Дрекслер Ігнатій
Дрекслер Ігнатій Тадеуш Мар'ян (пол. Drexler Ignacy Tadeusz Marian, 9.04.1878 -14.12.1930) – професор Львівської політехніки, вчений-урбаніст, архітектор, мистецтвознавець.
Біографічні відомості
Походження та родина Народився у Львові в сім'ї купця Ігнатія та Євгенії з родини Смутних. Родина Дрекслерів походить з Моравії. Серед восьми дітей Ігнатія (1847-1905) та Євгенії Дрекслерів, окрім Ігнатія відомими постатями були також Люна (1882-1933), знана львівська скульпторка та Олександр (1885-1949) – інженер, також вихованець львівської політехнічної школи . Одружився Ігнатій з Софією Паславською (докторка філософії, естрадна співачка, педагог вокалу). Вінчання відбулося 21 листопада 1911 р. в костелі Діви Марії Сніжної у Львові (сьогодні вул. Сніжна, 2). Разом мали двох дітей: сина Ігнатія (8.11.1913-26.11.1914) та доньку Христину (31.071917-20.06.1992).
Освіта Науково-виховний заклад оо. єзуїтів (Колегія Єзуїтів) в Буньковичах, недалеко м. Хиров (1890–1893 рр.); IV-та державна гімназія Львова; Інженерний факультет Цісарсько-королівської технічної вищої школи у Львові (1897–1901 рр.). Диплом отримав у 1903 р. Під час навчання у технічній вищій школі та після її завершення продовжував студїї, зокрема слухав лекції з філософії та мистецтва в університетах Львова та Кракова. Здійснив декілька подорожей (1899-1913) містами Австрії, Німеччини, Бельгії, Італії, Франції та ін. з метою вивчення їх архітектури та планування . Був часником першого (1908, Париж) та другого (1909, Брюссель) Міжнародних дорожних конгресів та Семінару з питань будівництва міст (1912, Берлін.)
Зв'язок з Політехнікою Опісля студій у Цісарсько-королівській технічній вищій школі був членом Політехнічного товариства Львова, а впродовж 1916-1917 рр. входив до його правління . Упродовж 1913-1930 рр. викладав у Технічній вищій школі: з літнього півріччя 1913 навчального року на посаді "доцент платний", а з осені 1925 р. – "професор надзвичайний" . 24 січня 1924 р. Загальні збори професорів Львівської політехніки іменували проф. надзвичайного І. Дрекслера на професора звичайного. Викладав, зокрема, предмети: Будова міст, Енциклопедія побудови поселень, Охорона пам'яток мистецтва і культури, Теорія поселень та ін. Очолював кафедру містобудування (створена в 1913 р.). У 1928/1929 навчальному році проф. Дрекслер працював на посаді декана факультету сухопутної та водної інженерії, а впродовж 1929/1930 н.р. – на посаді продекана.
Урбаністика та мистецтво. Упродовж 16.10.1903-16.02.1912 рр. працював інженером у Крайовій управі Галицького сейму, магістратах Кракова (1911) та Львова (1912-1925). У львівському магістраті займав посаду керівника обмірно-регуляційного відділу технічного департаменту . У системі міської службової номенклатури виконував повноваження "радника будівництва" . Працюючи у магістраті виконав низку проектів із впорядкування окремих вулиць та площ. До прикладу: збережено лист від 14.01.1913 р. львівського латинського архієпископа Юзефа Більчевського до завідувача бюро вимірювань та регулювання у Технічному відділі мерії Львова інженера Дрекслера стосовно питання площі навколо костелу св. Єльжбети (сьогодні храм Ольги і Єлизавети, площа Кропивницького, 1). Як теоретик і практик містобудування він вплинув на формування містопроектної документації. Брав участь у конкурсах містобудування, розробив низку планів регулювання: Кракова (1911), Любліна, Перемишля, перший комплексний план регулювання Львова (1920–1928) та ін . Проект "Великий Краків" передбачав розширення міста за рахунок приєднання сусідніх громад при застосуванні найновіших досягнень у галузі містобудування, санітарії та гігієни, міського господарства тощо. На підставі результатів цього конкурсу мав бути переглянутий будівельний статут Кракова від 17 липня 1883 р. Проект закупили і цей дебют Дрекслера виявився успішним та визначив усю подальшу його діяльність. Він залишив посаду дорожного інженера і перейшов до регуляційного відділу краківського магістрату, де працював над реалізацією регуляційного плану міста. Однак вже за рік І. Дрекслер повернувся до Львова, щоб очолити обмірно-регуляційний відділ технічного департаменту магістрату. В 1915 р. обмірно-регуляційний відділ підготував і видав карту околиць Львова у масштабі 1:25000, а у 1917 – висотну карту міста у масштабі 1:5000, які увійшли до матеріалів, на підставі яких мали б опрацьовуватися конкурсні пропозиції проекту "Великий Львів". В подальшому були складені програма та умови конкурсу, які ще встигли погодити з Політехнічним товариством (16 жовтня 1918 р.). Вже через два тижні розпочалися листопадові бої у Львові, які призупинили процес. У 1923 р. міська влада Львова замовила розробку проектів у проф. Ігнатія Дрекслера (Львівська політехніка) та Тадеуша Толвінського (Варшавська політехніка). У 1924 р. обидві роботи із супровідним матеріалом експонувались у ратуші. Пізніше ці доробки були застосовані для подальших розробок магістрату в цьому напрямку. Цікаво, що на відміну від проекту Толвінського проект Дрекслера враховував можливість створення у Львові річкового порту, який проектувався ще у 1898 р., хоч і зазначалося, що це