Відмінності між версіями «Кафедра матеріалознавства та інженерії матеріалів»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
(Загальна інформація)
Рядок 27: Рядок 27:
 
Заступник завідувача — доц., к.т.н. [[Плешаков Едуард Іванович]].
 
Заступник завідувача — доц., к.т.н. [[Плешаков Едуард Іванович]].
  
== Історія ==
 
 
На початку 1870 років рішенням Міністерства освіти Австрії Львівська технічна Академія була реорганізована у
 
політехнічну школу зі значним збільшенням кількості нових кафедр. Саме тоді, у 1872 році в період інтенсивного розвитку промисловості й технічної освіти в Європі була заснована кафедра «Технологія металів», яка стала осередком навчання з технологічних дисциплін у Львівській політехніці. Основні приміщення кафедри розташовувались у головному корпусі політехніки. Першим керівником кафедри був професор Станіслав Зембінський. Після призначення його на посаду директора Вищої Промислової Школи в Кракові кафедрою з 1877 року до 1907 року керував професор Юліуш Биховський. Він був автором підручника з технології металів. У 1894 році під його керівництвом на першому поверсі головного корпусу Львівської політехніки був створений технологічний музей із багатою колекцією зразків металургійного і металооброблювального виробництва. Цей музей став частиною навчальної бази кафедри «Технологія металів».
 
 
У 1908 році завідувачем кафедри став випускник Львівської політехніки 1889 року професор [[Анчиц Станіслав|Станіслав Анчиц]]. На кафедрі технології металів він почав працювати як асистент у 1891 році. Професор [[Анчиц Станіслав|С. Анчиц]] стажувався у професора Гейна у Берлінській Політехніці, брав участь у дослідженнях витривалості сталей, які проводив професор А. Мартенс.
 
На кафедрі професор [[Анчиц Станіслав|С. Анчиц]] заснував металографічну лабораторію. Основним напрямком наукових досліджень співробітників кафедри у цей період було вивчення впливу металургійних процесів, режимів лиття й термічної обробки на структуру сталевих зливків, впливу неметалевих включень і домішок на механічні властивості прокатаних виробів (напівфабрикатів) і деталей машин. Опрацьований професором С. Анчицем метод макроструктурної оцінки металургійної чистоти сталі, зокрема ліквації фосфору в перерізах прокатних виробів і деталей машин, отримав з того часу практичне застосування на металургійних та машинобудівних заводах. Результати досліджень використовували для контролю якості прокату і деталей машин в процесі опрацювання й вдосконалення технологічних процесів. Результатом плідної співпраці з виробництвом є монографія професора [[Анчиц Станіслав|С. Анчица]] «Про структуру і дефекти зварних з’єднань», видана у Варшаві у 1911 році. Проф. С. Анчиц вперше написав підручник «Лекції з технології металів». Перша частина цього підручника, видана у Львові у 1913 році, охоплювала матеріали і основи ковальства, а друга, видана у 1916 році, — ливарну і ковальську справи. Крім того він написав низку монографій: «Залізо», 1923 р.; «Мікроскопічні дослідження в машинобудуванні», 1924 р.; «Про листи для котлів», 1926 р.; «Гартування сталей», 1926 р.; а також «Технічні сплави металів», 1928 р. (видання посмертне) які охоплювали сучасний на той час стан знань в металургії, обробці тиском металів та сплавів, металознавстві, термічній обробці сталей. Ці видання були визнані та належно поціновані тогочасною технічною громадськістю і протягом багатьох років слугували науковою допомогою для студентів технічних навчальних закладів в царині металознавства, та технології металів. Вони сприяли переходу технологій виготовлення сталевих виробів, заснованих на індивідуальних спостереженнях та ремісницькому мистецтві на науково обґрунтовані більш сучасні технології. Під час першої світової війни самовідданими зусиллями працівників кафедри були збережені приміщення та її матеріальна база. Плідна робота професора С. Анчица припинилась 2 лютого 1927 року, коли він, виконуючи травлення мікрошліфів реактивом з ціанідом калію, отруївся і помер на робочому місці.
 
 
Після трагічної загибелі професора [[Анчиц Станіслав|С. Анчица]] обов’язки завідувача кафедри виконував до кінця вересня 1930 року професор Владислав Вражей. Він викладав такі технологічні дисципліни: «Технологія металів», «Ливарництво», «Ковальство», «Технічні сплави металів», «Технічне дослідження заліза». Професор В. Вражей видав ряд монографій: «Метали та їх сплави. Атлас», 1926 р.; «Можливості застосування мікроскопічних досліджень в цеху», 1927 р.; «Види легких сплавів», 1927 р.; «Метал в промисловості», 1928 р. На той час плідно з кафедрою співпрацювала створена у 1901 році випробувально–дослідницька станція у Львівській політехніці для ви-пробування металевих матеріалів, на якій працювали висококваліфіковані спеціалісти. Вони надавали платні консультації, виконували технічну експертизу, оцінювали якість й атестували матеріали на їх придатність до використання у промисловості та будівництві. Така взаємодія зміцнювала зв’язок кафедри з підприємствами.
 
 
У 1912 році на кафедрі працював асистентом Вітольд Броневський, який згодом стажувався в Сорбонні, де читав лекції з металографії. У 1919 році його обрали надзвичайним професором кафедри технології металів у Львівській політехніці, а у 1920 році він став звичайним професором і завідувачем кафедри Варшавської політехніки. У 1930 році завідувачем кафедри технології металів був призначений професор Вільгельм Мозер. Одночасно він керував кафедрою локомотивів.Професор В. Мозер почав свою викладацьку роботу у Львівській політехніці у 1919 році асистентом кафедри технології металів. На посаді завідувача кафедри він розширив обсяг лекцій про технічне дослідження заліза, термічної обробки сталі, дослідження технічних сплавів заліза. Викладав також зварювання сталевих деталей, ливарництво, розширив металографічну лабораторію. Опублікував монографію «Діаграма залізо–вуглець» (1934 р.), а також книгу «Нові матеріали для виготовлення деталей машин» (1937 р.).
 
