Бруно Абаканович

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
Бруно Абданк-Абаканович
Бруно Абаканович.jpeg
Ім'я при народженні Бруно
800px-POL COA Abdank.svg (1).png
Дата народження 6 жовтня 1852
Місце народження Вілкомир, Віленської губернії, Російської імперії (нині м. Укмерге, Литва)
Помер 29 серпня 1900
Парк Сен-Мор поблизу Парижа
Національність польсько-литовський татарин
Alma mater Ризький політехнічний інститут
Галузь наукових інтересів електротехніка, фізика, електроакустика
Відомий у зв’язку з доцент Львівської Технічної академії, винайшов інтегратор (інтеграф)

Бруно Абданк Абаканович (Bruno Abdank Abakanowicz) – відомий винахідник, математик, інженер-електротехнік, приват-доцент (1876 –1881) Львівської Технічної академії, згодом – Вищої політехнічної школи.

Коротка біографія і професійна діяльність

Навчання

Бруно Абданк Абаканович народився 6 жовтня 1852 р. у Вілкомирі (лит. Vilkmerge, від 1918 р. Ukmerge). Походить з татарського шляхетського роду, що оселився декілька століть тому в Литві. [1] Батько – учасник повстання 1863–1864 рр.

Протягом 1870–1874 р. навчався у Ризькому політехнічному інституті, отримав диплом інженера-будівельника шляхів і мостів. У 1875 р. отримав там посаду асистента на кафедрі будівельних конструкцій. Того ж року захистив наукову працю «Типові форми залізничної промисловості в різних країнах». [2]

У 1876/1877 навчальному році Абакановича запрошено у Львівську Технічну академію на посаду приват-доцента. Представив свою працю «Linia elastyczna i jej zastosowanie do belki ciągłej». Працював над удосконаленням конструкцій приладів. Через рік, будучи доцентом, читав лекції з нарисної геометрії, а з 1878 р. з будівельної механіки. Опублікував «Zarys statyki wykreślnej» (1876).

Свої наукові пошуки у галузі фізики, електроакустики, електротехніки, телефонії, Б. Абаканович проводив у співпраці з визначним вченим, доцентом Львівського університетуЮліаном Охоровичем.
Вілла на острові Костарес (Costaérès) в Бретані.

У 1879 р. учений винайшов інтегратор (інтеграф) – механічний обчислювальний пристрій для побудови інтегральної кривої, який згодом використовувався у фізиці, електриці, механіці та геодезії. Винахід був представлений у Кракові в Академії наук у 1880 р. Опис приладу «Integrator krzywa całkowa i jej zastosowania w mechanice budowniczej» опубліковано у 1880 р., у 1886 р. видано французькою, у 1889 р. – німецькою.

Декілька публікацій та дискусій про інтеграф, які були видані Паризькою академією наук у 1881/1882 рр., свідчать про велике значення винаходу. Пристрій запатентовано у 1880 р. і почато його випуск швейцарською компанією Coradi у Цюриху, яка продала його під назвою «Інтеграф Абданка-Кораді». Абаканович у співпраці з Юліаном Охоровичем створював телефони, мікрофони, гальванометри та інші прилади.

У 1881 р., Абаканович оселяється у Парк Сен-Мор (Parc St. Maur) поблизу Парижа. Там він облаштувує власну електричну лабораторію, де працює над новими відкриттями.

У 1883 р. Абаканович став членом редакційної колегії найдавнішого періодичного видання у галузі електротехніки «Електричне світло» («La Lumière Electrique»). Протягом 1882-1886 рр. публікує опис свої винаходів.

У 1892 р. Абаканович купує невеликий острів Костарес (Costaérès) в Бретані у місцевості Трегастель (Trégastel), де будує замок. Його дім був завжди відчинений для співвітчизників. Відомо, що Бруно Абаканович допомагав польським студентам, які навчалися у Франції, підтримував їх морально і матеріально. Серед друзів вченого були представники промислових еліт Франціїї, Америки, відомі польські артисти, художники, письменники: Генрик Сенкевич, Владислав Міцкевич, Леон Вичулковський, Олександр Геримський.

