Версія за 23:34, 17 листопада 2024

Вітольд Ромер (1900–1967), студент хімічного відділу Львівської політехніки (1917–1923) львівський фотограф, винахідник, інженер, хімік, керівник Інституту фотографії Львівської політехніки, професор та засновник кафедри фототехніки Вроцлавської політехніки.

Біографія

Вітольд Ромер народився 14 липня 1900 р. у Львові у сім'ї Еуґеніуша Ромера (Eugeniusz Romer) – відомого географа та картографа, професора Львівського університету, та Ядвіґи Росскнехт (Jadwiga Berta Rossknecht), директорки жіночої школи. Через чотири роки у сім'ї народився другий син Едмунд.

Протягом 1917–1923 рр. Вітольд Ромер навчався на хімічному відділі Львівської політехніки. В 1918 р. брав участь у визвольних боях.

Диплом інженера отримав у квітні 1923 р. З нового навчального року почав працювати на кафедрі фізичної хімії Варшавської політехніки у відомого професора хімії Войцеха Свєнтославського (Wojciech Świętosławski), у якого захопився галуззю фізико-хімічної вимірювальної техніки^[1].

У 1924 р. вчений разом з Вітольдом Ромером сконструювали новий тип ебуліоскопа, який згодом багаторазово вдосконалювався.

З 1925 р. перейшов на роботу до картографічного видавництва «Книжниця-Атлас» («Książnica Atlas») у Львові, спочатку завідувачем науково-дослідної лабораторії, згодом завідувачем фотомеханічного відділу, який очолював до 1939 р. Видавництво належало його батьку, Еуґеніушу Ромеру.

Відтак зацікавлення Вітольда Ромера звернулися до технології друку карт і атласів. Молодий вчений активно почав проводити наукові дослідження, пов'язані з фотопроцесом та фотодруком. На початку 30-х років розробив та запатентував два процеси відтворення друку, один для кольорового картографічного відтворення, «картохромію», а інший – для відтворення тексту в офсетному друку. За свої роботи в галузі репродуктивної техніки отримав нагороду «Гран-прі» на Міжнародній виставці мистецтв і техніки в Парижі (Exposition Internationale des Artes et des Techniques) в 1937 р. Одночасно він був настільки захоплений фотографією та особливо зацікавлений розвитком цієї науково-технічної дисципліни, що наприкінці 1920-х років вирушив на стажування до різних європейських фотографічних, картографічних та поліграфічних закладів у Відні, Парижі, Мюнхені, Единбурзі та Празі. Там брав участь у численних фотовиставках. Відомо, що вже у 17 років, ще юнаком, Вітольд почав фотографувати на ортохроматичні пластини, які готував сам. Тематика фотографій молодого фотографа була доволі вільною, від пейзажів і сільських краєвидів до портретів.

Перша виставка фотографічних робіт Вітольда Ромера відбулася на Десятій щорічній виставці художньої фотографії у Львові в 1926 р. З того ж року – він член Львівського фотографічного товариства. У 1927 р. Вітольд Ромер прочитав доповідь про репродукційні техніки у Львівському фотографічному товаристві, а в 1928 р. – детально виклав там свій досвід практики з бромового тиснення. Стаття під назвою «Z techniki przetłoków» була опублікована у 1929 р. в журналі «Fotografi Polski»^[2].

Науковець та фотограф багато експериментував: його приваблював колір, і він випробовував найрізноманітніші комбінації, цікавився відтворенням срібних фотографій у вигляді відбитків за допомогою різнокольорових друкарських фарб. У 1935 р. як представник від Польщі їздив на Міжнародний фотографічний конгрес у Парижі.

В 1931 р. Вітольд Ромер став членом відділу Польського фотоклубу. А у 1937 р. очолив Львівське фотографічне товариство.

