смертність від СНІДу – 99%

Померлих від СНІДу (нижня межа) - 99%

Смертність від СНІДу (верхня межа) – 499

Недостатність харчування у дітей

Діти у віці до 5років з помірно або сильно зниженою вагою, відсоток – 3.4%

Профілактика ВІЛ

Жінки у віці 15-24 років з повним правильним уявлення про ВІЛ / СНІД, відсоток – 51.9 %

Дитяче здоров'я

Діти до 1 року, імунізовані проти кору, у відсотках – 96%

Недоїдання

Голодуючого населення – 2млн.

Населення, яке недоїдає – 14%

Охорона материнства

Коефіцієнт підліткової народжуваності, на 1000 жінок – 50.1

Пологи, прийняті кваліфікованим медичним персоналом, у відсотках – 99.9%

Коефіцієнт материнської смертності на 100 000 живонароджених – 53

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, сільське – 89%

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, загальна – 94%

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, міське – 96%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості сільське – 81%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості загальна – 91%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості, міський – 94%

Захворюваність на туберкульоз

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (нижня межа) – 4.4%

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (середина) – 5.5%

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (верхня межа) – 6.7%

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (нижня межа) – 1.7%

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (середина) – 7.5%

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (верхня межа) – 13%

Смертність від туберкульозу

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (нижня межа) – 0.1%

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (середина) – 0.2%

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (верхня межа) – 0.2%

Профілактика туберкульозу

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (нижня межа) – 95%

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (середина) - 120

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (верхня межа) – 140

Лікування туберкульозу

Лікування туберкульозу ймовірність успіху при DOTS, відсоток – 88%

Економічні

Ресурси:

1. Трудові. Зайнятість в економіці Куби виросла з 1,7 млн. чоловік в 1958 до 4,5 млн. чоловік в 1988. Після того як приватний сектор в економіці різко скоротився в результаті проведення ряду послідовних компаній по колективізації й націоналізації, частка зайнятих у державному секторі, що в 1959 становила 15%, в 1962 досягла 60%, а після 1975 - уже 80-90%. Наприкінці 1980-х років 20% працездатного населення було зайнято в сільському господарстві, а майже третина була зайнята в сфері послуг. В 1990-х роках економічна криза, що вибухнула на Кубі слідом за розпадом світової системи соціалізму, викликав різкий ріст безробіття. Серед проведених на Кубі реформ, спрямованих на створення нових робочих місць, було введення ліцензій на заняття індивідуальною трудовою діяльністю й поновлення роботи ринків.

2. Промисловість: Обробна промисловість. За декілька десятків років, що пройшли з часу кубинської революції, в країні була створена промислова база, при цьому обладнання і технічний персонал надавалися в основному країнами соціалістичного табору. Найпомітніше зростання спостерігалося у важкій промисловості, особливо у виробництві сталі, цементу, хімічних продуктів і добрив. У той же час зростання виробництва таких традиційних товарів народного споживання, як текстильні вироби, напої, консерви, мийні засоби і сигари, йшов набагато більш повільними темпами.

Потреби Куби в промисловому і транспортному обладнанні, а також в нафті практично повністю покриваються за рахунок імпорту; значна частина промислових споживчих товарів, сировина і багато які види основних продуктів живлення також поступають через рубіж. Понад 80% експортних надходжень Куба отримує від продажу цукру, іншими важливими статтями експорту є нікель, сигари і рибопродукти. На початку XXI ст. основні партнери по імпорту і експорту: Іспанія, Росія, Канада, Франція, Нідерланди, Італія, Китай та Венесуела.

Сільське господарство Економічна політика, що проводилася кубинським керівництвом в перші роки після революції (1959–1963), була направлена на переважний розвиток важкої промисловості, закінчилася невдачею, і на зміну їй в 1963 прийшла нова, орієнтована на відродження традиційного виробництва цукру. Нова економічна стратегія другою за важливістю задачею проголошувала розвиток скотарства і виробництво цитрусових. У 1970-х роках країна перейшла до реалістичнішої економічної політики, при цьому були поставлені реальні задачі по плановому обсягу виробництва цукру і зроблений упор на впровадження засобів механізації при збиранні цукрової тростини, а також на розширення промислової обробки побічних продуктів цукрового виробництва. Обсяг виробництва цукру на Кубі в 1970-х роках становив в середньому бл. 6 млн т в рік, а в 1982 досяг 8 млн т. Однак з початку 1990-х років через нестачу пального, добрив і пестицидів (що раніше постачалися з СРСР) виробництво цукру в країні різко скоротилося і становило в середньому менше за 5 млн т на рік. У 1997, на початку сезону збору цукрової тростини, біля 2/3 сільськогосподарської техніки, необхідної для збирання, простоювало через нестачу коштів (приблизно 200 млн дол.). У той же час виробництво тютюну, кави, картоплі, рису, бобів і овочів традиційних сільськогосподарських культур, що складає основу «нецукрового землеробства», залишалось практично постійним або знижувалося. У 1989 загальний улов риби становив 192 тис. т, однак до середини 1990-х років улов скоротився через недостачу пального. Близько 80% сільськогосподарських угідь утворилося в результаті дії дощової води на червоний пісковик, завдяки чому сформувались червоні родючі ґрунти. Майже 20% країни покрито лісами з сосни і червоного дерева. Більша частина решти земель зайнята під пасовища для 4,6-мільйонного поголів'я великої рогатої худоби і під посіви. Куба посідає третє місце у світі з виробництва цукру. Продаж цукру забезпечує до 50% кубинського експорту)

Наснага до праці:

Як і багато держав Куба відома своїми лідерами, які впливали як і позитивно так і негативно на свій народ. Одним з таких лідерів був Хосе́ Хуліа́н Марті-і-Пе́рес (ісп. José Julián Martí y Pérez, нар. 28 січня 1853 — † 19 травня 1895) — кубинський поет, письменник, публіцист і революціонер, лідер визвольного руху Куби від Іспанії.На батьківщині його вважають національним героєм, якого називають «Апостолом незалежності». У літературних колах він відомий як батько модернізму. Його найвідоміші цитати: «Батькіщина - це вівтар, не п'єдестал» (ісп. La patria es ara y no pedestal) (тобто Батьківщині треба приносити жертви, як і на вівтарі, а не тільки чекати від неї нагород, як на п'єдесталі); «Вся слава світу вміщується в зернятку кукурудзи» (цитата з листа генералу Антоніо Масео, іспанською звучить так:Yo no trabajo por mi fama, puesto que toda la del mundo cabe en un grano maíz; Фідель Кастро в інтерв'ю телеканалу РТР у 2000 році сказав, що весь час носить листочок з цією цитатою в кишені гімнастерки). Іншим національним героєм був Каміло Сьєнфуегос Горріаран (Camilo Cienfuegos Gorriarán) (6.2.1932 року — 28.10.1959 року) — революціонер, військовий і політичний діяч Куби. Каміло був загальним улюбленцем під час війни в горах і після перемоги революції. Бітьком Батьківщини кубинці називають Калоса Сеспедеса - один з керівників Десятирічної війни Куби проти іспанських колонізаторів (1868-78).

Але Куба славиться ще й своїми диктаторами і терористами, такими як Фідуль Кастро та Ернесто Че Гевара. У 1952 році вони розпочали Кубинську революцію. Просто кубинці підтримали повстанців, адже хотіли повалити диктаторський режим Фульхенсіо Батисти, але Кастро виявився таким ж диктатором, який проголосив кубинську революцію соціалістичною. Кастро був при владі з 1959 до 2006 року. Відрікся від влади через стан здоров’я на користь свого брата Рауля Кастро. Останній зменшив тиск на кубинський народ, а у 2015 році Куба відновила свої торгово-економічні зв’язки з США. Це великий крок у розвитку Куби, адже уже багато років США і Куба були ворогами.

Відомі люди: Кінтана Сімонетті – архітектор, Алісія Алонсо – балерина, Тамайо Мендес – космонавт, Пратс Луїз – піаніст, Тіофіло Стівенсон – боксер, Гутьєрес Алеа – кинорежисер.

Інвестиції: Прямі іноземні інвестиції в економіку – 4138000000$

Причини інвестувати в Кубу:

Зараз на Кубі малий бізнес починає робити перші кроки, широко вітаються іноземні інвестиції, а це означає, що Куба готова до підприємництва. Відколи інвестиційні закони були пом'якшені, в країну вкладають свої капітали канадці і європейці. Новий закон про інвестиції дозволяє іноземним бізнесменам мати власні підприємства, офіси і житло. Куба залишила холодну війну у минулому і тепер готова брати участь у формуванні глобальної економіки. Додатковою перевагою для іноземних інвесторів є високоосвічена і дисциплінована робоча сила, величезні нерозкриті можливості туризму і поліпшення інфраструктури. Міністр зовнішньої торгівлі та іноземних інвестицій Родріге Мельмарка заявив, що для стимулювання стійкого розвитку Куба потребує 2,5 мільярда доларів щорічних іноземних інвестицій.

Інновації: На жаль, Куба не є науково-технічно розвиненою країною і великою проблемою там є інтернет( наразі wi fi є тільки у п’ятьох точках у всій країні). Але до 2020 року по планах кубинського уряду на острові буде доступний широкосмуговий інтернет, і до цього терміну UCI(University of Informatic Sciences або Universidad de las Ciencias Informáticas) повинен наповнити кубинський сегмент його власним контентом. Створюється електронний уряд (вже діє програма "вибори", за системою електронного уряду працює податкове відомство). У серпні 2015 випущені дві перші кубинські комп'ютерні ігри, Chivichana і Super Clarita. Через блокади кубинські програмісти вимушені були розробити власну операційну систему.

ВВП (дол. США)

Згідно з даними світового банку ВВП становило:

1990р - 28,645,436,550.5

2000р - 30,565,200,000.0

2006р. - 52,742,100,000.0

2007р. - 58,603,500,000.0

2008р. - 60,806,300,000.0

2009р. - 62,078,600,000.0

2010р. - 64,328,200,000.0

2011р. - 68,990,140,000.0

2012р. - 73,139,050,000.0

2013р. - 77,149,700,000.0

Чисельність населення (млн. ос)

1990р. - 10,582,082.0

2000р. - 11,116,787.0

2006р. - 11,275,199.0

2007р. - 11,284,043.0

2008р. - 11,290,239.0

2009р. - 11,297,442.0

2010р. - 11,308,133.0

2011р. - 11,323,570.0

2012р. - 11,342,631.0

2013р. - 11,362,505.0

2014р. - 11,379,111.0

Політичні

Характеристика влади:

Згідно з конституцією країни 1976 р. та її новою редакцією 1992 р., Куба — «соціалістична держава». Найвищий орган влади — Національна асамблея народної влади (ісп. Asamblea Nacional de Poder Popular), яка обирає 609 депутатів загальним голосуванням на п'ятирічний термін. Асамблея обирає зі свого складу Державну раду, яка представляє її між сесіями, виконує її ухвали та здійснює інші функції. Рада несе відповідальність перед асамблеєю і звітує перед нею.

Голова Державної ради наділений надзвичайно широкими повноваженнями. Він очолює уряд і одночасно є верховним головнокомандувачем збройних сил, скликає засідання Державної ради і Ради міністрів, а також керує ними, видає закони, інші ухвали і нормативні акти, схвалені Державною радою, Радою міністрів або його виконкомом. Фідель Кастро — голова Державної ради з 1976 р., він безперервно очолює кубинський уряд з 1959 р. В його руках зосереджена влада держави, уряду, правлячої партії і збройних сил. У 2003 р. був переобраний головою Державної ради.

У разі відсутності, хвороби або смерті голови Державної ради, виконувати його обов'язки повинен перший заступник голови, яка є другою офіційною особою в державі. Цю посаду займає брат Фіделя Кастро — Рауль Кастро Рус. Він одночасно другий секретар ЦК КПК, перший заступник голови Ради міністрів і міністр оборони країни. 31 липня 2006 р. під час хвороби Фідель Кастро передав обов'язки голови Державної ради своєму братові Раулю. У квітні 2007 р. він проголосив про свій намір повернутися до керівництва державою.

Важливу роль на місцях відіграють «Комітети захисту революції», створені після 1960 р. Вони здійснюють постійне спостереження за становищем у громадах і збереженням порядку, організовують вакцинацію населення тощо.

Політичні партії:

Після 1959 р. політичниі партії, опозиційнї уряду Фіделя Кастро, були заборонені. Офіційно продовжувалася діяльність тільки трьох проурядових організацій — «Руху 26 липня», очолюваного самим Кастро, народно-соціалістичної партії і «Революційного директората 13 березня». У 1961 р. вони злилися в «Об'єднані революційні організації», перетворені в 1962–1963 рр. в Єдину партію соціалістичної революції Куби (ЕПСРК). Це було початком однопартійної системи на Кубі.

Комуністична партія Куби (КПК) — створена в жовтні 1965 р. на основі ЕПСРК, проте її перший з'їзд був проведений тільки 1975 р., другий — 1980 р. Ідеологія КПК ґрунтується на «ідеях Хосе Марті» і марксизму-ленінізму. Згідно з конституцією, компартія відіграє керівну роль у суспільстві і політичній системі. Під її контролем діють профспілки, молодіжні, жіночі та всі інші громадські організації.

У 1985 р. на Кубі був прийнятий закон про асоціації. Відповідно до нього Соціал-демократична партія Куби, Кубинська партія за права людини та інші зробили спробу зареєструватися, але всі вони отримали відмову. Опозиція на Кубі (правозахисна, соціал-демократична, пацифістська, ліберальна, анархістська) діє нелегально.

Рівень стабільності політичної системи, дотримання прав людини: країна є відносно стабільною.

• Рівень демократії: 3,52 (127 місце з 167) – авторитарний режим

• Рейтинг за рівнем слабкості: 127 місце з 178 – рівень низький

• Рейтинг миролюбства : 1,988 (82 місце з 162)

• Рейтинг тероризму: 124 місце з 162

• Рейтинг свободи преси: 91 (193 місце з 199)

• Рейтинг сприйняття корупції: 46 (163 місце з 174)

Система цивільного права заснована на іспанському цивільному кодексі. Виборче право – з 16 років. Верховний Суд складається з придворного президента, віце-президента, 41 професійного правосудді, і палати суддів; існують злочинний, цивільний, адміністративний, трудовий, злочини проти держави, і військовий суди.

‘’’Участь в міжнародних організаціях

Куба є членом такий організацій як АСР, ALBA, АОСІС, CELAC, ФАО, Г-77, МАГАТЕ, ІКАО, ICC (національні комітети), МСО, МФСР, IFRCS, МГО, МОП, ІМО, ІМСО, Інтерпол, МОК, МОМ (спостерігач) МПС, ISO, ITSO, МСЕ, ЛАЕС, ЛАІ, ДН, ОАД (виключені з офіційної участі з 1962 року), Опана, ОЗХЗ, СПС, Петрокарібе, ООН, ЮНКТАД, ЮНЕСКО, ЮНІДО, Союз Латина, ЮНВТО, ВПС, Всесвітньої митної організації, ПФД (НУО), ВООЗ, ВОІВ, ВМО, СОТ.

Озброєні сили: Крах Радянського Союзу позбавив кубинські збройні сили свого великого економічного та матеріально-технічного забезпечення і мав значний вплив на стан кубинського обладнання; проте армія добре навчена орієнтуватись на природі; відсутність запасних частин для його існуючого обладнання має більший вплив експлуатаційних можливостей. Складаються з Революційних збройних сил (Революційні збройні сили, FAR): революційної армії (Ejercito Революційний, ER, включає в себе територіальні війська міліції ); Революційного флоту (включає в себе морську піхоту); Революційні повітряні сили (DAAFAR), Молодіжну трудову армію (Ejercito Juvenil дель Trabajo, EJT). За даними 2010 року в армії служило 72823 чоловіків і 69108 жінок. Призовний вік становить 17-28 років, мінімальний строк служби – 2 роки.

Республіка Зімбабве (Гранатов Михайло)

Соціальні

Прагнення (релігія) :

Згідно з даними державного дослідження, більшість населення Зімбабве - християни (85%). В це число включені парафіяни афро-християнських синкретичних вірувань і сект (33% населення). Найбільшою християнською конфесією є п'ятидесятники - 17% населення. Інші протестантські церкви об'єднують 16% жителів країни, католиків - 10%. Інші християнські групи (парахристиянські, православні) налічують 8% населення. Значне число (12%) жителів країни не релігійні. Традиційних африканських вірувань дотримуються 3% жителів, мусульмани та інші релігії становлять бл. 1% населення. Найбільшими церковними союзами в країні є Зімбабвійські Асамблеї Бога в Африці (1,6 млн.), Католицька церква (1200000), адвентисти сьомого дня (482 тис.), Англікани (320 тис.), Церкви Христа (225 тис. ), Методистських церква Зімбабве (120 тис.), Баптистська конвенція (110 тис.), Армія Спасіння (110 тис.), Асамблеї Бога (100 тис.).

Здійснення :

Економічно активне населення - 4039000 (2008, оц.), З них близько 66% зайняті в сільському господарстві, 10% - у промисловості, 24% - у сфері послуг. Безробіття на рівні 80%. Нижче рівня бідності живе не менше 68% населення.. Уряд ввів у дію закони, що встановлюють мінімум заробітної плати, що регулюють максимальну надбавку до платні високооплачуваним працівникам і ставлять під урядовий контроль процедуру звільнення промислових робітників і домашньої прислуги. У країні сильно розвинене профспілковий рух, на чолі якого стоїть Конгрес профспілок Зімбабве. Жінки представлені на всіх рівнях державної служби, проте впродовж 1990-х років становище жінок в Зімбабвійському суспільстві не зазнало істотних змін. Більшість жінок як і раніше трудиться на землі, вирощує продовольчі культури і піклується про свої великі сім'ї.

Взаємовідносини:

В країні існує значна дискримінація білого населення зі сторони влади. У лютому 2000 року африканці захопили кілька ферм білих - як потім з'ясувалося, за призовом правлячої партії. Коли суд визнав захоплення незаконним, Мугабе виступив з промовою, в якій назвав білих фермерів «ворогами держави». Він закликав народ до відновлення історичної справедливості, пообіцявши наділити землею 1 млн чол. Влітку 2002 року Мугабе приступив до заключного етапу «земельної реформи». У серпні він розпорядився, щоб 4000 білих фермерів, що забезпечували країну необхідним продовольством, негайно покинули її, в іншому випадку їм загрожують два роки в'язниці і виселення з країни. До жовтня того ж року 90% білих фермерів в страху за своє життя втекли з країни. МВФ призупинив фінансову підтримку Зімбабве, а Євросоюз ввів санкції проти уряду Мугабе.

Здоров’я :

За даними ВООЗ за січень 2009 року, в Зімбабве число людей, заражених холерою, досягло 60400 осіб. На початку XXI ст. чисельність білого населення склала бл. 0,5% (у 1980 - 5%). Темпи приросту населення різко знизилися до 0,62% (оцінка) через пандемію СНІД (інфікованих - бл. 1300000) та еміграції. Країну залишили до 4 млн зімбабвійців, щотижня від СНІДу помирає 5 тис. Чол. У 2006 народжуваність склала 24,59, смертність 24,06 при дитячої смертності 62,97 на 1000 новонароджених. Середня тривалість життя скоротилася з 61 року (1991) до 45,77 років (2009, оц.), На 2011 рік 51 рік. Приріст населення підвищився до 1,53%, народжуваність склала 31,49, смертність 16,8 на 1 тис. при дитячої смертності 32,31 на 1000 новонароджених (2009, оц.).

Харчування:

Комерційний сектор сільського господарства Зімбабве є традиційним джерелом експорту та іноземного обміну, який також надає 400000 робочих місць. Тим не менше, програма земельної реформи уряду сильно пошкодила сектор, перетворюючи Зімбабве на нетто-імпортера харчових продуктів. Протягом останніх десяти років, Міжнародні науково-дослідний інститути культури для напівпосушливих тропічних районів надають допомогу фермерам Зімбабве прийняти методи ресурсозберігаючого землеробства, стійкі методи землеробства, які можуть допомогти підвищити врожайність. Застосовуючи три принципи мінімального порушення ґрунтів, бобових основ обробітку та використання органічної мульчі, фермери можуть поліпшити проникнення, зменшити випаровування і ерозії ґрунту, і створити вміст органічного ґрунту. Між 2005 і 2011, кількість дрібних господарств, що займаються природоохоронною сільського господарство в Зімбабве зросло з 5000 до більш ніж 150000. врожайність зернових зросла з 15 до 100 відсотків по різних регіонах.

Соціальне забезпечення:

За роки незалежності була значно розширена система охорони здоров'я. Серед досягнень національної охорони здоров'я - зниження дитячої смертності з 100 на 1000 новонароджених до 49, збільшення тривалості життя з 45 років в 1960 до 61 року в 1990, хоча згодом вона знизилася до 49 років в результаті скорочення урядом асигнувань на безкоштовну медичну допомогу та епідемії СНІДу. Щотижня жертвами СНІДу стають 700 зімбабвійців, а число ВІЛ-інфікованих в країні становить бл. 1,5 млн. Чоловік.

Економічні

Ресурси:

Недра Зімбабве багаті корисними копалинами, їх видобуток приносить істотний дохід. Хоча на частку гірничодобувної галузі припадає лише 2% ВВП, вона виробляє необхідну сировину для кількох інших галузей промисловості, а видобуті корисні копалини, головним чином у вигляді продукції первинної переробки, забезпечують третину експортних надходжень. Основні статті експорту мінеральної сировини (частка у вартості в 1997): золото - 50%, азбест - 13%, нікель - 12%, кам'яне вугілля - 12%, хром - 2%, мідь - 2%, залізна руда - 1%, а також кобальт, срібло, олово, дорогоцінні камені, вапняк і т.д. Родовища платини в районі Хартлі, в 50 км на захід від Хараре, є найбагатшими у світі за межами ПАР. Азбест у великих кількостях видобувається в районі Звішаване. Великі запаси кам'яного вугілля на північному заході в Хванге забезпечують дешеве паливо для теплових електростанцій і коксівне вугілля для місцевих металургійних підприємств. Вапняк і фосфорити видобуваються для потреб місцевої промисловості.

Наснага до праці:

В Зімбабве розміщений Акр національних героїв, в якому в більшій мірі похоронені політики, які приймали участь у визвольній війні. Також там знаходиться могила невідомого солдата, яка складається з майданчика 100 кв. м., під якою знаходиться братське поховання невпізнаних солдатів, що полягли на визвольній війні.

Інвестиції:

Іноземні інвестиції скоротилися з 400 млн. дол. США в 1998 р до 30 млн. в 2007. Проти країни були введені економічні санкції ООН, які стосувалися в першу чергу 130 функціонерів ЗАНУ-ПФ

Ноу-Хау:

В Зімбабве архітектори збудували торговий центр по принципу термітника. Вражені геніальністю термітів, вони почали аналізувати структуру термітників і змоделювали торговий центр Істгейт в Зімбабве. У чому особливість цієї будівлі? Незважаючи на те, що воно знаходиться в країні, де денна температура піднімається вище 40 градусів, воно залишається відносно прохолодним. Його унікальний дизайн, натхненний термітами, ефективно поглинає і випускає надлишки тепла і споживає всього 10 відсотків енергії в порівнянні з аналогічними будівлями.

Інновації:

На жаль, Куба не є науково-технічно розвиненою країною і великою проблемою там є інтернет( наразі wi fi є тільки у п’ятьох точках у всій країні). Але до 2020 року по планах кубинського уряду на острові буде доступний широкосмуговий інтернет, і до цього терміну UCI(University of Informatic Sciences або Universidad de las Ciencias Informáticas) повинен наповнити кубинський сегмент його власним контентом. Створюється електронний уряд (вже діє програма "вибори", за системою електронного уряду працює податкове відомство). У серпні 2015 випущені дві перші кубинські комп'ютерні ігри, Chivichana і Super Clarita. Через блокади кубинські програмісти вимушені були розробити власну операційну систему.

ВВП (дол. США):

За даними Світового банку ВВП у 2014 році 13,66 млрд. дол. США.

Політичні

Характер влади:

Республіка. Глава держави - президент. Обирається населенням на 6-річний термін, кількість термінів не обмежена. Президент Роберт Мугабе є найстарішим діючим керівником держави на планеті з 24 липня 2014 року. Парламент - двопалатний. Сенат складається з 93 членів (60 обираються населенням, 10 губернаторів провінцій входять за посадою, 16 з місцевих вождів обираються радою вождів, 5 сенаторів призначаються президентом, також до сенату входять голова і заступник ради вождів). Палата Зборів - 210 депутатів, обираються населенням раз на 5 років.

Використання влади:

Після отримання незалежності ключовим напрямом зовнішньої політики Зімбабве стає Африка. Зімбабве відігравала активну роль в Русі неприєднання, Співдружності націй, у боротьбі проти апартеїду, будучи членом групи «прифронтових держав». Керівництво Зімбабве підтримав уряд Мозамбіку в його боротьбі проти РЕНАМО; з 1992 по 1995 Зімбабве брала участь у миротворчих місіях ООН в Мозамбіку, Руанді, Анголі, Сомалі. Відносини уряду Р. Мугабе із Заходом зіпсувалися після початку в країні реквізиції земель білих фермерів, а також після того, як спостерігачі із західних країн визнали вибори в 2000 несправедливими. МВФ і Світовий Банк перестали видавати кредити Зімбабве, посилаючись на зловживання чиновниками отриманих коштів, а також на припинення виплати боргів.

Сприйняття влади:

Посилюється міжнародний тиск на президента Роберта Мугабе з метою змусити його піти зі свого поста. Лауреат Нобелівської премії миру, південноафриканський священик Десмонд Туту закликав Мугабе добровільно піти у відставку і в разі відмови вважає за необхідне ще більш посилити міжнародний тиск, аж до збройного втручання з метою вигнання Мугабе.

Свобода: Президент Роберт Мугабе критикується як внутрішньою опозицією, так і на міжнародному рівні за звинуваченнями у порушенні прав людини, корупції, провальної економічної політики і чорному расизмі. Поширена його характеристика як диктатора.

Структура бюджету:

Непрямий податок в Зімбабве має значення 15%.

Справедливість:

У 1987 році Мугабе змінив конституцію - він скасував посаду прем'єр-міністра, а себе призначив президентом країни. У 1998 році президент оголосив про новий проект Конституції, який серед іншого давав би можливість вилучення землі у фермерів без всякого викупу. Уряд Роберта Мугабе під приводом земельної реформи санкціонував так званий «чорний переділ», тобто реквізицію 3041 ферми білих площею в 5 млн га для облаштування понад 500 тис. безземельних селян і ветеранів війни 1970-х років. Після захоплення ферм до травня 2002 втратили роботу 835 тис. найманих сільськогосподарських робітників (разом з членами сімей), у містах закрилися багато підприємств.

Імідж країни:

Індекс економічної свободи – репресовані – 175 місце – 37.6 (2015).

Нігерія (Лешкович Мар’яна)

1. Соціальні

Релігія (прагнення, цінності)

Близько 55% населення країни - мусульмани, 40% - християни (більшість складають протестанти), близько 5% нігерійців дотримуються традиційних африканських вірувань (анімалізм, фетишизм, культ предків і сил природи та ін.).

Проникнення Ісламу почалося в ХІІ ст. н.е. в період існування централізованої держави Канемо-Борну (територія сучасної Північної Нігерії). Християнство стало поширюватися на початку 19 ст. н.е. Християни живуть переважно в південних штатах. Позиції Католицької церкви найбільш сильні серед населення східної частини країни. Конфесійна ситуація в країні характеризується конкуренцією Ісламу з християнством. Діяльність як мусульманських, так і християнських організацій іноді виходить за рамки суто релігійних інтересів і набуває політичного забарвлення.

В Нігерії радикали стоять за переслідуваннями християн. Найбільш багатонаселена країна Африки, 150-мільйонна Нігерія переживає чергову криваву кризу. Країна практично розділена на дві половини - мусульманську північ і християнський південь.

З моменту введення в односторонньому порядку в 2000 році в 12-ти північних штатах законів шаріату в результаті численних зіткнень в останні роки вже загинули тисячі людей. Під час чергової різанини, «Аль-Каїда» запропонувала допомогу мусульманам Нігерії в боротьбі з християнами. У заяві «Аль-Каїди» підкреслювалася готовність негайно надати одновірцям в Нігерії можливість проводити підготовку бойовиків і забезпечувати їх зброєю.

Здійснення (реалізація)

Кількість населення Нігерії становить 175 млн осіб. Країна найбільша за чисельністю населення на континенті, сьома за населенням на планеті. Економічно активне населення ставить 30%. Рівень безробіття – 28%. Тому збільшується еміграція нігерійців до Великої Британії, Німеччини, Канади і США.

Нігерійське населення збільшується швидкими темпами, щорічний природний приріст його становить 2,37%. Народжуваність (40,65%) набагато перевищує смертність (17,18%о), однак дитяча смертність є надто високою — 119 з кожної тисячі народжених не доживають до 5-літнього віку, а 40% дітей віком до 5 років хронічно недоїдають. Середня кількість дітей в однієї жінки становить понад 5,6. Більше 42% населення припадає на молодих осіб віком до 15 років, населення літнього віку становить лише 3,1%. Тривалість життя чоловіків у країні сягає 46,2 року, жінок — 47,2 року. Освіта

Нігерійські учні проходять обов’язковий шестирічний курс навчання у початковій школі, відтак ще 6 років навчаються у середній школі, але не кожний мешканець країни має можливість навчатися у ВНЗ. Письменність дорослого населення становить 68%. У Нігерії діють 30 університетів, найбільші — у Лагосі, Ібадані (1948), Бенін-Сіті тощо.

Культура і мистецтво

Різноманітною є традиційна культура мешканців країни. Тут виробляються гончарні вироби вигадливої форми (особливо цінуються вироби з Ілорину й Ікот-Екпене). Склороби Біди виготовляють орнаментований посуд, ювеліри Кано — золоті і срібні намиста й браслетиз карбуванням, металевий посуд. У Бенін-Сіті зберігаються традиції бронзового лиття і різьблення по слоновій кістці. Розвинуті ткацтво та обробка візерункових тканин. Також у країні поширене плетиво циновок, солом’яних й очеретяних кошиків. Дерев’яні фігурки і гарбузові посудини (кале- баси) іноді обплітають намистом, з нього також виготовляють головні убори.

Нігерія має багаті традиції усної народної творчості, розвитку сучасної літератури на англійській мові, завдяки цьому вона стала центром літературного життя Західної Африки. Багато міст країни за зовнішнім виглядом подібнідо великих селищ.

Визначними пам’ятками є насемперед її музеї, зокрема Національний музей у Лагосі, музеї в Ілфіку, Ібадані, Музей історії та етнографії в Кадуні, Музей стародавностей у м. Іфе.

Туризм

Нігерія має багаті природно-рекреаційні ресурси, великий інтерес у туристів викликає самобутня культура аборигенів, їх ремесла. До атрактивних природних об’єктів належать приморські пляжі, флора і фауна національних парків, приваблюють туристів ліцензоване полювання на диких тварин (передусім під час сафарі — своєрідних експедицій мисливців-іноземців), окремі об’єкти неживої природи (водоспади, пороги, мальовничі гори тощо). Однак через нестабільність політичного життя і недостатній розвиток туристичної інфраструктури поширення туризму у цій країні значно гальмується.

2. Економічні

Ресурси

Основні корисні копалини Нігерії – нафта, природний газ, кам. вугілля, зал. руда, руди олова, рідкісних металів (ніобію, танталу), нерудні буд. матеріали (табл.); є також родовища і вияви бурого вугілля, урану, марганцю, вольфраму, золота, міді, молібдену, свинцю і цинку, гірничохімічна сировина, нерудна індустріальна сировина

Гірничовидобувна галузь є провідною в економіці країни. Особливе значення має видобування нафти (105 млн. т) у районі дельти р. Нігер (Дельта, Імо-Ривер, Бому, Обагі), а також на шельфових родовищах (Форкадос, Дельта-Саут, Окан). В експлуатації нігерійської нафти, яка майже повністю експортується, беруть участь голландський, англійський і американський капітали. Також в Нігерії видобувають незначну кількість газу (до ЗО млрд. м3), причому майже 4/5 цього обсягу спалюється у факелах. На північному сході є поклади олова (каситериту), колумбіту (руди ніобію), за видобутком якого Нігерія посідає перше місце у світі. У 80—90-ті роки XX ст. у Нігерії з’явилися перші підприємства з виплавки чорних і кольорових металів. Хімічна промисловість. В Онні функціонує потужний завод з виробництва азотних добрив (до 700 тис. т). Шинні підприємства, що працюють на місцевому натуральному каучуку, задовольняють майже 60% попиту місцевої автомобільної промисловості.

Лісовий і деревообробний комплекс. Ця галузь представлена одним із найбільших механізованих підприємств у Тропічній Африці — лісопильно-фанерним комбінатом у Сапеле. У країні є багато меблевих фабрик (переважно у великих містах), працюють сірникові і целюлозно-паперові комбінати (Ілорін, Джебба, Акуре).

Харчова промисловість. Ця галузь спеціалізується на олійнобійному виробництві (пальмової, арахісової і бавовняної олії), а також на виготовленні тютюнових, фруктово- консервних, борошномельних, м’ясо-молочних, цукрових виробів.

Сільське господарство. В аграрному секторі країни переважають напівнатуральні і малотоварні селянські господарства, які постачають більшість товарної продукції як на внутрішній ринок, так і на зовнішній. У Нігерії сільськогосподарські землі займають 52 млн. га земельного фонду, у т. ч. оброблювані — 30,4 млн. га. У країні зведено низку зрошувальних каналів.

Лісове господарство. Основні масиви деревини країни розташовані у дельті р. Нігер і на південно-східному узбережжі. Здавна лісорозробками займаються англійські компанії, діють також компанії із змішаним капіталом. Заготівля промислової деревини (8,3 млн. м3) ведеться у тропічних лісах площею 133,7 тис. км2. Приблизно 90% заготовленої деревини використовують як побутове паливо. З Нігерії вивозиться деревина таких цінних порід, як кайя, сапеле, іроко, опепе, агба, обече.

Наснага до праці

ВВП — $ 413,4 млрд. Темп зростання ВВП — 1,8%. ВВП на душу населення — $3005. Імпорт (продовольство, споживчі товари короткочасного користування, промислова сировина, машини і обладнання, транспортні засоби) — $ 15 млрд (г.ч. Великобританія — 13,2%; Німеччина — 11,8%; США — 11,4%; Франція — 5,7%). Експорт (нафта — понад 90% експорту, какао-боби, пальмові ядра, каучук) — $ 13 млрд (г.ч. США — 35%; Іспанія — 10,0%; Індія — 8,7%; Франція — 3,9%).

ВВП на душу населення, $

На Нігерію припадає до 40% усіх прямих іноземних інвестицій, що надходять до Африки. Іноземний капітал сконцентрований переважно у гірничовидобувній промисловості країни.

Китай інвестував в економіку Нігерії 10 млрд доларів США в промисловість, нафтогазовий сектор та залізничні компанії.

3. Політичні

Характер влади

Державний устрій Нігерії - президентська федеративна республіка. В Нігерії Президент є главою держави та виконавчої гілки влади. Парламент Нігерії двопалатний — Національна Асамблея Нігерії, що складається з верхньої палати — Сенат Нігерії та з нижньої палати — Палата Представників Нігерії. Політичний режим Нігерії – авторитарний.

Сприйняття влади

Явка на вибори в 2015 р. становила 43%. За результатами виборів переміг 72-річний мусульманин Мухаммаду Бухарі. Бухарі отримав 53,96% голосів, у той час як чинний президент Гудлак Джонатан - 44,96%.

Свобода

Підтримує перелік фундаментальних свобод ООН

Лідери країни

Мохамедом Юсуф -колишній лідер радикального ісламістського угруповання, що здійснює свою діяльність на північному сході Нігерії. Його було вбитого 2009 року нігерійськими силовиками. Його замінив Абубакар Шекау, за якого рух став більш радикальним.

Венесуела (Яна Лущ)

Соціальні

Релігія (прагнення)

Конституція Венесуели гарантує свободу віросповідання. Більшість віруючих країни (до 96%) відносять себе до римсько-католицької церкви, протестантів близько 2%, представників інших конфесій - близько 2%.

Здійснення На даний час, Венесуела не показує жодного зрушення істотно важливих соціальних показників порівняно з попередніми роками, а саме рівень безробіття становить 14 %, хоч на 2013 рік він становив 8%,а Індекс людського розвитку – 0,764.

Файл:Лущ.PNG

Щодо рівня бідності, то % бідного населення серед загального – 31, 6% на 2014 рік. Уряд Венесуели активно намагалось перерозподілити доходи від нафтогазового сектора на соціальні цілі, та у зв’язку з триваючою кризою, країна використовує їх для стабілізування економічної ситуації, що склалась.Враховуючи несприятливе економічне становище у Венесуелі, рівень освіти тут дуже високий. Понад 93% загального населення країни у віці від 14 років і старше вміють писати і читати.

Взаємовідносини

Індіанські і афролатинські народи регіону протягом століть страждали від дискримінації, і в даний час ця ситуація не зжита. Саме дискримінація не дає цим народам вирватися з убогості. Важливим є те, що у Венесуелі розвинута етнічна дискримінація, що є також досить важливо для цих регіонів. Розрив доходів. Спиратиючись на незалежні оцінки коефіцієнта Джині, який показує відмінність в доходах найбагатших і найбідніших за підрахунками американського Center for Economic and Policy Research (CERP), цей коефіцієнт протягом досліджуваного десятиліття – з 2004 - 2013 рр. з 48,5 до 41, тобто розрив у доходах скоротився. При цьому доходи громадян разом з економікою швидко збільшувалися, тобто не можна сказати, що всі ставали однаково бідними, навпаки, бідність, дійсно, скорочувалася.

Здоров’я.Венесуела має змішану систему охорони здоров'я, що базується двох системах лікувальних установ - приватної та державної. Громадські лікарні забезпечують весь загальний спектр послуг, однак у багатьох з них відчувається явна нестача медикаментів. Також відомі економічні труднощі країни призвели до того, що цілий ряд клінік знаходиться в досить занедбаному стані. Простежується гостра нестача медперсоналу, особливо в провінції, тому венесуельський уряд зобов'язує випускників навчальних закладів відпрацьовувати два роки за своїм профілем на селі, що також не вирішує проблеми нестачі кадрів. Найсучасніші державні лікарні знаходяться в столиці країни. Перша допомога тут надається безкоштовно і досить кваліфіковано, за всі наступні звернення до лікарів потрібно заплатити за комерційними розцінками.

Народжуваність у Венесуелі, за даними на 2014, становила близько 19,78 на 1000 чоловік, смертність - близько 5 на 1000, а природний приріст населення - 1,48% на рік. У довгостроковій перспективі, витрати на освіту та охорону здоров'я можуть прискорити економічне зростання і знизити нерівність у доходах, але зростання цін і штатний розклад нових робочих місць охорони здоров'я з іноземцями уповільнення розвитку. У той час як Чавес був при владі, більше ніж один мільйон переважно середнього і вищого класу венесуельці, за оцінками, емігрували. Витік мізків пояснюється репресивної політичної системи, відсутність економічних можливостей, крутий інфляції, високий рівень злочинності, і корупції. Тим не менш, Венесуела продовжує привертати іммігрантів з Південної Америки і південної Європи через його м'якого міграційної політики та доступності освіти та охорони здоров'я. Венесуела також був досить гостинні господар більш 200000 колумбійських біженців.

Економічні

Ресурси

Венесуела — аграрно-промислова країна з розвинутою нафтодобувною промисловістю. Основа економіки Венесуели — видобуток та експорт нафти (3-є місце у світі) і природного газу. Petroleos de Venezuela — державна нафтогазова компанія Венесуели, яка володіє монопольним правом на видобуток нафти і природного газу на континентальному і морському шельфах країни.

Крім того, в надрах країни є поклади залізної руди, марганцю, алмазів, золота, нікелю, вольфраму. Промисловість країни переробляє 1/3 нафти, що видобувається. У Венесуелі виробляється сталь, прокат, пластмаси, добрива, автомобілі, побутоваелектротехніка, тканини, взуття тощо. Розвинена харчова промисловість.

Венесуела повністю забезпечує себе нафтою і природним газом; вона має також в своєму розпорядженні значні запаси кам'яного вугілля і гідроенергетичні ресурси. У 1990-х рр. потреби Венесуели в енергії на 91% задовольнялися за рахунок нафти і природного газу і на 8% — за рахунок ГЕС. Сумарна потужність електростанцій становила майже 18,8 млн кВт, з яких 43% припадає на ТЕС і 57% — на ГЕС.

Надра Венесуели багаті нафтою і природним газом (3648 млрд. М3), залізні і нікелеві руди, є марганцеві і вольфрамові руди, золото, алмази, боксити, сірка, азбест тощо .. За запасами нафти (10800000000. Т) Венесуела займає перше місце в Латинській Америці і восьме у світі (. оз Маракайбо, Венесуельська затока, нижнє Перебіг Оріноко), за запасами залізних руд - друге у регіоні.

Наснага до праці

Симон Болівар - найбільш впливовий і відомий з керівників війни за незалежність іспанських колоній в Америці. Національний герой Венесуели. Генерал. Звільнив від іспанського панування Венесуелу, Нову Гранаду (суч. Колумбія і Панама), провінцію Кіто (сучасний Еквадор), в 1819-1830 Президент Колумбії Великої, створеної на території Цих стран.В +1824 звільнив Перу і став на чолі утвореної на території Верхнього Перу Республіки Болівія (1825), названої на його честь. Національним конгресом Венесуели проголошений (1813) Визволителем (Ель Лібертадор) .В Латинській Америці ім'я Болівара дуже популярно. Воно увічнене в назвах держави Болівія, провінцій, міст, вулиць, грошових одиниць (болівіано - Болівія, болівар - Венесуела), за допомогою численних пам'ятників. Йому присвячені біографічні нариси, художні твори, історичні праці.

Політика цієї держави щодо питань інвестування іноземними громадянами економіки держави спрямована на те, щоб зрівняти в правах, як місцеві, так і іноземні компанії. Зокрема, спеціально це питання регулює 301 стаття Конституції країни.З приходом до влади Уго Чавеса (1999) був прийнятий закон, що припускає посилення ролі держави і збільшення оподаткування в нафтовій сфері (2002). Частка держави в нафторозвідці і нафтовидобутку була встановлена на рівні не нижче 51%. Значно збільшена і плата за надра - роялті.

У початку січня 2007 Уго Чавес оголосив про намір Венесуели отримати контрольний пакет акцій видобувних і нафтопереробних підприємств «ЕксонМобіл», Шеврон, Тоталь, КонокоФілліпс, Statoil, BP.

Щодо ноу-хау, то в більшості, Венесуела імпортує. Закуповує атомно-енергетичні ноу-хау у Росії, та технологічні - у Білорусі. Валовий національний продукт на душу населення, за оцінкою 2010 року, становив 11 889 доларів США. Для порівняння, за даними 1998 року, — 2 900 доларів США, тоді за цим показником країна посідала 57-ме місце у світі[3].

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation (США, 2010): ВВП — $ 81 млрд. Темп зростання ВВП — (-0,7)%. ВВП на душу населення — $3499. Прямі закордонні інвестиції — $ 1,1 млрд.

Політичні

Характер влади Влада здійснюється президентом, який очолює уряд і призначає міністрів. Штати мають свої законодавчі збори і уряди, які очолюють губернатори. Губернатори є також представниками федеральної влади в своєму штаті. Губернатори штатів обираються згідно зі спеціальними законами штатів. Глава держави і уряду — президент, який обирається на основі загального прямого і таємного голосування більшістю голосів. Відповідно прийнятої 15 лютого 2009 року поправки до Конституції було відмінено обмеження на переобрання президента. Президент має право розпускати Національну асамблею в разі триразового відхилення його принципово важливих ініціатив. Президент також є головнокомандувачем збройних сил країни. Президент призначає віце-президента.

Сприйняття влади

Явка на вибори, що відбулись 6 грудня 2015 року, склала 74,17%.

Перу (Левіна Олена)

Соціальні

Релігія

Переважна більшість перуанців відносить себе до послідовників римо-католицького християнства. Також присутні протестантські конфесії і представники інших віросповідань, у тому числі традиційних місцевих вірувань. 89% населення — католики, 3% — протестанти, є також прихильники природних культів. Римський католицизм — офіційна релігія в країні. Католицьке духовенство щорічно отримує невелику допомогу від держави. У 1979 був підписаний конкрат між Ватиканом і перуанським урядом, що закріплював відділення церкви від держави і проголошував свободу віросповідання. Останнім часом зросла кількість протестантів, євангелістів і п'ятидесятників, однак вони складають не більше 6% населення.

Здійснення або реалізація прагнень.

ВВП і прибуток на душу населення досягали високого рівня в 1981, однак істотно знизилися в роки економічного спаду, викликаного цілим рядом причин — посуха, падіння експорту і надходжень від податків, зростаючий бюджетний дефіцит, витік капіталу, гіперінфляція і зростаюче безробіття. Після 1990 реформи сприяли помітному оздоровленню економіки, що відбилося в статистичних показниках; зростання виробництва становило 11-12 % (1994), інфляція була практично зупинена, збільшився притік іноземних інвестицій. З іншого боку, безробіття і неповна зайнятість залишилися як і раніше високими, зубожіння населення продовжилося, а реальний прибуток на душу населення у більшості перуанців продовжує знижуватися.

Взаємовідносини.

Перу є членом ООН і її спеціалізованих організацій, а також членом ОАГ. Крім того, Перу входить до Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛААИ), Андскую групу, Економічна рада країн Тихоокеанського басейну, Організацію по забороні ядерної зброї в Латинській Америці. Напруженість у відносинах між Перу і Еквадором, викликана територіальними претензіями обох країн, вилилася у відкритий збройний конфлікт в 1941, коли Еквадор почав неоголошену війну, прагнучи закріпити за собою спірну територію у верхній течії р.Мараньон. Проте акція Еквадору не увінчалася успіхом, і в 1942 було між двома країнами був підписаний Договір про мир, дружбу і кордони, відповідно до якого Еквадор втрачав 334 тис. Кв. км території. Цей договір, однак, на зміг покласти край протистоянню. Щороку в річницю його підписання спалахували конфлікти, а в січні-лютому 1995 в долині верхньої течії р.Сенепа почалися військові дії, які незабаром закінчилися підписанням мирної угоди. Ця угода, підготовлене за участю країн-гарантів дотримання «протоколу Ріо» (Аргентини, Бразилії, Чилі та США), що не визначало точного положення кордону. Для нагляду за спірною територією в Перу й Еквадор була спрямована міжнародна місія військових спостерігачів, і в 1996 почалися переговори по врегулюванню прикордонної суперечки. До січня 1998 року на переговорах у Ріо-де-Жанейро Еквадор і Перу досягли угоди, яка стало поворотним пунктом в історії цього конфлікту. Остаточне вирішення спірних питань було покладено на спеціально створені комісії, які повинні були розробити умови договору про торгівлю і навігації між цими двома країнами і визначити в деталях положення границі, що виключає подальші конфлікти; створена також особлива двостороння комісія, якій доручено розробити заходи щодо зміцнення взаємної довіри і забезпечення безпеки обох країн. Більша частина комісій успішно впоралася зі своїми завданнями, однак рішення головного питання про проведення кордону затягувалося. Прагнучи покласти край конфліктам, президенти Мауад і Фухіморі звернулися до гарантів «протоколу Ріо» з проханням про встановлення кордону. Остаточна угода про кордони було підписано обома президентами і міністрами закордонних справ Перу і Еквадору 26 жовтня 1998 в місті Бразиліа.

