Медведський Юліан

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Версія від 16:53, 1 лютого 2024, створена Галина Мончак (обговорення • внесок) (доповнення інформацією)

Перейти до: навігація, пошук
Медведський Юліан
Medvecky yul.png
Дата народження 1845 р.
Місце народження м. Перемишль
Помер 1918 р.
м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Роки життя 73
Національність українець
Alma mater Віденський університет
Дата закінчення 1872 р.
Спеціальність геологія і мінералогія
Науковий ступінь доктор філософії
Дата присвоєння н.с. 1873 р.
Вчене звання професор хімії
Почесні звання почесний професор, Doctor Honoris Causa
Державні нагороди Золота медаль Віденської міжнародної виставки

Юліан Медведський — доктор філософії, професор хімії, відомий геолог і петрограф, ректор (1879–1880 рр.; 1884–1885 рр.; 1887–1888 рр.) Національного університету «Львівська політехніка», на той час Цісарсько-королівської Вищої технічної школи у Львові.

Біографічна довідка

Народився у Перемишлі в сім'ї урядника магістрату Григорія Медвецького та Софії зі Ступницьких.

1857–1864 рр. — навчався в Перемишльській гімназії, яка складалась із чотирьох класів, де досконало оволодів німецькою мовою, а також вивчав латину і давньогрецьку мови. Саме під час навчання почалось формування активної громадянської позиції Ю. Медвецького, коли він приєднався до організації української молоді «Громада», яку заснував його товариш А. Вахнянин і продовжилося у Віденському університеті.

1864–1872 рр. — навчався у Віденському університеті спочатку на теологічному відділі (1864–1866 рр.), а згодом перевівся на філософський відділ (1866–1872 рр.), де вивчав мінералогію і геологію. Там він став учнем, а пізніше і другом визначного австрійського геолога Едуарда Зюсса і мінералога Ґустава Чермака, які зацікавили юнака геологією та мінералогією, що суттєво вплинуло на вибір його професії.

1866 р. — Анатоль Вахнянин виступив ініціатором заснування у Відні окремого студентського Руського товариства «Січ», пізніше Українське академічне товариство «Січ», і став його першим головою. Серед перших 27 членів-засновників товариства «Січ» у Відні був і Ю. Медведський. Члени товариства збирались щосуботи в окремій кімнаті ресторану, де обговорювали новини, ділились політичними та культурно-освітніми поглядами, активно виступали проти введення польської мови як офіційної в Галичині. Водночас українське студентське товариство зустрічало шалений опір з боку студентів-«москвофілів» та російського посольства, яке їх фінансувало та підтримувало.

Імовірно, завдяки Ґуставу Чермаку, який обіймав на той час посаду директора Цісарсько-королівського Мінералогічного кабінету у Відні, 1868 р. Ю. Медвецького як волонтера запросили до Hof-Mineralien Kabinet.

1870 р. — став співробітником Цісарсько-королівського Геологічного управління у Відні. У цей же час, Ю. Медвецький став членом «Просвіти». Крім того, брав участь в експедиціях, в яких здійснював мінералогічні дослідження. В результаті опублікував праці, які стосувалися вивчення окремих порід і мінералів та геології місцевостей. Через активізацію наукової діяльності Ю. Медвецький навчання в університеті зміг завершити лише наприкінці 1872 р. Проте його зусилля були виправдані. За зібрану в експедиціях колекцію мінералів, представлену на Всесвітній виставці у Відні 1973 р., молодого вченого нагородили Золотою медаллю. Цією подією завершився віденський період діяльності Ю. Медвецького.

1873 р. — його запросили на посаду ординарного професора кафедри мінералогії і геології, створеної в 1872 р. в Цісарсько-королівській технічній академії у Львові (тепер — Національний університет «Львівська політехніка»), де він пропрацював до кінця життя. Читав мінералогію на хіміко-технічному факультеті. 29 серпня 1873 р. — став звичайним професором. Навчальний процес Ю. Медвецький розпочав з викладання мінералогії, яка була головним предметом на хіміко-технічному факультеті, та створення геолого-мінералогічного музею. Викладав курс петрографії та геології на хімічному, інженерному, будівельному, сільськогосподарському та лісотехнічному факультетах аж до виходу на пенсію, пропрацювавши тридцять п’ять років (1873–1908 рр.).

