Беркман Яків Павлович

*Беркман Яків Павлович
Яків Павлович Беркман
Ім'я при народженні	Яків
Дата народження	31 травня 1897 р.
Місце народження	Харків
Помер	18 січня 1967 р. Львів
Поховання	Личаківський цвинтар, Львів
Громадянство	УРСР
Національність	єврей
Alma mater	Харківський університет
Дата закінчення	1919
Спеціальність	хімік
Галузь наукових інтересів	дослідження, вивчення властивостей і синтез штучних дубильних речовин
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Дата присвоєння н.с.	1940
Вчене звання	професор
Дата присвоєння в.з.	1941
Почесні звання	Заслужений діяч науки і техніки УРСР
Державні нагороди	Лауреат Сталінської премії, Державна препія 3-го ступеня

Беркман Яків Павлович – видатний вчений у галузі синтетичних продуктів шкіряного виробництва, заслужений діяч науки і техніки УРСР.

Коротка біографія і професійна діяльність

Народився 31 травня 1897 у м. Харкові.

У 1915 р. завершив навчання у Харківській гімназії.

У 1919 р. – закінчив хімімічне відділення фізико-математичного факультету Харківського університету (нині національний університет ім. В. Н. Каразіна) і призначений асистентом кафедри неорганічної хімії цієї ж установи (1919–1927). Одночасно, з 1920 по 1922 – викладач хімії на військово-артилерійських курсах, науковий співробітник Харківського інституту прикладної хімії Укрраднаргоспу (1923–1931), а також – викладач Медичного інституту (до 1927).

Впродовж 1928–32 рр. очолював лабораторію хімії шкір Харківської філії науково-дослідного інституту шкіряної промисловості. З 1931 по 1935 рр. – завідувач сектора органічної технології і науковий керівник цього інституту. Водночас – викладач Робітничого університету (1930–33).

Від 1936 р. – очільник кафедри загальної хімії Української промислової академії ім. Сталіна. У цьому ж році йому присвоєно вчений ступінь кандидата хімічних наук.

У 1940 р. – завідувач кафедри Харківського інженерно-економічного інституту. Цього ж року, без захисту докторської дисертації, йому присуджено вчений ступінь доктора хімічних наук, а в 1941 р. – звання професора.

У 1941 р. переведений на посаду завідувача кафедри загальної хімії Томського медичного інституту ім. Молотова, за сумісництвом – завідувач кафедри хімії у Томському педагогічному інституті.

З 1944 р. – старший науковий співробітник Всесоюзного науково-дослідного інституту рідкого палива та газу у Москві.

Впродовж 1945–1967 рр. – очільник кафедри загальної і неорганічної хімії Львівського політехнічного інституту. Від 1947 до 1952 р. – декан хіміко-технологічного факультету. Водночас – завідувач кафедрою неорганічної та аналітичної хімії Львівського медичного інституту (1946–50).

Під його керівництвом 12 осіб захистили кандидатські дисертації.

Лауреат Сталінської премії (1941). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1948).

Помер 18 січня 1967 р. Похований на Личаківському цвинтарі.

Наукова діяльність

Опублікував понад 100 наукових праць і винаходів. Серед них : «Производство искусственных дубящих веществ как практическая проблема» (1928), «Активная плотность кожи в отдельных стадиях хромового производства» (1935), «Освоение синтетических дубителей кожевенной промышленности СССР» (1937).

За наукові розробки синтетичних дубителів нагороджений Державною премією 3-го ступеня.