Перегляд вихідного коду сторінки Історія кафедри механіки та автоматизації машинобудування (МАМ)

Кафедра механіки та автоматизації машинобудування (МАМ) створена 1 серпня 2009 року шляхом об’єднання випускової кафедри «Автоматизація та комплексна механізація машинобудівної промисловості» та загальнотехнічної «Теоретична механіка», яка об'єднала у єдиний колектив два потужних наукових осередки із власними науковими школами, визнаними як в Україні, так і за кордоном, та вагомими науковими здобутками і неповторною історією, що творилася не одним поколінням науковців Львівської політехніки. Передумовою утворення кафедри стало організаційно-структурне оформлення нової наукової школи з механіки і автоматизації виробництв.

Завідувачем кафедри від часу її заснування є доктор технічних наук, професор, академік ПТАН України <b>[[Кузьо Ігор Володимирович|Ігор Володимирович Кузьо]]</b>. Він є провідним фахівцем у галузях "Машинознавство", "Динаміка та міцність машин" і відомим вченим із проблем міцності та надійності великогабаритного промислового обладнання, автором більше 300 наукових праць та понад 100 авторських винаходів і патентів. Професор [[Кузьо Ігор Володимирович|Кузьо І. В.]] плідно займається підготовкою наукових кадрів: під його безпосереднім керівництвом захищено більше 20 кандидатських і 2 докторські дисертації. Він є головою Спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських та докторських дисертації із 4 спеціальностей.

Кадровий потенціал кафедри (станом на травень 2012 року): 23 особи (з них: 4 доктори технічних наук, та 15 кандидатів технічних наук), серед яких 3 – професори, 16 - доцентів, 2 - старші викладачі та 2 – асистенти.

Матеріально-технічна база кафедри налічує 14 спеціалізованих лабораторій, комп’ютерний клас, 2 спецаудиторії з проекційною апаратурою. При кафедрі функціонує [[НДЛ автоматичних машин вібраційної техніки (НДЛ-40)|науково-дослідна лабораторія НДЛ–40]] з такими підрозділами: конструкторське бюро, електролабораторія, три лабораторії токарних верстатів, лабораторія шліфувальних верстатів, лабораторія фрезерувальних верстатів, зварювальне відділення, малярне відділення, кузня, компресорна, слюсарно-монтажне відділення.

Кафедра механіки існувала у складі Технічної академії з самого початку її відкриття у 1844 році. Першим завідувачем кафедри механіки був Й. Клоц – професор з механіки та нарисної геометрії. У цей час на кафедрі працювали відомі у своїй галузі професори Л. Жмурко, Я. Франке, Т. Фідлер, М. Губер.

У 1870 р. з кафедри механіки утворили дві: кафедру механіки і теорії машин, яку перевели до новоствореного у 1874 р. відділу будови машин, і кафедру геометрії, яка ввійшла до складу відділу архітектури.

У 1904 р. в результаті реорганізації кафедри механіки і теорії машин було створено кафедру теоретичної механіки на інженерному відділі, і кафедру технічної механіки на відділі будови машин. 

В 1919 р. кафедру теоретичної механіки назвали першою, а кафедру технічної механіки – другою кафедрами механіки. У свій час тут працювали і були керівниками кафедр механіки відомі професори В. Гаусманн, Г. Пєшка, Я. Франке, Ц. Руссіян та А. Денізот.

У повоєнні часи кафедру теоретичної механіки очолювали: 1944-1945 рр. – проф. Стефан Банах – відомий математик; 1945-1961 рр. – доц. Шелепін Е. І.; 1962-1970 рр. – доц. Шаповалов С.М..

У період з 1970 р. по 1977 р. кафедрою завідував д.ф.-м.н., проф. Сеник П. М. За короткий, але плідний період наукової роботи проф. Сеником П. М. була розроблена теорія спеціальних періодичних Ateb-функцій. Вона знайшла своє застосування для дослідження сильно нелінійних коливань систем із зосередженими масами та розподіленими параметрами. Ідеї професора П. Сеника продовжують розвиватись і в наш час його учнями та послідовниками, доробком яких стали 6 кандидатських та одна докторська дисертація.

