Відмінності між версіями «Вацлав Червінський»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 48: Рядок 48:
 
=Біографія=
 
=Біографія=
  
−
Вацлав Червінський народився 16 жовтня 1900 р. в м.[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2 Чорткові], Чортківського повіту, [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%97 Королівства Галичини та Володимирії] (тепер – Чортківський р-н Тернопільської області).
+
Станіслав Лукасевич народився 23 квітня 1884 р. в південній частині Центральної Польщі, у м. [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%BD%D1%87%D1%96%D0%B2 Піньчув], 90 км. від м. Кракова. У 1902 р. закінчив класичну гімназію в м. [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%86%D1%96 Кельце], нагороджений золотою медаллю. Протягом 1902–1905 рр. навчався на механічному факультеті [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0 Варшавської політехніки].
 +
 +
Диплом інженера-механіка отримав на механічному факультеті [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Технічного університету в  Дрездені] у 1911 р.<ref>Politechnika Warszawska 1915–1925 : księga pamiątkowa / red. prof. Leon Staniewicz. Warszawa : Politechnika Warszawska, 2009. S.322.</ref>. Після закінчення навчання працював у Варшаві конструктором та інженером-монтажником на фабриках будівельних машин, керівником проектного бюро.
  
−
Дані, про вступ В. Червінського на навчання до Львівської політехніки відсутні, ймовірно у 1922 р. він вступив на механічний факультет.
+
В цей час, протягом 1912–1916 рр. читав курс лекцій із загального машинознавства, водневих та вітрових двигунів в технічній секції [https://pl.wikipedia.org/wiki/Towarzystwo_Kurs%C3%B3w_Naukowych_(1905%E2%80%931918) Товариства наукових курсів] у Варшаві<ref>Dziesięciolecie Wolnej Wszechnicy Polskiej TKN: sprawozdanie z działalności Towarzystwa Kursów Naukowych, 1906–1916. Warszawa, 1917. S.111, 254 </ref>. З 1915 р. був науковим керівником технічного відділу Товариства.
−
Навчався у політехніці на механічному відділі в конструкторській групі. Викладачами на той час були: док. Зигмунт Фукс, док. Юзеф Ризнер, інж. Адольф Поляк, Станіслав Рогальський, які викладали предмети: аеродинаміка, статика авіаційних конструкцій, механіка польоту, авіаційна метрологія, будова конструкції планера, конструкції двигунів. Практичні заняття для студентів конструкторської групи проходили в аеродинамічній лабораторії та в планерних майстернях Авіаційної спілки студентів Львівської політехніки ([https://pl.wikipedia.org/wiki/Zwi%C4%85zek_Awiatyczny_Student%C3%B3w_Politechniki_Lwowskiej Związek Awiatyczny Studentów Politechniki Lwowskiej]), а згодом у Львівських авіаційних майстернях ([https://pl.wikipedia.org/wiki/Lwowskie_Warsztaty_Lotnicze Lwowskie warsztaty lotnicze]).
+
  
−
У 1931 р. здобув диплом інженера на механічному факультеті Львівської політехніки в конструкторській групі та почав працювати в авіаційній галузі<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1933–1934. We Lwowie : nakladem Politechniki Lwowskiej, 1931. Т. 59. S. 242.</ref> .  
+
Був одним із засновників та першим ректором [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0 Ґданської політехніки] в 1945–1946 н.р. У вересні 1945 року був призначений звичайним професором кафедри «Підйомно-транспортних машин» Ґданської політехніки. З вересня 1947 р. також читав лекції у [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A9%D0%B5%D1%86%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Вищій інженерній школі] в Щецині. В 1953 р. йому присвоєно вчений ступінь доктора технічних наук.
  
−
15 березня 1932 р. створено Інститут техніки планеризму ([https://pl.wikipedia.org/wiki/Instytut_Techniki_Szybownictwa Instytut Techniki Szybownictwa]), конструкторський відділ якого очолив Вацлав Червінський<ref>Instytut Techniki Szybownictwa we Lwowie // Skrzydlata Polska. 1932. № 6. S. 107. URL : https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/350037/edition/334270/content (Last access: 15.09.2022); Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1932–1933. Т. 60. We Lwowie : nakladem Politechniki Lwowskiej, 1932. S. 229.</ref> .  
+
У 1959 році вийшов на пенсію і переїхав до [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%B2%D0%B0 Варшави].  
  
−
У 1936 р. він перейшов на роботу до Державного авіаційного заводу ([https://pl.wikipedia.org/wiki/Pa%C5%84stwowe_Zak%C5%82ady_Lotnicze Państwowe Zakłady Lotnicze]) у Варшаві.
+
Помер 9 листопада 1960 р. Похований на [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B7%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%86%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80 Повонзківському цвинтарі].
−
 
+
−
У перші дні Другої світової війни керівництво і технічний персонал Державного авіаційного заводу у Варшаві отримали наказ виїхати до румунського кордону, щоб створити підприємство по складанню англійських і французьких літаків. Тоді, разом з хвилею військових і цивільних біженців конструктор опинився в Румунії. Потім через Югославію та Грецію потрапив до Франції, а після її падіння – до Англії<ref>Glass A. Polskie konstrukcje lotnicze 1893-1939 / Andrzej Glass. Warszawa: Wydawnictwa Komunikacji i Łącznósci, 1976. S. 55.</ref> . У вересні 1939 р. працював на французькому авіазаводі в Тулузі, а згодом його було переведено до Військово-технологічного інституту в Англії. В 1941 р. виїхав до Канади, і був направлений до британського відділення авіабудівельної компанії De Havilland Aircraft of Canada в Даунсв’ю (Торонто) під керівництвом інженера Всеволода Яна Якимюка.
+
−
 
+
−
У 1941 р. Вацлав Червінский та Хіларі Стикольт заснували компанію Canadian Wooden Aircraft Limited, яка спеціалізувалася на виробництві дерев’яних деталей для британських винищувачів.
+
−
Після Другої світової війни вона була переобладнана для виготовлення меблів, які проектував Вацлав Червінский<ref>Historia niezwykłego kolekcjonera / Katarzyna Jedynak. URL : https://www.agraart.pl/historia-niezwyklego-kolekcjonera/ (Last access: 15.09.2022).</ref> .
+
−
 