В домі Абакановича Г. Сенкевич написав: роман «Сім'я Поланецьких» (1894 р.), «Quo vadis» («Камо грядеши») (1894–1896 рр.), «Хрестоносці» (1897–1900 рр.). Ймовірно, що прототипом образу татарина Селіма Мірзи у новелі Г. Сенкевича «Ганя» (Нania) став Абаканович.

Бруно Абданк Абаканович раптово помер 29 серпня 1900 р. у своїй віллі у Парк Сен-Мор.

Дочка Бруно Абданка Абакановиа Софія (Zofia), згідно заповіту батька, виховувалась Г. Сенкевичем. Закінчила Лондонську школу економіки та Сорбонну, загинула у роки Другої світової війни в концтаборі Освенцім.[3]

Винахідницька дільність

Абаканович розробив новий тип електричної лампи та електромагнітного дзвоника для дальньої сигналізації, який згодом застосовувався на залізницях. Він також розробив новий метод застосування обмоток для електричних машин.

Пристрої Абакановича були виставлені на виставках у Відні (1883) та Парижі (1889). У Відні він представив свої електричні лампи та генератори електричного струму. Виставки відвідувало багато представників американської промисловості, які зацікавилися його винаходами.

Згодом Абаканович працює у електротехнічній компанії «Compagnie française pour l’exploitation des procedes Thomson-Houston» в Парижі, яка була створена в 1893 р. для продажу американських патентів у галузі електротехніки. Окрім основного внеску в обчислювальну техніку (розробку інтегратора- інтеграфа), Абданк-Абаканович винайшов прилади та інструменти: мікрофон, котушки до динамоелектричних машин, електричний дзвінок для залізничної сигналізації, електричні лампи власного дизайну, математичні прилади та інструменти для креслення складних кривих (параболограф для малювання парабол, спірограф для нанесення спіралей) та ін. зберігаються в Musée des Arts et Métiers (Музеї декоративно-прикладного мистецтва) у Парижі.

Він сприяв електрифікації м. Ліона і був відомий тим, що "електрифікував Францію".[4]

Про роботи і винаходи Абданка-Абакановича вже більше століття згадується у фахових виданнях.[4]

Друкована спадщина

На сторінках «La Lumière Electrique» протягом 1882-1886 рр. публікувалися статті та опис винаходів Абакановича, зокрема: «Інтеграфи. Інтегральна крива і її застосування» (1885); опис його приладів, представлених на міжнародних електротехнічних виставках у Філадельфії та Мюнхені; огляд «Електрика в Америці: Телефонний зв’язок», наукові дискусії, листування, рецензії. Статті Абакановича опубліковано у журналах «Природа» («Nature») (1883) та «Електричне освітлення» («L’eclairage electrigue») (1900).

Опис і фото мікрофону Абакановича включено у «Словник електроенергії, що включає застосування в науці, мистецтві та промисловості для використання електриками, інженерами, промисловцями…» за редакцією Жюльєна Лефевра (дві редакції 1891, 1895) У 1892 р. видано «Каталог математичних та математично-фізичних моделей, приладів та інструментів» за редакції Вальтера фон Дайка («Katalog matematischer und matenatisch physikalischer Modelle, Apparate und Instrumente») у якому представлено інтерграфи та інтергратори Абанк Абакановича-Кораді.

Друковані праці вченого представлені у цифровій формі у генеральному каталозі французького проекту CNUM (le CNUM. Conservatoire nmerique des Arts et Metier), на польському порталі HINT (Історія, наука, техніка), у цифровій бібліотеці POLONA

Науково-популяризаторська діяльність ученого

7 жовтня 1877 р. у Політехніці відбулася перша публічна лекція із демонстрацією нового винаходу – телефону. В актовій залі читав лекцію доцент Р. Ґостковський, в будинку хімії – доцент Б.-А. Абаканович, ця демонстрація переконала присутніх, що можна розмовляти на відстані.