На його ранню творчість сильно вплинуло львівське фотографічне середовище, зокрема Генрик Міколяш та Юзеф Світковський. Спочатку він експериментував з художніми фотографічними техніками, які використовували у живописі. Робота з картами спонукала науковця почати використовувати спеціальну техніку роздільної здатності тону у підготовці до друку карт. А з 1931 р. почав застосовувати цю техніку в своїх художніх роботах, назвавши її ізогелією. Цей прийом передбачає обробку зображення таким чином, щоб воно складалося з контрастних тонів. За словами самого автора, цей метод мав на меті забезпечити «об’єктивне, та виразне знання про розподіл яскравості на зображенні»^[3]. Текст про нову техніку вперше був опублікований у 1932 році в 10 номері швейцарського журналу «Camera», а потім і в Польщі («Kamera Polska»).

У тому ж році, фотограф представив громадськості перші роботи, виконані в техніці ізогелія. Його першою роботою в цій техніці, була Волоська церква у Львові (сьогодні, Церква Успіння Богородиці, вул. Руська 07), представлена на 13-му Салоні польської фотографії у Львові (1932). Таким чином, використовуючи свої знання з хімії, завдяки поєднанню технічних і художніх елементів, він створив новаторську техніку, яка суттєво змінила уявлення про художню фотографію, стала світовим досягненням.

У 1932 р. Вітольд Ромер, у віці 31 р. отримав посаду керівника Інституту фотографії Львівської політехніки, після раптової смерті Генрика Міколяша, відомого майстра художньої фотографії. Приміщення фотографічного закладу знаходилося при вул. Уєйского 1 (сьогодні вул. Устияновича). Профіль інституції змінився з фокусом на науково-дослідну роботу в галузі фізико-хімії фотографічного процесу. Він розширив навчальний план багатьма лекціями та практичними заняттями, знайомлячи студентів з останніми досягненнями створення репродукції, кольорової та рекламної фотографії. Провідною тематикою стали експериментальні дослідження, спрямовані на вивчення благородних технік, таких як гума, олія і бром. Практичні заняття проводив з документальної та художньої фотографії, фотооптики, хімічних процесів, негативно-позитивного процесу, естетики фотокартин. Програма лекцій охоплювала і питання кінематографу, що було можливим завдяки інтересу Вітольда Ромера до цього виду мистецтва та його зацікавленням до тематики реклами у фотографії^[4]. У 1933–1935 роках викладав курс фотооптики для офіцерів авіації Львівської політехніки. Курс фотографії проводив на відділах архітектури, хімічному, сухопутної та водної інженерії до 1939 р. На курс до Вітольда Ромера записувалися студенти різних відділів.

Навесні 1931 р. при Товаристві братньої допомоги студентами Львівської політехніки було створено фотографічний гурток (Technickie koło fotografów przy Towarzystwie bratniej pomocy studentów Politechniki Lwowskiej). За підтримки Вітольда Ромера в цьому гуртку проводили курси фотографії, конкурси та виставки студентської фотографії, а згодом почали влаштовувати щорічні виставки робіт своїх учасників.

Поза своїми творчими захопленнями, Вітольд Ромер в першу чергу був науковцем і вивчав хімію. 19 червня 1936 р. він захистив дисертацію під назвою “Studium wywoływania wyrównującego” та отримав докторський ступінь за дослідження, в якому розглядав виправлення помилок експозиції в процесі проявлення фотографій^[5]. Науковим керівником дослідження була професорка Львівської політехніки Аліція Дорабяльська, з якою він підтримував дружні стосунки ^[6]. У склад комісії входили проф. Едвард Сухарда, проф. Віктор Якуб, проф. Аліція Дорабяльська, проф. Тадеуш Малярський.

Науковець постійно поглиблював знання з технології фотографічного процесу. Окрім навчальних занять Вітольд Ромер проводив також науково-дослідні експерименти в галузі фотографічної сенситометрії (зміни світлочутливості), в результаті чого було сконструйовано перший сенситометр. Разом з колегами виконав низку експериментальних робіт, які були опубліковані. Зокрема, спільно із своїми асистентами, Яном Бернатом (Jan Biernat) та Владиславом Маркоцьким (Władysław Markocki) підготували публікацію про вибір критерію для вимірювання чутливості негативних матеріалів^[7].