Здоров’я.

Стан здоров’я населення не показує хорошої картини. В Перу великий відсоток захворюваності хронічними хворобами. Більшість населення в сільській місцевості досі не мають електроенергії, доброї питної води, відповідних санітарних зручностей, а їх жителі позбавлені медичної допомоги; таке ж становище спостерігається і в більшості міських районів.

Харчування.

В Перу існують певні проблеми з якісним рівнем харчування, які влада намагається вирішити.

Житло.

Більшість населення в сільській місцевості досі не мають нормального житла, електроенергії, доброї питної води, відповідних санітарних зручностей, а їх жителі позбавлені медичної допомоги; таке ж становище спостерігається і в більшості міських районів. Сучасний вигляд мають тільки деякі квартали столиці (райони Сан-Ісідро, Мірафлорес, Суркильо і Монтерріко).

Соціальне забезпечення.

Соціальне страхування здійснюється національним фондом соціального забезпечення; для деяких груп працівників ще в 1936 були введені обов'язкове страхування від хвороб, нещасних випадків, страхування по старості, на випадок смерті, а також виплати допомоги по вагітності та пологах. Однак на більшість трудящих ці пільги не поширюються; наприклад, в 1985 безкоштовну медичну допомогу отримали лише 19% з числа тих, що потребували в ній робітників і членів їх сімей. Інші показники соціального добробуту знаходяться також на досить низькому рівні. У порівнянні з іншими країнами Латинської Америки Перу відрізняє високий рівень неписьменності (11,3% в 1997) і дитячої смертності (50 на 1000 народжень) і порівняно низька середня тривалість життя (70 років).

Економічні

Ресурси.

Біля 30 % земель Перу, що обробляються, знаходяться в Кості, 60 % — в Сьєррі, інші 10 % — в Сельві. Хоч в сільському господарстві зайняті 40 % економічно активного населення, сільськогосподарське виробництво дає тільки 13,2 % ВВП. Основні сільськогосподарські культури прибережних областей — рис, бавовник і цукрова тростина. Тут же вирощуються кукурудза, тютюн і фрукти. У горах основними культурами є картопля, кукурудза, ячмінь, кассава (маніок) і ямс, а в долинах і в нижній частині східних схилів Анд — кава, боби, какао, чай і кок. Плантації Перу дають дві третини світової продукції кокаїну, а річний прибуток від кокаїнового бізнесу становить від 600 до 800 млн дол. Біля п'ятої частини земель зайнято під пасовища, однак виробництво м'ясомолочних продуктів не задовольняє потреби населення. Значну роль в гірських районах відіграє тваринництво, причому основне господарське значення має вівчарство. Перу експортує вовну, шкіру і шкури тварин. Так як лісами покрито біля 2/3 території країни (на східних схилах Анд і в басейні Амазонки), то лісопродукти — важлива складова господарства (каучук, хінін і лікарські рослини, експортне значення має червоне дерево). Розвинене рибальство. У структурі ВВП на частку гірн. промисловості припадає бл. 8-9 %. У кінці XX ст. (1998) обсяг виробництва мінерально-сировинного сектора економіки Перу становив 3,3 млрд дол./рік і мав позитивну динаміку. Обсяг експорту мінеральної сировини і продукції гірничо-металургійної промисловості за 1998 р. становив 2,7 млрд дол. або 47 % від загального. Перу володіє великими запасами корисних копалин. Найважливішими з них є цинк, золото, мідь, свинець і срібло. На півночі в прибережній частині добувається нафта. На сході країни розвідано великі запаси природного газу.

Наснага до праці.

Перуанці мають досить високу наснагу до праці, адже це досить робоча нація.

Інвестиції.

Інвестиції в гірську галузь Перу в I кварталі 2013 року порівняно з аналогічним періодом +2012 збільшилися на 23%.Згідно з підрахунками обсяг інвестицій в заданий період досяг 1,93 млрд дол. Як очікується, додаткове вироблення з нових об'єктів інвестування підтримає показники сильного економічного зростання в Перу протягом найближчих п'яти років.До слова, видобуток залізної руди в Перу в лютому 2013 року порівняно з лютим 2012 збільшилася на 48,1%. Виробництво цього виду сировини досягло в звітний період 560,383 тис. Тонн. У порівнянні з попереднім місяцем цей показник зменшився на 6,5%. За січень-лютий нинішнього року порівняно з аналогічним періодом минулого року випуск залізної руди в Перу піднявся на 27,5%, до 1160000 тонн.

Раніше повідомлялося, що обсяги виробництва залізної руди в Перу в січні 2013 року порівняно з січнем 2012 збільшилися на 12,9%. Особливо видобуток руди в країні в заданий період досягла 589,902 тис. Тонн. Однак у порівнянні з попереднім місяцем цей показник зменшився на 7%.

Ноу Хау.

Перу не досить високорозвинута країна, тому в галузі «Ноу Хау» вона трішки вістає від інших країн.

ВВП.

ВВП і дохід на душу населення досягли високого рівня в 1981, проте істотно знизилися в роки економічного спаду, викликаного цілим рядом причин - таких, як посуха, падіння експорту і надходжень від податків, зростаючий бюджетний дефіцит, витік капіталу, гіперінфляція і зростаюче безробіття і неповна зайнятість населення. Після 1990 реформи Фухіморі сприяли помітному оздоровленню економіки, що відбилося в статистичних показниках; зростання виробництва в 2013 склало 6,5%, інфляція була практично зупинена (0,2% на рік), збільшився приплив іноземних інвестицій. З іншого боку, безробіття і неповна зайнятість залишилися як і раніше високими, зубожіння населення продовжилося, а реальний дохід на душу населення у більшості перуанців продовжує знижуватися. Економічний підйом проявився головним чином в гірничодобувній промисловості, тоді як частка ВВП, що припадає на сектор обробної промисловості, повернулася на рівень 1970 (21%), а частка, що припадає на сільське господарство за той же 25-річний період, знизилася з 19% до 13 , 2%. Таким чином в 2013 ВВП по секторах ділився: 10% - частка сільського господарства, 27% - частка індустрії і промисловості, 63% - інші служби. За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2012]: ВВП — $ 64,7 млрд. Темп зростання ВВП — 0,3 %. ВВП на душу населення — $2611. Прямі закордонні інвестиції — $ 1,5 млрд. Імпорт (харчові продукти, передусім пшениця і рис, промислове обладнання, хімікати і автомобілі) — $ 10,8 млрд. (г.ч. США — 26,0 %; Чилі — 4,5 %; Бразилія — 3,4 %). Експорт (нафта, мідь, цинк, рибна мука, золото, свинець, кава і срібло; мінеральна сировина становить 52 % експорту) — $ 8,6 млрд. (г.ч. США — 32,0 %; Китай та Німеччина — по 4,0 %; Японія −3,8 %).

Політичні

Характер влади.

Перу — президентська республіка. Діє Конституція Республіки Перу від 29 грудня 1993 р. Голова держави — президент, який обирається прямим і таємним голосуванням терміном на 5 років. Президент не може бути переобраний на другий термін підряд. Одночасно з президентом обираються перший и другий віце-президенти. Якщо ні один із кандидатів в президенти не зможе набрати 50 відсотків голосів виборців + один голос, то проводиться другий тур голосування. Якщо президент і обидва віце — президенти йдуть у відставку, то тимчасовим президентом стає голова Національного конгресу. Президент Республіки Перу з 2011 р. Ольянта Умала. Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом — Національним конгресом (120 чоловік), які обираються за системою пропорціонального представництва терміном на 5 років. Голова конгресу — Луіс АЛЬВА КАСТРО(Luis Alva Castro). Виконавча влада здійснюється президентом і Радою Міністрів. Президент призначає голову Ради Міністрів і за його рекомендацією міністрів кабінету. Голова Ради міністрів — Хав'єр ВЕЛАСКЕС КЕСКЕН(Javier Velasguez Quesguen).

Використання влади.

Нова конституція закріпила широкий спектр президентських повноважень. Відповідно до її положень, президент обирається на 5 років і може бути переобраний на другий термін. Він має право приймати закони, вносити законопроекти до Конгресу, переглядати прийняті Конгресом закони, призначати послів і членів вищого військового командування без затвердження Конгресом. Президент має також право розпускати вищий орган законодавчої влади, якщо останній висловить негативну думку про діяльність двох або більше членів кабінету, в іншому випадку міністрам буде винесено вотум недовіри. Крім того, президент може своєю волею ввести режим надзвичайного стану на термін до 60 днів, протягом якого дія конституційних прав призупиняється, а контроль за дотриманням громадського порядку покладається на армію. Законодавча влада в країні належить однопалатному Національному конгресу, що складається з 120 членів, вибори яких проводяться за партійними списками одночасно з виборами президента терміном на 5 років. Прерогативою Конгресу є прийняття бюджету, затвердження угод про позики і міжнародних договорів, розробка законопроектів і прийняття законів. Конгрес має право проведення розслідувань по «питаннях, що мають суспільне значення», робити запити і висловлювати недовіру уряду (Раді міністрів) або окремим його членам. Судова влада, яка офіційно вважається третьою гілкою влади, незалежною від двох інших, здавна була оплотом політичного фаворитизму. Після того як у квітні 1992 Фухіморі здійснив державний переворот, функціонування судової системи країни було призупинене, потім вона була перебудована з розрахунком на більшу незалежність від впливу правлячої політичної еліти. Члени Верховного суду призначаються незалежним Національним юридичним радою. Конституційний суд, сім членів якого обираються Національним конгресом на п'ятирічний термін, має право, зі свого боку, скасовувати постанови уряду. За конституцією 1993 була відновлена смертна кара за такі злочини, як тероризм і зрада в військовий час.

Сприйняття влади.

На протязі останнього століття суспільне життя Перу характеризувалося наявністю слабких політичних партій, постійними економічними кризами і розшаруванням населення за соціальними і культурними ознаками. Ці фактори пояснюють величезний політичний вплив.

Свобода.

Перу є членом ООН і її спеціалізованих організацій, а також членом ОАГ. Крім того, Перу входить до Латиноамериканської асоціації інтеграції (ЛААІ), Андську групу, Економічної ради країн Тихоокеанського басейну, Організацію по забороні ядерної зброї в Латинській Америці.

Структура бюджету.

Поадток на додану вартість в Перу складає 18%.

Справедливість.

Зараз Перу майже повністю очищено і від державної економіки, і від самої держави, і від старої представницької політичної системи, і навіть від суспільства і його асоціацій.

Імідж країни.

Перу - країна з економікою, що розвивається, яка довгі роки залежала від продажу сировинних ресурсів і в даний час впевнено наближається до розвинутих країн Північної півкулі. Перу - один із світових лідерів рибальства і найбільший на планеті постачальник срібла, міді, вісмуту. За останні десятиріччя країна зуміла розвинути нетрадиційні галузі промисловості: виробництво товарів вжитку задовольняє потребу на внутрішньому ринку і складає певну частку експорту. Подальшому розвитку національної економіки перешкоджають нехватка інвестиційних капіталів і виїзд за кордон спеціалістів з університетською освітою. Періодичні землетруси руйнують транспортну інфраструктуру Перу і на її підтримку в робочому стані необхідні немалі кошти. Зростання чисельності населення випереджає зростання виробництва сільськогосподарської продукції - країна змушена постійно нарощувати імпорт продовольства. В 1960-х і 1970-х роках національні уряди провели земельну реформу і націоналізували нафтовидобувну галузь промисловості. Ці кроки привели до створення значного торгового дефіциту і виникненню внутрішнього та зовнішнього боргів. В даний час триває реформування державного сектору і значна увага приділяється розвитку приватного підприємництва.

Загальна характеристика Сенегалу та класифікації згідно моделі Солоу та Богдана Гаврилишина(Еріка Хамула)

1. Класифікація країни за розмірами території

• Середні ( загальна площа - 196 723 км², води - 2,1%)

2. Класифікації за чисельністю населення

• Невеликі 13 567 338 (2013)

3. Класифікації за формою правління населення

• Парламенсько-президентська

4. Класифікації за формою державного устрою

• Унітарна

5. Класифікації за ідеологічною орієнтацією

• плюралістична держава

6. Класифікація за формою державного режиму

• ліберальна

7. Класифікація за політичною структурою

• багатопартійна

8. Класифікація за рівнем розвитку науки і техніки

• країни з нерозвинутою бізнес-технікою

9. Класифікація за рівнем соціально-економічного розвитку

• ВВП – 15,5 млрд. дол.. США (2014)

• ВНД на душу населення – 2100 дол. США (2013)

• Зростання ВВП – 3,9 % (2014)

• Інфляція – 1,1 % (2014)

• Зовнішній борг (% від ВВП) – 38,4 (2013)

• Зовнішній борг – 5 222 793 000 дол. США

• Середня тривалість життя – 63 роки

• Частка сільського господарства в економіці – 17%

• Частка промисловості в економіці – 24%

• Частка послуг в економіці – 59 %

• Експорт товарів і послуг (% від ВВП) – 27,2 % (2014)

• Імпорт товарів і послуг (% від ВВП) – 46,9 % (2014)

• Внутрішній кредит, який надається з фінансового сектору – 34% (2014)

• Витрати на армію – 2%

• Міське населення – 45%

• Імунізація проти кору – 80 % (12-23 місяці)

• Навчання в початковій школі – 84 %

• Вирубка лісів – 9 % (2013)

Сенегал є однією з найбідніших країн світу, близько 55% населення знаходиться за межами бідності. Рівень безробіття становить знаходиться на рівні близько 50%. Більшість населення живе на 1,25 дол. США/день. Хоча рівень захворюваності ВІЛ/СНІД в Сенегалі є низьким в порівнянні з іншими країнами Африки, але в Сенегалі сьогодні близько 60 000 людей

Список великих компаній Сенегалу

Споживчі товари  Compagnie Française du Sénégal (виробник гуміарабіку від колоніального періоду)  Grands moulins de Dakar (помол зерна) Промисловість  Chemin de fer du Dakar-Niger (залізниця) Телекомунікації  Ikatel (телекомунікаційна компанія)

 Sonatel (телекомунікаційна компанія)

Подорожі та відпочинок  Air Sénégal International (колишні авіалінії)

 Atlantis Airlines (Колишні авіалінії)

 Groupement Aérien Sénégalais (авіалінії)

 Sénégal Airlines (авіалінії)

 Stade Port Autonome (спортивний стадіон)

 Stade Municipal de Djourbel (спортивний стадіон)

Комунальні послуги  Senelec, національна електрична компанія

Екологічний слід

Файл:Еріка1.PNG

Графік відстежує екологічний слід та біоємність на одну людину в Сенегалі. Обидва вимірюються в глобальних гектарах. Біоємність людини щороку змінюється з керуванням екосистемам, с/г практик (наприклад, застосування добрив і зрошення), деградації екосистем, погода, чисельність населення. Екологічний слід в розрахунку на людину залежить від суми споживання та ефективності виробництва.

Модель ринку праці

Часто, в колишніх колоніях ринок праці поділяється на формальний та неформальний. Ринок праці Сенегалу характеризується низькою заробітною платою, відсутністю щотижневих вихідних та свят. Робочий день триває майже по 12 год./добу, без відпочинку. Присутній статевий поділ та дискримінація жінок. В офіційних місцях праці заробітна плата в 3 рази більша, аніж в неофіційних. Також, враховуючи зростаючу урбанізацію, Сенегал «переживає» політику, спрямовану на розвиток приватного сектору. Передбачається, що це добре оплачуваний сектор і сектор, який поглине велику частину робочої сили ( часто, дуже молодої). Але, виникає проблема з наявністю та рівнем освіти. Велика частина молоді має тільки середню освіту, що, в свою чергу, ускладнює процес знаходження роботи та влаштування на неї.

Споживчий кошик Сенегалу

Споживчий кошик визначається з а допомогою 10 функцій споживання. 32 груп, 73 підгруп, 105 пунктів та 345 сортів. З сфери розрахунку виключені інвестиційні операції (купівля житла або машини і т.д.), фінансові операції, операції прямих податків, соціальні внески, гранти та стипендії. HICP Всього:100% • Продукти харчування та безалкогольні напої:40,32% • Алкогольні напої, тютюн: 1,17% • Одяг та взуття: 11,43 % • Оренда, вода, електрика, опалення: 16,86% • Меблі, побутова техніка, поточне обслуговування: 6,61% • Здоров’я:1,91% • Транспорт:8,26% • Комунікації: 2,05% • Відпочинок та культура: 4,02% • Освіта:1,06% • Готелі, кафе, ресторани:1,65% • Інші товари та послуги:4,36% INPC Всього: 1000 • Продукти харчування та безалкогольні напої:5360 • Алкогольні напої, тютюн: 73 • Одяг та взуття: 647 • Оренда, вода, електрика, опалення: 1835 • Меблі, побутова техніка, поточне обслуговування: 513 • Здоров’я:190 • Транспорт:581 • Комунікації: 176 • Відпочинок та культура: 132 • Освіта:109 • Готелі, кафе, ресторани:121 • Інші товари та послуги:263 ’’’===Модель Солоу=== Модель Солоу показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний прогрес впливають на економічне зростання. Солоу використовує для своєї моделі економічного зростання виробничу функцію Кобба-Дугласа.

Модель Богдана Гаврилишина

Богдан Дмитрович Гаврилишин – український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат. Дійсний член Римського клубу. Запропонував класифікацію, згідно якої країни класифікуються за наступними ознаками:  Соціальні;

 Економічні;

 Політичні

1. Соціальні

1.1. Релігія. мусульмани 94%, християни 5%, місцеві вірування 1%. Більшість християн - католики, але є також баптисти, адвентисти, п'ятидесятники. 1.2. Щільність населення – в сілких районах – приблизно 77 чол./кв. м і до 2 чол./кв. м в посушливій Східній частині. Сенегал має багато біженців та осіб, які шукають притулку – 23800 чол. 1.3. Очікувана тривалість життя – 63 роки. Даний показник є одним з найвищих в Африці на Південь від Сахари. 1.4. Рівень безробіття – 48% 1.5. Вікова структура населення

Рис. 3 Вікова структура населення Таблиця 2 Вікова структура населення, % Жінки Чоловіки 7,1 0-4 7,2 7,1 5-9 7,2 6,1 10-14 6,2 5,2 15-19 5,3 4,6 20-24 4,6 4,1 25-29 4,0 3,4 30-34 3,2 2,9 35-39 2,6 2,3 40-44 2,0 1,5 45-49 1,5 1,4 50-54 1,2 1,2 55-59 0,9 0,9 60-64 0,7 0,7 65-69 0,5 0,5 70-74 0,4 0,3 75-79 0,2 0,1 80-84 0,1

1.6. Дискримінація

У 2014 році співвідношення дівчат до хлопців в початковій школі становило 109%. У 2014 році 74% дівчат було зараховано до початкової школи в порівнянні з 70 % хлопців. У 2011 році 40% дівчат у віці старше 15 років були грамотними в порівнянні з 66% чоловіків. У 2010 році дівчата мали 2 роки навчання в школі в середньому в порівнянні з 4 роками хлопців. У 2013 році 67% жінок працездатного віку були основною частиною робочої сили на противагу чоловікам з 90% У 2013 році жінки становили 45% від загальної чисельності робочої сили. З 2001 року Конституція Сенегалу гарантує рівність між жінками та чоловіками. Ратифіковано Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в 1985 році та Факультативний протокол проти насильства щодо жінок (2010). Розроблена і впроваджується Національна стратегія з гендерної рівності та справедливості (2005-2015). Можна сказати, що де-юре Сенегал успішно поставив питання дискримінації в юридичній площині і успішно його реалізовує. Але, де-факто, проблема залишається. Особливо, в сільських місцевостях та бідних сім’ях. Дівчата швидше закінчують школу, не отримують вищої освіти і не можуть в подальшому працевлаштуватися. 1.7. Співвідношення чоловіків/жінок : 0,94

1.8. Коефіцієнт народжуваності : 4,78

1.9. Зароблений дохід: 0,57 (жін./чол.)

1.10. Жінки в парламенті – 42,7%

1.11. Індекс розвитку людського потенціалу: 154/187

1.12. Загальний розрив між чол./жін.: 0,691

1.13. Економічна участь чол./жін.: 0,64

1.14. Навчання чол./жін.: 0,822

1.15. Здоров’я і захист здоров’я чол./жін.: 0,973

1.16. Політичні розширення прав і можливостей чол./жін.:0,308

1.17. Смертність населення: 8,85(2013), 8,65(2014)

1.18. Дитяча смертність: 53,93 (2013), 52,72(2014)

У 2004 році 76% населення мали доступ до питних джерел води. Забезпечення каналізацією: - міське населення: 79%, - сільське населення – 34% У 2005 році в Сенегалі каналізаційна мережа становила 773 км.

     1.19. Духовні лідери. Оскільки 94 % населення є мусульманами, то варто сказати, що населення є надзвичайно віруючим, і левова частка духовних лідерів нації є релігійними діячами. До них відносять:

Amadou Bamba Maba Diakhou Bâ Ibrahima Fall Mahmadu Lamine Serigne Saliou Mbacke Malick Sy Seydina Mouhammadou Limamou Laye Macky Sall Fatou Diome Paulin Vieyra

2. Економічні

’’’2.12.Іноземні інвестиції З 2013 року потоки прямих інвестицій збільшуються. За прогнозом Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), вони повинні досягти 1700 млрд. в 2015 році( зростання 6,25%) Однак, політичні невизначеності і макроекономічна крихкість змінюють намір інвесторів інвестувати в Сенегал. Сенегал має великий запас прямих іноземних інвестицій, в основному, з Франції. Тому, він залежить в значній мірі від ЄС. Таблиця 3 Країна порівняння для захисту інвесторів, %

	Сенегал	На південь від Сахари	Сполучені Штати	Німеччина

Індекс прозорості угоди * 6.0 5.0 7.0 5.0 Індекс відповідальності менеджера ** 1.0 4.0 9.0 5.0 Індекс Сили акціонерів *** 5.0 9.0 5.0 Індекс захисту інвесторів **** 3.0 4.5

’’’Примітка: * Чим більше індекс, тим більше прозорим умовам угод. ** Чим більше індекс, тим більше менеджер несе персональну відповідальність. *** Чим більше індекс, тим легше буде для акціонерів звернутися до суду. **** Чим більше індекс, тим вище рівень захисту інвесторів. Таблиця 4 Прямі закордонні інвестиції, 2012-2014 рр. Прямі закордонні інвестиції 2012 2013 2014 ПІІ всередину потоку (млн доларів США) 276 311 343 ПІІ (млн доларів США) +2283 +2709 2699 Кількість інвестицій в нові проекти *** 7 11 6 ПІІ Всередину (у% від валового нагромадження основного капіталу ****) 8.2 8.4 8.5 ПІІ (у% від ВВП) 16.3 18.3 17.3

’’’Переваги та недоліки інвестування в Сенегал Сильні сторони

Основні переваги країни є: - стратегічне географічне положення; - конкурсні виробничі витрати; - Дешева і кваліфікована робоча сила; - Здорова і конкурентоспроможна економіка; - Реформування правової системи та база оподаткування; - Привілейований доступ до регіональних і міжнародних ринків. Слабкі

Основні недоліки країни є: - Бідний і поганий стан інфраструктур; - «повільне» і корумповане управління; - Безпека; - низька продуктивність компанії; - низька різноманітність діяльності. Урядові заходи мотивувати або обмежувати ПІІ

Сенегальський уряд ввести в дію різні заходи стимулювання для інвестицій. Нижче наведені деякі з цих заходів: - Підвищений захист інвестицій; - визначення пріоритетних секторів для інвестування; - Надання ліцензії сертифікати протягом 10 днів; і - Дотримання правил Екологічного кодексу.

3. Політичні

3.1. Сенегал є парламентсько-президентською республікою. Президент обирається кожні 5 років. 3.2. Країна має більше, ніж 80 політичних партій. Однопалатний парламент складається з Національної Асамблеї, який має 150 місць. 3.3. Незалежна судова система. Найвищим судом, який має справи в бізнес діяльністю Конституційний Суд і Верховний Суд. Їхні члени призначаються президентом. Останні президентські вибори відбулися в 2012 році. 3.4. Явка на виборах парламентських та президентських. Парламентські вибори Year Voter Turn-out Total vote Regi¬-stration VAP Turn-out Voting age popu¬¬lation Popu¬lation Invalid votes Compulsory voting 2012 36.67% 1,968,852 5,368,783 30.27% 6,504,093 12,969,606 0.35%

No

2007 34.75% 1,738,675 5,004,096 27.59% 6,301,663 12,521,851 1.10%

No

2001 67.26% 1,888,911 2,808,253 40.99% 4,607,716 9,716,196 0.60%

No

1998 39.28% 1,243,026 3,164,827 27.54% 4,513,760 9,212,000 1.10%

No

1993 40.40% 1,070,539 2,650,000 26.80% 3,994,480 8,152,000 0.50%

No

1988 57.87% 1,118,246 1,932,265 37.49% 2,982,420 7,101,000 0.40%

No

1983 56.00% 1,079,824 1,928,257 39.76% 2,715,880 6,316,000 4% No 1978 62.24% 974,826 1,566,250 42.01% 2,320,710 5,397,000 No 1963 1,202,294 82.16% 1,463,440 3,326,000 No

Таблиця 6

Президентські вибори

Year Voter Turn¬out Total vote Regi-stration VAP Turn¬out Voting age popu¬lation Popu¬lation Invalid votes Compulsory voting 2012 57.12% 2,915,893 5,105,033 44.83% 6,504,093 12,969,606 0.48%

No

2007 70.62% 3,472,712 4,917,157 55.11% 6,301,663 12,521,851 1.40%

No

2000 62.23% 1,667,775 2,745,239 37.37% 4,539,960 9,574,276 0.60%

No

1993 51.50% 1,313,095 2,549,699 32.87% 3,994,480 8,152,000 No 1988 58.70% 1,134,239 1,932,265 38.03% 2,982,420 7,101,000 No 1983 58.20% 1,099,074 1,888,444 40.47% 2,715,880 6,316,000 No

3.5. Громадські організації

З посухою 1970-х років почали з'являтися організації, присвячені розвитку. Їх кількість зросла в 1980 році через збільшення економічних програм, спрямованих на підтримку найбідніших верств населення Сенегалу. У 1990-х роках, були створені перші правозахисні організації, і вони відігравали важливу роль у демократизації процесів у країні. Сильна мобілізація жіночих організацій в 1990-х і початку 2000-х років також дозволила резюмувати важливі успіхи в гендерній рівності. Сьогодні, сенегальське громадянське суспільство є сильним і здатним захистити права людини та інтереси найбільш уразливих груп населення, місцевих особливо тих, хто проживає в сільській місцевості. Сенегальське громадянське суспільство регулюється загальним правом. Організації здійснюють свою діяльність вільно, поки вони поважають закони і правила.

Україна та Сенегал

’’’Політичні відносини між Україною та Республікою Сенегал

Дипломатичні відносини між Україною та Сенегалом встановлено 25 листопада 1992 року (визнання України – 2 червня 1992 року). Сенегал не входив до сфери впливу колишнього СРСР, тому в перші роки Незалежності співробітництво розвивалося повільно. 17 червня 2008 року вперше призначено Посла України в Республіці Сенегал (за сумісництвом, з резиденцією в Конакрі). Вірчі Грамоти вручено 29 грудня 2009 року. Політична стабільність, високий авторитет на африканському континенті, демократичний розвиток, сприятливий інвестиційний клімат Сенегалу створюють позитивні передумови для значної інтенсифікації двостороннього співробітництва. У вересні 2008 року в Дакарі відбулись перші українсько-сенегальські політичні консультації за участю Першого заступника Міністра закордонних справ України Юрія Костенка і Державного міністра закордонних справ Сенегалу Шейха Тідіан Гадіо, які засвідчили інтерес Сенегалу до розвитку співпраці з нашою державою, який був підтверджений у грудні 2009 року під час бесід Посла України з Президентом і Міністром закордонних справ Сенегалу. 27 вересня 2010 року у Нью-Йорку відбулась перша зустріч керівників зовнішньополітичних відомств – Міністра К.І.Грищенка та Міністра Мадіке Ніянга, під час якого було визначено пріоритетні напрями двосторонньої співпраці. У червні 2011 року відбувся перший офіційний візит до України Міністра закордонних справ Мадіке Ніянга, якого супроводжувала делегація представників міністерств економічного блоку. Сенегальська делегація провела переговори в ТПП і УСПП, Мінагрополітики, Мінекоприроди, відвідала київські підприємства „Квазар”, „Укргідроенерго”. 1 червня 2012 року започатковано роботу Посольства України в Сенегалі. 22-23 лютого 2013 року Дакар з робочим візитом відвідав Заступник Міністра закордонних справ України Віктор Майко, який був прийнятий Прем'єр-міністром Сенегалу Абдулом Мбаєм та провів зустрічі з представниками ділових кіл. 16-17 червня 2013 року Сенегал відвідав Міністр юстиції України Олександр Лавринович. Під час візиту було укладено 3 міжнародні договори у сфери правової допомоги. 29-30 листопада 2014 року Міністр закордонних справ України П.А.Клімкін перебував в Дакарі з метою участі у роботі ХV-го саміту Міжнародної організації франкофонії. В рамках заходу він провів низку двосторонніх зустрічей зі своїми колегами з країн-членів МОФ, у т.ч. Габону, Гвінеї, Гвінеї-Бісау, Кот-д’Івуару та Сенегалу. Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Республікою Сенегал

У 2013 р. обсяг двостороннього товарообігу складав 89,2 млн. дол. США, у 2014 р. – 66,0 млн. дол. США. Таблиця 8 Двосторонній товарообіг (за даними Держстату України, в млн. дол. США) Показники 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 Січень- серпень 2015 Січ.-Серп. 2015/ Січ.-Серп. 2014 +/- % Товарообіг 60,6 49,3 59,8 92,0 89,6 89,2 66,0 41,0 -9,4 -18,7 Експорт 60,3 49,1 59,3 91,8 89,5 88,5 65,7 40,8 -9,3 -18,6 Імпорт 0,2 0,1 0,4 0,2 0,1 0,7 0,3 0,2 -0,1 -40,7 Сальдо 60,1 49 58,9 91,6 89,4 87,7 65,4 40,6 -9,2 -18,5 За січень-серпень 2015 р. двосторонній товарообіг склав 41,0 млн. дол. США, що на 18,7% менше аналогічного показника січня-серпня 2014 р. Експорт становить 40,8 млн. дол. США, що на 18,6% менше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, імпорт становить 0,2 млн. дол. США, що на 40,7% менше аналогічного показника минулого року. Позитивне сальдо 40,6 млн. дол. США. Структура експорту України з Республікою Сенегал за січень-серпень 2015 р.: чорні метали (99,7%). Структура імпорту за Січень-серпень 2015 р.: риба i ракоподібні (61,7%), овочі (29,1%), ефірні олії (3,5%), їстівні плоди та горіхи (3,0%), електричнi машини (1,3%), меблі (1,2%). Договірно-правова база відносин між Україною та Республікою Сенегал

Між Україною та Республікою Сенегал підписані такі документи:

1. Спільне Комюніке про встановлення дипломатичних відносин від 25.11.92 р.; 2. Протокол між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справ Республіки Сенегал про політичні консультації від 15.06.2011 року; 3. Меморандум про взаєморозуміння між Державною службою фінансового моніторингу України та Національним бюро обробки фінансової інформації Республіки Сенегал щодо співробітництва у сфері обміну фінансовою інформацією щодо кримінальної діяльності, пов'язаної з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму від 24.10.2012. Крім цього, 17 червня 2013 року в Дакарі укладено такі міжнародні договори, які проходять процедуру ратифікації сторонами: 1. Договір між Україною і Республікою Сенегал про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах; 2. Договір між Україною і Республікою Сенегал про передачу засуджених осіб; 3. Договір між Україною і Республікою Сенегал про видачу правопорушників. На різних стадіях погодження перебуває також низка інших важливих документів, у т.ч. чотири проекти міжнародних договорів.

Ірак ( Свистак Яна)

Показники ефективності національної економіки Іраку згідно моделі Б. Гаврилишина

• Релігія (прагнення)

Релігія –іслам; релігійний склад: мусульмани-97%(шиїти – 60-65%, суніти -32-37%), християни -2,2%, інші-0,8%);

• Здійснення або реалізація прагнень

Освіта: До революції 1958 р. близько 80% чоловіків і 95% жінок були не писемними. У 1970 р. прийнято закон про обов’язкову освіту дітей до 14 років. Освіта є безкоштовною. Складається з таких ланок: дитячі сади, початкова школа, неповна середня школа, повна середня школа. Всього навчання триває 10 років. Обов’язкове вивчення релігії і гуманітарних наук. В Іраку є 6 університетів і 19 технічних інститутів.

Безробіття: 16% (2012);

Приріст населення: 2,23%. Масова міграція. За оцінками ООН, щодня в Європу прибувають близько 8 тис. іракських біженців і це може тривати невизначений час. В Грецію щодня прибувають більше 5000 людей. Всього з початку 2015 року в пошуках кращого життя до Європи приїхали близько півмільйона людей.

• Взаємовідносини

Расова і релігійна дискримінація – утиск прав жінок-езідів і гноблення шиїтів.

• Здоров'я

Дитяча смертність: 37,53 смертей/1000 народжених; Очікувана тривалість життя: 71 років (чоловіки – 69 років, жінки – 72 роки); Середні вік: 21 років;

Постійні спалахи епідемії холери. У 2007 році в Іраку була епідемія холери, тоді заразилися більше 4 тис. осіб, з яких 24 померли. У 2012 році спалах холери трапився в місті Кіркук на півночі країни – захворіли близько 300 жителів, але смертельних випадків не було. У 2015 році понад 2,2 тисячі людей в Іраку заразилися холерою. Кількість хворих на холеру постійно зростає. Осередки епідемії розташовані в районі Багдада і в провінції Бабіль. Через спеку і використання іракцями брудної води захворювання швидко поширюється. Видатки на охорону здоров’я: 8,3% ВВП.

• Харчування

В 2007 році – 7,1% населення недоїдало(1,9 млн. люд.). Діє програма допомоги харчами найбіднішим родинам - система продуктових карток на основні продукти - борошно, рис, олія, цукор.

• Соціальне забезпечення

Державна система соціального страхування гарантує пенсії та допомогу по непрацездатності. Приватні та громадські благодійні організації надають допомогу нужденним і інвалідам. Майже всі лікарні є державними, медична допомога надається за низькими цінами або безкоштовно.

• Ресурси

У надрах Іраку знаходяться рудні та нерудні корисні копалини. Основні запаси нафти зосереджені в межах Кіркука (родовища Баба-Гургур, Бай-Хассан, Джамбур), біля Ханакіна у передгір’ях Загросу, на півдні в районі Басри (родовище Ер-Румайла) і на півночі поблизу Мосула. Буровугільні родовища знаходяться в районі Кіркука та Заха; кам’яної солі — у передмістях Багдада, залізної руди — у Сулейманії, мідної руди, сірки, бітуму — поблизу Мосула. Виявлені також срібло, свинець, цинк, хром, марганець, уран. У країні наявні великі поклади будівельних матеріалів (мармур, вапняк, кварцовий пісок, гіпс, глина тощо).

• Наснага до праці

Національний герой - Айман аз-Завахірі лідер - Аль-Каїди, письменник. Народився в Єгипті в сім'ї професора фармакології. В 1974 році закінчив медичний факультет Каїрського університету за спеціальністю хірург. В 70-ті роки Завахірі став одним із лідерів єгипетського екстремістського угрупування «Ісламський джихад». У 1981 році був ув'язнений через підозру до причетності убивства президента Анвара Садата. Йому висунули звинування у зберіганні вогнепальної зброї. Відсидівши 3 роки, Завахірі відправився в Афганістан в якості моджахеда. Пізніше очолив групу приблизно із тисячі «єгипетських афганців», що влилися в ядро «Аль-Каїди». В Єгипті Айман аз-Завахірі заочно приговорений до смертної кари. 25 вересня 2001 року Інтерпол видав ордер на його арешт. Агентство Бі-Бі-Сі назвало Завахірі «другою людиною в Аль-Каїді». Після смерті Усами Бен Ладена став «терористом номер 1».

• Інвестиції

Потребує інвестицій в електроенергію.

• ВВП

ВВП – 249,4 млрд. дол., приріст ВВП – 4,2%, ВВП/душу – 7,1 дол.

• Характер влади

Політика Іраку проходить в рамках парламентської демократичної республіки.

• Сприйняття влади

Явка на вибори – 51%. Другі парламентські вибори після повалення режиму Саддама Хусейна 2003 р. відбулися 7 березня 2010 року. Напередодні виборів у ряді районів Багдада було розповсюджено листівки, в яких прихильники «Аль-Каїди» погрожували розправою тим, хто наважиться взяти участь у голосуванні. Одразу після початку голосування на виборах іракська столиця зазнала масованого мінометного обстрілу. У різних частинах міста вибухнули саморобні бомби. Найбільш великі напади було скоєно в двох шиїтських районах іракської столиці, де екстремісти підірвали два житлових будинки. Ці напади забрали життя 16 людей. Жертвами серії атак бойовиків в Багдаді в день голосування загалом стали 38 людей, ще 100 було поранено. Попри це, у виборах взяли участь близько 62% виборців, які мають право голосу.

• Свобода

Свободи слова майже нема.

Показники ефективності національної економіки Кіпру згідно моделі Б. Гаврилишина (Федорнак Едуард)

Характеристика Кіпру

Кіпр тривалий час був сільськогосподарською країною, індустріалізація розпочалася лише у 1960-х роках. У 1990-х роках понад 3/4 експорту з грецької зони становили такі товари, як тканини, готовий одяг, взуття, продовольство і напої, хімічні продукти, машини і устаткування, меблі. На долю сільськогосподарських товарів припадало 8% експорту. Важливу роль відіграють судноплавство і реекспорт. Основні предмети імпорту — продовольство, паливо, автомобілі й промислові вироби. Істотну роль в економіці відіграє сфера послуг (64% зайнятих). Великий дефіцит торговельного балансу покривається за рахунок доходів від туризму, які наприкінці 1980-х років стали найбільшим джерелом валютних надходжень. На півдні країни туризм набув величезного значення після того, як Туреччина ввела свої війська у північні райони і там було закрито багато готелів. У 1996 на півдні Кіпру побувало 2,5 млн.туристів, на півночі — близько 0,4 млн. (у тому числі близько 0,3 млн. — з Туреччини). Основні сільськогосподарські продукти — цитрусові, картопля, тютюн і виноград, решта — насіння рожкового дерева, маслини, пшениця, ячмінь і овочі. Більш як 80% сільськогосподарської продукції надходило з північних районів, які контролювалися з 1974 турецькими військами. Грецька громада на півдні розвивала передові методи ведення сільського господарства, включаючи екстенсивне зрошування. У промислових масштабах здійснюються лісозаготівлі і лов риби.

1.Економічні (2014 р):

Грошова одиниця — євро

ВВП - 22,518,954,839.6 $

Динаміка ВВП - -2.3 %

ВВП на душу населення - 26,370.0 $

Інфляція - -1.2%

прямі закордонні інвестиції - 861,137,243.6$ (2014), 2013 - 3,765,400,619.0$

Структура ВВП:

-Промисловість - 10.5%

-Послуги - 87.1%

-Сілька промисловість - 2.4%

Експорт - 55.4% від ВВП

Імпорт - 52.7% від ВВП

Економічна свобода = 7,52 (з 10)

Бюджет на 2015 рік передбачає доходи в розмірі 5,928 мільярда євро в порівнянні з 5,952 мільярда євро в 2014 році. Загальний обсяг видатків бюджету складе 6,662 мільярда євро в порівнянні з 6,622 мільярда в 2014 році, збільшившись на 0,6 відсотка.

Турзим

Сфера обслуговування, або послуг, - сектор, темпи розвитку якого є найшвидшими. В даний час дана сфера включає в себе туризм, транспорт і зв'язок, торгівлю, банківське обслуговування, страхування, аудит бухгалтерський облік, операції з нерухомістю, постачання продуктів, державну адміністрацію, бізнес-послуги та правове обслуговування.

Постійно підвищується роль Кіпру як регіонального центру послуг, а при існуючому величезному інформаційному потоці реалії сучасного способу життя і намічені плани сприяють сьогодні перетворенню острова також і в міжнародний інформаційний центр.

Дефіцит торгового балансу покривається за рахунок доходів від туризму, який з кінця 1980-х років став найбільшим джерелом валютних надходжень. На півдні країни туризм придбав величезне значення після того, як Туреччина ввела свої війська в північні райони і там було закрито багато готелі. У 1996 р на півдні Кіпру побували 2,5 млн. туристів, на півночі - близько 0,4 млн. (у тому числі близько 0,3 млн. - з Туреччини). У 2004 р 2 млрд. дол. склали надходження іноземної валюти в скарбницю держави від сфери туризму.

Банківські послуги

Важливим джерелом доходу служать банківські послуги і послуги з реєстрації підприємств з пільговим оподаткуванням (офшор). До кінця 1995р на Кіпрі було зареєстровано близько 20 тис. офшорних компаній, в даний час кількість таких компаній більш ніж подвоїлася. У їхніх офісах на острові працюють близько 5000 чоловік, в основному іноземці.

У Нікосії 24 лютого 2000р. відбулася конференція «Офшорний бізнес і процес вступу Кіпру до ЄС: проблеми та можливості», організована Інститутом професійних бухгалтерів і консультаційною компанією IMH. У ній взяли участь міністр фінансів Республіки Кіпр Т.Клірідіс, керівники провідних кіпрських бухгалтерських та аудиторських фірм, а також представники офшорного бізнесу. У ході конференції обговорювалися перспективи і наслідки гармонізації законодавства Республіки Кіпр в області оподаткування та фінансів зі стандартами, прийнятими в ЄС.

На той момент Республіці Кіпр як країні кандидатові на вступ до ЄС необхідно було внести значні поправки до чинного фінансове законодавство, а саме до законів «Про ПДВ», «Про акцизах» і «Про податок на прибуток».

Чинне на Кіпрі законодавство за непрямими податками визначає ставку ПДВ у розмірі 8% для оподатковуваних товарів і послуг. Існує достатньо широкий спектр товарів (наприклад: товари першої необхідності), реалізація яких взагалі не обкладається ПДВ, при цьому офшорні компанії мають ряд пільг при його численні.

Промисловість

За роки незалежності Кіпр добився великих успіхів в промисловому розвитку. На острові створена багатогалузева обробна промисловість, що виробляє якісну продукцію, яка користується попитом не тільки на внутрішньому ринку, а й на зовнішніх ринках. В даний час уряд робить кроки по впровадженню високих технологій у промисловість шляхом створення так званих "інкубаторів" і освіти науково-дослідного центру розвитку нових технологій.

Промисловість в основному представлена галузями, орієнтованими на експорт - швейної, трикотажної, взуттєвої, тютюнової. До основних її напрямками також відносяться: виробництво продуктів харчування, напоїв, виробів зі шкіри, металовиробів, продуктів хімії та виробів з пластика.

Зовнішньоекономічні зв’язки

Зовнішня торгівля для економіки Республіки Кіпр має особливе значення, тому країна, не маючи практично ніяких мінеральних ресурсів і не володіючи значною промисловістю, змушена задовольнити свої потреби за рахунок ввезення великої кількості товарів і сировини. Крім того, Кіпр історично і в силу свого географічного положення є пунктом транзиту товарів з країн Європи і ближнього Сходу.

Для всіх галузей промисловості і сільського господарства закупівля сировини і матеріалів з країн ЄС задовольняє потреби Кіпру на 66,3%. Імпорт металів і напівфабрикатів, в т.ч. кабелів і будматеріалів, з цих країн коливається від 62 до 74% від усієї кількості ввезених товарів цієї групи.

За рахунок країн ЄС покривалася потреба країни в машинах і устаткуванні на 65,3%, в машинах і механізмах для сільського господарства - на 77%, в верстатному устаткуванні, будівельних і гірських машинах - на 60%. Частка ввозяться з країн ЄС транспортних засобів декілька нижче (40,8%), що пояснюється значить. конкуренцією з боку японських і південнокорейських компаній. Однак і в цій групі товарів на країни ЄС припадає 69% всіх поставок спец. автомобілів.

Потреби в енергоресурсах, в основному, покриваються за рахунок країн Близького Сходу та Росії, а на країни ЄС припадає тільки 14,5% всіх поставок нафтопродуктів.

2.Соціальні показники:

Населення - 1,153,658

Приріст населення - +1% (щорічно)

Густота населення – 125 л/км

Урбанізація – 0.9%

Міграція - + 35,000 осіб

Релігія – Християнство але іслам сповідає близько 19% населення острова

Безробіття – 15,6%

Середня заробітня плата – 1946 євро (в чоловіків) , 1627 євро (у жінок)

Мінімальна заробітня плата – 840 євро, як і прожитковий мінімум

Середня тривалість життя – 80 років

Індекс людського розвитку – 0,845

Освіта та наука

Система народної освіти історично складалася з початку 19 століття окремо для грецької і турецької общин. З 1962 року введено обов'язкову початкову освіту для дітей у віці від 6 до 12 років. Навчання ведеться на рідній мові учня. Початкова школа 6-річна. Середня школа також шестирічна, складається з двох ступенів (по 3 роки кожна). Грецька середня школа - гімназія; 1-й ступінь має загальноосвітній характер, на другому ступені навчання відбувається поділ на гуманітарне, с / г та комерційне спрямування. Навчання в початковій школі і середніх школах 1-го ступеня безкоштовне. Є середньо спеціальні навчальні заклади, що працюють на базі 1-го ступеня середньої школи: технічний інститут, педагогічна академія, лісовий коледж та інші.

Крім грецьких шкіл тут існують англійські, французькі, італійські і арабські школи високого рівня як початкові, так і середні. На Кіпрі також є вищі вчені заклади, що знаходяться під контролем уряду і націлені на задоволення потреби в кваліфікованих кадрах в туристичній та промисловій сферах. Більше того, зростає кількість приватних середніх шкіл, коледжів та інститутів.

Багато приватних інститутів організовуються Великобританією, і американські інститути мають програми, які надають ступеня і професійно-орієнтовані іспити. Кіпріоти довели, що вони можуть бути прекрасними фахівцями і досягли високих стандартів у медицині, стоматології, юриспруденції, техніці і так далі. Кіпр знаходиться на третьому місці в світі за кількістю фахівців з вищою освітою на тисячу жителів, причому дві третини студентів навчаються поза Кіпру - в Греції, Великобританії та Ірландії, США та інших країнах.

Кіпр пов'язаний з усіма країнами і континентами фінансовими, комунікаційними, транспортними та освітніми зв'язками. Економіка Кіпру, орієнтована на сферу обслуговування, перетворила Кіпр на країну з розвиненою банківською системою, постійним припливом іноземних інвестицій і найдинамічнішою галуззю економіки - туризмом. Вища освіта - найважливіша сфера економіки Кіпру, до якої залучені тисячі студентів з усього світу.

Для того, щоб отримати вищу освіту на Кіпрі необхідно мати повну середню освіту і добре знати англійську мову. Якщо рівень знання мови недостатній, можна пройти курс англійської мови в коледжі перед тим, як почати навчання по вибраній спеціальності.

