Відмінності між версіями «Кочан Володимир Олександрович»
(→Коротка біографія і професійна діяльність) |
|||
| (Не показані 95 проміжних версій 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Особа | {{Особа | ||
| − | | П.І.Б = | + | | П.І.Б =Кочан Володимир Олександрович |
| Зображення (фото) =Кочан_Владимир_Александрович.jpg | | Зображення (фото) =Кочан_Владимир_Александрович.jpg | ||
| Підпис зображення (фото) =Володимир Кочан | | Підпис зображення (фото) =Володимир Кочан | ||
| Рядок 45: | Рядок 45: | ||
| − | ''' | + | '''Володимир Олександрович Кочан''' – науковець, фахівець у галузі електрики, електричних вимірювань та метрології |
| + | |||
| + | ==Коротка біографія і професійна діяльність== | ||
| + | |||
| + | Народився 5 червня 1909 р. в м. Рава-Руська Львівської області. | ||
| + | |||
| + | Після закінчення гімназії, у 1928 р., вступив до [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]] на електротехнічний відділ механічного факультету.<ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 67–70.</ref> | ||
| + | |||
| + | У 1937 р. закінчив навчання і став асистентом кафедри електричних вимірювань. | ||
| + | З вересня 1939 р. продовжив працювати у Львівській політехніці. Впродовж 1939–1941 рр. – профорг кафедри. | ||
| + | Від 1944 р. до 1953 р. – старший викладач кафедри електричних вимірювань електротехнічного факультету. З 1944 до 1945 – виконувач обов’язків завідувача цієї ж кафедри. За сумісництвом – старший інженер в Управлінні у справах мір і вимірювальних приладів (1944–1951).<ref name="multiple">Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 128.</ref> | ||
| + | |||
| + | Пройшов навчання у Вечірньому університеті марксизму-ленінізму (1949).<ref name="multiple">Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 128.</ref> | ||
| + | |||
| + | У 1952 р. захистив кандидатську дисертацію «Теория и применение дифференциальных приборов с меднозакисными выпрямителями» і здобув науковий ступінь кандидата технічних наук. | ||
| + | Впродовж 1953–1982 рр. – доцент кафедри електричних вимірювань і приладів.<ref name="multiple">Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 128.</ref> | ||
| + | |||
| + | Велику увагу приділяв вдосконаленню методики викладання. | ||
| + | |||
| + | Займав посади голови цехкому електротехнічного факультету [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]], секретаря, страхделегата цехкому. Був членом редакції газети інституту (1944–1946), членом оргбюро товариства «Внтоприборпром». За сумісництвом – науковий керівник НДС-11 (1973–1975) та голова СКПБ «Микроприбор» (1976–1982); старший науковий співробітник НДЛ-11 (1982–1987).<ref name="multiple">Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 128.</ref> | ||
| + | |||
| + | За участю Володимира Кочана на львівському заводі «Теплоконтроль» розроблено і налагоджено для серійного випуску 15 найменувань електровимірювальних приладів.<ref>[https://esu.com.ua/search_articles.php?id=1194 Енциклопедія сучасної України ]</ref> Вчений розробив низку пристроїв для перевірки електровимірювальних приладів. | ||
| + | |||
| + | Звільнений з ЛПІ за власним бажанням 1987 р. у зв’язку із виходом на пенсію. | ||
| + | |||
| + | Нагороджений почесними медалями: «Ветеран труда завода Теплоконтроль» та «40-летие Комитета стандартов».<ref name="multiple">Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 128.</ref> | ||
| + | |||
| + | Помер 30 квітня 1988 р. у Львові. Похований на Брюховицькому цвинтарі. | ||
| + | |||
| + | ==Наукова діяльність== | ||
| + | |||
| + | Напрям наукових досліджень пов’язаний зі створенням приладів інформаційно-вимірювальної техніки. Найважливіші наукові розробки вченого стосуються приладів зрівноважувального перетворення, зокрема, в галузі теорії мостів постійного струму. Йому належить першість у розробці низки методів підвищення точності і чутливості засобів вимірювання.[[Файл: Unnamed.jpg|150px |83 КБ |thumb|left| Устройство для контроля и быстрой проверки многопредельных стрелочных электроизмерительных приборов. Научные записки. 1949.]] | ||
| + | |||
