Перегляд вихідного коду сторінки Ковач Едгар


{{Особа
| П.І.Б                         = Едгар Ковач
| Зображення (фото)             = Ковач.jpg 
| Підпис зображення (фото)      =   
| Ім'я при народженні           =
| Дата народження               =  27.09.1849
| Місце народження              =  Карапчів (Karapcziu), Буковина, [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE-%D0%A3%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 Австро-Угорщина]
| Дата смерті                   =  4.06.1912
| Місце смерті                  =  Львів
| Роки життя                    =
| Причина смерті                =
| Поховання                     =  Личаківське кладовище, Львів
| Титул                         =
| Герб                          =
| Підпис герба                  =
| Батько                        =  Антоній
| Матір                         =
| Дружина                       =
| Чоловік                       =
| Діти                          =
| Відомі родичі                 =
| Громадянство                  =
| Національність                =  угорець
| Alma mater                    =  [[Технічна академія|Технічна академія]], [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Цісарсько-королівський політехнічний інститут у Відні],   [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2_(%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C), Академія образотворчих мистецтв у Відні], [https://en.wikipedia.org/wiki/ETH_Zurich Федеральна вища технічна школа у Цюриху]
| Дата закінчення               =
| Спеціальність                 =
| Військове звання              =
| Галузь наукових інтересів     =  Архітектура, реставрація,  декоративне і образотворче  мистецтво
| Кваліфікаційний рівень        =
| Науковий ступінь              =
| Науковий керівник             =
| Дата присвоєння н_с           =
| Вчене звання                  =  професор    
| Дата присвоєння в_з           =  24.11.1901
| Відомі учні                   =
| Відомі команди                =
| Відомий у зв’язку з           =  автор  «способу закопанського»,  ректор [[Вища політехнічна школа|Вищої політехнічної школи]]
| Поточне місце роботи          =
| Почесні звання                =
| Державні нагороди             = <!-- Ордени, медалі, іменна зброя тощо-->
| Підпис                        =
| Сторінка на lp_edu_ua         =
| Власний сайт                  =
}}

'''Едгар Ковач''' – (угорською '''Edgar Kováts''') – архітектор, живописець, теоретик мистецтва, професор, ректор [[Вища політехнічна школа|Вищої політехнічної школи]] (1906–1907). 

==Коротка біографія==
===Навчання=== 
Едгар Ковач народився 27.09.1849 року у с. Карапчів (румунською – Karapcziu) на Буковині (Австро-Угорщина).
1859-1866 рр.	 навчався у гімназії та реальній школі у Чернівцях, брав уроки  основ рисунку та живопису у професора Міхала Альфреда Годлевського. 1866 р.	 вступив до Технічної академії у Львові. Продовжив навчання  у 1868–1869  роках  у Цісарсько-королівському політехнічному інституті у Відні. Протягом 1869/1870 навчального року у Академії образотворчих мистецтв у Відні опановував  історичний живопис. Протягом 1870–1872 років – навчається у Федеральній вищій технічній школі Цюриха, 1872 р. отримує диплом.

===Професійна кар’єра, викладання=== 
1872–1888 рр. – у Відні співпрацює з архітектурно-проектним бюро Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера.
Протягом 1877–1895 рр. у Відні в Школі будівельних ремесел (Baugewerbeschule) викладає стилі та історію мистецтва.
У 1889 р. Едгар Ковач розпочинає працювати в майстерні професора Фердинанда фон Кіршнера. Багаторічна співпраця з провідними будівничими Відня  дала змогу долучитися до  процесу мистецько-архітектурного розвитку столиці Австро-Угорської імперії.
Протягом 1895-1900 рр. викладає у  Професійній школі дерев’яного промислу в м. Закопане (нині Польща), з 1896 р. – директор.
1901 р. Едгара Ковача запрошено до [[Вища політехнічна школа|Вищої політехнічної школи]]: 1901–1911 рр. – професор; з 1903 р. – куратор Спілки студентів архітектури;
1901-1907 рр. –  керівник музею архітектури Вищої політехнічної школи;
1904–1906 рр. – декан факультету архітектури; 1906–1907 рр. – ректор Вищої політехнічної школи. У 1907 р. – за станом здоров’я  виходить на пенсію.
У Львові  проживав  на вул. Кшижова, 19 (тепер Чупринки) та Набєляка, 28 (Котляревського). 
Помер  4.06.1912 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.