+
−
Протягом 1942–1959 рр. читав лекції з конструювання та аеродинаміки літаків в Інституті аеронавігаційних досліджень університету Торонто (UTIAS) на авіаційному факультеті.
+
−
 
+
−
Займався фотографією, живописом, дизайном, брав участь у багатьох виставках. Відомі його фото літаків, які можна переглянути в часописі «Życie Techniczne». Варто відзначити альбом «Sport szybowcowy, lotnictwo», що містить 170 його фотографій зроблених протягом 1928–1930 рр. На звороті деяких світлин зазначено: «Фотографував W. Czerwiński», «Секція пропаганди Авіаційної спілки студентів Львівської політехніки»<ref>Sport szybowcowy, lotnictwo. Album Związku Awiatycznego Studentów Politechniki Lwowskiej : fotografi sytuacyjne [1928–1930] / foto Wacława Czerwińskiego. Lwów, 1930. 55 s. URL : https://onebid.pl/pl/fotografie-sport-szybowcowy-lotnictwo-album-zwiazku-awiatycznego-studentow-politechniki-lwowskiej-fotografie-sytuacyjne/1123320 (Last access: 15.09.2022).</ref> .
+
−
 
+
−
Спроектував вітраж із зображенням св. Яцека Одровонжа у польському костелі (з нагоди 1000-річчя Хрещення Польщі). Вітраж і досі є основним елементом оздоблення вівтаря (згідно даних на сайті Інституту Оскара Галецького в Канаді, 2017).
+
−
 
+
−
Вацлав Червінський помер 17 червня 1988 р., похований на кладовищі у Даунсв’ю (Торонто, Канада ).
+
  
 
=Професійна діяльність=
 
=Професійна діяльність=
 
==Діяльність у Львівській політехніці==
 
==Діяльність у Львівській політехніці==
  
−
Cвій перший планер В. Червінський спроектував і побудував ще будучи студентом, позначивши його символами CW-1 (скорочено від Czerwiński Wacław). Спершу була сконструйована модель у масштабі 1:10, яка пройшла випробування в 1924 р. У червні цього ж року до конструювання планера приєдналася Авіаційна спілка. За допомогою інженера Л. Бялковського він виготовив крила, фурнітуру та зібрав планер. А восени 1926 р. планер переведено в новий ангар Ліги протиповітряної і газової оборони ([https://pl.wikipedia.org/wiki/Liga_Obrony_Powietrznej_i_Przeciwgazowej Liga Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej] – LOPP) в аеропорту Скнилова. 1927 р. він експонувався на державній виставці спортивного обладнання в павільйоні LOPP. 25 травня 1928 р. на цьому планері Стефан Гжещик встановив перший рекорд тривалості польоту, який склав 4 хв. 13 с., що стало точкою відліку для розвитку планеризму (на той час це був абсолютний рекорд для Польщі).  
+
Після відкриття в 1915 р. [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0 Варшавської політехніки] викладав машинознавство на посаді асистента кафедри «Технічних рисунків» механічного факультету, згодом кафедри «Деталей машин». У 1919–1927 рр. працював заступником професора кафедри підйомних машин і транспортного устаткування на механічному та електричному факультетах, доцентом кафедри машинознавства на факультеті сухопутної та водної інженерії Варшавської політехніки. Очолював наукову установу підйомних машин і транспортного устаткування<ref> Program Politechniki Warszawskiej na rok akademicki 1925/26. Warszawa : nakładem Politechniki Warszawskiej.1925. T. 11. S. 155. </ref>. Працював керівником відділу технічних шкіл в [https://pl.wikipedia.org/wiki/Ministerstwo_Wyzna%C5%84_Religijnych_i_O%C5%9Bwiecenia_Publicznego Міністерстві віровизнання та освіти].  
  
−
В студентські роки, крім CW-1, ним сконструйовано також планери моделей: CW-2, CW-3 та CW-4.
+
У 1927 р. С. Лукасевича запросили до [https://lpnu.ua/ Львівської політехніки] на посаду надзвичайного професора ІІІ кафедри «Будівництва підйомних машин та транспортного устаткування»<ref>Politechnika Lwowska: jej stan obecny i potrzeby. Lwów, 1932. S. 172. </ref>.  
  
−
У 1929 р. В. Червінський будучи співзасновником планерних майстерень авіаційної спілки студентів, приступив до виготовлення навчальних планерів: CW-2 з закритою кабіною та CW-3 – перший польський тренувальний планер. З 23 жовтня по 3 листопада 1929 р. планер CW-2 брав участь у другій експедиції планеристів у Безмєхово, де С. Гжещик встановив новий рекорд,  протримавшись у повітрі 2 год 11 хв<ref>Czerwinski W. O budowie i oblataniu pierwszych szybowców w Związku Awiatycznym S. P. L. / Waclaw Czerwinski // Związek Awiatycznny Studentów Politechniiki 1909–1935. Lwów, 1935. S. 4, 5.</ref> .
+
1 жовтня 1937 р. Станіслава Лукасевича призначили звичайним професором будівництва підйомних машин механічного факультету<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1938/39. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1938. T. 66. S. 6, 227.</ref>.  
  
−
У 1929 р. В. Червінський відкрив райони в яких обладнано летовища: у Бещадських горах, с. Безмєхово, де згодом була заснована Навчальна вертолітна школа (Wyczynowowa Szkoła Glowcowa) та в с. Устяново, де був створений Військовий планерний табір ([https://pl.wikipedia.org/wiki/Wojskowy_Ob%C3%B3z_Szybowcowy Wojskowy Obóz Szybowcowy]).
+
У 1931–1932 н.р. його обрали деканом механічного факультету<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1930/31. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1930. T. 58. S. 79.</ref>, а в наступному навчальному році призначили заступником декана того ж факультету<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1931/32. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1931. T. 59. S. 83.</ref>.  
  
