Відмінності між версіями «Стефан Ямпольський»
(→Дитинство) |
|||
| Рядок 50: | Рядок 50: | ||
==Коротка біографія== | ==Коротка біографія== | ||
===Дитинство === | ===Дитинство === | ||
| − | 21 грудня 1906 р. в місті Ізюм Харківської губернії в сім’ї потомственого коваля Михайла народився син, якого назвали Стефан. | + | 21 грудня 1906 р. в місті Ізюм Харківської губернії в сім’ї потомственого коваля Михайла народився син, якого назвали Стефан. Уже з ранніх років хлопчик проявляв цікавість до науки, але враховуючи тодішні скрутні часи у неповних 15 років він змушений працювати молотобійцем поруч з батьком , ставши його помічником і опорою великої родини. В школі його відзначали як дисциплінованого, енергійного, та допитливого учня. Закінчивши школуу у 1924 році, і отримавши професійні навички слюсаря , працює в залізничних майстернях м. Ізюма. де дуже швидко стає помічником майстра, а потім — помічником приймальника паровозів. |
| + | |||
===Молоді роки=== | ===Молоді роки=== | ||
В 1927 р. вступив на 1-й курс робфаку Харківського інституту народного господарства, а по його закінченні вступив власне до Харківського інституту народного господарства на промисловий факультет, на базі якого в 1930 р. був утворений Харківський інженерно-економічний інститут. В 1932 р. Стефан Михайлович закінчує машинобудівний факультет інституту і його, як найкращого студента залишають в аспірантурі для підготовки до наукової та педагогічної діяльності в галузі економіки, планування й організації машинобудування. Тут розкривається його неабиякі здібності дослідника й організатора навчального процесу. Ще студентом С. М. Ямпольського в грудні 1931 р. було призначено заступником декана машинобудівного факультету Харківського інженерно-економічного інституту. Згодом працював деканом загально-технічного, машинобудівного факультетів, завідуючим учбовою частиною інституту, заступником директора з навчальної та наукової роботи, а з 1938 р. очолив інститут. | В 1927 р. вступив на 1-й курс робфаку Харківського інституту народного господарства, а по його закінченні вступив власне до Харківського інституту народного господарства на промисловий факультет, на базі якого в 1930 р. був утворений Харківський інженерно-економічний інститут. В 1932 р. Стефан Михайлович закінчує машинобудівний факультет інституту і його, як найкращого студента залишають в аспірантурі для підготовки до наукової та педагогічної діяльності в галузі економіки, планування й організації машинобудування. Тут розкривається його неабиякі здібності дослідника й організатора навчального процесу. Ще студентом С. М. Ямпольського в грудні 1931 р. було призначено заступником декана машинобудівного факультету Харківського інженерно-економічного інституту. Згодом працював деканом загально-технічного, машинобудівного факультетів, завідуючим учбовою частиною інституту, заступником директора з навчальної та наукової роботи, а з 1938 р. очолив інститут. | ||
Версія за 11:42, 7 травня 2014
| Стефан Михайлович Ямпольський | |
 | |
| Дата народження | 21 грудня 1906 |
|---|---|
| Місце народження | м. Ізюм |
| Помер | 9 січня 1998 Київ |
| Поховання | Київ, Байкове кладовище |
| Роки життя | 21.12.1906 - 09.01.1998 |
| Громадянство | Українське |
| Національність | Українець |
| Alma mater | Харківський інженерно-економічний інчтитут |
| Галузь наукових інтересів | економіка промисловості |
| Науковий ступінь | д.е.н. |
| Вчене звання | професор |
| Державні нагороди | Леніна, «Знак Пошани». |
Стефа́н Миха́йлович Ямпо́льський (* 21 грудня 1906, Ізюм — † 9 січня 1998) — український економіст. Дійсний член АН УРСР (з 1967 року). У 1944 - 1953 роках — ректор Львівського політехнічного інституту. Автор багатьох праць, присвячених проблемі науково-технічного прогресу.
Зміст
Коротка біографія
Дитинство
21 грудня 1906 р. в місті Ізюм Харківської губернії в сім’ї потомственого коваля Михайла народився син, якого назвали Стефан. Уже з ранніх років хлопчик проявляв цікавість до науки, але враховуючи тодішні скрутні часи у неповних 15 років він змушений працювати молотобійцем поруч з батьком , ставши його помічником і опорою великої родини. В школі його відзначали як дисциплінованого, енергійного, та допитливого учня. Закінчивши школуу у 1924 році, і отримавши професійні навички слюсаря , працює в залізничних майстернях м. Ізюма. де дуже швидко стає помічником майстра, а потім — помічником приймальника паровозів.
