Версія за 14:49, 16 травня 2022

Станіслав Лукасевич*
проф. С. Лукасевич, зліва В. Червінський, справа В. Степневський
Ім'я при народженні	Станіслав
Дата народження	23 квітня 1884 р.
Місце народження	Піньчув, Пінчівський повіт Кельцького воєводства
Помер	9 листопада 1960 р.
Поховання	Повонзківське кладовище, Варшава
Роки життя	76
Громадянство	Австро-Угорщина, Польська Республіка
Національність	поляк
Alma mater	Королівський саксонський технічний університет
Дата закінчення	1911
Спеціальність	механіка, авіація
Вчене звання	професор
Дата присвоєння в.з.	1937
Відомий у зв’язку з	науковою та професійною діяльністю

Станіслав Лукасевич (Stanisław Łukasiewicz) відомий інженер-механік, професор, завідувач кафедри підйомних машин та транспортного устаткування Львівської політехніки, декан механічного факультету, керівник Інституту техніки планеризму та мотопланеризму, голова Наглядової ради аеродинамічної лабораторії, керівник лабораторії авіаційних двигунів Львівської політехніки.

Викладач Варшавської політехніки, професор Ґданської політехніки, школи інженерії в Щецині.

Коротка біографія

Станіслав Лукасевич народився 23 квітня 1884 р. в південній частині Центральної Польщі, у м. Піньчув, 90 км. від м. Кракова. У 1902 р. закінчив класичну гімназію в м. Кельце, нагороджений золотою медаллю. Протягом 1902–1905 рр. навчався на механічному факультеті Варшавської політехніки.

Диплом інженера-механіка отримав на механічному факультеті Технічного університету в Дрездені у 1911 р.^[1]. Після закінчення навчання працював у Варшаві конструктором та інженером-монтажником на фабриках будівельних машин, керівником проектного бюро.

В цей час, протягом 1912–1916 рр. читав курс лекцій із загального машинознавства, водневих та вітрових двигунів в технічній секції Товариства наукових курсів у Варшаві^[2]. З 1915 р. був науковим керівником технічного відділу Товариства.

Професійна, наукова та науково-популяризаторська діяльність

Після відкриття в 1915 р. Варшавської політехніки викладав машинознавство на посаді асистента кафедри Технічних рисунків механічного факультету, згодом кафедри Деталей машин. У 1919–1927 рр. працював заступником професора кафедри підйомних машин і транспортного устаткування на механічному та електричному факультетах, доцентом кафедри машинознавства на факультеті сухопутної та водної інженерії Варшавської політехніки. Очолював наукову установу підйомних машин і транспортного устаткування^[3]. Працював керівником відділу технічних шкіл в Міністерстві віровизнання та освіти.

У 1927 р. С. Лукасевича запросили до Львівської політехніки на посаду надзвичайного професора ІІІ кафедри «Будівництва підйомних машин та транспортного устаткування»^[4].

1 жовтня 1937 р. Станіслава Лукасевича призначили звичайним професором будівництва підйомних машин механічного факультету^[5].

У 1931–1932 н.р. його обрали деканом механічного факультету^[6], а в наступному навчальному році призначили заступником декана того ж факультету^[7].

9 жовтня 1933 р. під час урочистої інавгураційної частини Станіслав Лукасевич виступив з лекцією «Про роль будівництва в навчанні, а також в технічному і економічному житті»^[8].

У Львівській політехніці в 1930–1931 н.р. впроваджено новий курс лекцій з авіації. Їх організацією займався Станіслав Лукасевич. Авіаційні студії були перейменовані Постановою Ради механічного факультету 3 листопада 1938 року в авіаційну секцію машинного відділення. Авіаційну секцію сформували на основі конструкторської групи механічного факультету. Діяльність секції полягала в підготовці висококваліфікованих інженерів в авіаційній промисловості та авіаційних установах. Навчальна програма надавала студентам право на здобуття фахової технічної освіти на механічному факультеті, а також додатково формувала професійні навики та спеціалізацію в галузі авіаційних технологій, планерів і авіаційних двигунів. Обов'язковими предметами для курсу з авіації були: аеродинаміка та гідромеханіка, бортмеханіка, практика в аеродинамічній лабораторії, авіаційна метеорологія, польотна механіка та конструювання планера з випробуваннями, двигуни внутрішнього згоряння^[9]. Програма включала окрім конструкторських і практичні заняття. С. Лукасевич вів лабораторні заняття з планерів та двигунів внутрішнього згоряння для студентів авіаційної секції.