Кіпріоти завжди відрізнялися високою тягою до освіти. Навіть коли в країні не було власного університету (рішення про його організацію було прийнято тільки в одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять році), Кіпр був однією з країн з найбільш високим відсотком фахівців з університетською підготовкою. Вчитися їздили в Грецію, Туреччину, Англію, США та інші країни.

Навчання

Найпопулярніша спеціальність, яку отримують студенти з Кіпру - це управління в бізнесі. Друга за популярністю спеціальність у юнаків - це інженер з механіки, а у дівчат - учитель.

Зайнятість

Один з трьох працюючих на ринку праці зайнятий у сфері надання послуг.

Побут

Приблизно половина населення Кіпру живе в приватних домоволодіннях. 40% будинків обладнані центральним опаленням. Середня площа житлового будинку складає близько 140 м².

На кожні десять жителів зареєстровано сім автомобілів. Один з тисячі автомобілістів хоча б раз потрапляв у дорожню пригоду протягом року.

Найбільш ходовий колір автомобіля - білий.

Їжа

Статистичні дані показують, що середній житель споживає 58 кілограмів хліба, 88 літрів молока і 57 літрів пива в рік.

Мобільний зв'язок

Мобільний зв'язок дуже популярний на Кіпрі. На кожну тисячу жителів припадає одна тисяча двісті шістьдесят шість зареєстрованих абонентських номери.

Комп'ютерні технології та інтернет на Кіпрі

Станом на 2014 рік, кількість домогосподарств і компаній на Кіпрі використовують комп'ютерні технології становило 96,2%. Стаціонарний комп'ютер є у 95,5% сімей з дітьми та 63,2% бездітних сімей. Планшети Використовують 32,8% сімей, що в 1,5 рази більше в порівнянні з минулим роком. Кількість домоволодінь підключених до мережі інтернет зросла до 68,6% і переважна більшість користувачів використовують високошвидкісне з'єднання.

Один з п'яти чоловік використовують мережу для покупок подарунків і сувенірів до різних свят в онлайн-магазинах. Один з шести користується послугами інтернет-банкінгу і здійснює банківські операції через Інтернет. Молодь у віці 16-24 років активно користується соціальними мережами: чотири з п'яти молодих людей роблять це.

Подорожі

Хоча б раз на рік кіпріоти виїжджають за межі своєї країни. Хоча найчастіше подорожують і по острову, зупиняючись в різних готелях і апартаментах Кіпру.

Походи в театр кіно

За статистикою, не більше разу на рік на кожного жителя країни.

Побутові відходи

На Кіпрі існує проблема переробки побутових відходів. Умовний кіпріот виробляє близько 700 кг побутового сміття на рік, що приблизно на 100 кг більше, ніж у середньому по Європі. Левова частка побутового сміття потрапляє на міські смітники й утилізується звичним способом: шари сміття упереміж з шарами грунту утрамбовуються за допомогою важкої техніки. Зараз існує близько ста великих полігонів побутового сміття.  

3. Політичні показники:

Державний лад

Основу державного устрою незалежного Кіпру склали міжнародні угоди 1959 Конституція була прийнята парламентом острова 16 серпня 1960 р .. Кіпр є суверенною республікою. Державна система країни заснована на принципі етнічного дуалізму. Президентом є грек-кіпріот віце-президентом повинен бути турок-кіпріот; кожного повинна обирати відповідна община прямими виборами на 5-річний термін. Президент і віце-президент здійснюють виконавчу владу через формований ними Раду міністрів, обидва наділені правом вето.

Особливість конституції - забезпечення фіксованого кількісного представництва - 70% Греков і 30% турків - у всіх урядових органах.

Повноваження президента фактично істотно обмежені наданням віце-президентові права самостійного вето з найважливіших питань державної політики.

Вищий орган виконавчої влади - уряд - Рада Міністрів, очолюваний президентом і віце-президентом. У нього входять 11 міністерств (закордонних справ, фінансів, внутрішніх справ, оборони, освіти, комунікацій і суспільних робіт, торгівлі і промисловості, сільського господарства і природних ресурсів, праці та соціального забезпечення, охорони здоров'я, юстиції). Крім того, в Кабінет входять міністр при Президентові і заступник міністра внутрішніх справ. Виконавча влада, здійснювана Радою міністрів, розповсюджується на наступні сфери: управління і контроль за ним, керівництво загальною політикою, включаючи зовнішньополітичну діяльність, оборону і безпеку, координацію роботи всього державного апарату, підготовку бюджету перед внесенням його до Палати представників і т.д.

Війська

Надмірна мілітаризація острова, обумовлена присутністю на півночі Кіпру турецьких окупаційних військ і наявністю англ. військових баз, є однією із складових частин кіпрської проблеми.

Насиченість Кіпру збройними силами різних держав по відношенню до чисельності населення острова є однією з найвищих у світі.

У 2000р. на Кіпрі були наступні національні та іноземні НД та військові контингенти: 11 Армійський корпус ЗС Туреччини, 36 тис.чол.; Нац. гвардія Республіки Кіпр, 12,7 тис.чол.; Сили безпеки «Турецької республіки Сівши. Кіпру », 4,5 тис.чол.; військові бази Великобританії, 4,5 тис.чол.; військовий контингент Греції «ЕЛДІК», 3 тис.чол.; військовий контингент Туреччини «Турдік», 2,4 тис.чол, у складі 11 АК. НД ООН на Кіпрі, 1,3 тис.чол.

Сприйняття влади

Явка на вибори у Кіпрі, становить близько 80% , що є досить високим показником.

Політичні партії

У грецькій частині острова діють наступні політичні партії. Демократична партія (ДП або ДІКО) - заснована в липні 1976р. . Партія ліберально-центристська, виступаюча за демократичні свободи і провідну роль приватного підприємництва. Партія добивається виведення турецьких і грецьких військ з острова, возз'єднання Кіпру, надання йому міжнародних гарантій суверенітету і безпеки. Виступає за мирне врегулювання на основі резолюцій ООН по Кіпру. Лідер ДП Спірос Кіпріану був президентом Кіпру в 1977 - 1988 роках. На парламентських виборах у травні 2001 ДП зібрала 14,8% голосів і отримала 9 з 59 місць у Палаті представників. У лютому 2003 представник Менеджер Партії Тассос Пападопулос був обраний президентом Республіки Кіпр. Члени ДП увійшли до складу нового уряду країни.

Найбільша політична партія грецької громади - прогресивна партія трудового народу Кіпру (АКЕЛ). Утворена в квітні 1941 як спадкоємиця що існувала з 1926 р Комуністичної Партії Кіпру. У 1955 - 1959 рр. АКЕЛ працювала в підпіллі, в незалежній Республіці Кіпр була легалізована. Партія виступала проти орієнтації на західні країни, засуджувала НАТО і військову диктатуру 1967-1974 рр. в Греції. АКЕЛ висунула гасло незалежної, суверенної і територіально цілісного Кіпру, відкидала відділення турецької громади. Близький до АКЕЛ кандидат Георгіос Васіліу займав пост президента країни в 1988-1993 рр. У 1990 року по х АКЕЛ відійшла від марксистсько-ленінської ідеології і розглядає себе як соціалістична партія.

Рух соціал-демократів (КІСОС) - соціал-демократична партія, утворена на основі Єдиного демократичного союзу центру (ЄДСЦ). Була заснована в березні 1969 року м як лівоцентристська і орієнтувалася на Соціалістичний Інтернаціонал. Виступала за врегулювання кіпрського питання на основі резолюцій ООН, за єдиний, незалежний, суверенний і територіально цілісний Кіпр. Займала безкомпромісні позиції відносно автономістських і сепаратистських устремлінь турецької громади. З початку 2000-х років соціал-демократи Кіпру реорганізовані в КІСОС.

Консервативна партія Демократичний збір (КПДЗ) – заснован в травні 1976р Виступила за якнайшвидше вирішення кіпрської проблеми, зміцнення зв'язків із Заходом і на цій основі - за компроміс з турецькою громадою. КПДЗ тісно співпрацює з європейськими християнсько-демократичними партіями.

Крім цих основних політичних партій, діють: партія «Нові горизонти»; «Об'єднані демократи»; Бореться демократичний рух; Екологічний рух на захист навколишнього середовища.

Показники ефективності національної економіки Аргентини за моделлю Богдана Гаврилишина (Литвинюк Владислав)

А. Прагнення (релігія):

Католицька церква в Аргентині має особливе юридичне положення і підтримку держави. 76,5% аргентинців вважають себе католиками, 9% сповідують євангелізм, 11,3% вважають себе агностиками або атеїстами, 1,2% є свідками Єгови, 0,9% мормонами, 1,2% сповідують інші релігії.

Б. Здійснення

Освіта: Згідно з переписом 2001 року рівень грамотності в Аргентині найвищий серед країн Південної Америки — 97,4%. За законом № 26.075 на фінансування освіти в Аргентині має виділятися не менше 6% ВВП країни

Система освіти

має 4 рівні:

- дошкільна (ісп. Inicial) для дітей віком від 45 днів до 5 років:

- ясла (ісп. Jardines Maternales) для дітей від 45 днів до 2 років

- дитячі садки (ісп. Jardines de Infantes) для дітей віком 3-5 років

- початкова (ісп. Primaria) для дітей віком від 6-12 років

- середня (ісп. Secundaria) для дітей, які закінчили курс початкової освіти, триває 6 років:

- базова (3 роки)

- орієнтована (3 роки) має різні спеціалізації, які учень може обирати

- вища (ісп. Superior):

- університетська

- вищі професійно-технічні і педагогічні навчальні заклади

5 грудня 2006 року в Аргентині проголошено загальне обов'язкове навчання дітей віком від 5 до 18 років (останній рік дошкільної освіти, початкова і середня). Навчальний рік триває з березня по листопад[37] з тижнем канікул у липні. Існує обов'язкова шкільна форма у вигляді білого халата. Оцінювання здійснюється за 10-бальною шкалою.

За формою власності освіта в Аргентині буває державною (безкоштовною) і приватною (платною). Близько 70% дітей навчаються у державних школах.

Найбільша бібліотека — Національна в Буенос-Айресі (607 208 томів). В столиці є наукові установи і товариства — Академія літератури, Національна академія права та інші.

Ріень безробіття:

У 1995 чисельність самодіяльного населення в Аргентині становила близько 13,1 млн чол. У період з 1960 по 1994 частка робочої сили, зайнятої в сільському господарстві, знизилася з 20 до 12%, а частка зайнятих в промисловості — з 36 до 31%, тоді як процент зайнятих в сфері обслуговування зріс з 44 до 57%. Рівень безробіття в містах поступово збільшувався, з 6% в 1985 до 8% в 1992, і досяг абсолютного максимуму в 18,6% в травні 1995. Стійкіше економічне зростання, що почалося в 1996, дозволило знизити безробіття з 13,7% в жовтні 1997 до 12,4% в жовтні 1998. Однак багато які з створених в останні роки робочих місць призначені для некваліфікованих і низькооплачуваних категорій працівників. Більш того згідно з офіційною статистикою, крім майже 1,6 млн безробітних, у 1998 в країні нараховувалося ще 1,8 млн чол. (13,3% економічно активного населення) зайнятих неповний робочий тиждень. Рівень безробіття на 2009 рік 8,4%.

=В. Взаємовідносини (дискримінація, розрив доходів у населення):

У Аргентині є випадки дискримінації на основі етнічних характеристик чи національного походження. У свою чергу, расової дискримінації, як правило, тісно пов'язані з дискримінаційної поведінки для соціально-економічних і політичних причин.

З метою боротьби з расизмом в аргентинському суспільстві, то Національний інститут проти дискримінації, ксенофобії та расизму (Инада) був створений в 1995 році Федерального закону 24515.

Різні умови і поведінку поширилися на дискримінацію щодо певних частин населення, зокрема, проти тих, хто називають "негри" (негрів), група, що не особливо добре визначена в Аргентині, але що пов'язано, хоча і не виключно , з людьми темною шкірою або волоссям; Учасники робітничого класу або більш низького класу (за аналогією з американською перспективі "червоний шиї"); незаможні; а останнім часом зі злочинністю.

Інші расистські, ксенофобські й злісні терміни і відносини склалися відносно іммігрантів. Історично склалося так, "Гальєго" (галісійська) для іспанського народу в цілому, Тано, А.Н. апокопа з Наполітано (Napoletani, з Неаполя) для італійців і "Русо" (Російська) для єврейських іммігрантів з Російської імперії та Європи були умови, які несли принизливі конотації , Вони в якійсь мірі переноситься на сьогодення, як колишній жарти про галичан і останній як антисемітські образи. [4] Сьогодні, такі слова, як "bolita", "Paragua" і "boliguayo" складають принизливі терміни в ставляться до визначених іммігрантів латиноамериканського походження, в основному із сусідніх країн, таких як Болівія і Парагвай.

Здоров’я:

Проблемами здоров'я населення опікується Міністерство здоров'я. На охорону здоров'я витрачається 8,9% ВВП. На тисячу жителів країни налічується 3,01 медика. Найбільшої шкоди населенню завдають хвороба Шагаса, СНІД та туберкульоз.

Народжуваність на 2009 рік склала 18,6‰, смертність 7,6‰, природний приріст населення 11,0‰. Середня тривалість життя 75 років.

Споживчий кошик: Основний споживчий кошик збільшився на 0,87 відсотка або 731,04 $ у червні порівняно з травнем, про що повідомив ІНДЕКО бюро статистики. Це означає, що споживання продуктів харчування однієї людини залишається на цифрі $ 6.09.

Базова вартість продовольчого кошика

виросла до 7,3 відсотка на рік, і 1,66 відсотка протягом першого семестру.

Споживчий кошик сім’ї, яка визначає рівень бідності зріс до $ 1,679.36 або 1,62 відсотка в червні.

Соціальне забезпечення:

В Аргентині в результаті реформи всі працюючі громадяни мають право як на єдину пенсію із солідарної системи, так і на додаткову пенсію із солідарної системи або з індивідуального накопичувального рахунка Компенсаційна додаткова виплата забезпечується лише тим громадянам, які робили внески до солідарної пенсійної системи, що існувала до початку реформи. Пенсійна система цієї країни є трирівневою. Перший з них забезпечує базову пенсію, яка сплачується кожному громадянину. Її розмір складає приблизно 45 % середньої заробітної плати. Другий рівень створений для пенсійного забезпечення всіх громадян, які робили внески до солідарної пенсійної системи до початку реформи (липня 1994 р.). Третій рівень забезпечує або додаткову пенсійну виплату із солідарної системи або виплату з індивідуального рахунка для тих, хто вибрав накопичувальну систему.

Схоже на те, що ця структура створена для забезпечення високих пенсій для низькооплачуваних працівників і більш ніж достатніх пенсій для працівників з середніми доходами у разі наявності у них достатнього регулярного трудового стажу та періоду сплати пенсійних внесків. У працівників з високими доходами може виникнути потреба у додаткових заощадженнях. Для отримання базового розміру пенсії громадянам необхідно або досягнути віку 63 років і мати трудовий стаж 30 років, або віку 70 років і мати 10 років трудового стажу. Розмір пенсії не має пропорційної залежності від тривалості трудового стажу, відтак деякі громадяни можуть отримувати неадекватні пенсії, якщо в період працездатного віку вони тривалий час були безробітними.

В Аргентині створена високоавтоматизована система збору пенсійних внесків і ведення персоніфікованого обліку індивідуальних внесків і заробітку. Перерахування всіх внесків і подання інформації здійснюється в електронному вигляді або через електронну мережу. В минулі роки існувала можливість подання даних на паперових носіях з їх подальшим скануванням, але зараз це заборонено. Вся система працює у режимі реального часу, тобто 24 години на добу. Відтак усі національні бази даних мають можливість негайно відображати нову інформацію. Найближчим часом Аргентина планує скасувати подання даних навіть на магнітних носіях для того, щоб вся система працювала виключно через Інтернет.

Житло

У купівлі аргентинської нерухомості є свої плюси і мінуси. Відзначимо цікаві моменти даного питання.

Крім того, що Аргентина - це відмінна країна для емігрантів, а ціни на нерухомість не можуть не радувати своєю приемлемостью.

Основна причина дешевизни аргентинської нерухомості - економічна ситуація в країні. Тільки зараз у аргентинців починають трохи підвищуватися зарплати до пристойного рівня, а, як ви розумієте, купівельна спроможність вирішує якщо не все, то дуже багато чого.

На сьогоднішній день вартість трикімнатної квартири в Буенос-Айресі становить близько 35-50 тисяч доларів, а будинок у передмісті столиці з ділянкою (10 соток) можна купити тисяч за 30-40 доларів. Відзначимо, що столична нерухомість Аргентини, природно, дорожче, ніж у провінції, на 40%. Якщо брати середні показники, то середня вартість квадратного місця в державі становить близько 2000000 доларів (це на первинному ринку), а на вторинному квадратний метр коштує Окілок 1200 доларів.

А. Ресурси:

Географічна різноманітність і багатство природних ресурсів створюють сприятливі умови для розвитку господарства Аргентини. Вона першою з латиноамериканських країн створила сучасну потужну індустріальну базу. Обробна промисловість займає важливе місце в господарстві країни, забезпечуючи 20% ВВП.

В обробній промисловості домінує важка промисловість; однак традиційні галузі легкої і особливо харчової промисловості займають як і раніше важливе місце і мають експортне значення. Біля 2/3 промислової продукції виготовляється в районі Буенос-Айреса; тут зосереджені підприємства нафтопереробної, металобробної, харчової промисловості, а також виробництво тканин, електротехнічного і електронного обладнання, транспортного обладнання, цементу, шин, хімічні і фармацевтичні підприємства. З інших промислових центрів найбільше значення мають Кордова, де знаходяться великі автомобільні і сталеливарні заводи; Мендоса — центр харчової промисловості і машинобудування; Росаріо — металургійне, нафтопереробне і хімічне виробництво, харчова промисловість; Санта-Фе — автомобільна, сталеливарна, станкобудівна, целюлозно-паперова і харчова промисловість.

Чорна металургія країни — найстаріша на континенті, але розвивається досить повільно, з великим навантаженням потужностей через нестачу сировини. З галузей кольорової металургії розвинені: виробництво свинцю, цинку, міді, алюмінію на базі власної і привізної сировини.

Машинобудування займає провідне місце по вартості продукції у важкій промисловості. Найрозвиненіші транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, електротехніка. У транспортному машинобудуванні лідирує автомобілебудування, розвинені суднобудування, авіабудування.

Б. Наснага до праці (лідер країни):

Аргентинський народ у своїй країні вважає своїм лідером Хосе́ Франсі́ско де Сан-Марті́н і Мато́ррас , який народився 25 лютого 1778 — 17 серпня 1850 — аргентинський революціонер, генерал, національний герой Аргентини. Під час окупації Іспанії військами Наполеона проявив себе як блискучий воєначальник і борець за свободу батьківщини. Очоливши Андську армію повстанців, звільнив від іспанських колонізаторів територію сучасної Аргентини, Чилі й Перу.У 1821–1822 роках очолював уряд Республіки Перу. Помер 17 серпня 1850 року в еміграції. 1880 року його рештки були доставлені в Аргентину і перепоховані у Кафедральному соборі Буенос-Айреса. На його честь названо астероїд 2745 Сан-Мартін.

В. Інвестиції:

У Аргентині прямі закордонні інвестиції складають $4,3 млрд.

Ноу хау

Наприклад на сьогодні в області місткості для зберігання зерна (державні, приватні елеватори) розраховані на 1,4 мільйона тонн продукції. Потреба ж області — понад 2 мільйони тонн. Тимчасом у світі давно є простий і недорогий спосіб зберігання зерна, який додає можливості продавати збіжжя після збирання врожаю, тобто більш вигідно. Його й рекомендує Міністерство: це зернові рукави. Технологія зберігання зерна в полімерних мішках-рукавах (система “Силобег”) активно використовується в Аргентині (де так зберігають до 40 мільйонів тонн, і Аргентина є провідним виробником зернових рукавів у світі), в Австралії, Канаді, США, Бразилії, Китаї, ЄС, Росії, Казахстані.

ВВП: у 2009 році 306 747 млн доларів, що на 0,9% більше, ніж 2008 року. Склад ВВП 2005 року:

10,6% — сільське господарство

35,9% — промисловість

53,5% — сфера послуг

ВВП на душу населення: становить на 2010 рік 15603. Капіталовмісткість: є чималі резерви, зокрема певна технологічна база, досвід, кадри. Але це потребує глибокої якісної й дуже капіталомісткої перебудови машино будівельної галузі. Це не заперечує про можливість збільшення вже у найближчій перспективі випуску й експорту окремих класів щодо складної машинобудівної продукції, зокрема металообробних верстатів з ЧПУ, персональних комп'ютерів, і периферійних пристроїв, ядерного устаткування.

А. Характер влади:

Президентська республіка, глава держави і виконавчої влади - президент, який обирається строком на 4 роки.

Б. Використання влади:

У концептуальному плані аргентинське керівництво жорстко дотримується стратегії мультилатералізма - багатосторонності при визначенні своїх підходів до ключових проблем регіонального й міжнародного порядку денного. Буенос-Айрес як і раніше вважає за можливе поетапне формування й нарощування сукупної ваги латиноамериканського полюса впливу, у якому має намір відігравати вагому роль.

Аргентина активно декларує як пріоритет розвиток всебічних відносин з партнерами на Південноамериканському загальному ринку (МЕРКОСУР), в орбіту економіко-політичного "притягання" якого вже ввійшли практично всі країни Південної Америки.

На даному етапі, Аргентина – це демократична країна, що динамічно розвивається. Завдяки своїй активній зовнішньополітичній діяльності вона є надійним партнером та лідером в латиноамериканському регіоні.

Г. Імідж країни:

(коотирування на фондових біржах)

Фондова біржа

Буенос-Айреса (ісп. Bolsa de Comercio de Buenos Aires) — центральний аргентинський торгівельний майданчик, на долю якого припадає до 95 % усіх біржових операцій в країні. Заснована 1854 року на базі Торгового банку, є найстарішою біржею Латинської Америки. Здійснює торги акціями, облігаціями, опціонами та ф'ючерсами. Є самоврядною некомерційною організацією. Обсяг торгів: $6 853 млрд (2005). Лістинг: 104 компанії (2005). Капіталізація: $47,59 млрд (2005).

Алжир (Москаль Романа)

Показники ефективності національної економіки Республіки Алжир згідно з моделлю Б. Гаврилишина 

Аналіз ефективності національноїекономіки Республіки Алжир згідно з моделлю Б. Гаврилишина здійснюється за трьома критеріями: соціальні, економічні, політичні

Прагнення (релігія):

Більш ніж 99 відсотків від загальної чисельності населення країни сповідують іслам.

Здійснення або реалізація прагнень:

Освіта Алжиру схожа з французькою. Освіта є офіційно обов'язковою для дітей у віці від 6 до 15 років. В Алжирі є 43 вузи, 10 коледжів і 7 інститутів вищої освіти. Університет в Алжирі (заснованаий в 1909 році) налічує близько 267142 студентів. Алжирський шкільна система складається з Основної, Загальної середньої, Технічно-середньої освіти.

Здоров’я :

• Рейтинг країн світу за станом здоров’я її жителів: 59 місце із 145 • Рівень здоров’я населення: 52,14 • Індекс здоров’я : 56,66 • Індекс ризиків для здоров’я : 4,51 • Рейтинг за рівнем дитячої смертності: 29,7 (125 з 200) • Рейтинг за рівнем тривалості життя: 71 (109 з 191) • Рейтинг за рівнем витрат на охорону здоров': 7 (% витрат) (89 з 190)

Ресурси:

Hаселення 38 813 722 люд., бюджет(2008р),: доходи - 73260млн.дол., видатки – 51190 млн. дол., профіцит – 22070 млн. дол.США. Державний борг – 2% ВВП.

Лідер:

Ферхат Аббас – політичний діяч Алжиру, активний борець за незалежність держави у 1958—1961. Двічі Голова Алжиру — спочатку як президент уряду країни у еміграції, вдруге вже як 2-ий президент – людина, яка є прикладом для алжирського народу.

Інвестиції:

Прямі іноземні інвестиції в економіку  – 19 млрд.дол.США. Основні інвестори: США ,країни ЄС. Переважна більшість інвестицій спрямована у сектор вуглеводнів, а також телекомкнікації, будівництво, виробництво будівельних матеріалів. Прямі інвестиції Домініканської республіки за кордоном: 16 млрд.дол.США.

ВВП на душу населення:

У 2013 році ВВП склав 284,7 млрддол. США, то у 2014 році – 551,8 млрд.дол. Спостерігається тенденція до підвищення ВВП.

Характер влади:

У державі встановлений демократичний-республіканський лад. Глава держави і виконавчої влади - Президент Республіки, що обирається безпосередньо громадянами строком на 5 років. Правом законодавчої ініціативи володіють депутати і глава Уряду. Законодавча влада в Алжирській Народній Демократичній Республіці (АНДР) згідно з Конституцією (ст.98) здійснюється Парламентом, що складається з двох палат - Національних народних зборів і Ради нації. Національні народні збори (нижня палата) складаються з 380 депутатів, що обираються загальними прямими виборами років на 5. Рада нації (верхня палата) включає 144 члена, термін повноважень яких - 6 років, при цьому кожні 3 роки оновлюється половина складу. 2 / 3 членів Національної ради обираються шляхом непрямих і таємних виборів з членів народних зборів комун і областей (вила), 1 / 3 призначається главою держави з "видатних діячів науки, мистецтва, економічної і соціальної сфери". Президент має право розпуску нижньої палати. Конституція характеризує його не як вищий орган державної влади, а як орган, що здійснює тільки законодавчу діяльність. У цілому алжирський Парламент займає підпорядковане місце в системі органів влади.

Збройні сили:

Cкладаються з сухопутних військ(120тис.чол., 6 військових округів), віськово-повітряних(3 винищувально-бомбардувальні ескадрильї , 5 винищувальних , 1 розвідувальна , 2 патрульних , 1 електронної розвідки , 2 транспортних, 2 транспортні - VIP , 3 навчальних ескадрильї) та військово-морських(флот, берегова оборна і берегова охорона) сил і територіальних військ протиповітряної оборони.

Використання влади:

• Рівень стабільності політичної системи, дотримання прав людини: країна є нестабільною. • Рівень демократії: 3,83 (117 місце з 167) – авторитарний режим • Рейтинг миролюбства : 2.423 (129 місце з 153) • Рейтинг тероризму: 4,75 (34 місце з 124) • Рейтинг свободи преси: 47,33 – помітні проблеми (133 місце з 178) • Рейтинг сприйняття корупції: 2,9 (105 місце з 178)

Сприйняття влади:

Явка на вибори у 2014р. – 51,7%

Ізраїль (Деркач Галина)

Соціальні

Прагнення (релігія: офіційної державної релігії в Ізраїлі не існує, хоча і не приходиться сумніватися в тім, що юдаїзмові наданий тут особливий, найбільш високий статус. Держава Ізраїль не може здійснити свободу віросповідання повною мірою, оскільки у сфері сімейного права тут діють закони Тори; в інших галузях релігійне право також зіштовхується з фундаментальними свободами, які у країнах з демократичним режимом є загальноприйнятими.

Ізраїль є єврейською державою. Водночас Ізраїль є багатонаціональною та демократичною державою, де, разом з євреями, рівні права мають всі інші релігійні та етнічні групи: араби-мусульмани, араби-християни, друзи, бедуїни та ін. Зокрема, арабські партії та депутати представлені в Кнесеті. Релігійний склад населення: юдеї (80,1%), мусульмани-суніти (14,6%), християни (2,1%), друзи та інші (1,8%).

Освіта: Ізраїль має одну з найтриваліших у світі систему освіти, разом з Японією поділяючи за цим показником друге після Південної Кореї місце в Азії. Також, згідно з даними ЮНЕСКО, Ізраїль має найвищий рівень письменності в Південно-Західній Азії.

Згідно із законом про освіту, ухваленим 1953 року, школи в Ізраїлі поділяються на кілька типів: державні (світські), арабські, державно-релігійні та незалежні, багато з незалежних шкіл є «невизнаними» міністерством освіти. Державні світські школи є найбільшою групою шкіл і відвідуються більшістю єврейських і неарабських учнів в Ізраїлі. Більшість арабів відправляють своїх дітей в школи, де основною мовою навчання є арабська, що надалі заважає дітям здобути хорошу освіту і роботу через слабке володіння гебрейською мовою. Незалежні школи є найрізноманітнішою групою. Тоді як у «визнаних» незалежних школах, як і у решті категорій, 75% предметів входять до обов'язкового списку, невизнані самостійно вибирати програму навчання. Серед них, зокрема, ультраортодоксальні та християнські школи.

Освіта в Ізраїлі обов'язково для дітей від 5 до 18 років. Шкільна освіта розділена на три ступені: початкова школа (1-6 класи),середня школа (7-9 класи), вища школа (10-12 класи). Протягом навчання у вищій школі учні поступово здають іспити, за результатами яких вони отримують атестат зрілості (геб. теудат баґрут), необхідний для поступлення до вищих навчальних закладів, що також вимагається багатьма працедавцями. Знання основних предметів — математики, Тори, гебрейської мови, ізраїльської і світової літератури, англійської мови й історії є обов'язковим для отримання атестату. В арабських, християнських і друзських школах екзамен зі знання Тори замінюється екзаменом з ісламу, християнства або релігії друзів. Ті, хто не бажає здавати або нездатний пройти ці іспити, отримають диплом про закінчення школи іншого типу. 2003 року дещо більше половини ізраїльських школярів отримала атестат зрілості.

Переважна більшість вищих навчальних закладів спонсоруються державою, що значно зменшує вартість освіти. Всього в Ізраїлі вісім університетів. Ізраїль займає одне з перших місць у світі за числом жителів, що мають вищу освітою (20% населення). Позитивно на цей показник впливає не тільки ізраїльська освіта, але й приток іммігрантів з колишнього СРСР, 40% яких мали диплом про закінчення вищого навчального закладу. Писемність — 97,1%, з них чоловіки — 98,5%, жінки — 95,9%.

Безробіття: Центральне статистичне бюро Ізраїлю опублікувало дані з безробіття в країні в січні 2014 року. Рівень безробіття залишається таким самим, як і в грудні 2013 року - 5,9%.

Тим часом, чисельність безробітних чоловіків дещо скоротилася - з 5,9% у грудні минулого року до 5,8% у січні 2014 року, а жінок, навпаки, піднялася - з 5,8% до 5,9%. Загалом в Ізраїлі налічується 219 тисяч безробітних.

У віковій категорії від 25 до 64 років чисельність безробітних дещо зросла з 5,3% до 5,4%. Серед чоловіків у цій групі вона збільшилася з 5,3% до 5,5%, серед жінок - з 5,3% до 5,4%.

Кількість ізраїльтян, працевлаштованих на повну ставку (понад 35 годин на тиждень), збільшилася на 0,3% або 8 тисяч осіб, а чисельність працівників на часткову ставку, тобто менше 35 годин на тиждень, збільшилася на 5,3%, порівняно з груднем.

Чисельність працівників на повну ставку від загальної чисельності працюючих скоротилася з 78,4% до 77,6%. Серед чоловіків - впала з 86,7% до 86,1%, серед жінок - з 69% до 68% у грудні 2013 року. Приріст населення: 14,06%.

Взаємовідносини (Расизм в Ізраїлі найчастіше спостерігається між арабами і євреями Ізраїлю. Незважаючи на те, що законодавство Ізраїлю забороняє дискримінацію за расовими, релігійними та політичними поглядами (посилання), зазначається, що в Ізраїлі досить велике число «расистських інцидентів» , причому об'єктами расизму та дискримінації є не тільки араби, але також іноземні робітники , біженці з Африки, і навіть євреї, які приїжджають з інших країн, у тому числі Росії, Ефіопії, а також різні релігійні громади.

Під час проголошення держави Ізраїль в Декларації Незалежності було встановлено, що існування соціальної рівності для всіх громадян є основоположним принципом суспільства. Декларація незалежності звертається до арабським громадянам Ізраїлю з проханням підтримувати мир і брати участь у будівництві країни, на основі повного і рівного громадянства, а саме: повна рівність перед законом, політичної рівності (право голосу) і соціальної рівності в державних і цивільних установах.

Крім того, Декларація проголошує, що Ізраїль надає свободу віросповідання, совісті, мови, освіти та культури для всіх громадян, незалежно від релігії, раси чи статі. Держава Ізраїль визнає право національних меншостей свою самобутню культуру, зокрема, шляхом роздільного освіти. Держава надає можливості меншинам підтримувати окремі системи шкіл, частково фінансовані державою. Держава визнає особливий статус арабської мови та релігійну автономію для представників меншин. Ізраїль надає державне фінансування (повне або часткове) для релігійних організацій та релігійних потреб меншин. Штраф за ляпас - 500 шекелів.)

Здоров’я: Прийнятий у 1995 закон про національне медичне страхування забезпечує всім громадянам країни стандартний кошик медичних послуг, включаючи госпіталізацію. Безпосереднє медичне обслуговування населення здійснюють чотири лікарняні каси. Середня тривалість життя в Ізраїлі оцінюється сьогодні в 83,4 роки для жінок і 79,7 років для чоловіків. Дитяча смертність становить 4,0 на тисячу новонароджених. По відношенню лікарів до чисельності населення і кількістю лікарів-спеціалістів Ізраїль успішно конкурує з найбільш розвиненими країнами світу.Очікувана тривалість життя: 81 років (чоловіки – 79 років, жінки – 83 роки);

Харчування (вартість «типової» вечері $ 15; денно калорій на душу населення - 3050. Улюблена ізраїльська їжа - суміш всіх левантійський кухонь і середземноморської. Це піти, хумус, фалафель, баклажани, дуже багато риби і овочів. З солодощів - пахлава, пироги з фруктами, пряники. Вся їжа дуже пряна і гостра - позначається вплив арабських кулінарних традицій. Міцні спиртні напої ізраїльтяни вживають рідко, в основному п'ють вино. Кошерні страви (дозволені до вживання законами іудаїзму) подаються в більшості готелів і в багатьох ресторанах. У загальних словах, закони кошерності забороняють вживати свинину, м'ясо тварин, які не є парнокопитними і жуйними, не можна також є молюсків і ракоподібних, забороняється змішувати молочні та м'ясні продукти. У оте¬лях на сніданки до різноманітності шведського столу подаються ще й молочні страви, на обід і вечерю - м'ясні. Разом з тим практично скрізь є некошерні ресторани, а також численні заклади китайської, російської, французької та східної кухонь. ОСОБЛИВІСТЬ: З 23:00 до 6:00 спиртні напої можна купити тільки в барах і ресторанах. Підвищення ПДВ та підвищення цін на паливо збільшили витрати середньої родини приблизно на 170 шекелів на місяць. А з урахуванням подорожчання продуктів харчування витрати збільшаться на 600 шекелів на місяць або 7,200 шекелів на рік (нині один шекель коштує приблизно 2 гривні за офіційним курсом). Родини, які вважаються бідними, збільшать свої витрати на 500 шекелів на місяць, родини, у яких фінансове становище стабільне — на 800. Кошик споживання подорожчає у середньому на 4%. Для бідних родин подорожчання становитиме 4,5%, для решти родин — на 3,5%. У середньому року щомісячні витрати багатої родини складають 23 тисячі шекелів на місяць, бідної — 9,800 шекелів на місяць, родини із середнім достатком — 15,600 шекелів на місяць.

Жити в знімному житло в Ізраїлі - вимушена норма. Всі хочуть придбати житло, але ціни не дозволяють, середня трьохкімнатна квартира коштує 250000 доларів, і це не в центрі країни; Найгустіше заселене узбережжя біля Тель-Авіва і район Єрусалима (понад 1200 км−2), найменше — пустеля Неґев (40 км−2) та Голанські висоти (31 км−2). Єврейське населення домінує в містах центру країни та в південних районах, тоді як в Північній Галілеї вельми високий відсоток арабського населення.

Соціальне забезпечення: Ізраїльська система соціальних послуг спирається на законодавство, яке забезпечує захист прав трудящих і широке коло комунальних послуг, в тому числі турботу про людей похилого віку, допомога батькам-одинакам, програми для дітей та молоді, усиновлення, боротьбу з алкоголізмом і наркозалежністю. Відомство Національного страхування забезпечує всім постійним жителям Ізраїлю (в тому числі і тим, хто не має громадянства) широкий спектр допомоги, в тому числі допомога по безробіттю, по старості, у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на дітей, прожитковий мінімум і т.д.

Економічні

Ресурси: В Неґеві знаходяться крупні родовища фосфоритів, звідки продукція доставляється по залізниці до обробних підприємств, розташованих в районі Хайфи. У 2003 році було видобуто біля 1 млн т фосфатних руд, що ставить Ізраїль на 8-е місце у світі за їхнім видобутком. З вод Мертвого моря витягують калійні, натрієві, та бромові солі, що використовуються в сільському господарстві і фармацевтичній промисловості. Так, виробництво калійної солі в 2003 році склало 2,05 млн т, велика частина видобутку йде на експорт. Мідні копальні в Міхрот-Тімні (місце легендарних «копалень царя Соломона») були відкриті для експлуатації в 1955 році, але в 1976 році, після падіння світових цін на мідь, були законсервовані.

У Неґеві здобувають глини для виробництва цеглини і черепиці, будівельний камінь, мармур та кварцовий пісок для скляної промисловості. У багатьох кар'єрах ведуться розробки мергелевих глин, що використовуються для виготовлення цементу.

У верхньокрейдяних відкладах зустрічаються поклади бітумів. Також в країні наявні родовища залізної, хромової та марганцевої руд, торфу, на крайньому півдні країни — коштовне каміння. В пустелі Негев є невеликі запаси горючих сланців та слюди.

У країні є невеликі запаси нафти (1,92 млн барелів станом на 2002) і природного газу (45 млрд м³, 2003 рік). Об'єм видобутку нафти неухильно скорочується (з 550 тис. т в 1996 році до 5 тис. т в 2003 році). Нині ведуться роботи з використання як палива глинистих сланців. Крім того, як джерело енергії широко використовується сонячна енергетика (перш за все для нагрівання води у домах), а в пустелі Неґев ведеться будівництво великої сонячної електростанції.

Наснага до праці (лідер терористичної організації Аль-КаїдиАйманЗавахірі);

Іноземні інвестиції в Ізраїль скоротилися майже на 50% в 2014 році. На сьогоднішній день інвестиції в нерухомість вважаються найбільш високоприбутковим інструментом. Якщо фондовий ринок приносить інвесторам близько 8-9% прибутку зважаючи на досить високих ризиків і волатильності ринку цінних паперів, то вкладення в будівництво житлової нерухомості в Ізраїлі гарантують інвесторам 14-20% прибутку.

Націонаньний дохід (2004) — 129 млрд дол.; на душу населення — 20 800 дол.; зростання — +3,9%.

Імпорт — 36,8 млрд дол. Партнери: США-15%, Бельгія-10,1%, Німеччина-7,5%, Швейцарія-6,5%, Велика Британія-6,1%.

Експорт— 34,4 млрд дол. Партнери: США-36,8%, Бельгія-7,5%, Гонконґ-4,9%.

Туризм — 2 039 млн дол.

Бюджет — 52,2 млрд дол. Державні резерви — 17,5 млрд дол.

ВВП – 249,4 млрд. дол., приріст ВВП – 4,2%, ВВП/душу – 7,1 дол.

Експорт: 91,99 млрд. дол.

Імпорт: 66,61 млрд. дол.

Політичні

Характер влади: У Ізраїлі замість єдиної конституції діє зведення основних законів. Починаючи з 1958 року було прийнято 14 таких актів, 11 з яких залишаються в силі. Серед них закон про кнесет (1958), про уряд (2001), про армію (1976), про столицю Ізраїлю Єрусалим (1980), про свободу і гідність людини (1992). Держава Ізраїль — парламентська республіка. Вищим законодавчим органом є однопалатний парламент — кнесет (з івриту — «збори»), який складається з 120 депутатів. Глава держави — президент — вибирається кнесетом на 7 років. Уряд Ізраїлю представлений кабінетом міністрів. Він є центральним виконавчим органом в системі державної влади, а його глава — прем'єр-міністр — фактично головною посадовою особою країни, яка визначає внутрішню та зовнішню політику.;

Політичний лідер: Іцха́к Бен-Цві (нар. 24 листопада 1884, Полтава, Російська імперія — пом. 23 квітня 1963, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльський політичний та державний діяч українського походження, президент Ізраїлю (1952–1963).

Сприйняття влади (явка на вибори – 46,4%).

Свободи: 

В Ізраїлі діють різні норми, що стосуються взаємин між релігією і державою, і деякі з цих норм суперечать принципам демократії, прийнятим на Заході, у країнах з ліберальними політичними режимами. В усіх західних демократіях вважається загальноприйнятим, що держава повинна забезпечувати свободу в релігійній сфері. Вона передбачає свободу віросповідання, тобто “свободу триматися своєї релігії і своєї віри, безперешкодно виконуючи відповідні заповіді і дотримуючись її обрядів”, так і свободу від віросповідання, тобто “можливість не виконувати релігійні заповіді”. Крім того, у демократичних країнах Заходу укоренилося уявлення про те, що громадянинові не слід нав’язувати ніяких релігійних церемоній і обрядів, а також змушувати його виступати з деклараціями або брати на себе зобов’язання релігійного порядку як умову надання йому загальноприйнятих прав і свобод. Ці права включають не тільки свободу віросповідання і відправлення культу, але й повагу до людської особистості, свободу совісті, свободу укладення шлюбу і принцип рівності перед законом. У країні з ліберально-демократичним ладом держава не втручається в питання віри і не використовує свою владу для того, щоб нав’язати своїм громадянам релігійний або світський спосіб життя. У цілому свободу віросповідання в демократичних державах можна стисло визначити як “заборону на введення якихось з релігійних або конфесіональних міркувань”.

Свобода віросповідання може бути обмежена, якщо існує побоювання, що вона завдасть шкоди іншим свободам або обернеться порушенням суспільного порядку. При цьому поняття “свобода віросповідання” може бути витлумачене як у широкому (“свобода робити те, що дозволено релігією”), так і у вузькому (“свобода виконувати релігійні розпорядження) розумінні.

“З огляду на ці закони – і відповідно до Декларації незалежності будь-яка настанова і будь-яке повноваження повинні трактуватися в дусі визнання свободи совісті, віросповідання, релігії і культу” (Постанова 292/83).

“Підзаконні акти, що суперечать фундаментальним уявленням про свободу віросповідання, або про будь-які інші права людини, визнані міжнародним правом, повинні розглядатися… як неприйнятні і підлягають безумовному скасуванню” (Постанова 103/67).

Держава Ізраїль не може здійснити свободу віросповідання повною мірою, оскільки у сфері сімейного права тут діють закони Тори; в інших галузях релігійне право також зіштовхується з фундаментальними свободами, які у країнах з демократичним режимом є загальноприйнятими.

Найбільш спірним тут є діюче в Ізраїлі шлюбно-сімейне право. Ізраїльські закони, що відносяться до цієї сфери (вони є релігійними), не дозволяють міжконфесійні шлюби (якщо хтось із подружньої пари не змінить свою віру), що завдає шкоди свободи їхнього укладання; релігійне законодавство не дає можливості одружитися і тому, хто не належить до одної конфесії (наприклад людині, у якої мати – мусульманка, а батько – єврей), порушуючи його право створити родину, свободу укладення шлюбу і рівність перед законом; це стосується євреїв також у випадку їхньої “непридатності для шлюбу” (наприклад, кохену заборонено женитися на розлученій, “халуце”* і новонаверненої; той, хто вступив у статевий зв’язок із заміжньою жінкою, не може одружуватися з нею навіть після розводу; усім євреям забороняються шлюби з “мамзерами”*).У минулому жінки були позбавлені можливості обиратися в релігійні ради і в колегії. Сьогодні жінки також не мають права входити до складу рабинських судів (на відміну від судів цивільних), хоча при цьому можливі рідкісні винятки. Так, наприклад, 21 лютого 1993 р. дві жінки вперше брали участь у виборах верховних рабинів у складі колегії, що складалася з 150 чоловік. Серед законодавчих норм іншого роду, що йдуть урозріз із принципами демократії, можна назвати не тільки закони, що обмежують свинарство, забороняють продавати в Песах* продукти з квасного тіста, а також схиляти до переходу в іншу віру, але й накази Генерального штабу, присвячені “агітаційним кампаніям” у “грізні дні”.

Бахрейн (Хома Володимир)

Показники ефективності національної економіки Республіки Корея згідно моделі Б. Гаврилишина

1.Соціальні

Населення 1,2 млн.

Міське населення 90%

Середній вік населення 31,6

Темп росту населення 2,49%

Рівень грамотності дорослого населення:94,6%

Вікова структура: 0-14 років – 14,48% 15-24 років – 15,84% 25-54 років – 56,13% 55-64 років – 5,79% 65 і старше – 2,77%

Народжуваність 13,66 (народ./1000 населення)

Смертність 2,69% (смертей / 1000 населення)

Релігія (прагнення)

Сімдесят відсотків населення - це шиїти, 15 відсотків є мусульманами-сунітами, а решта 15 відсотків є християнами або іудеями, або віруючими в що-небудь ще. Мусульмани вірять у рівність усіх людей перед Аллахом.

Є кілька відмінностей між сунітами і шиїтськими ісламськими сектами. У той час як більшість мусульман у світі є сунітами, в Бахрейні, більшість населення є шиїтами. Ці дві групи поділені в 661 році, коли суніти відмовилися визнати Алі, якого шиїти визнали в якості свого месії.

В ісламській вірі немає священиків чи духовенства. Є чоловіки, які вивчають Коран (священну книгу мусульман) і читають молитви і витяги з тексту. Коран, а не релігійний лідер, вважається вищим авторитетом і тримає відповідь на будь-яке питання або дилему.

Будь-який спір може дозволити цитата з Корану. Муедзини закликають до молитви за канонами Корану. Муедзини - це люди, які проводять своє життя, вивчаючи та інтерпретуючи текст Корану. Суніти ж обрали для себе релігійного лідера, у той час як традиції шиїтської мусульманської віри є спадковими.

Взаємовідносини

З моменту здобуття незалежності в 1971 році Бахрейн підтримував дружні стосунки з більшістю своїх сусідів і світової спільноти. Бахрейн є членом Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), встановленого на 26 травня 1981 разом з п'ятьма іншими державами Перської затоки. У країні повністю дотримуються кроків, зроблених GCC для координації економічного розвитку і оборони та планування безпеки. Бахрейн, в рамках Ради співробітництва країн Затоки (ССЗ), підписали угоду про співпрацю з ЄС в 1988 році. Співробітництво з Індією почалося з того часу, коли Бахрейн почав відігравати активну роль у вирішенні кризи, та у міжнародних справах. Важливим зовнішнім партнером Бахрейну є Казахстан,хоча ці взаємовідносини склалися у 2014 році , вони носять сильних характер. Країни підписали угоду про підтримку торгівлі та інвестицій. Бахрейн висловив свою підтримку Астані і закликав місцевих бізнесменів та державний сектор , щоб взяти участь в престижному заході. Також Бахрейн встановив дипломатичні відносити з країною Косово, і у 2009 році визнав як незалежну державу. Відносини з Пакистаном носять сільськогосподарський потенціал для залучення інвестицій. Наявність посольств у таких країнах , як Малайзія ,Росія Катар та Іран , свідчить що між ними є також певна співпраця. Бахрейн має посольство в Лондоні, Сполучене Королівство є одним з лише чотирьох європейських країн, щоб мати посольство в Манамі. Бахрейн отримав незалежність від Великобританії в 1971 році і з тих пір підтримується дипломатичні і торгові відносини. Соціальні відносини склалися з Південною Кореєю , де країни обмінялися думками про роботу в галузі прав людини. Туреччина має буде тісний зв’язок з Бахрейном , зв’язок між ними вважається позитивним , з торгівлею на 78100000 доларів США. В загальному можна сказати що Бахрейн має буде багато партнерів,які впливають її розвиток. Ну і як-не-як з Україною теж стосунки склалися, хоча не дуже тісні, але все ж таки. Сторони домовились щодо підтримання політичного діалогу, формування договірно-правової бази двосторонніх відносин, а також розвитку українсько-бахрейнського співробітництва в галузях промисловості та сільського господарства, у банківській, інвестиційній та туристичній сферах. У 2008 році відносини між Україною та Бахрейном набули значного імпульсу. 29 січня 2008 р. у Манамі відбулись перші в історії двосторонніх відносин українсько-бахрейнські політичні консультації, на яких українську сторону очолив в.о. Першого заступника Міністра закордонних справ України Ю.В.Костенко. В ході переговорів з Главою бахрейнської делегації, членом правлячої родини шейхом А.Аль Халіфою сторони обговорили стан та перспективи розвитку двостороннього співробітництва у політичній, торговельно-економічній, культурній, освітянській та гуманітарній сферах.