 
У 1927 році завершилося будівництво механічного корпусу (тепер корпус № 10 на вул. Устияновича, 5), за проектом проф. В. Мінкевича на фундаментах, які були закладені ще у 1913 році. Тоді ж ректором Львівської політехніки було прийнято рішення про розташування кафедри «Технологія металів» у цьому корпусі, де вона знаходиться й донині. Від цього часу істотно поповнювалася матеріальна база кафедри. Були придбані металографічні мікроскопи, диференціальний дилятометр, апаратура для визначення вмісту вуглецю в сплавах, твердомір Роквелла, електричні печі з платиновими термопарами і автоматичними регуляторами температури, маятниковий копер для ударних випробувань, обладнання для виготовлення ливарних форм, зокрема, дві формувальні машини. На кафедрі було створено велику добірку діапозитивів із зображенням промислового обладнання, а також ретельно підібрані комплекти зразків тогочасної металопродукції. Існувала кафедральна бібліотека, яка налічувала 865 наукових та навчальних видань і 82 томи рукописів.У 1938/1939 навчальному році на п’яти факультетах Львівської політехніки навчалося 3600 студентів, з них 1350 — на механічному факультеті розподілялися між трьома відділеннями: машинобудівним, електротехнічним та нафтовим. Питома вага дисциплін, що викладалися на кафедрі технології металів не лише для студентів машинобудівного відділення (понад 320 чол. на рік.), а також і для інших студентів–механіків була досить висока
 
 
Перед другою світовою війною була прийнята державна програма з розвитку та розбудови механічного факультету Львівської політехніки в 1938–1941 р. із залученням значних бюджетних коштів. Вона передбачала побудову дослідної станції, корпусів для електротехнічного та авіаційного відділень, загальною площею 17000 м2. Будівництво розпочалося на території вулиці Стрийської там, де зараз розташований завод «Львівприлад». За кордоном придбали сучасне на той час лабораторне й технологічне обладнання, в тому числі й для кафедри «Технологія металів»: ливарні печі; печі для термічної обробки сплавів з засобами автоматичного регулювання температури; ковальське обладнання й обладнання для газового та електродугового зварювання; формувальні машини; машини для випробування сталей на міцність. Проте, війна завадила завершенню цієї програми.На той час на кафедрі працював доцент Леон Дрегер, видатний спеціаліст у галузі зварювального виробництва. Він був автором кількох навчальних посібників в галузі технології конструкційних матеріалів, а також зварювання металів, надрукував багато наукових статей і повідомлень з технології зварювання металевих конструкцій для потреб суднобудування. Після війни він завідував кафедрою зварювального виробництва у Гданській політехніці.
 
На кафедрі також працював доцент Фридерік Штауб, який після війни працював професором кафедри металознавства у Шльонській політехніці (Польща), де організував лабораторію електронної мікроскопії металів, видав 8 підручників та 6 навчальних посібників, атласи мікроструктур сталі, а також монографію «Металознавство». Результати науково–дослідних робіт викладачів кафедри технології металів Львівської політехніки у довоєнні часи сприяли розробці нових конструкційних сталей і сплавів, інструментальних і нержавіючих сталей, машинобудівних чавунів та інших сплавів, нових ливарних технологій, технологій виготовлення котельних листів, бурових труб і обладнання для видобування нафти, деталей машин для залізничного транспорту.
 
 
З початком другої світової війни кафедру «Технології металів» у 1939 році очолив випускник Гірничо–металургійної академії в Кракові, учень професора І. Фещенка–Чопівського, професор Євген Перхорович, знаний спеціаліст у галузі ливарництва і металознавства. Тоді у Львівській політехніці дисципліни з технології металів вперше зазвучали українською мовою. З початком німецької окупації робота інституту припинилася. На базі інституту  були створені трирічні фахові курси, які давали лише кваліфікацію «старший майстер». У 1944 році багато кафедр з обладнанням евакуювали до австрійського міста Ґрац. Професор Є. Перхорович у квітні 1944 року переїхав до Кракова, де викладав у Гірничо–металургійній академії. Пізніше він переїхав до Берліна, де був заарештований органами НКВС. З цього часу його доля невідома.
 
 
З 24 жовтня 1944 року робота Львівського політехнічного інституту відновилася. Відповідно до наказу Комітету у справах вищої школи СРСР № 86 від 16.09.1944 р., кафедру «Технологія металів» у складі механічного факультету було поділено на дві кафедри: кафедру «Технологія металів», якою завідував доцент Прокопенко Г.З. і кафедру «Металознавство та зварювання», яку очолював професор Погодін–Алєксєєв Г.І. У 1948 році відбулося об’єднання цих кафедр в єдину кафедру «Технологія металів», яку до 1953 року очолював доцент Прокопенко Г.З.
 
 
У 1953 році кафедра знову розділилася на кафедру «Технологія металів», якою керував доцент Прокопенко Г.З. і кафедру «Металознавство і термічна обробка», яку очолив доцент [[Шульга Микола Гаврилович|Шульга М.Г.]] За наказом Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України № 351 від 12.08.60 р. відбулося об’єднання кафедр і знову утворилася єдина кафедра «Технологія металів, металознавство і термічна обробка» на чолі з професором Шульгою М.Г. На кафедрі була відкрита аспірантура. З 1962 року кафедра розпочала підготовку інженерів за спеціальністю 0406 «Фізика металів». У зв’язку з цим на початку 1965/1966 навчального року кафедру назвали кафедрою «Фізика металів та матеріалознавство». У 1975 року кафедра припинила підготовку інженерів за спеціальністю «Фізика металів». Від 1962 до 1975 кафедра підготувала 360 інженерів цієї спеціальності.
 
 
Надалі кафедра продовжувала викладати технологічні та матеріалознавчі дисципліни для студентів політехнічного інституту. У січні 1964 року при кафедрі була створена науково–дослідна лабораторія (НДЛ–13) на чолі з науковим керівником професором Шульгою М.Г, який сформулював наукову тематику кафедри — пошук методів покращення властивостей сталей і спеціальних сплавів, до якої входили такі розділи: розробка і дослідження магнітних висококоерцитивних сплавів і сплавів з особливими властивостями; дослідження окрихчення маловуглецевих конструкційних сталей і розробка металургійних та технологічних засобів запобігання цьому явищу; дослідження багатохромових сталей, сплавів феритного і напівферитного класів та їх корозійної і структурної стійкості в контакті з металевими розплавами. Науково–дослідна лабораторія виконує як державні, так і госпдоговірні науково–дослідні роботи за замовленням підприємств і установ. Як замовники виступають науково–дослідні установи, виробничі об’єднання і підприємства України. З 1973 року до 1985 року кафедру очолювала к.т.н., доцент Фетісова М.М., а з 1985 року до 2001 року — д.ф.–м.н., професор Прохоренко В.Я. У 1989 році кафедра стала опорною в регіоні з матеріалознавства та технології конструкційних матеріалів. З 1990 року кафедра розпочала підготовку інженерів за спеціальністю «Матеріалознавство в машинобудуванні». Від 2001 року до 2006 року посаду завідувача кафедри обіймав доцент, к.ф.–м.н. Паздрій І.П. З 2012 року посаду завідувача кафедри ПМОМ обіймає проф., д.т.н. [[Дурягіна Зоя Антонівна|Дурягіна З.А.]]
 
