Відмінності між версіями «Беркман Яків Павлович»
(→Примітки) |
|||
| (Не показано 90 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
| Спеціальність =хімік | | Спеціальність =хімік | ||
| Військове звання = | | Військове звання = | ||
| − | | Галузь наукових інтересів = | + | | Галузь наукових інтересів =вивчення властивостей і синтез штучних дубильних речовин |
| Кваліфікаційний рівень = | | Кваліфікаційний рівень = | ||
| Науковий ступінь =доктор хімічних наук | | Науковий ступінь =доктор хімічних наук | ||
| Рядок 38: | Рядок 38: | ||
| Поточне місце роботи = | | Поточне місце роботи = | ||
| Почесні звання =Заслужений діяч науки і техніки УРСР | | Почесні звання =Заслужений діяч науки і техніки УРСР | ||
| − | | Державні нагороди =Лауреат Сталінської премії, Державна | + | | Державні нагороди =Лауреат Сталінської премії, Державна премія 3-го ступеня <!-- Ордени, медалі, іменна зброя тощо--> |
| Підпис = | | Підпис = | ||
| Сторінка на lp_edu_ua = | | Сторінка на lp_edu_ua = | ||
| Власний сайт = | | Власний сайт = | ||
}} | }} | ||
| − | ''' | + | '''Яків Павлович Беркман''' – видатний вчений у галузі синтетичних продуктів шкіряного виробництва, заслужений діяч науки і техніки УРСР. |
==Коротка біографія і професійна діяльність== | ==Коротка біографія і професійна діяльність== | ||
| + | Народився 31 травня 1897 у м. Харкові. | ||
| + | |||
| + | У 1915 р. завершив навчання у Харківській гімназії. | ||
| + | |||
| + | У 1919 р. – закінчив хімічне відділення фізико-математичного факультету Харківського університету (нині [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%92._%D0%9D._%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%BD%D0%B0 Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна]) і призначений асистентом кафедри неорганічної хімії цієї ж установи (1919–1927). Одночасно, з 1920 по 1922 рр. – викладач хімії на військово-артилерійських курсах,<ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 27–29.</ref> науковий співробітник Харківського інституту прикладної хімії Укрраднаргоспу (1923–1931), а також – викладач Медичного інституту (до 1927). | ||
| + | |||
| + | Упродовж 1928–32 рр. очолював лабораторію хімії шкір Харківської філії науково-дослідного інституту шкіряної промисловості. З 1931 по 1935 рр. – завідувач сектора органічної технології і науковий керівник цього інституту. Водночас – викладач Робітничого університету (1930–1933). | ||
| + | |||
| + | Від 1936 р. – очільник кафедри загальної хімії Української промислової академії ім. Сталіна. У цьому ж році йому присвоєно вчений ступінь кандидата хімічних наук. | ||
| + | |||
| + | У 1940 р. – завідувач кафедри Харківського інженерно-економічного інституту, утвореного на базі промислового факультету [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 Харківського інституту народного господарства]. Цього ж року йому присуджено вчений ступінь доктора хімічних наук, а в 1941 р. – звання професора. | ||
| + | |||
| + | У 1941 р. переведений на посаду завідувача кафедри загальної хімії Томського медичного інституту ім. Молотова, за сумісництвом – завідувач кафедри хімії у Томському педагогічному інституті. | ||
| + | |||
| + | З 1944 р. – старший науковий співробітник Всесоюзного науково-дослідного інституту рідкого палива та газу в Москві. | ||
| + | |||
| + | Упродовж 1945–67 рр. – очільник кафедри загальної і неорганічної хімії [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]]. Від 1947 до 1952 рр. – декан хіміко-технологічного факультету. Водночас – завідувач кафедрою неорганічної та аналітичної хімії Львівського медичного інституту (1946–1950).<ref>[http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/4733/berkman-yakiv-pavlovich Фармацевтична енциклопедія ]</ref> | ||
