Моторний Андрій Данилович
| Моторний Андрій Данилович * | |
 Андрій Моторний | |
| Ім'я при народженні | Андрій |
|---|---|
| Дата народження | 10 грудня 1891 р. |
| Місце народження | с. Сушки Полтавської губернії. |
| Помер | 26 лютого 1964 р. м. Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Батько | Моторний Данило Деомидович |
| Матір | Тетяна Францівна з роду Гумелів |
| Громадянство | УРСР |
| Національність | українець |
| Alma mater | Костянтинівський Межовий інститут |
| Дата закінчення | 1921 р. |
| Спеціальність | межовий інженер |
Андрій Данилович Моторний – український науковець, видатний фахівець у галузі геодезії, один з засновників української геодезичної школи.
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 10 грудня 1891 р. у багатодітній родині с. Сушки Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині – Канівського району Черкаської області). Село засноване реєстровими козаками.[1]
Батько – Данило Деомидович походив із старовинного роду реєстрових козаків. Мати – Тетяна Францівна походила з родини Гумелів, яка дала народу найвидатнішого українського і російського індолога академіка AH CPCP О. П. Баранникова.
У дев’ятирічному віці пішов до парафіяльної школи, перетвореної згодом на шестикласне міське училище, а з 20 серпня 1903 р. – на трикласне міське училище (приватна прогімназія Тутолміна). Після третього класу училища, який за програмою навчання відповідав четвертому класові гімназії, Андрій у 1906 р. вступив у п’ятий клас восьмирічної чоловічої гімназії, відкритої Золотоніським земством, яку закінчиву 1913 р.[1]
Склав вступні іспити і був зарахований студентом Імператорського університету св. Володимира у Києві (тепер – Київський національний університет ім. Т. Шевченка), але, бажав стати межовим інженером і вступив до Межового інституту у Москві (тепер – Московський університет геодезії і картографії – МІІГАіК).[2] Стипендії не вистачало через дорожнечу, спричинену війною, тому, часто голодував.
З 16 серпня 1916 р. до листопада 1920 р. в навчанні була перерва, викликана Першою світовою війною, революційним переворотом, німецькою окупацією України, а, потім, війною з московитами, що її називали громадянською війною.
Перебуваючи в Золотоноші полюбив театр і грав у виставах аматорського драматичного гуртка на сцені театру Маринича-Яковенка (нині – районний будинок культури), де постановником спектаклів був Володимир Война. У гуртку (1918) познайомився з майбутньою видатною українською актрисою Наталією Ужвій.[1]
Студент А. Моторний викладав математику в українській гімназії (8 грудня 1918 – 20 липня 1920) с. Мойсинці Полтавської губернії (тепер – с. Придніпровське Черкаської області).
Після Ухвали Ради народних комісарів Української соціялістичної радянської республіки (УСРР) від 5 червня 1920 р. «Про прискорений випуск інженерів» А. Моторний повертається до Москви продовжити навчання, яке закінчив 1921 р.
Після завершення навчання працював геодезистом у Ямальській полярній експедиції в Західному Сибіру. З листопада 1921 р. викладав математику, геодезію, меліорацію та земельне законодавство у сільськогосподарському технікумі в м. Золотоноша, а впродовж 1922–1924 рр. очолював цю установу.[1]
Одружився 3 серпня 1923 р. з Єлизаветою Євдокимівною Кучеренко, уродженкою с. Богодухівка, нині Чорнобаївського району Черкаської області. Її сім’я, що мала близькі родинні зв’язки із знаменитим українським борцем Іваном Піддубним не уникла розкуркулення і заслання.[1]
