Відмінності між версіями «Юліан Захарієвич»
| Рядок 56: | Рядок 56: | ||
Народився у Львові в родині вірменина Георгія Захаревича та Юзефи з Ґросманів. Навчався у Львові у реальній школі. Закінчив Технічну академію (1852—1857, нині — [[Львівська політехніка]]), професійну освіту отримав у Відні (закінчив 1858, нині Віденська політехніка). 1859 року проходив практику в архітектурному бюро Леопольда Ернста при реставрації віденського готичного костелу св. Стефана. Працював на Австрійській залізниці. З 1871 р. професор, завідувач кафедри архітектури Львівської Політехніки. У 1881—1882 р. — ректор Політехніки. | Народився у Львові в родині вірменина Георгія Захаревича та Юзефи з Ґросманів. Навчався у Львові у реальній школі. Закінчив Технічну академію (1852—1857, нині — [[Львівська політехніка]]), професійну освіту отримав у Відні (закінчив 1858, нині Віденська політехніка). 1859 року проходив практику в архітектурному бюро Леопольда Ернста при реставрації віденського готичного костелу св. Стефана. Працював на Австрійській залізниці. З 1871 р. професор, завідувач кафедри архітектури Львівської Політехніки. У 1881—1882 р. — ректор Політехніки. | ||
Був одружений двічі. Батько не менш відомого львівського архітектора і підприємця Альфреда Захаревича. З огляду на заслуги перед містом та фанатичну любов до Львова одержав додаток до прізвища — '''Захаревич-Львігруд''' (Zachariewicz-Lwigród). Був піонером створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. Зібрав колекцію творів українського ужиткового мистецтва. | Був одружений двічі. Батько не менш відомого львівського архітектора і підприємця Альфреда Захаревича. З огляду на заслуги перед містом та фанатичну любов до Львова одержав додаток до прізвища — '''Захаревич-Львігруд''' (Zachariewicz-Lwigród). Був піонером створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. Зібрав колекцію творів українського ужиткового мистецтва. | ||
| − | [[Файл:Julian_Zachariewicz_nadgr.jpg|thumb|150| | + | [[Файл:Julian_Zachariewicz_nadgr.jpg|thumb|150|left|Надгробок Юліана Захарієвича на Личаківському цвинтарі]] Помер у Львові, похований там же на Личаківському цвинтарі. |
1992 року на честь Захаревича названо одну з вулиць Львова. Раніше, у 1901—1946 роках іменем Захаревича називалась вулиця, що нині має назву Архітекторська. У вестибюлі головного корпусу Львівської політехніки 1910 року встановлено погруддя із зображенням Захаревича авторства Юліуша Белтовського. | 1992 року на честь Захаревича названо одну з вулиць Львова. Раніше, у 1901—1946 роках іменем Захаревича називалась вулиця, що нині має назву Архітекторська. У вестибюлі головного корпусу Львівської політехніки 1910 року встановлено погруддя із зображенням Захаревича авторства Юліуша Белтовського. | ||
| Рядок 62: | Рядок 62: | ||
== Роботи у Львові == | == Роботи у Львові == | ||
* Проекти корпусів [[Національний університет «Львівська політехніка»|Львівської політехніки]] (в ті часи — Львівська Політехнічна Школа): | * Проекти корпусів [[Національний університет «Львівська політехніка»|Львівської політехніки]] (в ті часи — Львівська Політехнічна Школа): | ||
| − | + | :головний корпус вул. С. Бандери, 12) у 1873—1877 роках; | |
| − | + | :корпус Хімічної лабораторії (нинішній хімічний корпус Львівської політехніки, пл. Св. Юра, 9) — завершений у 1876 р. | |
* Власний будинок у стилі неоренесансу на вулиці Каменярів, 9 (1874). | * Власний будинок у стилі неоренесансу на вулиці Каменярів, 9 (1874). | ||
* Галицька ощадна каса (1888—1891), де нині розмістився Музей етнографії та художнього промислу (пр. Свободи, 15). | * Галицька ощадна каса (1888—1891), де нині розмістився Музей етнографії та художнього промислу (пр. Свободи, 15). | ||
Версія за 11:34, 14 грудня 2012
| Юліан Захарієвич | |
 | |
| Дата народження | 17 липня 1837 р. |
|---|---|
| Місце народження | м.Львів |
| Помер | 27 грудня 1898 р. м.Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
Захаревич Юліан Октавіан (Julian Oktawian Zachariewicz) 17 липня 1837 — 27 грудня 1898 — львівський архітектор, засновник і організатор Львівської архітектурної школи, яка визначала архітектурне обличчя Львова 2-ї половини XIX століття — початку ХХ століття.
Біографічні відомості
Захаревич Юліан Октавіан (Julian Oktawian Zachariewicz) 17 липня 1837 — 27 грудня 1898 — львівський архітектор, засновник і організатор Львівської архітектурної школи, яка визначала архітектурне обличчя Львова 2-ї половини XIX століття — початку ХХ століття.
Біографічні відомості
Народився у Львові в родині вірменина Георгія Захаревича та Юзефи з Ґросманів. Навчався у Львові у реальній школі. Закінчив Технічну академію (1852—1857, нині — Львівська політехніка), професійну освіту отримав у Відні (закінчив 1858, нині Віденська політехніка). 1859 року проходив практику в архітектурному бюро Леопольда Ернста при реставрації віденського готичного костелу св. Стефана. Працював на Австрійській залізниці. З 1871 р. професор, завідувач кафедри архітектури Львівської Політехніки. У 1881—1882 р. — ректор Політехніки. Був одружений двічі. Батько не менш відомого львівського архітектора і підприємця Альфреда Захаревича. З огляду на заслуги перед містом та фанатичну любов до Львова одержав додаток до прізвища — Захаревич-Львігруд (Zachariewicz-Lwigród). Був піонером створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. Зібрав колекцію творів українського ужиткового мистецтва.
Помер у Львові, похований там же на Личаківському цвинтарі.
1992 року на честь Захаревича названо одну з вулиць Львова. Раніше, у 1901—1946 роках іменем Захаревича називалась вулиця, що нині має назву Архітекторська. У вестибюлі головного корпусу Львівської політехніки 1910 року встановлено погруддя із зображенням Захаревича авторства Юліуша Белтовського.
Роботи у Львові
- Проекти корпусів Львівської політехніки (в ті часи — Львівська Політехнічна Школа):
- головний корпус вул. С. Бандери, 12) у 1873—1877 роках;
- корпус Хімічної лабораторії (нинішній хімічний корпус Львівської політехніки, пл. Св. Юра, 9) — завершений у 1876 р.
- Власний будинок у стилі неоренесансу на вулиці Каменярів, 9 (1874).
- Галицька ощадна каса (1888—1891), де нині розмістився Музей етнографії та художнього промислу (пр. Свободи, 15).
- Майстерня-особняк художника Яна Стики (1889—1890), де нині музей О. Новаківського (вул. Листопадового чину, 11).
- Низка вілл та особняків для діячів науки та культури у львівському районі Кастелівка.
- Костел і монастир сестер францисканок (1876—1888, вул. Лисенка, 43).
