Відмінності між версіями «Кафедра теоретичної та загальної електротехніки»

Версія за 15:32, 10 січня 2013

Кафедра теоретичної та загальної електротехніки — це навчально-науковий підрозділ Інституту енергетики та систем керування Львівської політехніки.

Загальна інформація

Викладачі кафедри читають лекції понад 1500 студентам і проводять лабораторні заняття в 5 лабораторіях:

• теоретичної електротехніки,
• загальної електротехніки,
• електричних машин,
• електроніки та мікропроцесорної техніки,
• комп’ютерної техніки.

Історія кафедри

Кафедру електротехніки засновано 27 жовтня 1890 року. Кандидатом на керівництво цією кафедрою крім Францішка Добжиньского (Franciszek Dobrzyński), який закінчив студії в берлінському університеті, стажувався також у Відні і протягом двох років викладав електротехніку в Політехнічній школі у Львові, був також Роман Дзєсьлєвскі (Roman Dzieślewski), вихованець Технічної академії у Львові, який два роки провів за кордоном, щоб ознайомитися з найважливішими промисловими підприємствами. Колегіум професорів остаточно висловив думку, що кращим є кандидат, ознайомлений із будовою електричних машин, ніж теоретик, навіть після найвищих університетських студій. Р. Дзєсьлєвскі також організував зразкову сучасну електротехнічну лабораторію.

У 1901/02 навчальному році Романа Дзєсьлєвского обрано ректором Політехнічної школи.

Починаючи з 1923 року виходять з друку фундаментальні статті С. Фризе, присвячені основам теорії електричних кіл. У цих роботах представлено власні оригінальні підходи до складних електротехнічних задач. Він творчо підійшов до теорії кіл змінного струму із застосуванням колових діаграм, запропонував систему стрілкування напруг і струмів у колах постійного та змінного струмів. Наукова діяльність Станіслава Фризе й опубліковані роботи, захист докторської дисертації у 1923 р. привернули увагу Сенату Львівської політехніки. У жовтні 1926 р. йому запропоновано посаду керівника кафедри загальної електротехніки на механічному факультеті.

У 1946 р. кафедру електротехніки очолив д.т.н. проф. О. О. Харкевич — електроакустик, людина всебічного наукового таланту. Проф. О. Харкевич створив науково—дослідну лабораторію електроакустики. Керував він і аспірантурою при кафедрі. Першим її закінчив і успішно захистив дисертацію М.Максимович — майбутній завідувач кафедри ТЗЕ, майбутній ректор ЛПІ і ректор ЛДУ ім. Ів.Франка. У цьому ж році проф. О.Харкевич організував студентський науковий гурток.

У 1948 році кафедру теоретичної та загальної електротехніки (ТЗЕ) очолив талановитий вихованець Томського політехнічного інституту кандидат технічних наук, доцент Г. Є. Пухов. У 1947 р. проф. О. Харкевич запросив доц. Георгія Пухова, який у той час завідував кафедрою електричних машин (ЕМ), читати за сумісництвом курс теоретичних основ електротехніки (ТОЕ) на кафедрі. Під керівництвом доц. Г. Пухова відбувалося інтенсивне становлення кафедри. Особлива увага надавалася лекторському мистецтву. У цьому високої досконалості набули лектори Г. Пухов, М. Максимович, С. Кірпатовський і Б. Блажкевич. Довершено устаткування лабораторій на рівні тогочасної техніки та їх навчально—методичне забезпечення.

Період 1950–1964 рр. пов’язаний з іменем завідувача кафедри, доктора технічних наук, професора М. Г. Максимовича. Високі особисті якості й, передовсім, висока самодисципліна М. Максимовича гарантували повноцінне виконання всієї його багатогранної діяльності. Після призначення (від 1953 р.) ректором Інституту, постійно суміщав особисту, плідну наукову роботу з відповідальною адміністративною роботою і громадською діяльністю. Він помітно збагатив науковий доробок кафедри, розширив підготування науково—педагогічних кадрів кафедри, зокрема через аспірантуру. Це був час інтенсивного розвитку кафедри. Колектив поповнили нові викладачі, серед них — Григорій Денисенко (у майбутньому завідувач кафедри електричних систем, член—кореспондент АН УРСР, Герой Соціалістичної Праці, ректор Львівського політехнічного інституту, ректор Київського політехнічного інституту).

У час завідування кафедрою ТЗЕ к.т.н., доц. С. І. Кірпатовським (1964–1975 рр.), який пройшов тяжкими дорогами війни, колектив зберігав традиційні напрями діяльності кафедри в навчальному процесі, в науково—методичній роботі й у підготуванні науково—педагогічних кадрів.

У роки завідування кафедрою к.т.н., доц. О. І. Шегедина (1975–1986 рр.) отримали своє продовження традиційні напрямки діяльності, вдосконалювався навчальний процес,тривала науково-методична робота,підтримувалася науково—дослідна робота й підготування науково—педагогічних кадрів. У ці роки здійснено докорінну реконструкцію основних лабораторій кафедри на новій універсальній енергоощадній стендовій базі.

У жовтні 1986 року завідувачем кафедри став доктор технічних наук, професор В. С. Перхач, який працював на цій посаді до осені 1996 року. У 1991 р. за наукові досягнення (офіційно за підручник «Математичні задачі електроенергетики») В. Перхачу присуджено почесне звання лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки.

Восени 1996 р. кафедру очолив доктор технічних наук, професор П. Г. Стахів. Зважаючи на високий авторитет кафедри Міністерство освіти й науки України від 1997 р. щорічно доручає їй проводити другий (заключний) етап Всеукраїнської студентської олімпіади з теоретичних основ електротехніки. Важливу організаційну роботу проф. П. Стахів проводить як член Науково-методичної ради Міністерства освіти та науки з електротехніки.

Наукові дослідження ведуться в рамках наукової школи «Математичне моделювання динамічних процесів складних електричних кіл та електротехнічних систем».

На кафедрі протягом її існування були отримані значні наукові досягнення, викладені в роботах проф. С. Фризе, Г. Пухова, М. Максимовича, Б. Блажкевича, В. Перхача та інших.

В останні роки на кафедрі суттєво покращилося підготування наукових кадрів вищої кваліфікації, чому сприяло активне функціонування Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських та кандидатських дисертацій з електротехнічних дисциплін, яку з 1995 р. очолює проф. П. Стахів.

Усього науковою школою підготовані 3 доктори наук та 31 кандидатів наук. Розвивалося міжнародне співробітництво кафедри. Так у рамках проекту Європейського Союзу «PHARE/TACIS» виконано госпдоговірну тему «Розроблення програмної оболонки для навчально—методичного центру екологічно чистої енергетики за програмою «Clean Energy». Укладено угоди про співробітництво з Варшавською, Вроцлавською та Зельоноґурською політехніками Польщі та Університетом прикладних наук Гессен—Фрідберга Німеччини. Результатом тісної співпраці з польськими ученими було проведення спільних українсько—польських шкіл—семінарів «Актуальні проблеми теоретичної електротехніки: наука і дидактика» в 1999 та 2001 рр., а також Міжнародних семінарів «Обчислювальні проблеми в електротехніці», які відбулися в 2002 р. та в 2003 р. під егідою ІЕЕЕ. На базі кафедри проведено Міжнародні науково—технічні конференції «Математичне моделювання в електротехніці, електроніці та електроенергетиці». Про активізацію міжнародної наукової співпраці свідчить й те, що чотири працівники кафедри є членами Міжнародного інституту інженерів-електриків (IEEE).