Здоров'я

Бахрейн, протягом багатьох років, прагнув стати одним з найкращих медичних закладів в регіоні Перської затоки. Уряд Бахрейну бачить охорони здоров'я як першорядне значення для еволюції Бахрейну в сервіс-орієнтованої економіки, місце, де висококваліфіковані лікарі та комплексні послуги є нормою.

Бахрейн має одну з найбільш передових систем охорони здоров'я в країнах Перської затоки. Дані Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) вказує на вражаючі успіхи в поліпшенні охорони здоров'я в Бахрейні протягом останніх трьох десятиліть, значною мірою через міцну інфраструктуру охорони здоров'я Королівства, у тому числі чотирьох спонсорованих державою лікарень, чотирнадцятеро приватних установ і великої кількості клінік і пологові. Бахрейн пропонує безкоштовне медичне всім Бахрейну громадян.

Крім того, Бахрейн може похвалитися сучасним, технологічно просунутою і всеосяжною системою охорони здоров'я з достатнім числом кваліфікованих лікарів. Бахрейн має чотири медичних університетів: арабський університет затоки, Королівський коледж хірургів Ірландії, Коледж наук про здоров'я, і АМА Міжнародного університету.

У порівнянні з іншими країнами регіону, Бахрейн має один з найвищих рівнів витрат на охорону здоров'я, а також серед здорових націй в затоці №1. Урядом Бахрейну виділено 6,6% від загальних витрат, на охорони здоров'я в напрямку бюджету 2013-2014. Є ще лікарі, медсестри і стоматологи в популяції в Бахрейні, ніж в будь-якій країні Перської затоки. З 2012 року налічувалося більше 3000 чоловік, що працюють в приватного сектора охорони здоров'я та 9,821 в громадському секторі охорони здоров'я 2, 79,1% з яких громадяни Бахрейну.

Харчування

В Бахрейні спостерігається швидке зростання населення за останні два десятиліття, це пов’язано з відкриттям запасів нафти в країні та підвищення рівня доходів. Велика кількість населення проживає в міський районах , і це ймовірно призведе до повної урбанізації , що спричинить великий тиск на базу природніх ресурсів країни. Це можливо спричинено тим що тільки 10% території країни придатні для землеробства. Єдине що Бахрейн вирощує це овочі , фрукти, але зовсім немає виробництва зернових. Відсоток виробництва сільськогосподарської продукції складають приблизно 0,3% від ВВП Бахрейну. Це означає що Бахрейн залишається значно залежним від імпорту продовольчих продуктів , для задоволення внутрішнього попиту .У зв’язку з цим Бахрейну необхідно зосередити увагу на зниження імпорту продовольства і збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Також наявний високий рівень споживання води , яке призвело до більшого використання водоносних запасів. Споживання води на душу населення Бахрейну був між 273-318 літрів за добу. В загальному сільськогосподарський сектор в Бахрейні страждає від низки структурних проблем. Проблеми з заболочуванням і засоленням ґрунту , яке ще більше знизило доступність орних земель. Також залучення інвестиції в цей сектор є проблематичним , оскільки мала кількість земель , брак робочої сили , нездатність конкурувати з імпортом і відсутність фінансових стимулів.

Житло

Пошук ,відповідного до уподобання і комфорту,житла в Бахрейні дуже легкий. Є дуже багато варіантів , в різних регіонах , різні умови. Є цікава соціальна допомога , яка дозволяє проживати в готелі протягом 45 днів , поки шукається житло. Купити землю можна тільки громадянам. В середньому за квадратний метр за квартиру потрібно заплатити від 1000 до 1500 динарів. Іноземцям виділено певні області , де можна придбати землю. Багато аналітиків прогнозують, що житловий сектор буде зростати відповідно до економіки Бахрейну. Зокрема, попит на середньої якості розміщення передбачається збалансувати надлишок для елітної корпусу. Тим не менш, забудовники не поспішають реагувати на попит, тому він може зайняти деякий час для ринку.

Соціальне забезпечення

Джерело фінансування Застрахована особа: 6% від загального обсягу місячного заробітку; 15% від заявленої щомісячного доходу для добровільно застрахованих.

Максимальні щомісячні заробітки, використовувані для розрахунку внесків в 4000 динарів.

Приватний підприємець особа: 15% від щомісячного доходу.

Щомісячний дохід використовується для розрахунку внесків в 200 динарів в 1000 динарів (визначаються самозайнятої особи при вступі в систему); може бути збільшена або зменшена щорічно до 5%, але повинні бути 200 дин +1500 дин.

Роботодавцю: 9% місячного заробітку працівника.

Максимальні щомісячні заробітки, використовувані для розрахунку внесків в 4000 динарів.

Уряд: Відсутня.

Всі іноземні та місцеві співробітники зобов'язані бути зареєстровані в Генеральній організації по соціальному страхуванню (GOSI). Внесок GOSI такі: Для Бахрейну співробітників: роботодавець платить 10% від основної заробітної плати, Для іноземних працівників: роботодавець платить 3% основної заробітної плати

Ресурси

Видобуток нафти Бахрейну і переробки, за оцінками, становлять понад 70% державних доходів, 60% її експортних доходів і 11% від ВВП. Іншим важливим гірничих робіт у 2011 році виробництво алюмінію.

Країна має один з найбільших алюмінієвих заводів у світі за обсягом виробництва. У 2010 році Бахрейн дев'ятий за величиною в світі виробника алюмінію обліку 2,4% від загального обсягу виробництва алюмінію в світі.

Бахрейн закликає геологорозвідувальних робіт, особливо для нових поставок природного газу таким чином, щоб бути в змозі підтримувати його розширення нафтохімічних і алюмінієвої промисловості.

Наснага до праці

Національний герой - Аятолла Шейх Іса Ахмед Касим провідний священнослужитель і політик. Він є духоовним лідером суспільства Бахрейну. Він був лідером і засновником ісламської Просвітницької установи.

Інвестиції

В останні роки все більше іноземних інвесторів приваблює Бахрейн, так в 2014 році в країну було вкладено $ 18800000000. Прямих іноземних інвестицій, повідомляє видання Аl-Arabiya. Це дуже велика сума, якщо врахувати, що вона становить 55,4% ВВП країни. За співвідношенням обсягу інвестицій до ВВП країни Бахрейн знаходиться на першому місці в Перській затоці і на провідних позиціях у світі. Цей фактор яскраво демонструє, що економіка королівства є однією з найбільш відкритих у світі. Дана інформація була озвучена під час конференції ООН по торговому розвитку, де Бахрейн представляв виконавчий директор Ради економічного розвитку Халід аль-Румаіхі. Чиновник підкреслив, що на інвестиційний клімат впливають багато факторів, це і наслідки кризи 2008 року, від якого економіка досі відходить, і падіння світових цін на нафту. Варто відзначити, що прямі іноземні інвестиції в світі скоротилися на 16% в 2014 році, досягнувши $ 1230000000000., Це пояснюється слабкістю глобальної економіки, геополітичним кризою, відзначає видання. Костьольна Західної Азії, куди входять країни Близького Сходу, то в 2014 році інвестиції зменшилися на 4%. Найбільше в цьому регіоні інвестори вкладали в Туреччину, зазначено в доповіді.

ВВП

За даними Світового банку ВВП у 2014 році 33,851,063,829.8 дол. США. Річний % зростання ВВП становить 4,5%. 18128 дол. США Структура ВВП: - с/г =03% - промисловість = 47,1% - послуги = 52,6% Інфляція 2015 рік - 2.4% Сальдо Бюджету -3,3% від ВВП Торговий баланс 7,3 млрд.

3.Політичні

 За формою правління Бахрейн - спадкова конституційна монархія (єдина країна в Перській затоці, де суворо діє право первородства при спадкуванні влади).  Глава держави - Емір, він же - верховний головнокомандувач збройними силами. Через правляче сімейство Емір контролює практично всі сфери життя держави.  Виконавча влада здійснюється Радою міністрів на чолі з Прем'єр – міністром  Явка на вибори у 2012 році – 52,6%.  Свобода

Оцінка економічної свободи Бахрейну є 73,4. Його загальна оцінка знизилася на 1,7 пункту через зниження в свободу інвестицій, грошово-кредитної свободи і свободи бізнесу. Бахрейн продовжує бути вільною економікою в регіоні Близького Сходу / Північної Африки, і його оцінка економічної свободи, значно вище середнього світового показника.

 Лідерство і політичних діячів. Політичні партії заборонені, але є кілька маленьких підземних ліві та ісламські фундаменталістські групи. Головна опозиційна складається з шиїтських мусульманських груп, які були активні з 1994 року, протестуючи безробіття і розпаду в 1975 році Національних Зборів, обраного законодавчого органу.  Рівень демократії: 2,87 (147 місце з 167) – авторитарний режим  Рейтинг за рівнем слабкості: 64,3  Рейтинг свободи преси: 58,69  Рейтинг сприйняття корупції: 35

Катар (Велізаде Турал)

Показники ефективності національної економіки Катару згідно моделі Б. Гаврилишина

Соціальні

Панівну частку - 40% населення складають араби. Тут живуть також вихідці з Пакистану (18%), Індії (18%), Ірану (10%), з інших країн (14%). Офіційна мова - арабська, широко поширена англійська. Державна релігія - іслам суннітського толку, іранці - шиїти. За переписом 2004 року: мусульмани 77,5%, християни 8,5%, інші 14%.

До складу катарців входять численні арабські племена, серед яких виділяються Бені Атбала й Бені Тамім. Етнічну ситуацію в середині XX століття змінив промисловий видобуток катарської нафти. Народ став привілейованою меншістю. Катарцями вважаються особи, які проживали в країні з 1930 року, а також їх нащадки. Катарці складають приблизно 41% всього населення країни.

Раніше чисельність населення Катару швидко збільшувалася за рахунок іммігрантів, зайнятих на нафтопромислах і в інших сферах економіки, а також за рахунок високого природного приросту населення. Зараз (у 2009 році) природний приріст населення знизився до 1,3%, а еміграція з Катару збільшилася до 0,36%. Таким чином, річний приріст - менше 1%

Основна етнічна група, катарці, говорять на аравійському діалекті арабської мови. Також серед катарців поширена англійська мова. Релігія - іслам, більшість віруючих суніти (частина - ваххабіти), в прибережних районах є шиїти.

Рівень грамотності катарського населення згідно з Докладом програми розвитку ООН за 2009 рік складає 93,1 % (82 позиція зі 177).

Середня тривалість життя – 75.7 (чол. – 74, жін. – 77.5)

Державна релігія — іслам. Його сповідують близько 67,7% населення. Християни 13,8%, індуїсти 13,8%.Більшість катарців — послідовники сунітського напряму в ісламі.

Темпи зростання населення (СР Річна%) 2005-2010 10.7

Швидкість росту міського населення (СР Річна%) 2005-2010 2.2

Швидкість росту Сільське населення (СР Річна%) 2005-2010 0,2

Міське населення (%)-95,6

Населення у віці 0-14 років (%)-16.0

Населення у віці 60+ років (жінки і чоловіки,% від загального числа)-2,5 / 1,8

Співвідношення статей (чоловіків на 100 жінок)-306,8

Очікувана тривалість життя при народженні (жінки і чоловіки, років)- 76,9 / 74,9

Коефіцієнт дитячої смертності (на 1000 живонароджених)-8.3%

Економічні

Видобуток нафти і газу дають більше 50% ВВП, 85% вартості експорту і 70% дохідної частини державного бюджету. Нафта і газ зробили Катар першою країною в світі за ВВП на душу населення. Економічна політика Катару сфокусована на прагненні збільшити приватні та іноземні інвестиції в неенергетичний сектор.

У структурі ВВП панують сфера промисловості (75%), сфера обслуговування дає 25% ВВП, сільське господарство 0,1%.

Розвинена нафтопереробна, нафтохімічна, хімічна, металургійна промисловість (великий сталеплавильний комплекс в Умм-Саїді працює на привізній сировині). У північній частині Катару розташоване гігантське нафтогазоконденсатне родовище North або Північне.

Сільське господарство розвинене слабо і задовольняє лише 10% потреб країни в продовольстві. Землеробство зосереджене в оазисах (фінікова пальма, овочівництво і садівництво). Тваринництвом зайняті кочові і напівкочові племена, які розводять верблюдів, овець і кіз.

Експорт у 2008 році - 55 млрд дол .: скраплений газ, нафтопродукти, добрива, сталь. Основні покупці - Японія 40,8%, Південна Корея 16,3%, Сінгапур 11,8%, Таїланд 4,6%, Індія 4,4%.

Імпорт в 2008 році - 21,2 млрд дол .: машини та устаткування, транспортні засоби, продовольство, хімічні продукти. Основні постачальники - США 12,3%, Німеччина 9,2%, Італія 9,1%, Японія 8,1%, Франція 6,3%.

У банківську систему Катару входять 16 комерційних банків (включаючи відділення (філії) іноземних банків).

У рейтингу, складеному американським виданням Forbes, Катар зайняв першу сходинку за показником «середній дохід на душу населення», який склав 88222 доларів США

Зростання ВВП (у постійних цінах, національна валюта) 5,20%

ВВП (в поточних цінах, національна валюта)-QAR 687275000000

ВВП на душу населення (у постійних цінах, національна валюта-QAR 188 282,73

Валові національні заощадження (% від ВВП)-56,29%

Інфляція споживчих цін (індекс з 2000 року)-244,6

Імпорт нафти US $ 0

,Експорт нафти US $ 106 922 000 000

Політичні

Голова держави і уряду — емір. Політичні партії заборонені. Діє Консультативна рада, що призначається еміром.

Влада Катару зосереджена у руках династії Аль Тані. Емір Шейх Ахмад був зміщений у результаті безкровного перевороту його кузеном, кронпринцом Шейхом Халіфа, що висунув амбіційну програму соціальних і економічних реформ, при обмеженні екстравагантності королівської родини.

Основу економіки Катару складає видобування та переробка нафти (70% державних доходів, більше 60% валового внутрішнього продукту і приблизно 85% доходів від експорту). Все більш важливим стає виробництво і експорт природного газу. У структурі ВВП найголовніші сфера послуг (50%) і промисловість (49%). Розвинена нафтопереробна, нафтохімічна, хімічна, металургійна промисловість (великий сталеплавильний комплекс в Умм-Саїді працює на сировині, що привозиться). Сільське господарство розвинене слабо і задовольняє лише 10% потреб країни в продовольстві. Землеробство зосереджене в оазах (фінікова пальма, овочівництво і садівництво). Тваринництвом зайняті кочові і напівкочові племена, які розводять верблюдів, овець і кіз. Прибережні води Катару багаті рибою і креветками.

Катар має найвищий в світі ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС), відповідно до CIA World Factbook і близько 14% домогосподарств є доларовими мільйонерами

Статус свободи складає 5.5 з 7 балів

Рівень політичних прав громадян 6 з 7

Рівень громадянських прав 5 із 7

Свобода преси 66 зі 100

Бразилія (Себастіан Херес)

Бразілія.-держава знаходиться в Південній Америці, що межує на південному заході з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм і Болівією, на заході з Перу і Колумбією, на півночі з Венесуелою, Гайаною, Суринамом і Французькою Гвіаною, на сході омивається Атлантичним океаном.

Типологія Країни

1.За площею: 8 515 767 км²

2. За чисельністю населення: перепис 2013 р. 201,032,714

3. За формою правління: республіка (президентська);

5. За ідеологічною орієнтацією: плюралістична (католицизм);

6. За формою державного режиму: представницька демократія;

7. За політичною структурою:багатопартійна (полі партійна);

8.За рівнем розвитку науки та техніки:Оскільки абсолютний рівень економічного потенціалу певною мірою залежить від чисельності населення, то в першу десятку країн світу з максимальними показниками ВНП увійшли Китай і Бразилія.

9.За рівнем соціально-економічного розвитку:Ключова країна-Вона має величезний природний, людський і економічний потенціал і є країна - лідером «третього світу». ця країна виробляє майже стільки само промислової продукції, скільки решта країн, що розвиваються. Вона володіє непоганим науковим потенціалом, Вона веде космічний дослідження. Проте ВВП на душу населення в неї ще порівняно низький.

10.Макроекономічні показники:

-ВВП : 2,294 трлн. дол); -ВВП на душу населення: $11.769 ; -Імфляція:6,6% (2011 оцінка) -Дохід: 978,3 млрд. $ (2011, оцінка) -Витрати : 901 млрд. $ (2011, оцінка) -Державний борг: 54,2 % ВВП (2011) -Зовнішній борг: 397,5 млрд. $ (грудень 2011); -Робоча сила: зайнято 20% робочої сили; -Рівень безробіття: в липні досяг позначки 7,5% -Населення, яке живе за межею бідності : 40 % -Рейтинг економічної свободи : 56.6 -Рейтинг ведення бізнесу: 99; -Рейтинг захисту прав власності: 5.3 -Рейтинг залучення у міжнародну торгівлю:86-е -Рейтинг за рівнем прямих іноземних інвестицій : 17 млрд. дол. -Рейтинг використання електроенергії: 448914-2008р.; -Рейтинг за рівнем продовольчої безпеки: 2.7.

11..Рівень життя населення:72,53 роки (чоловіки - 68 р., жінки - 76 р.)

11.1.Структура економіки -Промисловість: Промисловість в основному концентрується в центрі та на сході країни. Південний схід і посушлива північ залишаються аграрними регіонами.Гірничодобувна промисловість представлена видобуванням залізної руди (Ітабіра, Каражас). За видобутком залізних руд Бразилія займає друге після Китаю місце у світі. У 2007 р. в країні вироблено 335 млн т залізних руд, що становило 19% світового видобутку. -Послуги: туризм, видобуток, обробка. -Сільське господарство: У Бразилії сільске господарство — традиційна, а тому одна з найбільш розвинутих галузей економіки. Тут занято 30% населення (23 млн осіб). -Структура експорту:В даний час у структурі експорту Бразилії на товари високої технології приходиться всього 8%. Експорт – $ 59 млрд. -Структура імпорту: $ 88 млрд -Продуктивність праці:.Для більшості спортивних заходів робиться аналіз годин, відпрацьованих співробітниками, що дивляться чемпіонати -Самозабезпеченість країни продуктами харчування:Бразилія має найбільший серед латиноамериканських країн,може задовольняти основні потреби населення в продуктах харчування, крім пшениці. -Рівень стабільності політичної системи, дотримання прав людини: собливості становлення та розвиток політичної системи. ще не свідчить про рівень добробуту і політичну стабільність. програм; високий рівень захисту прав людини; політична безконфліктність; саморегульованість та певний прогрес в справі відновлення демократії і дотримання прав людини.

Модель Портера Модель Портера (модель п'яти сил конкуренції) – модель, що представляє собою інструмент для проведення аналізу конкурентних умов що склалися на ринку і дозволяє оцінити, наскільки важливий вплив робить кожна з п'яти сил на досліджуваний об'єкт. Дана модель дозволить визначити, на скільки приваблива досліджувана країна (Бразилія).

1.Факторні умови: -Людські ресурси:Чисельність населення складає (200,4 люд.).За показником середньої густоти населення (20 осіб на км2).Народжуваність Бразілії становить 1.81 дитини на одну жінку (2012). -Освіта:Традиційно Бразилія не мала доброї системи освіти, а до першої половини 20-го століття її основною продукцією була сільськогосподарська та добувна, що не вимагали високого рівня підготовки працівників. Проте, система освіти зараз швидко розвивається. Ще у 1980 році лише 80,9 % дітей у віці 7-14 років відвідували школи, а вже у 2000 році це значення досягло 96,4 %. У віці 15-17 років цей фактор зріс з 49,7 % до 83 % [6]. Рівень грамотності за той же період зріс з 75 % до 86.4 % [7][8]. Проте система освіти ще недосконала та ефект її покращення ще недостатньо помітний. Наприклад, середній рівень формальної освіти серед бразильського населення становить лише 6,2 роки (для порівняння у США — 12 років, а в сусідній Аргентині — 8), перш за все через низький рівень освіти у бідних районах. -Природні ресурси: Водні ресурси,Лісові ресурси,Внутрішні води,Ґрунти і рослинність,Тваринний світ. -Капітал:Бразилія затвердив бюджет на 2014 рік Бюджет на 2014 рік становитиме близько 2480000000000 реалів , з яких 654 700 000 000 будуть використані для рефінансування заборгованості . Схвалення також має зміна в бразильській базового окладу стає реальним -еквівалентно з 724311 доларів , ефективна наступна 1 січня. -Науково-технічний потенціал:По-друге, відбувається концентрація кваліфікованих фахівців ( лікарів і медсестер) в міських центрах. « А 65,9 % лікарів , які працюють у великих бразильських містах , особливо в тих , більш розвиненою з соціально-економічного погляду , підтверджуючи нерівний концентрації людських ресурсів по відношенню до здоров'я. Лікар / 1000 жителів ставлення існуючих в Бразилії підкреслює цю ситуацію: 3.28 лікарі / 1000 жителів для столиці і 0,53 лікарі / 1000 населення для інтер'єру. Інфраструктура:Інфраструктурні інвестиції в Бразилії склав у першому кварталі 14800000000 реалів ( US $ 6,500 млн ), що становить зниження на 4,5 % в порівнянні з аналогічним періодом минулого року , хоча очікувалося, що збільшити інвестиції в 2013 році. Як повідомила в неділю газета " Естаду де Сан -Паулу ", зниження інвестицій в країні, заявив в дослідженні Inter . Б. Консалтинг , приймає в рік проводитиметься в країні чемпіонату світу з футболу , для яких Бразилія, мовляв, інвестувати в свою інфраструктуру. Аукціони концесійні дороги, залізниці та аеропорти , заплановані на цей рік, 2014 залишити найважливіші витрати сектора.

12.Суміжні та обслуговуючі галузі:У Бразилії, як і інших латиноамериканських країнах, склалася дуалістична систему приватного права. Поділ приватного права на цивільне і торгове відбулося з прийняттям Торгового кодексу 1850 р., одного з перших оригінальних ТК Латинської Америки. Цивільне право Бразилії розвивалося досить незвичним шляхом. На відміну від більшості інших країн регіону тут протягом майже ста років після отримання незалежності продовжувала діяти некодіфіцірованное колоніальне законодавство. Останнє було включено в підготовлену в 1857 р. "Компіляція цивільних законів". Вона перевидавалася декілька раз і використовувалася аж до Першої світової війни. 13.Політика держави:За своєю політичною структурою Бразилія є федеральною президентською представницькою демократичною республікою, де главою держави та уряду є президент Бразилії і діє система багатопартійності. Виконавча влада здійснюється урядом. Законодавча влада здійснюється як урядом (зокрема президентом), так і двопалатним Національним Конгресом. Судова влада незалежна від виконавчої та законодавчої влади. Бразилія поділяється на 26 штатів і федеральний округ. 14.Умови внутрішнього попиту:Для того щоб показати, як встановлюються світові ціни і визначається обсяг взаємної торгівлі, розглянемо знову ж таки умовний приклад. Нехай Бразилія — виробляють один і той же продукт — зерно. Криві внутрішньої пропозиції зерна в Бразилії SB , які показують зв'язок між обсягами виробництва та рівнем цін, визначаються граничними витратами. Криві попиту на зерно (в Бразилії) показують співвідношення між величиною попиту та рівнем цін і визначаються смаками та уподобаннями споживачів за даного рівня доходу.Припустімо, що за відсутності зовнішньої торгівлі рівновага на ринку зерна (перетин кривих попиту і пропозиції) в Аргентині встановлюється при ціні 120 дол. за 1 т, а в Бразилії — при ціні 200 дол. за 1 т. Ціна на зерно в Бразилії вища, т а споживачам у Бразилії — купувати дешевше імпортне зерно. Таким чином, початкова різниця в цінах створює можливості для експорту та імпорту, але все залежить від того, на якому рівні встановиться світова ціна.

Модель Солоу- це неокласична модель економічного зростання, дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва – праця, капітал, технологічні зміни – впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані.Важливою складовою для цієї моделі є динаміка приросту населення.

Модель Богдана Гаврилишина Модель Гаврилишина здійснюється за такими чинниками: соціальні, економічні, політичні.

Соціальні: Прагнення (релігія): релігія Бразилія – християнство, католицизм сповідує майже 95% населення країни. Взаємовідносини: присутня диференціація у доходах. Найбільше зароблять ті люди, які задіяні у туристичній сфері. Відсутня дискримінація та напруга серед суспільства. Рівень здоров’я населення:73 Рейтинг за рівнем дитячої смертності: 49,4 Рейтинг за рівнем тривалості життя: 79 Рейтинг за рівнем витрат на охорону здоров': витрати на 26 млдр реалів Споживчий кошик:USD 31,05 Економічні: Ресурси: Водні ресурси(аїна має величезні водні ресурси, про що свідчить наявність на її території найповноводнішої річки світу)Лісові ресурси(За запасами твердої деревини Бразилія посідає перше місце в світі. )Внутрішні води(Територія країни вкрита дуже густою річковою мережею. Уся Амазонія, південь Ґвіанського і північна частина Бразильського плоскогір'їв зрошуються системою ріки Амазонка; південь Бразильського плоскогір'я — системами річок Уругвай і Парана, захід — притокою Парани — річкою Парагвай, схід належить до басейну ріки Сан-Франсиску, північно-східна і східна окраїни плоскогір'я зрошуються короткими ріками, що впадають безпосередньо в Атлантичний океан (найбільш велика р. Парнаїба).

Наснага до праці: ругою країною, яка відкрила свої кордони для європейської імміграції, була Бразилія зі своїми величезними просторами 8,5 млн. кв. км у Південній Америці, головно у басейні найбільшої у світі ріки Амазонки. Це колишня португальська колонія, яка поділена на 20 автономних провінцій і чотири території зі столицею у місті Ріо-де-Жанейро, що над Атлантійським океаном.

Інвестиції: Прямі іноземні інвестиції ( ПІІ) в Бразилії , розширення після спаду в 2009 році, пережив невелике зниження з 2011 року Після досягнення 64 млрд доларів в 2013 році приплив ПІІ в сторону Бразилії досяг суми 62.000 млн в 2014 році Бразилія є першим одержувачем ПІІ в країнах Латинської Америки і п'ятий за величиною місцем для припливу ПІІ . В даний час країна четвертий інвестор серед країн, що розвиваються і першим в Латинській Америці. Основними інвесторами в Бразилії є США, Іспанія та Бельгія. Сектори , які привертають стільки іноземних інвестицій є фінанси , напоїв, олії , газу та телекомунікацій.

Уругвай (Червінець Дмитро)

Характеристика Уругваю

Уругвай знаходиться в Південній Америці. Столиця - Монтевідео. Населення країни налічує 3,40 млн. чоловік. Густина населення - 18 чоловік на 1 кв. км. Міське населення складає 85%, сільське - 15%. Площа Уругваю становить 176,2 тис. кв. км. Найвища точка - гора СЕРРО-КАТЕДРАЛ (501 м). Державна мова - іспанська. Пануюча релігія - католицизм. Адміністративно-територіальний розподіл - 19 департаментів. Грошова одиниця: уругвайський песо, що дорівнює 100 сентесимо. Національне свято: День незалежності - 25 серпня. Національний гімн: "О, жителі Сходу, Батьківщина або смерть". Країна межує на північному сході з Бразилією, на сході омивається Атлантичним океаном, на півдні і заході границя з Аргентиною проходить по річках Уругвай і Ла-платня (офіційна назва країни пов'язано з її положенням на східному березі річки Уругвай). Площа Уругваю - 176,2 тис.км2, приблизно удвічі менше Фінляндії. Основою економіки країни є сільське господарство і переробка його продукції. Уругвай має в своєму розпорядженні також прекрасні пляжі, які за літнього часу привертають безліч туристів.

1. Економічні (2014 р):

Грошова одиниця — уругвайське песо

ВВП - 55,71млрд $

Динаміка ВВП - -0,2%

ВВП на душу населення - 16 351.0 $

Інфляція - -9,6%

Прямі закордонні інвестиції - 2,804,995,121.3 (2014)

Структура ВВП: -Промисловість – 27.9%

- Послуги – 64.0%

- Сілька промисловість – 8.1%

- Експорт - 23.4% від ВВП

- Імпорт – 25.5% від ВВП

- Економічна свобода = 6,52 (з 10)

За даними Держкомстату України у 2013 р. загальний обсяг взаємної торгівлі товарами між Україною та Уругваєм зменшився на 62,2% у порівнянні з 2012 р. і становив 2,83 млн. дол. США (в 2012 р. 7,5 млн. дол.). Експорт українських товарів до Уругваю впав на 97,7% від рівня 2012 р. (2,15 млн. дол. США) та склав 0,041 млн. дол. США. Імпорт товарів з Уругваю до України зменшився на 47,9% (5,35 млн. дол. США) і склав 2,79 млн. дол. США. Сальдо торгівлі товарами для України було негативним і склало -2,74 млн. дол. США. Слід зазначити, що експортна торгівля з Уругваєм носить епізодичний характер, про що свідчать постійні коливання в поставках того чи іншого товару. Основні статті експорту до Уругваю:

• котли, машини (30,7% від загального обсягу експорту);

• одяг та додаткові речі до одягу, текстильні – 55,4% від загального обсягу експорту.

Основні статті імпорту з Уругваю:

• риба і ракоподібні (60% від загального імпорту з країни)

• шкури та шкіра необроблені (30%).

Бюджет на 2015 рік передбачає доходи в розмірі 5,928 мільярда євро в порівнянні з 5,952 мільярда євро в 2014 році. Загальний обсяг видатків бюджету складе 6,662 мільярда євро в порівнянні з 6,622 мільярда в 2014 році, збільшившись на 0,6 відсотка. Трудове право Уругвай відрізняється високим ступенем розвитку і давніми традиціями. Навіть у період економічних ліберальних реформ в нього продовжують домінувати соціально-охоронні початкb. Конституція оголошує головним призначенням права трудового охорону праці та захист інтересів працівників, гарантує право на об'єднання в профспілки і на страйк. Ці права дотримуються на практиці. Державний мінімум заробітної плати встановлює тристороння комісія у складі представників профспілок, організацій підприємців та уряду.

Розбудова громадянського права в Уругваї не відрізнялося оригінальністю. У 1868 р. було прийнято Цивільний кодекс Уругваю, який мав за зразок ГК Чилі 1855 (хоча це було не просте запозичення, як це сталося в Колумбії, Сальвадорі та Еквадорі). При складанні уругвайського ГК був також врахований проект громадянської кодифікації Аугусто Тейшейра Фрейтас (див. "Бразилія"). У 1900 р. в Уругваї був прийнятий новий закон про страхування, в 1937 р. - про літературної і артистичної власності, у 1941 р. - про патенти[4]. Економічне зростання в останнє десятиліття торкнувся і соціальну сферу, в цілому позитивно впливаючи на спосіб життя населення. Безробіття систематично скорочувалася з 2003 р, досягнувши рівня, близького до 6% економічно активного населення, а реальна заробітна плата при цьому за той же період зросла у середньорічному обчисленні на 4%. В результаті, бідність і крайня бідність неухильно знижувалися, досягнувши історично низького рівня. Такі заходи, як соціальні виплати для безробітних та перебудова системи охорони здоров'я сприяли зниженню уразливості найбільш слабких верств суспільства.

Незалежно від того, що відбувається з недавнього часу процесу соціальної інтеграції Уругвайське суспільство традиційно було миролюбним, розвиненим і освіченим. Освіта в країні має світський характер і є безкоштовним, обов'язковим і фінансованим державою. Громадяни мають доступ до державного утворення, починаючи з дошкільного до університетського рівня. У недавній час, Уругвай став однією з перших країн у світі за рівнем залучення населення до цифрових технологій в рамках програми "Plan Ceibal", яка передбачає безкоштовний ноутбук для кожного учня початкової та середньої школи.

Турзим

Туризм в Уругваї - одна з найбільш швидкозростаючих галузей економіки Уругваю. Зростання числа туристів в 2011 році склав 24%, а їх число перевищило 3 млн. Чоловік. [1]

Основними туристичними містами є Монтевідео, Пунта-дель-Есте, Колониа, Піріаполіс, Коста-де-Оро, Коста Океаника, Літораль Термаль, Роча, Сальто. Найбільше число туристів прибуває з Аргентини та Бразилії

Банківські послуги

Уругвайська банківська система, як і в інших країнах регіону, характеризується високою концентрацією. Так, у грудні 2013 року, на BROU доводилося 45,5% загального обсягу діяльності, в той час як на чотири найбільших приватних банки: Santander, Itau, BBVA і NBC, доводилося 42,9%. Таким чином, 5 найбільших установ системи зосередили 88,4% загального обсягу діяльності. З точки зору рентабельності, за останні десять років в уругвайській фінансовій системі відзначалися три основні тенденції. З початку зазначеного періоду і до кінця 2007 р рентабельність системи демонструвала позитивну динаміку, яка відповідала виходу з кризи 2002 року. Потім, до квітня 2010 року, відзначалося падіння, яке посилювалося наслідками міжнародної кризи 2008 і відкритістю позиції уругвайського банку по відношенню до іноземної валюти. Нарешті, в останній період ситуація покращилася і уругвайська банківська система відновлює високий рівень рентабельності (в кінці 2013 року, річний показник рентабельності власного капіталу всієї системи склав 18,59%). В даний час більшість банківських установ має позитивні річні підсумки. У грудні 2013 року, Citibank і Itau були банками з найбільшою рентабельність, і досягли значень 39,8% і 31,9%, відповідно. При цьому NBC, який є одним з найбільших банків, був єдиною установою, яке показало негативну рентабельність власного капіталу (-7,6%). Незважаючи на це, рентабельність роботи фінансової системи є однією з важливих проблем, оскільки її рівень можна назвати задовільним в порівнянні з іншими банками регіону [1].

Промисловість

Основні галузі промисловості: • Харчова

o мясохладобойная

o виноробна

o консервна

• Текстильна

• Шкіряно-взуттєва

Зовнішньоекономічні зв’язки

Економічна інтеграція в південноамериканському регіоні у другій половині XX століття проходила в декілька етапів. У 60—70 роках регіональні об'єднання характеризувались закритістю структур, а також їх прагненням захистити себе високими тарифами від конкуренції високорозвинутих індустріальних країн. Уже тоді актуальним було завдання створення окремого латиноамериканського ринку. До угруповань такого типу слід віднести Центральноамериканський спільний ринок (САСМ), Латиноамериканську асоціацію вільної торгівлі (LAAFT), яка пізніше перетворилася в Латиноамериканську асоціацію інтеграції (LAIA), Карибську асоціацію вільної торгівлі, пізніше переформовану в Карибський спільний ринок (CARICOM), Андську групу і найбільшу — Американську економічну систему (LAES), яка охоплює 26 країн Латинської Америки.

У 90-ті роки зміст і цілі інтеграції країн цього регіону зазнали величезних змін. Це пояснюється розвитком економіки найбільших країн Південної Америки — Бразилії, Аргентини, Чилі. Інтеграція, що здійснюється на цьому етапі, проходить при значно більшій відкритості національних економік, зменшенні державного втручання і ліквідації багатьох видів бюрократичного контролю, а також в умовах більшої конкуренції. Нові підходи до здійснення інтеграції дозволили досягнути рекордних темпів зростання товарообігу за майже 40-річний період розвитку інтеграційних процесів на континенті [4].

Південний Спільний Ринок МЕРКОСУР створений у 1995 році на підставі Асунсьйонського договору, підписаного у 1991 році Аргентиною, Бразилією, Парагваєм та Уругваєм з метою створення зони вільної торгівлі та митного союзу. Асоційованими членами МЕРКОСУР є Чилі та Болівія. Населення країн-членів МЕРКОСУР (200 млн осіб) становить 44 % населення Південної Америки територія країн-членів — 59 % території континенту, валовий національний продукт (790 млрд дол.) — 51 % загального ВНП в регіоні

Соціальні показники:

Населення – 3.419.516

Приріст населення - +0.3% (щорічно)

Густота населення – 19.5 л/км

Урбанізація – 0.5%

Релігія – Хоча більше 85% населення формально належить до католицької церкви, існує повна свобода віросповідання. В країні не існує державної релігії. У великій мірі таке положення склалося під впливом Батлье, що відносився до релігії з повною байдужістю. Римсько-католицька церква була відокремлена від держави в 1919 році, проте зберегла власність і право викладання релігійних дисциплін. У віданні церкви знаходяться близько 160 шкіл. Безробіття – 15,6%

Середня заробітня плата – 1946 євро (в чоловіків) , 1627 євро (у жінок)

Мінімальна заробітня плата – 840 євро, як і прожитковий мінімум

Середня тривалість життя – 80 років

Індекс людського розвитку – 0,845

Освіта та наука

Уругвайська система освіти має 4 рівні і 8 різновидів. Рівні освіти:

1. дошкільна (ісп. Inicial) для дітей віком від 45 днів до 5 років включно, останній рік є обов'язковим. Поділяється на:

• ясла (ісп. Jardines Maternales) для дітей від 45 днів до 2 років включно

• дитячі садки (ісп. Jardines de Infantes) для дітей віком від 3 до 5 років включно

2. початкова (ісп. Primaria) обов'язкова для дітей віком від 6 років, зазвичай триває 6 років

3. середня (ісп. Secundaria) обов'язкова для дітей, які закінчили курс початкової освіти, зазвичай триває 6 років

4. вища (ісп. Superior), яка поділяється на університетську і неуніверситетську Різновиди освіти:

• професійно-технічна (ісп. Técnico Profesional)

• художня (ісп. Artística)

• спеціальна (ісп. Especial) для людей з особливими потребами

• постійна для юнаків і дорослих (ісп. Educación Permanente de Jóvenes y Adultos), щоб забезпечити право на освіту для дорослих, які з певних причин не змогли навчатися у належному для цього віці

• сільська (ісп. Rural)

• міжкультурна двомовна (ісп. Intercultural Bilingüe) для індіанців та мігрантів

• в установах позбавлення волі (ісп. en Contextos de Privación de Libertad)

• домашня і лікарняна (ісп. Domiciliaria y Hospitalaria) За формою власності освіта може бути державною і приватною. Приватні навчальні заклади за законом можуть засновувати Католицька церква і зареєстровані релігійні організації, юридичні та фізичні особи. Навчання у державних навчальних закладах усіх рівнів є безкоштовним, приватні можуть визначати плату за навчання на свій розсуд. Близько 70% аргентинських дітей навчаються у державних школах. Викладена система освіти визначена федеральними законами Уругваю. Водночас уряди провінцій можуть встановлювати власні правила у цій галузі на місцях, через що в різних місцях країни організація освітньою процесу суттєво відрізняється.

3.Політичні показники:

Державний лад

Конституція написана 27 листопада 1966, діє з лютого 1967; скасована 27 червня 1973, нова конституція діє з 30 листопада 1980. Дві конституційні реформи були затвердженні плебісцитами 1926 листопада 1989 і 7 січня 1997. Законодавство грунтується на іспанській системі цивільного права. Голова держави — президент країни, прем’єр-міністр. Обираються національними виборами на строк 5 років. Рада Міністрів призначається президентом за схваленням парламенту. Двопалатний парламент — Генеральна Асамблея (Asamblea General) поділяється на Палату Сенаторів(Camara de Senadores) і Палату Представників (Camara de Representantes). 30 сенаторів обираються на загальнонаціональних виборах на 5-ирічний термін. 99 членів палати представників також обираються національними виборами кожні 5 років. Існує Верховний суд, судді якого назначається президентом та обираються на 10-річний термін Генеральною Асамблеєю.

Війська

Багато років збройні сили Уругваю зберігали лояльність по відношенню до цивільного уряду. Частково це можна віднести на рахунок впливу Хосе БАТЛЬЕ-І-ОРДОНЬЕСА, який керував країною починаючи з 1903 року, коли він вперше був обраний президентом і до його кончини в 1929 році. Проте в кінці 1960-х - початку 1970-х армія була використана для придушення озброєних підпільних груп "Тупамарос", а в 1973 році військові здійснили переворот, поваливши уряд і встановивши диктатуру, що проіснувала до 1985 року. Набір в збройні сили Уругваю здійснюється на контрактній основі. Загальна чисельність армії зменшилася за останні роки з 24,4 тис. чоловік в 1989 році до 16,1 тис. чоловік у 1998 році. Військовий флот, що має в своєму розпорядженні два військові кораблі, налічує 4200 чоловік особового складу. Військово-повітряні сили полягають з 24 військових літаків, які обслуговують 3400 чоловік. Крім того, існують воєнізовані з'єднання загальною чисельністю 2650 чоловік.

Сприйняття влади

Явка на вибори у Кіпрі, становить близько 65%

Політичні партії

Громадянський союз — ГС (Union Civica). Партія католиків. Створена у 1971 р. у результаті відокремлення від Християнсько-демократичної партії правого крила. Лідер — Херардо АСАМБУЙЯ (Gerardo Azambuya). Партія «Колорадо» (Partido Colorado). Заснована в першій половині Х1Х ст. як партія «Колорадо». З початку ХХ ст. офіційно іменується Батльїстською партією по імені її бувшого лідера Хосе Батльє-і-Ордоньєса. Партія не має оформленого членства. З'їзди не скликаються. Керівний орган партії — Генеральний виконавчий комітет. Лідер — Хосе Луїс БАТЛЬЄ (Jose Luis Batlle). Генеральний секретар — Хорхе БАТЛЬЄ ІБАНЬЄС (Jorje Batlle Ibanez). Комуністична партія Уругваю — КПУ (Partido Comunista del Uruguay PCU). Заснована 21 вересня 1920 р. на базі лівого крила Соціалістичної партії Уругваю. КПУ входить до Широкого фронту. Генеральний секретар — Едуардо ЛОРЬЄ (Eduardo Lorier). Друкований орган — теоретичний журнал «Естудіос» (Estudios). КПУ видає щоденну газету «Ора популар» (Hora Popular). Національна партія («Бланко») (Partido Nacional (Blanco). Заснована в 1836 р. Виконавчий голова — Хорхе Ларраньяга (Jorge Larranaga). Генеральний секретар — Альберто Сумаран (Alberto Zumaran).

Соціалістична партія Уругваю — СПУ (Partido Socialista del Uruguay). Заснована у 1910 р. Генеральний секретар — Едуардо (Лало) ФЕРНАНДЕС (Eduardo (Lalo) Fernandez). Голова — Рейнальдо ГАРГАНО (Reynaldo Gargano). Християнсько-демократична партія — ХДП (Partido Democrata Cristiano — PDC). Створена у лютому 1962 р. на основі об'єднання партії католиків Громадянський союз і угруповання Християнсько-демократичний рух. Входила до Широкого фронту до березня 1989 р. Голова — Ектор ЛЕСКАНО (Hector Lescano). Генеральний секретар — Франсіско ОТТОНЕЛЬЇ (Francisco Ottonelli).

Грузія (Святослав Солярчук)

Соціальні

Релігія

Більшість етнічних грузинів належить до грузинської православної церкви, гілки православного християнства. Східну Грузію у 330 р. н. е. навернула до християнства свята Ніно з Каппадокії, після чого вона стала другою (після Вірменії) державою, яка прийняла християнство як офіційну релігію. Грузинська православна церква тривалий час залишалася незалежною, але в 1811 р. її було включено до складу російської православної церкви. Статус автокефалії повернула в 1917 р.

У Грузії є невелика кількість католиків, відносно багато грузинів-мусульман в Аджарії та уздовж південного кордону країни. Абхази — переважно мусульмани-суніти, але є і православні. Азербайджанці мусульмани-шиїти, ассірійці — католики/православні і курди — мусульмани-суніти. Більшість осетинів — православні. Вірмени, греки і росіяни мають власні православні церкви. Для Грузії характерна релігійна терпимість. У Тбілісі є багато храмів, включаючи синагоги і мечеть.

Взаємовідносини

Грузія підтримує добрі стосунки зі своїми безпосередніми сусідами — Вірменією, Азербайджаном, Туреччиною, є членом Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Світової організації торгівлі, Організації Чорноморського Економічного Співробітництва, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Спільноти демократичного вибору, ГУАМ і Азіатського банку розвитку. Грузія також підтримує політичні, економічні та військові відносини з Японією, Уругваєм, Південною Кореєю, Ізраїлем, Шрі-Ланкою, Україною та іншим країнами. Зростаючий вплив США та Європейського союзу в Грузії пояснюються, зокрема пропозиціями та перспективами вступу до ЄС та НАТО, військовою програмою з допомоги та будівництва Баку-Тбілісі-Джейхан, часто напруженими відносинами Тбілісі з Москвою. Рішення Грузії, щоб підвищити свою присутність в коаліційних силах в Іраку, є важливою ініціативою. Грузія наполегливо працює над тим, щоб стати повноправним членом НАТО. У серпні 2004 р. Плану дій індивідуального партнерства Грузії був представлений офіційно в НАТО. 29 жовтня 2004-го Північноатлантична рада НАТО схвалила індивідуальний план дій партнерства для (IPAP) Грузії, і вона перейшла на другий етап Євро-Атлантичної інтеграції. У 2005 р. за рішенням президента Грузії, була створена державна комісія для реалізації Індивідуального плану дій, яка являє собою міжвідомчу групу на чолі з прем'єр-міністром. Комісії було доручено координувати і контролювати реалізацію Плану дій з індивідуального партнерства. Грузія активно працює з багатьма міжнародними організаціями. У 1999 р. стала повноправним членом Ради Європи і СОТ. Грузія була ініціатором розширення ГУУАМ (за рахунок Узбекистану). Вона тісно співпрацює з ООН та ОБСЄ, активно розвиває стосунки з НАТО. Грузія була членом СНД, але 17 серпня 2009 року добровільно вийшла з нього.

Здоров’я

Грузинська система охорони здоров'я є прикладом того, що недосяжних цілей не буває. Успіх реформи пов'язаний з переглядом принципів бюджетування та розподілу коштів. При цьому ключовим аспектом стала відмова від так званої безкоштовної медицини, і перехід до системи оплати послуг охорони здоров'я. Приватизація госпітального сегменту, зниження податкового навантаження і розвиток приватного медичного страхування дозволили досягти ряду стратегічних перемог: реанімувати заклади охорони здоров'я, підвищити якість надання медичної допомоги.