===Участь у виставках=== 
1895 р. – виставка архітектурних  та дизайнерських проектів і малярства у   головному корпусі [[Вища політехнічна школа|Вищої політехнічної школи]];
1900 р. – з проектом відділу Галичини в павільйоні Австро-Угорщини на Всесвітній виставці в Парижі;
1901 р.– оригінали рисунків до публікацій «Закопанський спосіб», картини олією у Вищій політехнічній школі;
1910 р. – експонував архітектурні та оздоблювальні проекти на виставці польських архітекторів у Львові <ref> Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czas. Techn. 1910. Rocz. 28, № 24. S. 387.</ref> ;

===Нагороди та членство=== 
Золотий службовий хрест з короною (1895); Срібна медаль на Всесвітній виставці в Парижі за павільйон Галичини (1900); Кореспондент товариства Консервації Східної Галичини; Член політехнічного товариства у Львові; Кореспондент Центральної комісії із збереження пам’яток у Відні з 1902 р.  <ref name="multiple">Edgar Kováts [Electronic resource] // Architekturzentrum Wien 1770–1945 : site. – Electronic data. – Mode of access: http://www.architektenlexikon.at/de/759.htm (last access: 16.07.2019). – Title from the screen.</ref>

==Вибрана творча спадщина==
===Реалізовані проекти – громадські будівлі=== 
1889–1894 рр. – участь у впроваджених Кіршнером та Газенауером роботах по консервації об’єктів Гофбургу зі сторони Міхаелерплац (Австрія);[[Файл:Collegium w Chyrowie 03.jpg|200px|thumb|left|Каплиця і нове крило  Колегії  єзуїтів, Хирів]]
1904–1906 рр. – проект каплиці і нового крила єзуїтського конвікту в Хирові, Галичина; 
1905–1910 рр. – парафіяльна церква в Мисткуві, Галичина (Польща).

===Реалізовані проекти – дизайн інтер’єрів===
після 1872 року – Бургтеатр, Відень: входи в ложі імператорської родини, тамбури до цих лож, стеля до сходів, що ведуть до цих лож, сходи до подвір’я (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера); після 1872 року –  Музей образотворчого мистецтва: купол на першому поверсі, кутові зали на антресолі, римська зала, зал зброї (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера і Готфріда Земпера);  після 1872 року –  Природничий  музей: купол на першому поверсі, основні сходи, стелі залів на антресолі (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла  фон Газенауера і Готфріда Земпера);  1883 р. – Вілла «Гермеса» у дільниці – Лайнц [[Файл:DSCN0264.JPG|300px|thumb|rigth|Орган  для Домініканського костелу у Львові, знаходиться у приміщенні Львівської національної філармонії, вул. Чайковського, 7]] (Віденський ліс): кімната імператриці у стилі «Помпей», кабінет імператора (участь у роботі архітектурно-проектного ательє Карла фон Газенауера); 1892–1894 рр. –  проект відновлення інтер’єру, вітражів, керівництво реставраційними роботами у костелі Маріягільф (Барнабітів) у  Відні;  1894–1895 рр. – Спільні проекти зі скульптором Адольфом Сілі (в тому числі для лоджії на віллі актриси Катаріни Шратт у дільниці Гітцінг (Відень);  1895–1897 рр. – проекти для  парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному: вівтар святого Франциска, вівтар святого Антонія, участь у проекті каплиці Святого Серця Ісуса; 1900 р. – проект оформлення відділу Галичини в павільйоні Австро-Угорщини на Всесвітній виставці в Парижі; 1902 р. – проект вівтаря каплиці Розп'ятого Христа у домініканському костелі в м. Жовкві (не збережений);  1902 р. – проект інтер’єру з кованими елементами аптеки доктора Якуба Піпеса Поратинського,  мала назву «Під угорською короною» (тепер пл. Соборна, 1 у Львові); 1907 р. – проект органу для Домініканського костелу у Львові (зберігся, знаходиться у приміщенні Львівської обласної філармонії, вул. Чайковського, 7).

===Реалізовані проекти – реставраційні роботи===
1892 р. – проект реставрації фасаду костелу св. Михаїла на Міхаелерплац у Відні;
1902–1903 рр. – проект вівтаря і стінопису у Домініканському костелі, Жовква<ref name="multiple">Edgar Kováts [Electronic resource] // Architekturzentrum Wien 1770–1945  : site. – Electronic data. – Mode of access: http://www.architektenlexikon.at/de/759.htm (last access: 16.07.2019). – Title from the screen.</ref>.  (не збережено); 
1902–1906 рр. – проект перебудови церкви Різдва Христового монастиря Василіан в м. Жовква.
1902 р. – проект північного нефу церкви Василіанського монастиря св. Онуфрія у Львові. Будівельні роботи реалізовано фірмою Івана Левинського; проект  престолу із балдахіном, встановлено в головному нефі церкви.