Водночас Ю. Медвецький здійснював громадську діяльність, і вже на початку 1874 р. став членом літературного Товариства імені Т. Шевченка (пізніше НТШ). Як багаторічного члена «Просвіти», вченого неодноразово висували до керівного органу Товариства.

1877–1901 рр. — чотири рази Ю. Медвецького обирали деканом хіміко-технологічного факультету Цісарсько-королівської Вищої технічної школи. Тут він написав два фундаментальні підручники — з петрографії, який витримав три видання (1898 р., 1906 р., 1909 р.), і мінералогії (1906 р.) та понад п'ятдесят наукових праць з різних галузей мінералогії, кристалографії, петрографії і геології.

1879–1880 рр.; 1884–1885 рр.; 1887–1888 рр. — Ю. Медвецького тричі обирали ректором Цісарсько-королівської Вищої технічної школи, тепер — Національний університет «Львівська політехніка».

З 1882 р. — Ю. Медвецький працював приват-доцентом Львівського університету, де вперше започаткував кафедру геології. Створений ним музей за рівнем систематики і кількості зразків став одним з найкращих у Європі.

1887 р. — на один семестр його обрали професором кафедри мінералогії Львівського університету, цього ж року йому присудили докторський ступінь.

1887–1889 рр. — завідував кафедрою мінералогії Львівського університету.

Його праці, зокрема львівського періоду, були присвячені геологічним дослідженням Північних Карпат, мінералогії і петрографії. Він вивчав поклади корисних копалин (кальциту, гіпсу, сірки) на Поліссі й Станіславівщині (тепер — Івано-Франківщина). Особливу увагу зосередив на вивченні нафтових родовищ прикарпатського соленосного формування у районах Калуша, Моршина, Трускавця, а також Бохні та Велічки в Польщі. Дослідження соленосного формування району Велічки та Бохні, яке зайняло чималий відрізок часу, стало результатом написання дисертаційної роботи та монографії. Займався також питанням водозабезпечення Львова.

У 1887 р. Ю. Медвецького обрали членом-кореспондентом, а 1893 р. — дійсним членом Польської академії наук у Кракові.

Став засновником геологічного музею, який колись знаходився в Національному університеті «Львівська політехніка», а згодом переїхав до Івана-Франківського університету і розташований в головному корпусі [[1]]. У музеї є багато взірців із родовищ, які вже вичерпані. Ю. Медвецький який разом із колегами провів колосальну роботу із систематизації і впорядкування зібраних взірців, що тривала понад 35 років [[2]].

На схилі літ Ю. Медведський подарував НТШ свою наукову бібліотеку з понад 2000 томів, а свої заощадження у сумі 50 тисяч австрійських крон заповів на розвиток українського шкільництва, будову гуртожитків, стипендії біднішим студентам.

Помер 7 січня 1918 р. і похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Згодом могила була зруйнована. У 1993 р. її було відновлено, а у 2005 р. було встановлено пам'ятник.

1993 р. — у Львові на честь Ю. Медвецького була названа вулиця [3].

Нагороди

Наукова праця

Організував геологічну лабораторію для наукових досліджень і навчальних цілей та за 35 років зібрав колекцію з кількох десятків тисяч зразків мінералів, яка наповнила геолого-мінералогічний музей, що за рівнем систематизації та кількістю зразків був одним із найкращих в Європі.

Був одним із засновників і протягом 14 років головою Польського товариства природознавців ім. М. Коперника. Також був дійсним членом Краківської Академії наук, членом-кореспондентом Віденського геологічного закладу.

Активно займався громадською діяльністю як член товариства «Просвіта» та Наукового товариства ім. Шевченка. Підтримував товариство українських студентів Політехніки «Основа». В 1909 р. подарував книги бібліотеці товариства. Як дійсний член НТШ, тісно співпрацював з організацією. Член Українського технічного товариства. Також, Всеросійського мінералогічного товариства в Петербурзі.

Примітки

Отримано з https://wiki.lpnu.ua/wiki/index.php?title=Медведський_Юліан&oldid=73639