5 березня 1932 р. при Львівській політехніці з ініціативи Львівського воєводського комітету Ліги протиповітряної і газової оборони і за згодою Мінзв’язку було створено Інститут техніки планеризму, який у 1936 р. перейменовано в Інститут техніки планеризму та мотопланеризму. Основною метою діяльності цієї наукової установи були дослідження та перспективні розробки в галузі планеризму та мотопланеризму, а також розвиток авіаційного спорту. Станіслав Лукасевич був призначений головним керівником цього інституту^[10]. У завдання Інституту входило створення виробничих і експериментальних планерів і мотопланерів, оцінка проектів і конструкцій, розробка технічного регламенту на конструкцію планерів, дослідження в галузі аеродинаміки, механіки польоту, техніки пілотування, методології планерної підготовки, метеорологія та авіаційні матеріали. Інститут фінансувався Головною управою Ліги протиповітряної і газової оборони у Варшаві і мав стати науково-дослідним центром планеризму^[11]. В 1937 р. Інститут техніки планеризму та мотопланеризму об'єднався з Інститутом технічної авіації в науково-дослідну установу Львівської політехніки^[12]. На початках своєї діяльності Інститут техніки планеризму користувався обладнанням Аеродинамічної лабораторії, налагодив тісну співпрацю з Інститутом геофізики університету Яна Казимира у Львові, Головною військовою метеорологічною станцією та Державним метеорологічним інститутом^[13].

Водночас в 1931–1939 рр. входив в склад Наглядової комісії Аеродинамічної лабораторії, будівництво якої було завершено і введено в експлуатацію в 1929 р.^[14]. У 1939 р. було закінчено будівництво Лабораторії авіаційних двигунів у Скнилові. Передбачалося в новому навчальному році вперше впровадити базові заняття для студентів авіаційних студій^[15]. С. Лукасевича призначили керівником Лабораторії авіаційних двигунів^[16].

На механічному факультеті вів предмети з будівництва підйомних машин, транспортного обладнання, конструкцій машин, будівельних машин, зварних конструкцій в машинобудуванні, будівництва обладнання з видобутку нафти, зварних конструкцій для деталей машин та зварних конструкцій для мостів і брам. Практичні заняття проводив з будівництва підйомних машин, транспортного обладнання, конструювання обладнання з видобутку нафти.

Видавнича діяльність З 1933 року Інститут техніки планеризму у співпраці з Аеродинамічною лабораторією Львівської політехніки почав видавати спеціалізований журнал під назвою «Czasopismo Lotnicze», яке в 1934 році змінило назву на «Lwowskie Czasopismo Lotnicze». Окрім наукових публікацій, співробітники Інституту публікували науково-популярні статті. С. Лукасевич став автором декількох наукових публікацій в цьому журналі: «Znamienne wyczynyny niemieckich szybowcow o małej rozpiętości w r. 1933», «Od Kierownictwa Instytutu techniki szybownictwa», «Przyczynek do aeronawigacji żaglowej w związku z wytyczaniem tras przelotów w Bezmiechowej».

Протягом 1919˗1934 рр. видав 6 підручників, брав участь у багатьох з’їздах інженерів і механіків. Був автором численних науково-дослідних проектів у галузі підйомних установок для корабелень, портів, електростанцій і заводів, а також керівником наукових досліджень з міцності та рушійної сили планерної техніки та метеорології.

Представляв дослідження Інституту з техніки планеризму і мотопланеризму на міжнародних з’їздах, брав участь у складі комісій^[17]. Був членом Політехнічного товариства у Львові^[18]. С. Лукасевич організував та очолив науковий комітет Міжнародної комісії з досліджень безмоторної планерної авіації на VIII міжнародному з'їзді у Львові, який проходив 14–20 травня 1939 р. Тоді було представлено міжнародні покази планерних зльотів і технічні характеристики моделей планерів^[19]. С. Лукасевич брав активну участь у роботах будівельної Технічної комісії з розбудови механічного та електротехнічного факультетів Львівської політехніки^[20]. Після ґрунтовного трирічного вивчення потреб окремих відділів та інститутів було підготовлено програму та умови проведення конкурсу на архітектурний проект будівельного майданчика^[21]. У 1938 р. на урочистому засіданні у справах розбудови факультетів Львівської політехніки професор Станіслав Лукасевич представив програму зведених авіаційних конструкцій, які повинні були включати будівлі для авіаційної секції з Інститутом техніки планеризму та авіації, Аеродинамічного інституту, Лабораторії досліджень на міцність авіаційних компонентів, Лабораторії планерів та Лабораторії авіаційних двигунів^[22]. У вересні 1939 року планувалося розпочати будівництво трьох споруд для розбудови авіаційного напрямку. Самі будівлі мали намір ввести в експлуатацію в середині 1940 року^[23]. Початок радянсько-польської війни у вересні 1939 р. перервав всі плани на невизначений термін.

