Відмінності між версіями «Історія кафедри автомобільних доріг та мостів (АДМ)»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
м
(Сторінка очищена)
 
(Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
До 1873 року на інженерному факультеті [[Технічна академія|Львівської Технічної академії]] існували кафедри «Будівництво» та «Інженерія». 29 серпня 1873 року на базі кафедри «Інженерії» була заснована кафедра «Дорожнє та водне будівництво», а 30 липня 1874 року, за рішенням уряду Австро-Угорщини, в програму вводиться курс «Дорожнє та водне господарство», який розпочав читати інженер Йозеф Ріхтер (1842-1917).
 
  
Згодом кафедра перейменовується у кафедру «Будівництво доріг, залізничних колій та тунелей», а [[Скібінський Кароль|К. Скібінський]] розпочав читати курс «Будівництво доріг». 9 січня 1887 року йому присвоєно звання повного професора, а в 1889 році він очолив кафедру. З цього моменту й ведеться відлік історії кафедри «Автомобільні дороги» [[Національний університет «Львівська політехніка»|Національного університету «Львівська політехніка»]]. Кафедрою К. Скібінський керував до 1909 року, потім він призначається радником з будівництва при дворі імператора (цісаря) Йосифа І. В 1991 році йому присвоєно звання почесного професора.
 
 
В 1909 році кафедру прийняв приват-доцент, старший інспектор будівництва Кароль Ванторек (1875-1944). В 1912 році йому присвоюється звання повного професора кафедри «Будівництво доріг та залізничних колій». Курс «Будівництво доріг» К. Ванторек читав до 1921 року.
 
 
В 1919 році звання повного професора кафедри «Земляні роботи, будівництво доріг, вулиць та тунелей» присвоєно Антонію Артуру Кюбелю (1874-1925), який замінив на посаді завідувача кафедрою професора К. Ванторека. В 1925 році був запрошений начальник дорожнього відділу окружної дирекції громадських робіт Еміль Братко (1878-1944), випускник Львівської політехнічної школи (1901 р.), який 19 років очолював кафедру.
 
 
У післявоєнний період кафедру прийняв референт дирекції державних залізниць Тадей Карлович Шуберт (1899-1972 р.), який керував нею 28 років. Перший післявоєнний завідувач кафедрою автомобільних доріг інженерно-будівельного факультету [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]] (з 1944 р.) був першим в інституті кандидатом технічних наук і доцентом за спеціальністю «Будівництво автомобільних доріг».
 
 
Після Т.К. Шуберта кафедру очолив випускник Львівського політехнічного інституту, учасник Великої Вітчизняної війни, інженер шляхів сполучення Віктор Іванович Астафьєв (1923-1992).
 
З відзнакою закінчивши інститут, він шість років за направленням працював у різних будівельних організаціях, в тому числі й на Далекому Сході. Повернувшись у 1956 році у Львів, він спочатку працював викладачем в автодорожньому технікумі, а згодом на кафедрі «Автодороги». З липня 1971 року працював завідувачем кафедри «Автомобільні дороги», кілька разів переобирався на цю посаду, був заступником декана інженерно-будівельного факультету.
 
 
У 1982 році кафедру прийняв її випускник, доцент Броніслав Іванович Усов. Після закінчення Львівського політехнічного інституту (1960 р.) він працював на об’єктах дорожнього будівництва в Ростовській та Львівській областях. В 1966-67 роках знаходився на науковому стажуванні в Парижі в першій в Європі школі мостів та доріг, де під керівництвом відомого професора Дантью виконав і в 1968 році захистив кандидатську дисертацію. В 1968-69 роках Б. І. Усов — професор Гвінейського політехнічного інституту (Конакрі), в 1972-75 роках — професор, завідувач кафедрою, декан Вищої інженерної школи Туніса, у 1975-1992 роках — декан інженерно-будівельного факультету Львівського політехнічного інституту.
 
 
З квітня 1998 року кафедру очолив Роман Якович Лівша, випускник інженерно-будівельного факультету Львівського політехнічного інституту (1967 р.). Після закінчення вузу він працював у Стрийському ДЕУ № 891, а з 1971 р. — на кафедрі «Автомобільні дороги». Р. Я. Лівша — визнаний фахівець у галузі прогнозування власних деформацій цементних бетонів і забезпечення поздовжньої стійкості цементобетонних покриттів.
 
 
З 2007 р. до 2011 р. кафедру очолював Мирослав Андрійович Саницький — доктор технічних наук, професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. М. А. Саницький — відомий в Україні і поза її межами фахівець у галузі хімії і технології цементу та бетону. Автор понад 300 наукових праць, в т.ч. 6 монографій, понад 25 патентів та авторських свідоцтв.
 
 
З 2011 до 2020 р. кафедру очолював професор [[Солодкий Сергій Йосифович]], який у 1980 р. закінчив з відзнакою кафедру «Автомобільні шляхи» Львівського політехнічного інституту. У 1986-89 роках навчався в аспірантурі Київського інженерно-будівельного інституту і у 1991 р. захистив кандидатську дисертацію, а у 2009 р. — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук. С. Й. Солодкий — автор понад 100 друкованих праць, монографії «Тріщиностійкість бетонів на модифікованих цементах», навчального посібника «Моделювання та оптимізація будівельних композитів», фахівець в галузі механіки руйнування бетону та сучасних технологій будівництва та ремонту автодоріг.
 
 
З 2020 року кафедру очолює професор [[Соболь Христина Степанівна]], яка у 1971 р. з відзнакою закінчила хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту й отримала кваліфікацію інженера-хіміка технолога за спеціальністю «Хімічна технологія в’яжучих речовин». У 1973–1976 рр. навчалася в аспірантурі. У 1980 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Розробка і дослідження цементів на основі алюмоферитів кальцію, що тверднуть при від’ємних температурах». У 2006 році — докторську дисертацію на тему «Модифіковані композиційні цементи з додатками поліфункціональної дії». Працювала на посаді професора кафедри автомобільних доріг та мостів та заступника директора, деканом повної вищої освіти інституту будівництва та інженерії довкілля. Відмінник освіти України, авторка і співавторка наукових праць, патентів авторських свідоцтв, методичних вказівок.
 
 
[[Категорія:Національний університет «Львівська політехніка»]]
 
[[Категорія:Інститут будівництва та інженерії довкілля]]
 
[[Категорія:Кафедра автомобільних шляхів]]
 

Поточна версія на 22:08, 13 жовтня 2023