Чимало науково-популярних статей Вітольда Ромера стосувалися художньої, реалістичної та аматорської фотографії.

Протягом своєї мистецької діяльності отримав низку нагород на вітчизняних та зарубіжних виставках художньої фотографії та на конкурсах аматорського кіно, які відбувалися за підтримки Львівського фотографічного товариства. В грудні 1936 р. була організована індивідуальна фотографічна виставка у Варшаві в Польському фотографічному товаристві, на якій було представлено всі фотографічні доробки митця.

У 1937 р. з групою фотографів організував масштабну акцію виготовлення фотографічних листівок, які популяризували міські краєвиди. У 1938–1939 роках у видавництві «Книжниця-Атлас» за ініціативи Вітольда Ромера реалізували широкомасштабний проєкт зі створення серії видань цих листівок з видами міст. До початку Другої світової війни було видано понад дві тисячі листівок.

Кінематографічна діяльність була важливою частиною творчості Вітольда Ромера. Це підтверджують установчі збори Львівського кіноклубу при Львівському фотографічному товаристві, які він організував 7 червня 1937 р. Його фільми були відзначені та нагороджені на польських та європейських конкурсах. За фільм «Вода» (5,26 хв) 1937 р., який він знімав під водою камерою власної конструкції, отримав третю премію та медаль на Міжнародному конкурсі в Будапешті – найважливішому світовому фестивалі непрофесійного кіно того часу. Цією ж камерою створив наступні кілька фільмів, в т. ч. «Lwów, miasto działu wodnego» (“Львів, місто вододілу”), за який отримав в 1938 р. на кінопоказі у Львові нагороду президента міста Львова.

Упродовж тривалого часу Вітольд Ромер відігравав ключову роль у львівському фотографічному середовищі. За діяльність у галузі фотографії був нагороджений Срібним хрестом заслуги (1939)^[8].

Вітольд Ромер був одружений із Іреною Пьотровською (Irena Piotrowska), у шлюбі з якою народилося двоє синів – Андрій (1929) та Ян (1932). До 1939 р. сім’я мешкала на вулиці Якуба Стшемє (від 2022 р. – вул. Євгена Гладишевського). Будинок належав сім'ї Ромерів. Після початку війни, брати Вітольд та Едмунд Ромери вирішили приєднатися до польських збройних сил закордоном. Родини залишилися у Львові. Згодом організація АК (Armia Krajowa) посприяла їх виїзду до Кракова. Поміж інших речей вдалося вивезти негативи та документи Вітольда Ромера.

Спочатку вчений виїхав до Франції, згодом Англії. Протягом січня 1941 р. – листопада 1942 р. працював у науково-дослідній лабораторії «Kodak», у м. Герроу (Harrow) поблизу Лондона, де займався дослідженнями дифузії світла. А з листопада 1942 р. по квітень 1946 р. – у відділі фотографії Королівського авіабудівного підприємства у м. Фарнборо (Farnborough) (Royal Aircraft Establishment Photographic Department) науковим співробітником, а згодом – керівником дослідницького відділу, де проводив дослідження в галузі аерофотозйомки, особливо нічної. Це обладнання було успішно використано під час висадки союзників у Франції в 1944 р. та на наступному етапі війни. У 1945 р. його прийняли до Лондонського королівського фотографічного товариства.

У червні 1946 р. Вітольд Ромер повернувся до Польщі та ініціював створення нового наукового фотографічного закладу. Кафедра фототехніки була створена на прохання Сенату тодішніх навчальних закладів, Університету та Вроцлавської політехніки на математично-природничому відділі^[9].