−
У 1930 р. спроектований планер CW-4, перший польський двомісний, високопродуктивний планер<ref>Sikorski Z. Nieco historii / Zdzisław Sikorski // Życie Techniczne. 1938. R 14, z. 6. S.277.</ref> . У липні 1930 р. він експонувався на Міжнародній виставці комунікацій та туризму у Познані.  
+
9 жовтня 1933 р. під час урочистої інавгураційної частини Станіслав Лукасевич виступив з лекцією «Про роль будівництва в навчанні, а також в технічному та економічному житті»<ref>Łukasiewicz S. O znaczeniu konstrukcji w nauczaniu, oraz w życiu technicznem i gospodarczem / S. Łukasiewicz // Życie techniczne. 1933. № 1–2. S. 2. ; Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1934/35. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1934. T. 62. S. 191.</ref>.
  
−
Ще в студентські роки, протягом 1930–1931 рр. Вацлав Червінський, почав працювати молодшим асистентом на кафедрі механічної технології Львівської політехніки<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1930–1931. We Lwowie : nakladem Politechniki Lwowskiej, 1930. Т. 58. S. 82.</ref> . Упродовж 1931–1932 рр. був асистентом на механічному факультеті, на кафедрі будови машин Львівської політехніки. На посаді доцента викладав статику та гідродинаміку<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1931–1932. We Lwowie : nakladem Politechniki Lwowskiej, 1931. Т. 59. S. 86.</ref> .
+
У Львівській політехніці в 1930–1931 н.р. впроваджено новий курс лекцій з авіації. Їх організацією займався Станіслав Лукасевич. Авіаційні студії були перейменовані Постановою Ради механічного факультету 3 листопада 1938 року в авіаційну секцію машинного відділення. Авіаційну секцію сформували на основі конструкторської групи механічного факультету. Діяльність секції полягала в підготовці висококваліфікованих інженерів в авіаційній промисловості та авіаційних установах. Навчальна програма надавала студентам право на здобуття фахової технічної освіти на механічному факультеті, а також додатково формувала професійні навики та спеціалізацію в галузі авіаційних технологій, планерів і авіаційних двигунів. Обов'язковими предметами для курсу з авіації були: аеродинаміка та гідромеханіка, бортмеханіка, практика в аеродинамічній лабораторії, авіаційна метеорологія, польотна механіка та конструювання планера з випробуваннями, двигуни внутрішнього згоряння<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1936/37. T.66. Lwów : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1936. S. 121.</ref>. Програма включала окрім конструкторських і практичні заняття. С. Лукасевич вів лабораторні заняття з планерів та двигунів внутрішнього згоряння для студентів авіаційної секції.
  
−
Як технічний керівник Інституту техніки планеризму та доцент Львівської політехніки, він отримав кошти (пільги з субсидій) від головного відділу Ліги протиповітряної і газової оборони для поїздки на німецькі змагання з планерного спорту в гірський масив [https://en.wikipedia.org/wiki/Rh%C3%B6n_Mountains Рен] у Німеччині та до Франції для вивчення конструкції планерів<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1933–1934. We Lwowie : nakladem Politechniki Lwowskiej, 1933. Т. 61. S. 251.</ref> .
+
5 березня 1932 р. при Львівській політехніці з ініціативи Львівського воєводського комітету [https://pl.wikipedia.org/wiki/Liga_Obrony_Powietrznej_i_Przeciwgazowej Ліги протиповітряної і газової оборони] і за згодою Мінзв’язку було створено [https://pl.wikipedia.org/wiki/Instytut_Techniki_Szybownictwa Інститут техніки планеризму], який у 1936 р. перейменовано в Інститут техніки планеризму та мотопланеризму. Основною метою діяльності цієї наукової установи були дослідження та перспективні розробки в галузі планеризму та мотопланеризму, а також розвиток авіаційного спорту. Станіслав Лукасевич був призначений головним керівником цього інституту<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1939. T. 67. S. 16 ; Архів НУ «ЛП». Ф. Р-120. Оп. Спр.</ref>. У завдання Інституту входило створення виробничих і експериментальних планерів і мотопланерів, оцінка проектів і конструкцій, розробка технічного регламенту на конструкцію планерів, дослідження в галузі аеродинаміки, механіки польоту, техніки пілотування, методології планерної підготовки, метеорологія та авіаційні матеріали. Інститут фінансувався Головною управою Ліги протиповітряної і газової оборони у Варшаві і мав стати науково-дослідним центром планеризму<ref>Instytut Techniki Szybownictwa we Lwowie // Skrzydlata Polska. 1932. № 6 (92). S. 107.</ref>. В 1937 р. Інститут техніки планеризму та мотопланеризму об'єднався з Інститутом технічної авіації в науково-дослідну установу Львівської політехніки<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1938/39. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1938. T. 66. S. 222.</ref>. На початках своєї діяльності Інститут техніки з планеризму користувався обладнанням Аеродинамічної лабораторії, налагодив тісну співпрацю з Інститутом геофізики університету Яна Казимира у Львові, Головною військовою метеорологічною станцією та Державним метеорологічним інститутом<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1933/34. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1933. Т. 61. S. 221. </ref>.  
  
−
У студентські роки розпочалась його кар’єра пілота. 3 серпня 1933 р. Вацлав Червінський та З. Жабський облітали прототип CWJ-біс «Skaut» у планерній школі Львівського аероклубу, яка знадилася на горі в Червоному Камені.
+
Водночас в 1931–1939 рр. входив в склад Наглядової комісії Аеродинамічної лабораторії, будівництво якої було завершено і введено в експлуатацію в 1929 р.<ref>Politechnika Lwowska: jej stan obecny i potrzeby. Lwów, 1932. S. 202 ; Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 15. ; Hudzicki T. Laboratorium Aerodynamiczne Politechniki Lwowskiej / T. Hudzicki // Życie techniczne. 1938. R. 14, z. 6. S. 210.</ref>. У 1939 р. було закінчено будівництво Лабораторії авіаційних двигунів на Скнилові. Передбачалося в новому навчальному році вперше впровадити базові заняття для студентів авіаційних студій<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 231.</ref>. С. Лукасевича призначили керівником Лабораторії авіаційних двигунів<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 16.</ref>.
  
