Перегляд вихідного коду сторінки «Винахід залізниці»

{{Витвір
| назва                        = «Винахід залізниці»
| Зображення_(фото)            = Rail_01.jpg
| Зображення_обкладинки        =
| Тип експонату                =
| Тип видання                  =
| Тематика видання             =
| Жанр видання                 =
| Мова видання                 =
| Технічні характеристики      =
| Початкове призначення        =
| Сучасне призначення          =
| Присвята                     =   
| Абревіатура                  =
| ISSN_(ISBN)                  =
| Девіз                        =
| Гімн                         =
| Дата заснування              =
| Дата створення               =
| Дата спорудження             =
| Роки спорудження             =
| Засновники                   =
| Авторський колектив          =
| Автор                        =
| Архітектор                   =
| Конструктор                  =
| Скульптор                    =
| Дата ліквідації              =
| Дата знищення                =
| Дата знесення                =
| Причина ліквідації           =
| Серія                        =
| Періодичність                =
| Наклад                       =
| Передплатний індекс          =
| Рівень акредитації           =
| К-ть співробітників          =
| Приналежність                =
| Попередник                   =
| Наступник                    =
| Начальник                    =
| Видавництво                  =
| Видавець                     =
| Керівник                     =
| Комендант                    =
| Відповідальний редактор      =
| Головний редактор            =
| Відомий у зв’язку з          =
| Адреса редакційної колегії   =
| Розташування_(адреса)        =
| Розташування_(розміщення)    =
| Сторінка на lp.edu.ua        =
| Власний сайт                 =
}}
Винахід залізниці

Характерну для композиційної структури актової зали ритмічну чіткість та ясність посилюють 11 великих художніх полотен, розміщених у верхньому ярусі. Ці кар_тини замовив спеціально для Політехніки, відвідавши її 13 вересня 1880 року, цісар Франц Йосиф І у відомого польського художника Яна Матейка. Цикл картин під загальною назвою «Історія людської цивілізації» в алегоричній формі відображає шлях розвитку людського генія, думки, науки як основи духовного й технічного поступу, як вияву природи людини та її діяльності від біблійних початків до кінця XIX століття.
Ян Матейко у 1883—1885 роках розробив сюжети полотен і особисто виконав їх рисункові ескізи олівцем на тонованому папері. Існують дві версії ескізів. Одинадцять начерків менших розмірів (приблизно 10 х 15 см), підписані і датовані Матейком, зберігаються у Львівській картинній галереї, а більші за розміром (30 х 40 см) — у Національному музеї у Кракові. Ескізи демонструють велику майстерність Я. Матейка і відзначаються вільною ренесансовою манерою рисунку. Впродовж 1887—1891 років за цими ескізами учні художника з Краківської школи мистецтв Ю. Унєжинський, Т. Лісевич, В. Лускін, Л. Стажинський виконали картини розміром 230 х 300 см кожна 16. На початку 1890_х років полотна зайняли теперішнє місце. Вони виконані ефектно: яскравими фарбами, у властивій академізму кінця XIX століття театралізованій манері. Працюючи над ескізами, Матейко запропонував своє тлумачення кожного сюжету (далі подано виділеним шрифтом)17.

На порозі — поява великих винаходів. По рейках залізниці мчить на дрезині Вогонь і стискає в обіймах Воду, а їхнє дитя, Пара, тягне їх зі швидкістю стріли.
З розвитком природознавства людина досягає успіхів у прикладних науках і техніці. Людський розум досліджує сили природи, спрямовує їх собі на благо. Свідченням цього є постаті хліборобів (з лівого боку полотна), силуети фабрик (праворуч), пароплав на ріці. Центральні образи картини символізують винахід парової машини і розвиток залізничного транспорту. Жінка — це Вода, чоловік — Вогонь. Боротьба і зближення цих стихій породжують Пару — жваве й стрімке дитя, що мчить по колії візок і стає рушієм науково_технічного прогресу наприкінці ХIХ століття.