Відмінності між версіями «Тарас Ярослав Миколайович»

Версія за 08:42, 28 вересня 2017

Тарас Ярослав Миколайович
д.іст.н., к.арх., професор
Дата народження	1 жовтня 1944 року
Місце народження	м. Відень
Громадянство	Україна
Alma mater	Львівський політехнічний інститут
Дата закінчення	1968 р.
Галузь наукових інтересів	Досліджує містобудівництво, сакральну, ландшафну архітектуру, етнографію та екологію.
Науковий ступінь	кандидат архітектури / доктор історичних наук
Дата присвоєння н.с.	1980 р. / 2011 р.
Вчене звання	професор
Дата присвоєння в.з.	2012 р.
Поточне місце роботи	кафедра реставрації архітектурної і мистецької спадщини , Інститут архітектури, Національний університет «Львівська політехніка»

Тарас Ярослав Миколайович — український історик, етнограф, архітектор, учений, педагог, доктор історичних наук (2011), професор (2012), кандидат архітектури (1980), maitre de conferance (1987), член спілки архітекторів України (1976), почесний доктор Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування (2002), член-кореспондент Української академії архітектури (2003), дійсний член, голова секції фольклору та етнографії Наукового Товариства ім. Шевченка (2014). Професор кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка»

Загальна інформація

Народився 1 жовтня 1944 року у Відні.

Доктор історичних наук, професор, український архітектор, вчений, педагог, кандидат архітектури (1980), доцент (1982), maitre de conference (1987), член спілки архітекторів України (1976).

Проживав з 1945р. у Стрию, навчався з 1 до 10 класу у школі №5, яку закінчив 1961р.

У 1968 р. закінчив Львівський політехнічний інститут, 1979р. - аспірантуру Київського науково-дослідного інституту містобудування.

У 1980 розі захистив дисертацію в Московському архітектурному інституті, в 1986-1987 рр. навчався в Київському державному університеті та університеті Поля Валері (Франція).

З 1972 по 1992 роки - старший викладач, доцент, заступник декана архітектурного факультету Кишинівського політехнічного інституту, є одним із його засновників.

З 1987 дл 1990 рр. працював maitre de conference у технічному університеті м. Орана ( Алжир ), учасник 4-х наукових експедицій в Сахару.

У 1992 р. - старший науковий співробітник, а з 2002 р. - завідувач відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАНУ.

Навчальна робота

Викладає курси:

Концептуальне архітектурне проектування

Історія декоративно-прикладного мистецтва

Спецпредмет на вибір студента

Нагороди та відзнаки

Почесний доктор Державного науково-дослідного інституту історії архітектури і містобудування (2002), член-кореспондент Української академії архітектури (2003), нагороджений почесною грамотою від Президента Національної Академії Наук України академіка Б. Є. Патона “За багаторічну наукову, науково-організаційну роботу, значний особистий внесок у розвиток наукових досліджень в галузі історії архітектури і етнографії” (2004).

В 2011 р. отримав відзнаку від академіка Б. Є. Патона за наукові дослідження архітектури Чорнобельської зони відчуження. Лауреат Державної премії України 2009 р. В галузі архітектури. Лауреат обласної премії для працівників нвукових установ НАНУ та навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації Львівської області (2010, 2011 рр.).

Наукова робота

У 1994 - 2003 р. - учасник , а у 1999 р. керівник комплексних історично - етнографічних експедицій в радіактивно забруднені зони українського Полісся, відповідальний виконавець та один із авторів вперше розробленої в Україні "Системи класифікації об"єктів етнічної спадщини Полісся." Обстежив близько 200 сіл, обміряв сотні хат, господарськиї споруд. Отримав почесну грамоту від Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.

Досліджує містобудівництво, сакральну, ландшафну архітектуру, етнографію та екологію.

Вибрані публікації, твори

Опублікував 6 монографій та понад 200 статей з народної архітектури й етнографії, із них 70 – за роки праці в Інституті народознавства. Він є співавтором колективних праць “Сколівщина” (1999), “Лемківщина” (1999), “Історія Гуцульщини” (1999), “Полісся України: історико – етнографічне дослідження” (1997, 1999, 2003), “Етногенез та етнічна історія населення українських карпат” (2006), “Мала енциклопедія українського народознавства” (2007).

Найвагомішими працями є монографії “Сакральна дерев’яна архітектура українців Карпат. Культурно – традиційний аспект” (2007), і “Українська дерев’яна сакральна архітектура. Ілюстрований словник-довідник” (2006), яку на 16 Форумі видавців України визнано кращим виданням 2007 року. За цю книгу Я. Тарасу присуджено звання Лауреата Державної премії України 2009 р. в галузі архітектури. Готуються до видання ще 2 монографії. У 1980 роки розробляв містобудівельну концепцію розвитку Карпатського регіону, займався проблемами курортно-рекреаційних систем Українських Карпат. Автор численних статей з цієї тиматики "Перспективные центры территориального рассиления Украънських Карпат" (1976), "Особености организации рекреационных систем в групповых формах рассиления Карпатского региона" (1979) та інші.

В Молдові вивчав сучасну та традиційну архітектуру, етнографію. Результатом цих дій є "Памятники архітектури Молдови" (1986), "Современная архитектура молдавского села" (1986), "Тайны бабушкиного сундука" (1992), численны статті до "Свобода памятников истории и культуры Молдавской ССР" (1987).

Контакти

вул. Ст.Бандери 12, 79013, Львів; головний корпус, кімната 326? 327

Номер(и) телефону: +38 (032) 258-22-08

E-mail: rrak@polynet.lviv.ua