За рахунок перерозподілу державних коштів вдалося забезпечити рівний доступ до послуг охорони здоров'я всього населення незалежно від рівня доходів і соціального стану.

У той же час необхідно розуміти, що хоч грузинська модель охорони здоров'я і являє собою приклад успішної реформи, в даний час досягнуті не всі поставлені цілі.

Так, в Грузії існують серйозні проблеми у сфері лікарського забезпечення. Вживаються урядом заходи для підвищення рівня конкуренції в галузі (шляхом спрощення імпорту, а також дозволу паралельного імпорту) не подіяли належного ефекту, і навіть сьогодні сьогодні лікарські засоби не доступні для більшої частини населення.

Населення

Оцінка загальної чисельності населення Грузії за даними національної статистичної служби на 1 січня 2015 року становитимуть 3729500 осіб, на 1 січня 2014 року - 4483800 чоловік (без обліку населення Абхазії і Південної Осетії); за оцінкою ЦРУ США на 1 липня 2014 року - 4935880 чоловік. Згідно з переписом населення Грузії 2002 (4369579 жителів) в країні проживали наступні національні групи:

грузини (83,4%),

азербайджанці (6,7%),

вірмени (5,7%),

росіяни (1,9%),

осетини (1,0%),

єзиди (0,5%),

греки (0,3%),

чеченці (0,2%),

українці (0,2%),

ассірійці, аварці, абхази та інші.

Урбанізація:

міське населення 53.5%

сільське населення 46.5%

Прогноз чисельності(за даними ООН):

2025 рік - 5178 тис. чол.

2050 рік - 5180 тис. чол.

Споживчий кошик

Мінімальна заробітна плата у Грузії становить137,6 ларі (79,5$) на місяць, тобто 1727,99 гривень.

Споживчий кошик складається з 288 товарів і послуг. У грузинському споживчому кошику можна побачити диню, кавун і навіть вино (20 г на день). В день можна з’їсти 250 грам хлібу, 150 грам молока, 40 грам риби, 15 грам м’яса, а також 5 г кондитерських виробів, 5 г варення або джему і 50 г цукру.

У Грузії є і інша проблема. За даними на 2014рік, середня пенсія в становить 68,55доларів ларі. Тобто 1477,45 гривень. Але, враховуючи ціни на товари, подібне забезпечення є доволі низьким.

Економічні

Ресурси

Провідними галузями промисловості Грузії є: харчова (виробництво чаю, вин і коньяків, тютюнових виробів, ефіроолійних культур, овочевих і фруктових консервів, мінеральних вод, лісових горіхів), легка (шовкове, вовняне, бавовняна, взуттєве, трикотажне, швейне виробництва), машинобудування (виробництво електровозів, автомобілів, верстатів в Тбілісі, Кутаїсі, Батумі), чорна металургія (металургійний комбінат в Руставі, Зестафонський завод феросплавів, комбінат Чіатурмарганець), кольорова металургія (Маднеульскій комбінат), хімічна (виробництво азотних добрив, хімволокна, фарб, побутової хімії - в Руставі). У 2007 році обсяг експорту цементу склав 64 млн дол. Проти 28800000 дол. В 2006 році

Інвестиції

Рік млн. дол.

2000 - 131,2

2001 - 109,8

2002 - 167,3

2003 - 340

2004 - 499,1

2005 - 449,7

2006 - 1100

2007 - 2010

2008 - 1500

2009 - 658,4

2010 - 814

2011 - 1111

2012 - 865

2013 - 914

2014 - 1750

Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку Грузії в січні-червні 2015 збільшився на 5% в порівнянні з минулим роком. У другому кварталі приплив іноземних інвестицій склав $ 354 700 000, що в два рази більше, ніж у першому кварталі цього року і в 1,8 рази більше, ніж у другому кварталі 2014 року.

За даними статслужби, у першому півріччі 2015 найбільший обсяг прямих іноземних інвестицій залучено в сферу транспорту та зв'язку - $ 353 млн (66,6% загального обсягу). Інвестиції в сферу будівництва склали $ 49 млн (9,2%), у фінансовий сектор - $ 37 млн (7%), у переробну промисловість - $ 35 млн (6,6%), в сферу готелів і ресторанів - $ 35 млн (6,6 %).

Найбільший обсяг прямих інвестицій за шість місяців цього року поступив з Азербайджану - $ 219 млн (41,3% загального обсягу). На другому місці Нідерланди - $ 90 млн (17%), на третьому - Туреччина - $ 68 млн (12,8%). У п'ятірку основних інвесторів республіки також увійшли Великобританія - $ 44 млн (8,3%) і Люксембург - $ 32 млн (6%).

З Росії надійшло $ 28300000 (5,3%) проти $ 38 млн у січні-червні минулого року (зниження на 25,5%).

ВВП

Політичні

Характер влади Унітарна напівпрезидентська республіка з трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою та судовою.

Президент є главою держави, має прерогативу у визначенні напрямків внутрішньої та зовнішньої політики держави, а також у сфері оборони та безпеки. Обирається шляхом всенародного голосування строком на 5 років. Одна і та ж особа може бути обрана президентом не більше двох разів поспіль.

Сприйняття влади Явка на Парламентські вибори в 2012 склала – 60%

Явка на Президентські вибори в 2013 склала – 46,6%

Збройні сили Збройні сили Грузії складаються з сухопутних військ, сил спеціального призначення, військово-повітряних сил, національної гвардії і військової поліції.

Чисельність ЗС Грузії на 2009 рік - 36 553 осіб, у тому числі 21 генерал, +6166 офіцерів і підофіцерів, 28477 рядових, 125 курсантів та 388 цивільних службовців.

Бюджет міністерства оборони на 2016 рік склав 600 млн ларі (2010 р - 750 млн; 2009 г. - 897 млн; 2008 - 1545000000 ларі)

Ямайка (Біжок Анна)

Загальна характеристика

1. За площею : мала (третій за площею острів (10 991 км²) ) – 160-е місце.

2. За чисельністю населення: невелика (2 950 210 люд.) – 138 місце з 237

3. За формою правління: конституційна монархія

4. За формою державного правління: унітарна держава

5. За ідеологічною орієнтацією: плюралістична

6. За формою державного режиму: демократична

7. За політичною структурою: поліпартійна країна

8. За рівнем розвитку науки та техніки: відстала в науково-технічному розвитку

Індекс економіки знань: 7,27

Рейтинг за інноваціями: 45,3 ( 116 місце з 143)

Рейтинг за патентною активністю: 78 місце з 103

Рейтинг за рівнем науково-дослідницької активності: 4,1 (168 місце з 195)

Рейтинг за рівнем розвитку інформаціно-комунікаційних технологій: 3,97 (115 місце з 166)

9. За рівнем соціально-економічного розвитку: невелика країни залежного плантаційного господарства 9.1. Макроекономічні показники :

ВВП: 14 360 000 000 USD

ВВД на душу населення: 5 289,97 USD

ВНД: 23 040 000 000 USD

ВНД на душу населення: 5880 USD

Дохід: 47, 78 млрд. $

Витрати : 44, 67 млрд. $

Дефіцит: -3,7% ВВП

Інфляція (споживчі ціни) : 3,5 %

Державний борг: 46,3% від ВВП (18, 632 млрд. $)

Зовнішній борг: 35,41 млрд. $

Робоча сила: 6,19 млн. Люд

Рівень безробіття: 13,4 %

Рейтинг економічної свободи : 81,0(168 місце з 178)

Рейтинг за рівнем прямих іноземних інвестицій : 3,4 мрлд.

Рейтинг використання електроенергії: 1299.434 кВт на годину/люд(90 місце з 135)

9.2. Рівень ІРЛ: 0.715 (69 місце із 49) – рейтинг країн з високим рівнем ІРЛ 9.3. Структура економіки:

Промисловість:

У промисловості створюється близько 40% валового національного продукту. Промисловість представлена окремими підприємствами металообробки, нафтопереробної, по складанню електронної апаратури з імпортних деталей, хімічної, цементної, деревообробної і текстильної галузей. Розвинуті швейна та харчосмакова, зокрема цукрова (1981 було вироблено 203 тис. тон цукру-сирцю), спирто-горілчана, фруктоконсервна галузі. Головний промисловий центр — Кінгстон.

Сільське господарство:

Поширені плантації, на яких зайнято 33% робочої сили. Основні експортні сільськогосподарські культури — цукрова тростина, банани, цитрусові, кава, какао, перець, тютюн, кокосова пальма. Для місцевого споживання вирощують рис, маніок, батат, кукурудзу, овочі. Рільництво забезпечує 75% вартості сільськогосподарської продукції. Тваринництво розвинене недостатньо. Розводять велику рогату худобу, коней, свиней, кіз. Прибережне рибальство. Сільське господарство створює більше як 8% валового національного продукту, спеціалізується на вирощуванні експортних культур (1981): цукрової тростини — 2453 тис. тон, бананів — 118 тис. тон, цитрусових — 82 тис. тон, кокосових горіхів (виробництво копри — 7 тис. тон), ямайського перцю, кави, какао. Переважають великі плантаційні господарства. Ямайка приносила великі прибутки англійським плантаторам, що вирощували цукрову тростину використовуючи негрів-рабів. У середині ХХ столітті цукрова тростина, що була довгий час основою економіки країни, поступилася місцем бокситам, які зайняли провідне місце в експорті. Головними продовольчими культурами для більшості населення залишаються: батат, маніок, кукурудза. Тваринництво розвинуте слабо, поголів'я становило (1981): великої рогатої худоби — 305 тис., свиней — 260 тис., кіз — 390 тис. У 1981 було виловлено 7,3 тис. тон риби.

Транспорт:

Головний вид транспорту — автомобільний (90% перевезень в країні). Довжина залізниць, станом на 1981 рік, склала — 330 км, автошляхів — 16,8 тис. км (менш половини з яких асфальтовано). На частку морського транспорту припадає 97% зовнішньоторговельного обороту. Ямайка має 16 морських портів, головний з яких — Кінгстон. Міжнародний аеропорт — Кінгстон Довжина залізниць — 300 км, автошляхів — понад 16 тис. км. Головні морські порти і міжнародні ае¬ропорти — у столиці та Монтеґо-Бей.

Структура експорту:

Структура експорту країн Латинської Америки значною мірою розширюється завдяки нетрадиційним товарам. Наприклад, Чилі за останні двадцять років перетворилася з моноекспортера міді в експортера товарів на ринки США і Європи: целюлози, риби, винограду, фруктів. Колумбія протягом кількох років перетворилася з експортера кави в постачальника нафти і нафтопродуктів, вугілля і одягу. Бразилія швидко закріпилася на ринках сої і алюмінію. На світовому ринку Латинська Америка є також важливим імпортером сільськогосподарських товарів, деревини. У продовольчих товарах це є пшениця, рис, олія, молочні продукти. Найбільшими імпортерами продовольства в регіоні є Мексика, Венесуела, Перу та ін. Основна частина обсягу зовнішньої торгівлі припадає на економічно розвинені країни, у які спрямовується 2/3 експорту Латинської Америки. Головним зовнішньоторговельним партнером регіону і надалі залишаються США, на які припадає близько 1/3 експорту та імпорту країн Латинської Америки. Друге місце за обсягом зовнішньоторговельного обігу посідають країни Західної Європи. Швидко розвивається торгівля з Японією

9.4. Продуктивність праці:

Продуктивність праці як найважливіший показник ефективності функціонування ринку праці та національної економіки загалом безпосередньо пов’язана із заробітною платою.

9.5. Самозабезпеченість країни продуктами харчування: Країна забезпечена продуктами харчування (головні продукти сільського господарства є: кава, какао, цукровий очерет, ананас, апельсин, банани). Ямайка забезпечена рибою, м’ясом. Ціни на продукти не є високими

Модель Гаврилишина

Соціальні:

прагнення (релігія):

Основна релігія Ямайки — різноманітні християнські вірування , у частини негритянського населення збереглись елементи африканських культів (анімізм).Релігійний склад: протестанти - 62,5% (адвентисти - 10,8%, п'ятидесятники - 9,5%, баптисти - 7,2%, Господня Церква Нового Заповіту - 6,3%, Церква Божа на Ямайці - 4,8%, англікани - 3,6%, інші 15,7%), римо-католики - 2,6%, інші - 14,2%

здійснення :

Освіта: На острові обов'язковим є навчання дітей віком від 6 до 15 років. Строк навчання в початковій і в середній школі становить 6 років (середня школа: З у неповній і 3 у повній, або 3 + 4). Держава забезпечує безоплатне навчання для дітей, існують і приватні навчальні заклади. Викладання ведеться англійською мовою. В 1977/78 навчальному році у початкових школах налічувалося 357,8 тис. (охоплено 97% дітей відповідного віку), в усіх середніх навч. закладах — 206,1 тис. учнів.

Вест-Індський університет було засновано 1948 року у містечку Мона поблизу Кінгстона. У 1981/82 навчальному році в ньому було близько 12,6 тис. студентів (без урахування студентів філіалів). Коледж гуманітарних і природничих наук та технології в Кінгстоні засновано 1958 року. Сільськогосподарська школа у Спаніш-Тауні заснована 1910 року.

На Ямайці діє ряд наукових установ: Інститут по вивченню Ямайки (засновано 1879) з чудовою бібліотекою, музеєм та художньою галереєю, Рада наукових досліджень (заснована 1960), Планове управління, Медична асоціація, Дослідницька медична лабораторія, Карибський інститут харчування в містечку Мона (засновано 1967), Дослідницький інститут у Мандевіллі (засновано 1973), також ряд наукових установ при університеті.

Бібліотечна служба Ямайки в Кінгстоні була заснована 1948 року, загальний фонд налічує понад 1 млн томів, служба шкільних бібліотек (фонд — понад 1 млн томів), Бібліотека університету в містечку Мона (заснована 1948), Бібліотека коледжу гуманітарних і природничих наук та технологі

Безробіття:

Безробіття та інфляція залишаються основними проблемами для Ямайки. У 1950-ті роки, незважаючи на економічний підйом Ямайки, багато жителів острова через безробіття емігрували до Великобританії, а після того, як у 1962 р. британські влада обмежила в'їзд у країну, виїжджали в пошуках роботи в США і Канаду. Багато нові галузі промисловості, які потребують високого рівня технології, обходяться невеликим числом робітників. Наприклад, розробкою родовищ бокситів займаються менше 7 тис. осіб. Головною перешкодою в розширенні видобутку бокситів є недолік дешевої енергії. Майже вся енергетика країни базується на імпортній нафті. У 1995 р. виробила Ямайка 848,4 тис. кВт • год електроенергії. Ямайка має 16 морськими портами, найбільший з них - Кінгстон. На острові протяжність автомобільних доріг 18,6 тис. км, доріг місцевого значення - 10,6 тис. км. Невелика залізна дорога використовується переважно для вантажоперевезень. Міжнародні аеропорти Кінгстон і Монтего-Бей сприяють розвитку туризму, який є головним джерелом валютних доходів.

Ключові сектори економіки Ямайки - видобуток бокситів, виробництво алюмінію і туризм. Починаючи з 1992 р. уряд усунуло більшість ціноутворюючих бар'єрів, спростило оподаткування, провело приватизацію державних підприємств. Результатом жорсткої кредитно-грошової політики стало зниження інфляції (але тільки зниження, інфляційні процеси продовжують діяти, хоча і не настільки значних обсягах) і деяким економічним зростанням (у 1992 р. він склав 1,5%, а в 1995 р. склав 0,5%). У 1996 р. знову почався період економічного спаду (показник росту склав - 1,4%), що тривав до 1999 р. Фінансовий ринок Ямайки нестійкий, насичений короткостроковими, іноді спекулятивними проектами, часті банкрутства компаній. Криза в економіці неминуче позначилася на соціальній сфері, зростання безробіття прискорив зростання злочинності в країні тривають громадянські заворушення.

В аграрному секторі економіки Ямайки виділяються два типу господарств: великі високопродуктивні плантації, де вирощуються на експорт банани, цукрова тростина, какао-боби, цитрусові, я тисячі дрібних нерентабельних селянських господарств, частково постачають експортну продукцію (імбир, банани, іноді цукор), але в основному задовольняють мінімальний попит на внутрішньому ринку (фрукти і овочі, включаючи картоплю, плоди хлібного дерева і маніока). Після 1972 р. уряд почав викуповувати плантації цукрової тростини, що належали іноземцям, я створювати на цих землях сільськогосподарські кооперативи. Сільське господарство становить двадцяту частину ВНП і надає роботу 20% економічно активного населення. Головний експортний продукт - цукор-сирець, а також ром і патока. Врожаї головних продовольчих культур - кукурудзи та рису - недостатні для задоволення попиту, і частину харчів країна змушена імпортувати. Хоча останнім часом спостерігається зростання виробництва зернових культур, сільськогосподарський сектор в цілому знаходиться в застійному стані. Це пояснюється недавньою політикою переважного розвитку видобувних галузей промисловості і туризму.

З 1950-х років на Ямайці стала активніше розвиток купувати гірничодобувна промисловість. У 1970-х роках більше половини доходів від експорту приносили боксити і вироблений з них алюміній. У 1975 р, Ямайка поставляла на світовий ринок 14% бокситів, але з 1985 р. їхня частка впала до 7,5%. Ця тенденція набула подальший розвиток, якби США не закуповували великих до> пичествах ямайський алюміній для поповнення своїх стратегічних запасів. У 1960-х - початку 1970-х років все більшої ваги в економіці Ямайки стала набувати промышленыя продукція. І 1995 р. вона склала 36,2% ВВП. Промисловість становить близько полэвины НІН. і ній зайнято 19% всієї робочої сили. Переважають підприємства по виробництву алюмінію, але також активно ра.чнива-ється виробництво харчових продуктів, будматеріалів, текстилю. Електроенергія виробляється на імпортованому паливі. Сектор послуг становить трохи більше половини ВНП Ямайки. Туризм - основне джерело валютних надходжень. В даний час йде велике інвестування цього сектора, ведеться професійна перепідготовка робочого персоналу, для роботи у сфері туризму всі підприємства і приватні липа зобов'язані отримати ліцензії.

Основний торговий партнер Ямайки - США. Протягом 1980-х рр. зовнішній борг Ямайки стійко ріс - внешнеторювый баланс і в наші дні має постійне від'ємне сальдо. Щоб виправити становище уряд підтримай-иаст приватний сектор і кредити МВФ.

Year Unemployment rate Percent Change

2014 15.275 0.00 %

Здоров’я :

За даними ВООЗ, в 1974 році на Ямайці було 7,8 тис. лікарняних ліжок (тобто 38,9 ліжка на 10 тис. громадян). Медичне обслуговування провадили 570 лікарів (2,9 лікаря на 10 тис. громадян); працювали 107 зубних лікарів і 305 фармацевтів. Видатки на охорону здоров'я: 5.2% від ВВП (2010) Загальні витрати на охорону здоров'я у відсотках від ВВП. Видатки на охорону здоров'я широко визначається як діяльність здійснюється або установами чи приватними особами шляхом застосування медичних знань і технологій, основна мета якого полягає в наданні сприяння, відновлення або підтримання здоров'я.

Захворюваність СНІДом

Охоплення антиретровірусною терапією осіб на пізній стадії ВІЛ-інфекції – 46%

Охоплення антиретровірусною терапією осіб на пізній стадії ВІЛ-інфекції, у відсотках (нижня межа) – 36%

Охоплення антиретровірусною терапією осіб на пізній стадії ВІЛ-інфекції, у відсотках (верхня межа) – 62%

Захворюваність ВІЛ, 15-49 років, у відсотках (нижня межа) – <0.06

Швидкість ВІЛ захворюваності, 15-49 років, у відсотках (верхня межа) – 0.13

Люди, що живуть з ВІЛ, у віці 15-49 років, у відсотках – 0.27

Люди, що живуть з ВІЛ, у віці 15-49 років, у відсотках (нижня межа) – 1,7

люди, що живуть з ВІЛ, у віці 15-49 років, у відсотках (верхня межа) – 1.1

Відсоток ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, що отримали антиретровірусні препарати для зниження ризику передачі ВІЛ від матері до дитини (нижня межа) – 46%

Відсоток ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, які отримали антиретровірусні препарати для зниження ризику передачі від матері до дитини(верхня межа) – 95%

Смертність від СНІДу

Смертність від СНІДу – 1200

Померлих від СНІДу (нижня межа) - 499

Смертність від СНІДу (верхня межа) – 2100

Недостатність харчування у дітей

Діти у віці до 5років з помірно або сильно зниженою вагою, відсоток – 2,2%

Профілактика ВІЛ

Жінки у віці 15-24 років з повним правильним уявлення про ВІЛ / СНІД, відсоток – 59.8 %

Дитяче здоров'я

Діти до 1 року, імунізовані проти кору, у відсотках – 88%

Недоїдання

Населення, яке недоїдає – 5%

Охорона материнства

Коефіцієнт підліткової народжуваності, на 1000 жінок – 60,3

Пологи, прийняті кваліфікованим медичним персоналом, у відсотках – 99.6%

Коефіцієнт материнської смертності на 100 000 живонароджених – 53

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, сільське – 89%

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, загальна – 94%

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, міське – 98%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості сільське – 84%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості загальна – 83%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості, міський – 82%

Захворюваність на туберкульоз

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (нижня межа) – 5,3%

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (середина) – 6,6%

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (верхня межа) –7,9%

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (нижня межа) – 3,3%

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (середина) – 7.7%

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (верхня межа) – 13%

Смертність від туберкульозу

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (нижня межа) – 0.3%

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (середина) – 0.7%

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (верхня межа) – 1,1%

Профілактика туберкульозу

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (нижня межа) – 65%

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (середина) - 78%

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (верхня межа) – 96%

Лікування туберкульозу

Лікування туберкульозу ймовірність успіху при DOTS, відсоток – 64%

Економічні:

Ресурси:

• трудові.

Трудові ресурси для військової служби: чоловіки вік 16-49: 726263 жінки вік 16-49: 742958 (2010 рік). Зайнятість в економіці Ямайки виросла з 1,6 млн. чоловік до 4,4 млн. чоловік . Після того як приватний сектор в економіці різко скоротився в результаті проведення ряду послідовних компаній по колективізації й націоналізації, частка зайнятих у державному секторі, що в 1970 становила 16%, в 1983 досягла 70%, а після 1984 - уже 80-90%. Наприкінці 1990-х років 20% працездатного населення було зайнято в сільському господарстві, а майже третина була зайнята в сфері послуг. В 1990-х роках економічна криза, що вибухнула на Ямайці слідом за розпадом світової системи соціалізму, викликав різкий ріст безробіття. • промисловість:

У промисловості створюється близько 40% валового національного продукту. Промисловість представлена окремими підприємствами металообробки, нафтопереробної, по складанню електронної апаратури з імпортних деталей, хімічної, цементної, деревообробної і текстильної галузей. Розвинуті швейна та харчосмакова, зокрема цукрова (1981 було вироблено 203 тис. тон цукру-сирцю), спирто-горілчана, фруктоконсервна галузі. Головний промисловий центр — Кінгстон.

Наснага до праці:

Про Ямайку Христофор Колумб почув від індіанців під час другої експедиції. Вони стверджували, що на сусідньому острові, трохи на південь, можна знайти багато золота. 1494 року іспанці відкрили острів і нарікли його на честь королівської сім'ї островом Фердинанда й Ізабелли, проте назва не прижилася й залишилася місцева, індіанська, Шамаїка, що означає «земля джерел». У 1508 році почалась іспанська колонізація острова, в ході якої все корінне населення (араваки) було винищене. З1513 року для роботи на цукрових плантаціях іспанські колонізатори почали завозити чорношкірих рабів з Африки. 1655 року острів захопили англійці (офіційно приєднаний до Англії 1670). Внаслідок масових виступів рабів 1823—24 та 1831–18321833 року було скасовано рабство (остаточно 1838). Проте й після цього колишні чорношкірі раби влаштували повстання 1865. 1918 року відбувся перший загальний робітничий страйк. Піднесення національно-визвольної боротьби в період Другої світової війни 1939–1945 змусило уряд Великобританії запровадити часткове самоврядування. В 1958–1961 роках Ямайка входила до створеної Великобританією Вест-Індської федерації. 6 серпня 1962 року держава здобула незалежність, проте залишилася в складі Співдружності націй, очолюваної Великобританією. В 1972 році до влади прийшла Народ.-національна партія (ННП), яка проводила політику, спрямовану на демократизацію країни, розвивала взаємовигідне співробітництво з усіма країнами. 1975 року країна встановила дипломатичні відносини з СРСР, було укладено ряд угод про економічне і науково-технічне співробітництво, торгівлю, культурний взаємообмін, судноплавство, повітряне сполучення. 1980 року до влади прийшла Лейбористська партія Ямайки (ЛПЯ), її уряд провадив політику, спрямовану на всебічний розвиток приватного сектора, залучення іноземного капіталу, встановлення тісних торговельно-економічних зв'язків із США.

Інвестиції: Прямі закордонні інвестиції — $202 000 000 дол.

Причини інвестувати в Ямайку:

У 18-19 ст. Ямайка приносила великі прибутки англійським плантаторам, що вирощували цукрову тростину використовуючи негрів-рабів. Сучасна Ямайка — відносно слаборозвинута економічно залежна країна. У середині XX ст. цукрова тростина, що була довгий час основою економіки країни, поступилася місцем бокситам, які зайняли провідне місце в експорті. У 1980-х роках різко скоротилися прибутки від постачання цукру і бокситів. На початок XXI ст. значні прибутки дає туризм.

У 1995 промислова продукція забезпечувала 36,2 % ВВП. Найрозвиненіша легка індустрія. Крім того, на Ямайці існує ряд великих промислових підприємств, що належать іноземним компаніям і працюючих на імпортній сировині. Вони випускають хімічні продукти, машини, станки, скло, цемент і металеві вироби, а також займаються переробкою бокситів і нафти.

Ямайка ділиться на шість економічних зон. У гірському західному районі вирощують коноплі індійські, з яких виготовляють маріхуану, а в передгір'ях Блу-Маунтінс — найкращі сорти кави. У центральних і західних районах вапнякового плато розвинене тваринництво, вирощують індійські коноплі, а також фрукти і овочі. Тут же знаходяться основні родовища бокситів. Північне побережжя Ямайки з прекрасними пляжами перетворилося в зону відпочинку і туризму. На південних прибережних рівнинах зосереджені великі плантації бананів і цукрової тростини, тут же знаходяться заводи по виробництву цукру-сирцю. Внутрішні райони вапнякового плато з центром в Крістіане протягом півстоліття переживали спад економіки, що було пов'язано з їх перенаселеністю. Крім того, ґрунти району сильно постраждали від ерозії. Програми економічного розвитку району, прийняті в кінці XX ст., увінчалися успішним відродженням сільського господарства. Незважаючи на невелику площу (319 кв. км), район Лігуанія, приурочений до алювіальної рівнини на південному сході острова, займає провідне місце за чисельністю населення і розвитку економіки. Тут розташовані міста Кінгстон і Спаніш-Таун, в яких зосереджені 80 % промисловості і 25 % населення країни. Майже вся енергетика країни базується на імпортній нафті. У 1995 Ямайка виробила 848,4 тис. кВт•год. електроенергії. Основу економіки Ямайки становить сфера послуг, що дає в даний час велику частину ВВП. Найбільші доходи країні приносять туризм, грошові перекази з-за кордону і бокситових-алюмінієва галузь. Глобальне уповільнення економічного зростання після 2001 подіяло і на Ямайку, але в 2003 р становище дещо покращилося, острів відвідало рекордне число туристів. Однак господарство Ямайки страждає від низки довгострокових проблем: високих процентних ставок, великого торгового дефіциту, високого рівня безробіття (16% у 2003 р) та зростаючого державного боргу, який майже в 1,5 рази перевищує ВВП. Високу інфляцію вдалося скоротити в 2003 р до 10%. У 2003 ВВП Ямайки склав, за оцінкою, 10610000000. Дол. США, тобто 3900 дол. На душу населення. Зростання ВВП в 2003 р склав 1,9%. У структурі ВВП послуги становлять 56%, промисловість - 37%, сільське господарство - 2%. Ок. 20% сімей живуть нижче офіційного рівня бідності. Ямайка ділиться на шість економічних зон. У гірському західному районі вирощують коноплю індійську, з якої виготовляють марихуану, а в передгір'ях Блу-Маунтинс - кращі сорти кави. У центральних і західних районах вапнякового плато розвинене тваринництво, а також вирощують фрукти та овочі. Тут же знаходяться основні родовища бокситів. Північне узбережжя Ямайки з прекрасними пляжами служить зоною відпочинку і туризму. На південних прибережних рівнинах зосереджені великі плантації бананів і цукрового очерету, знаходяться заводи по виробництву цукру-сирцю. Внутрішні райони вапнякового плато протягом півстоліття переживали спад. Район був сильно перенаселений, а грунту його постраждали від ерозії. Нещодавно прийняті програми економічного розвитку району увінчалися успішним відродженням сільського господарства. Невеликий район Лігуанія на південному сході острова займає лідируюче місце за чисельністю населення і розвитку економіки. Тут розташовані міста Кінгстон і Спаніш-Таун, в яких зосереджені 80% промисловості і 25% населення країни.

Інновації: на жаль, Ямайка не є науково-технічно розвиненою країною і великою проблемою є інтернет. Але до 2020 року по планах уряду на острові буде доступний широкосмуговий інтернет, і до цього терміну UCI(University of Informatic Sciences або Universidad de las Ciencias Informáticas) повинен наповнити сегмент його власним контентом. Створюється електронний уряд (вже діє програма "вибори", за системою електронного уряду працює податкове відомство). У серпні 2015 випущені дві перші комп'ютерні ігри, Chivichana і Super Clarita. Через блокади програмісти вимушені були розробити власну операційну систему.

ВВП (дол. США)

Згідно з даними світового банку ВВП становило:

1990р - 27,656,463,550.5,

2000р - 25,575,500,000.0

2006р. - 51,642,100,000.0

2007р. - 57,707,500,000.0

2008р. - 61,701,300,000.0

2009р. - 62,088,600,000.0

2010р. - 65,529,200,000.0

2011р. - 69,980,140,000.0

2012р. - 74,138,050,000.0

2013р. - 76,148,700,000.0

Чисельність населення (млн. ос)

Чисельність 2130 тис. чол. (1978).

Більшість ямайців - негри (77%), нащадки рабів, яких завозили іспанські та англійські колонізатори в XVI-XIX століттях із Африки; 15% - мулати; 5% - європейського походження (англійці, німці, португальці); індійці (нащадки законтрактованих в Індії в XIX ст робітників плантацій), китайці, сирійці, кубинці.

Політичні

Характеристика влади:

Ямайка — держава в складі 14 приходів. Традиції державного управління Ямайки формувалися під впливом британського парламентаризму. Відповідно до конституції 1962 p., глава держави — англійський монарх, якого представляє генерал-губернатор. Вищий орган законодавчої влади — двопалатний парламент. Сенат складається з 21 члена, із них 13 призначаються генерал-губернатором за рекомендацією прем'єр-міністра і 8 — за рекомендацією лідера опозиції. Палата представників складається мінімум з 45, максимум з 60 депутатів, що обираються загальним голосуванням терміном на 5 років. Кількісний склад палати представників залежить від числа виборчих округів. Право голосу мають усі дорослі громадяни Ямайки й країн Співдружності, що прожили на Ямайці не менше року. Виконавчу владу здійснюють прем'єр-міністр і кабінет міністрів з 11 членів, що представляє партію, яка перемогла на виборах. Інші державні атрибути й процедури такі ж, як у Великобританії. Двопартійна система фактично закріплена в конституції. Будь-які зміни в конституцію вносяться після голосування в парламенті й одержання не менше двох третин голосів у кожній з палат. Законодавча система грунтується на англійському праві, не визнає верховенства Міжнародного Верховного Суду в Гаазі. Вища судова влада — Верховний Суд, судді призначаються генерал-губернатором за пропозицією прем'єр-міністра; є Суд Апеляції.

Основні політичні партії країни — Лейбористська партія Ямайки (ЛПЯ) і Народна національна партія (ННП). Обидві вони народилися під впливом профспілкового руху під час заворушень у Вест-Індії у 1930-х роках. ЛПЯ, заснована Олександром Бустаманте в 1943 p., відстоює інтереси приватного підприємництва. ННП, заснована в 1938 р. і довгий час керована Норманом Менлі, являє собою соціал-демократичну партію помірного типу. З цими партіями пов'язані й найбільші профспілки Ямайки: із ЛПЯ — Профспілка промислових робітників, із ННП — Національний союз робітників. Одержавши незалежність, Ямайка успадкувала ефективний колоніальний адміністративний апарат. Судова система Ямайки подібна до британської і грунтується на загальних принципах британсь- кого права. Є Верховний суд, апеляційні суди, магістрати і суди нижчих інстанцій. Функціонують суди присяжних. В адміністративному відношенні Ямайка поділяється на 14 приходів, 12 із них знаходяться під керівництвом парафіяльних рад, а для приходів Кінгстон і Сент-Ендрю діє спільна система управління. Ямайка входить до складу Британської Співдружності, Організації американських держав, Карибського загального ринку й ООН.

Політичні партії:

Лейбористська партія Ямайки (англ. Jamaica Labour Party) — політична партія в Ямайці, одна з двох найбільших в країні поряд з Народної національної партією, яка дотримується більш лівої орієнтації. Незважаючи на назву, Лейбористська партія Ямайки — право-консервативна політична сила. В даний час є правлячою. Лідер з жовтня 2011 року — Ендрю Холнесс.

Партія була заснована в 1943 році Олександром Бустаманте на основі створеного ним раніше Виробничого союзу Бустаманте (англ. Bustamante Industrial Trade Union). ЛПЯ перебувала при владі в 1962–1972 і 1980–1989. У 2007 році партія повернулася до власти. Прем'єр-міністрами від партії були Олександр Бустаманте, Дональд Сангстер, Хью Ширер, Едвард Сеага і Брюс Голдінг. На думку організації «Міжнародна амністія», починаючи з 1960-х років ННП і ЛПЯ прямо або побічно сприяли створенню організованих злочинних угруповань на острові.

Участь в міжнародних організаціях

З 1962 року Ямайка — член ООН, учасниця Руху неприєднання, входить до Організації Американських Держав, Латиноамериканської економічної системи та Карибського співтовариства.

Озброєні сили:

Сили оборони Ямайки (англ. Jamaica Defence Force) - сукупність військ Королівства Ямайки призначена для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави. Складаються з сухопутних військ, військово-повітряних сил і берегової охорони.

Сухопутні війська

Чисельність 2,5 тис. Чоловік. Склад: два піхотні батальйону, один батальйон підтримки та обслуговування, один інженерний полк (4 інженерні роти) і один піхотних батальйон у резерві. Озброєння: 4 бронетранспортера V-150 і 12 81-мм міномета L16A1. Для заміни V-150 Замовити 12 бронетранспортерів з протимінної захистом Bushmaster, поставки повинні початися з 2015 року.

Військово-повітряні сили

Чисельність 140 чоловік. Склад: один військово-транспортний літак BN-2A Defender, три легких літака (один Cessna 210M і два DA40-180FP Diamond Star), вісім вертольотів (трьох Bell 412EP, два Bell 206B-3 Jet Ranger і три Bell 407).

Берегова охорона

Чисельність 190 осіб. Склад: 3 швидкохідних патрульних катери і 8 патрульних катерів (трьох Cornwall (Damen Stan +4207), чотири Dauntless і один Paul Bogle (US 31m)) Організаційна: Головний штаб сил оборони Ямайки Підрозділи розвідки Головного штабу сил оборони Ямайки

Піхота

Ямайський полк (англ. Jamaica Regiment)

1-й батальйон Ямайського полку (англ. 1st Battalion of the Jamaica Regiment)

2-й батальйон Ямайського полку (англ. 2nd Battalion of the Jamaica Regiment)

Третій батальйон Ямайського полку (англ. 3rd Battalion of the Jamaica Regiment)

Батальйон підтримки та обслуговування (англ. Support and Services Battalion)

1-й інженерний полк сил оборони Ямайки (англ. 1 Engineer Regiment (JDF))

Королівство Марокко (Гунц Оксана)

Загальна характеристика

1. За площею : середня країна ( 458730 км2 ) або значна країна 710850 км2 – 58 місце з 195, або 66 місце з 260 країн світу

2. За чисельністю населення: середня (3301млн осіб) – 39 місце з 237

3. За формою правління: конституційна монархія

4. За формою державного правління: унітарна держава

5. За формою державного режиму: демократія

6. За політичною структурою: двопартійний парламент

7. За рівнем розвитку науки та техніки: країна з нерозвинутою наукою і технікою.

Індекс економіки знань : 3,61 (102 місце з 146)

Індекс знань: 3,25 (102 місце з 146)

Рейтинг за інноваціями: 32,2 ( 84 місце з 143)

Рейтинг за рівнем науково-дослідницької активності: 385,8 (58 місце з 195)

Рейтинг за рівнем розвитку інформаціно-комунікаційних технологій: 4,47 (99 місце з 166)

8. За рівнем соціально-економічного розвитку:

8.1. Макроекономічні показники :

ВВП : 109201 млрд. ( 61 місце з 188)

ВВП на душу населення: 3077 $ (122 місце з 186)

ВНД : 28503 $ ( 125 місце з 198)

ВНД на душу населення: 7000 $ (118 місце з 186)

Дохід: 26070 млн $ (66 місце з 231)

Дохід на душу населення:2490$ (131 місце з 193)

Витрати: 34510 млн $ (66 місце з 231)

Дефіцит: -8440 млн $

Інфляція (споживчі ціни) : 2,8 % (155 місце з 224)

Державний борг: 51,9% від ВВП

Рівень безробіття: 15 % (95 місце з 113)

Рейтинг економічної свободи : 60,1 (89 місце зі 178)

Рейтинг глобальної конкурентоспроможності : 4,16 (72 місце з 140)

Рейтинг ведення бізнесу: 87 місце з 189

Рейтинг захисту прав власності: 5,3 (68 місце з 129)

Рейтинг залучення у міжнародну торгівлю: 3,9 (9 місце з 138)

Рейтинг за рівнем прямих іноземних інвестицій : 43 місце з 138

Модель Гаврилишина

Соціальні:

прагнення (релігія) : Основна релігія Королівства Марокко – іслам, яка складає 98%, також присутні християнство – 1%, іудаїзм – 0,2%, інші -0,8%. Населення складається з арабів 60%, бербери – 38%.

Освіта: Уся система вищої освіти Марокко представлена державними та приватними вищими навчальними закладами. Незважаючи на те, що місцеві ВНЗ випускають досить значну кількість студентів щорічно, відсоток охоплення населення можливістю отримати вищу освіту невеликий і складає трохи більше десяти відсотків. Для того, щоб поступити в один з університетів, потрібно мати ступінь бакалавра. Для того, щоб вступити в технічний ВНЗ, потрібно здати спеціалізовані тести.

Найбільш перспективними і галузями, що розвиваються в країні є: бізнес, техніка і медицина. Саме тому ці сфери в університетах вивчаються найбільш активно. Серйозним плюсом вищої освіти в Марокко є те, що тут стрімко зростає використання нових інформаційних технологій в процесі навчання. Крім того, багато марокканських університетів ведуть активну співпрацю з провідними вищими навчальними закладами Європи та Канади.

Вступаючи в один з університетів Марокко, бажано вибирати державні навчальні заклади. Пов'язано це з тим, що в багатьох приватних ВНЗ відзначений низький рівень викладання через підбір некваліфікованого персоналу, поганого матеріального забезпечення всього навчального процесу. Така ж проблема стосується багатьох сільських навчальних закладів, які в основному представлені школами.

Серед проблем вищої освіти в Марокко слід відзначити такі, як відтік в інші держави висококваліфікованих вітчизняних фахівців, що сприяє зниженню рівня освіти в країні. Саме тому уряд намагається активно сприяти вищим навчальним закладам, виділяючи суттєве фінансування і продумуючи нові реформи таким чином, щоб ефективно знизити загальний відсоток неписьменності як серед місцевого населення, так і серед приїжджих фахівців. Організовуються спеціальні програми, спрямовані на ліквідацію неписьменності, які розробляються співробітниками ЮНІСЕФ та ЮСАІД, ці ж структури займаються і підготовкою вчителів, викладачів.

У зв'язку зі складною ситуацією в країні вступити в один із марокканських ВНЗ нескладно, так як сюди активно приймають і залучають іноземних фахівців, щоб вони вносили свій внесок у ліквідацію неписьменності і сприяли розвитку, процвітанню країни. Тому тим, хто хоче вивчити бізнес, медицину чи техніку і піклується не стільки про престижний диплом, скільки про власні знання, навчання в марокканському ВНЗ може дати багато.

Для того, щоб стати студентом одного з ВНЗ, необхідно надати до адміністрації університету стандартний пакет документів, а також добре знати арабську або англійську мови. Викладання іноземними мовами тут ведеться досить рідко, тому краще всього вчитися на звичайній програмі. Крім того, знання мови знадобиться і в спілкуванні з місцевим населенням, уникнути чого під час проживання на території країни не вдасться. Також потрібно пам'ятати про звичаї і мораль жителів країни, що передбачає дотримання певних правил і пристойності.

Безробіття:

У другому кварталі 2014 р. у Марокко зріс рівень безробіття, особливо це стосується великих міст. Про це повідомляє видання al-Arabiya. Зараз безробітних людей у цій мусульманській країні налічується 9,3%, що на 0,5% більше ніж в аналогічний період минулого року, коли цей показник становив 8,8%. Найбільше рівень безробіття зріс у великих містах, на даний момент цей показник складає 14,2%. У сільській місцевості безробітних значно менше - всього 3,6%. Видання відзначає, що країна втратила 18 тис. робочих місць, 11 тис. із яких припадало на промисловість, решта на сільське господарство.

Здоров’я : Рейтинг країн світу за станом здоров’я її жителів: 65 з 145

 Рівень здоров’я населення: 48,99

 Індекс здоров’я : 53,64

 Індекс ризиків для здоров’я : 4,65

Рівень охорони здоров'я в країні знаходиться на досить високому або, принаймні, непоганому рівні. За даними ВОС Марокко розташовується на 17 місці в світі по розвиненості системи охорони здоров'я та якості надаваних медичних послуг. Однак слід зауважити, що така характеристика властива лише великим містам країни, так як дійсно кваліфіковану медичну допомогу можна отримати тільки в таких містах, як Касабланка і Рабат. На непоганому рівні знаходяться і спеціалізовані медпункти, розташовані в більшості готелів, що користуються попитом у іноземних гостей.

У великих містах країни є оснащені сучасним устаткуванням лікувальні установи, що надають досить якісні медичні послуги, більшою мірою це приватні клініки. Рівень якості надаваних послуг в медустановах приватного типу на порядок вище, ніж у державних лікарнях, все лікування тут надається на платній основі, вартість послуг дещо нижче європейських, але не класифікується як низька.

У Марокко досить добре розвинена народна медицина, що спеціалізується на лікуванні різними травами і відварами. Такі препарати можна зустріти в спеціальних аптеках або прямо на вулицях по всій країні.

Рівень приватної медицини значно і набагато вище, однак він не доступний більшості населення через високу вартість у порівнянні з їх заробітними платами. Більшість користувачів приватної медицини мають страховку з високим рівнем покриття.

У відомстві Міністерства охорони здоров'я Марокко знаходиться приблизно 122 лікарні, при цьому на одне стаціонарне місце пацієнтів доводиться близько 1150.

Всі лікарняні установи країни діляться на кілька видів:

- Державні поліклініки, які надають першу медичну допомогу населенню Марокко;

- Обласні та регіональні лікарні загального профілю, лікуючі людей в регіональних областях. Для прикладу, це лікарня "Beni Mellal" і "Mohamed V-Mekhnes";

- Спеціалізовані обласні та регіональні лікарні, що займаються лікуванням тільки одного або обмеженого числа хвороб. Наприклад, лікарня Sidi Sai'd-Mekhnes, спеціалізується на лікуванні легеневих захворювань;

- Національні лікарні, що надають дуже високий рівень надання медичних послуг. Наприклад, "Ibn Sina-Rabat et lbn Rochd-Casa" - лікарня загального профілю.

- Місцеві лікарні, наприклад, лікарня "Bab Taza".

Термінова медична допомога для дітей і дорослих надається на безкоштовній основі, однак, тільки в серйозних випадках, які загрожують здоров'ю. Можна сказати, що в країні не особливо практикується надання меддопомоги на безоплатній основі. При цьому в Марокко існує широко розгалужена мережа приватних (недержавних) медичних установ, що мають можливість і повноваження надавати спеціалізований автотранспорт у випадку необхідної швидкої допомоги.

Найбільш поширеним варіантом термінової медичної допомоги є прибуття лікаря на виклик, обстеження їм пацієнта та надання необхідної допомоги у вигляді лікування та надання потрібних препаратів. Такий вид допомоги здійснюється цілодобово, при цьому вартість розрізняється залежно від часу доби (в нічний час дорожче).

У великих містах досить поширені цілодобово працюють медичні установи, що надають платну меддопомогу, у тому числі стоматологічну, а також чергові аптеки.

Загальні витрати на охорону здоров'я (у відсотках від валового внутрішнього продукту): 6 % (107 місце з 190)

Дитяча смертність : Рейтинг за рівнем дитячої смертності 28,2 (126 з 193)

Тривалість життя: Рейтинг за рівнем тривалості життя 70,9 (111 з 191)

Діти до 15 років становлять третину населення, люди старших 65-літнього віку років - 5,7 %.

Вікова структура: 0-14 років: 28,7% (чоловіки 4548808 / 4418768 жінки)

15-64 років: 65,4% (чоловіки 10009928 / 10437103 жінки)

65 років і старше: 6% (чоловіки 851190 / жінки 1019377)

Охорона здоров’я:

рейтинг за рівнем витрат на охорону здоров'я 6 (% витрат), (107 з 190)

 Рейтинг розвитку людського потенціалу : 0.628 (126 з 188) високий рівень людського розвитку

 Рейтинг зростання населення : 1 (122 з 195)

 Рейтинг соціального прогресу : 59,56 (91 з 133)

 Рейтинг процвітання : 79 з 142

- Економіка: 38

- Підприємництво: 80

- Управління: 72

- Освіта: 104

- Охорона здоров'я: 80

- Безпека: 79

- Особисті свободи: 102

- Соціальний капітал: 71

 Рейтинг щастя: 47,887 (42 з 151)

 Рейтинг освіти : 0,468 (148 з 187)

 Рейтинг витрат на освіту : 5,4 (55 з 187)

 Рейтинг витрат на охорону здоров'я :6% (107 з 190)

 Рейтинг екологічної ефективності : 51,89 (81 з 178)

 Рейтинг гендерної рівності :0,460 (93 з 152)

 Рейтинг благодійності : 20 (115 з 135)

- Відсоток населення, який надає допомогу незнайомим людям, які потребують допомоги : 47% - - Відсоток населення, який робить пожертвування на благодійні цілі : 6%

- Відсоток населення, який бере участь у волонтерській діяльності: 7%

 Рейтинг глобалізації : 61,38 (65 з 187)

 Рейтинг урбанізації : 57,8 (95 з 192)

 Рейтинг рівня умисних убивств : 2,2 (64 з 219)

 Рейтинг якості життя літніх людей : 29,3 (84 з 96)

 Рівень грамотності людей: 0,468 (148 з 187)

Житло :

Зареєстрований податок на житло становить – 2,5% від вартості житлових приміщень; 5% - від вартості комерційної нерухомості, земельний податок – 1% від вартості нерухомості.