За весь період своєї діяльності у Львівській політехніці С. Лукасевич опікувався студентським авіаційним товариством Львівської політехніки, аж до часу його ліквідації в 1939 р.^[24]. Професор захоплювався авіацією та планерним спортом, проведенням навчально-практичних тренувань на моделях, виховував творчий запал у студентів Львівського аероклубу. У спеціалізованих групах був прихильником виробництва планерів в університетських майстернях Львова.

Згідно архівних документів С. Лукасевич продовжив працювати завідувачем кафедри «Підйомних машин» у Львівському політехнічному інституті в 1939–1941 рр.^[25].

Був одним із засновників та першим ректором Ґданської політехніки в 1945–1946 н.р. У вересні 1945 року був призначений звичайним професором кафедри «Підйомно-транспортних машин» Ґданської політехніки. З вересня 1947 р. також читав лекції у Вищій інженерній школі в Щецині. В 1953 р. йому присвоєно вчений ступінь доктора технічних наук.

У 1959 році вийшов на пенсію і переїхав до Варшави.

Помер 9 листопада 1960 р. Похований на Повонзківському цвинтарі.

Нагороди та членство

1914 р. член Товариства техніків у Варшаві^[26].

Був нагороджений численними нагородами, зокрема Золотим Хрестом заслуги за внесок в організацію професійно-технічної освіти (1929)^[27], Орденами Відродження Польщі в 1936^[28] і 1959 рр.

Бібліографія праць Станіслава Лукасевича

1. Łukasiewicz S. Reforma Instytutu inżynierów cywilnych. «System przedmiotowy» / S. Łukasiewicz // Przegląd techniczny. – T. 43, № 43. – 1905. – S. 508. – URL : https://bcpw.bg.pw.edu.pl/dlibra/publication/4855/edition/4740/content

2. Łukasiewicz S. Zasady ustroju i stan obecny polskiego szkolnictwa zawodowego dla rzemiosł i przemysłu / S. Łukasiewicz // Przegląd Techniczny. – T. 60, № 22. – 1922. – S. 147–150.

3. Łukasiewicz S. Dźwignice : atlas / S. Łukasiewicz. – Warszawa : Komisja Wydawnicza Tow. Bratniej Pomocy Studentów Politechniki Warszawskiej, 1925.

4. Łukasiewicz S. W sprawie dróg wodnych do portów polskich. Kanał Bydgoszcz-Gdynia / S. Łukasiewicz // Przegląd Techniczny. – T. 64, № 47. – 1926. – S. 630–631.

5. Łukasiewicz S. Maszynoznawstwo : według wykładów na wydziałach: inż. lądowej i inż. wodnej Politechniki Warszawskiej. Cz. 1. Wstęp, zasady ogólne, materiały, smarowanie, części maszyn i ich obliczanie / S. Łukasiewicz. – Warszawa : Tow. Bratniej Pomocy Studentów Politechniki Warszawskiej, 1926. – 202 s.

6. Łukasiewicz S. Dźwignice. Cz.1. Ze zbiorem rysunków / S. Łukasiewicz. – Warszawa : Tow. Bratniej Pomocy Studentów Politechniki Warszawskiej, 1927. – 512 s., tabl.

7. Łukasiewicz S. Dźwignice : maszynopis powielany / S. Łukasiewicz. – Warszawa : Tow. Bratniej Pomocy Studentów Politech. Warszawskiej, 1929. – 520 s.

8. Łukasiewicz S. Zakład zawodowych pomocy naukowych przy Ministerstwie W. R. O. P. / S. Łukasiewicz // Przegląd Techniczny. – T. 65, № 7. – 1927. – S. 139–140.

9. Łukasiewicz S. Szkoły fabryczne, ich potzeba i projekt realizacji / S. Łukasiewicz // Przegląd Techniczny. – T. 65, № 7. – 1927. – S. 140.

10. Łukasiewicz S. Zasady ustroju i stan obecny szkół technicznych i mistrzowskich w Polsce / S. Łukasiewicz // Przegląd Techniczny. – T. 65, № 7. – 1927. – S. 117–126.

11. Łukasiewicz S. Warsztaty i nauczanie techniki warsztatowej w szkołach technicznych / S. Łukasiewic, K. Piairaszkiewicz // Przegląd Techniczny. – T. 65, № 7. – 1927. – S. 126–130.

12. Łukasiewicz S. Szkolnictwo techniczne / S. Łukasiewicz // Nowiny technicczni: dodatek do przeglądu technicznego. – T. 2. – 1928. – S. 166–168.

13. Łukasiewicz S. Szkolnictwo zawodowe w Polsce / S. Łukasiewicz // Przegląd techniczny. – T. 67–68. № 4–5. – 1929. – S. 201–211.