== Галерея завідувачів кафедри у різні роки її існування ==
 
Із архіву кафедри прикладного матеріалознавства і обробки матеріалів
 
 
<gallery>
 
Image:Anczyc.jpg| Професор Станіслав Анчиц
 
Image:ProkopenkoGZ.jpg|Доцент Прокопенко Григорій Зіновійович (Фото 1947 р.)
 
Image:Pogodin.jpg|Професор Погодін-Алєксєєв Георгій Іванович (Фото 1945 р.)
 
Image:Shulga.jpg|Професор Шульга Микола Гаврилович (Фото 1967 р.)
 
</gallery>
 
  
  
Рядок 291: Рядок 258:
  
 
Основна стаття&nbsp;— [[10 навчальний корпус|10 навчальний корпус Львівської політехніки]].
 
Основна стаття&nbsp;— [[10 навчальний корпус|10 навчальний корпус Львівської політехніки]].
 +
 +
== Історія ==
 +
 +
На початку 1870 років рішенням Міністерства освіти Австрії Львівська технічна Академія була реорганізована у
 +
політехнічну школу зі значним збільшенням кількості нових кафедр. Саме тоді, у 1872 році в період інтенсивного розвитку промисловості й технічної освіти в Європі була заснована кафедра «Технологія металів», яка стала осередком навчання з технологічних дисциплін у Львівській політехніці. Основні приміщення кафедри розташовувались у головному корпусі політехніки. Першим керівником кафедри був професор Станіслав Зембінський. Після призначення його на посаду директора Вищої Промислової Школи в Кракові кафедрою з 1877 року до 1907 року керував професор Юліуш Биховський. Він був автором підручника з технології металів. У 1894 році під його керівництвом на першому поверсі головного корпусу Львівської політехніки був створений технологічний музей із багатою колекцією зразків металургійного і металооброблювального виробництва. Цей музей став частиною навчальної бази кафедри «Технологія металів».
 +
 +
У 1908 році завідувачем кафедри став випускник Львівської політехніки 1889 року професор [[Анчиц Станіслав|Станіслав Анчиц]]. На кафедрі технології металів він почав працювати як асистент у 1891 році. Професор [[Анчиц Станіслав|С. Анчиц]] стажувався у професора Гейна у Берлінській Політехніці, брав участь у дослідженнях витривалості сталей, які проводив професор А. Мартенс.
 +
На кафедрі професор [[Анчиц Станіслав|С. Анчиц]] заснував металографічну лабораторію. Основним напрямком наукових досліджень співробітників кафедри у цей період було вивчення впливу металургійних процесів, режимів лиття й термічної обробки на структуру сталевих зливків, впливу неметалевих включень і домішок на механічні властивості прокатаних виробів (напівфабрикатів) і деталей машин. Опрацьований професором С. Анчицем метод макроструктурної оцінки металургійної чистоти сталі, зокрема ліквації фосфору в перерізах прокатних виробів і деталей машин, отримав з того часу практичне застосування на металургійних та машинобудівних заводах. Результати досліджень використовували для контролю якості прокату і деталей машин в процесі опрацювання й вдосконалення технологічних процесів. Результатом плідної співпраці з виробництвом є монографія професора [[Анчиц Станіслав|С. Анчица]] «Про структуру і дефекти зварних з’єднань», видана у Варшаві у 1911 році. Проф. С. Анчиц вперше написав підручник «Лекції з технології металів». Перша частина цього підручника, видана у Львові у 1913 році, охоплювала матеріали і основи ковальства, а друга, видана у 1916 році, — ливарну і ковальську справи. Крім того він написав низку монографій: «Залізо», 1923 р.; «Мікроскопічні дослідження в машинобудуванні», 1924 р.; «Про листи для котлів», 1926 р.; «Гартування сталей», 1926 р.; а також «Технічні сплави металів», 1928 р. (видання посмертне) які охоплювали сучасний на той час стан знань в металургії, обробці тиском металів та сплавів, металознавстві, термічній обробці сталей. Ці видання були визнані та належно поціновані тогочасною технічною громадськістю і протягом багатьох років слугували науковою допомогою для студентів технічних навчальних закладів в царині металознавства, та технології металів. Вони сприяли переходу технологій виготовлення сталевих виробів, заснованих на індивідуальних спостереженнях та ремісницькому мистецтві на науково обґрунтовані більш сучасні технології. Під час першої світової війни самовідданими зусиллями працівників кафедри були збережені приміщення та її матеріальна база. Плідна робота професора С. Анчица припинилась 2 лютого 1927 року, коли він, виконуючи травлення мікрошліфів реактивом з ціанідом калію, отруївся і помер на робочому місці.
 +
 +
Після трагічної загибелі професора [[Анчиц Станіслав|С. Анчица]] обов’язки завідувача кафедри виконував до кінця вересня 1930 року професор Владислав Вражей. Він викладав такі технологічні дисципліни: «Технологія металів», «Ливарництво», «Ковальство», «Технічні сплави металів», «Технічне дослідження заліза». Професор В. Вражей видав ряд монографій: «Метали та їх сплави. Атлас», 1926 р.; «Можливості застосування мікроскопічних досліджень в цеху», 1927 р.; «Види легких сплавів», 1927 р.; «Метал в промисловості», 1928 р. На той час плідно з кафедрою співпрацювала створена у 1901 році випробувально–дослідницька станція у Львівській політехніці для ви-пробування металевих матеріалів, на якій працювали висококваліфіковані спеціалісти. Вони надавали платні консультації, виконували технічну експертизу, оцінювали якість й атестували матеріали на їх придатність до використання у промисловості та будівництві. Така взаємодія зміцнювала зв’язок кафедри з підприємствами.
 +
 +
У 1912 році на кафедрі працював асистентом Вітольд Броневський, який згодом стажувався в Сорбонні, де читав лекції з металографії. У 1919 році його обрали надзвичайним професором кафедри технології металів у Львівській політехніці, а у 1920 році він став звичайним професором і завідувачем кафедри Варшавської політехніки. У 1930 році завідувачем кафедри технології металів був призначений професор Вільгельм Мозер. Одночасно він керував кафедрою локомотивів.Професор В. Мозер почав свою викладацьку роботу у Львівській політехніці у 1919 році асистентом кафедри технології металів. На посаді завідувача кафедри він розширив обсяг лекцій про технічне дослідження заліза, термічної обробки сталі, дослідження технічних сплавів заліза. Викладав також зварювання сталевих деталей, ливарництво, розширив металографічну лабораторію. Опублікував монографію «Діаграма залізо–вуглець» (1934 р.), а також книгу «Нові матеріали для виготовлення деталей машин» (1937 р.).
 +
 +
