Завідувачі кафедри ВГА

Ласка Вацлав (*1862-1943)

1895-1909 р.р.

Геодезист, геофізик, сейсмолог. Очолив кафедру сферичної астрономії та вищої геодезії у Львівській політехніці(листопад 1895).

З 1898 професор Львівської політехніки, а в березні 1910 виїхав до Праги. Керівник Обсерваторії і Метеорологічної станції (1899),організатор (1901) і керівник Сейсмічної станції в Львівській політехніці. В1899 і в 1901 окремими випусками були видані його «Astronomіa sferyczna іgeodezja wyzsza».

Грабовський Люціян (*1871-1941)

1909-1941 р.р.

Геодезист, астроном.

З 1909 до 1941 керував кафедрою сферичної астрономії та вищої геодезії Львівської політехніки.

В 1909— професор кафедри топографії (mіernіctwa) ІІ, керівник астрономічної обсерваторії, метеорологічної і сейсмічної станцій, а з 1912 — професор кафедри сферичної астрономії та вищої геодезії. Опублікував більше 30 праць. Серед яких: «Radіotelegraphіsche Bestіmmung der Geographіschen Lange von Lemberg(Lwów)», «Bemerkungenber eіnіge neuere Abhandlungen aus dem Gebіete derHöheren Geodesіe», «O konwergencjі poludnіkowej w odwzorowanіu Roussіlhe’owskіem elіpsoіdy» та ін.

Різнер Юзеф (1881-1955)

1941-1945 р.р.

Геодезист і астроном.

На кафедрі сферичної астрономії та вищої геодезії Львівської політехніки почав працювати з 1918.

З1941 по 1944 керував Обсерваторією і сейсмологічною станцією при Політехнічних курсах.

Після німецької окупації став професором і керівником кафедри вищої геодезії та астрономії (1944-46).

Кобилін Олександр Іванович (18.02.1902-26.08.1974)

1945-1949 р.р.

Доктор технічних наук, професор.

Закінчив Полтавський межовий технікум в 1922 р. та Харківський геодезично-землевпорядний інститут в 1926 р.

Після закінчення працював нач. знімання Луганська, в 1928-29рр. — нач. знімання Харкова, опісля — інспектором основних геодезичних робіт Українського геодезичного управління.

Приймав участь у створенні тріангуляції Криворізького залізо-рудного басейну, а також в роботі Української державної експедиції в центральному Тянь-Шані.

Паралельно з роботою на виробництві з 1927р. викладач Харківського геодезичного інституту, а з 1934 р. — викладач Харківського інженерно-будівельного інституту.

В 1937 р. захистив кандидатську,а в 1956 р. — докторську (Уравновешивание геодезической основы маркшейдерских съемок) дисертації.

Фронтовик радянської армії, а з 1945 р. — зав. кафедри астрономії і вищої геодезії Львівського політехнічного інституту, з 1949 р. —доцент Харківського гірничого інституту, з 1956 р. — зав. кафедри маркшейдерської справи Харківського гірничого інституту.

З 1962-1967 рр. зав.кафедри геодезії Харківського інституту інженерів комунального будівництва.

З1967 р. — професор кафедри інженерної геодезії та автоматизації геодезичних вимірювань Київського інженерно-будівельного інституту.

В 1939 р. — присвоєно звання доцента.

Автор більше 70 наукових праць серед них монографія «Груповое уравнивание рудничной триангуляции» (1956), із них 30% — рукописні, які присвячені методам проєктування, побудови та врівноваження тріангуляції, полігонометрії, засічок, бездіагональних чотирикутників, нівелірних мереж,теорії та практики використання проєкції Ґавсса-Крюґера.

Мигаль Микола Костянтинович (19.12.1905-3.09.1979 Львів).

1949-1973 р.р.

Нар. в с. Митьки на Полтавщині.

В 1921.вступає до Черкаської професійної технічної школи, а в 1924 отримує кваліфікацію столяра та механіка.

1927-31 — студент Харківського геодезичного інституту (ХГІ),

1931-34 аспірант Українського науково-дослідного інституту геодезії та картографії, а з 1934 — асистент ХГІ.

З 1940 доцент геодезичного факультету Харківського інженерно-будівельного інституту.

Окрім основної роботи 1938-41 завідує сектором ґравіметрії в Полтавській ґравіметричній обсерваторії.

1942-44 інженер землевпорядник громадського двору в с. Мар’янівка Чорнобаївського р-ну та старший землевпорядник Іркліївського р-ну Полтавської.

В1945 переїжджає до Львова і починає працювати на геодезичному факультеті політехнічного інституту.