| + | Автор понад 500 наукових праць. Серед них: «Дифференциальные вольтметры и амперметры с меднозакисными выпрямителями» (1952); «Мостовая установка завода «Теплоконтроль»» (1960); «О возможностях устранения влияния соединительных проводов и токов утечки на результат измерения в мостах постоянного тока» (1960); «О необходимости выпуска компенсатора с регулировочным рабочим током» (1960); «Одинарно-двойной мост постоянного тока класса 0,05 с расширенным пределом измерений (1960); «Одинарный переносный мост класса 0,05 с расширенным пределом измерения» (1960); «Потенциометрическая установка завода «Теплоконтроль»» (1960); «Универсальный переносный измерительный прибор» (1960); | ||
| + | [[Файл: Scan_2-1.jpg|150px |83 КБ |thumb|rigth| О необходимости выпуска магазинов электрического сопротивления для поверок и устройств, использующих низкоомные термометры сопротивления. Контрольно-измерительная техника. 1966.]]«К вопросу об измерении температуры с помощью термометров сопротивления и термоэлементов» (1961); «Низкоомные платиновые термометры сопротивления для измерения температуры до 1300º и вторичные приборы к ним» (1961); «Автоматический регистрационный прибор для измерения низких температур» (1965); «Метод компенсации погрешностей, обусловленный нелинейности характеристик термопар при измерении разности температур» (1965); «Установка для поверки термометров и цифровых вольтметров» (1970); «Расширения применения области источников питания ИПС-020 и ИПС-101» (1972); «Универсальная потенциометрическая установка для электротехнических измерений» (1972); «Измерение разности температур при помощи автоматического моста с полупроводниковымы терморезисторами» (1974); «Планировка иплатиновых термоэлектрических преобразователей в горизонтальных электрических печах» (1983).<ref name="multiple">Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 128.</ref> | ||
| + | |||
| + | Автор 120 свідоцтв на винаходи, зокрема: «Устройство для измерения температуры» (1960); | ||
| + | [[Файл: Unnamed_koch.jpg |150px |83 КБ |thumb|left| К вопросу о повышении мощности манганиновых резисторов в приборах сопротивления. Приборы и системы управления. 1967.]] | ||
| + | «Устройство для электрического измерения механических величин» (1967); «Установка для поверки автоматических компенсаторов переменного тока, работающих с TG со значениями сопротивлений чувствительных элементов при 0º C от 0, 05 до 3000 м» (1970); «Устройство для автоматического измерения, записи и сигнализации сопротивления защитного заземления» (1972); «Цифровой прибор для измерения температур» (1970); «Устройство для автоматического измерения, записи и сигнализации сопротивления сварочного контакта» (1972).<ref name="multiple">Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 128.</ref> | ||
| + | |||
| + | Учасник багатьох науково-технічних конференцій, зокрема: II Всесоюзна конференціїя з метрології і техніки точних вимірювань, м. Тбілісі (1971); III Всесоюзна нарада з напівпровідникової тензометрії, м. Новосибірськ (1971); II Республіканська конференція з методів розрахунку електричних кіл, м. Львів (1969); III Всесоюзна конференція з феромагнетизму, м. Львів (1971). | ||
| + | |||
| + | Під керівництвом Володимира Кочана захищено 20 кандидатських дисертацій. | ||
| + | Вчений є одним із фундаторів львівської школи електричних вимірювань, метрології та електричної термометрії. | ||
| + | |||
| + | ==[[Бібліографія Володимира Кочана]]== | ||
| + | |||
| + | == Примітки == | ||
| + | {{reflist}} | ||
| + | (с) Дану статтю підготувала завідувач сектору НТБ Войтович Ірина Остапівна | ||
Поточна версія на 17:29, 12 лютого 2022
| Кочан Володимир Олександрович | |
 Володимир Кочан | |
| Ім'я при народженні | Володимир |
|---|---|
| Дата народження | 8 червня 1909 р. |
| Місце народження | м. Рава-Руська на Львівщині |
| Помер | 30 квінтя 1988 р. м. Львів |
| Поховання | Брюховицький цвинтар під Львовом |
| Громадянство | УРСР |
| Національність | українець |
| Alma mater | Львівська політехніка |
| Дата закінчення | 1937 р. |
| Спеціальність | електротехнік |
| Галузь наукових інтересів | дослідження мостів постійного струму |
| Науковий ступінь | кандидат наук |
| Дата присвоєння н.с. | 1952 р. |
| Вчене звання | доцент |
| Дата присвоєння в.з. | 1954 р. |
Володимир Олександрович Кочан – науковець, фахівець у галузі електрики, електричних вимірювань та метрології
Зміст
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 5 червня 1909 р. в м. Рава-Руська Львівської області.