З 1 серпня 1946 р. почав працювати ад’юнктом, а з листопада – заступником професора кафедри фототехніки на відділі технічної хімії Університету та Політехніки у Вроцлаві. 11 березня 1947 р. отримав вчений ступінь доцента фізичної хімії на хімічному відділі Лодзької політехніки. В кінці березня 1948 р. його призначили надзвичайним професором фототехніки на відділі математики, фізики та хімії Університету та Політехніки у Вроцлаві. 1 жовтня 1956 р. отримав звання звичайного професора. Він також читав лекції, серед іншого, на хімічному відділі Варшавської політехніки. З середини 1950-х років також був керівником лабораторії фізико-хімічного фотографічного процесу в Інституті фізичної хімії Польської академії наук.

Основними інтересами вченого залишалася проблема світлочутливості матеріалів і хімічний підхід до процесу проявлення. У Польщі вийшли його нові праці як: «Механіка вимірювання кольору» «Pomiary barwy Mechanik», технічний довідник, (1951); «Зернистість і роздільна здатність фотографічних зображень» «Ziarnistość i rozdzielczość obrazów fotograficznych» (1953); «Теорія фотографічного процесу» «Teoria procesu fotograficznego» (1955).

Вітольд Ромер був автором (співавтором) близько п'ятдесяти наукових праць, пов'язаних із технікою проявлення фотографії. Керував такою ж кількістю інженерних, докторських та кандидатських дисертацій. У 1947 р. він був одним із засновників Вроцлавського фотографічного товариства та першим його президентом. З 1951 року – членом Вроцлавського наукового товариства, а у 1952, 1953 та 1957 роках – головою технічного відділу цього товариства. Також був технічним Студії документальних фільмів у Варшаві.

У 1953 р. був нагороджений Державною премією за здобутки в технічному прогресі. Нагороду міста Вроцлава отримав в 1957 р. за досягнення в галузі фотографії. Звання почесного члена Міжнародної федерації фотомистецтва (Honoraire excellence de la Fédération Internationale de l'Art Photographique), присвоєне в 1957 році. Нагороджений Командорським хрестом ордену Відродження Польщі (1965).

Повоєнна фотографічна діяльність Вітольда Ромера, була представлена участю в різних локальних та кількох національних виставках. Зокрема, серією архітектурних фотографій міста Вроцлава на виставці в 1948 році, та персональною виставкою у 1957 р. Вітольд Ромер очолював кафедру фототехніки у Вроцлаві до 19 квітня 1967 р. Раптова смерть перервала його наукову, викладацьку та творчу діяльність. Новим завідувачем кафедри став тодішній доцент, доктор філософії, інженер Владислав Маркоцький (1910–1993) – учень та колега професора Вітольда Ромера з часів Львівської політехніки. Окремі роботи Вітольда Ромера зберігаються у колекціях Національного музею у Вроцлаві та Художньому музеї в Лодзі (Muzeum Sztuki w Łodzi). У 1983 р. відбулася виставка робіт Ромера в Національному музеї у Вроцлаві, який зберігає найбільшу колекцію його робіт. У 1998 р. під патронатом Вроцлавської політехніки було опубліковано колективне дослідження під назвою «Вітольд Ромер – наукова та мистецька діяльність».

Більше 10 років тому, внучка Вітольда Ромера Барбара, виявила у підвалі родинного помешкання збірку старих фотографій. Місцевою сенсацією стало відкриття 1200 скляних негативів відомого фотографа. Проєкт Барбари Ромер «Вроцлав в об’єктиві Вітольда Ромера» у 2015 р. організував Офіс європейської столиці культури (Biuro Europejskiej Stolicy Kultury) в рамках програми малих грантів. Завдяки підтримці програми вдалося оцифрувати скляні негативи та фотографії Вітольда Ромера, які були представлені на Ринковій площі Вроцлава.

7 вересня 2017 р. у бібліотеці Центру міської історії у Львові відбулася зустріч із Барбарою Ромер, внучкою львівського науковця та майстра фотографії Вітольда Ромера. Барбара Ромер вперше відвідала Львів і під час зустрічі презентувала архів фотографій, який зберегла її сім’я. У 2018 р. на виставці «Забуте світло приватних днів» «Zapomniane światło prywatnych dni» відбулася презентація невідомих фотографій.

Примітки

Бібліографія Вітольда Ромера