Економічні:

Ресурси: Чисельність населення складає (3301 млн осіб). Бюджет Королівства Марокко на 2014 рік становив: доходи –26070 млн. дол., видатки – 34510 млн. дол., дефіцит – 8440 млн. дол.США. Державний борг – 51,9% ВВП.

Інвестиції в основний капітал у 2013 р. – 35,5 млрд. дол.США. Найбільш інвестовані напрямки: туризм, телекомунікація, банківські сектори, нерухомість і промисловість.

Річний приріст - 1 %.

Народжуваність - 22,1 на 1000 (фертильність - 2,7 народжень на жінку, дитяча смертність - 25 на 1000).

Смертність – 24,52 на 1000.

Середня тривалість життя - 67 роки у чоловіків, 73 років у жінок.

Етнорасовий склад:

• Бербери – 38%

• Араби – 60%.

Грамотність – 55,6% (по перепису 2007 року).

Релігії – 98% - іслам, християнство – 1%, іудаїзм – 0,2%, інші – 0,8%.

Наснага до праці:

Сьогодні через присутність великої кількості мусульман Європа навіть частково змінюється зовнішньо. Адже кількість переселенців, які шукають собі роботу найчастіше в Європі дуже велика. Кількість діючих християнських спільнот і громад постійно зменшується, церковні споруди стають не більше, ніж пам'ятками культури. А водночас у старій Європі з'являється десятки мечетей, і їх присутність міняє навіть краєвид.

Навіть голандці, які толерують практично все, включаючи наркотики й евтаназію, все з більшим острахом говорять про марокканців, про темпи опанування останніми різних суспільних ніш, до того ж не тільки в сфері економіки. І справді, працьовиті, непитущі марокканці, які встають о п'ятій ранку і, торгуючи кебабами, за відносно короткий час заробляють непогані гроші, а за деякий час викупляють - а не завойовують - цілі квартали міста, різко відрізняються від місцевих голандців, наприклад, які працюють лише чотири дні на тиждень, дотримуючись скороченого робочого дня. Тобто спостерігаємо зіткнення двох культур і світобачень. І європейці все більше починають боятися наслідків чи то можливих конфліктних сценаріїв, чи навіть латентного, формально мирного протистояння різних традицій.

Відомі люди:

Громадський діяч Ібн Баджа, діяч національного руху Абд аль-Крим, філософи Аверроес та Ібн Рушд, подорожуючий Ібн Баттута, технік-ядерщик Мордехай Вануну, сьогодні це футболіст Тарик Сектьюі, командир сухопутних військ Сами Турджеман.

Інвестиції:

Прямі іноземні інвестиції в економіку – 35,5 млрд.дол.США. Основні інвестори: Азія – 45,1%, США – 26,4, Європа – 23,1%.. Переважна більшість інвестицій спрямована у сільське господарство (36%), туристичний сектор (24%), промисловий сектор і нерухомість (21%). На рис.1 зображено розподіл закорднонних інвестицій

Королівство Марокко є країною, яка пропонує численні можливості для бізнесу та інвестицій. Особливо в таких напрямках, як сільське господарство, нерухомість банківські сектори, телекомунікацію, і головне промисловість. Адже, Марокко займає 3 місце у світі за виробом фосфатів.

Також в Марокко стрімко зростає органічний сектор. Загальний об’єм виробництва органічних продуктів Марокко складає 50тис. тон, з яких 12500 тонн. Експортується до країн Європи.

10 грудня 2012 року уряд Марокко прийняв закон про органічне сільське господарство та аквакультуру.

Оскільки зараз здорово харчуватись є важливим для кожної людини, це є досить вигідним напрямом інвестування.

Також протягом 5 років в Марокко запустять найбільшу у світі сонячну електростанцію, вони планують вийти на рівень, щоб мати можливість транспортувати частину електроенергії у Європу, для Європи це також вигідне інвестування, окільки сонячна електроенергія буде в рази дешевшою.

ВВП на душу населення (дол. США)

1980 - 1549,19

1981 - 1605,166

1982 - 1821,176

1983 - 1838,882

1984 - 1940,716

1985 - 2080,041

1986 - 2245,057

1987 - 2191,815

1988 - 2448,835

1989 - 2545,099

1990 - 2735,215

1991 - 2961,942

1992 - 2852,166

1993 - 2837,065

1994 - 3141,202

1995 - 2943,502

1996 - 3305,514

1997 - 3231,616

1998 - 3458,508

1999 - 3472,148

2000 - 3578,841

2001 - 3886,696

2002 - 4028,067

2003 - 4318,253

2004 - 4600,263

2005 - 4835,891

2006 - 5312,465

2007 - 5540,555

2008 - 5900,578

2009 - 6161,691

2010 - 6395,791

2011 - 6781,724

2012 - 7014,748

2013 - 7356,326

2014 - 7606,2

Чисельність населення (млн. ос)

1980 - 19,332

1981 - 19,836

1982 - 20,354

1983 - 20,837

1984 - 21,331

1985 - 21,838

1986 - 22,354

1987 - 22,884

1988 - 23,407

1989 - 23,951

1990 - 24,043

1991 - 24,524

1992 - 24,999

1993 - 25,469

1994 - 25,926

1995 - 26,386

1996 - 26,848

1997 - 27,31

1998 - 27,775

1999 - 28,238

2000 - 28,466

2001 - 28,833

2002 - 29,185

2003 - 29,52

2004 - 29,84

2005 - 30,172

2006 - 30,506

2007 - 30,841

2008 - 31,177

2009 - 31,514

2010 - 31,581

2011 - 32,187

2012 - 32,522

2013 - 32,853

2014 - 33,179

Політичні

Характеристика влади:

У державі встановлений демократичний лад. На чолі стоїть король Мохаммед VI, та прем’єр-міністром Аделіла Бенкіран. Основний закон 1962 змінила Конституція 1970; вона закріпила однопалатний систему, ослабила парламентські повноваження і різко посилила королівську владу. Однак вже в 1972 р. було прийнято третій, більш демократична Конституція, яка зміцнила позиції Парламенту, встановила статус Прем'єр-міністра, дещо по-іншому визначила положення монарха. Основною нововведенням Конституції 1972 є деяка зміна статусу центрального представницького органу країни Палати представників. К його повноважень колишнім було додано право приймати закони про порядок обрання Парламенту та рад місцевих колективів, право створювати державні установи, націоналізувати і денаціоналізувати підприємства. Став демократичнішим і порядок формування палати.

В вересні 1996 р. була схвалена на референдумі нова редакція Конституції. Згідно з нею посилився контроль парламенту за діяльністю Уряду, створений щодо незалежний Конституційна рада, вперше закріплено положення про прихильність Марокко загальновизнаним нормам прав людини.

Основним джерелом права в Марокко є законодавчі та інші нормативні акти. Їх ієрархія включає Конституцію, органічні закони, звичайні закони парламенту, декрети Короля (Дахир) та Прем'єр-міністра, підзаконні акти інших органів влади.

Правовий системі Марокко відомий інститут термінового і делегованого законодавства. У міжсесійний Уряд може період за згодою відповідних комісій парламенту приймати декрет-закони, які повинні бути передані на схвалення в Палату представників під час наступної звичайної сесії.

Палата представників може уповноважити Уряд видавати протягом обмеженого періоду декрети з питань, які зазвичай ставляться до законодавчої області. Декрети вступають чинності з моменту їх опублікування, але повинні бути передані на затвердження Палати представників.

На дострокових виборах у 2011 році до парламенту було вибрано 395 депутатів, з них 305 було вибрано по партійних списках, 90 депутатів було вибрано по національному списку, при цьому 2/3 місць було зареєстровано для жінок, в той час як 1/3 парламенту – для чоловіків у віці до 40 років.

Рівень стабільності політичної системи, дотримання прав людини: країна є відносно стабільною.

Рівень демократії: 4,07 (115 місце з 167) – гібридна днмократія

Рейтинг миролюбства : 2.002 (186 місце з 162)

Рейтинг верховенства закону: 0,52 (55 місце з 102)

Рейтинг тероризму: 1,446 (92 місце з 162)

Рейтинг свободи преси: 66– не вільна (147 місце з 199)

Рейтинг сприйняття корупції: 39 (80 місце з 174)

Явка на вибори: 2007р. – 37%, у 2011 р. – після масового страйку молоді - 72%, з яких 50% молодь до 35 років.

Врахування думки населення та підзвітність державних органів: 27,96

Політична стабільність і відсутність насильства: 29,38

Ефективність роботи уряду: 51,67

Якість законодавства: 49,89

Верховенство закону: 47,39

Стримування корупції : 46,41

’’Збройні сили:

Збройні сили Марокко (фр. Forces Armees Royales, FAR) - військова організація Королівства Марокко, призначена для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави. Складаються з сухопутних військ, військово-морських і військово-повітряних сил.

Види збройних сил: Королівська марокканська армія, включаючи ППО; Королівський марокканський військово-морський флот, включаючи берегову охорону і морську піхоту; Королівські марокканські повітряні сили. (За даними на 2010 рік). Призовний вік і порядок комплектування: Збройні сили Марокко комплектуються виключно на добровільній основі, громадянами Марокко, які досягли віку 20 років; призов на військову службу відсутня; мінімальний термін служби - 18 місяців. (за даними на 2011 рік). Людські ресурси, доступні для військової служби: чоловіки у віці 16-49: 8,252,682; жінки у віці 16-49: 8,691,419 (у 2010 році). Людські ресурси, щорічно досягли призовного віку: чоловіки: 300,327; жінки: 298,366 (у 2010 році). Військові витрати - відсоток від ВВП: 5% (за даними на 2003 рік) 16 місце у світі.

Філіппіни(Тріщ Богдан)

Класифікація Богдана Гаврилишина

Соціальні:

Прагнення (релігія) : Основна релігія Філіппіни – християнство (його католицька гілка). Католицизм сповідує майже 80% населення країни. Офіційна ідеологія і гострі ідеологічні розколи в Домініканській Республіці відсутні. Лише на острові Мінданао домінує іслам. Філіппіни — єдина азійська країна, де домінує християнство.

Здійснення: для досягнення висот та успіху в житті необхідно отримати якісну освіту, яка буде використовуватись у процесі. На Філіппінах шанується професія вчителя та лікаря.

Освіта: Однією з найкращих в Азії вважається філіппінська система освіти. У першу чергу тому, що вона заснована на американських стандартах і програмах навчання. Проводиться англійською мовою. Високо ціниться в азійських країнах. В країні є близько 150 ВНЗ, причому 5 входять у всесвітній рейтинг навчальних закладів (University of Santo Tomas; Adamson University; De La Salle University-Manila; Ateneo de Manila University; University of the Philippines) Початкова освіта безкоштовна й надається урядом і релігійними школами. Початкову освіту отримують 92,1% дітей, завершують 93,7% від тих хто почав навчання. Загальна грамотність від 15 років і вище становить 95,4% (чоловіки 95%, жінки 95,8%). В середньому чоловіки навчаються 11 років, жінки 12(включаючи навчання в середній школі і ВНЗ).

Витрати на освіту 2,7% від ВВП.

Безробіття: безробіття в країні складає 7 % станом на 2012 р. згідно з офіційною статистикою світового банку.

Взаємовідносини: присутня диференціація у доходах. Найбільше зароблять ті люди, які працюють у філіях іноземних компанії або у сфері туризму..

Здоров’я :

Захворюваність СНІДом

Люди, що живуть зі СНІДом – 14800 осіб

Поширеність серед дорослого населення – 0,1

Поширеність серед осіб яким менше 15 років – 0,1

Смертність від СНІДу

Смертність від СНІДу в 2012 році – 300 осіб

Недостатність харчування у дітей

Діти у віці до 5років з помірно або сильно зниженою вагою, відсоток – 20,2 %

Люди з надлишковою вагою

Серед дорослого населення – 6,9 %

Дитяче здоров'я

Діти до 1 року, імунізовані проти кору, у відсотках – 96%

Недоїдання

Голодуючого населення – 13 млн.

Населення, яке недоїдає – 15 %

Охорона материнства

Коефіцієнт підліткової народжуваності, на 1000 жінок – 70

Пологи, прийняті кваліфікованим медичним персоналом, у відсотках – 99.9%

Коефіцієнт материнської смертності на 100 000 живонароджених – 99

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, сільське – 87%

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, загальна – 91%

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, міське – 93%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості сільське – 69%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості загальна – 76%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості, міський – 80%

Захворюваність на туберкульоз

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (нижня межа) – 228

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (середина) – 280

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (верхня межа) – 337

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (нижня межа) – 486

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (середина) – 520

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (верхня межа) – 554

Смертність від туберкульозу

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (нижня межа) – 23

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (середина) – 35

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (верхня межа) – 49

Профілактика туберкульозу

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (нижня межа) – 47

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (середина) - 57

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (верхня межа) – 70

Лікування туберкульозу

Лікування туберкульозу ймовірність успіху при DOTS, відсоток – 88%

Економічні: Ресурси:

Трудові:

Трудові ресурси на 2013 рік становлять 41,33 млн. осіб, що на 900 тис. більше ніж за попередній період.

Наснага до праці:

Відомі люди: Хуліан Феліпе, Хосе Пальма – автори державного гімну, Франсиско Балагтас, Дель Пилар – поети, Габріела Сіланг – національний лідер.

Інвестиції (млн.дол.США):

2007р. – 5584

2008р. – 5821

2009р. – 6191

2010р. – 6495

2011р. – 6612

2012р. – 8435

2013р. – 9435

ВВП (млрд. дол. США)

Згідно з даними світового банку за паритетом купівельної спроможності становило:

2005р. – 412.5

2006р. – 449.8

2007р. – 300.1

2008р. – 317.5

2009р. – 324.3

2010р. – 351.4

2011р. – 395.4

2012р. – 431.3

2013р. – 454.3

ВВП на душу за ПКС (дол. США)

2005р. – 4700

2006р. – 5000

2007р. – 3200

2008р. – 3300

2009р. – 3300

2010р. – 3500

2011р. – 4100

2012р. – 4100

2013р - 4700

Чисельність населення :

2005р. - 86,141,373

2006р. - 87,592,899

2007р. - 88,965,508

2008р. - 90,297,115

2009р. - 91,641,881

2010р. - 93,038,902

2011р. - 94,501,233

2012р. - 96,017,322

2013р. - 97,571,676

2014р. - 99,138,690

Політичні Характеристика влади:

Виконавча влада: глава держави: президент Беніньо Акіно (з 30 червня 2010 року); Віце-президент Jejomar Binay (з 30 червня 2010 року); Глава уряду: президент Беніньо Акіно (з 30 червня 2010 року);

Результати виборів: Беніньо Акіно обраний президентом; відсоток голосування - Беніньо Акіно 42,1%, Джозефа Естради 26,3%, семеро 31,6%; Jejomar Binay обраний віце-президент; відсоток голосування Jejomar Binay 41,6%, Мануель ROXAS 39,6%, ще шість осіб 18,8% Законодавча влада: двопалатний Конгрес або Kongreso складається з Сенату або Senado (24 місць - одна половина обирається кожні три роки; члени обираються в цілому популярним голосуванням, щоб відслужити шестирічні терміни) і Палата представників або Kapulungan Нг Нга Kinatawan ( 287 місць - 230 членів в один ярус, що представляють районів і 57 галузевих члени партії-лист в другому ярусі, що представляє спеціальні меншин, які обираються на основі одного місця на кожні 2% від загального числа голосів, але з кожного боку обмеженого трьох місць); учасником представлені в один ярус, можливо, не мають місця в інший ярус; Всі члени палати обираються загальним голосуванням строком на три роки.

Судова влада: : Верховний суд (складається з головного судді і 14 асоційованих суддів) Вибір суддs і термін повноважень призначаються президентом за рекомендацією Вищої Судового Ради та адвокатів;

Виборче право: 18 років віку; універсальний.

• Рівень демократії: 6.77 (53 місце з 167) – недосконала демократія

• Рейтинг за рівнем слабкості: 127 місце з 178 – рівень низький

• Рейтинг миролюбства : 2.574 (136 місце з 162)

• Рейтинг тероризму: 7.27 (11 місце з 124)

• Рейтинг свободи преси: 60 (156 місце з 199)

• Рейтинг сприйняття корупції: 24 (134 місце з 174)

Участь в міжнародних організаціях

Філіппіни є членом такий організацій як АБР, АТЕС, АТСЕ, АРФ, АСЕАН, БМР, CD, НВЗДА (спостерігач), СР, EAS, ФАО, Г-24, Г-77, МАГАТЕ, МБРР, ІКАО, ICC (національні комітети), МСО МАР, МФСР, МФК, IFRCS, МГО, МОП, МВФ, ІМО, ІМСО, Інтерпол, МОК, МОМ, МПС, ISO, ITSO, МСЕ, МКП (НУО), МИТІ, МООНСГ, ДН, ОАД (спостерігач), ОЗХЗ , СПС, ПІФ (партнер), ООН, ЮНКТАД, СООННР, ЮНЕСКО, УВКБ ООН, ЮНІДО, Союз Латина, ЮНІСФА, МООНЛ, МООНЮС, ІМООНТ, ГВНООНІП, ОООНКІ, ЮНВТО, ВПС, ВТАО, ПФД (НУО), ВООЗ, ВОІВ, ВМО, СОТ

Озброєні сили:

Збройні сили складаються з призовників та добровольців віком від 18-25 (офіцери 21-29). Військово службовцям як чоловіки так і жінки, обов’язково неодружені та незаміжні. Доступні людські ресурси – чоловіки 19млн, жінки 21. Військові витрати близько 1 % від ВВП, в 2015 році зросли до 1.5 %. Активно співпрацюють з НАТО та США.

Пакистан(Дуда Андрій)

Класифікація Богдана Гаврилишина

Соціальні:

прагнення (релігія) : Іслам - державна релігія Пакистану. Мусульмани складають близько 96% населення країни (за переписом 1998 р.). Пакистан займає друге місце у світі за кількістю мусульман, після Індонезії. 91% пакистанців - суніти, 5% - шиїти.У березні 1949 року, при уряді Ліакат Алі Хана було проголошено, що в державі Пакистан буде одна державна релігія - Іслам. У 1950 році, Рада улемів Пакистану надав проект, відомий як Двадцять два пункти улемів. Цей проект вніс зміни до конституції згідно з цілями резолюції (відповідно до Шаріату). У 1977 році при уряді Зульфікара Алі Бхутто були заборонені алкоголь і наркотики, також були перенесений вихідний дня з неділі на п'ятницю. Однак основна ісламська програма стартувала в період ісламізації суспільства при генералові Зія-уль-Хаке. Починаючи з лютого 1979 набули чинності нові закони, засновані на ісламських принципах справедливості і рівності. У той же час по ряду законів для жінок були більш серйозні наслідки ніж для чоловіків. Був введений закят (обов'язковий річний податок на користь бідних, нужденних, а також на розвиток проектів, що сприяють поширенню ісламу та істинних знань про нього) і заборонено лихварство.

здійснення :

Освіта: Освіта в Пакистані відіграє важливу роль в житті і культурі країни. Освіта розділене на п'ять рівнів: початкову (з першого по п'ятий клас), загальне (з шостого по восьмий), повне (з дев'ятого по десятий, по закінченні якого видають атестат). В університетах випускають бакалаврів і магістрів Тільки 63% пакистанських дітей закінчили початкову школу . Крім того, тільки 68% пакистанських хлопчиків і 72% дівчаток досягають 5 класу . Стандартна національна системи освіти запозичена з британської системи. Дошкільна освіта призначена для 3-5 річних дітей, і складається з трьох етапів: ігрові групи, ясла і дитячий сад. Після дошкільної освіти, учні переходять у початкову школу. У середній школі практикується роздільне навчання дівчаток і хлопчиків, спільне навчання поширене лише у великих містах. Вісім найбільш поширених дисциплін: урду, англійська, математика, образотворче мистецтво, наука, суспільні науки, ісламознавство та інформатика. У деяких школах вивчають наступні іноземні мови: арабська, французька і китайський.

У Пакистані є як приватні, так і державні вищі навчальні заклади. Згідно Quality Standard World University Ranking 2010, два пакистанських університету входять до 200 найкращих вищих навчальних закладів світу. Згідно World Ranking of Universities, п'ять університетів Пакистану (університет Каїди-і-Азам, Національний університет науки і технології, Університет Карачі, Університет інженерії та технології, Лахорський університет) входять до списку 600 кращих університетів світу

Безробіття:

Рівень безробіття Пакистану,%

рік значення

2004 8.0

2005 7.7

2006 6.9

2007 6.2

2008 6.2

2009 6.2

2010 5.5

2011 5.6

2012 6.0

2013 6.2

2014 6.8

Здоров’я : У Пакистані медицина ділиться на державну і приватну. Державна охорона здоров'я фінансується з бюджету і надається на безкоштовній основі більшої частини місцевого населення, за наявності карти медичного страхування (видається більшості легально перебувають громадянам у Пакистані). Однак рівень надаваних медичних послуг в державних лікарнях залишає бажати кращого: недостатньо лікарів з високою кваліфікацією, сучасного діагностичного обладнання та багатьох інших аспектів, що характеризують медичну систему країни. Треба зауважити, що обмеженість охорони здоров'я багато в чому пояснюється укладом життя, прийнятим в Пакистані - тут не вітаються лікарі-іноземці, існує достатня кількість людей-супротивників західної медицини, що полягає у вакцинації та профілактики захворювань. Причому негативне ставлення, наприклад, до вакцинації поліомієліту виражається в частих нападах на медичний персонал. Крім того, пакистанська система охорони здоров'я побудована на роздільному наданні медицини для чоловіків і жінок: чоловіче населення має доступ тільки до лікарів-чоловікам, а жіноча половина населення - до жінок. Державна система лікарень і поліклінік досить примітивна і в основному представлена приватними поліклініками сімейних докторів; великими лікарнями, об'єднуючими кілька округів (в середньому одна лікарня обслуговує місто від 60 до 120 000 жителів); кабінетами вузьких фахівців, часто паралельно мають практику в місцевих лікарнях; та університетськими медичними комплексами при університетах, розташованими тільки у великих містах. Досить сучасні і великі медичні центри знаходяться тільки в наступних містах: Ісламабад (Shifa International Hospital), Лахор (Doctor's Hospital) і Карачі (Agha Khan Hospital), в інших населених пунктах Пакистану клініки мають невисокий рівень надання медичної допомоги. Дитячі, психіатричні та інші спеціалізовані лікарні в Пакистані достатньо обмежені і знаходяться тільки у великих містах.

Дитяче здоров'я

Діти до 1 року, імунізовані проти кору, у відсотках – 88% Недоїдання

Голодуючого населення – 35,2 млн.

Населення, яке недоїдає – 18,8%

Економічні:

Ресурси:

• трудові. Трудові ресурси Пакистану. У 2004 р в Пакистані налічувалося більше 45 млн. Працездатного населення. В аграрному секторі зосереджено 42%, у промисловості - 20%, у сфері послуг - 38%. Постійними проблемами країни є безробіття (8,3%) і неповна зайнятість. Багатьом пакистанцям доводиться працювати за кордоном, особливо на нафтопромислах країн Близького Сходу.

• промисловість: Пакистан — аграрна країна з промисловістю, яка розвивається. Основні галузі промисловості: металообробна, машинобудівна, хімічна та нафтохімічна, харчова, текстильна, кустарні промисли. За даними індексу економічної свободи ВВП становить $67,2 млрд. Темп зростання ВВП — 3,3%. ВВП на душу населення — $511.

Імпорт 2014 року (нафта і нафтопродукти, промислова сировина і обладнання, рослинні масла, чай, хімікати, добрива) — $11,4 млрд. (головним чином США — 11,2%; Японія — 7,8%; Малайзія — 7,1%; Саудівська Аравія — 6,7%; ОАЕ — 6,6%).

Експорт (бавовна, рис, риба і рибопродукти, бавовняні тканини, спортивні товари, килими, шкіра і шкіргалантерея, одяг) — $10 млрд. (головним чином США — 20,5%; Гонконг — 7,1%; Великобританія — 6,9%; Німеччина — 6,3%; ОАЕ — 5,1%).

Відомі люди:

 Беназір Бхутто (21 червня 1953 Карачі, Пакистан - 27 грудня 2007, Равалпінді, Пакистан) - прем'єр-міністр Ісламської республіки Пакистан в 1988-1990 і 1993-1996 роках, перша в новітній історії жінка - глава уряду в країні з переважно мусульманським населенням .

Мухаммад Асад (уроджений Леопольд Вайс, нім. Leopold Weiss; 2 липня 1900, Лемберг (Львів), Австро-Угорщина - 23 лютого 1992, Гранада, Іспанія) - журналіст, ісламський письменник, дипломат, представник Пакистану в ООН. Імран Хан народився 25 листопада 1952 року в Лахорі. Його батько був інженером-будівельником. Коли йому виповнилося 18 років, він став виступати за національну команду Пакистану з крикету. Перший матч зіграв проти Англії, в 1971 році. Після переїзду в Англію, Імран грав за Оксфордський університет в 1973-75 рр., І став капітаном команди університету в 1974 році. У 1982 році Імран Хан став капітаном команди з крикету Пакистану. Він був капітаном команди з 1982 по 1992 рік. Станом на 2011 рік, Імран Хан є одним з найпопулярніших політиків Пакистану. На його мітинги приходять сотні тисяч людей.

Інвестиції:

Основні галузі господарства залишаються в приватному секторі. Провідні позиції в економіці займають монополістичні групи, яким належать найбільші промислові підприємства (82% інвестицій у велику промисловість), торговельні і будівельні компанії. Уряд заохочує іноземні інвестиції в різні галузі господарства, вдається до іноземних позик і кредитів.

У ряді галузей сильні позиції зберігає англійський капітал, після якого за розмірами іноземних інвестицій іде американський, японський і німецький.

ВВП (дол. США)

Згідно з даними світового банку ВВП становило:

2000р – 282 млн. дол. США

2006р. – 437,5 млн. дол. США

2007р. – 411,9 млн. дол. США

2008р. – 427,3 млн. дол. США

2009р. – 432,9 млн. дол. США

2010р. – 464,9 млн. дол. США

2011р. – 494,8 млн. дол. США

2012р. – 523,9 млн. дол. США

2013р. – 574,1 млн. дол. США

Чисельність населення ( ос)

2000р. - 141,553,800

2006р. - 165,803,600

2007р. - 165,803,600

2008р. - 172,800,000

2009р. - 176,242,900

2010р. - 184,404,800

2011р. - 187,342,700

2012р. - 190,291,100

2013р. - 193,238,900

2014р. - 196,174,400

Політичні

Характеристика влади:

У середині 1980-х рр.. Пакистан перейшов від парламентської до напівпрезидентської (фактично - до суперпрезидентської) форми правління. Поправкою до Конституції в жовтні 1985 законодавчі, виконавчі та судові повноваження Президента були суттєво розширені за рахунок відповідних органів. Поряд з парламентом він став частиною законодавчої влади, отримав право відкладеного вето. Президент був оголошений головою виконавчої і влади (перш за керівником виконавчої владі був прем'єр-міністр), верховним головнокомандуючим збройними силами Пакистану. Не так жорстко, як раніше, він став пов'язаний радами прем'єр-міністра. Основними джерелами права в Пакистані є законодавство, судовий прецедент і мусульманська правова доктрина. У Пакистані, як і в інших федеративних державах, існує поділ законодавчих повноважень між центром та суб'єктами федерації. У сферу виключної компетенції центру входять важливі державні питання, такі, як оборона, зовнішні відносини, грошовий обіг, зовнішня торгівля, багато податки, планування та координація, засоби зв'язку, межпровінціальная торгівля та інше У разі невідповідності якого-небудь акта провінційного зборів законом, виданим парламентом у межах його компетенції (виключної або спільній з провінціями), даний акт вважається недійсним. Спільну компетенцію центру і провінцій (п.4 ст.70 Конституції) становлять кримінальне право, судочинство у цивільних справах, передача власності (крім сільськогосподарських земель), проблеми екології, соціальне забезпечення, діяльність профспілок і трудові конфлікти, судноплавство на внутрішніх водних шляхах, виробництво електроенергії та інші питання, перераховані в четвертому додатку до Конституції. Питання, що не увійшли до цього списку і в перелік виключної компетенції центру, віднесені до ведення провінцій. В умовах надзвичайного стану парламент може видавати закони з будь-якого питання.

Політичні партії:

Партійне життя Пакистану характеризується наявністю великої кількості партій і рухів, але до останнього часу традиційно вважалися лідерами парламентських перегонів лівоцентристська Партія пакистанського народу (ППН), заснована колишнім міністром закордонних справ Зульфікаром Алі Бхутто в 1967 р. на зібранні активістів у Лахорі, та Мусульманська Ліга (Наваза). Перша мала популістську програму та спиралася на сільських мешканців Сінду, обстоювала розвиток Пакистану за канонами "ісламського соціалізму", зазначаючи у програмних документах, що капіталізм та іслам несумісні, оскільки перший несе експлуатацію людини людиною заради отримання прибутку, а другий передбачає суспільну рівність. Сам З. Бхутто на мітингах постійно обіцяв кожній родині "roti, kapra, makaan" - тобто їжу, одяг і дах над головою. Програма його політичної сили також пропагувала захист релігійної толерантності, демократичний розвиток країни, створення ринкової економіки з "соціальним обличчям", яка гарантуватиме забезпечення інтересів кожного пакистанця, відміну феодальних відносин у сільській місцевості шляхом проведення революційної земельної реформи. Після вдалих показників ППН на виборах 1970 та 1977 рр. у ній виявила себе гостра криза, пов'язана з військовим переворотом Зія уль-Хака. Захопивши владу в країні, останній почав переслідувати її активістів, а Зульфікара Алі Бхутто було страчено в 1979 р. після вироку суду в Лахорі, що ґрунтувався на сумнівних показах. За таких обставин боротьбу з військовим режимом очолила донька політика Беназір Бхутто, яка зробила чимало для демократизації Пакистану. Завдяки цьому в 1988 р. вона стала першою жінкою-прем'єр-міністром у мусульманському світі. Однак її уряд (1988-1990, 1993-1996) не досягнув визначних успіхів, наштовхнувшись на супротив населення Пенджабу та впливового генералітету, який побоювався можливої помсти за страту батька в роки правління Зія уль-Хака . Інша впливова політична сила, Мусульманська Ліга, що сприяла проголошенню незалежності Пакистану, розпалася на декілька партій унаслідок смерті її лідерів Мухаммеда Джіни та Ліаката Алі Хана, поразки на виборах у Східному Пакистані в 1954 р., зростання впливу генералітету на ситуацію в країні. Найбільшою серед новоутворених партій у 1993 р. стала Мусульманська Ліга (Наваза), названа на честь юриста за освітою та відомого промисловця з Пенджабу Мухаммеда Наваза Шарифа. Цікаво, що її активісти вважають себе законними наступниками першої Мусульманської Ліги, повідомляючи читачам у програмних документах про важливу роль політичної сили у здобутті незалежності Пакистану. Партія позиціонує себе як консервативна правоцентристська сила, спроможна проводити реформи для створення привабливого ділового клімату в країні, здійснювати приватизацію великих державних підприємств і будувати мегаоб'єкти. У Пакистані вважають, що сам Наваз Шариф був змушений піти в політику з особистих мотивів дещо раніше, коли в 70-ті роки за розпорядженням Зульфікара Алі Бхутто було націоналізовано деякі підприємства його родини. Однак, коли до влади прийшов Зія уль-Хак, кар'єра колишнього опозиціонера в провінції Пенджаб почала стрімко розвиватися, адже протягом 1981-1990 рр. він устиг побувати на посадах міністра фінансів і головного міністра..

Участь в міжнародних організаціях

Пакистан є членом кількох міжнародних організацій, серед яких Організація Об'єднаних Націй (ООН), Світова Організація Торгівлі (СОТ), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Міжнародний Банк Реконструкції та Розвитку (МБРР), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Азіатський Банк Розвитку (АзБР) і багато інших.

30 вересня 1947 Пакистан вступив в ООН ще в якості домініону. З тих пір Пакистан є активним її учасником. А в 1993 році Пакистан вступає в Раду Безпеки ООН. Пакистан також слід програмам розвитку ООН, співпрацює з конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД).

Пакистан є членом СОТ з 1 січня 1995 року. Вступ до цієї організації було вкрай важливо для країни, тому це допомогло Пакистану знизити ціни на імпорт і полегшити процес отримання іноземних позик. Вступ Пакистану в МВФ також допомогло країні залучити великі суми кредитів, необхідних для розвитку економіки

Пакистан також є членом міжнародного агентства гарантування інвестицій від МБРР з квітня 1992 року, що забезпечує саме прямі, а не портфельні інвестиції. Вступ до БАГІ зіграло позитивну роль для економіки країни, відразу після цього в країні спостерігалося різке збільшення кількості іноземних інвестицій із західних країн.

Зброєні сили:

З моменту набуття незалежності збройні сили Пакистану брали участь у 4 війнах із сусідньою Індією та в прикордонному конфлікті з Афганістаном. Пакистанські дивізії та бригади були присутніми у деяких арабських країнах під час арабо-ізраїльських війн, а також брали участь у збройних діях на боці коаліції в першій війні у Перській затоці[3]. Нині тривають бої проти талібів на північному заході Пакистану. В цьому регіоні проводились крупні військові операції, такі як Взяття Вани і Наступ в Оракзаї.

Окрім конфліктів, збройні сили Пакистану беруть активну участь у місіях ООН та відіграли важливу роль у порятунку американських солдат із Могадишо 1993 року.

Камерун(Христич Наталія)

Модель Портера

Загальна інформація

Камерун – держава в Західній Африці, що межує на північному заході з Нігерією, на північному сході з Чадом, на сході з Центральноафриканською Республікою, на півдні з Республікою Конго, Габоном і Екваторіальною Гвінеєю. з заходу омивається Атлантичним океаном – затокою Біафра (східною частиною Гвінейської затоки).

Модель Портера

Модель Портера (модель п'яти сил конкуренції) – методика для аналізу галузей і вироблення стратегії бізнесу, розроблена Майклом Портером. П'ять сил Портера включають в себе: аналіз загрози появи продуктів-замінників; аналіз загрози появи нових гравців; аналіз ринкової влади постачальників; аналіз ринкової влади споживачів; аналіз рівня конкурентної боротьби.

1.Факторні умови:

1.1 Людські ресурси:

Чисельність населення складає 22,818,632 людей. Чисельність жінок більша: 11,129,363 жінок, що представляють 50,01% від загального числа населення, в порівнянні з 11,124,596 або 49,99% чоловіків. Середня густота населення – 33,1 осіб на 1 кв. км. Народжуваність – 35,08 на 1000 осіб, смертність – 15,34 на 1000 ос. Дитяча смертність – 69,18 на 1000 новонароджених.

• 0-14 років: 40.5 % (чоловіки 4 027381/жінки 3 356219)

• 15-64 года: 56.2 % (чоловіки 5 564570/ жінки 5 505857)

• старші 65 років: 3.3 % (чоловіки 300929/жінки 356335)

Міське населення (48%), крім столиці, зосереджене в Дуала (1,24 млн осіб), Бафусам, Гаруа, Маруа, Фумбан та інш. Камерун – один з найбільших у Тропічній Африці експортерів мігрантів.

Працездатне населення становить 8, 083 мільйони. Працездатне населення по галузях:сільське господарство: 70%,промисловість: 13%, послуги: 17%. Рівень безробіття складає 30 %.

1.2 Освіта:

Система освіти в Камеруні ділиться на первинний (шість років, компульсивний), середня школа (п'ять років), середнє (середня школа, два роки), і третинного (університет). Освіта є обов'язковою у віці 12 років . Початкова освіта була безкоштовно з 2000 року. Однак, сім'ї повинні платити за уніформи і книжкових зборів. Вартість навчання на рівні середньої школи залишається недоступним для багатьох родин.

1.3 Природні ресурси:

Багаті запаси нафти і сприятливі умови для ведення сільського господарства роблять Камерун однією з найзаможніших основними ресурсами країн Африки, розташованих на південь від Сахари. Країна розташована головним чином на плоскогір'ї. Загальна протяжність її берегової лінії становить 320 км. Вздовж узбережжя пролягає низовина. Береги плоскі, вирівняні, місцями виражені, сильно заболочені естуарії. Природними ресурсами є нафта, боксити, залізна руда, гідроенергетика.

1.4 Капітал:

Доходи Камеруну становлять 5,371 мільярдів доларів США, а витрати – 4,319 мільярдів доларів США. Рівень інфляції 4,4 %. ВВП країни складає 32,55 мільярдів доларів США; темп росту ВВП ; 4,1%; ВВП на душу населення : 2300 доларів США; Структура ВВП : сільське господарство 19,5%, промисловість 31%, послуги 49,5%; ВВП (паритет купівельної спроможності ) становить 47,86 мільярдів доларів США.

1.5 Науково-технічний потенціал:

В Камеруні Netsquared Камерун вирішив терміново запустити кампанію по місцевому телебаченню і радіо в чотирьох містах з метою розширити можливості жінок і чоловіків про те, як використовувати мобільні технології та програми для просування світу, зокрема в цей період. Канадський фонд місцевих ініціатив (CFLI) призначений для підтримки малих проектів, запропонованих і реалізованих місцевими організаціями в Камеруні. При наданні фінансування для малих проектів, які пропонують пряму соціальну, економічну, або технічну допомогу місцевому населенню, CFLI сприяє досягненню спільної мети скорочення бідності.

1.6. Інфраструктура

Транспорт — залізничний і автомобільний, морський. Морські порти: Дуала та Крібі. Річковий порт — Гаруа. Головними міжнародними аеропортами Камеруну є ті, що розташовані в Дуале і Яунде. Дуала здійснює більше 50% всіх пасажирських і 70% вантажних перевезень країни. Яунде - другий за значенням аеропорт, на нього припадає набагато більш менший обсяг перевезень. Всі міжнародні та місцеві рейси з 1971 року обслуговує «Камерун Ерлайнз» - національна авіакомпанія, 70% акцій якої належить уряду. Водний транспорт Камеруну являє собою: налагоджене поромне сполучення з островом Біоко (Екваторіальна Гвінея), морські торговельні зв'язки з різними державами світу, особливо з Європою. Головним морським транспортним вузлом є порт Дуала, практично всі морські перевезення здійснюються через нього. Він обслуговує Центральну Африканську республіку і держава Чад. Залізничний транспорт Камеруну має своєрідну особливість - мережа залізниць зв'язує велику частину міст країни, при цьому міжнародне сполучення, представлене цим видом транспорту, відсутня. Північну і південну частину Камеруну з'єднує Транскамерунска залізниця Яунде-Нгаундере протяжністю 623 км.

2. Суміжні та обслуговуючі галузі

Камерун — аграрно-індустріальна країна, що розвивається. Основні галузі промисловості: нафтова та нафтопереробна, деревообробна, алюмінієві та цементні заводи, текстильна, харчова, судноремонт . Частка промисловості у ВВП - 20,1%. Промисловість включає добувну галузь, будівництво і ремесла, становить біля п'ятої частини всього ВВП, але використовує менше число робітників, ніж інші сектори економіки. Станом на кінець ХХ ст. промисловість Камеруну орієнтована на переробку сировини. Діє великий алюмінієвий комбінат «АЛЮКАМ», розташований в Едеа (працює на привізній сировині з Ґвінеї). У країні діють целюлозно-паперова фабрика, хімічна фабрика, що використовує місцеву сировину (каучуковий сік гевеї), завод добрив, шкіряний завод, декілька підприємств легкої і харчової промисловості, завод по виробництву будматеріалів, нафтопереробний завод в Лімбе. Виробництво деревини майже повністю орієнтоване на експорт. Щорічно виробляють бл. 2 млн м³ деревини, переважно цінних порід. У самому Камеруні ліс використовується в основному як паливо (невелика частка деревини використовується в місцевому будівництві). З відкриттям нафтових родовищ закупівлі палива за кордоном були припинені.

3. Політика держави

Камерун - це республіка. Конституція держави була прийнята в 1972 році. Главою держави є президент, який також виконує функції верховного головнокомандуючого збройними силами Камеруну. Президента обирають на загальному голосуванні громадян країни строком на сім років. Він не може займати більше двох термінів. Виконавчу владу здійснює прем'єр-міністр і уряд. Законодавчу владу здійснює Національні збори, які складається з 180 членів. Згідно з поправками до конституції, в країні має бути Сенат, але він досі не сформований. Понад півстоліття правлячою партією в країні є «демократичний рух камерунського народу», яка має 140 місць у Національних зборах. В області внутрішньої політики правлячі кола Камеруну виступають за зміцнення єдності камерунської нації і розвиток країни на основі «планованого лібералізму» в економіці, к-рий певною мірою сприяє розвитку національного підприємництва. На міжнародній арені уряд проводить політику неприєднання, засуджує колоніалізм і расизм, виступає за розвиток відносин з усіма країнами, переважно орієнтуючись на зв'язки із західними державами.

4. Умови внутрішнього попиту

Основними культурами щодо споживання є: кокоси, банани, кава, како, чай,зернові культури, олія, авокадо, арахіс, ямс, таро, квасоля, риба. Ринок насичений продуктами сільського господарства, тому жителі готові купувати продукцію, яка є за нижчою ціною та достатньою якістю. Сім'ї витрачають приблизно третину свого доходу на продукти харчування, в основному на банани, маніока, кукурудза, просо, і невеликих кількостей м'яса.

5. Структура і стратегія фірми внутрішньо - галузевої конкуренції

Основні галузі промисловості: нафтова та нафтопереробна, деревообробна, алюмінієві та цементні заводи, текстильна. Провідною галуззю є нафтопереробна та деревообробна промисловість. Однією із важливих галузей також являється сільське господарство (зайнято приблизно 70% населення, воно дає 40% експортних надходжень і 41% ВВП), адже Камерун є аграрно розвинутою країною.

6. Випадок

Камерун експортує значну частину сільськогосподарських продуктів, економіка значною мірою залежить від експорту. Негативними умовами для розвитку економіки можуть бути стихійні лиха, засухи, віруси, Лімнологічних катастрофи ( викид газу з відкритого водоймища), тощо. Вагомим фактором також є те, що Камерун залежний від країн-партнерів. Відмова співпрацювати із країною призведе до занепаду економіки та відсутності основ для розвитку торгівлі.

Отже, за моделлю Портера, можна стверджувати, що Республіка Камерун характерна така стадія, як спонукувана факторами (країна володіє нествореними факторами). Камерун — аграрно-індустріальна країна, що розвивається. На цій стадії країна володіє конкурентоспроможністю галузі промисловості, а також отримує переваги завдяки базисним факторам виробництва. На зовнішні ринки продукція надходить в основному через іноземних посередників. На цій стадії дуже невелике число національних фірм має контакти з кінцевими споживачами. Країна проходить етап розвитку, який допоможе їй покращити своє становище та збільшити ефективність економіки.

ПАРАГВАЙ (КУНИНЕЦЬ РОМАН)

ТИПОЛОГІЯ КРАЇНИ

Парагвай - країна в Південній Америці, межує на північному сході з Бразилією, півдні з Аргентиною, а на заході з Болівією. Столиця країни – Асунсьйон. Офіційна мова – іспанська (державна).

1. За площею: середня країна (406752 км²)

2.За чисельністю населення: невеликі (6,7 млн.осіб)

3.За формою правління: президентська республіка (президент обирається строком на 5 років)

4.За формою державного устрою: унітарний

5.За формою державного режиму: демократична

6.За ідеологічною орієнтацією: клерикальна держава

7.За політичною структурою: багатопартійна

8.За рівнем розвитку науки і техніки: країна з нерозвинутою наукою і технікою

9.За рівнем соціально-економічного розвитку: країна зовнішньо орієнтованого «пристосовницького розвитку» капіталізму.

9.1 Макроекономічні показники:

ВВП – 30,9847 млрд. дол. США за 2014р. (98 місце із 195). ВВП на душу населення - 4728,68 дол. США за 2014р. (108 місце із 193) Річний приріст ВВП на душу населення - 2,97 % (за 2014р.) Ріст ВВП – 4,35 % (за 2014р.) Витрати ВВП – 13,6931 млрд. дол. США (за 2014р.) Накопичення (від ВВП)- 19,74 % (за 2014р.) ВНД - 29,4431 млрд. дол. США (за 2014р.) ВНД на душу населення по ППС -8450 дол. США (за 2014р.) Боргові зобов'язання - 13,4298 млрд. дол. США (за 2013р.) Рахунок руху капіталу (платіжний баланс) – 61,2 млн. дол. США (за 2013р.) Чисті податки на продукти – 2,9585 млрд. дол. США (за 2014р.) Чистий приплив прямих іноземних інвестицій - 346,1 млн. дол. США (за 2013р.) Чистий ОПР (від імпорту товарів і послуг) – 0,89 % (за 2013р.) Чистий ОПР (від ВНД) – 0,48 % (за 2013р.) Чистий ОПР (від валового капіталоутворення) - 2,9 % (за 2013р.) Невикористана заборгованість - 1,2039 млрд. дол. США (за 2013р.) Доходи – 11,435 млрд. дол. США (за 2014р.) Дефлятор валових національних витрат (базовий рік залежно від країни) – 502,27 % (за 2014р.) Податки на дохід, прибуток і приріст капіталу (від загальної суми податків) – 20,85 % (за 2012р.) Інфляція - 5,03 % (за 2014р.) Безробіття - 5,2 % (за 2013р.) Робоча сила – 3,132 млн. люд. (за 2013р.) Митні та інші імпортні мита (від податкових надходжень) – 11,79 % (за 2012р.)

9.2.Рівень життя населення: 6,7832 млн. осіб за 2015 р. (104 місце з 237) - недостатньо високий рівень;

9.3.Структура економіки:

• Промисловість: У країні переважають дрібні промислові підприємства, які займаються головним чином переробкою місцевої сільськогосподарської продукції: деревина, рослинні олії, цигарки, пиво, обробка шкіри. Значна частка також належить до виробництва цукру з цукрової тростини, екстракту кебрачо, рослинного воску і рослинних олій, ефірних масел, олії тунгового горіха, кокосового горіха і масла з нього. • Послуги: туризм, видобуток, обробка. • Сільське господарство: У Парагваї ріллі займають 10% території, постійні пасовища - 39% і лісові угіддя - 35%. У 2012 сільське господарство забезпечувало 26% ВВП країни. Основними джерелами експортних надходжень є доходи від вивозу бавовни і соєвих бобів. Експортуються також рослинні масла, м'ясні продукти, шкури і шкіра. У 2012 в країні налічувалося близько 8 млн. голів великої рогатої худоби. Перш м'ясо було основним продуктом експорту. Торгівля з Бразилією лише частково відшкодовує втрату європейського ринку. Як правило, Парагвай повністю забезпечує себе такими продуктами, як рис, кукурудза, пшениця і соєві боби.

9.4. Структура експорту:

Країна експортує - електроенергію, соєві боби, деревина, бавовна, м'ясо, рослинні олії. Партнери по експорту: Бразилія, Аргентина, ЄС.

9.5. Структура імпорту:

В імпорті переважають - машини і устаткування, споживчі товари, тютюн, нафтопродукти. Партнери по імпорту: Бразилія, США, Аргентина, Уругвай, ЄС, Гонконг.

