Відмінності між версіями «Музей історії Львівської політехніки»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
(Національний університет «Львівська політехніка» – історія і сучасність)
(Національний університет «Львівська політехніка» – історія і сучасність)
Рядок 20: Рядок 20:
 
У 1877 році [[Технічна академія|Технічну академію]] перейменували на [[Вища політехнічна школа|Політехнічну школу]] з правами вищого технічного навчального закладу Австро-Угорської імперії. Вона стала складовою європейської технічної науки. У Політехнічній школі навчалися студенти з Росії, Німеччини, Румунії, Франції, Туреччини та інших країн.
 
У 1877 році [[Технічна академія|Технічну академію]] перейменували на [[Вища політехнічна школа|Політехнічну школу]] з правами вищого технічного навчального закладу Австро-Угорської імперії. Вона стала складовою європейської технічної науки. У Політехнічній школі навчалися студенти з Росії, Німеччини, Румунії, Франції, Туреччини та інших країн.
  
['''ДЕТАЛЬНІШЕ''']
+
[http://lp.edu.ua/node/1384 '''ДЕТАЛЬНІШЕ''']
  
 
=== Ректори Львівської політехніки ===
 
=== Ректори Львівської політехніки ===

Версія за 15:22, 12 лютого 2013

Музей історії

При Національному університеті «Львівська політехніка» існує Музей Історії Львівської політехніки. Тут зібрано документи (найдавніші 1848-1850, 1858, 1870-1890 рр.), експонати пов’язані з різними ділянками технічних досягнень, ілюстративний матеріал про становлення та розвиток навчального закладу, про відомих педагогів та вчених, що працювали тут у різні часи. Про славетних випускників, контакти Львівської політехніки з іншими технічними закладами світу. На музейних стендах є також документи, що їх отримували студенти технічної академії: посвідчення про складені іспити, додатки до дипломів. Оригінальний документ — посвідчення, датоване 1858 роком — свідчить, що українець Гнат Комарницький на «відмінно» склав іспит з англійської мови, виявивши і глибоке знання творчості англійських письменників. В іншому документі, підписаному професором Університету О. Огоновським, зазначено, що Г. Комарницький дуже добре знає українську мову, і висловлено сподівання, що він як працівник магістрату буде вельми корисний на ниві народного шкільництва. До наших днів зберігся також список політехніків, які брали участь у барикадних боях весни 1848 р. У такий спосіб молодь виявляла свою громадську позицію, виступаючи проти австрійського абсолютизму. Певні досягнення Академії у царині окремих наукових дисциплін засвідчує звернення до неї Крайової Ради з проханням зробити хімічний аналіз трускавецького болота.

У 1872 році урочистості з нагоди початку нового навчального року відбулися у науковому осередку Оссолінеумі (тепер Наукова бібліотека НАН України). Саме тут було проголошено про зрівняння у правах професури Університету й Технічної академії, введено поділ на факультети. У 1874 році Міністерство віровизнання та освіти повідомило Академію про відкриття при ній школи рисунку та моделювання. Будівля Технічної академії Новий навчальний 1877 рік Академія розпочала в новому приміщенні (тепер головний корпус), яке відповідало тодішнім вимогам технічної освіти. Автором проекту був професор Юліан Захарієвич, реалізація його здійснена Г. Бізанцем, пластично-декоративне оздоблення виконав Л. Марконі. 13 вересня 1880 року, перебуваючи у Львові, Академію відвідав цісар Франц-Йосип. Він вписав своє прізвище до Пам’ятної книги (тепер вона зберігаєься у Вроцлаві).Імператор подарував Академії свій портрет, а також виступив замовником одинадцяти монументальних живописних творів, які були задумані для Актової зали як своєрідні алегорії розвитку суспільства, його досягнень і технічного поступу. Роботи були виконані в майстерні відомого польського маляра Яна Матейка його учнями. Серед останніх були І. Уніжицькі, Т. Лісєвич, К. Лускіна, К. Желяховскі, А. Страженскі. Їхні творіння і сьогодні прикрашають Актову залу Політехніки.

ДЕТАЛЬНІШЕ

Національний університет «Львівська політехніка» – історія і сучасність

З перших років свого існування Львівська політехніка зарекомендувала себе як потужний осередок науки і освіти в Європі, генератор технічних ідей та винаходів. У всі часи з її стін виходили елітні висококваліфіковані інженери. Цей престиж здобувався працею багатьох поколінь викладачів, професорів, науковців.

Львівська політехніка — одна з найдавніших академічних технічних шкіл у Європі і перша на українській землі. Як Технічна академія вона відчинила свої двері 4 листопада 1844 року і її першим директором був Флоріан Шіндлер. Восени 1848 року будинок Технічної академії згорів. В 1849–1850 роках приміщення Академії відбудували, але воно не могло задовольнити галицьку громадськість, оскільки в цей час у країнах Європи відбувалась технічна революція. Назріла необхідність будівництва нового приміщення, яке відповідало б вимогам політехнічної освіти. Підготовку проекту нового приміщення Академії і керівництво його будівництвом доручили архітектору Юліану Захарієвичу, який згодом (14 листопада 1877 року) став ректором. Будівництво головного корпусу Академії тривало 3 роки (квітень 1874 р. — жовтень 1877 р.). У 1877 році Технічну академію перейменували на Політехнічну школу з правами вищого технічного навчального закладу Австро-Угорської імперії. Вона стала складовою європейської технічної науки. У Політехнічній школі навчалися студенти з Росії, Німеччини, Румунії, Франції, Туреччини та інших країн.

ДЕТАЛЬНІШЕ

Ректори Львівської політехніки

ДОКТОРИ HONORIS CAUSA

Почесні професори Львівської політехніки

Актова зала (галерея Матейка)

АКТОВА 3АЛА головного корпусу Нацiонального унiверситету «Львiвська полiтехнiка» прикрашена 11 написаними олiєю картинами, якi створенi у 80-х роках позаминулого столiття видатним польським художником Яном Матейком у малих композицiйних ескiзах. У великих розмiрах вони виконанi майстрами кракiвської художньої школи пiд наглядом самого автора. За творчим задумом цей цикл картин «Трiумф прогресу», призначений спецiально для Львiвської полiтехнiки, мав розкрити в алегоричних образах (з використанням Бiблiйних писань та античної мiфологiї) iдею розвитку людської думки, науки – як основи духовного i технiчного поступу, як вияву природи людини та її дiяльностi, що може привести людину до щастя на землi або до прикрої недолi.

ДЕТАЛЬНІШЕ

Випускники Львівської Політехніки

Книжкова полиця