1949-73 очолював кафедри астрономії та вищої геодезії, астрономії і картографії та вищої геодезії і ґравіметрії.

Автор близько 50 оригінальних праць з теорії фігури Землі, ґравіметрії та астрономії.

В грудні 1971 отримав почесне звання «Заслужений працівник вищої школи УРСР».

Нагороджений «Орденом Трудового Красного Знамени».

Під його керівництвом більше 20 людей захистили кандидатські дисертації.

В 1939 захищає кандидатську на тему «Нове трактування теорії Стокса», а в 1951 докторську на тему «Теорія сумісного визначення фігури та розмірів Землі» дисертації.

У 1951-57 працював деканом геолого-розвідувального факультету, був редактором низки геодезичних серій «Научных записок ЛПИ», понад 10 років очолював редколегію міжвідомчого науково-технічного збірника «Геодезия, картография и аэрофотосъемка».

Він одині з ініціаторів створення на геодезичному факультеті галузевої науково-дослідної лабораторії з вивчення впливу зовнішнього середовища на геодезичні вимірювання.

Значна частина його наукових праць наповнена оригінальними ідеями,фундаментальними положеннями, які стали основою для багатьох досліджень і дисертацій, що дає право говорити про наукову школу професора М.К. Мигаля.

Буткевич Адольф Веніамінович (18.06.1914-11.07.1983, Львів)

1968-1974 р.р.

Доктор технічних наук, професор, автор більше 150 наукових статей, монографій та книг, відомий вчений в галузі геодезичної астрономії, сфероїдної геодезії та математичної картографії.

Народився в с.Тисуль Кемеровської області (Росія).

У (1932-1935) закінчив курси техніків топографів, курси тріангуляторів, підготовчі курси вступників до вузу при робфаку Томського держуніверситету.

Після закінчення (1940) астрономогеодезичного факультету Новосибірського інженерно-будівельного інституту працює асистентом кафедри астрономії «Новосибирского института инженеров геодезии, аерофотосъемки и картографии».

В 1950 р. захистив кандидатську ,в 1964 р. — докторську (Решение некоторых основных и специальных задач высшей геодезии) дисертації.

Від 1960 р. займав посаду професора, а в 1966 р. отримав вчене звання професора кафедри вищої геодезії.

Від 1968 р. завідувач кафедри космічної геодезії та астрономії у Львівському політехнічному інституті, а з 1974 р. — професор кафедри вищої геодезії та астрономії.

Під його керівництвом захищено 9 кандидатських дисертацій.

Нагороджений медалями «За доблестный труд в Отечественной войне» (1945) та «За победу над Германией» (1945), значком ГУГКа «Отличник геодезии и картографии» (1969), медаллю ім. М.В.Ломоносова Товариства «Знание», а також Почесними грамотами Мінвузу СРСР.

Коваленко Володимир Опанасович (7.ІV.1924 —31.V.1995)

1974-1985 р.р.

Вчений у галузі геодезичної астрономії. Ініціатор наукових досліджень та практичного впровадження фотографічного методу спостережень у практику вітчизняних астрономо-геодезичних визначень.

У 1952 закінчив геодезичний факультет ЛПІ і розпочав науково-педагогічну діяльність на кафедрі астрономії та вищої геодезії (з 1960 — доцент).

У 1959 захистив дисертацію з питань визначення азимута за спостереженнями зірок.

1961-66 —декан геодезичного факультету ЛПІ; 1964 — в.о. завідувача кафедри геодезії ЛПІ;

1967-68 — проректор ЛПІ з питань роботи із студентами іноземцями;

1968-78 —проректор ЛПІ з навчальної роботи;

1974-85 — завідувач кафедри вищої геодезії і астрономії ЛПІ. Опублікував близько 40 наукових праць.

Заблоцький Федір Дмитрович (22.02.1946)

З 1985 р.

Геодезист і астроном.

Випускник кафедри вищої геодезії та астрономії (1969 р.) Львівської політехніки.

В 1975 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 2002 р. — докторську дисертацію.

З 1985 р.завідувач кафедри вищої геодезії та астрономії Львівської політехніки.

Основні наукові праці в галузі дослідження атмосферних впливів на астрономо-геодезичні виміри в районах Арктики і Антарктики, геодинаміки Карпатського регіону,геодезичної астрономії.

Національний представник в секції С «геодезія» КомітетуНаук про Землю Центральної Європейської Ініціативи.

Науковий редактор і керівник авторського колективу монографії «Geodynamics of NorthernCarpathians».