МОДЕЛЬ ПОРТЕРА

Модель Портера (модель п'яти сил конкуренції) – модель, що представляє собою інструмент для проведення аналізу конкурентних умов що склалися на ринку і дозволяє оцінити, наскільки важливий вплив робить кожна з п'яти сил на досліджуваний об'єкт. Дана модель дозволить визначити, на скільки приваблива досліджувана країна Парагвай.

1.Факторні умови

Одне з головних досягнень держави це побудова найбільшої у світі ГЕС ‘‘Ітайпу’’(побудована і експлуатується спільно з Бразилією),потужність якої - 12,6 млрд. кВт-год. Сумарне виробництво електроенергії - 53,1 млрд. кВт-год - значно перевершує потреби країни, тому її значна частина (47, 4 млрд. кВт-год) експортується в сусідні країни.

Людські ресурси: В даній країні великий резерв кваліфікованих людських ресурсів, легкий доступ до географічних територій наявність наукової та технологічної підтримки, динамічний фінансовий сектор.Постійно оновлюються навички робочої сили завдяки підготовці, отриманої від кількість сільськогосподарських навчальних закладів, що спеціалізуються в нафтовій промисловості.

Освіта. Ця країна була колонією Іспанії і успадкувала іспанську систему освіти. Місцеві жителі говорять іспанською та гуаранською мовою, в Парагваї мова бізнесу вважається іспанська. В Парагваї отримати освіту, можна безкоштовно яка надається урядом та релігійними школами. Система освіти поділяється на такі категорії як: дошкільна, початкова, середня та вища.

Інфраструктура. Протяжність залізниць - 971 км, в т.ч. зі стандартною колією - 441 км, автомобільних доріг - 25901 км, в т.ч. з твердим покриттям - 3067 км. Транспортна інфраструктура розвинена слабо. Велику роль у вантажно і пасажирообігу грає річковий транспорт. Протяжність судноплавних водних шляхів - 3100 км. Головні порти - Асунсьйон, Вильета, Сан-Антоніо і Енкарнасьон. 11 аеропортів, що мають злітно-посадкову смугу з твердим покриттям, в т.ч. 2 міжнародних (у м Асунсьйон і Сьюдад-дель-Есте). У 2001 на 1000 жителів припадало 255,2 фіксованих телефонних ліній і мобільних телефонів. Близько 60 тис. Користувачів Інтернету.

2.Суміжні і обслуговуючі галузі

Дуже важливий сектор економіки Парагваю це первинний сектор, яке включає в себе сировинні матерії, сільське господарство, тваринництво, рибальство і переробку необроблених природних ресурсів. У 2012 році на цей сектор припадало 20,1% ВВП. Основними видами продукції є соєві боби, бавовна, цукровий очерет, кукурудза, пшениця, тютюн, фрукти, овочі, яловичина, свинина, молоко і дерево. Вторинний сектор перетворює сировину в напівфабрикати або готову продукцію, в тому числі, індустрія та енергетична промисловість представлені скляними заводами, фабриками з виготовлення цементу, сталі, пластика і металообробці. У цьому секторі так само дуже важлива сільськогосподарська галузь, представлена заводами з виготовлення цукру, переробки м'яса, виготовленню напоїв, текстильної, деревообробної галуззю промисловості, підприємствами переробними фруктовий сік, різні фабрики по харчовій промисловості, виготовленню рослинних і ефірних масел, виробництву шкіри. Третинний сектор, що включає торгівлю, туризм, транспорт і сферу послуг, значно виріс в останні роки, в 2012 році склав 46,8% ВВП. Нарешті, четвертинний сектор економіки, який включає високоінтелектуальні послуги, такі як дослідження, розробки, інновації та інформаційні послуги, склав 18,8% до ВВП. Важливими чинниками для економічного розвитку стала побудована однонаціональна ГЕС Ітайпу (Itaipú) і Іакірета (Yacyretá), розташована на річці Парана. Перша ГЕС, побудована у співпраці з Бразилією, її встановлена потужність 14тис. МВт, виробнича потужність 90,62 тис. ГВт-год на рік, а друга з Аргентиною, з встановленою потужністю 3,2 тис. МВт і виробничою потужністю 19 тис. ГВт-год., за допомогою ГЕС яке працює останні десятиліття сприяє підвищенню рівня економіки.

3.Політика держави

В лютому 1989 році військовий переворот поклав край правлінню генерала Альфредо Стресснера і істотно змінив напрям парагвайської політики. Переворот очолив генерал Андрес Родрігес, один з найближчих соратників Стресснера, став його наступником. Родрігес був обраний на пост президента в травні того ж року, причому вибори, хоча й вважалися вільними, були організовані таким чином, що давали явну перевагу фактично займаючому цей пост Родрігесу. Тверде прагнення глави держави вести країну до демократії забезпечило йому підтримку широких шарів суспільства, включаючи велику частину опозиційних партій. Протягом чотирьох років його правління демократичні вимоги, що висувалися опозиційними групами, поступово виконувалися, хоча й під контролем "зверху". В серпні 1993 року Родрігес передав свої повноваження Хуану Карлосу Васмоси, який після 39 років влади військових став першою цивільною особою, що зайняв пост президента.

4.Умови внутрішнього попиту

Основні культури які споживають в Парагваї: банани, кава, какао, манго, кокоси, цукор, лимони та апельсини, рис, квасоля, м'ясо, кукурудза, маніока (тапіока), яйце, яловичина, свинина, молока, олія тунгового горіха, кокосового горіха і масла з нього, екстракт кебрачо, рослинний віск і рослинні олії, ефірних масел. Типові напої - кава, чай, фруктові соки, пиво, ром та екзотичні коктейлі. Попит залежить від якості продукції та ціни на неї. На ринку є багато продавців товару, тому споживач готовий купити продукцію, який відповідає до такого критерію: ціна та якість.

5.Структура і стратегія фірми внутрішньо - галузевої конкуренції

Основними галузями є: туризм, обробка цукру, цементна, текстильна промисловість, виробництво напоїв, лісова промисловість, тютюн. Головна сільського господарства культура — бавовна. Країна займає 1-е місце в світі по виробництву тунгового масла. Вирощують також екстракт дерева квебрахо, мате (парагвайський чай), пальмова олія. В країні нараховується 8 мільйонів голів великої рогатої худоби. Парагвай - великий виробник марихуани, яка надходить головним чином в південноамериканські країни.

6.Випадок

У листопаді 2009 року на електростанції «Ітайпу» сталася нещасна ситуація. Через пошкодження грози ліній електропередач, що йдуть від ГЕС, припинилася подача енергії від станції, що викликало відключення інших ділянок енергосистеми Бразилії за «принципом доміно». Відключення електрики торкнулося близько 50 мільйонів жителів Бразилії, а також майже всю територію Парагваю, що одержує електроенергію від станції Ітайпу.

Таким чином, за моделлю Портера, можна сказати, що Парагвай має таку стадію як: стадія спонукуваної інвестиціями. Ця стадія передбачає, що національна конкурентна перевага базується на бажанні і здатності країни та її фірм до активного інвестування. Запекла внутрішня конкуренція в конкурентоспроможних галузях змушує фірми безперервно інвестувати з тим, щоб знижувати витрати, поліпшувати якість продукції, вводити нові моделі та модернізувати процеси. Для інвестиційних стадій характерний швидкий ріст зайнятості, зарплати і факторних витрат. Економіка стає менш вразливою по відношенню до глобальних криз і коливанням курсів валют.

МОДЕЛЬ СОЛОУ

Модель Солоу - це неокласична модель економічного зростання, дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва – праця, капітал, технологічні зміни – впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані. Важливою складовою для цієї моделі є динаміка приросту населення.

Чисельність населення — 6,7832 млн. осіб за 2015 р. Річний приріст — 2,7 % (фертильність — 2,16 народжень на жінку) Середня тривалість життя — 71,4 роки у чоловіків, 73,2 років у жінок(за 2013р.) Середня тривалість життя - 72,27 років (за 2013р.) Міське населення — 63 % (за 2013р.) Грамотність — 94 % (оцінка 2013 року). Зараженість вірусом імунодефіциту — 0,65 % (оцінка 2013 року) Етно-расовий склад — метиси 95 %, інші 5 % (в офіційній статистиці Парагваю етнічна чи расова належність не враховується). Вікова структура —0-14 років – 34,5%, 15-50 років -55% , 50-більше -10,5 %. Темпи росту населення — 1,8% (станом на 2010 рік, та 66 місце із 230) Співвідношення статей: при народженні — 1,01 хлопчик / 1,05 дівчинка Економічний прогрес: В середньому, економіка країни впродовж останніх років демонструє стійке економічне зростання за допомогою найбільшої в світі ГЕС Ітайпу з виробленням електрики. ВВП на душу населення в Парагваї становило 4728,68 дол. США за 2014 рік., що є досить високий показник за мірками Латинської Америки.

Отже, про характеризувавши Парагвай за моделю Солоу, можна спостерігати, як основні фактори виробництва впливають на динаміку обсягу виробництва. Зростаючий приріст населення знижує ВВП на душу населення; продуктивність сили зростає, яка перекриває приріст населення. Причинами цієї ситуації є те, що населення є економічно активним та "молодим", присутня мала кількість людей пенсійного віку, відсутнє навантаження на пенсійний фонд, великий приріст населення створює високий ефект праці.

МОДЕЛЬ БОГДАНА ГАВРИЛИШИНА

Модель Гаврилишина здійснюється за такими чинниками: соціальні, економічні, політичні.

1.група - Соціальні:

Прагнення (релігія): Офіційною релігією в Парагваї є католицизм. Близько 90% віруючих католики, а 10% - протестанти (меноніти). Деякі католицькі організації, у тому числі семінарії, частково субсидуються державою.

Охорона здоров’я: Витрати на охорону здоров'я склали 6% від державного бюджету за 2012 рік. Однією з основних проблем охорони здоров'я країни є відсутність у сільській місцевості необхідної кількості медичних центрів. Іншою проблемою є нестача висококваліфікованих фахівців. Вагітні жінки, які отримують медичне обслуговування - 96,3 % (за 2013р.) Народжуваність, загальний коефіцієнт (на 1000 чоловік) - 23,73 % (за 2013р.) Смертність, загальний коефіцієнт (на 1000 чоловік) – 5,71 % (за 2013р.) Середня тривалість життя - 72,27 років (за 2013р.) Середня тривалість життя чоловіків – 71,4 років (за 2013р.) Середня тривалість життя жінок – 73,2 років (за 2013р.)

Робота: Частка економічно активного населення в Парагваї становить приблизно третину його загальної чисельності. З цієї кількості, за даними 2013 року, 38% було зайнято в сільському господарстві, 20% - у промисловості та будівництві, 25% - у торгівлі та сфері послуг, 4% працювали на транспорті, в системі зв'язку і комунальному господарстві. Кількість безробітних становила 5,2%.

Освіта: У 2012 році кожен десятий парагваєць старше 15 років був неписьменним. Хоча теоретично в країні існує обов'язкове шестирічне навчання, у віддалених сільських районах часто немає шкіл. За даними 2012 року, в Парагваї 16% населення неграмотно. Початкові школи 3 типів: нижчі (3-річні), середні (5-річні) і вищі (6-річні). Середня загальноосвітня школа має молодший і старший рівні по 3 роки кожна. Професійно-технічні учбові заклади працюють на базі 4—6 років початкової школи або 1-го рівня середньої школи. Термін вчення від 2 до 6 років. Вчителів початкових шкіл готують 3-річні педагогічні училища, вчителів для 1-го рівня середньої школи — 2-річні педагогічні інститути. Є 2 університети: Національний університет Асунсьйона (заснований в 1890році) і католицький університет «Нуестра Сеньйора де ла Асунсьйон» (заснований в 1960році). В столиці знаходяться: Національна бібліотека, Національний музей витончених мистецтв і пам'ятників старизни, Музей природної історії і етнографії і ін.

2.група – Економічні:

Ресурси: Потужні ГЕС на р. Парана: «Ітайпу» (7,4 млн кВт), на кордоні з Бразилією та «Корпус Посадос» (4,7 млн кВт), на кордоні з Аргентиною. Основною галуззю промисловості є туризм. Щорічно в Парагваї буває 147 тис. туристів, що дає 197 млн. доларів прибутку. У списку ЮНЕСКО є єзуїтська місія Ла-Сантисіма-Тринідад-де-Парана і Таваранке. Парагвай багатий мінеральними ресурсами, гірничодобувна промисловість розвинена слабо, а гідроенергетичний потенціал є дуже багатим.

Інвестиції: Залученню іноземних інвестицій сприяють закріплені в законодавстві податкові пільги. Спробам уряду знизити дефіцит державного бюджету (2,6% ВВП) за рахунок приватизації (зокрема, енергетичного і телекомунікаційного секторів) перешкоджають масові протести трудящих. Через опір з боку профспілок пробуксовує і податкова реформа (збирання податків становить менше 1/3). У цих умовах курс національної валюти протягом 2010 знизився більш ніж на 30% та валютні резерви. Прямі іноземні інвестиції, чисті (платіжний баланс) - -382,4 млн. дол. США (за 2013р.)

ВВП на душу населення: Співідношення капіталу на вироблену продукцію характеризується високими показниками, а також має тенденцію до зростання, що свідчить про інтенсивний розвиток економіки та нагромадження капіталу. ВВП на душу населення - 4728,68 дол. США за 2014р. (108 місце із 193) 2013 рік –4469,25 дол. США, 2012 рік –3855,57 дол. США, 2011 рік–3988,02 дол. США, 2010 рік – 3228,33 дол. США.

3.група – Політичні:

Характер влади: За конституцією 1992 року, в країні є три гілки влади: виконавча, законодавча і судова. Виконавча влада належить президенту, який обирається прямими виборами на п'ятирічний термін і не може переобиратися на наступний, і уряду. Разом з президентом обирається віце-президент. Президент є головнокомандуючим збройними силами, призначає кабінет міністрів і керівників цивільної адміністрації; в його обов'язки входить також складання щорічного державного бюджету. Хоча конституцією 1992 року розширила повноваження законодавчої та судової гілок влади, за президентом зберігається значна влада, чому сприяють давні традиції президентського правління в Парагваї. Законодавча влада належить Конгресу, що складається з Сенату з 45 членами і Палати депутатів чисельністю 80 чоловік. Законодавці обираються на той же п'ятирічний термін, що і президент, на основі пропорційного представництва. Сенатори обираються за загальнонаціональними партійними списками, а члени Палати депутатів - від департаментів і столичного округу. Кожен департамент може обрати щонайменше одного депутата. Додаткові місця в палаті розподіляються відповідно до числом зареєстрованих виборців. Конгрес має право виступати із законодавчою ініціативою і долати президентське вето. Сенат повинен затверджувати призначення всіх керівників Верховного суду, збройних сил, національної поліції і центрального банку. Будь-яке втручання виконавчої влади у діяльність органів місцевого самоврядування повинно отримувати схвалення Палати депутатів.

Озброєні сили: У 2010 чисельність армії Парагваю складала 17,5 тис. Чоловік; крім того, 4000 осіб служило на річкової флотилії, що входила до складу збройних сил, і 1500 - у військово-повітряних силах. Військові витрати Парагваю досі високі, складаючи 13,5% державного бюджету. Збройні сили Парагваю (ісп. Fuerzas Armadas de Paraguay) - сукупність військ Республіки Парагвай, призначена для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави. Складаються з трьох родів військ: -сухопутні війська; -військово-морські сили; -військово-повітряні сили. Військовий бюджет - 41 млн. дол.; Регулярні збройні сили - 18,6 тис. чол.; Резерв - 164,5 тис. чол.; Воєнізовані формування (спеціальна поліцейська служба) - 14,8 тис. чол.; Комплектування здійснюється за призовом; Термін служби: СВ і ВПС - 12 міс, ВМС – 24; Мобілізаційні ресурси 1,3 млн. чол.; Придатних до військової служби 949 тис.

Шрі-Ланка (Довжинський Ярослав)

Показники ефективності національної економіки Шрі-Ланки згідно моделі Б. Гаврилишина

1. Соціальні

Прагнення (релігія: Релігії на Шрі-Ланці відрізняються великою розмаїтістю. Згідно з даними перепису 2001 року, що торкнулася лише 18 з 25 округів країни, 76,7% населення складають буддисти тхеравади, 7,8% - індуїсти, 8,5% - мусульмани, 6,1% - християни-католики і 0,9% - представники інших віросповідань. Шрі-Ланка визначена як третій у списку найбільш релігійних країн у світі до 2008 року, так як згідно з опитуваннями Інституту Геллапа 99% населення країни відповіли, що релігія становить важливу частину їх повсякденному житті. Буддизм Індуизм Християнство Іслам

Розподіл чотирьох головних релігій в Шрі-Ланці. Відсотки вказані згідно з даними перепису 2001 року. Освіта: Урядом була введена реформа, за якою кожен житель зобов'язаний отримати початкову дев'ятирічне навчання. Діти йдуть у перший клас, починаючи з п'ятирічного віку. За статистикою близько 92% населення закінчили школу, це дає право Шрі-Ланці називати свою систему кращою в Азії. За рівнем освіти (письменність населення сягає 95%) Шрі-Ланка посідає провідне місце в Азії. В країні впроваджено обов’язкову й безкоштовну освіту для дітей віком до 15 років. Мережа ВНЗ охоплює кілька університетів у Коломбо, Канді, Шрі-Джаяварденапура-Котте, Джаф- ні тощо. Навчання в основному проводиться англійською мовою. Як правило, викладачі - іноземці, що є гарантією хорошої якості освіти. Студентам бажаючим повчитися в Шрі-Ланці, надається на вибір одинадцятій університетів, більшість з яких - безкоштовні. Кращими з них вважаються: університет Коломбо, Пераденію, Келані, Джафна, Моратува та інші. Крім цього, в Шрі-Ланці є два вищих навчальних заклади, які перебувають під опікою Міністерства освіти. Це Буддасравака Бхікшу та буддистських-палійскій університет. Шрі-Ланка є двомовною країною. Рівень грамотності населення Шрі-Ланки - 90% (серед чоловіків 93%, серед жінок - 87%).

На 1000 ланкійок доводиться лише 967 ланкійців. При цьому 10 ланкійок народжують в середньому 19 малюків.

Безробіття: Рівень безробіття становить 11% населення (в основному молодь до 25 років). Негативним фактором залишається стрімке зростання цін. Вживаються урядом заходи щодо створення нових робочих місць і програми по боротьбі з бідністю дозволяють трохи знизити гостроту соціальних проблем. Розміщення населення: Найбільша густота населення на острові спостерігається у вологій зоні на південно-західному узбережжі (понад 700 осіб/км2) і у внутрішніх районах Центрального масиву (270 осіб/км2). Суха зона країни обжита відносно слабо. Шрі-Ланка — слабоурбанізована країна: у селах зосереджено понад 70% усіх жителів, у містах — більше 20%, решта населення мешкає на плантаціях і в маєтках. Великими містами Шрі-Ланки є Коломбо (понад2 млн. осіб) і Дехівала-Маунт-Лавінія (175 тис.).

Трудові ресурси: Загальна кількість працездатного населення країни у 2004 р. становила 7,26 млн. осіб. Понад 40% працюючих зайнято у сільському і лісному господарстві та рибальстві, 17% — у промисловості.

Продовжуються позитивні тенденції в соціальній сфері: зниження безробіття – 4,2 % (проти 4,9 % у 2010 р.), рівня бідності 8,9 % (проти 15,2 % у 2006–2007 рр.). Однак зафіксоване незначне зростання інфляції –– 6,9 %, (проти 6,2 % у 2010 р.), збільшення торгівельного дефіциту до 6,8 млрд. $ у 2011 р. проти 5,2 млрд. $ у 2010 р За рівнем життя населення Шрі-Ланка посідає 89 місце у світі.

За даними на липень 2003 року, у Шрі-Ланці проживало 19 742 439 осіб. За чисельністю населення країна займає 51 місце в світі. Щільність населення складає 300,9 осіб на 1 кв. км.

За даними Організації Об'єднаних Націй, у 2025 році чисельність населення Шрі-Ланки становитиме 23 547 тисяч осіб, а до 2050 року - 25 923 тисяч осіб. Нині 22% населення мешкає у містах і 78% у сільській місцевості.

Станом на 2003 рік на 1000 ланкійців доводилося 16,12 новонароджених, а померлих - 6,46. 135 з кожних 100 тисяч ланкійців емігрували з країни. 2003 року річний приріст населення Шрі-Ланки склав 0,83 відсотки.

Вікова структура населення Шрі-Ланки виглядає наступним чином:

• до 14 років - 25,2% (з них 2 543 тис. чоловічої статі і 2 431 тис. жіночої); • від 15 до 64 років - 67,9% (з них 6 518 тис. чоловічої статі і 6 890 тис. жіночої); • понад 65 років - 6,9% (з них 642 тис. чоловічої статі і 718 тис. жіночої).

Середній вік населення Шрі-Ланки складає 28,7 років. При цьому середній вік ланкійських чоловіків 27,7 років, а жінок - 29,7. Середня тривалість життя у Шрі-Ланці складає 72,6 роки. При цьому середня тривалість ланкійських чоловіків - 70,1 роки, а жінок - 75,3 роки. Взаємовідносини:Після отримання незалежності від Великобританії в 1948 році в політичному житті Шрі-Ланки домінували сингали. У той же час відбувалася дискримінація тамільської меншини. Зростання напруженості між двома етнічними групами призвело в 1977 до кровопролитних безладів. З 1976 року існувало угруповання «Тигри визволення Таміл-Ілама» (ТВТІ), яке виступало за створення незалежної держави Таміла. Кілька слів про становище ланкійських жінок. Здавна роль жінок у Шрі-Ланці, як і в більшості азіатських країн, обмежена домашнім господарством. Жінки беруть участь також в аграрному виробництві, виконуючи менш важкі роботи. У період незалежності для жінок розширилися можливості для відвідування школи, навчання в університетах і придбання професії. Усі частіше жінки змагаються за вакансії з чоловіками, одержуючи рівну з ними оплату за працю в державному апараті. Багато з них мігрували в країни Середнього Сходу, де наймаються як прислуга. Жінки складають основний контингент зайнятих на текстильних підприємствах у зонах вільної торгівлі в самій Шрі-Ланці. Шрі-ланкійське суспільство, безумовно, зберігає багато рис так званого традиційного суспільства з усіма його плюсами і мінусами. Досить сказати, що мого питання про дошлюбні відносинах навіть відразу не зрозуміли. Не прийнято, соромно, як можна. Хоча в гірських районах країни існувало більшу різноманітність форм шлюбних відносин. Шлюби міцні, хоча зрідка бувають і розводи. Наречена приносить в будинок жениха придане, в залежності від стану своєї сім'ї. Жінок трохи більше, ніж чоловіків, шлюби відбуваються або через кохання (рідше), або за домовленістю батьків. Раса, каста, гороскопи, фінанси - все має значення. Особливо важливі гороскопи - без них взагалі нічого не трапляється. Дітей у містах припадає в середньому по двоє на сім'ю, в селах більше. Літні батьки, крім пенсії від держави (якщо вони працювали на держслужбі, інші не отримують), користуються підтримкою дорослих працюючих дітей. При цьому середня зарплата в містах - близько 200 доларів на місяць. Роль жінки в сім'ї велика. За традицією вона «сидить» вдома, хоча чомусь жінки зустрічаються майже на всіх роботах. Це знову «спадщина англійців». Жінки є і серед парламентаріїв (тричі прем'єр-міністр, при якій країна була прийнята в ООН - жінка), і навіть була жінка-президент. Але при цьому працюють ланкійські жінки в національному одязі - сарі, це і є їх офіційний дрес-код. Міські чоловіки в більшості своїй одягнені у штани, але зустрічаються і чоловіки в саронгах. Система охорони здоров'я: Шрі-Ланка вважається досить високорозвиненою, якщо порівнювати її з охороною здоров'я всіх інших азіатських країн. За більшістю показників (оснащенню лікарень обладнанням, фахівцями, медикаментами тощо) рівень наданої медичної допомоги країни поступається лише Сінгапуру та Японії. Так середня тривалість життя в Шрі-Ланці на сьогоднішній день досить висока для країн Азії і тим більше для країни з низьким рівнем доходу - для жінок вона складається 76 років, а для чоловіків - 72 роки.

ЇЖА

Кухня Шрі-Ланки багато в чому нагадує південноіндійських. В основі харчування - рис і каррі. Причому під каррі маються на увазі страви з риби, м'яса, морепродуктів, птиці, овочів, бобових і фруктів, приправлені власне порошком карі в суміші з іншими спеціями. Кухня досить гостра, тому варто поцікавитися щодо складу страви, перш ніж його замовити. У готелях страви зазвичай маркують: червоний перчик вкаже на гостре страву, перекреслений перчик - на негостре. На шведському столі, як правило, гострі страви каррі ставлять окремо в глиняних горщиках. Багато страви містять кокос в різному вигляді: стружка, сік, масло. Характерним компонентом ланкійської кухні є умбалакада - подрібнена в порошок суха рибка. Поширені блюда з рисового борошна: локшина «стринг хопперс», млинці «аппа», суміш з рисового борошна, тертого кокоса і води «піту», прісні коржі «роти». Розкішний вибір дарів моря: риби, креветок, лангустів, крабів, кальмарів. Особлива увага приділяється соусів. Традиційний десерт - сир з молока буйволиць з пальмовим медом. Неймовірно різноманітний вибір тропічних фруктів: авокадо, манго, лічі, мангостін, рамбутан, лонган, папайя, апельсини, кокоси, дуріан, джекфрут, ананас. Популярні алкогольні напої - «арак» (кокосова самогонка), пиво, ром місцевого виробництва. Спиртне можна купити в супермаркетах будь-яких великих міст або у маленьких магазинчиках вздовж основних доріг.

2. Економічні

Ресурси: Основними корисними копалинами Шрі-Ланки є графіт (запаси до 20 млн. т), фосфорити, слюда, дорогоцінне і напівдорогоцінне каміння (сапфір, рубін, аквамарин, топаз), кварцовий пісок. Рослинні і тваринні ресурси. Ліси країни займають 40% її території (2,9 млн. га). Рослинність Шрі-Ланки представлена густими джунглями на південному заході, лісами — на схилах гір, у прибережних районах — манграми і пальмами. Деревостій утворюють пальми, червоне дерево, каучуконоси. У країні поширені орхідеї, акації, кипариси, евкаліпти. На острові водяться гепарди, леопарди, слони, мавпи кількох видів. Чимало є птахів і комах. Рекреаційні ресурси. На острові є 56 охоронних територій, у т.ч. два біосферні заповідники. Вони займають 796 тис. га (12% площі країни) — рекордний показник для країн Південної Азії. Відомим є колишній королівський ботанічний сад у Пераденії поблизу Канді, заснований ще у XIV ст., який вважається кращим садом тропічної флори у світі (зокрема, орхідей — понад 1000 видів). У містечку Пін- навіла знаходиться відомий слонячий розплідник. Наснага до праці: Партія свободи була утворена в 1951 році. Її очолив лідер нижньої палати парламенту Соломон Бандаранаїке. Партія виступала за проголошення республіки, виведення англійських військ з території острова і розвиток відносин з соціалістичними країнами. Партія користувалася підтримкою буддійського духовенства. У 1956 році ПС здобула перемогу на парламентських виборах, а Бандаранаїке став главою уряду. Сингальська націоналізм керівництва ПС викликав невдоволення тамільської громади, що призвело до політичної кризи. У 1959 році Бандаранаїке був убитий - уряд очолила його дружина Сірімаво Бандаранаїке (перша в світі жінка прем'єр-міністр). Подальша політична життя країни визначалася суперництвом двох основних партій - ПС і Об'єднаної національної партії. У період громадянської війни 80-х рр. партія перебувала в опозиції до ОНП. У 1994 році ПС повернулася до влади - президентом стала Чандрика Кумаратунга. При її підтримку у 2005 році президентом був обраний лідер ПС Махінда Раджапаксе. Йому вдалося стабілізувати ситуацію в країні, ліквідувати наслідки цунамі і одержати військову перемогу над ТЗТІ. Партія Свободи очолює Народний Альянс (коаліцію з сингальську лівоцентристськими партіями, мусульманськими організаціями та КПШЛ). Опозиція звинувачує президента та лідерів ПС в обмеженні демократичних свобод. Махінда Раджапаксе , народився 18 листопада 1945, Віракетія, Шрі-Ланка) — президент Шрі-Ланки з 2005 до 2015, у 2004 — 2005 роках — прем'єр-міністр. Один з лідерів партії свободи Шрі-Ланки, що входить до Народний альянсу. Соломон Бандаранаїке (8 січня 1899 - 26 вересня 1959) - прем'єр-міністр Цейлону (нині Шрі-Ланка) з 1956 по 1959 рік. У зовнішній політиці Бандаранаїке керувався принципами неприєднання до блоків США і СРСР, у внутрішній політиками - буддійської-сингальським націоналізмом, позбавивши англійську і тамільська мови статусу державних. Незабаром він пішов на компроміс і дозволив тамільців використовувати свою мову в сфері комерції. Це викликало гнів етнічних сингальців. Накопичені на кінець 2005 року інвестиції - 2,4 млрд. дол. Шрі-Ланка зацікавлена у залученні іноземних інвестицій для стимулювання зростання експорту та ефективної боротьби з бідністю. Для цього необхідно спростити механізми допуску іноземного капіталу в країну, заявив міністр фінансів Шрі Ланки Рави Карунанаяке. Виступаючи з промовою на 18-й Азіатській інвестиційній конференції, що відбулася в Гонконгу минулого тижня, міністр Шрі Ланки сказав, що уряд країни має намір переглянути правила, що регулюють надходження інвестицій, для залучення зарубіжних фінансових потоків, і також буде продовжувати встановлювати і розвивати торговельні відносини з іншими країнами. Шрі-Ланка вже підписала угоди про вільну торгівлю з Індією та Пакистаном, і зараз знаходиться у процесі завершення підписання аналогічного договору з Китаєм. ВВП - $96,527 мільярдів; На душу населення - $4,768; У світовій економіці Шрі-Ланка традиційно асоціювалася з виробництвом чаю, натурального каучуку, кориці; видобутком коштовних каменів (Ратнапура). В наш час країна займає лише 4-е місце у світі по виробництву чаю, поступаючись Індії, КНР і Туреччині. Експорт: чай, гума, кокоси, графіт, сапфіри, рубіни, інші дорогоцінні камені.

3. Політичні

Державний устрій - унітарна республіка. Глава держави - президент. Глава уряду - прем'єр-міністр. Вищий законодавчий орган - однопалатний парламент - Національна державна асамблея. Сприйняття влади (явка на вибори – 84,2%). Тривале насильство і політична напруженість в результаті тривалої громадянської війни між урядом і рухом "Тигри звільнення Таміл Ілама" (LTTE) перешкоджають діяльності правозахисників в Шрі-Ланці. Свобода слова, свобода зборів і свобода об'єднань обмежені. Правозахисні організації та журналісти піддаються нападкам. Оскільки народ Шрі-Ланки, вільно висловивши і передавши в шостий день спадної місяця в місяць аді нікім в рік 2 521-й буддійської ери (що відповідає вівторка 21Липень 1977) обраним цього дня представникам повноваження з підготовки,прийняттю і введенню в дію нової республіканської Конституції Демократичної Соціалістичної Республіки, і урочисто підтверджуючи передачею цих повноважень довіру до зазначених представникам, обраним значною більшістю голосів для перетворення Шрі-Ланки в Демократичну Соціалістичну Республіку, і стверджуючи непорушні республіканські принципи представницької демократії, і визнаючи за всіма народами свободу, рівність, справедливість, дотримання основних прав і свобод та незалежність судової влади як невід'ємне спадщина, яке гарантуватиме гідність і благополуччя наступних поколінь народу Шрі-Ланки і всіх народів світу, і прагнучи розділити з цими поколіннями зусилля по творенню і збереженню справедливого і вільного суспільства, ми, вільно обрані представники народу Шрі-Ланки, діючи в рамках зазначених повноважень, смиренно визнаючи свої зобов'язання перед народом і з вдячністю згадуючи його героїчну і невпинну боротьбу за повернення і збереження належних йому прав і привілеїв з метою забезпечити гідність і свободу людини, встановити справедливий соціальний, економічний і культурний порядок, відновити єдність країни і домогтися згоди з іншими народами.» - уривок з Конституції.

Демократична Республіка Конго (Катондо Абігаель)

Типологія країни

1. За площею: велика 2 344 858 км² (11-е)

2. За чисельністю населення:велика (63,655,000 люд.) – 20 місце з 237;

3. За формою правління: республіка (президентська);

5. За ідеологічною орієнтацією: плюралістична (католицизм);

6. За формою державного режиму: представницька демократія;

7. За політичною структурою:багатопартійна (полі партійна);

Індекс економіки знань: 15.06(31місце з 146); Рейтинг за інноваціями: 58.3 ( 51 місце з 143); Рейтинг за рівнем науково-дослідницької активності: 27.4 (97 місце з 195); Рейтинг за рівнем розвитку інформаціно-комунікаційних технологій: 17.8 (61місце з 166);

8.За рівнем соціально-економічного розвитку: невелика країни залежного плантаційного господарства

8.1.Макроекономічні показники:

ВВП : 46,491 млрд. ( 78 місце з 177); ВВП на душу населення: 774 $ (174 місце з 177); ВНД : 7.094 більіон $ ( 116 місце з 168); ВНД на душу населення: 119 $ (181 місце з 195); Дохід: 10, 11 млрд. $ (85 місце з 223); Витрати : 11, 7 млрд. $ (83 місце з 188); Інфляція (споживчі ціни) : 4,8 % (131 місце з 225); Державний борг: 41,5% від ВВП (25, 382 млрд. $)(82 місце з 149); Робоча сила: 4,996 млн. люд. (81місце з 233); Рівень безробіття: 20 % (22 місце з 122); Рейтинг валового внутрішнього продукту 32 691 (95 місце з 192 Рейтинг валового національного доходу 740 (185 місце з 186) Рейтинг економічної свободи 85.7 (168 місце з 178) Рейтинг ведення бізнесу 189 (184 місце з 189) Рейтинг залучення прямих іноземних інвестицій 1 697 585 831 (74 місце з 196 Рейтинг споживання електроенергії 95.155 (129 місце з 135) Рейтинг продовольчої безпеки 24.8 (109 місце з 109)

Населення, яке живе за межею бідності : 34,4 % (12 місце з 48); Рейтинг економічної свободи : 61.0 (86 місце з 178); Рейтинг глобальної конкурентоспроможності : 3.86 (98 місце з 140); Рейтинг ведення бізнесу: 93 місце з 189; Рейтинг захисту прав власності: 4.6 (88 місце з 122); Рейтинг залучення у міжнародну торгівлю: 3.9 (9 місце з 138); Рейтинг за рівнем прямих іноземних інвестицій : 1 599 700 000 (77 місце з 196); Рейтинг використання електроенергії: 1442.182 кВт на годину/люд(87 місце з 135); Рейтинг за рівнем продовольчої безпеки: 54.5 (55 місце з 109).

8.2.Рівень життя населення: 5.630 (79 місце з 111) – недостатньо високий рівень;

2. ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК

держава в центральній Африці, межує на північному-заході з Конго, на півночі з Центрально-Африканською Республікою і Південним Суданом; на сході з Угандою, Руандою, Бурунді і Танзанією; на півдні з Замбією; на південному-заході з Анголою і коридором через ангольську територію по ріці Конго до її гирла з Атлантичним океаном. Рейтинг якості державного управління 7.58 2.37 1.44 9.57 2.84 5.74 Рейтинг демократії 1.92 Авторитарный режим (159 місце з 167) Рейтинг слабкості 109 (7 5 місце з 178) Рейтинг миролюбності 3.085 (152 місце з 165) Рейтинг тероризму 6.487 (19 місце з 124) Рейтинг свободи преси 79 (172 місце з 1990 Рейтинг сприйняття корупції 21 (54 місце з 174)

8.3.Структура економіки:

Промисловість:За даними ВВП — $ 6,1 млрд. Темп зростання ВВП — 3 %. ВВП на душу населення — $127. Імпорт (машини, транспортні засоби, продовольство, продукція текстильної і хімічної промисловості, метал і вироби з металу) — $ 1,5 млрд (г.ч. ПАР — 25 %; Бельгія — 14,0 %; Нігерія — 6,8 %; Кенія — 4,8 %). Експорт (мінеральна сировина — кобальт, алмази, цинк і каситерит — бл. 80 % експорту, крім того — кава, продукти олійної пальми, каучук і деревина) — $ 2 млрд (г.ч. Бельгія — 51,9 %; США — 13,17 %; ПАР — 9,4 %; Фінляндія — 3,7 %). 8.4. Структура експорту: країна експортує в вагатох країн світу. На експорт йдуть: на південь зустрічається на північ послідовно: алмазні господарства Касаі (Мбужі-Майї, Чікапа) і деякі родовища міді (Chiniama, Lubi); мідь дуга південній провінції Шаба, також багаті кобальтом та урану з гірських центрів Kolwezi (Cu-Co), Ликаси (Cu), Камбове (Cu-Co) Шінколобве (U) і Лубумбаши (Cu), не нехтуючи шахту Кіпуші управляється для цинку, міді і германію. Проте в Шаба, послідовно перетинає підійшовши з півночі на олово граніту Мітваба і Маноно олова пегматитів. У провінції Ківу, маніем охоплює область особливо багата родовищ олова (Kalima), часто супроводжується колумбіту-танталіту. Пегматитова з берил, колумбіт та урану Kobokobo також знаходиться і золоті розсипи Mobale. На північ від провінції Ківу флеш карбонатитами Lueshe багатий пірохлор і на кордоні з Руандою, регіон Вулкани містить лави, в якій були виявлені кілька нових силікати. Структура імпорту: імпортує продукти харчування, нафту, бавовну, тканини, машини, устаткування, хімічні товари, фармацевтичні препарати. 8.5. Продуктивність праці:продуктивність праці як найважливіший показник ефективності функціонування ринку праці та національної економіки загалом безпосередньо пов’язана із заробітною платою. Заробітна плата складає 462 дол. Встановлена найнижча з/п 91 євро.

Модель Богдана Гаврилишина

Приблизно 60% працездатного населення зайняте в сільському господарстві, орієнтованому на внутрішній ринок. Основні продовольчі культури — маніока і банани. Експортні культури — цукрова тростина, олійна пальма, дерева кави і какао, тютюн і арахіс — обробляють в основному на плантаціях, що належать європейцям. Більша частина найманих працівників трудиться на державній службі, в лісовій і нафтопереробній промисловості, на плантаціях, де вирощуються експортні культури, і в сфері послуг. Найбільшим джерелом державних прибутків є нафта, родовища якої були розвідані в 1957. Прибутковою статтею експорту є також деревина цінних тропічних порід, головним чином окуме, лімба і акажу.

У 1996 ВВП країни склав бл. 2,12 млрд дол., або 770 дол. в перерахунку на душу населення. Сукупна частка продукції землеробства, скотарства, лісового господарства і рибальства в ВВП становить бл. 15%. Конго відводиться важлива роль торгової і транзитної держави в Центральній Африці. Істотним джерелом прибутків є надання транспортних, торгових і інших послуг. 35% ВВП припадає на частку нафтопереробної промисловості.

Тваринництво обмежене через широке поширення мухи цеце. Більша частина потреб в м'ясі Конго задовольняє за рахунок імпорту з Чаду. Обробляються лише 2% земель, і по мірі зростання чисельності міського населення збільшується імпорт продовольчих товарів. Електроенергія на підприємства і в житлові будинки поступає з ТЕС в Пуент-Нуаре і Браззавілі і ГЕС — в Джуе і Імбулу.

Модель Портера

Модель Портера (модель п'яти сил конкуренції) – модель, що представляє собою інструмент для проведення аналізу конкурентних умов що склалися на ринку і дозволяє оцінити, наскільки важливий вплив робить кожна з п'яти сил на досліджуваний об'єкт. Дана модель дозволить визначити, на скільки приваблива досліджувана країна (Домініканська Республіка).

Ромб Портера

Модель конкурентних сил Ромб.png

1.Факторні умови:

1.1 Людські ресурси: Чисельність населення складає (10 349741 люд.). За показником середньої густоти населення (182 особи на одне 1 кв. км). Народжуваність республіці становить 22,91 на 1000 людей, смертність - 5,32. Середньорічний приріст становить приблизно 1,5 % на рік .Рівень безробіття складає 14,3%, населення поза межею бідності 34,4 %, економічно активнее населення – 4,6 млн. людей.

Вікова структура населення Домініканської Республіки: 0-14 років: 28% (чоловіки 1474170 / жінки 1423573); 15-24 років: 18,5% (чоловіки 974688 / жінки 937103); 25-54 років: 39,3% (чоловіки 2078915 / жінки 1984585); 55-64 років: 7,2% (чоловіки 376175 / жінки 371152); 65 років і старше: 7% (чоловіки 336712 / жінки 392668)

1.2 Освіта: Освіта в Демократична Республіка Конго виходить з бельгії системи освіти і має високий рівень. Отримання освіти, переважно, безкоштовно й надається урядом і релігійними школами. Вся освітня система поділяється на 4 основні категорії: дошкільна, початкова, середня і вища.

1.3 Природні ресурси: Площа країни складає 48 320 км2 . На території Демократична Республіка Конго перебувають вища і нижча точки всієї Вест-Індії. Надра республіки багаті корисними копалинами, але вони майже не використовуються; добуваються лише боксити, а також трохи нафти, золота, міді, гіпсу, солі. Розробка мінеральних багатств знаходиться в руках північноамериканських компаній.

1.4 Капітал: Бюджет Демократична Республіка Конго на 2014 рік становив: доходи –7,014 млрд. дол., видатки – 7,98 млрд. дол., дефіцит – 0,96 млрд. дол.США. Державний борг – 37% ВВП. Інвестиції в основний капітал у 2014 р. – 22 млн. дол.США Прямі іноземні інвестиції в економіку – 5 млрд.дол.США. Переважна більшість інвестицій спрямована у сільське господарство (35%), туристичний сектор (25%), промисловий сектор (20%). Прямі інвестиції Домініканської республіки за кордоном: 1,5 млрд.дол.США. ВВП становить 61,163 млрд. доларів. ВВП душу населення: 5879 доларів. Інфляція (споживчі ціни) : 4,8 %.

1.5 Науково-технічний потенціал: Програма підтримки технологічних інновацій у сільському господарстві (PATCA) була запущена у 2009 році з метою зниження рівня бідності та підвищення ефективності та конкурентоспроможності в секторі сільського господарства Домініканської Республіки. Програма включала в себе три компоненти: підтримку впровадження технологій; безпека харчових продуктів, і технічна допомога для інституційної реформи. Загальна вартість проекту склала $ 61 млн доларів. Основна увага в Домініканській Республіці приділяється технологіям для людей за допомогою цифрових та соціальних ініціатив, а також усвідомлення кіберзлочинності і необхідності безпечної поведінки в Інтернеті.

1.6. Інфраструктура У країні діє 6 міжнародних аеропортів, але внутрішні авіалінії розвинені відносно слабо. Домініканська Республіка має широку дорожню мережу: 12600 км автомобільних доріг (з них половина з асфальтовим покриттям) пов'язують практично всі основні населені пункти. Найбільш економічно важливою і протяжної є автомагістраль La Autopista Duarte. Водний транспорт в Домінікані не розвинений, але для туристів проводять морські прогулянки та екскурсії на яхтах на найближчі острови. Морські перевезення здійснюються поромами.

2. Суміжні та обслуговуючі галузі

Домініканська Республіка має другу за величиною економіку в Карибському морі, її економіка залежить від сільського господарства, торгівлі та послуг і особливо від туризму. Дохід від туризму складає більше $ 1 млрд в рік. Гірничодобувна промисловість є найважливішим джерелом експортного прибутку. 2/3 підприємств обробної промисловості займаються переробкою сільськогосподарської сировини. У країні створено сім вільних промислово-економічних зон, де виробляються швейні вироби, електротовари та взуття.

5. Структура і стратегія фірми внутрішньо - галузевої конкуренції

Основними галузями є туризм, обробка цукру, феронікелю і видобуток золота, текстиль, цемент, тютюн.В даний час сільське господарство є одним з найбільш важливих галузей національної економіки, а цукровий очерет є основним сільськогосподарським продуктом країни.

6. Випадок

Демократична Республіка Конго господарство сильно постраждало в кінці 1990 від посухи в 1996 році і 1997 році, і урагану в 1998 році, але мало ефект був помічений на виробничому секторі. Становище цієї країни може змінитись від надзвичайних ситуацій: урагани, посухи, потопи. Велику роль для економіки Демократична Республіка Конго відіграє сільське господарство, яке керується та залежить від природних умов. Сектор сільського господарства знаходиться в стані стагнації, оскільки фермери і уряди повинні покрити витрати на небезпечних метеорологічних явищ і коливань цін. Це, у свою чергу, призведе до зниження рівня доходів сільського населення, зростання бідності та зниження темпів економічного зростання та конкурентоспроможності.

Отже, за моделлю Портера, можна стверджувати, що Демократична Республіка Конго характерна така стадія, як : стадія спонукувана інвестиціями. На цій стадії національна конкурентна перевага базується на бажанні і здатності країни та її фірм до активного інвестування. Запекла внутрішня конкуренція в конкурентоспроможних галузях змушує фірми безперервно інвестувати з тим, щоб знижувати витрати, поліпшувати якість продукції, вводити нові моделі і модернізувати процеси. Для інвестиційній стадії характерний швидкий ріст зайнятості, зарплати і факторних витрат. Економіка стає менш вразливою по відношенню до глобальних криз і коливанням курсів валют.

Модель Солоу

Модель Солоу - це неокласична модель економічного зростання, дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва – праця, капітал, технологічні зміни – впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані. Важливою складовою для цієї моделі є динаміка приросту населення. Список Світового банку (1980 - 2014 рр.)

Таджикистан (Власюк Дмитро)

Показники ефективності національної економіки Республіки Таджикистан згідно моделі Б. Гаврилишина

1. Соціальні

• Релігія (прагнення)

Переважна більшість населення Таджикистану складають мусульмани (в основному сповідують іслам сунітського толку). У Гірському Бадахшане мається шиїти - исмаільтська релігійна меншина. У Таджикистані зареєстровано 85 немусульманських релігійних об'єднань. Серед них основну частину складають мусульмани і християни (більша частина - православні). Також в країні зареєстровано 4 громади бахаістів, одна зороастрійців і одна іудейська громада. У Таджикистані зареєстрована і діє єдина в Середній Азії політична релігійна партія - Партія ісламського відродження Таджикистану.

Більшість християн в країні - православні. На території Таджикистану діє неменше 6 парафій Душанбинської єпархії Російської православної церкви. Протестанти (10 тис.) представлені п'ятдесятників (4,7 тис.), включаючи корейське рух «СонмінСунбогим»), пресвітеріани з місії «СонмінГрейс» (1,5 тис. ), адвентистами, баптистами, лютеранами та ін..

• Здійснення або реалізація прагнень

Чисельність економічно активного населення (зайняті і офіційно зареєстровані безробітні) за попередньою оцінкою в листопада 2013 року склала 2265,1 тис. осіб, в їх числі 2209,4 тис. осіб (97,5%) зайняті в економіці і 55,7 тис. чоловік мають офіційний статус безробітного, що становить 2,5% економічно- активного населення.Із загального числа зайнятих, у листопаді 2013 року,спискова чисельність працюючих за наймом на підприємствах усіх форм власності, склала 1061,0 тис. осіб, або 48,0%. Облікова чисельність найманої робочої сили в листопаді 2013 року до порівнянніз листопадом 2012 року зросла на 1,1%, а порівняно з жовтнем 2013 року зросла на 0,2%. Чисельність працюючих за наймом в листопада 2013 року в порівнянні з листопадом 2012 року, за видами економічної діяльності реального сектора економіки, знизилась на 1,6% і склала 607,3 тис. осіб, за видами економічної діяльності сектора послуг зросла на 5,1% і склала 453,7 тис. чоловік.