| + | |||
| + | Під його керівництвом 14 осіб захистили кандидатські дисертації. | ||
| + | |||
| + | Лауреат Сталінської премії (1941). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1948). | ||
| + | |||
| + | Помер 18 січня 1967 р. Похований на Личаківському цвинтарі. | ||
==Наукова діяльність== | ==Наукова діяльність== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Опублікував понад 100 наукових праць. | ||
| + | Серед них: | ||
| + | «Gerbung mit Konzentrierten Chrombrühen» (1925); «Опыт сравнительного изучения кривых упругости пара» (1925); «Дубление концентрированными растворами хромовых солей» (1926); «Синтетические дубящие вещества в опытном дублении» (1926); «Производство искусственных дубящих веществ как практическая проблема» (1928); «Die rationalle chemische Analysie der Synthetischen Gerbstofle» (1928); «Метод непосредственного определения нерастворимых в дубильных екстрактах» (1932); «Метод осветления синтетических дубителей путем предварительной полимеризации серной кислотой» (1932); «К вопросу изучения состава донецких сырых антраценов» (1934); [[Файл: 336818-1.jpg|150px |83 КБ |thumb|left| Видання з фонду Науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки]]«Метод определения жидкой части в сырых антраценах» (1934); «Химико-технологическая характеристика синтетического дубителя «Бестан А. С.»» (1934); «Активная плотность кожи в отдельных стадиях хромового производства» (1935); «Влияние заместителей в нафталиновом ядре на дубящее действие ароматических сульфокислот» (1936); публікації у збірнику «Советские синтетические дубители»; «Освоение синтетических дубителей кожевенной промышленности СССР» (1937); «Изучение структурного формирования кожи в процессе дубления. IV. Формирование по слоям» (1940); «Синтез и изучение свойств искусственных дубильных веществ получения" (1940, докторська дисертація); «Рациональная классификация дубящих веществ на основе их наполняющей и формирующей способности» (1947). | ||
| + | |||
| + | Є власником 30 авторських свідоцтв, зокрема: | ||
| + | «Способ получения сулемы из сернокислой ртути с дополнительным патентом об очистке маточных растворов», «Получение синтетических дубителей путем сульфирования фенольной смолы малыми количествами серной кислоты».<ref>Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 723. Арк. 5–120.</ref> | ||
| + | |||
| + | За наукові розробки синтетичних дубителів нагороджений Державною премією 3-го ступеня. | ||
| + | |||
| + | ==[[Бібліографія Якова Беркмана]]== | ||
| + | |||
| + | ==Примітки== | ||
| + | {{reflist}} | ||
| + | (с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна | ||
Поточна версія на 17:55, 2 лютого 2022
| *Беркман Яків Павлович | |
 Яків Павлович Беркман | |
| Ім'я при народженні | Яків |
|---|---|
| Дата народження | 31 травня 1897 р. |
| Місце народження | Харків |
| Помер | 18 січня 1967 р. Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар, Львів |
| Громадянство | УРСР |
| Національність | єврей |
| Alma mater | Харківський університет |
| Дата закінчення | 1919 |
| Спеціальність | хімік |
| Галузь наукових інтересів | вивчення властивостей і синтез штучних дубильних речовин |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
| Дата присвоєння н.с. | 1940 |
| Вчене звання | професор |
| Дата присвоєння в.з. | 1941 |
| Почесні звання | Заслужений діяч науки і техніки УРСР |
| Державні нагороди | Лауреат Сталінської премії, Державна премія 3-го ступеня |
Яків Павлович Беркман – видатний вчений у галузі синтетичних продуктів шкіряного виробництва, заслужений діяч науки і техніки УРСР.
Зміст
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 31 травня 1897 у м. Харкові.
У 1915 р. завершив навчання у Харківській гімназії.