З 1977 р. по 1998 р. завідувачем кафедри був д.ф.-м.н., проф. Русинко К. М., який вніс вагомий вклад у розробку цілого ряду фундаментальних напрямків сучасної механіки. Широко відомі його роботи, присвячені розвитку теорії пластичності та повзучості. Ним запропоновано визначальні співвідношення, які описують пружнов’язкопластичне деформування при ізотермічних і неізотермічних складних процесах навантаження. Значна увага у його роботах приділяється питанням зародження та розвитку тріщин. Його ідеї успішно розвинуті учнями у більше як 25 кандидатських та 4 докторських дисертаціях.

З 1998 р. кафедру ТМ, а з 2009 р. – об'єднану кафедру МАМ очолює д.т.н. проф. [[Кузьо Ігор Володимирович|Кузьо І. В.]] Поряд з науковими здобутками професор [[Кузьо Ігор Володимирович|Кузьо І. В.]] велику увагу приділяє і педагогічній діяльності. Під його керівництвом і з його безпосередньою участю співробітниками кафедри (доц. Смерека І. П., доц. [[Зінько Ярослав Антонович|Зінько Я. А.,]] доц. Ванькович Т.-Н. М., доц. [[Боженко Михайло Васильович|Боженко М. В.]]) підготовлено понад 25 підручників, посібників та методичних розробок з теоретичної механіки.

На протязі останніх десятиліть на кафедрі теоретичної механіки виконувались госпдоговірні та держбюджетні теми з розрахунку динаміки та міцності обладнання машинобудівної, хімічної та будівельної промисловостей.

Науково-дослідна лабораторія НДЛ-32 при кафедрі ТМ займалася розробкою та виготовленням різного роду унікальних приладів та методів діагностики великогабаритного промислового обладнання. Лабораторія була створена у 1964 році за ініціативи к.т.н., доцента Ю. М. Микольського. На замовлення промислових підприємств було виконано понад 50 науково-дослідних госпдоговірних робіт, виготовлено і впроваджено у виробництво понад 100 комплектів приладів.

Іншим напрямком роботи лабораторії було дослідження динаміки, проектування та монтаж гірськолижних витягів у різних регіонах Карпат (с. Славське, м. Косів, с. Ясіня, м.Рахів), а також у м. Петропавловськ-Камчатський та м. Магадан (Росія).

Кафедра “Автоматизація та комплексна механізація машинобудівної промисловості” (АКМ), що увійшла до складу новоствореної кафедри МАМ бере свій початок з 1965 року. Кафедра була створена для підготовки фахівців за спеціальністю 0636 “Автоматизація і комплексна механізація машинобудування”, та укомплектована викладачами, наукові інтереси яких були пов’язані з автоматизацією технологічних процесів. Очолив кафедру АКМ к.т.н. доцент Повідайло В. О., який був науковим керівником науково-дослідного сектору НДС-3. Повідайло В. О. завідував кафедрою в період з 1966 р. по 1977 р. і започаткував науковий напрям кафедри – автоматизація виробничих процесів засобами вібротехніки.

Науковий напрямок з вібротехніки у подальшому переріс у наукову школу, яка одержала розвиток і визнання у колишньому СРСР завдяки учням професора Повідайло В.О., а сьогодні відомим професорам та докторам технічних наук, керівникам вже нових наукових шкіл: Сіліна Р. І., Берника П. С., [[Афтаназів Іван Семенович|Афтаназіва І. С.]], [[Стоцько Зіновій Антонович|Стоцько З. А.]], [[Гаврильченко Олександр Віталійович|Гаврильченко О. В.]], [[Ланець Олексій Степанович|Ланця О. С.]] та інших.

Заснована професором Повідайло В.О. [[НДЛ автоматичних машин вібраційної техніки (НДЛ-40)|науково-дослідна лабораторія (НДЛ-40)]] починає свою історію з кафедри “Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти”. [[НДЛ автоматичних машин вібраційної техніки (НДЛ-40)|НДЛ-40]] у цей період налічувала понад 130 штатних співробітників (інженерів, наукових співробітників, механіків). Посади механіків і старших механіків займали фахівці найвищої кваліфікації: токарі, фрезерувальники, шліфувальники, зварювальники та ін. Виконувалось одночасно до 25 науково-дослідних договорів.