У 1927 році завершилося будівництво механічного корпусу (тепер корпус № 10 на вул. Устияновича, 5), за проектом проф. В. Мінкевича на фундаментах, які були закладені ще у 1913 році. Тоді ж ректором Львівської політехніки було прийнято рішення про розташування кафедри «Технологія металів» у цьому корпусі, де вона знаходиться й донині. Від цього часу істотно поповнювалася матеріальна база кафедри. Були придбані металографічні мікроскопи, диференціальний дилятометр, апаратура для визначення вмісту вуглецю в сплавах, твердомір Роквелла, електричні печі з платиновими термопарами і автоматичними регуляторами температури, маятниковий копер для ударних випробувань, обладнання для виготовлення ливарних форм, зокрема, дві формувальні машини. На кафедрі було створено велику добірку діапозитивів із зображенням промислового обладнання, а також ретельно підібрані комплекти зразків тогочасної металопродукції. Існувала кафедральна бібліотека, яка налічувала 865 наукових та навчальних видань і 82 томи рукописів.У 1938/1939 навчальному році на п’яти факультетах Львівської політехніки навчалося 3600 студентів, з них 1350 — на механічному факультеті розподілялися між трьома відділеннями: машинобудівним, електротехнічним та нафтовим. Питома вага дисциплін, що викладалися на кафедрі технології металів не лише для студентів машинобудівного відділення (понад 320 чол. на рік.), а також і для інших студентів–механіків була досить висока
 +
 +
Перед другою світовою війною була прийнята державна програма з розвитку та розбудови механічного факультету Львівської політехніки в 1938–1941 р. із залученням значних бюджетних коштів. Вона передбачала побудову дослідної станції, корпусів для електротехнічного та авіаційного відділень, загальною площею 17000 м2. Будівництво розпочалося на території вулиці Стрийської там, де зараз розташований завод «Львівприлад». За кордоном придбали сучасне на той час лабораторне й технологічне обладнання, в тому числі й для кафедри «Технологія металів»: ливарні печі; печі для термічної обробки сплавів з засобами автоматичного регулювання температури; ковальське обладнання й обладнання для газового та електродугового зварювання; формувальні машини; машини для випробування сталей на міцність. Проте, війна завадила завершенню цієї програми.На той час на кафедрі працював доцент Леон Дрегер, видатний спеціаліст у галузі зварювального виробництва. Він був автором кількох навчальних посібників в галузі технології конструкційних матеріалів, а також зварювання металів, надрукував багато наукових статей і повідомлень з технології зварювання металевих конструкцій для потреб суднобудування. Після війни він завідував кафедрою зварювального виробництва у Гданській політехніці.
 +
На кафедрі також працював доцент Фридерік Штауб, який після війни працював професором кафедри металознавства у Шльонській політехніці (Польща), де організував лабораторію електронної мікроскопії металів, видав 8 підручників та 6 навчальних посібників, атласи мікроструктур сталі, а також монографію «Металознавство». Результати науково–дослідних робіт викладачів кафедри технології металів Львівської політехніки у довоєнні часи сприяли розробці нових конструкційних сталей і сплавів, інструментальних і нержавіючих сталей, машинобудівних чавунів та інших сплавів, нових ливарних технологій, технологій виготовлення котельних листів, бурових труб і обладнання для видобування нафти, деталей машин для залізничного транспорту.
 +
 +
З початком другої світової війни кафедру «Технології металів» у 1939 році очолив випускник Гірничо–металургійної академії в Кракові, учень професора І. Фещенка–Чопівського, професор Євген Перхорович, знаний спеціаліст у галузі ливарництва і металознавства. Тоді у Львівській політехніці дисципліни з технології металів вперше зазвучали українською мовою. З початком німецької окупації робота інституту припинилася. На базі інституту  були створені трирічні фахові курси, які давали лише кваліфікацію «старший майстер». У 1944 році багато кафедр з обладнанням евакуювали до австрійського міста Ґрац. Професор Є. Перхорович у квітні 1944 року переїхав до Кракова, де викладав у Гірничо–металургійній академії. Пізніше він переїхав до Берліна, де був заарештований органами НКВС. З цього часу його доля невідома.
 +
 +
З 24 жовтня 1944 року робота Львівського політехнічного інституту відновилася. Відповідно до наказу Комітету у справах вищої школи СРСР № 86 від 16.09.1944 р., кафедру «Технологія металів» у складі механічного факультету було поділено на дві кафедри: кафедру «Технологія металів», якою завідував доцент Прокопенко Г.З. і кафедру «Металознавство та зварювання», яку очолював професор Погодін–Алєксєєв Г.І. У 1948 році відбулося об’єднання цих кафедр в єдину кафедру «Технологія металів», яку до 1953 року очолював доцент Прокопенко Г.З.
 +
 +
У 1953 році кафедра знову розділилася на кафедру «Технологія металів», якою керував доцент Прокопенко Г.З. і кафедру «Металознавство і термічна обробка», яку очолив доцент [[Шульга Микола Гаврилович|Шульга М.Г.]] За наказом Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України № 351 від 12.08.60 р. відбулося об’єднання кафедр і знову утворилася єдина кафедра «Технологія металів, металознавство і термічна обробка» на чолі з професором Шульгою М.Г. На кафедрі була відкрита аспірантура. З 1962 року кафедра розпочала підготовку інженерів за спеціальністю 0406 «Фізика металів». У зв’язку з цим на початку 1965/1966 навчального року кафедру назвали кафедрою «Фізика металів та матеріалознавство». У 1975 року кафедра припинила підготовку інженерів за спеціальністю «Фізика металів». Від 1962 до 1975 кафедра підготувала 360 інженерів цієї спеціальності.
 +
 +
Надалі кафедра продовжувала викладати технологічні та матеріалознавчі дисципліни для студентів політехнічного інституту. У січні 1964 року при кафедрі була створена науково–дослідна лабораторія (НДЛ–13) на чолі з науковим керівником професором Шульгою М.Г, який сформулював наукову тематику кафедри — пошук методів покращення властивостей сталей і спеціальних сплавів, до якої входили такі розділи: розробка і дослідження магнітних висококоерцитивних сплавів і сплавів з особливими властивостями; дослідження окрихчення маловуглецевих конструкційних сталей і розробка металургійних та технологічних засобів запобігання цьому явищу; дослідження багатохромових сталей, сплавів феритного і напівферитного класів та їх корозійної і структурної стійкості в контакті з металевими розплавами. Науково–дослідна лабораторія виконує як державні, так і госпдоговірні науково–дослідні роботи за замовленням підприємств і установ. Як замовники виступають науково–дослідні установи, виробничі об’єднання і підприємства України. З 1973 року до 1985 року кафедру очолювала к.т.н., доцент Фетісова М.М., а з 1985 року до 2001 року — д.ф.–м.н., професор Прохоренко В.Я. У 1989 році кафедра стала опорною в регіоні з матеріалознавства та технології конструкційних матеріалів. З 1990 року кафедра розпочала підготовку інженерів за спеціальністю «Матеріалознавство в машинобудуванні». Від 2001 року до 2006 року посаду завідувача кафедри обіймав доцент, к.ф.–м.н. Паздрій І.П. З 2012 року посаду завідувача кафедри ПМОМ обіймає проф., д.т.н. [[Дурягіна Зоя Антонівна|Дурягіна З.А.]]
 +
== Галерея завідувачів кафедри у різні роки її існування ==
 +
Із архіву кафедри прикладного матеріалознавства і обробки матеріалів
 +
 +
<gallery>
 +
Image:Anczyc.jpg| Професор Станіслав Анчиц
 +
Image:ProkopenkoGZ.jpg|Доцент Прокопенко Григорій Зіновійович (Фото 1947 р.)
 +
Image:Pogodin.jpg|Професор Погодін-Алєксєєв Георгій Іванович (Фото 1945 р.)
 +
Image:Shulga.jpg|Професор Шульга Микола Гаврилович (Фото 1967 р.)
 +
</gallery>
  