−
==Проєктно-конструкторська, винахідницька діяльність==
+
На механічному факультеті вів предмети з будівництва підйомних машин, транспортного обладнання, конструкцій машин, будівельних машин, зварних конструкцій в машинобудуванні, будівництва обладнання з видобутку нафти, зварних конструкцій для деталей машин та зварних конструкцій для мостів і брам. Практичні заняття проводив з будівництва підйомних машин, транспортного обладнання, конструювання обладнання з видобутку нафти.
  
−
1931 р. став початком співпраці Вацлава Червінського та Владислава Яворського у планерних майстернях Авіаційної спілки. Внаслідок їх співпраці сконструйовано планери CWJ (CWJ скорочено від Czerwiński Wacław – CW та Jaworski – J). Пізніше разом з В. Яворським розробив навчальний планер ITS-II.
+
Автор численних науково-дослідних проектів у галузі підйомних установок для корабелень, портів, електростанцій і заводів, а також керівник наукових досліджень з міцності та рушійної сили планерної техніки та метеорології. Протягом 1919–1934 рр. видав 6 навчальних посібників.
−
Сконструйований у 1931 р. навчальний планер CWJ став одним з найменших тренувальних планерів у Європі того часу<ref>Krzywobłocki Z.L.Szybowiec dwumiejcowy, pomiiarowy i do lotów ślepych / Z.L Krzywobłocki // Życie Techniczne. 1935. R 11, № 7. S.202, 203.</ref> .  
+
  
−
У цих планерних майстернях також будувалися планери: CW-5, [https://pl.wikipedia.org/wiki/CW-5_bis CW-5 біс], [https://pl.wikipedia.org/wiki/CW-7 CW-7], [https://pl.wikipedia.org/wiki/CW-8 CW-8]. Згодом майстерні налагодили серійний випуск планерів: CW-8, CW-5 біс та CWJ-біс.
+
З 1933 року Інститут техніки планеризму у співпраці з Аеродинамічною лабораторією Львівської політехніки почав видавати спеціалізований журнал під назвою [https://esu.com.ua/search_articles.php?id=59711 «Czasopismo Lotnicze»], яке в 1934 році змінило назву на «Lwowskie Czasopismo Lotnicze». Окрім наукових публікацій, співробітники Інституту публікували науково-популярні статті. С. Лукасевич став автором декількох наукових публікацій в цьому журналі: «Znamienne wyczynyny niemieckich szybowcow o małej rozpiętości w r. 1933», «Od Kierownictwa Instytutu techniki szybownictwa», «Przyczynek do aeronawigacji żaglowej w związku z wytyczaniem tras przelotów w Bezmiechowej».
  
−
У 1932 р. разом з В. Яворським видав перший польський підручник з аматорського конструювання планерів. На межі 1932–1933 рр. конструктори розробили нову модель [https://pl.wikipedia.org/wiki/CWJ_bis_Skaut CWJ-біс «Skaut»] <ref>Nowy szybowiec szkolny „Skaut" typu CWJ-bis // Skrzydlata Polska. 1933. № 8. S. 288-289. URL : https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/349916/edition/334186/content (Last access: 15.09.2022).</ref> .
+
[[File:ISTUS.jpg|200px|thumb|left|[https://fbc.pionier.net.pl/details/nn49cs4 Програма з'їзду Міжнародної комісії з досліджень безмоторної планерної авіації]]]
  
−
На той час ще не було планера призначеного для планерної акробатики, це спонукало В. Червінського до створення моделі CW-7, який став першим пілотажним планером у Львові.
+
Представляв дослідження Інституту з техніки планеризму і мотопланеризму на міжнародних з’їздах інженерів та механіків, брав участь у складі комісій<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1935/36. Lwow : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1935. T. 63. S. 217.</ref>. Був членом Політехнічного товариства у Львові<ref>Spraz Towarzystwa // Czasopismo Techniczne. Lwow : nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowe, 1936. Т. 54, № 15. S. 268.</ref>. С. Лукасевич організував та очолив науковий комітет Міжнародної комісії з досліджень безмоторної планерної авіації на VIII міжнародному з'їзді у Львові, який проходив 14–20 травня 1939 р. Тоді було представлено міжнародні покази планерних зльотів і технічні характеристики моделей планерів<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1939. T. 67. S. 275.</ref>. С. Лукасевич брав активну участь у роботах будівельної Технічної комісії з розбудови механічного та електротехнічного факультетів Львівської політехніки<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1938/39. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1938. T. 66. S. 223–226, 224, 245.</ref>. Після ґрунтовного трирічного вивчення потреб окремих відділів та інститутів було підготовлено програму та умови проведення конкурсу на архітектурний проект будівельного майданчика<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1937/38. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1937. T. 65. S. 211</ref>. У 1938 р. на урочистому засіданні у справах розбудови факультетів Львівської політехніки професор Станіслав Лукасевич представив програму зведених авіаційних конструкцій, які повинні були включати будівлі для авіаційної секції з Інститутом техніки планеризму та авіації, Аеродинамічного інституту, Лабораторії досліджень на міцність авіаційних компонентів, Лабораторії планерів та Лабораторії авіаційних двигунів<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 234.</ref>. У вересні 1939 року планувалося розпочати будівництво трьох споруд для розбудови авіаційного напрямку. Самі будівлі мали намір ввести в експлуатацію в середині 1940 року<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 235.</ref>. Початок радянсько-польської війни у вересні 1939 р. перервав всі плани на невизначений термін.
  