Під керівництвом професора Повідайла В.О. з'явились на світ сотні зразків вібраційних машин. Більшість машин не мали аналогів у світовій практиці: вібраційні бункери, швидкість транспортування деталей в яких становила 1,7 м/с; вібраційні притиральні машини досягли площинність 0,3 мкм на діаметрі 100 мм; вібросепаратори, на яких суміш кульок розмірами 80-200 мкм розділялась за розмірами на фракції, які відрізнялись одна від іншої не більше ніж 10 мкм; автоматизована система, яка давала змогу транспортувати, сепарувати, рахувати та фасувати монети. Він є автором більше 300 наукових праць, з них біля 170 авторських свідоцтв та патентів, чотирьох монографій і одного навчального посібника. На цей період припадає організація лабораторій металорізальних верстатів та автоматів, автоматизації завантаження робочих машин.

У період з 1977 р. по 1987 р. кафедрою завідував к.т.н. доцент Бочков В. М. Він успішно займався автоматизацією контролю і вимірювання лінійних величин. Під його керівництвом були розроблені три автомати для складання високочастотних роз’ємів і автоматична лінія для складання патронів освітлювальних ламп.

На цей період припадає організація лабораторій з гідро- пневмоприводу, програмного керування верстатами, робототехніки, програмування обробки на верстатах з ЧПК, автоматичного контролю. На початку 80-х років створені лабораторії для підготовки фахівців за спеціальністю “Робототехнічні системи та комплекси”, придбані 8 роботів і один робототехнічний комплекс на базі токарного верстата з ЧПК.

У період з 1987 р. по 1996 р. кафедрою завідував д.т.н., професор Погрібний В.О. Він започаткував на кафедрі АКМ науково-дослідні роботи пов'язані з автоматизацією наукових досліджень на основі цифрової обробки сигналів. Під його керівництвом та безпосередньою участю розроблено та впроваджено 15 льотних приладів і систем для проведення міжнародних та вітчизняних космічних, стратосферичних та ракетних експериментів, створено ряд систем керування для машинобудування, а також мікропрограмні модулі для спецпроцесів обробки сигналів на основі дельта-модуляції. Професор Погрібний В. О. створив унікальну наукову школу за напрямком "Цифрова обробка випадкових сигналів на основі дельта-модуляції". Підготував 6 кандидатів наук та 1 доктора наук, опублікував 300 наукових праць, у тому числі 8 монографій та 70 авторських свідоцтв на винаходи. На цей період припадає організація лабораторій обчислювальної техніки та інформаційно-вимірювальних систем.

З 1996 р. по 2009 р. кафедрою завідував к.т.н., доцент [[Гаврильченко Олександр Віталійович|Гаврильченко О.В.]] На цей період припадає організація лабораторій гідропневмоавтоматики, обладнання легкої промисловості, пакувального обладнання, комп’ютерного класу.

За час існування кафедри АКМ викладачами, науковими співробітниками і інженерами [[НДЛ автоматичних машин вібраційної техніки (НДЛ-40)|НДЛ-40]] спроектовано і впроваджено у виробництво понад 300 вібраційних бункерно-орієнтуючих пристроїв для живлення металообробного, складального, фасувального, вимірювального та іншого обладнання машинобудівної, приладобудівної, легкої та інших галузей промисловості.

Працівниками кафедри та НДЛ-40 впроваджені вібраційні транспортери та конвеєри, що призначені для транспортування заготовок, деталей, сипких харчових і хімічних продуктів із швидкістю до 400 мм/с. Розроблені різноманітні конструкції вібраційних транспортерів, що є складовими елементами пакувальних автоматів і вагових дозаторів. Розроблено ряд конструкцій протяжних транспортних систем, елементами яких є транспортні модульні конвеєри з плоскою транспортуючою поверхнею, або конвеєри трубчастого типу. Загалом на кафедрі розроблено і виготовлено понад 90 конструкцій транспортерів різноманітного цільового призначення.

Кафедрою розроблено і виготовлено 5 різних типів вібраційних притиральних машин з електромагнітним приводом, що призначені для високоточного площинного притирання металевих і неметалевих виробів.

Зараз для будівельної галузі науковцями кафедри розробляється унікальне високопродуктивне та енергоощадне вібраційне обладнання для ущільнення бетоносумішей. На даний час співробітниками кафедри впроваджено у виробництво біля десяти віброущільнюючих машин з електромагнітним та дебалансним приводом із частотою вібрації 100 Гц та 75 Гц.

