Едмунд Лібанський

Едмунд Лібанський*
Едмунд Лібанський
Ім'я при народженні	Едмунд
Дата народження	12 лютого 1862 р.
Місце народження	Краків
Помер	10 травня 1928 р. Брест над Бугом (тепер – Білорусь)
Поховання	на Личаківському цвинтарі, на полі захисників Львова
Роки життя	66
Громадянство	Австро-Угорщина, Польська Республіка
Національність	поляк
Alma mater	Вища політехнічна школа
Дата закінчення	1891 р.
Спеціальність	інженер-будівельник мостів
Галузь наукових інтересів	літакобудування
Вчене звання	професор
Відомий у зв’язку з	винахідництвом, популяризацією технічних знань, публіцистикою

Біографія

Едмунд Лібанський народився 12 лютого 1862 р. в Кракові. протягом 1879–1884 рр. навчався в реальній школі. Вступив у Вищу політехнічну школу у Львові, яку він закінчив в 1891 р. Після закінчення, протягом 1891–1894 рр. він працював асистентом на кафедрі будівництва мостів Водночас, стажувався у відділі будування мостів та водних шляхів при Технічному департаменті Галицького намісництва, а згодом, у 1894–1906 рр. – у Національному відділі. Отримав державну ліцензію інженера-будівельника мостів. З 1893 р. був членом Політехнічного товариства у Львові. У 1895 р. став заступником члена Люстраційного комітету. У той самий час починає друкувати свої наукові статті в журналі «Czasopiśmо Techniczne» , був членом редколегії цього періодичного видання протягом 1895–1896 рр. У 1905 р. розпочав приватну підприємницьку діяльність, відкрив власне технічне бюро у Львові. Упродовж 1908–1910 рр. був завідувачем Технічного відділу Львівського земельного банку (Bank Parcelacyjny we Lwowie). У 1911–1914 рр. працював у Національному відділі Галицького намісництва. Едмунд Лібанський був членом Польської соціалістичної партії, у 1898 р. брав участь у реорганізації Закордонного союзу польських соціалістів. Політичні погляди інженера знайшли відображення в його публікаціях та лекціях на соціальні теми. Він був довголітнім співробітником соціалістичного журналу «Naprzód». Одним з напрямків його діяльності була популяризація досягнень науки і техніки. Він почав виступати як лектор у 1901 р., коли проходив практику в Технічному відділі Галицького намісництва у Львові. Крім того він публікував свої статті на сторінках різних періодичних видань. Розвиток науково-технічного прогресу приніс нові можливості в розповсюдження і пропаганду знань. Е. Лібанський почав використовувати засоби кінематографа в популяризаторській діяльності. Свої лекції він доповнював спочатку слайдами, потім фільмами. І з часом сам став директором кінотеатра «Уранія». У планах інженера було побудувати іподром і кінотеатр на виставковій площі у Львові. Він навіть виграв оголошений містом конкурс, однак йому не вистачило інвестицій. Потім виставкову площу використали для авіаційних потреб. Одним з напрямків діяльності інженера стала видавнича справа. В 1903–1910 рр. почав виходити популярний тижневик про техніку і промисловість «Przemysłowiec». Е. Лібанський був головним редактором і фактичним видавцем журналу. Його статті часто друкувалися на сторінках видання. У середині першого десятиліття ХХ ст. Едмунд Лібанський захопився авіацією. Він став одним із ініціаторів створення у 1909 р. Авіаційної спілки студентів Львівської політехніки («Związek Awiatyczny Studentow Politechniki Lwowskiej») та Товариства «Авіата» («Awiata»). . Займався також проектуванням в галузі авіації. Він сконструював і побудував два літака: «Монобіплан І» та «Ластівка». Варто зазначити, що Едмунд Лібанський був автором перших аерофотознімків Львова. 29 травня 1910 р. він піднявся на повітряній кулі, досягнувши висоти 2600 м., подолав шлях від Львова до Золочева. Свої враження він описав у статті «Над хмарами» в журналі «Świat». Крім професійної діяльності, його цікавило мистецтво театру. Він був автором сценічних творів, перекладачем. У 1898 р. побачило світ перше польське видання драми Ґергарта Гауптмана «Ткачі». Автором перекладу був Е. Лібанський під псевдонімом Віктор Туша. Під тим самим псевдонімом він публікував і свої вірші. У роки Першої світової війни Е. Лібанський служив в Австро-угорській армії. У 1918 році вступив до польської армії. Демобілізований в 1922 р. у званні майора. Під час війни інженер втратив сімнадцятирічного сина. Молодий Адам Мсціслав Лібанський пішов добровольцем і загинув 5 липня 1916 р. У 1922 р. він отримав посмертно орден «Virtuti Militari». Після Першої світової війни Едмунд Лібанський продовжував свою популяризаторську діяльність, став піонером радіо у Львові, заснувавши «Радіоклуб». Окрім науки і техніки, він захоплювався метапсихологією та спіритизмом, Едмунд Лібанський раптово помер 10 травня 1928 р. у Бресті над Бугом (тепер – Білорусь). Він прибув до цього міста, щоб прочитати свою лекцію. Майже через рік його прах було перевезено до Львова і урочисто перепоховано 14 квітня 1929 р. на Личаківському цвинтарі, на полі захисників Львова.

Бібліографія Едмунда Лібанського

(с) Дану статтю підготувалa Галина Белявська.