Молоді роки
В 1927 р. вступив на 1-й курс робфаку Харківського інституту народного господарства, а по його закінченні вступив власне до Харківського інституту народного господарства на промисловий факультет, на базі якого в 1930 р. був утворений Харківський інженерно-економічний інститут. В 1932 р. Стефан Михайлович закінчує машинобудівний факультет інституту і його, як найкращого студента залишають в аспірантурі для підготовки до наукової та педагогічної діяльності в галузі економіки, планування й організації машинобудування. Тут розкривається його неабиякі здібності дослідника й організатора навчального процесу. Ще студентом С. М. Ямпольського в грудні 1931 р. було призначено заступником декана машинобудівного факультету Харківського інженерно-економічного інституту. Згодом працював деканом загально-технічного, машинобудівного факультетів, завідуючим учбовою частиною інституту, заступником директора з навчальної та наукової роботи, а з 1938 р. очолив інститут.
Професійна діяльність
За роки роботи С. М. Ямпольського директором була значно укріплена і розширена матеріально-технічна база інституту , значно поповнився кадрами вищої кваліфікації професорсько — викладацький склад інституту. До 1941 р. інститут перетворився на великий науковий центр країни з підготовки інженерно — економічних кадрів для важких галузей промисловості : гірничої, металургійної , хімічної промисловості та машинобудування та обліково - економічних спеціальностей цих галузей. Своє дисертаційне дослідження «Основні питання технічної підготовки виробництва у зв’язку з проблемою швидкісного освоєння машин» успішно захистив в 1941 р.
Під час війни інститут був тимчасово законсервований , професорсько-викладацький склад направлений для роботи в оборонних галузяхпромисловості . С. М. Ямпольський працював на одному з заводів Наркоматозброєння. Їм проведена значна робота по організації виробництва і освоєннянових видів оборонної техніки.
В лютому 1943 р. після повернення Президії АН СРСР до Москви С.М. Ямпольського було призначено заступником завідувача легендарної лабораторії № 2, очолюваної професором Ігорем Васильовичем Курчатовим. В подальшому ця лабораторія стала основою наукового центру з використання атомної енергії в мирних цілях — Інституту атомної енергії ім. І.В. Курчатова. Внесок Стефана Михайловича в організацію лабораторії № 2 було відзначено подякою і премією Президії АН СРСР.
1 квітня 1944 р. С. М. Ямпольського призначено директором Львівського політехнічного інституту (ЛПІ). С.М. Ямпольський обґрунтовує і висуває перед відповідними організаціями пропозицію про необхідність створення сільськогосподарського і лісотехнічного інститутів на базі однойменних факультетів Львівського політехнічного інституту, надає допомогу щойно створеним вузам в організації наукових досліджень, налагодженні навчально-виховного процесу.
С 1945 по 1954 рр. обирався депутатом міської ради м Львова
В 1957 р. С.М. Ямпольського було призначено ректором Одеського політехнічного інституту. За його керівництва було створено нові спеціальності й факультети прогресивних напрямів, також розширились нові інженерно-економічні спеціальності з економіки й організації машинобудівної промисловості, організації механізованої обробки економічної інформації, використання ЕОМ. Одеський політехнічний інститут під керівництвом С.М. Ямпольського виростає в один з найбільших вищих технічних навчальних закладів країни.
В 1965 р. його призначено на посаду виконуючого обов’язки директора Інституту економіки АН УРСР, а в 1967 р. Загальні збори Академії наук УРСР обрали С.М. Ямпольського директором Інституту економіки АН УРСР. Цього ж року його було обрано дійсним членом Академії наук УРСР.
В 1970 р. Загальні збори АН УРСР обирають С.М. Ямпольського членом Президії АН УРСР і Головою Ради по вивченню продуктивних сил УРСР.
науково-редакторська діяльність
Досить сказати, що під його редакцією вийшла «Енциклопедія народного господарства УРСР» в 4-х томах (1969-1972). Він працював членом редакційної ради з економічної літератури видавництва «Машинобудування», був головним редактором журналу «Економіка Радянської України», ряду монографій, збірників та інших видань.
Основні напрямки наукової діяльності
Економіка , планування та організація машинобудування; проблеми науково -технічного прогресу; освоєння і впровадження нової техніки
кандидатська дисертація «Основні питання технічної підготовки виробництва у зв'язку з проблемою швидкісного освоєння машин »
докторська дисертація «Шляхи прискорення створення та освоєння нових знарядь виробництва в машинобудуванні»
Наукові праці: монографії, автореферати дисертацій
Державні нагороди та почесні звання
Ордени: Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», Леніна.
Медалі: «За доблесну працю», «30 років Перемоги у ВеликійВітчизняній війні 1941 - 1945 рр..», «В пам'ять 1500-річчя Києва».
Значок «Відмінник нафтової промисловості».
Премія ім. А. Г. Шліхтера Академії наук УРСР за 1981 р.
Заслужений діяч науки УРСР. Дійсний член Академії наук УРСР. Доктор економічних наук, професор.