Вагомий доробок має кафедра у створенні автоматів і приладів для неруйнівного контролю та складання виробів. Її працівниками розроблено і впроваджено у виробництво понад 60 автоматів і приладів для неруйнівного контролю твердості загартованих і твердосплавних виробів методами магнітної проникливості або вимірюванням коерцитивної сили. Створено майже 60 автоматів, напівавтоматів і приладів для контролю лінійних величин виробів. З них 10 автоматів для сортування на розмірні групи, 4 автомати для контролю форми (конусності, бочкоподібності, огранності) прецизійних деталей та ін. Розроблено і впроваджено понад 40 автоматів і автоматичних ліній для складання виробів.

Кафедрою розроблено і виготовлено більше 10 різних модифікацій автоматів і лічильних комплексів призначених для транспортування, сепарації, лічення і фасування дископодібних деталей, а саме: монет, ґудзиків, радіодеталей та ін., що характеризуються високою продуктивністю рахування (30-40 дет/с), точністю рахування (±1 на партію з 10000 деталей), високою надійністю і малою споживаною потужністю.

Починаючи з 1969 р. науковці кафедри та [[НДЛ автоматичних машин вібраційної техніки (НДЛ-40)|НДЛ-40]] займаються створенням автоматів для фасування та пакування сипких матеріалів у пакети з полімерних плівок та скляну тару. А з 1974 року розпочинаються науково-дослідні роботи у напрямку автоматизація фасування і пакування сипких і рідких речовин об’ємним способом. Засновником даного напрямку був старший науковий співробітник кафедри Кобилюх Б. П.

За цей період створено і впроваджено у виробництво понад 60 автоматів і напівавтоматів для фасування та пакування сипких та штучних виробів у полімерні та готові паперові пакети.

Впровадження сучасної перспективної пакувальної техніки дозволяє науковцям кафедри розробляти нові оригінальні та конкурентноспроможні пакувальні автомати. Співробітниками кафедри розроблено автомат для пакування насіння сільськогосподарських культур у готові паперові пакети, який немає аналогів в Україні. За останній період укладено ряд госпдоговірних робіт на розробку пакувальних автоматів, які успішно впроваджуються на підприємствах України, Росії, Польщі.

Всього у науково-дослідній лабораторії [[НДЛ автоматичних машин вібраційної техніки (НДЛ-40)|НДЛ-40]] розроблено і виготовлено понад 700 одиниць унікального автоматичного та автоматизованого технологічного обладнання, яке впроваджено у виробництво різних галузей промисловості у містах (Львів, Київ, Харків, Біла Церква, Москва, Свердловськ, Ташкент, Саратов, Новосибірськ, Душанбе та інших).

За час існування кафедри АКМ її співробітниками захищено п’ять докторських дисертацій (а саме: Сілін Р. І., [[Афтаназів Іван Семенович|Афтаназів І. С.,]]  Берник П. С., [[Рожанківський Ігор Володимирович|Рожанківський І. В.]], [[Атаманюк Володимир Михайлович|Атаманюк В. М.]]) та сорок дві кандидатські дисертації, видано 19 монографій, одержано понад 410 авторських свідоцтв та патентів на винаходи, оприлюднено понад 1200 наукових праць, а також отримано понад 20 дипломів та медалей виставок нової техніки.

Молоді викладачі кафедри стали переможцями гранту Політехніки для молодих вчених 2007 р. (на тему “Теоретичні основи та практика створення високоефективних міжрезонансних вібраційних машин з електромагнітним приводом”, – керівник теми, а зараз вже д.т.н., доцент каф. МАМ [[Ланець Олексій Степанович|Ланець О.С.]]).

Розширення наукових інтересів працівників кафедр ТМ і АКМ, що відбулося завдяки їх об'єднанню та створенню потужної кафедри &quot;Механіка та автоматизація машинобудування&quot; та тісні контакти з науковцями українських вузів та із зарубіжними колегами сприяють плідній науковій і методичній роботі викладачів кафедри МАМ і створюють умови для якісної підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів на належному рівні, що притаманний високому статусу дослідницького ВНЗ, який заслужено отримав НУ &quot;Львівська політехніка&quot;.