Протягом 1876–1880 рр. Абаканович бере активну участь у науковій популяризаціїї природознавства і техніки. Друком виходять праці «Zarys statyki wykresnej» у журналі «Przeglad Techniczny» (1876), «Teorya astronomiczna gwiazd spadajacych wedlug Schiaparelliego» (1876), «Integrator: krzywa calkowa i jej zastosowania w mechanice budowniczej» у журналі «Inzynierjа i Budownictwо» (1880). Учений співпрацює з низкою львівських наукових журналів. Публікується в престижному польському журналі «Kosmos» і «Tydzień».

У першому річнику часопису «Kosmos» за 1876 р. у рубриці «Notatki naukowe» («Наукові огляди») були опубліковані такі праці Б. Абакановича : «Teorya astronomiczna gwiazd spadajacych wedlug Schiaparelliego», «Dzieje księżyca opracowane według najnowszych żródeł», «Astronomija. O prawdopodobném istnieniu jednéj lub kilku planet między słońcem a Merkurym».

Опрацьовував рубрики: «Kronika towarzystw naukowych» ("Хроніка наукових товариств"), «Przemysłowa kronika» ("Промислова хроніка"), «Wiadomości bieżące» ("Поточні новини"), редагував додаток «Tydzień» («Тиждень») до цього журналу.

Протягом 1879 рр. Б. Абаканович вів наукову рубрику у варшавському журналі «Ateneum»

Масову популяризацію науково-технічних знань здійснював на сторінках часопису "Tydzień Literacki, Artystyczny, Naukowy i Społeczny" (1874-1881) (“Літературний мистецький, науковий і громадський тиждень”). У редакційних статтях (до липня 1877 р.) [5] увагу зосереджував на питаннях освіти і шкільництва авторства, порушувалися питання технічної освіти "Reformy w szkołach technicznych", "Szkoła Politechniczna we Lwowie". У рубриці "Огляди природничих наук" висвітлювалася природнича і промислова тематика, яка знайомила читачів з новими технічними винаходами та результатами наукових досліджень.

З ім’ям Б. Абакановича пов’язана популяризаторська діяльність у часописі "Towarzysz Pilnych Dzieci" (“Товариш сумлінних дітей”) 1876 р. – періодичне видання для молоді Галичини, де друкувались літературні, науково-популярні публікації з історії та природничих наук.

Упродовж 1 вересня - 8 листопада 1877 р., коли відбувалася у Львові Державна рільничо-промислова виставка майже щоденно видавався бюлетень "Wystawa Krajowa Rolnicza i Przemysłowa" (“Державна рільнича і промислова виставка”), головним редактором якого був Б. Абаканович.

  • Kosmos

  • Towarzysz Pilnych Dzieci

  • Ateneum

  • Tydzień Literacki, Artystyczny, Naukowy i Społeczny

Нагороди

Французький уряд нагородив Б. А. Абакановича у 1889 р. Хрестом Почесного Легіону.

Бібліографія Б. Абакановича

Примітки

  1. ↑ Abakanowicz // Wikiwand.
  2. ↑ Abakanowicz Abdank Bruno. Central European Science Adwenture.
  3. ↑ Ewa Klaputh Le Château de Costaérès, czyli tajemnice inżyniera Abakanowicza". 2006.
  4. ↑ 4,0 4,1 Bruno Abdank Abakanowicz. Polish Contributions to Computing
  5. ↑ Jerzy Jarowiecki Czy Lwów był „pustynią kulturalną"? Czasopisma społeczno-kulturalne i literackie w latach autonomii galicyjskiej //Kultura książki ziem wschodniego i południowego pogranicza Polski (XVI-XXwiek). Paralele i różnice. Katowice, 2004. – S. 241.


(с) Дану статтю підготували: вчений секретар НТБ, к.соц.ком. Рената Самотий і гол. бібліогр. НТБ Олена Ніколюк.

Отримано з https://wiki.lpnu.ua/wiki/index.php?title=Бруно_Абаканович&oldid=56439