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==

Версія за 20:55, 8 грудня 2015

Кафедра прикладного матеріалознавства та обробки матеріалів
Dep logo.png
Кафедра ПМОМ
Тип підрозділу кафедра
Абревіатура ПМОМ
Дата заснування 1872 рік [1]
Засновники Міністерство освіти Австро-Угорщини
К-сть співробітників 17
Приналежність Інститут інженерної механіки та транспорту
Попередник Кафедри інженерного матеріалознавства та прикладної фізики
Завідувач кафедри д.т.н., проф. Дурягіна Зоя Антонівна
Розташування (адреса) 79013, Львів, вул. Устияновича 5, 10-й корпус, кім. 28а; Тел.+38(032)2322789
Сторінка на lp.edu.ua http://lp.edu.ua/node/3314

Інформація абітурієнтам

Кафедра прикладного матеріалознавства та обробки матеріалів (ПМОМ) запрошує на навчання за напрямками підготовки:

  • 6.050403 «Інженерне матеріалознавство»

з наданням кваліфікації бакалавра, а в подальшому за спеціальністю 8.05040301 «Прикладне матеріалознавство» з присвоєнням кваліфікаційного ступеня магістра.

  • 6.050402 «Ливарне виробництво»

з наданням кваліфікації бакалавра, а в подальшому за спеціальністю 8.05040202 «Литво (за видами): художнє, ювелірне, стоматологічне, ортопедичне литво» з присвоєнням кваліфікаційного ступеня магістра.

Вступники зараховуються за результатами ЗНО з предметів:

  • українська мова та література,
  • математика (профільний),
  • фізика.


Інформацію про умови навчання, професорсько-викладацький склад, напрями наукових досліджень та оснащення лаборато-рій кафедри можна отримати:

  • за адресою: навчальний корпус № 10, кім. 31, вул. Устияновича, 5, м. Львів, 79013;
  • за тел. (032) 258–27–89 і (032) 258–25–13;
  • на сайті кафедри: http://lp.edu.ua/node/3314.


Загальна інформація

Кафедра прикладного матеріалознавства та обробки матеріалів (абревіатура — ПМОМ) — навчально-науковий підрозділ Національного університету «Львівська політехніка». Кафедра входить до складу Інституту інженерної механіки та транспорту. Завідувач кафедри ПМОМ — проф., д.т.н. Дурягіна Зоя Антонівна. Заступник завідувача — доц., к.т.н. Плешаков Едуард Іванович.


Штат кафедри

Професорсько-викладацький склад

П.І.Б. Посада Вчене звання Науковий ступінь
1.
Дурягіна Зоя Антонівна Завідувач кафедри, професор
професор
д.т.н.
2.
Зінь Іван Миколайович професор
професор
д.т.н.
3.
Кузін Олег Анатолійович доцент
доцент
к.т.н.
4.
Плешаков Едуард Іванович доцент
доцент
к.т.н.
5.
Богун Лідія Ігорівна доцент
доцент
к.т.н.
6.
Паздрій Ігор Петрович доцент
доцент
к.т.н.
7.
Ромака Віталій Володимирович ст. викладач
к.х.н.
8.
Тепла Тетяна Леонідівна доцент
к.т.н.
9.
Швачко Сергій Григорович ст. викладач
10.
Кушпір Василь Іванович ст. викладач
11.
Тростянчин Андрій Миколайович асистент
к.т.н.

Навчально-допоміжний склад

П.І.Б. Посада
1.
Лозинський Ярослав Теодорович інженер 1-ї категорії
2.
Геречко Олег Остапович інженер
3.
Фігурка Михайло Романович провідний спеціаліст
4.
Оксинюк Анатолій Полікарпович інженер 1-ї категорії

Досягнення

У 2013 році кафедра бере участь у програмі Європейського союзу Tempus MMATENG, яка є міжнародним освітнім проектом, що спрямований на модернізацію системи вищої освіти з інженерного матеріалознавства на основі найкращого досвіду Болонського процесу http://www.mmateng.eu. Проект триватиме з 01.12.2013 до 30.11.2016. Країни учасники проекту: Бельгія, Німеччина, Франція, Польща, Ізраїль, Україна, Росія.

