Відмінності між версіями «Кафедра електричних машин і апаратів»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: {{Навчальний_структурний_підрозділ| Офіційна назва = Кафедра електричних машин ...)
 
 
(Не показані 12 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Навчальний_структурний_підрозділ| Офіційна назва              = Кафедра електричних машин і апаратів| Зображення                  = <!-- герб, логотип, фото будівлі або приміщення -->| Підпис зображення            =| Тип підрозділу              = кафедра| Абревіатура                  = ЕМА| Девіз                        = | Гімн                        =| Дата заснування              = 2001 рік| Засновники                  =| Дата ліквідації              =| Причина ліквідації          =| К-ть студентів              =| К-сть аспірантів            =| К-сть кандидатів наук        =| К-сть доцентів              =| К-сть докторів наук          =| К-сть професорів            =| К-сть співробітників        =| Приналежність                = [[Інститут енергетики та систем керування]]| Попередник                  = кафедру «Електричні машини»| Наступник                    =| Директор                    =<!-- із наступних 5-ти полів шаблону потрібно обрати одне -->| Завідувач кафедри            = д.т.н., проф. Ткачук Василь Іванович| Завідувач лабораторії        =| Начальник                    =| Керівник                    =| Розташування (адреса)        = вул. Ст. Бандери 12, 79013, Львів; головний корпус, кім. 123, 117| Періодичне друковане видання =| Сторінка на lp_edu_ua        = http://lp.edu.ua/node/62| Власний сайт                = http://old.lp.edu.ua/index.php?id=3707}}
+
{{Навчальний_структурний_підрозділ| Офіційна назва              = Кафедра електричних машин і апаратів| Зображення                  = <!-- герб, логотип, фото будівлі або приміщення -->| Підпис зображення            =| Тип підрозділу              = кафедра| Абревіатура                  = ЕМА| Девіз                        = | Гімн                        =| Дата заснування              = 2001 рік| Засновники                  =| Дата ліквідації              =| Причина ліквідації          =| К-ть студентів              =| К-сть аспірантів            =| К-сть кандидатів наук        =| К-сть доцентів              =| К-сть докторів наук          =| К-сть професорів            =| К-сть співробітників        =| Приналежність                = [[Інститут енергетики та систем керування]]| Попередник                  = кафедра «Електричні машини»| Наступник                    =| Директор                    =<!-- із наступних 5-ти полів шаблону потрібно обрати одне -->| Завідувач кафедри            = д.т.н., проф. [[Ткачук Василь Іванович]]| Завідувач лабораторії        =| Начальник                    =| Керівник                    =| Розташування (адреса)        = вул. Ст. Бандери 12, 79013, Львів; головний корпус, кім. 123, 117| Періодичне друковане видання =| Сторінка на lp_edu_ua        = http://lp.edu.ua/ema| Власний сайт                = }}
 +
 
 
'''Кафедра електричних машин і апаратів''' — це навчально-науковий підрозділ [[Інститут енергетики та систем керування|Інституту енергетики та систем керування]] та є невід’ємною часткою Національного університету «Львівська політехніка».
 
'''Кафедра електричних машин і апаратів''' — це навчально-науковий підрозділ [[Інститут енергетики та систем керування|Інституту енергетики та систем керування]] та є невід’ємною часткою Національного університету «Львівська політехніка».
  
== Загальна інформація ==
+
=== Загальна інформація ===
 
+
Кафедра електричних машини і апаратів (ЕМА) в 2003 році відзначила своє 75—річчя. В 1928 р. у Львівській політехніці на механічному факультеті створено кафедру «Електричні машини ». З 2001р.
+
 
+
=== Історія кафедри ===
+
 
+
Кафедра електричних машин і апаратів є невід’ємною часткою Національного університету «Львівська політехніка». Зародилася в ньому і розвивалась разом з ним в початках 20 століття. Механізація виробничої діяльності людини та транспорту зумовила розвиток механіки та електроенергетики, в тому числі електромеханіки, спочатку як її складової, а згодом, як незалежної галузі. Предтечею кафедри електричних машин у Львівській політехнічній школі була кафедра електротехнічних конструкцій, заснована в листопаді 1906р., завідувачем якої був проф. А. Ротерт. Але фактичне, хоча і не формальне підґрунтя для появи і розвитку науки про електричні машини у Львові було покладено ще раніше.
+
 
+
Розвиток механізації та електрифікації поставив до порядку денного необхідність створення та розвитку електромашинобудування, створення електромашин практичного промислового значення: генераторів електричної енергії, електродвигунів спочатку постійного струму, а згодом, з розвитком змінного струму і створенням трифазної системи, генераторів, трансформаторів та короткозамкнених асинхронних двигунів.
+
  
У Львові в 1890 р. стає до ладу теплова електростанція. В тридцятих роках вона реконструюється у велику, на той час, теплоелектроцентраль з генераторами значної потужності у 8 — 10 тис. кВА.
+
Враховуючи маркетингові дослідження та потреби у фахівцях для підприємств і організацій різних форм власності, кафедра електричних машин і апаратів випускає спеціалістів з електричних машин і апаратів та електропобутової техніки.
  
