Перегляд вихідного коду сторінки Кароль Скібінський

{{Особа
| П.І.Б                         = Кароль Скібінський
| Зображення (фото)             =
| Підпис зображення (фото)      =
| Ім'я при народженні           =
| Дата народження               =
| Місце народження              =
| Дата смерті                   =
| Місце смерті                  =
| Роки життя                    =
| Причина смерті                =
| Поховання                     =
| Титул                         =
| Герб                          =
| Підпис герба                  =
| Батько                        =
| Матір                         =
| Дружина                       =
| Чоловік                       =
| Діти                          =
| Відомі родичі                 =
| Громадянство                  =
| Національність                =
| Alma mater                    = 
| Дата закінчення               =
| Спеціальність                 =
| Військове звання              =
| Галузь наукових інтересів     =
| Кваліфікаційний рівень        =
| Науковий ступінь              =
| Науковий керівник             =
| Дата присвоєння н_с           =
| Вчене звання                  =    
| Дата присвоєння в_з           =
| Відомі учні                   =
| Відомі команди                =
| Відомий у зв’язку з           =
| Поточне місце роботи          =
| Почесні звання                =
| Державні нагороди             = <!-- Ордени, медалі, іменна зброя тощо-->
| Підпис                        =
| Сторінка на lp_edu_ua         =
| Власний сайт                  =
}}

'''Кароль Скібінський (Skibiński Karol)''' – інженер-залізничник, професор, доктор Honoris Causa, ректор Вищої політехнічної школи. 

==Коротка біографія==
 
===Навчання та професійна кар`єра===

Кароль Скібінський народився 22 травня 1849 р. у Кам`янці-Подільському  в родині театрального режисера Казимира Скібінського та оперної співачки Вільгельміни Бродович-Скібінської  . Після смерті батька в 1858 р. разом з родиною переїхав до Львова, де у 1860 р. вступив та 1866 р. закінчив німецьку реальну школу.  Згодом вступив на відділення інженерії львівської Технічної академії, через два роки продовжив навчання у Цісарсько-королівському політехнічному інституті у Відні. Водночас часто відвідував оперні та філармонічні концерти. Брав активну участь у діяльності польського студентського товариства «Вогнище». 

Під час навчання розробив проект залізничного мосту для приватної залізниці в Тіролі. З 1871 р. виконує обов`язки інженера в проектному бюро компанії «Fritsch i Theuerw» у Відні, де розробляє проекти мостів для майбутньої залізничної колії Віллах – Тарвіз. У 1872 р. здійснює трасування та будівництво однієї з найтяжчих ділянок цієї ж колії (біля м. Тарвіз). З відкриттям колії у 1873 р. та початком економічної кризи  К. Скібінський залишається без постійного місця праці. У 1876 р. разом з інженером Лерхом розробляє проект залізниці з Велс–Кірхдорф у Верхній Австрії. В цей час вдається до теоретичних досліджень впливу руху потягів на мостові конструкції та залізні арочні, діагональні, склепінчасті мости.

У 1879 р. стає членом Політехнічного товариства у Львові, був запрошений на посаду асистента кафедри нарисної геометрії відділу архітектури Вищої політехнічної школи у Львові. Протягом 1882–1883 рр. – редактор друкованих органів «Dzwignia» та «Czasopismo Techniczne».

У 1880 р. габілітувався на підставі праці «Teorja belki ciąglej i jej zastosowanie do obliczenia belki o pieciu przesłach».

З 1881 р. отримує ступінь приватного доцента будівельної механіки, графічної статики і теорії мостів, а в 1884 р. – ступінь доцента. Упродовж 1881–1886 навч. років обіймав посаду асистента кафедри нарисної геометрії на відділі архітектури. 

У 1883/84 н. р. – заступник професора нарисної геометрії, а в 1887/88 н. р. – заступник професора інженерних наук. У 1888 р. отримує звання звичайного (ординарного) професора інженерних наук.

Упродовж 1888–1891, 1894–1896, 1898–1902 н. р. обирався деканом відділу інженерії. 

У червні 1891 р. призначений на посаду ректора Вищої політехнічної школи. У 1892/93 н. р. виконував обов’язки проректора.
 
Упродовж 1893/94, 1896/97, 1902–1905 н. р. – заступник декана відділу інженерії, а в 1907/08 н. р. – відділу інженерії шляхів та мостів. У 1908/09 н. р. – декан відділу водного будівництва, а в 1909/10 н. р. – заступник декана цього ж відділу. В 1910–1911/12 н. р.– заступник декана гідротехнічного відділу, в 1912/13 н. р. – водної інженерії.
 
У грудні 1887 р. здійснював випробування на витривалість першого залізного автомобільного мосту через Дністер біля Заліщиків.

У 1894 р. очолив секцію комунікацій на Крайовій виставці у Львові, був заступником голови інженерної секції на 3-му з`їзді польських техніків, працював у Крайовій раді залізниць. З 1898 р. – член Державної ради залізниць у Відні.
 
У січні 1900 р. Скібінський випробовує перші, побудовані урядом, дерев'яні крокв’яні мости в Турці над Стриєм (тепер м. Турка). 
У 1905 р. К. Скібінський отримує звання почесного члена Політехнічного товариства у Львові  та Інженерної палати у Львові. У 1909 р. – титул придворного радника.
 
У серпні 1914 р., з початком Першої світової війни, вчений переїхав до Австрії, а в листопаді 1915 р. повернувся до Львова. Продовжив викладати на інженерному факультеті «Будівництво залізничних колій (курс 3) і будівництво тунелів» (1915–1917/18 н. р.) та «Енциклопедію будівництва залізничних колій» (1915–1917/18 н. р.). на факультеті водної інженерії.

У травні 1919 року вийшов на пенсію. Цього ж року отримав звання почесного професора, а з січня 1922 р. – доктора Honoris Causa.
 
У лютому 1921 р. був призначений керівником конструкторського бюро мостів в Okręgowej Dyrekcji Robót Publicznych.
 
К. Скібінський активно цікавився життям студентів, був куратором та опікуном кількох гуртків. У 1908 р. нагороджений дипломом почесного члена «Гуртка слухачів інженерії», а з 1912 р. – почесний член гуртка «Хор техніків». У грудні 1913 р., з нагоди 35-ти річної професорської діяльності, його іменем був названий фонд для виплати стипендій за кращі креслярські роботи.
 
Помер у Львові 14 травня 1922 року від ускладнень грипу, похований на Личаківському кладовищі.