Відомі випускники

Навчально-методична робота

Напрям підготовки 6.050403 «Інженерне матеріалознавство»

Базо­вий напрям підготовки бакалаврів у системі вищої освіти, який передбачає надалі здобування повної вищої освіти маґістра за спеціальністю "Прикладне матеріалознавство".

Фахівці цього профілю вміють:

  • вибира­ти сучасні матеріали для виготовлення виробів відповідно до умов експлуатації;
  • розробляти і ство­рювати нові матеріали з унікальними власти­востями та технологічні процеси, використовуючи комп'ютерне моделювання;
  • визначати властивості матеріалів;
  • виконувати експертні дослідження причин руйнування конструкцій;
  • здійснювати метрологічну оцінку якості мате­ріалів та металовиробів;
  • надавати послуги із сер­тифікації металопродукції;
  • розробляти технології утилізації, відновлення та вторинної переробки матеріалів.

Аспірантура

На кафедрі здійснюється набір у постійнодіючу аспірантуру за спеціальністюість 7(8).05040301 «Прикладне матеріалознавство»

05.16.01 - "Металознавство та термічна обробка металів"

І. Формула спеціальності Металознавство та термiчна обробка металiв - спецiальнiсть, що вивчає закономiрностi формування структури металiв та сплавiв при фазових переходах в умовах, коли змiнюються фiзико-хiмiчнi параметри, зв'язкiв структури металiв i сплавiв з їх властивостями, одержання нових i удосконалення вiдомих сплавiв, розробка способiв змiни структури та надання сплавам необхiдних властивостей, розробка технологiчних процесiв i режимiв їх термiчної та комбiнованої обробки, що включає дослiдження макро-, мiкро- та субструктури, технологiчних, фiзико-механiчних та спецiальних властивостей металiв i сплавiв, вплив на цi характеристики рiзних технологiчних параметрiв, змiннiсть їх в експлуатацiйних умовах, закономiрностi утворення фiзичної, хiмiчної та структурної неоднорiдностi будови матерiалiв, змiни структури металiв i сплавiв пiд дiєю пластичної i пружної деформацiї.

II. Напрямки дослiджень

  1. Закономiрностi формування структури металiв i сплавiв при переходi з газоподiбного i рiдкого стану у твердий.
  2. Структуроутворення у металах i сплавах при полiморфних перетвореннях.
  3. Вплив термiчної та хiмiкотермiчної обробки на структуру а властивостi металiв та сплавiв.
  4. Змiна структури металiв i сплавiв пiд дiєю пластичної i пружної деформацiї.
  5. Межфазна взаємодiя у композитах, її змiни та роль у формуваннi властивостей матерiалiв.
  6. Змiна структури i властивостей металiв та сплавiв пiд дiєю потокiв частинок або енергiї високої густини.
  7. Трансформацiя структури i змiни властивостей металiв i сплавiв у процесi експлуатацiї виробiв.
  8. Побудова дiаграм стану сплавiв.
  9. Побудова iзотермiчних та термокiнетичних дiаграм фазових та структурних перетворень металiв i сплавiв при нагрiваннi та охолодженнi.
  10. Дослiдження механiзму та кiнетики фазових перетворень при термiчнiй та комбiнованiй обробках металiв i сплавiв.
  11. Дослiдження процесiв автодеформацiї та трiщиноутворення при термiчнiй та комбiнованiй обробках.
  12. Розробка нових а удосконалення iснуючих технологiй термiчної обробки металопродукцiї i комбiнованих змiцнюючих, пом'якшуючих i спецiальних її видiв.
  13. Спадкоємнi зв'язки мiж хiмiчним i фазовим складом сплавiв, структурою рiзних рiвнiв, фiзико-механiчними та корозiйними властивостями, зносостiйкостю, надiйнiстю, довговiчнiстю та iншими експлуатацiйними характеристиками.
  14. Розробка i дослiдження нових матералiв - композицiйних, аморфних, мiкрокристалiчних з регламентованою субструктурою i оптимiзованим комплексом властивостей.

III. Галузi наук, з яких присуджуються науковi ступенi - технiчнi науки

Навчальні та науково-дослідні лабораторії

=== Ф

=== Видавнича діяльніст

Досягнення наших молодих вчених

Молоді вчені кафедри ПМОМ беруть активну участь в роботі Ради молодих вчених Львівської політехніки.

Партнери кафедри

ВНЗ Співпраця
Kpi logo.gif
Національний університет «Київський політехнічний інститут»

(National University "Kyiv Polytechnic Institute")

Дослідження фазового складу покриттів, нанесених високоенергетичними джерелами енергії
Don logo.jpg
Донецький національний технічний університет

(Donetsk National Technical University)

Визначення зносотривкості поверхневих шарів різними методами
Dmeti logo.jpg
Дніпропетровська металургійна академія

(Dnepropetrovsk Metallurgical Academy)

Порівняльні корозійно-механічні випробування синтезованих поверхневих шарів
Zntu logo.jpg
Запорізький національний технічний університет

(Zaporizhzhya National Technical University)

Удосконалення методів іонного азотування поверхневих шарів


Міжнародні зв'язки

ВНЗ Співпраця
Opole logo.jpg
Інститут фізики Опольського університету

(Institute of Physics, Opole University, Poland)

Дослідження дефектності будови поверхневих шарів методом анігіляції позитронів
Rzeshow logo.jpg
Жешувський політехнічний інститут

(Rzeszow Polytechnic Institute, Poland)

Вивчення топографії поверхні функціональних поверхневих шарів та дослідження адгезій них властивостей
Nifs logo.jpg
Національний інститут литва

(National Institute for Fusion Science, Japan)

Дослідження рідкометалевої корозії функціональних поверхневих шарів спеціальних сплавів у теплоносіях атомної енергетики
Kielce logo.jpg
Технічний університет у Кельцах

(Kielce University of Technology, Poland)

Розробка оптимальних режимів лазерного легування
Agh logo.jpg
Науково-технологічний університет AGH

(AGH University of Science and Technology, Poland)

Вивчення будови наноструктурованих покриттів

Будівля, в якій розміщена кафедра

Кафедра прикладного матеріалознавства та обробки металів розміщена на першому поверсі 10 навчального корпусу Львівської політехніки.

Основна стаття — 10 навчальний корпус Львівської політехніки.