У 1895 р. у Львові будується електричний трамвай, другий в Україні, розвиваються механічні майстерні, згодом заводи. Поступово освітлення парків, вулиць і площ переходить з газових ламп на електричне. Виникає потреба створення, розвитку та вдосконалення електричних машин—генераторів і двигунів та трансформаторів і електромашин спеціального призначення. Створюється підґрунтя для навчання інженерів-електромеханіків і в 1928 р. у Львівській політехніці на механічному факультеті створено нову кафедру «Електричні машини». Її фундатором і першим завідувачем став проф. Казимир Ідашевський. Це сприяло розвиткові електротехнічних дисциплін і тому політехніка звернулась до Міністерства релігійних вірувань і народної освіти Польщі з пропозицією створити самостійний електротехнічний факультет. За браком коштів це питання відкладено на невизначний час.
+
=== [[Історія кафедри ЕМА|Історія кафедри]] ===
  
Йшли роки, зростала кафедра. Збільшувався випуск інженерів-електриків. Їх кількість налічувалась вже десятками. Мовою навчання, в основному, була польська, частково — німецька, а після розпаду Польщі, із поступовою зміною професорсько-викладацького складу з 1939/40 навчального року і надалі радянськими спеціалістами, польська мова викладання замінювалась, як правило, російською. Проте, на кафедру електричних машин почали залучатись національні кадри.
+
===[[Наукова робота кафедри ЕМА|Наукова робота кафедри]]===
В 1941 — 44 роках політехніка практично не існувала, в головному корпусі був німецький військовий шпиталь.
+
  
Відродження тепер вже Львівського політехнічного інституту з широким профілем підготовки спеціалістів починається з вересня 1944 р. Оживає кафедра електричних машин. Відновлюються зруйновані лабораторії силами працівників кафедри і студентів. Завідувачем стає доцент М.Красуцький. Протягом 1944 — 47 рр. обов’язки завідувача кафедри виконували: доц. Пухов Г.Є., доц. Ракита В.С.
+
====[[НДЛ електричних машин і апаратів (НДЛ-53)]]====
  
По справжньому кафедра почала зростати з 1947 року, коли її очолив видатний вчений в галузі електричних машин і електроприводу, Заслужений діяч науки і техніки Узбецької РСР, доктор технічних наук, професор Тихон Павлович Губенко, талановитий педагог, інтелектуал, який добре володів п’ятьма мовами, інтелігент і гуманіст, вихователь інженерних і викладацьких електротехнічних кадрів високої кваліфікації, в тому числі українських національних.
+
=== Наукові дослідження ===
 +
Основні наукові напрями роботи кафедри:
 +
* нелінійна теорія електричних машин;
 +
* спеціальні та вентильні електричні машини;
 +
* моделювання електромеханічних систем, розробка заглибних електроприводів для нафтової промисловості і систем автоматизації;
 +
* створення електродвигунів з інфранизькими швидкостями обертання, а також вентильних двигунів постійного струму для приводу коліс транспортних засобів та космічної техніки;
 +
* створення асинхронно-вентильних каскадів для бурових установок, випробувальних стендів для локомотиворемонтного заводу, підвищення надійності електродвигунів великої потужності в сірковидобувній галузі;
 +
* науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи зі створення принципово нових вентильних двигунів з пасивним ротором і буфером енергії, в рамках якого розробляються головний привод та привод головок відеомагнітофона, приводи дисків-розбризкувачів та регулятора подачі рідких добрив сільськогосподарських машин, позиціонера антени супутникового телебачення, привод ротора медичної центрифуги;
 +
* розробка засобів контролю та технічної діагностики для визначення технічного стану і залишкового ресурсу роботи електрообладнання, розроблено та виготовлено електропривід-мотор коліс інвалідного крісла-візка.
  
