Відмінності між версіями «Крайник Любомир Васильович»
| Рядок 57: | Рядок 57: | ||
[[Категорія:Інститут інженерної механіки та транспорту]] | [[Категорія:Інститут інженерної механіки та транспорту]] | ||
[[Категорія:Українські науковці]] | [[Категорія:Українські науковці]] | ||
| + | [[Категорія:Викладачі]] | ||
Версія за 12:16, 5 вересня 2014
| Крайник Любомир Васильович | |
 | |
| Місце народження | Львів |
|---|---|
| Громадянство | Україна |
| Вчене звання | професор |
| Поточне місце роботи | Національний університет "Львівська політехніка" Завідувач кафедри автомобілебудування |
Крайник Любомир Васильович (1952 р. н.) — український науковець, інженер-механік, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри автомобілебудування, голова правління ВАТ «Український інститут автобусо-тролейбусобудування».
Наукова і навчально-методична робота
У 1978 р. захистив кандидатську дисертацію (МАДІ, Москва), у 1990 р. представив докторську дисертацію (захист — 1995 р., КАДІ, Київ).
Автор понад 150 наукових праць, 36 винаходів. Під його керівництвом захищені 1 докторська та 4 кандидатські дисертації.
В 1990-91 р. р. як головний конструктор Всесоюзного конструкторсько-експериментального інституту автобусо-тролейбусобудування (тепер ВАТ «Укравтобуспром») відряджений до ФРН для співпраці з Mercedes-Benz (автобусне виробництво на ГолАЗ, РФЗ, Voіth, Webasto).
З 1993 р. — директор, а з 1996 р. — голова правління ВАТ "Укравтобуспром", головної наукової організації галузі Міністерства промислової політики України. У 1994-96 р. р. — заступник голови Львівського облвиконкому з питань промисловості, паливно-енергетичного комплексу і транспорту. Під його керівництвом здійснена розробка і організація виробництва автобусів КефАЗ (філія КамАЗ, Татарстан), тролейбусів і автобусів нового покоління на ДП «Південний машинобудівельний завод» (Дніпропетровськ).
З 1999 р. реалізовано базові для України проекти організації виробництва автобусів нового покоління «Богдан» (Луцький і Черкаський заводи, 7 базових моделей), «Еталон» (Бориспільський і Чернігівський заводи, 4 базові моделі) з сумарним випуском приблизно 6 тисяч автобусів, з них 1,2 тисяі на експорт (2007).
Український інститут автобусо-тролейбусобудування активно співпрацює у сфері проектування нових базових моделей автобусів і вантажівок із ТатАЗ і РоАЗ (ПФГ Донінвест, Росія), заводом «Неман» (Білорусь), заводом SolBus (Польща). У кооперації із понад 70 зарубіжними партнерами, інститут виконує роботи із створення нового покоління повнопривідних АТЗ на замовлення Міністерства оборони України. При інституті діє випробувально-сертифікаційний центр ДП «Укравтотех» (на базі колишнього аеродрому «Черляни»), а також розміщена філія кафедри автомобілебудування. Філія є базою виробничої, конструкторсько-технологічної та переддипломної практики студентів спеціальності «Колесні та гусеничні транспортні засоби».
Джерела
- 1 Сторінка на сайті Національного університету «Львівська політехніка».
