Комаров Михайло Степанович
| *Комаров Михайло Степанович | |
 Михайло Комаров | |
| Ім'я при народженні | Михайло |
|---|---|
| Дата народження | 10 жовтня 1910 р. |
| Місце народження | с. Сохтиш Іваново-Вознесенесенської губернії |
| Помер | 29 листопада 1987 р. Львів |
| Поховання | Янівський цвинтар |
| Громадянство | УРСР |
| Національність | росіянин |
| Alma mater | Московский механико-машиностроительный институт им. Н. Э. Баумана |
| Дата закінчення | 1938 |
| Спеціальність | інженер-конструктор |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Дата присвоєння н.с. | 1952 р. |
| Вчене звання | професор |
| Дата присвоєння в.з. | 1953 р. |
Михайло Степанович Комаров – видатний вчений, фахівець у галузі механіки
Зміст
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 10 жовтня 1910 р. в с. Сохтиш Іваново-Вознесенесенської губернії (нині Івановська область, РФ).
З 1926 р. працював слюсарем та навчався в Ярославльському технікумі.[1]
У 1933 р. вступив до Московского механико-машиностроительного института им. Н. Э. Баумана (нині – Московский государственный технический университет им. Н. Э. Баумана (МГТУ)). Одночасно з навчанням працював конструктором в управлінні будівництва палацу Рад у Москві (1936–1939). Тема дипломного проекту М. Комарова пов’язана саме з цією роботою.
З 1938 р., після закінчення навчання, працював в інституті на посаді лаборанта, потім – асистента кафедри. Упродовж 1941–1945 рр. – заступник декана механіко-технологічного факультету.[2]
У 1944 р., без відриву від виробництва, закінчив аспірантуру при Московском высшем техническом училище им. Н. Э. Баумана (нині – МГТУ) та захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.
З червня 1945 р. скерований на роботу до Львівського політехнічного інституту. У 1946 р. вченому присвоєно вчене звання доцента. З 1947 р. став завідувачем кафедри деталей машин, яку у 1951 р. під його керівництвом було об’єднано з кафедрою теорії механізмів та машин.[1]
У 1952 р. захистив докторську дисертацію, через рік затверджений у вченому званні професора.[3] Займав посаду професора кафедри деталей машин і підйомно-транспортних механізмів. Від 1954 р., в результаті поділу цієї кафедри, було створено дві: деталей машин та теорії механізмів і машин та підйомно-транспортних машин, завідувачем якої став М. Комаров (до 1987 р.)
У 1962 р. механічний факультет поділено на механіко-машинобудівний і механіко-технологічний факультети. Деканом новоствореного механіко-машинобудівного факультету став професор М. Комаров (1962–1972). Під його керівництвом відкрито нову спеціальність «Динаміка і міцність машин». Кафедра стала випусковою та профілюючою і впродовж 1969–1976 рр. випустила 185 інженерів-дослідників.[1]
Помер 29 листопада 1987 р. у Львові. Похований на Янівському цвинтарі.
Наукова діяльність
Досліджував проблеми динаміки вантажопідйомних машин та їхніх привідних пристроїв.
На основі цього напряму наукової діяльності створив наукову школу.
Опублікував понад 100 наукових праць. Серед них – Остановочные и тормозные устройства грузоподъемных машин с ручным приводом (1949); Определение расчетных нагрузок производствен¬ных механизмов и машин (1958); «Детали машин и подъемно-транс¬порт¬¬ные машины» (1961); "Динамика грузоподьемных машин" (1962); "Динамика механизмов и машин" (1969); "Основи научных исcледований" (1982).
Підготував 10 кандидатів наук.
Бібліографія Михайла Комарова
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 Електронний архів Науково-технічної бібліотеки
- ↑ Енциклопедія сучасної України
- ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 65–67.