−
Восени 1935 р. конструктор залишив планерні майстерні у Львові та став головним інженером і конструктором планерів у Військових планерних майстернях ([https://pl.wikipedia.org/wiki/Wojskowe_Warsztaty_Szybowcowe_%E2%80%93_Krak%C3%B3w Wojskowe warsztaty szybowcowe]) у Кракові, що розташовувались у парку 2-го авіаполку в аеропорту Раковіце. Де створив 5 нових прототипів: [https://en.wikipedia.org/wiki/W.W.S.1_Salamandra WWS-1 «Salamandra»], навчальний [https://pl.wikipedia.org/wiki/WWS-2_%C5%BBaba WWS-2 «Żaba»], модифікований варіант «Żabа-II» і «Żaba-II bis» та [https://uk.wikicsu.ru/wiki/W.W.S.3_Delfin WWS-3 «Дельфін»]. Щорічне серійне виробництво у майстернях складало 80 планерів.  
+
За весь період своєї діяльності у Львівській політехніці С. Лукасевич опікувався студентським [https://pl.wikipedia.org/wiki/Zwi%C4%85zek_Awiatyczny_Student%C3%B3w_Politechniki_Lwowskiej авіаційним товариством] Львівської політехніки, аж до часу його ліквідації в 1939 р.<ref>Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 279.</ref>. Професор захоплювався авіацією та планерним спортом, проведенням навчально-практичних тренувань на моделях, виховував творче завзяття у студентів Львівського аероклубу. У спеціалізованих групах був прихильником виробництва планерів в університетських майстернях м. Львова.  
  
−
У 1936 р. став головою авіаконструкторської бригади на Підляському авіаційному заводі ([https://pl.wikipedia.org/wiki/Podlaska_Wytw%C3%B3rnia_Samolot%C3%B3w Podlaskiej Wytwórni Samolotów]) у Білій Підляській, де він розробив проєкти конструкції трьох планерів PWS-101–103<ref>Glass A. Polskie konstrukcje lotnicze 1893-1939 / Andrzej Glass. Warszawa: Wydawnictwa Komunikacji i Łącznósci, 1976. S. 393–394, 399, 400.</ref> .
+
Згідно архівних документів С. Лукасевич продовжив працювати завідувачем кафедри «Підйомних машин» у Львівському політехнічному інституті в 1939–1941 рр.<ref>Архів НУ «ЛП». Ф. Р-120. Оп. 1-л. Спр. 82. Прикази по институту по личному составу Т. 1.</ref>.
−
Конструктор, хоч залишив Львів, але і надалі співпрацював з Львівською політехнікою, в її Аеродинамічній лабораторії проводив випробування різних моделей планерів. Також продовжував співпрацю з Львівськими авіаційними майстернями.
+
−
 
+
−
У Білій Підляській Вацлав Червінський разом з інж. Зигмунтом Яблонським сконструював два свої перші літаки моделі [https://pl.wikipedia.org/wiki/Wy%C5%BCe%C5%82 «Wyżel»]. Це був унікальний двомоторний літак для навчання навігації екіпажів бомбардувальників<ref>Samolot szkolny «Wyżel» // Skrzydlata Polska. 1938. № 11. S. 337. URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/350990/edition/335205/content (Last access: 15.09.2022).</ref> . Дослідний зразок був виставлений на 16-му Міжнародному авіасалоні в Парижі, де отримав схвальні відгуки.  
+
−
 
+
−
Конструкцію планера [https://pl.wikipedia.org/wiki/PWS-101 PWS-101] у липні 1937 р. представлено на Міжнародних змаганнях з планерного спорту в Рон-Вассеркуппе. Він був виставлений на авіавиставці у Парижі 1938 р., взяв участь у міжнародних змаганнях, які проводилися Міжнародною дослідницькою комісією над безмоторною планерною авіацією (ISTUS) у Львові. У 1938 р. на планері цієї моделі Тадеуш Гура встановив світовий рекорд дальності польоту в 573 км (на трасі Безмєхово–Вільнюс). А Вацлав Червінський отримав нагороду Асоціації польських авіаційних промисловців як конструктор планера, на якому виконано найдовший політ.
+
−
 
+
−
В 1941 р. працював на авіаційному заводі Canadian Wooden Aircraft Ltd, де займав посаду головного інженера. Тут виготовлено три нових планери: DH «Sparrow», CWA «Wren» і CWA «Robin».
+
−
 
+
−
В авіабудівній компанії Авро Ейркрафт ([https://ru.wikipedia.org/wiki/Avro_Canada Avro Aircraft Ltd.]) в Мальтоні (Онтаріо) він працював до 1959 р. Працюючи на цих заводах, брав участь у проектуванні таких літаків, як C-102 «Jetliner», CF-100 «Canuck», відомого далекобійного винищувача [https://ru.wikipedia.org/wiki/Avro_Canada_CF-105_Arrow CF-105 «Arrow»], а також був залучений до роботи над проєктом експериментального літаючого апарату [https://en.wikipedia.org/wiki/Avro_Canada_VZ-9_Avrocar VZ-9 «Avrocar»]. Згодом працював у Національній дослідницькій раді Канади в Оттаві в секції надзвукової аеродинаміки. Він працював там до 1966 р.
+
−
 
+
−
В Торонто в університеті ([https://www.utias.utoronto.ca/ UTIAS]) разом з проф. Беверлі Шенстоном сконструював ще два планери: навчальний «Loudon» і двомісний «Harbinger».
+
−
 
+
−
Після виходу на пенсію продовжив наукову та інженерну діяльність, а також працював на заводі алюмінієвих конструкцій DAF-INDAL Corp. Був консультантом з проектування повітряних турбін (вітряних млинів) і займався питанням посадки вертольотів на кораблі<ref>Inż. Wacław Czerwiński (1900 – 1988). URL : http://halecki.org/wybitni-polacy-w-kanadzie/inz-waclaw-czerwinski/ (Last access: 15.09.2022).</ref> .
+
−
 
+
−
Вацлав Червінський був надзвичайно талановитим інженером та практиком у галузі аерокосмічної та машинобудівної техніки, його цінували за практичні та унікальні технічні рішення. Він автор 30 канадських патентів, щодо технічних рішень в авіації.
+
  