Після закінчення гімназії, у 1928 р., вступив до Львівської політехніки на електротехнічний відділ механічного факультету.[1]
У 1937 р. закінчив навчання і став асистентом кафедри електричних вимірювань. З вересня 1939 р. продовжив працювати у Львівській політехніці. Впродовж 1939–1941 рр. – профорг кафедри. Від 1944 р. до 1953 р. – старший викладач кафедри електричних вимірювань електротехнічного факультету. З 1944 до 1945 – виконувач обов’язків завідувача цієї ж кафедри. За сумісництвом – старший інженер в Управлінні у справах мір і вимірювальних приладів (1944–1951).[2]
Пройшов навчання у Вечірньому університеті марксизму-ленінізму (1949).[2]
У 1952 р. захистив кандидатську дисертацію «Теория и применение дифференциальных приборов с меднозакисными выпрямителями» і здобув науковий ступінь кандидата технічних наук. Впродовж 1953–1982 рр. – доцент кафедри електричних вимірювань і приладів.[2]
Велику увагу приділяв вдосконаленню методики викладання.
Займав посади голови цехкому електротехнічного факультету Львівського політехнічного інституту, секретаря, страхделегата цехкому. Був членом редакції газети інституту (1944–1946), членом оргбюро товариства «Внтоприборпром». За сумісництвом – науковий керівник НДС-11 (1973–1975) та голова СКПБ «Микроприбор» (1976–1982); старший науковий співробітник НДЛ-11 (1982–1987).[2]
За участю Володимира Кочана на львівському заводі «Теплоконтроль» розроблено і налагоджено для серійного випуску 15 найменувань електровимірювальних приладів.[3] Вчений розробив низку пристроїв для перевірки електровимірювальних приладів.
Звільнений з ЛПІ за власним бажанням 1987 р. у зв’язку із виходом на пенсію.
Нагороджений почесними медалями: «Ветеран труда завода Теплоконтроль» та «40-летие Комитета стандартов».[2]
Помер 30 квітня 1988 р. у Львові. Похований на Брюховицькому цвинтарі.
Наукова діяльність
Напрям наукових досліджень пов’язаний зі створенням приладів інформаційно-вимірювальної техніки. Найважливіші наукові розробки вченого стосуються приладів зрівноважувального перетворення, зокрема, в галузі теорії мостів постійного струму. Йому належить першість у розробці низки методів підвищення точності і чутливості засобів вимірювання.
Автор понад 500 наукових праць. Серед них: «Дифференциальные вольтметры и амперметры с меднозакисными выпрямителями» (1952); «Мостовая установка завода «Теплоконтроль»» (1960); «О возможностях устранения влияния соединительных проводов и токов утечки на результат измерения в мостах постоянного тока» (1960); «О необходимости выпуска компенсатора с регулировочным рабочим током» (1960); «Одинарно-двойной мост постоянного тока класса 0,05 с расширенным пределом измерений (1960); «Одинарный переносный мост класса 0,05 с расширенным пределом измерения» (1960); «Потенциометрическая установка завода «Теплоконтроль»» (1960); «Универсальный переносный измерительный прибор» (1960);
Автор 120 свідоцтв на винаходи, зокрема: «Устройство для измерения температуры» (1960);
«Устройство для электрического измерения механических величин» (1967); «Установка для поверки автоматических компенсаторов переменного тока, работающих с TG со значениями сопротивлений чувствительных элементов при 0º C от 0, 05 до 3000 м» (1970); «Устройство для автоматического измерения, записи и сигнализации сопротивления защитного заземления» (1972); «Цифровой прибор для измерения температур» (1970); «Устройство для автоматического измерения, записи и сигнализации сопротивления сварочного контакта» (1972).[2]
Учасник багатьох науково-технічних конференцій, зокрема: II Всесоюзна конференціїя з метрології і техніки точних вимірювань, м. Тбілісі (1971); III Всесоюзна нарада з напівпровідникової тензометрії, м. Новосибірськ (1971); II Республіканська конференція з методів розрахунку електричних кіл, м. Львів (1969); III Всесоюзна конференція з феромагнетизму, м. Львів (1971).
Під керівництвом Володимира Кочана захищено 20 кандидатських дисертацій. Вчений є одним із фундаторів львівської школи електричних вимірювань, метрології та електричної термометрії.
Бібліографія Володимира Кочана
Примітки
- ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 67–70.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 2,6 Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 128.
- ↑ Енциклопедія сучасної України
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектору НТБ Войтович Ірина Остапівна