Історія

На початку 1870 років рішенням Міністерства освіти Австрії Львівська технічна Академія була реорганізована у політехнічну школу зі значним збільшенням кількості нових кафедр. Саме тоді, у 1872 році в період інтенсивного розвитку промисловості й технічної освіти в Європі була заснована кафедра «Технологія металів», яка стала осередком навчання з технологічних дисциплін у Львівській політехніці. Основні приміщення кафедри розташовувались у головному корпусі політехніки. Першим керівником кафедри був професор Станіслав Зембінський. Після призначення його на посаду директора Вищої Промислової Школи в Кракові кафедрою з 1877 року до 1907 року керував професор Юліуш Биховський. Він був автором підручника з технології металів. У 1894 році під його керівництвом на першому поверсі головного корпусу Львівської політехніки був створений технологічний музей із багатою колекцією зразків металургійного і металооброблювального виробництва. Цей музей став частиною навчальної бази кафедри «Технологія металів».

У 1908 році завідувачем кафедри став випускник Львівської політехніки 1889 року професор Станіслав Анчиц. На кафедрі технології металів він почав працювати як асистент у 1891 році. Професор С. Анчиц стажувався у професора Гейна у Берлінській Політехніці, брав участь у дослідженнях витривалості сталей, які проводив професор А. Мартенс. На кафедрі професор С. Анчиц заснував металографічну лабораторію. Основним напрямком наукових досліджень співробітників кафедри у цей період було вивчення впливу металургійних процесів, режимів лиття й термічної обробки на структуру сталевих зливків, впливу неметалевих включень і домішок на механічні властивості прокатаних виробів (напівфабрикатів) і деталей машин. Опрацьований професором С. Анчицем метод макроструктурної оцінки металургійної чистоти сталі, зокрема ліквації фосфору в перерізах прокатних виробів і деталей машин, отримав з того часу практичне застосування на металургійних та машинобудівних заводах. Результати досліджень використовували для контролю якості прокату і деталей машин в процесі опрацювання й вдосконалення технологічних процесів. Результатом плідної співпраці з виробництвом є монографія професора С. Анчица «Про структуру і дефекти зварних з’єднань», видана у Варшаві у 1911 році. Проф. С. Анчиц вперше написав підручник «Лекції з технології металів». Перша частина цього підручника, видана у Львові у 1913 році, охоплювала матеріали і основи ковальства, а друга, видана у 1916 році, — ливарну і ковальську справи. Крім того він написав низку монографій: «Залізо», 1923 р.; «Мікроскопічні дослідження в машинобудуванні», 1924 р.; «Про листи для котлів», 1926 р.; «Гартування сталей», 1926 р.; а також «Технічні сплави металів», 1928 р. (видання посмертне) які охоплювали сучасний на той час стан знань в металургії, обробці тиском металів та сплавів, металознавстві, термічній обробці сталей. Ці видання були визнані та належно поціновані тогочасною технічною громадськістю і протягом багатьох років слугували науковою допомогою для студентів технічних навчальних закладів в царині металознавства, та технології металів. Вони сприяли переходу технологій виготовлення сталевих виробів, заснованих на індивідуальних спостереженнях та ремісницькому мистецтві на науково обґрунтовані більш сучасні технології. Під час першої світової війни самовідданими зусиллями працівників кафедри були збережені приміщення та її матеріальна база. Плідна робота професора С. Анчица припинилась 2 лютого 1927 року, коли він, виконуючи травлення мікрошліфів реактивом з ціанідом калію, отруївся і помер на робочому місці.

Після трагічної загибелі професора С. Анчица обов’язки завідувача кафедри виконував до кінця вересня 1930 року професор Владислав Вражей. Він викладав такі технологічні дисципліни: «Технологія металів», «Ливарництво», «Ковальство», «Технічні сплави металів», «Технічне дослідження заліза». Професор В. Вражей видав ряд монографій: «Метали та їх сплави. Атлас», 1926 р.; «Можливості застосування мікроскопічних досліджень в цеху», 1927 р.; «Види легких сплавів», 1927 р.; «Метал в промисловості», 1928 р. На той час плідно з кафедрою співпрацювала створена у 1901 році випробувально–дослідницька станція у Львівській політехніці для ви-пробування металевих матеріалів, на якій працювали висококваліфіковані спеціалісти. Вони надавали платні консультації, виконували технічну експертизу, оцінювали якість й атестували матеріали на їх придатність до використання у промисловості та будівництві. Така взаємодія зміцнювала зв’язок кафедри з підприємствами.

У 1912 році на кафедрі працював асистентом Вітольд Броневський, який згодом стажувався в Сорбонні, де читав лекції з металографії. У 1919 році його обрали надзвичайним професором кафедри технології металів у Львівській політехніці, а у 1920 році він став звичайним професором і завідувачем кафедри Варшавської політехніки. У 1930 році завідувачем кафедри технології металів був призначений професор Вільгельм Мозер. Одночасно він керував кафедрою локомотивів.Професор В. Мозер почав свою викладацьку роботу у Львівській політехніці у 1919 році асистентом кафедри технології металів. На посаді завідувача кафедри він розширив обсяг лекцій про технічне дослідження заліза, термічної обробки сталі, дослідження технічних сплавів заліза. Викладав також зварювання сталевих деталей, ливарництво, розширив металографічну лабораторію. Опублікував монографію «Діаграма залізо–вуглець» (1934 р.), а також книгу «Нові матеріали для виготовлення деталей машин» (1937 р.).

У 1927 році завершилося будівництво механічного корпусу (тепер корпус № 10 на вул. Устияновича, 5), за проектом проф. В. Мінкевича на фундаментах, які були закладені ще у 1913 році. Тоді ж ректором Львівської політехніки було прийнято рішення про розташування кафедри «Технологія металів» у цьому корпусі, де вона знаходиться й донині. Від цього часу істотно поповнювалася матеріальна база кафедри. Були придбані металографічні мікроскопи, диференціальний дилятометр, апаратура для визначення вмісту вуглецю в сплавах, твердомір Роквелла, електричні печі з платиновими термопарами і автоматичними регуляторами температури, маятниковий копер для ударних випробувань, обладнання для виготовлення ливарних форм, зокрема, дві формувальні машини. На кафедрі було створено велику добірку діапозитивів із зображенням промислового обладнання, а також ретельно підібрані комплекти зразків тогочасної металопродукції. Існувала кафедральна бібліотека, яка налічувала 865 наукових та навчальних видань і 82 томи рукописів.У 1938/1939 навчальному році на п’яти факультетах Львівської політехніки навчалося 3600 студентів, з них 1350 — на механічному факультеті розподілялися між трьома відділеннями: машинобудівним, електротехнічним та нафтовим. Питома вага дисциплін, що викладалися на кафедрі технології металів не лише для студентів машинобудівного відділення (понад 320 чол. на рік.), а також і для інших студентів–механіків була досить висока