Від 1947 року аж до смерті у 1971 р. він був незмінним завідувачем кафедри електричних машин Львівської політехніки. Його наукова діяльність у Львові була продовженням робіт, розпочатих ще за межами України. Це стосується, зокрема, й наукових інтересів професора в галузі автоматизації нафтової промисловості, адже в той час Прикарпаття було одним із основних джерел енергоносіїв Радянського Союзу.
+
На базі екологічно чистого вентильного двигуна створюється електропривод ротора настільної лабораторної медичної центрифуги крові.
  
Т.П. Губенко та його школа в кінці 40-х і на початку 50-х років розробили теорію, яка дала вичерпні відповіді на низку проблем динаміки систем автоматичного регулювання з розподіленими параметрами, що дозволило здійснити їх практичну реалізацію. Але основним напрямом наукових досліджень кафедри в цей час стають електричні машини. Розроблялась теорія індукційних машин з високим ступенем використання активних матеріалів. Запропонована ідея спрямлення характеристики намагнічування сталі з одночасним перенесенням початку координат і на цій основі розроблено метод розрахунку режимів і характеристик індукційних машин. Значним досягненням в теорії індукційних машин були роботи з дослідження несиметричних режимів, які значною мірою дали розв’язок даної проблеми та відкрили дорогу до практичного застосування цих режимів у приводах різноманітних механізмів.
+
Протягом 1945–2004 років працівники кафедри та її випускники захистили 12 докторських і понад 50 кандидатських дисертацій.
  
До наукових досліджень залучались талановиті студенти й аспіранти. В аспірантурі професора Губенка у Львівській політехніці та у Львівській філії АН УРСР постійно навчались 5 — 6 аспірантів. Вихована ним наукова школа нараховує понад 25 кандидатів наук, з яких ціла низка стала надалі докторами наук, зокрема, П. Бразаускас, Р. Фільц, В. Фокін, В.Чабан, Л.Глухівський, М.Яцун, Ю.Чучман, В.Маляр. Вихованці Т.П. Губенка склали кістяк кафедри електричних машин і апаратів електромеханічного факультету, організованого у 1962 р. особистими стараннями професора. Багато з них стали видатними вченими і керівниками підприємств електротехнічної галузі. Серед них С.Тимошик — директор Лисьвенського турбогенераторного заводу, Рахманейко — головний інженер ЛЕЗ ЛЕО «Електросила», В. Куліш — директор Запоріжського заводу «Перетворювач», М. Бікі — генеральний конструктор ВАТ «Запоріжтрансформатор», Кириленко та багато інших.
+
=== [[Науковці кафедри ЕМА|Науковці кафедри]] ===
  
З 1957 р. Т.П. Губенко очолив Вчену раду, що приймала до захисту кандидатські та докторські дисертації з електротехнічних спеціальностей. Ця Рада була одним із загальносоюзних центрів підготовки та атестації наукових кадрів. Тут захищали дисертації вчені з України, Білорусії, Азербайджану, Вірменії, Молдавії, Литви, Латвії, Естонії та Росії, включаючи Москву. На цій раді захищали свої дисертаційні роботи викладачі й майбутні керівники кафедри М.А.Черник, Л.Й. Глухівський, О.В. Волошанський, І.І. Андрейко, Р.Б. Гаврилюк, Є.О. Онишко, М.В. Власенко, В.І. Лукін, Р.М. Гавдьо.
+
===[[Відомі випускники кафедри ЕМА|Відомі випускники кафедри]]===
  
Видатні досягнення кафедри в галузі моделювання електромеханічних систем, розробки заглибних електроприводів для нафтової промисловості і систем автоматизації стали підставою для створення при кафедрі електричних машин у 1958 р. Базової лабораторії Станіславського раднаргоспу (тепер Івано—Франківськ). Після ліквідації раднаргоспів і відновлення галузевого принципу керування народним господарством країни в 1965 р. ця лабораторія була реорганізована в Галузеву науково-дослідну лабораторію Міністерства приладобудування засобів автоматизації і систем керування СРСР.
+
===[[Структура кафедри ЕМА|Структура кафедри, контакти]]===
  
Найвизначнішими науковими і практичними досягненнями лабораторії були: електробур з однопровідним струмопідводом, автомати подачі долота для різних видів буріння нафтових і газових свердловин, системи централізованого керування буровими уставами і об’єктами видобутку нафти, системи керування процесами вальцювання і електроприводами вальцювальних механізмів.
+
===[[Партнери кафедри ЕМА|Партнери кафедри]]===
  
Завершені роботи у названих напрямках успішно впроваджено на підприємствах Міністерства нафтової промисловості СРСР, в Україні і західному Сибіру, на металургійних комбінатах в Маріуполі і в Липецьку. Варто згадати також роботи в галузі автоматичного контролю параметрів різноманітних технологічних процесів. Розпочато перспективні роботи, які пізніше дали вагомі результати, в напрямі створення електродвигунів з інфранизькими швидкостями обертання, а також вентильних двигунів постійного струму для приводу коліс транспортних засобів та космічної техніки.
 