 
==Нагороди та членство==
 
==Нагороди та членство==
  
−
У студентські роки В. Червінський став членом Авіаційної спілки, яка була своєрідною школою конструкторів планерів. З 1924 р. керував технічною секцією спілки<ref>Związek Awiatyczny Studentów Politechniki L wowskiej // Życie Techniczne. 1926. R 5, № 9. S.151.</ref> .
+
1914 р. член Товариства техніків у Варшаві<ref>Stowarzyszenie Techników w Warszawie // Przeglad Techniczny. 1915. 3 listopada (№ 43–44)., T. 50. [S. 417]. </ref>.
−
У 1928 р. став членом Товариства техніків у Варшаві<ref>Strowarzyszenie techników Polskich w Warszawe // Nowiny Techniczne. 1928. № 41. S.141.</ref> .  
+
  
−
У 1935 р. В. Червінський отримав нагороду [https://pl.wikipedia.org/wiki/Krzy%C5%BC_Zas%C5%82ugi Золотий Хрест Заслуги] за внесок у розвиток та популяризацію військової авіації<ref>Tegoroczne odznaczenia za pracę w lotnictwie // Skrzydlata Polska. 1935. № 11. S. 323. URL : https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/350284/edition/334511/content (Last access: 15.09.2022).</ref> .
+
Був нагороджений численними нагородами, зокрема [https://pl.wikipedia.org/wiki/Krzy%C5%BC_Zas%C5%82ugi Золотим Хрестом заслуги] за внесок в організацію професійно-технічної освіти (1929)<ref>Zarządzenia Władz Naczelnych // Monitoor Polski. Warszawa. 1929. 13 kwietnia, (№ 94). </ref>, [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD_%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%89%D1%96 Орденами Відродження Польщі] в 1936<ref>Program Politechniki Lwowskiei na rok akademicki 1938/39. We Lwowe : nakładem Politechniki Lwowskiei, 1938. T. 66. S. 6.</ref> і 1959 рр.
  
−
За дослідження в галузі авіації отримав премію FW (Кейсі) Болдуіна за найкращу статтю, опубліковану в 1961 р. в «Canadian Aeronautical Journal». [https://en.wikipedia.org/wiki/Soaring_Association_of_Canada Асоціацією літання Канади] нагороджений Почесною грамотою.
+
==[[Бібліографія Станіслава Лукасевича]]==
−
 
+
−
Був членом Асоціації літання Канади, [https://pl.wikipedia.org/wiki/Aeroklub_Polski Польського аероклубу], [https://polisheng.ca/history_n.html Асоціації польських інженерів та техніків у Канаді], членом [https://en.wikipedia.org/wiki/Canadian_Aeronautics_and_Space_Institute Інституту аеронавтики та космічного простору] і співробітником [https://en.wikipedia.org/wiki/American_Institute_of_Aeronautics_and_Astronautics Американського інституту аеронавтики та астронавтики].
+
−
 
+
−
= Вшанування пам'яті =
+
−
 
+
−
Під час Другої світової війни майже всі польські планери та їх технічна документація були знищені. Та все ж окремі екземпляри винахідницької діяльності В. Червінського збережені та експонуються в музеях.
+
−
 
+
−
Залишилася одна модель WWS-1 «Salamandra», її можна побачити у Фінському музеї авіації. А в колекції Музею авіації та космонавтики в Кракові зберігся планер WWS-2 «Żaba», який, переховували під час війни в Кросно. Його відновлено у 1947 р. У колекції [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%9E%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%BE Королівського музею Онтаріо] в Торонто зберігається, один стілець, з виготовленого колись ним набору обідніх стільців із формованої фанери. А інший стілець, марки Меблі для аероклубу можна зустріти  у колекції Канадського історичного музею<ref>Furniture makes history / Robert Lemon. URL : https://sevenandnine.ca/stratford-stories/furniture-makes-history/ (Last access: 15.09.2022).</ref> .
+
−
 
+
−
=Примітки=
+
  
 +
= Примітки =
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
−
 
+
(с) Дану статтю підготували: бібліотекарка першої категорії Козел Надія та головний бібліотекар к.і.н. Франків Ірина.
−
=[[Бібліографія Вацлава Червінського]]=
+
−
 
+
−
(с) Дану статтю підготувалa головна бібліотекарка к.і.н. Ірина Франкків.
+

Версія за 15:47, 2 листопада 2022

Вацлав Червінський *
Wacław Czerwiński.jpg
Вацлав Червінський
Ім'я при народженні Вацлав
Дата народження 16 жовтня 1900 р.
Місце народження м. Чортків, Чортківський р-н, Тернопільської області
Помер 17 червня 1988 р.
Торонто, Канада
Поховання кладовище у Даунсв’ю (Торонто, Канада )
Роки життя 88
Alma mater Львівська політехніка
Дата закінчення 1931 р.
Спеціальність механіка, авіація
Кваліфікаційний рівень авіаконструктор, спеціаліст з аеродинаміки
Відомий у зв’язку з діяльністю у галузі аерокосмічної та машинобудівної техніки

Вацлав Червінський (Wacław Czerwiński) – авіаконструктор, пілот, спеціаліст з аеродинаміки та всесвітньо відомий конструктор планерів, науковий співробітник і викладач Львівської політехніки, Університету Торонто та Національної дослідницької ради Канади.

Біографія

Станіслав Лукасевич народився 23 квітня 1884 р. в південній частині Центральної Польщі, у м. Піньчув, 90 км. від м. Кракова. У 1902 р. закінчив класичну гімназію в м. Кельце, нагороджений золотою медаллю. Протягом 1902–1905 рр. навчався на механічному факультеті Варшавської політехніки.

Диплом інженера-механіка отримав на механічному факультеті Технічного університету в Дрездені у 1911 р.[1]. Після закінчення навчання працював у Варшаві конструктором та інженером-монтажником на фабриках будівельних машин, керівником проектного бюро.

В цей час, протягом 1912–1916 рр. читав курс лекцій із загального машинознавства, водневих та вітрових двигунів в технічній секції Товариства наукових курсів у Варшаві[2]. З 1915 р. був науковим керівником технічного відділу Товариства.