===Конкурсні та нереалізовані проекти===
1873 р. – будівлі музею у Вроцлаві, Сілезія (конкурс); 
1876 р.	– будівлі Галицького крайового сейму, Львів, (конкурс);
близько 1890 р. – фонтан Енгельбруннен у  4 районі Відня (конкурс);
1892 р.	– плани регулювання для дільниці Штубенвіртель у Відні (конкурс);
1909 р.	– проект реставрації сакрального комплексу в Кальварії Зебжидовській: прибудови та фрески (з Мар’яном Осінським)<ref name="multiple">Edgar Kováts [Electronic resource] // Architekturzentrum Wien 1770–1945 : site. – Electronic data. – Mode of access: http://www.architektenlexikon.at/de/759.htm (last access: 16.07.2019). – Title from the screen</ref>  .

===Мистецька спадщина (живопис, графіка):=== 
«Інтер’єр павільону Галичини в закопанському стилі з[[Файл:S-2703-MT Kovats Гєвонт.jpg|300px|thumb|right|Е.Ковач. Краєвид Гєвонту, олія, полотно,  35х41 см, 1898]] виставки у Парижі» (1900); «Стіна павільону Галичини в закопанському стилі з виставки у Парижі» (1900); «Фрагмент східного інтер’єру» – (роботи ідентифіковані), а також: «Гірський пейзаж» - 3 роботи і «Натюрморт з опудалом птаха» – Зібрання [https://www.mnzp.pl/?fbclid=IwAR0-iaElRJsF8PFBKnumxI14TfDhy-B8LhG4_y3hK3SBqSV9k7UaaTUm8hA Національного музею Перемишльської землі] (Перемишль, Польща). «Краєвид Гєвонту»; проект вівтаря святого Франциска парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному (туш, акварель) – Відділ мистецтв,    [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9 Татранський музей] у Закопаному. «Палац Vranyczany...»; «Інтер'єр костелу Маріягільф (Барнабітів) у Відні» – фрагмент, «Інтер'єр костелу Маріягільф (Барнабітів) у Відні» – повздовжній розріз: графічні роботи – архів [[Кафедра дизайну та основ архітектури|кафедри дизайну та основ архітектури]] НУ «Львівська політехніка».

<gallery>

Файл:Рис. 8. Перспектива палацу Враничани.jpg|Е.Ковач. Палац Vranyczany im. C..., картон, туш, 51,5 х 62,5 см, 1894
Файл:Рис. 9. Повздовжній розріз інтер'єру церкви в Маріахілф.jpg|Е.Ковач. Інтер'єр церкви в Маріагільф, повздовжній розріз,  картон, туш, 54,5 х 80,5 см, 1894
Файл:Рис. 10. Фрагмент інтер'єру церкви в Маріахілф.jpg|Е.Ковач. Інтер'єр церкви в Маріахільф, фрагмент, картон, туш, 82 х 58,5 см, 1894
Файл:S-3015-проект вівтаря.jpg|Е.Ковач. Проект вівтаря святого Франциска парафіяльного костелу Святого Сімейства в Закопаному,   туш, акварель, картон, 144х101 см,  1897

</gallery>

===Літературна творчість===
Едгар Ковач – автор двох віршованих поем: «Puszta-Sage» та «Barrikaden-Episode», виданих одним зшитком у Відні 1893 року. <ref>Видання зберігається у двох бібліотеках: [https://www.worldcat.org/title/puszta-sage-barrikaden-episode/oclc/61536078&referer=brief_results.  Міжнародного інституту соціальної історії в Амстердамі (Нідерланди) та бібліотеці Університету МакГілла Торонто (Канада)]. Цифрова копія [https://archive.org/details/McGillLibrary-hssl_puszta-sage-barrikaden-episode_PT2621O88P8-19850 бібліотеки Університету МакГілла Торонто (Канада)].</ref>

==[[Бібліографія Е. Ковача]]==

==Примітки==

{{reflist}}
(с) Дану статтю підготували: вчений секретар НТБ, к.соц.ком. Рената Самотий і гол. бібліогр. НТБ  Олена Ніколюк