• Взаємовідносини

Таджикистан сильно залежить від грошових переказів, що надходять з Росії. У 2012 році він отримав $ 3.595 млрд доларів переказів від трудових мігрантів, що становить близько 48% ВВП. Близько 1,5 мільйона таджиків працюють за кордоном, в основному в Росії. До 2005 року, на Таджикистану-афганському кордоні перебувало 11,000 прикордонників з Росії. У вересні 2012 року, після декількох місяців переговорів, Росія і Таджикистан досягли угоди щодо того, що Росія буде оплачувати свої бази в Таджикистані і продовжить термін оренди до 20 або 29 років. В основному вони будуть використовуватися для розміщення 9000 російських військовослужбовців з 201-ї мотострілецької дивізії. В результаті даних домовленостей, Росія модернізує чотирьох армійських табори і одну повітряну базу, на яких ці війська перебувають. США одними з перших визнали незалежність Таджикистану 25 грудня 1991 року. 16 березня 1992 Тимчасовий Повірений у справах США в Таджикистані Едмунд Маквільямс офіційно відкрив тимчасове Посольство США в Душанбе.За останні 20 років, США вклали понад 1 мільярд доларів США в Республіку Таджикистан. Щорічний товарообіг між країнами зріс з 10000000 на початку 90-х до близько 270 000 000 доларів США.У 2007 році на кордоні між Афганістаном і Таджикистаном, за рахунок США був побудований міст через річку Пяндж вартістю 36 млн доларів. Дипломатичні відносини між Індією і Таджикистаном були встановлені невдовзі після здобуття Таджикистаном незалежності. Таджикистан займає стратегічно важливе положення в Центральній Азії, що межує з Афганістаном і КНР і відділений від Пакистану невеликий смужкою афганській території. Роль Індії в боротьбі з такими організаціями як «Талібан» і «Аль-Каїда», а також її стратегічне суперництво з Китаєм і Пакистаном, зробили зв'язку з Таджикистаном, важливими для її стратегічної та політичної безпеки.Незважаючи на спільні зусилля, двостороння торгівля залишається порівняно невеликою - на суму близько 12 млн доларів на рік. У 2005 році експорт з Індії в Таджикистан був оцінений в $ 6200000 і імпорт - в $ 5890000. Туреччина є одним з найважливіших зовнішньоторговельних партнерів Таджикистану - товарообіг двох країн у 2013 році був 656,0 млн доларів (12,4% сумарного зовнішньоторговельного обороту Таджикистану), у тому числі 473 400 000 доларів склали поставки в Туреччину. Причому частка Туреччини в зовнішньоторговельному обороті середньоазіатської республіки зростає - у 2009 році вона склала лише 5,9%. Туреччина виступає як один з основних покупців таджицьких товарів - бавовняного волокна, первинного алюмінію, шкіри та шкірсировини. На Туреччину в 2013 році довелося 40,7% таджицького експорту та 4,4% імпорту.

• Здоров'я

За даними Міністерства охорони здоров'я і соціального забезпечення, стан хронічних хвороб погіршується через акцент системи охорони здоров'я на лікування, а не на профілактику. На 2012 рік в республіці на обліку офіційно складалося 168,6 тис. інвалідів, у тому числі 23,7 тис. дітей. У 1990-і роки в країні різко збільшилася кількість хворих на малярію і черевним тифом (що ймовірно пов'язано було з громадянською війною). Наприклад, рівень захворюємості черевним тифом в республіці зріс в 1995-1997 роках з 26,6 випадків на 100 тис. населення до 513,9 тис. Випадків на 100 тис. населення. Однак завдяки вжитим заходам епідемія черевного тифу з 1998 року пішла на спад: у 2000 році в країні були зареєстровані тільки 63,2 випадку на 100 тис. Жителів, а в 2009 році - лише 12,3 випадку на 100 тис. З метою покращання стану здоров’я населення країни Уряд постійно збільшує фінансування цієї сфери, за останні десять років воно зросло в 10 разів, прийнята і реалізується «Програма підготовки медичних кадрів на 2010–2020 роки».

• Харчування

28 липня 2015 року Республіка Таджикистан оприлюднила повідомлення про розробку «Проекту змін до стандартів та специфікацій щодо продуктів харчування». Документ ініційований Міністерством продовольства та безпеки лікарських засобів. Головною метою документу є підвищення рівня безпеки продуктів харчування. Термін ухвалення документу та набуття його чинності буде визначено окремо.

• Житло

Швидке зростання міського населення привело до дефіциту житла і різкого зростання цін на землю в містах. Збільшення земельних площ, придатних для міської забудови, і будівництво багатоквартирних житлових будинків з квартирами невеликої площі продовжують залишатися в числі пріоритетних завдань уряду, що докладає зусилля для вирішення проблем нестачі житла та стабілізації цін на житло. На 1 січня 2014 в республіці приватизовано (з початку приватизації) 271,4тисячі квартир, з них 196,3 тисячі продано, 4,0 тисячі квартир передано населенню зчастковою оплатою, 71,1 тисячі квартир передано населенню безкоштовно.Загальна площа приватизованих квартир склала 15,0 млн. кв.м..

• Соціальне забезпечення

Задля забезпечення та поліпшення якості соціального захисту населення за роки незалежності вжиті та реалізуються всебічні заходи щодо покращання матеріального стану населення, збільшення обсягу мінімальної заробітної платні, посадових окладів працівників бюджетних організацій та закладів, пенсій і стипендій. Так, протягомнаступнихтрьохроків у два рази буде збільшеназаробітнаплатняпрацівниківсоціальноїсфери — освіти, охорониздоров’я, культури, закладівсоціальногозахисту і науки, у тому числі з 1 серпня поточного року на 30%.. Розвитокосвітиоголошено одним ізпріоритетнихнапрямівсоціальноїполітикиРеспубліки Таджикистан. Зцієюметою була проведена комплексна реформа системи, яка покликана сприятипідвищеннюякостінавчання й вихованняв навчальних закладах, йоговідповідностіміжнародним стандартам.

2. Економічні

• Ресурси

Великий гідроенергетичний потенціал. Багатющі поклади мінеральних ресурсів. Великий туристичний потенціал. Таджикистан - аграрно-індустріальна країна, туристичний і економічний потенціал. Тривала війна, пов'язані з нею руйнування і людські втрати привели до різкого спаду в економіці (ВВП в 1995 становив лише 41% від показника 1991). За останні мирні роки економіка і рівень життя значно піднялися. Рівень ВВП на душу населення - 2,19 тис. Доларів, 131-е місце в світі (у 2002 році). Загальний обсяг гідроенергоресурсів оцінюється в 527 млрд кВт • год, в тому числі, технічно можливий до використання становить 202 млрд кВт • год, а економічно доцільний до будівництва - 172 млрд кВт • год. Це робить держава одним з найбільш забезпечених цим відновлюваних джерелом енергії в світі (восьме місце за абсолютною потенціалу виробітку). На сільське господарство припадає 18,9% ВВП, на промисловість - 21,9%, сектор послуг - 59,2% (у 2009 році). Основним сектором економіки залишається державний. Держава контролює більшу частину великих промислових підприємств. Найважливішою культурою в радянський період був бавовна, але за роки незалежності його виробництво впало. У 2014 році в республіці було зібрано 417,9 тис. Тонн бавовни . За 2014 сільськогосподарське виробництво склало: 1232,6 тис. Тонн зернових і зернобобових, 1342,4тис. тонн овочів, 465,0 тис. тонн баштанних, 313,2 тис. тонн плодів і ягід, 167,1 тис. тонн винограду, 990,2 тис. тонн картоплі. У республіці розвинене тваринництво - в 2014 році вироблено 81,0 тис. Тонн м'яса великої рогатої худоби в живій вазі, 778,3 тис. Тонн молока та 291 600 000 штук яєць . Птахівництво в 1990-і роки занепало: річне виробництво яєць в республіці з 1990 року по 2000 рік скоротилася з 592 млн штук до 24 млн штук . У 2000-і роки галузь частково відновилася і за 2012 рік в Таджикистані було вироблено 292 млн штук яєць (близько половини виробництва 1990 року)

• Наснага до праці

Національний герой - Мірзо Турсун-Заде (тадж. Мірзо Турсунзаде; 1911-1977) - відомий таджицький радянський поет. Народний поет Таджицької РСР (1961). Герой Соціалістичної Праці (1967). Лауреат Ленінської (1960) і Сталінської премії другого ступеня (1948). Член ВКП (б) з 1941 року.У 1978 році на честь письменника був перейменований місто Регар (зараз місто Турсунзаде), один з районів республіканського підпорядкування (Турсунзадевскій район) і названий Таджицький державний інститут мистецтв (Душанбе), де встановлено бюст поета. • Інвестиції

За даннимиМЗС РТобсягінвестицій у 2015 році склав 486,7млн. дол. США

Країни-інвестори  % Росія 36,4

Китай 14.1

Іран 13.3

США 10,8

Катар 6,3

Філіппіни 4,2

Сауд. Аравія 4.6

Великобританія 9,3

Сектори  %

Гідроенергетичний 42.1

Сільське господарство 18,9

Сектор послуг 17,1

Легка промисловість 21,9

Джерело: Export-Import BankofKorea

• Ноу-Хау

ДжамшедАшурова і ДоріюшемДалерзодомпредсвили макет,що наочно показав, що при використанні спеціальних, місцями еластично «гофрованих» каналізаційних труб, які могли б розрівнюватися під час зливу води з діжок, можна буде заощадити неабияку кількість кубометрів води - близько 70% від нині використовуваної.

• ВВП

За даними Світового банку ВВП у 2014 році 9,7 млрд.. дол. США.

2013р. 2014р. ВВП 100,0 100,0

Сільське господарство 23,3 21,1

Промисловість 14,4 13,0

Будівництво 10,2 8,4

Торгівля 15,0 15,7

Транспорт, звязок 15,0 13,9

Фінансова діяльність 0,5 0,7

Держ. управління , обов’язкове соціальне страхування 3,4 3,3

Освіта 3,6 4,1

Охорона здоров'я 1,3 1,4

Надання комунальних, соціальних та персональних послуг. 3,5 3,9

Податки 11,6 12,7

Рис. 1. ВВП Республіки Таджикистан за 2013-14 рр..

3. Політичні

• Характер влади

Державний лад Таджикистану визначається Конституцією, прийнятій 6 листопада 1994 року. Таджикистан - президентська республіка. З 1994 року пост президента займає Емомалі Рахмон, переобраний на цю посаду в 1999, 2006 і 2013 році. До обрання президентом в 1994 році Емомалі Рахмон був членом Комуністичної партії і, відповідно, платив членські внески. У зв'язку з обранням його президентом, за домовленістю з партійним керівництвом, його членство в партії було тимчасово призупинено.

• Використання влади

Загальний курс держави Таджикистан в міжнародних відносинах, заснований на сприянні регіональній безпеці для забезпечення незалежності Таджикистану, бажанні захисту вітчизняних та іноземних інвестицій.Політичний режим при зовнішній демократичності залишається по суті авторитарним. На думку багатьох спостерігачів і міжнародних правозахисних організацій, права громадян систематично порушуються, відсутня незалежність суду, діють жорсткі обмеження свободи вираження переконань. Втручання держави у виборчий процес спостерігалося у всіх кампаніях за вибором президента і парламенту.

• Сприйняття влади

Явка на вибори у 2013 році – 58%.

• Свобода

Підтримує перелік фундаментальних свобод ООН.

• Структура бюджету

Податкові надходження на 1 грудня 2013 склали 7689100000. Сомоні, і порівняно з аналогічним періодом 2012 року збільшилася на 1189400000. сомоні, або на 18,3%. Частка податкових надходжень у загальному обсязі доходів бюджету на 1 грудня2013 склала 75,2% і 100,4% від уточненого плану. З основних податків: податок на додану вартість на 1 грудня 2014 року до порівнянні з аналогічним періодом 2013 року збільшився на 653 100 000. сомоні; прибутковий податок і податок на прибутокзбільшилися на 278 800 000. сомоні і акцизи на 81800000. сомоні.

• Справедливість

Неурядові організації:

TajikDevelopmentGateway – Основна мета проекту Порталу розвитку Таджикистану (TDG) є подолання цифрового розриву та впровадження інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ) в житті Республіки Таджикистан для скорочення бідності. Бюро з прав людини і дотримання законності - в рамках даної програми ми сприяємо виконання рекомендацій Комітетів ООН і рішень Комітету ООН з прав людини за індивідуальними скаргами, сприяємо впровадженню міжнародних документів, прийнятих Таджикистаном.

• Імідж країни

Індекс розвитку людського потенціалу ▲ 0.688 (середній) – 127 місце.Індекс конкурентоспроможності 2014 року – 4.03(80 місце). Індекс економічної свободи –не є вільним – 140 місце – 52,7 (2015).

Ямайка (Акбаров Хагані)

Показники ефективності національної економіки Республіки Корея згідно моделі Б. Гаврилишина

ЯМАЙКА (Jamaica) - держава у складі британської Співдружності. Розташоване у Вест-Індії на острові Ямайка і прилеглих до нього дрібних островах у Карибському морі.

- Повна назва: Ямайка

- Площа Ямайки: 11400 кв. км

- Столиця Ямайки: Кінгстон

- Головні міста Ямайки: Спаніш-Таун, Монтего-Бей, Мей-Пен, Манді-вілл, Саванна-ла-Мар, Порт-Антоніо

- Державний лад: конституційна монархія

- Грошова одиниця: ямайський долар

- Населення Ямайки: 2700000 осіб.

- Державна мова: англійська

- Релігія: протестантизм, католицизм

- ВВП Ямайки: $ +1340 на душу населення

1.Соціальні

 Релігія (прагнення)

За релігійної приналежності населення розподіляється так (у%): англікан - 28,3 баптистів -25,8 методистів - 8,9 пресвітеріан - 7,5 католиків - 5,7 Решта - члени інших церков і безлічі дрібних сект, в тому числі аборигенних (native) негритянських церков. Це, по-перше, північноамериканська «Божа церква» («ChurchoiGod»), послідовники якої складають 3,5% населення, потім так звані бедвердіти - прихильники мессіаністіческого навчання «пророка» Бедверда, і т. П. Індійці і китайці в більшості також сповідують протестантство. Лише близько 17% індійців зберегли індуїстську релігію, а близько 4% китайців - конфуціанці. Серед населення Ямайки поширені культи, близькі до старовинних віруваннями ряду племен Західної Африки. Найголовніші з них: обіа (obeah), побудований на вірі в надприродні здібності особого- роду чаклунів (обіамен), і покоманіа, що представляє поєднання значної частки християнських рис з дохристиянськими. У період існування рабства африканські культи часто були своєрідним «релігійним прапором» негритянських повстань. Характерно, що культ обіа був заборонений рабовласниками; заборонений він і в даний час, причому порушників присуджують до тілесного покарання. Покоманіа ж, як вважають, виросла з руху Мейал (Mayal), під релігійною зовнішністю якого легко розрізнити абсолютно виразне антирабовладельческую зміст. Мейалісти не раз виступали проти колонізаторів зі зброєю в руках. Останнє їх велике повстання відноситься до 1842.

 Взаємовідносини

Ямайка має багато дипломатичних відносин з багатьма країнами. Також вона є членом Організації Об’єднаних Націй і Організації американських держав. Є активним членом співдружності Націй. Історично так склалося, Ямайка має тісні зв’язки з Великобританією, але в даний час відносини в сфері торгівлі , фінансів та культури переважає з США. Також зовнішні відносини Ямайка має з такими країнами як Бразилія , Канада , Куба , Гаїті , Індія , Японія та багато других країн. В 1962 році встановили дипломатичні відносини з Бразилією та Канадою. Гаїті та Куба має посольство в Ямайці , в Кінгстоні , і Ямайка є почесним консулом в Порт-о-Пренс , Гаїті. Відносини з Індією також не менш важливі. Обидві країни успадкували безліч культурних і політичнихзав’язків з британською колонізацією.Також наявність консульства в Нью-Делі.Японія має посольство в Кінгстоні , Ямайка має посольство в Токіо. Пакистан підкреслив, що чудові двосторонні відносини, які існували між Пакистаном та Ямайкою з моменту встановлення дипломатичних відносин у 1962 році , необхідні для проведення взаємовигідного співробітництва в галузі туризму , торгівлі , інвестицію , освіти , охорони здоров'я , науки і техніки та поліпшення контактів між людьми. Сполучені Штати підтримує тісні і продуктивні відносини з урядом Ямайки. Колишній прем'єр-міністр Паттерсон відвідав Вашингтон, округ Колумбія, в кілька разів після вступу на посаду в 1992 році У квітні 2001 року прем'єр-міністр Паттерсон та інші карибські лідери зустрілися з президентом Джорджем Бушем під час саміту Америк у Квебеку, Канада, в якій " Третя ініціатива Кордон "був запущений до поглиблення співпраці з США країн Карибського басейну і сприяти економічному розвитку та інтеграції країн Карибського басейну. Тоді прем'єр-міністр Порція Сімпсон Міллер взяв участь у конференції по "Карибського басейну - 20/20 Vision" у Вашингтоні в червні 2007 року. Сполучені Штати є найбільш важливим торговим партнером Ямайки: двостороння торгівля товарами в 2005 році більше $ 2 млрд. Ямайка є популярним місцем для американських туристів; більш 1200000 американців відвідали в 2006 році.

 Здоров'я

Рівень медицини на Ямайці невисокий і дуже різниться залежно від розташування населеного пункту і його густо населеності - у великих містах і туристичних зонах кваліфікація медичного персоналу дуже висока, є непогано обладнані лікарні. У віддалених районах медичне обслуговування досить низьке головним чином через відсутність лікарів з відповідним рівнем освіти і кваліфікації. Найбільшими лікарнями на Ямайці є: Doctor'SHospital в Монтего-Бей, UniversityHospitaloftheWestIndies в Кінгстоні, FISH Clinic в Кінгстоні та VictoriaJubileeHospital в Кінгстоні.

Обслуговування у всіх лікарнях Ямайки платне і має досить високу вартість, особливо у співвідношенні ціна - якість: до європейської якості наданих медичних послуг вельми далеко, однак цінова політика з року в рік прагне до вартості аналогічних послуг у країнах Європи, особливо це стосується приватних клінік. Що стосується медикаментів, то у великих містах і туристичних зонах проблем з аптеками не відчувається. Більшість препаратів відпускається виключно за рецептом від лікаря. Медичне обслуговування представлено державним і приватним сектором. Державні медустанови часто - це розвинена мережа районних поліклінік і лікарень, розташованих на основних курортах і в столиці Ямайки. Недержавний сектор представлений декількома приватними кліками, орієнтованими на заможних людей Ямайки і іноземних пацієнтів Особливою проблемою Ямайки є високий рівень СНІДу та венеричних захворювань - за непідтвердженими даними кількість хворих на СНІД на острові - близько 30% всього населення. Дитяча смертність в країні досить висока і становить 14,3 на 1000 новонароджених. Середня тривалість життя місцевого населення складається 73 року (для жінок - 75 років, для чоловіків - 71 рік).

 Харчування

Харчування на Ямайці характеризується тим, що національна кухня вельми екзотична і різноманітна, а в місцевих закладах можна перекусити цілком за помірними цінами. На ямайську кухню вплинули іспанські, африканські, індіанські, китайські і кулінарні традиції інших країн. У раціоні харчування Ямайці містяться фрукти, овочі, риба, морепродукти, м'ясо, бобові, зернові (у тому числі соя). Свої страви Ямайці воліють приправляти ямайським перцем, карі, чебрецем, кардамоном, мускатним горіхом, імбиром, часником. На Ямайці варто спробувати сушену тріску, яку подають з помідорами, цибулею і Аккой (ackeesaltfish); курку або свинину (її попередньо маринують), приготовану на грилі (jerk); плоскі млинці, які готують з маніокової борошна (bammy); каррі з козлятини; страва з рису з додаванням кокосового молока, червоних тушкованих бобів, зеленої цибулі та часнику; пиріжки з різноманітними начинками (овочі, м'ясо, риба); сушені та в'ялені креветки з перцем; в'ялену ягнятину з гуаява; копчену рибу з маринадом з манго. А ласуни зможуть поласувати бананово-кокосовим пудингом, приготованим на пару (duckunoo), екзотичними фруктами з м'якоттю цитрусових і згущеним молоком (matrimony), пирогами з фруктовими начинками.

 Житло

Щільність населення Ямайки - близько 120 чоловік на 1 км 2. Великих міських поселень на острові немає, за винятком його столиці - м Кінгстона, що нараховує понад 205 тис. Населення (разом з прилеглим до нього другим за величиною р Сент-Ендрю). Решта міст - дрібні: Спеніш- Таун (12 тис.), Монтего-Бей (11,5 тис.) І т. П. Міста острова носять зазвичай сільський вигляд, і значна частина їх населення займається землеробством. Поля і городи знаходяться іноді біля самого будинку їх власників або орендарів, але часто останні змушені користуватися ділянками, 'розташованими далеко за містом. Кінгстон - найважливіший порт острова, найбільший його промисловий, транспортний і культурний центр - розташований на південному березі Ямайки, в зручній природній бухті. Центр міста і розташований в передмісті район вілл і особняків - найбільш упорядковані частини Кінгстона. Будинки тут оточені садами і квітниками, забезпечені усіма зручностями, аж до штучно охолодженого повітря. Робочий район міста включає порт і великі простори на північ і захід від нього. Ще північніше - район дрібної буржуазії і ремісників. Зазначені частини міста майже цілком входять в район Сент- Ендрю. Саме тут живе більшість робочих Кінгстона, і саме тут розташовані нетрі, які називають виразкою острова і які, тим не менш, збереглися до 'нашого часу. Мають роботу знімають тут кімнатки в дохідних будинках з цегляними стінами і дахом з рифленого заліза. Безробітні самі будують собі халупи з розплющених консервних банок, залишків викинутих на звалища автомашин, шматків картону, пов'язаних мотузками. Звичайний сільський будинок на Ямайці - одноповерховий, збудований з дерева і критий рифленим залізом. У ньому три кімнати (одна столова або вітальня, дві спальні). Будинок опоясується верандою, на якій снідають, обідають і т. Д. Кухня часто поміщається в окремому сарайчику, критому пальмовим листям. Тут ставиться залізна піч або просто кам'яний вогнище. За даними, які належать до одного з приходів, майже 90% будинків не мають ванною або умивальника, а в 36% випадків не було колодязя у дворі. Електрика або газ є лише в міських будинках. Що стосується жител сільськогосподарських робітників, то навіть аж ніяк не ворожий колониализму спостерігач відгукується про них наступним чином: «Коли я вперше побачив одну з цих халуп, я насилу міг повірити, що вона призначена для того, щоб у ній жив чоловік ... Меблів немає, крім шматка мішковини на землі і подоби столу для гасниці »1. Ці рядки були написані ще до війни, але становище з тих пір не змінилося. Будинки багатих ямайців можна розділити на дві категорії. Будівлі сучасного типу, забезпечені усіма зручностями, збудовані в характерному для США стилі. Будинки плантаторів, що збереглися подекуди від XVII - XIX ст., Представляють іноді цікаві зразки старовинної англійської архітектури.

 Соціальне забезпечення

Джерело фінансування Застрахована особа: 2.5% вкритих заробітку; домробітниць і військовослужбовці, J $ 25 на тиждень; добровільно застрахованих осіб, J $ 50 на тиждень. Максимальні доходи, використовувані для розрахунку внесків є J $ 19230 на тиждень або J $ 1,000,000 на рік. (Там немає максимальні доходи, використовувані для розрахунку внесків для домашніх працівників). Внески застрахованого також фінансування грошових пологах для домашніх працівників тільки. Внески оплачуються на тиждень, два рази на місяць або щомісяця, залежно від того, як працівникові виплачується. Приватний підприємець особа: J $ 50 на тиждень плюс 5% вкритих річного заробітку J $ 52,000 до $ 1,000,000 J. Роботодавцю: 2,5% вкритої заробітної плати; для домашніх працівників і військовослужбовців, J $ 25 на тиждень. Максимальні доходи, використовувані для розрахунку внесків є J $ 19230 на тиждень або J $ 1,000,000 на рік. Внески роботодавця також фінансування допомог травми роботи. Уряд: немає; сприяє як роботодавець.

2.Економічні

 Ресурси

Корисні копалини Ямайки представлені бокситами, гіпсом, кварцовими пісками, міддю, золотом, порфіром та інш.

Боксити. Надра країни багаті бокситами, за запасами яких Я. займає 2-е місце в Латинській Америці (після Бразилії, 2003). На тер. країни виявлено понад 100 родов. бокситів. Найбільші родовища (Уільямсфілд, Магготті, Керквайн, Ессекс-Валлі, Лідфорд та ін.) зосереджені в центр. районах країни – у центральних і західних районах вапнякового плато. Боксити залягають в поглибленнях карстового рельєфу на поверхні білих вапняків. Форма покладів лінзова, кишене- і пластоподібна, розміри від десятків м до десятків км за простяганням і від 0,1 м до 35 м за потужністю. За складом боксити бьоміт-гібситові, залізисті, вміст Al2O3 46-52%, Fe2О3 17-23%.

Бокситові родовища Ямайки належать до осадового типу, формування їх відбувалося внаслідок інтенсивного вивітрювання вулканогенних порід, що залягають на еоценових вапняках. Бокситові поклади пластові (родовище Манчестер із загальними запасами бокситів 720 млн т і підтвердженими 325 млн т) і кишенеподібні (родовище Сент-Ейнн, 520 млн т і 200 млн т, відповідно). Найбільші тіла бокситів приурочені до зон тектонічного дроблення. Запаси окремих покладів варіюють від декількох тисяч до багатьох мільйонів тонн. Боксити в основному гібситові. Ямайка за сучасних темпів розробки забезпечена підтвердженими запасами бокситів на 160 років. Інші корисні копалини. У країні відомі також родов. гіпсу і кварцових пісків, рудопрояви міді. Рудопрояви міді жильного і прожилково-вкрапленого типів (Джінджер-Рівер, Дарем та ін.), промислові запаси не оцінені. Родов. гіпсу (Булл-Бей) і мармуру (Гарбранд-Хол, Маунт-Гібернія і Сердж-Айленд) виявлені на сх. країни, кварцових пісків – в районі Блек-Рівер. Загальні запаси гіпсу – бл. 5 млн т, ангідриту – 20 млн т. Глини (80% яких мають природний червоний колір) придатні для виробництва кераміки і як будівельні компоненти. Існуючі запаси глин – 250 млн т, включаючи каолініт. Загальні запаси золота – 6 т (1998).

 Наснага до праці

Найбільш видною політичною фігурою в історії Ямайки був Н. В. Менлі. Народився в 1893. Творець в 1938 найстарішої в країні Народної національної партії (ННП) і перший її лідер. Керована ним партія домоглася введення загального виборчого права. У 1955-59 - головний міністр, в 1959-62 - прем'єр-міністр Ямайки. За час його перебування при владі країна досягла серйозних економічних і соціальних успіхів, відбулася диверсифікація економічної структури, дохід на душу населення майже подвоївся, за охопленням дітей шкільного віку освітою країна випереджала всі незалежні держави Латинської Америки. Помер у 1969. Визнаний національним героєм Ямайки.

 Просвітництво

Стан шкільної справи залишає бажати багато кращого. Школи переповнені, нерідко можна зустріти клас, в якому налічується до 1UU учнів, вчителів не вистачає. Викладання ведеться за англійським програмами та підручниками, розрахованим на англійських дітей. Через нестачу коштів лише незначне число учнів отримує середню освіту. У 1955 р було 706 початкових шкіл і всього 28 середніх, до яких можна ще додати 10 спеціальних середніх навчальних закладів. До самого недавнього часу на Ямайці не було жодного вищого навчального закладу. Тільки в 1948 р під Кінгстоном, в Моне, був відкритий Університетський коледж Вест- Індії. На чотирьох його факультетах - медичному, природному, гуманітарному та педагогічному - навчається близько 600 студентів зі всіх належать Англії островів Карибського моря. Однак це ще не повноправний університет: вчений ступінь тут отримати не можна. Деякі ямайцивчаться в англійських університетах. Багато хто з них змушені працювати кондукторами, офіціантами і т. П., Так як стипендій майже ніхто не отримує.

 Інвестиції

Здається, що в останні роки популярність Ямайки виросла і без особливих зусиль. У цьому році в період з січня по вересень півострів відвідали 736,000 круїзних туристів, а круїзними лайнерами тут було виготовлено 1.5 млн. Зупинок. В останні 6 років півострів є фаворитом на Карибському туристичному ринку. На тлі недавнього успіху Туристичне управління Ямайки хоче вкладати гроші в рекламу власної країни за кодоном. Як рецесія проходить, туризм зазвичай має тенденцію відновлюватися одним з перших, якщо не найпершим з усіх секторів економіки. Це відбувається частково через те, що загальне відновлення економіки перебуває в залежності від тур-індустрії.Новий президент Ямайки Ендрю Холнесс (AndrewHolness) повністю розуміє значимість туризму для країни і має намір вкладати в нього гроші, щоб зробити її найважливішою. Незважаючи на недавній успіх, ямайський рада з туризму збирається витратити досить велику грошову суму на міжнародному рівні. Після того, як загальна криза вщухає, країна може вирватися в лідери на світовому туристичному ринку. Це відбувається частково через загального відновлення після спаду, яке безпосередньо залежить від туризму. Новий ямайський президент, Ендрю Холнесс, повністю обізнаний про важливість ямайського туризму і планує вкладати гроші в цю промисловість, щоб зробити його країну найпопулярнішою в Карибському морі. Плани на майбутнє передбачають створення більш ніж 20000 робочих місць в туризмі, що має поліпшити репутацію Ямайки щодо міжнародного масштабу. Навіть без додаткових маркетингових кампаній, популярність Ямайки значно збільшилася за останні кілька років. Острів вітав 736000 відвідувачів, які подорожували сюди під час круїзів, а також 1,5 мільйона туристів, які цілеспрямовано приїхали на Ямайку відпочити. З настанням холодів популярність острова не знижується, а замовлення готельних номерів значно зросли. Майбутнє на зимовий сезон 2011 року виглядає дуже багатообіцяючим. Є ще парочка хороших новин, які пов'язані з найближчим майбутнім JetBlue, які збираються розширювати свої маршрути. У зв'язку з цим буде відкрито новий маршрут між Форт-Лодердейл і Кінгстоном. Це напевно гарантує новий приплив туристів з Флориди. Прямі іноземні інвестиції, відсоток від ВВП: За цим показником, TheWorldBank надає дані про Ямайка за період з 1976 по 2013 рік. Середнє значення для Ямайка протягом цього періоду склало 2.79 percent при мінімумі у розмірі -1.09 percent в 1979 р, і максимумі в розмірі 10.07 percent в 2008 р

3.Політичні

 Державний устрій і політична система Ямайки

Конституція +1962 передбачає «Вестмінстерської модель» організації політичної системи (див. Антигуа і Барбуда), парламентська демократія. В адміністративному відношенні Ямайка розділена на 14 парафій. Найбільші міста: Кінгстон, Спеніш-Таун, Монтего-Бей, Мей-Пен. Британський домініон, главою держави є королева, представлена генерал-губернатором (з 1991 - Х. Кук). На парламентських виборах 2002 найбільші партії Ямайки виступили за республіканську форму правління, якщо вона буде схвалена на референдумі. Правляча партія вважає за доцільне закріплення за президентом функцій глави виконавчої влади та його обрання шляхом загальних виборів, опозиція підтримує ідею парламентської республіки, в якій президент повинен грати представницьку роль і обиратися парламентарями.

Законодавча влада належить двопалатного парламенту в складі палати представників з 60 депутатами, обираються 1 раз на 5 років шляхом прямих загальних виборів за мажоритарною системою, і Сенату з 21 призначаються генерал-губернатором членів. 13 сенаторів висувається правлячою партією, 8 - опозицією. Виконавча влада - уряд у складі 17 чол., Що складається з парламентаріїв, з яких від 2 до 4 чол. повинні бути сенаторами. Прем'єр-міністр - лідер парламентської більшості, з 1992 П. Паттерсон. Місцеве самоврядування представлено 13 парафіяльними радами та Корпорацією Кінгстона - Сент-Ендрю, керуючої столицею, вибори в які відбуваються 1 раз на 3 роки. У 2003 прийнятий Закон про муніципалітетах, що передбачає створення незалежних від парафіяльних рад органів влади в містах, мери яких обираються прямим голосуванням. У країні фактично діє двопартійна система. ННП - найстаріша соціал-демократична партія Латинської Америки, член Соціалістичного інтернаціоналу з 1939. Довгий час перебувала на лівому фланзі політичного спектру. За час перебування при владі в 1972-80 ННП проводила курс соціалістичної орієнтації. Були націоналізовані найважливіші галузі виробництва, створено кілька державних організацій з управління економікою, що діяли в галузі видобутку та переробки бокситів іноземні компанії перетворені в змішані підприємства за участю державного капіталу, велася боротьба з бідністю та неписьменністю, Ямайка активно брала участь в русі неприєднання і співпрацювала з Кубою. У 1980-89 - в опозиції. Повернулася до влади в 1989, відмовившись від свого колишнього економічного курсу. На виборах в 2002 отримала 52,2% голосів і 34 місця в палаті представників. Лідер - П. Паттерсон. Лейбористська партія Ямайки (ЛПЯ) створена в 1942. Дотримується курсу на розвиток приватного сектору й співпраця з іноземним капіталом. Перебувала при владі в 1944-55, 1962-72, 1980-89. З 1989 в опозиції, на виборах 2002 отримала 47,2% голосів і 26 місць у нижній палаті. Лідер - Е. Сіагіних. Національне демократичне рух організовано в 1995 групою вийшли з ЛПЯ політиків, виступає за більш чіткий поділ повноважень між законодавчою і виконавчою гілками влади. На виборах 1997 отримала 38,4 тис. (5% голосів), в 2002 - всього 2,8 тис. (0,7%). Лідер - Х. Беннетт.

Республіка Туркменістан (Злобін)

1. Соціальні

	Релігія (прагнення)  
 

Переважну більшість населення Туркменії складають мусульмани (в основному, сунітського толку) — 89 %. Християни становлять близько 9 % населення, інші конфесії — 2 %. За офіційними даними (2010 рік) в країні було 398 мечетей. Всі дозволені релігійні конфесії перебувають під жорстким контролем державних органів — у 1994 році для нагляду за ними був створений Генгеш (Рада) у справах релігії, куди були включені муфтій, заступник муфтія, православний благочинний і цивільний чиновник. Члени Генгеша у справах релігії, незважаючи на світський характер держави, стали отримувати платню з бюджету, також як і члени велаятських рад у справах релігії (їх очолюють місцеві головні імами). Держава не обмежує можливість хаджу — в 2015 році дозвіл на паломництво в Мекку отримали за указом президента країни 188 осіб.

За підсумками дослідження міжнародної благодійної християнської організації «Open Doors» за 2015 рік, Туркменістан посідає 20 місце у списку країн, де найчастіше утискають права християн. Більшість християн країни — православні. У Туркменістані також діє ряд протестантських церков — п'ятидесятники (1,1 тис.), баптисти, лютерани, адвентисти та інші. З березня 2010 року в країні діє Римо-Католицький центр.

	Здійснення або реалізація прагнень 
   

23 червня 2008 року міжнародна неурядова організація «Міжнародна амністія» випустила доповідь про систематичні порушення прав людини в Туркменії. У доповіді вказується, що новий уряд, який прийшов до влади в грудні 2006 року, майже нічого не зробив для усунення порушень, що викликали заклопотаність «Міжнародної амністії» та інших правозахисних організацій. В доповіді відзначаються зміни, що відбулися з грудня 2006 року по 16 червня 2008 року включно, однак підкреслюються систематичні порушення прав людини в час правління президента Ніязова і які тривають на момент складання доповіді.

У доповіді наведено документовані свідоцтва недотримання в Туркменії наступних прав людини: • право на свободу слова; • право на свободу об'єднань; • право на свободу віросповідання і переконань; • право на справедливий суд, особливо в справах, що мають політичне підґрунтя; • право на свободу від тортур та інших видів жорстокого поводження; • право на альтернативну цивільну службу (для свідомих відмовників від військової служби); • право на свободу пересування та право вільно обирати собі місце проживання; • право на свободу від дискримінації.

За даними організації "Репортери без кордонів" індекс свободи преси у Туркменістані на 2014 рік – 178 із 180, перед Північною Кореєю та Еритреєю. Туркменістан вважається однією з "10 найбільш цензурованих країн".

	Взаємовідносини     

Більшістю громадян Туркменістану становлять етнічні туркмени зі значною часткою меншин узбеків і росіян. До меншої частки меншин відносяться казахи, татари, українці, курди, вірмени, азербайджанці.

Рішення туркменського уряду про скасування подвійного громадянства у 2003 році спонукало тисячі етнічних росіян залишити Туркменістан, так як вони втратили своє майно.

Те населення, яке не залишило країну (близько 100000 люд.), опинилось на межі безробіття через скасування чинності дипломів, сертифікатів та інших офіційних документів, виданих за межами Туркменістану. В той ж час університети обмежили можливість вихідців з меншин навчатись за освітніми програмами, відмовляючи їм у поступленні. Значно погіршилась ситуація з російським телерадіомовленням, україномовна станція „Маяк” була знята з ефіру.

	Здоров'я   
 

Найбільш поширеними причинами смерті є серцево-судинні захворювання, рак і захворювання дихальних шляхів. Основними факторами захворювань є неправильне харчування, забруднена питна вода, промислові і сільськогосподарські забруднювачі, які особливо сконцентровані в північно-східних районах поблизу річки Амудар'ї і Аральського моря.

Середня тривалість життя є відносно низькою порівняно з середнім для регіону показником (ВООЗ). Багато людей, які живуть у віддалених районах, страждають від інфекційних захворювань. Поширена відсутність чистої питної води.

Багато людей, які живуть в сільській місцевості не знають, як протидіяти поширенню інфекційних захворювань та інфекцій, які передаються статевим шляхом, таких як сифіліс і гонорея. Існуєвелика проблема вживання наркотиків серед молоді.

	Харчування    

Продукція харчової галузі Туркменістану представлена продукцією птахівничих комплексів, м'ясомолочної промисловості, овочевими та плодовими консервами, хлібобулочними і кондитерськими виробами та іншою продукцією. Переважно працюють міні-заводи, які працюють заради забезпечення зарчових потреб місцевого населення.

	Соціальне забезпечення    

У пострадянську епоху скорочення фінансування привелу систему охорони здоров’я до жалюгідного стану. У 2002 році в Туркменістані налічувалося 50 лікарняних ліжок на 10 000 населення. З кінця 1990-х багато периферійних санітарних об’єктів було закрито. Рівень підготовки лікарів низький, ліки досить часто в дефіциті. У 2004 році президент Ніязов звільнив 15,000 медичних працівників, збільшивши дефіцит кадрів в галузі. У деяких випадках професіонали були замінені військовими призовниками. Безкоштовне забезпечення лікування було скасоване в 2004 році. У Туркменістані існує велика проблема з охороною здоров’я, починаючи від нестачі питної води і наркоманії до відсутності навичок першої допомоги.

2. Економічні

	Ресурси  
 

Надра Туркменістану містять цінні корисні копалини: нафта і природний газ, сірка, свинець, мірабіліт, йод, бром. В країні також є різноманітна сировина для обробної промисловості: вапняк, мергель, доломіти, граніт, гіпс, вогнетривкі глини, кварцовий пісок, гравій, галечник. З природними ресурсами Каспію тісно пов'язані такі галузі народного господарства, як нафтодобувна і рибна промисловість.

Експорт: головне місце займає газ, нафту і нафтопродукти, товари бавовняної групи, килими і килимові вироби.

	Наснага до праці    

Культурна сфера життя країни під час правління С. Ніязова була під контролем держави, новий президент Р. Бердимухаммедов з початку свого правління продовжив цю політику, видавши у жовтні 2008 року Положення про створення при своєму апараті комісії, яка повинна оцінювати "художній рівень відповідних творчих робіт і видавати дозвіл на їх публікацію, сценічну постановку, проведення зйомок”.

Під час правління Ніязова проводилась політика становлення культу особистості, яка дещо послабилась при переході влади до Бердимухаммедова. Три об'єкта, розташованих на території Туркменії, включені в список об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Ниса, Древній Мерв і Кенеургенч, - сторовинні міста.

	Інвестиції    

В умовах економічної невизначеності і геополітичного ризику (включаючи регіональні конфлікти), глобальні іноземні інвестиції в Туркменістан зменшилися на 8% в 2014 році.

Рівень іноземних інвестицій в Туркменістані як і раніше відносно низький, особливо якщо порівнювати з сусіднім Казахстаном. Методи державного управління, неконвертована валютна система, надмірне і непослідовне законодавство, корупція в уряді, відсутність усталеного законодавства та його дотримання, а також відсутність досвіду в міжнародних контрактах є вирішальними факторами для іноземних інвесторів. Крім того, недостатньо розвинені такі ефірні технології як Інтернет і послуги телефонного зв'язку.

Однак, незважаючи на ці перешкоди, нафто-хімічна галузь країни все частіше привертає увагу іноземних інвесторів. Китай, Росія, Казахстан та Узбекистан є одними з основних країн-інвесторів.

Не зважаючи на стрімко зростаючу газову галузь Туркменистану, іноземні інвестори остерігаються вкладень через надто високий рівень корупції та низький рівень виконання зобов’язань як з боку держави, так і з боку приватного сектору.

	 Ноу-Хау    

В Туркменістані не спостерігалося введення будь-яких ноу-хау через провальну політику уряду, в тому числі в стимулюванні розвитку нових галузей, напрямків, чи то навіть стимулювання освітньої чи наукової галузі для потенційного введення інновацій.

	ВВП    

За даними Світового банку ВВП у 2014 році становило 47,93 млрд. дол. США.

3. Політичні

	Характер влади    

Нинішня система влади в Туркменістані сформувалася у 1992–1993 рр. За цей час Комуністична партія республіки була перетворена у Демократичну партію, ради всіх рівнів скасовані, і в той же час були сформовані нові органи центральної і місцевої влади. Система влади, що склалася в Туркменістані, наближається до авторитарно-монархічної форми управління державою, хоча за Конституцією Туркменістан є республікою. Президенти держави: Сапармурат Ніязов (1991–2006), Гурбангули Бердимухамедов з 2006.

Найвищою посадовою особою Туркменістану є президент, він водночас Голова Кабінету Міністрів, голова Народної Ради (Халк Маслахати), голова Демократичної партії (ДП та інші організації об'єднані у т.з. Рух національного відродження), голова Ради Старійшин, Верховний головнокомандувач Збройних Сил, голова Ради оборони і національної безпеки, керівник Цивільної оборони, президент Гуманітарної асоціації туркмен світу. Президент Туркменістану володіє правом законодавчої діяльності; його укази мають силу закону; він також має право ввести в країні надзвичайний стан. Парламент Туркменістану (Меджліс) складається з 125 депутатів. Діє на постійній основі. Парламент ухвалює Конституцію, вносить до неї зміни, приймає закони, призначає дати виборів Президента і Меджлісу, затверджує програму діяльності Кабінету Міністрів і бюджет. Народна Рада є найвищим органом представницької влади республіки. Вона збирається в особливих випадках. У її роботі беруть участь 160 осіб: депутати парламенту (50 ос.), стільки ж представників виконавчої влади, які призначаються президентом (міністри, керівники місцевих органів влади, старійшини тощо), а також 60 народних представників, які обираються спеціально у Народну Раду.

Ключовою фігурою у структурі виконавчої влади Туркменістану є хяким — глава адміністрації велаяту (області), шахеру (міста), етрапа (району). Хяким є представником Президента. Він несе персональну відповідальність за стан справ на довіреній йому території перед Президентом. Як органи місцевого самоврядування у Туркменістані діють т.з. генгеші, що обираються з авторитетних представників населеного пункту (міста, села, мікрорайону). У компетенцію генгеші входить: затвердження місцевого бюджету, вирішення соціальних питань у межах міста, села, селища, мікрорайону, вулиці.

	 Використання влади    

Культ особистості С. Ніязова став частиною державної ідеології (іменем С. Ніязова названі: місто, два райони, корабель, Академія сільськогосподарських наук, безліч вулиць, площ, шкіл, радгоспів і колгоспів — всього близько 1000 об'єктів). Формування культу особи Президента збіглося з відродженням ісламу в країні, що суттєво виділяє політичний режим Туркменістану з інших середньоазійських країн. З приходом до влади Гурбангули Бердимухамедова культ Туркменбаши було переглянуто і значною мірою скасовано.

	Сприйняття влади    

Міжнародне суспільство регулярно вистпає проти жорсткої політики авторитаризму, яка проводиться в країні, не зважаючи на всі спроби діючої влади продемонструвати своєрідний „демократизм”. Останні вибори президента були визнані сфальсифікованими міжнародними спостерігачами, рівень дотримання прав людини не підвищується, в країні присутня дискримінація.

	Свобода    

Президія жорстко контролює всі три гілки влади, економіки, соціальних служб і ЗМІ. Хоч політика Бердимухаммедова є дещо більш відкритою, ніж у його попередника Ніязова, але уряд як і раніше прагне до ізоляціонізму. Більшість статистики Туркменістану нарахунок неефективності дій влади і високо корумпованої економіки є державними секретами.

	 Структура бюджету    

Податок на прибуток - 10 %. Ставка корпоративного податку становить 8 % (20 5 згідно закон "Про нафту"). Інші податки включають податок на додану вартість і податок на майно. Податкове навантаження становить 21% від внутрішнього виробництва. Державні витрати складають близько 15 % вітчизняного виробництва, державний борг дорівнює 21% ВВП.

	 Справедливість    

Будь-яка опозиційна думка нарахонок уряду вважається зрадою і карається довічним ув'язненням. У Туркменістані багато політичних в'язнів. Вони не отримують ніякого доступу Міжнародного Червоного Хреста, ОБСЄ, або будь-яких медичних установ. Існують чутки про їх смерть, але вони не можуть бути підтверджені, і місцезнаходження більшості невідомі.

	Імідж країни    

Туркменістан посідає 172 місце в світі за індексом економічної свободи. Інвестиційний клімат не є сприятливим, державні підприємства домінують у економіці (як у вітчизняній, так і у приватному секторі). Президент контролює всі три гілки влади, незалежність судових рішень унеможливлена.

Список використаних джерел:

1.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD#.D0.95.D0.BA.D0.BE.D0.BD.D0.BE.D0.BC.D1.96.D0.BA.D0.B0

2.http://www.infoabad.com/obschestvo-i-yekonomika/sistema-socialnoi-zaschity-naselenija-turkmenistana.html

3.http://www.redcross.org.uk/What-we-do/Health-and-social-care/Health-issues/Community-healthcare/Healthcare-in-Turkmenistan

4.https://en.santandertrade.com/establish-overseas/turkmenistan/investing-3

5.http://turkmenistan.usembassy.gov/ics.html

6.http://www.heritage.org/index/country/turkmenistan

7. http://data.worldbank.org/country/turkmenistan