Був одним із засновників та першим ректором Ґданської політехніки в 1945–1946 н.р. У вересні 1945 року був призначений звичайним професором кафедри «Підйомно-транспортних машин» Ґданської політехніки. З вересня 1947 р. також читав лекції у Вищій інженерній школі в Щецині. В 1953 р. йому присвоєно вчений ступінь доктора технічних наук.

У 1959 році вийшов на пенсію і переїхав до Варшави.

Помер 9 листопада 1960 р. Похований на Повонзківському цвинтарі.

Професійна діяльність

Діяльність у Львівській політехніці

Після відкриття в 1915 р. Варшавської політехніки викладав машинознавство на посаді асистента кафедри «Технічних рисунків» механічного факультету, згодом кафедри «Деталей машин». У 1919–1927 рр. працював заступником професора кафедри підйомних машин і транспортного устаткування на механічному та електричному факультетах, доцентом кафедри машинознавства на факультеті сухопутної та водної інженерії Варшавської політехніки. Очолював наукову установу підйомних машин і транспортного устаткування[3]. Працював керівником відділу технічних шкіл в Міністерстві віровизнання та освіти.

У 1927 р. С. Лукасевича запросили до Львівської політехніки на посаду надзвичайного професора ІІІ кафедри «Будівництва підйомних машин та транспортного устаткування»[4].

1 жовтня 1937 р. Станіслава Лукасевича призначили звичайним професором будівництва підйомних машин механічного факультету[5].

У 1931–1932 н.р. його обрали деканом механічного факультету[6], а в наступному навчальному році призначили заступником декана того ж факультету[7].

9 жовтня 1933 р. під час урочистої інавгураційної частини Станіслав Лукасевич виступив з лекцією «Про роль будівництва в навчанні, а також в технічному та економічному житті»[8].

У Львівській політехніці в 1930–1931 н.р. впроваджено новий курс лекцій з авіації. Їх організацією займався Станіслав Лукасевич. Авіаційні студії були перейменовані Постановою Ради механічного факультету 3 листопада 1938 року в авіаційну секцію машинного відділення. Авіаційну секцію сформували на основі конструкторської групи механічного факультету. Діяльність секції полягала в підготовці висококваліфікованих інженерів в авіаційній промисловості та авіаційних установах. Навчальна програма надавала студентам право на здобуття фахової технічної освіти на механічному факультеті, а також додатково формувала професійні навики та спеціалізацію в галузі авіаційних технологій, планерів і авіаційних двигунів. Обов'язковими предметами для курсу з авіації були: аеродинаміка та гідромеханіка, бортмеханіка, практика в аеродинамічній лабораторії, авіаційна метеорологія, польотна механіка та конструювання планера з випробуваннями, двигуни внутрішнього згоряння[9]. Програма включала окрім конструкторських і практичні заняття. С. Лукасевич вів лабораторні заняття з планерів та двигунів внутрішнього згоряння для студентів авіаційної секції.

5 березня 1932 р. при Львівській політехніці з ініціативи Львівського воєводського комітету Ліги протиповітряної і газової оборони і за згодою Мінзв’язку було створено Інститут техніки планеризму, який у 1936 р. перейменовано в Інститут техніки планеризму та мотопланеризму. Основною метою діяльності цієї наукової установи були дослідження та перспективні розробки в галузі планеризму та мотопланеризму, а також розвиток авіаційного спорту. Станіслав Лукасевич був призначений головним керівником цього інституту[10]. У завдання Інституту входило створення виробничих і експериментальних планерів і мотопланерів, оцінка проектів і конструкцій, розробка технічного регламенту на конструкцію планерів, дослідження в галузі аеродинаміки, механіки польоту, техніки пілотування, методології планерної підготовки, метеорологія та авіаційні матеріали. Інститут фінансувався Головною управою Ліги протиповітряної і газової оборони у Варшаві і мав стати науково-дослідним центром планеризму[11]. В 1937 р. Інститут техніки планеризму та мотопланеризму об'єднався з Інститутом технічної авіації в науково-дослідну установу Львівської політехніки[12]. На початках своєї діяльності Інститут техніки з планеризму користувався обладнанням Аеродинамічної лабораторії, налагодив тісну співпрацю з Інститутом геофізики університету Яна Казимира у Львові, Головною військовою метеорологічною станцією та Державним метеорологічним інститутом[13].

Водночас в 1931–1939 рр. входив в склад Наглядової комісії Аеродинамічної лабораторії, будівництво якої було завершено і введено в експлуатацію в 1929 р.[14]. У 1939 р. було закінчено будівництво Лабораторії авіаційних двигунів на Скнилові. Передбачалося в новому навчальному році вперше впровадити базові заняття для студентів авіаційних студій[15]. С. Лукасевича призначили керівником Лабораторії авіаційних двигунів[16].

На механічному факультеті вів предмети з будівництва підйомних машин, транспортного обладнання, конструкцій машин, будівельних машин, зварних конструкцій в машинобудуванні, будівництва обладнання з видобутку нафти, зварних конструкцій для деталей машин та зварних конструкцій для мостів і брам. Практичні заняття проводив з будівництва підйомних машин, транспортного обладнання, конструювання обладнання з видобутку нафти.

Автор численних науково-дослідних проектів у галузі підйомних установок для корабелень, портів, електростанцій і заводів, а також керівник наукових досліджень з міцності та рушійної сили планерної техніки та метеорології. Протягом 1919–1934 рр. видав 6 навчальних посібників.

З 1933 року Інститут техніки планеризму у співпраці з Аеродинамічною лабораторією Львівської політехніки почав видавати спеціалізований журнал під назвою «Czasopismo Lotnicze», яке в 1934 році змінило назву на «Lwowskie Czasopismo Lotnicze». Окрім наукових публікацій, співробітники Інституту публікували науково-популярні статті. С. Лукасевич став автором декількох наукових публікацій в цьому журналі: «Znamienne wyczynyny niemieckich szybowcow o małej rozpiętości w r. 1933», «Od Kierownictwa Instytutu techniki szybownictwa», «Przyczynek do aeronawigacji żaglowej w związku z wytyczaniem tras przelotów w Bezmiechowej».