  
Значним кроком у розвитку теорії електричних машин була розробка математичної теорії електромеханічних перетворювачів з нелінійними електромагнітними зв’язками, започаткована Т.П. Губенком й розвинена у працях Р.В. Фільца та Л.Й. Глухівського. Вона базувалася на узагальненому математичному підході, який, зокрема, вперше в електромеханіці використовував поняття динамічних електромагнітних параметрів. Була створена теорія усталених режимів, стаціонарних і перехідних процесів. На базі цієї теорії розроблені моделі окремих типів електромеханічних перетворювачів у різних режимах їх роботи. З використанням названого підходу в 70-80-х роках була розроблена теорія електромашинно-вентильних систем та вдосконалені чисельні методи розрахунку електромеханічних перетворювачів, доведені до практичного використання у вигляді комп’ютерних програм. Тому ці роботи набули широкого впровадження у практиці багатьох проектних організацій та електромашинобудівних підприємств. За результатами цих робіт кандидатські дисертації захистили викладачі кафедри та наукові працівники ГНДЛ Осідач Ю.В., Будіщев М.С., Тимощук В.В., Семенюк Г.Т., Губенко В.Т.
+
[[Категорія:Національний університет «Львівська політехніка»]]
У 1971 р. після смерті професора Губенка кафедру очолив к.т.н., доц. Черник М.А., який на той час вже був деканом електромеханічного факультету.
+
[[Категорія: Інститут енергетики та систем керування]]

Поточна версія на 13:48, 12 липня 2016

Кафедра електричних машин і апаратів
Тип підрозділу кафедра
Абревіатура ЕМА
Дата заснування 2001 рік
Приналежність Інститут енергетики та систем керування
Попередник кафедра «Електричні машини»
Завідувач кафедри д.т.н., проф. Ткачук Василь Іванович
Розташування (адреса) вул. Ст. Бандери 12, 79013, Львів; головний корпус, кім. 123, 117
Сторінка на lp.edu.ua http://lp.edu.ua/ema

Кафедра електричних машин і апаратів — це навчально-науковий підрозділ Інституту енергетики та систем керування та є невід’ємною часткою Національного університету «Львівська політехніка».

Загальна інформація

Враховуючи маркетингові дослідження та потреби у фахівцях для підприємств і організацій різних форм власності, кафедра електричних машин і апаратів випускає спеціалістів з електричних машин і апаратів та електропобутової техніки.

Історія кафедри

Наукова робота кафедри

НДЛ електричних машин і апаратів (НДЛ-53)

Наукові дослідження

Основні наукові напрями роботи кафедри:

  • нелінійна теорія електричних машин;
  • спеціальні та вентильні електричні машини;
  • моделювання електромеханічних систем, розробка заглибних електроприводів для нафтової промисловості і систем автоматизації;
  • створення електродвигунів з інфранизькими швидкостями обертання, а також вентильних двигунів постійного струму для приводу коліс транспортних засобів та космічної техніки;
  • створення асинхронно-вентильних каскадів для бурових установок, випробувальних стендів для локомотиворемонтного заводу, підвищення надійності електродвигунів великої потужності в сірковидобувній галузі;
  • науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи зі створення принципово нових вентильних двигунів з пасивним ротором і буфером енергії, в рамках якого розробляються головний привод та привод головок відеомагнітофона, приводи дисків-розбризкувачів та регулятора подачі рідких добрив сільськогосподарських машин, позиціонера антени супутникового телебачення, привод ротора медичної центрифуги;
  • розробка засобів контролю та технічної діагностики для визначення технічного стану і залишкового ресурсу роботи електрообладнання, розроблено та виготовлено електропривід-мотор коліс інвалідного крісла-візка.

На базі екологічно чистого вентильного двигуна створюється електропривод ротора настільної лабораторної медичної центрифуги крові.

Протягом 1945–2004 років працівники кафедри та її випускники захистили 12 докторських і понад 50 кандидатських дисертацій.

Науковці кафедри

Відомі випускники кафедри

Структура кафедри, контакти

Партнери кафедри