справа далекого майбутнього . Так само і два міських тунелі (під Високим Замком та горою Цитадель) проектувалися тільки як наміри на майбутнє. На той час головним завданням, на думку І. Дрекслера, мало стати перетворення радіальної мережі вулиць Львова у радіально-концентричну. Для цього, насамперед, було заплановано будівництво окружної дороги приблизно по лінії "старих міських рогаток", а другої – через навколишні села. Працюючи над планом Великого Львова, Дрекслер вказував на комунікаційні проблеми, які являли собою перешкоду в розвитку сучасного міста, особливо, як він це окреслив, "недорозвиненість" обхідних (хордових) доріг, що уможливили б оминання середмістя в транзитному русі. Він вважав, що для справності вуличного руху необхідним було врегулювання вулиць у кільці, що оточує середмістя, також проведення обхідних вулиць у серединних дільницях, врешті створення окружної дороги лінією міських застав і наступної кільцевої дороги на відстані декількох кілометрів від неї. Залізничні лінії вимагали замикання кільця від південного сходу, а також будівництво нової лінії на північ (у напрямі на Варшаву). Дрекслер обґрунтовував необхідність збільшення території міста, боровся за відкриті озеленені території – як їх належне утримання, так і збільшення та творення нових, про гігієну місць проживання, саме, між іншим, через ці обставини ріку Полтву свого часу впускають у підземний колектор. Це уможливило забудову західної сторони вул. Яблоновських (сьогодні вул. Шота Руставелі) близько 1926 року і згодом будівництво кооперативної Офіцерської Колонії. Принципи містобудівного розвитку Дрекслера частково реалізовані 1931 р., коли до складу Львова увійшли громади Клепарів, Замарстинів, Мале Голоско, Старе і Нове Знесіння, Кульпарків, Сигнівка, частина громад Білогорща, Кривчиці та Козельники, а також у післявоєнних генеральних планах міста . Він брав участь в розробленні Закону Польщі «Про забудову населених пунктів» (1928). У 1920-х роках розробив план розширення та покращення планування Личаківського цвинтаря. Дрекслер був популяризатором ідеї міст-садів . Він підкреслював, що "дерева у рядах уздовж вулиць... слід застосовувати не дуже високі, ані розкидисті різновиди, щоб не заслоняти перехожим вигляду і не забирати світла вікнам прилеглим будинкам. Порядок насадження дерев уздовж будівлі має бути так підібраний, щоб особливо цікаві частини фасадів були добре видимі. Архітектурний ритм будівлі мусить знайти відповідний акомпанемент у розміщенні темних плям корон дерев" .
Ігнатій Дрекслер став відомим і завдяки своїм мистецьким вподобанням. Він займався окремими аспектами естетики й мистецтва, продукуючи численні критичні статті, до прикладу: в журналі "Tygodnik Ilustrowany" проаналізував творчість фотографа Яна Булгака (1876-1950); вивчав фрески художника, майстра сакрального живопису Яна Генріка Розена (1891–1982) у Вірменському соборі Львова (автор передмови до альбому фотографій фресок); переклав книгу німецького відомого художника, графіка і скульптора Макса Клінґера (1857-1920) "Малярство і рисунок" тощо . Від 1922 р. спільно з Вітольдом Долинським очолював комісію, яка наглядала за мистецьким рівнем надгробків, які встановлювали на Личаківському цвинтарі .
Смерть Помер професор Ігнатій Дрекслер 14 грудня 1930 р. на 52 році життя. Газета "Хвиля" 16.12.1930 р. подала інформацію про останні хвилини життя професора так: "Дрекслер тривалий час страждав на захворювання нирок. Вночі з 13-го на 14-те повернувся додому з міста, привітався з донькою і пішов відпочивати. Зранку застали вже його холодне тіло" . Цікаво, що деякі інші джерела вказують на самогубство . Поховали Ігнатія Дрекслера у вівторок 16 грудня в родинному гробівцю на Личаківському цвинтарі. Святкова меса за спокій померлого відбулася 17 грудня в костелі св. Миколая.
Бібіліографія Доробки проф. Ігнатія Дрекслера та Науково-Технічна бібліотека НУ "Львівська Політехніка"
З останні роки життя професора маємо відомості про його дарунки власних праць для книгозбірні Політехніки . А вже у 1932 р. в бібліотеку надходить 138 книг "як спадщина" проф. Дрекслера .
Серед основних доробків варто відзначити: 1. Міста-сади [Miasta ogrodowe (Lwow,1912). 30]. 2. Відбудова сіл і міст на нашій землі [Odbudowanie wsi i miast na ziemi naszej. (Lwów, 1916) ( перевидано 1921). 323]. 3. Нарис залізничної мережі в Польщі 1919 4. Великий Львів [Wielki Lwów (Lwowa, 1920)]. 5. [Ulice promieniowe i okolne miasta Lwowa. (Lwów, 1921)]. 6. Ширина проїзної частини міських вулиць [Szerokosc jezdni w ulicach miejskich. (Lwow, Skl. glowny w ksiegarniach Zakladu Nar. im. Ossolinskich, 1928)]. 7. Живопис і малюнок, переклад німецької книги Макса Клінгера. [Malarstwo i rysunek. (Lwów, 1908)] 8. Будова міст, розділ в "Підручник інженерії" [Podręcznik inżynierski (Lwów, 1928)].
Бібілографія про вченого 1. Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. 209. Оп. 1. Спр. 547. Різні матеріали (листи, статті з питань будівництва міст, документи, що стосуються викладацької діяльності, та ін.) з особистого архіву професора Львівського політехнічного інституту Дрекслера Ігнація (1914 р. - 1931 р.). 155 арк.
@Tsebenko A.M.