Програма з'їзду Міжнародної комісії з досліджень безмоторної планерної авіації

Представляв дослідження Інституту з техніки планеризму і мотопланеризму на міжнародних з’їздах інженерів та механіків, брав участь у складі комісій[17]. Був членом Політехнічного товариства у Львові[18]. С. Лукасевич організував та очолив науковий комітет Міжнародної комісії з досліджень безмоторної планерної авіації на VIII міжнародному з'їзді у Львові, який проходив 14–20 травня 1939 р. Тоді було представлено міжнародні покази планерних зльотів і технічні характеристики моделей планерів[19]. С. Лукасевич брав активну участь у роботах будівельної Технічної комісії з розбудови механічного та електротехнічного факультетів Львівської політехніки[20]. Після ґрунтовного трирічного вивчення потреб окремих відділів та інститутів було підготовлено програму та умови проведення конкурсу на архітектурний проект будівельного майданчика[21]. У 1938 р. на урочистому засіданні у справах розбудови факультетів Львівської політехніки професор Станіслав Лукасевич представив програму зведених авіаційних конструкцій, які повинні були включати будівлі для авіаційної секції з Інститутом техніки планеризму та авіації, Аеродинамічного інституту, Лабораторії досліджень на міцність авіаційних компонентів, Лабораторії планерів та Лабораторії авіаційних двигунів[22]. У вересні 1939 року планувалося розпочати будівництво трьох споруд для розбудови авіаційного напрямку. Самі будівлі мали намір ввести в експлуатацію в середині 1940 року[23]. Початок радянсько-польської війни у вересні 1939 р. перервав всі плани на невизначений термін.

За весь період своєї діяльності у Львівській політехніці С. Лукасевич опікувався студентським авіаційним товариством Львівської політехніки, аж до часу його ліквідації в 1939 р.[24]. Професор захоплювався авіацією та планерним спортом, проведенням навчально-практичних тренувань на моделях, виховував творче завзяття у студентів Львівського аероклубу. У спеціалізованих групах був прихильником виробництва планерів в університетських майстернях м. Львова.

Згідно архівних документів С. Лукасевич продовжив працювати завідувачем кафедри «Підйомних машин» у Львівському політехнічному інституті в 1939–1941 рр.[25].

Нагороди та членство

1914 р. член Товариства техніків у Варшаві[26].

Був нагороджений численними нагородами, зокрема Золотим Хрестом заслуги за внесок в організацію професійно-технічної освіти (1929)[27], Орденами Відродження Польщі в 1936[28] і 1959 рр.

Бібліографія Станіслава Лукасевича

Примітки

  1. ↑ Politechnika Warszawska 1915–1925 : księga pamiątkowa / red. prof. Leon Staniewicz. Warszawa : Politechnika Warszawska, 2009. S.322.
  2. ↑ Dziesięciolecie Wolnej Wszechnicy Polskiej TKN: sprawozdanie z działalności Towarzystwa Kursów Naukowych, 1906–1916. Warszawa, 1917. S.111, 254
  3. ↑ Program Politechniki Warszawskiej na rok akademicki 1925/26. Warszawa : nakładem Politechniki Warszawskiej.1925. T. 11. S. 155.
  4. ↑ Politechnika Lwowska: jej stan obecny i potrzeby. Lwów, 1932. S. 172.
  5. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1938/39. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1938. T. 66. S. 6, 227.
  6. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1930/31. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1930. T. 58. S. 79.
  7. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1931/32. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1931. T. 59. S. 83.
  8. ↑ Łukasiewicz S. O znaczeniu konstrukcji w nauczaniu, oraz w życiu technicznem i gospodarczem / S. Łukasiewicz // Życie techniczne. 1933. № 1–2. S. 2. ; Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1934/35. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1934. T. 62. S. 191.
  9. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1936/37. T.66. Lwów : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1936. S. 121.
  10. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1939. T. 67. S. 16 ; Архів НУ «ЛП». Ф. Р-120. Оп. Спр.
  11. ↑ Instytut Techniki Szybownictwa we Lwowie // Skrzydlata Polska. 1932. № 6 (92). S. 107.
  12. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1938/39. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1938. T. 66. S. 222.
  13. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1933/34. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1933. Т. 61. S. 221.
  14. ↑ Politechnika Lwowska: jej stan obecny i potrzeby. Lwów, 1932. S. 202 ; Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 15. ; Hudzicki T. Laboratorium Aerodynamiczne Politechniki Lwowskiej / T. Hudzicki // Życie techniczne. 1938. R. 14, z. 6. S. 210.
  15. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 231.
  16. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 16.
  17. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1935/36. Lwow : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1935. T. 63. S. 217.
  18. ↑ Spraz Towarzystwa // Czasopismo Techniczne. Lwow : nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowe, 1936. Т. 54, № 15. S. 268.
  19. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1939. T. 67. S. 275.
  20. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1938/39. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1938. T. 66. S. 223–226, 224, 245.
  21. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1937/38. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1937. T. 65. S. 211
  22. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 234.
  23. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 235.
  24. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 279.
  25. ↑ Архів НУ «ЛП». Ф. Р-120. Оп. 1-л. Спр. 82. Прикази по институту по личному составу Т. 1.
  26. ↑ Stowarzyszenie Techników w Warszawie // Przeglad Techniczny. 1915. 3 listopada (№ 43–44)., T. 50. [S. 417].
  27. ↑ Zarządzenia Władz Naczelnych // Monitoor Polski. Warszawa. 1929. 13 kwietnia, (№ 94).
  28. ↑ Program Politechniki Lwowskiei na rok akademicki 1938/39. We Lwowe : nakładem Politechniki Lwowskiei, 1938. T. 66. S. 6.

(с) Дану статтю підготували: бібліотекарка першої категорії Козел Надія та головний бібліотекар к.і.н. Франків Ірина.

Отримано з https://wiki.lpnu.ua/wiki/index.php?title=Вацлав_Червінський&oldid=67814