У 1919 р. – закінчив хімічне відділення фізико-математичного факультету Харківського університету (нині Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна) і призначений асистентом кафедри неорганічної хімії цієї ж установи (1919–1927). Одночасно, з 1920 по 1922 рр. – викладач хімії на військово-артилерійських курсах,[1] науковий співробітник Харківського інституту прикладної хімії Укрраднаргоспу (1923–1931), а також – викладач Медичного інституту (до 1927).
Упродовж 1928–32 рр. очолював лабораторію хімії шкір Харківської філії науково-дослідного інституту шкіряної промисловості. З 1931 по 1935 рр. – завідувач сектора органічної технології і науковий керівник цього інституту. Водночас – викладач Робітничого університету (1930–1933).
Від 1936 р. – очільник кафедри загальної хімії Української промислової академії ім. Сталіна. У цьому ж році йому присвоєно вчений ступінь кандидата хімічних наук.
У 1940 р. – завідувач кафедри Харківського інженерно-економічного інституту, утвореного на базі промислового факультету Харківського інституту народного господарства. Цього ж року йому присуджено вчений ступінь доктора хімічних наук, а в 1941 р. – звання професора.
У 1941 р. переведений на посаду завідувача кафедри загальної хімії Томського медичного інституту ім. Молотова, за сумісництвом – завідувач кафедри хімії у Томському педагогічному інституті.
З 1944 р. – старший науковий співробітник Всесоюзного науково-дослідного інституту рідкого палива та газу в Москві.
Упродовж 1945–67 рр. – очільник кафедри загальної і неорганічної хімії Львівського політехнічного інституту. Від 1947 до 1952 рр. – декан хіміко-технологічного факультету. Водночас – завідувач кафедрою неорганічної та аналітичної хімії Львівського медичного інституту (1946–1950).[2]
Під його керівництвом 14 осіб захистили кандидатські дисертації.
Лауреат Сталінської премії (1941). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1948).
Помер 18 січня 1967 р. Похований на Личаківському цвинтарі.
Наукова діяльність
Опублікував понад 100 наукових праць. Серед них:
«Gerbung mit Konzentrierten Chrombrühen» (1925); «Опыт сравнительного изучения кривых упругости пара» (1925); «Дубление концентрированными растворами хромовых солей» (1926); «Синтетические дубящие вещества в опытном дублении» (1926); «Производство искусственных дубящих веществ как практическая проблема» (1928); «Die rationalle chemische Analysie der Synthetischen Gerbstofle» (1928); «Метод непосредственного определения нерастворимых в дубильных екстрактах» (1932); «Метод осветления синтетических дубителей путем предварительной полимеризации серной кислотой» (1932); «К вопросу изучения состава донецких сырых антраценов» (1934); «Метод определения жидкой части в сырых антраценах» (1934); «Химико-технологическая характеристика синтетического дубителя «Бестан А. С.»» (1934); «Активная плотность кожи в отдельных стадиях хромового производства» (1935); «Влияние заместителей в нафталиновом ядре на дубящее действие ароматических сульфокислот» (1936); публікації у збірнику «Советские синтетические дубители»; «Освоение синтетических дубителей кожевенной промышленности СССР» (1937); «Изучение структурного формирования кожи в процессе дубления. IV. Формирование по слоям» (1940); «Синтез и изучение свойств искусственных дубильных веществ получения" (1940, докторська дисертація); «Рациональная классификация дубящих веществ на основе их наполняющей и формирующей способности» (1947).
Є власником 30 авторських свідоцтв, зокрема: «Способ получения сулемы из сернокислой ртути с дополнительным патентом об очистке маточных растворов», «Получение синтетических дубителей путем сульфирования фенольной смолы малыми количествами серной кислоты».[3]
За наукові розробки синтетичних дубителів нагороджений Державною премією 3-го ступеня.
Бібліографія Якова Беркмана
Примітки
- ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 27–29.
- ↑ Фармацевтична енциклопедія
- ↑ Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 723. Арк. 5–120.
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна
