Відмінності між версіями «Кароль Скібінський»

Версія за 14:48, 24 грудня 2020

Кароль Скібінський
Ім'я при народженні	Кароль
Дата народження	22 травня 1849
Місце народження	Кам`янець-Подільський, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	14 травня 1922 Львів
Поховання	Личаківське кладовище, м. Львів
Батько	Казимир Скібінський
Матір	Вільгельміна Бродович-Скібінська
Громадянство	Російська імперія, Польська республіка
Національність	поляк
Alma mater	Технічна академія, Цісарсько-королівський політехнічний інститут
Дата закінчення	1871
Спеціальність	інженер-залізничник
Галузь наукових інтересів	будівництво доріг та залізничних колій
Науковий ступінь	приватний доцент
Дата присвоєння н.с.	1881
Вчене звання	професор
Дата присвоєння в.з.	1888
Відомий у зв’язку з	ректор Вищої політехнічної школи 1891–1892
Почесні звання	Доктор Honoris Causa
Державні нагороди	Орден Залізної корони ІІІ класу, Командорський хрест ордена Polonia Restitut.

Кароль Скібінський (Karol Skibiński) – інженер-залізничник, професор, доктор Honoris Causa, ректор Вищої політехнічної школи.

Коротка біографія

Навчання та професійна кар`єра

Кароль Скібінський народився 22 травня 1849 р. у Кам`янці-Подільському в родині театрального режисера Казимира Скібінського та оперної співачки Вільгельміни Бродович-Скібінської ^[1] Після смерті батька в 1858 р. разом з родиною переїхав до Львова, де у 1860 р. вступив та 1866 р. закінчив німецьку реальну школу. Згодом вступив на відділення інженерії львівської Технічної академії, через два роки продовжив навчання у Цісарсько-королівський політехнічний інститут у Відні. Водночас часто відвідував оперні та філармонічні концерти. Брав активну участь у діяльності польського студентського товариства «Вогнище». ^[2]

Під час навчання розробив проект залізничного мосту для приватної залізниці в Тіролі. З 1871 р. виконує обов`язки інженера в проектному бюро компанії «Fritsch i Theuerw» у Відні, де розробляє проекти мостів для майбутньої залізничної колії Віллах – Тарвіз. У 1872 р. здійснює трасування та будівництво однієї з найтяжчих ділянок цієї ж колії (біля м. Тарвіз). З відкриттям колії у 1873 р. та початком економічної кризи К. Скібінський залишається без постійного місця праці.

У 1876 р. разом з інженером Лерхом розробляє проект залізниці з Велс–Кірхдорф у Верхній Австрії. В цей час вдається до теоретичних досліджень впливу руху потягів на мостові конструкції та залізні арочні, діагональні, склепінчасті мости.

У 1879 р. стає членом Політехнічного товариства у Львові. Протягом 1882–1883 рр. – редактор друкованих органів «Dzwignia» та «Czasopismo Techniczne».

К. Скібінський у 1879 р. був запрошений на посаду асистента кафедри нарисної геометрії відділу архітектури Вищої політехнічної школи у Львові.

У 1880 р. габілітувався на підставі праці «Teorja belki ciąglej i jej zastosowanie do obliczenia belki o pieciu przesłach». ^[3]

З 1881 р. отримує ступінь приватного доцента будівельної механіки, графічної статики і теорії мостів, а в 1884 р. – ступінь доцента. Упродовж 1881–1886 навч. років обіймав посаду асистента кафедри нарисної геометрії на відділі архітектури.

У 1883/84 навч. р. – заступник професора нарисної геометрії, а в 1887/88 навч. р. – заступник професора інженерних наук. У 1888 р. отримує звання звичайного (ординарного) професора інженерних наук.

Упродовж 1888–1891, 1894–1896, 1898–1902 навчальних років обирався деканом відділу інженерії.

У червні 1891 р. призначений на посаду ректора Вищої політехнічної школи. У 1892/93 навч. р. виконував обов’язки проректора.

Упродовж 1893/94, 1896/97, 1902–1905 навч. р. – заступник декана відділу інженерії, а в 1907/08 навч. р. – відділу інженерії шляхів та мостів. У 1908/09 навч. р. – декан відділу водного будівництва, а в 1909/10 навч. р. – заступник декана цього ж відділу. В 1910–1911/12 навч. р.– заступник декана гідротехнічного відділу, в 1912/13 навч. р. – водної інженерії. ^[4]

У грудні 1887 р. здійснював випробування на витривалість першого залізного автомобільного мосту через Дністер біля Заліщиків.

У 1894 р. очолив секцію комунікацій на Крайовій виставці у Львові, був заступником голови інженерної секції на 3-му з`їзді польських техніків, працював у Крайовій раді залізниць. З 1898 р. – член Державної ради залізниць у Відні.

У січні 1900 р. Скібінський випробовує перші, побудовані урядом, дерев'яні крокв’яні мости в Турці над Стриєм (тепер м. Турка). У 1905 р. К. Скібінський отримує звання почесного члена Політехнічного товариства у Львові ^[5] та Інженерної палати у Львові. У 1909 р. – титул придворного радника.

У серпні 1914 р., з початком Першої світової війни, вчений переїхав до Австрії, а в листопаді 1915 р. повернувся до Львова. Продовжив викладати на інженерному факультеті «Будівництво залізничних колій (курс 3) і будівництво тунелів» (1915–1917/18 навч. р.) та «Енциклопедію будівництва залізничних колій» (1915–1917/18 навч. р.). на факультеті водної інженерії.

У травні 1919 року вийшов на пенсію. Цього ж року отримав звання почесного професора, а з січня 1922 р. – доктора Honoris Causa.

У лютому 1921 р. був призначений керівником конструкторського бюро мостів в Okręgowej Dyrekcji Robót Publicznych.

К. Скібінський активно цікавився життям студентів, був куратором та опікуном кількох гуртків. У 1908 р. нагороджений дипломом почесного члена «Гуртка слухачів інженерії», а з 1912 р. – почесний член гуртка «Хор техніків». У грудні 1913 р., з нагоди 35-ти річної професорської діяльності, його іменем був названий фонд для виплати стипендій за кращі креслярські роботи.

Помер у Львові 14 травня 1922 року від ускладнень грипу, похований на Личаківському кладовищі.

Викладацька діяльність

Читав лекції з таких предметів: «Графічна статика», «Будівельна механіка. (курс 1–2)», «Теорія нероздільної балки та пружних кривих», «Будівництво залізничних колій (курс 1–2)», «Будівництво мостів (курс 1)», «Будівництво мостів (курс 2) і будівництво тунелів», «Будівництво доріг і будівництво залізничних колій (курс 1–2)», «Будівництво залізничних колій (курс 3) і будівництво тунелів», «Енциклопедія залізничних колій», «Енциклопедія будівництва залізничних колій».

Викладацька діяльність вченого знайшла своє відображення у декількох підручниках: «Будова залізниць. Рейкові стикові з`єднання» («Budowa kolei żelaznych: połączenia torów. Cz. 1. Obrachowanie połączeń torów») (1897); «Прокладання шляхів, залізниць, судноплавних каналів, регульованих водоймищ тощо» («Tyczenie traṣ dróg, kolei żelaznych, kanałów spławnych, regulowanych rzek i t. d.), у 2 томах (1909).

К. Скібінський є автором кількох літографованих навчальних праць: «Budowa dróg: projektowanie komunikacyi, roboty ziemne, budowa dróg» («Будівництво доріг: комунікаційне проектування комунікацій, земляні роботи, дорожнє будівництво») (1900–1902), «Teorya wytrzymałości nawierzchni kolejowej» («Теорія міцності залізничної поверхні») (1899).

• Budowa dróg: projektowanie komunikacyi, roboty ziemne, budowa dróg, 1900–1902
• Teorya wytrzymałości nawierzchni kolejowej, 1899

Наукова діяльність

Кароль Скібінський є автором понад 30-ти друкованих наукових праць ^[6]та близько 25-ти робіт у рукописах, написаних польською та німецькою мовами. Основний напрямок його наукової діяльності – будівництво залізничних сполучень, доріг та мостів. Перші праці науковця були опубліковані німецькою мовою. Серед них – «Das Deformationspolygon und dessen Anwendung zur graphischen Berechnung statisch unbestimmter Fachwerke» (1883), «Theorie des Erddruckes auf Grundderneueren Yersuche» (1885), «Das Integrator des Prof. Dr. Żmurko in seiner Wirkungsweise und praktischer Yerwendung» (1886).

У 1904 р. вчений розпочав дослідження над нерозв’язаною проблемою стикового поєднувача. Ця тема знайшла відображення у праці «Schwebestoss aut einer Querschwelle». Одним з перших проводив дослідження з проблем витривалості залізничних колій. Результати висвітлено у виданні «Щодо витривалості залізничних колій» («O wytrzymałości toru kolejowego») (1921).

Протягом 1904–1920 рр. виголошував лекції на зібраннях Політехнічного товариства у Львові. ^[7] Значна частина їх опублікована у виданнях «Kosmos», «Czasopismo Techniczne», «Przegląd Techniczny». Здійснював рецензування праць інших науковців.

Нагороди та членство

Член Державної ради залізниць у Відні (1898 р.), почесний член Політехнічного товариства у Львові та Інженерної палати у Львові (1905 р.), кавалер ордена Залізної корони ІІІ класу (1904 р.), Командорський хрест Ордена Polonia Restituta (1936 р.).

Вшанування пам`яті

У 1930–1931 рр. за проектом архітектора Вітольда-Вінсента Равського та скульптора Юліана Миколайського споруджений надгробок на могилі К. Скібінського, який прикрашає надпис: «Відомому вченому – вдячні учні». Ім`ям Кароля Скібінського названа вулиця у Вроцлаві.

Бібліографія праць К. Скібінського

Примітки

(с) Дану статтю підготувала гол. бібліограф НТБ Наталія Лис