«Винахід залізниці»

«Винахід залізниці»
Автор	Ян Матейко

На порозі — поява великих винаходів. По рейках залізниці мчить на дрезині Вогонь і стискає в обіймах Воду, а їхнє дитя, Пара, тягне їх зі швидкістю стріли.

З розвитком природознавства людина досягає успіхів у прикладних науках і техніці. Людський розум досліджує сили природи, спрямовує їх собі на благо. Свідченням цього є постаті хліборобів (з лівого боку полотна), силуети фабрик (праворуч), пароплав на ріці. Центральні образи картини символізують винахід парової машини і розвиток залізничного транспорту. Жінка — це Вода, чоловік — Вогонь. Боротьба і зближення цих стихій породжують Пару — жваве й стрімке дитя, що мчить по колії візок і стає рушієм науково_технічного прогресу наприкінці ХIХ століття.

Характерну для композиційної структури актової зали ритмічну чіткість та ясність посилюють 11 великих художніх полотен, розміщених у верхньому ярусі. Ці картини замовив спеціально для Політехніки, відвідавши її 13 вересня 1880 року, цісар Франц Йосиф І у відомого польського художника Яна Матейка. Цикл картин під загальною назвою «Історія людської цивілізації» в алегоричній формі відображає шлях розвитку людського генія, думки, науки як основи духовного й технічного поступу, як вияву природи людини та її діяльності від біблійних початків до кінця XIX століття.

Ян Матейко у 1883—1885 роках розробив сюжети полотен і особисто виконав їх рисункові ескізи олівцем на тонованому папері. Існують дві версії ескізів. Одинадцять начерків менших розмірів (приблизно 10 х 15 см), підписані і датовані Матейком, зберігаються у Львівській картинній галереї, а більші за розміром (30 х 40 см) — у Національному музеї у Кракові. Ескізи демонструють велику майстерність Я. Матейка і відзначаються вільною ренесансовою манерою рисунку. Впродовж 1887—1891 років за цими ескізами учні художника з Краківської школи мистецтв Ю. Унєжинський, Т. Лісевич, В. Лускін, Л. Стажинський виконали картини розміром 230 х 300 см кожна 16. На початку 1890_х років полотна зайняли теперішнє місце. Вони виконані ефектно: яскравими фарбами, у властивій академізму кінця XIX століття театралізованій манері. Працюючи над ескізами, Матейко запропонував своє тлумачення кожного сюжету (далі подано виділеним шрифтом).

На початку 1890­х років полотна зайняли теперішнє місце.