Перед другою світовою війною була прийнята державна програма з розвитку та розбудови механічного факультету Львівської політехніки в 1938–1941 р. із залученням значних бюджетних коштів. Вона передбачала побудову дослідної станції, корпусів для електротехнічного та авіаційного відділень, загальною площею 17000 м2. Будівництво розпочалося на території вулиці Стрийської там, де зараз розташований завод «Львівприлад». За кордоном придбали сучасне на той час лабораторне й технологічне обладнання, в тому числі й для кафедри «Технологія металів»: ливарні печі; печі для термічної обробки сплавів з засобами автоматичного регулювання температури; ковальське обладнання й обладнання для газового та електродугового зварювання; формувальні машини; машини для випробування сталей на міцність. Проте, війна завадила завершенню цієї програми.На той час на кафедрі працював доцент Леон Дрегер, видатний спеціаліст у галузі зварювального виробництва. Він був автором кількох навчальних посібників в галузі технології конструкційних матеріалів, а також зварювання металів, надрукував багато наукових статей і повідомлень з технології зварювання металевих конструкцій для потреб суднобудування. Після війни він завідував кафедрою зварювального виробництва у Гданській політехніці. На кафедрі також працював доцент Фридерік Штауб, який після війни працював професором кафедри металознавства у Шльонській політехніці (Польща), де організував лабораторію електронної мікроскопії металів, видав 8 підручників та 6 навчальних посібників, атласи мікроструктур сталі, а також монографію «Металознавство». Результати науково–дослідних робіт викладачів кафедри технології металів Львівської політехніки у довоєнні часи сприяли розробці нових конструкційних сталей і сплавів, інструментальних і нержавіючих сталей, машинобудівних чавунів та інших сплавів, нових ливарних технологій, технологій виготовлення котельних листів, бурових труб і обладнання для видобування нафти, деталей машин для залізничного транспорту.

З початком другої світової війни кафедру «Технології металів» у 1939 році очолив випускник Гірничо–металургійної академії в Кракові, учень професора І. Фещенка–Чопівського, професор Євген Перхорович, знаний спеціаліст у галузі ливарництва і металознавства. Тоді у Львівській політехніці дисципліни з технології металів вперше зазвучали українською мовою. З початком німецької окупації робота інституту припинилася. На базі інституту були створені трирічні фахові курси, які давали лише кваліфікацію «старший майстер». У 1944 році багато кафедр з обладнанням евакуювали до австрійського міста Ґрац. Професор Є. Перхорович у квітні 1944 року переїхав до Кракова, де викладав у Гірничо–металургійній академії. Пізніше він переїхав до Берліна, де був заарештований органами НКВС. З цього часу його доля невідома.

З 24 жовтня 1944 року робота Львівського політехнічного інституту відновилася. Відповідно до наказу Комітету у справах вищої школи СРСР № 86 від 16.09.1944 р., кафедру «Технологія металів» у складі механічного факультету було поділено на дві кафедри: кафедру «Технологія металів», якою завідував доцент Прокопенко Г.З. і кафедру «Металознавство та зварювання», яку очолював професор Погодін–Алєксєєв Г.І. У 1948 році відбулося об’єднання цих кафедр в єдину кафедру «Технологія металів», яку до 1953 року очолював доцент Прокопенко Г.З.

У 1953 році кафедра знову розділилася на кафедру «Технологія металів», якою керував доцент Прокопенко Г.З. і кафедру «Металознавство і термічна обробка», яку очолив доцент Шульга М.Г. За наказом Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України № 351 від 12.08.60 р. відбулося об’єднання кафедр і знову утворилася єдина кафедра «Технологія металів, металознавство і термічна обробка» на чолі з професором Шульгою М.Г. На кафедрі була відкрита аспірантура. З 1962 року кафедра розпочала підготовку інженерів за спеціальністю 0406 «Фізика металів». У зв’язку з цим на початку 1965/1966 навчального року кафедру назвали кафедрою «Фізика металів та матеріалознавство». У 1975 року кафедра припинила підготовку інженерів за спеціальністю «Фізика металів». Від 1962 до 1975 кафедра підготувала 360 інженерів цієї спеціальності.

Надалі кафедра продовжувала викладати технологічні та матеріалознавчі дисципліни для студентів політехнічного інституту. У січні 1964 року при кафедрі була створена науково–дослідна лабораторія (НДЛ–13) на чолі з науковим керівником професором Шульгою М.Г, який сформулював наукову тематику кафедри — пошук методів покращення властивостей сталей і спеціальних сплавів, до якої входили такі розділи: розробка і дослідження магнітних висококоерцитивних сплавів і сплавів з особливими властивостями; дослідження окрихчення маловуглецевих конструкційних сталей і розробка металургійних та технологічних засобів запобігання цьому явищу; дослідження багатохромових сталей, сплавів феритного і напівферитного класів та їх корозійної і структурної стійкості в контакті з металевими розплавами. Науково–дослідна лабораторія виконує як державні, так і госпдоговірні науково–дослідні роботи за замовленням підприємств і установ. Як замовники виступають науково–дослідні установи, виробничі об’єднання і підприємства України. З 1973 року до 1985 року кафедру очолювала к.т.н., доцент Фетісова М.М., а з 1985 року до 2001 року — д.ф.–м.н., професор Прохоренко В.Я. У 1989 році кафедра стала опорною в регіоні з матеріалознавства та технології конструкційних матеріалів. З 1990 року кафедра розпочала підготовку інженерів за спеціальністю «Матеріалознавство в машинобудуванні». Від 2001 року до 2006 року посаду завідувача кафедри обіймав доцент, к.ф.–м.н. Паздрій І.П. З 2012 року посаду завідувача кафедри ПМОМ обіймає проф., д.т.н. Дурягіна З.А.

Галерея завідувачів кафедри у різні роки її існування

Із архіву кафедри прикладного матеріалознавства і обробки матеріалів

Джерела

  • Рильніков Б.С., Швачко С.Г. Кафедра інженерного матеріалознавства та прикладної фізики. До 135-річчя заснування. — Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2007. — 108 с.
  • Наказ № 138-10 від 19 жовтня 2012 року «Про структурну організацію кафедр університету».