14. Łukasiewicz S. Maszynoznawstwo wstępne w pytaniach : według wykładów dla I roku Wydzialu Mehanlcznego Politechniki Lwowskiej / S. Łukasiewicz. – Lwów : Tow. Bratniej Pomocy Studentów Politechniki, 1932. – 240 s.

15. Łukasiewicz S. O znaczeniu konstrukcji w nauczaniu, oraz w życiu technicznem i gospodarczem. Wyklad inaguracyjny ż ok. Otwarcia roku ak. 1933/34 na Politechnice Lwowskiej / S. Łukasiewicz // Życie Techniczne. – 1933. – № 1–2. – S. 2–9.

16. Łukasiewicz S. Znamienne wyczynyny niemieckich szybowcow o małej rozpiętości w r. 1933 / S. Łukasiewicz // Czasopismo Lotnicze. – 1933. – № 1. – S. 58–59.

17. Łukasiewicz S. Od Kierownictwa Instytutu techniki szybownictwa / S. Łukasiewicz // Lwowskie Czasopismo Lotnicze. – 1934. – № 1. – S. 1. https://dbc.wroc.pl/dlibra/publication/4269/edition/4123/content

18. Łukasiewicz S. Słowo wstępne / S. Łukasiewicz // Związek awiatyczny studentów Politehniki Lwowskiej (1909/10–1934/35). – Lwów. – [1935]. – S. 1.

19. Łukasiewicz S. Program budowlany i terenowy Szkoły Powszechnej – specjalnej z internatem dla dziewcząt moralnie zaniedbanych : рrojekt maszynopis / S. Łukasiewicz – [b. w.], 1945. – 20 s. – URL : https://bcpw.bg.pw.edu.pl/dlibra/publication/6255/edition/6056/content?&meta-lang=pl

Наукові праці Станіслава Лукасевича у фонді науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки

Примітки

(с) Дану статтю підготували: бібліотекарка першої категорії Козел Надія та головний бібліотекар к.і.н. Франків Ірина.

1. ↑ Politechnika Warszawska 1915–1925 : księga pamiątkowa / red. prof. Leon Staniewicz. –Warszawa : Politechnika Warszawska, 2009. S.322.
2. ↑ Dziesięciolecie Wolnej Wszechnicy Polskiej TKN: sprawozdanie z działalności Towarzystwa Kursów Naukowych, 1906–1916. Warszawa, 1917. S.111, 254
3. ↑ Program Politechniki Warszawskiej na rok akademicki 1925/26. Warszawa : nakładem Politechniki Warszawskiej.1925. T. 11. S. 155.
4. ↑ Politechnika Lwowska: jej stan obecny i potrzeby. Lwów, 1932. S. 172.
5. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1938/39. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1938. T. 66. S. 6, 227.
6. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1930/31. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1930. T. 58. S. 79.
7. ↑ Program PolitechProgram Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1931/32. We Lwowie: nakładem Politechniki Lwowskiej, 1931. T. 59. S. 83.
8. ↑ Łukasiewicz S. O znaczeniu konstrukcji w nauczaniu, oraz w życiu technicznem i gospodarczem / S. Łukasiewicz // Życie techniczne. 1933. № 1–2. S. 2. ; Program Politechniki Lwowskiei na rok akademicki 1934/35. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1934. T. 62. S. 191.
9. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1936/37. T.66. Lwów. Nakładem Politechniki Lwowskiei, 1936. S. 121.
10. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1939. T. 67. S. 16 ; Архів НУ «ЛП». Ф. Р-120. Оп. Спр.
11. ↑ Instytut Techniki Szybownictwa we Lwowie // Skrzydlata Polska. 1932. № 6 (92). S. 107.
12. ↑ 2Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1938/39. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1938. T. 66. S. 222.
13. ↑ 3Program Politechniki Lwowskiei na rok akademicki 1933/34. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1933. Т. 61. S. 221.
14. ↑ 4Politechnika Lwowska: jej stan obecny i potrzeby. Lwów, 1932. S. 202 ; Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 15. ; Hudzicki T. Laboratorium Aerodynamiczne Politechniki Lwowskiej / T. Hudzicki // Życie techniczne. 1938. R. 14, z. 6. S. 210.
15. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 231.
16. ↑ 6Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 16.
17. ↑ Program Politechniki Lwowskiei na rok akademicki 1935/36. Lwow : nakładem Politechniki Lwowskiei, 1935. T. 63. S. 217.
18. ↑ Spraz Toarzystwa // Czasopismo Techniczne. Lwow : nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowe, 1936. Т. 54, № 15. S. 268.
19. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1939. T. 67. S. 275.
20. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1938/39. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1938. T. 66. S. 223–226, 224, 245.
21. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1937/38. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1937. T. 65. S. 211
22. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 234.
23. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 235.
24. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. We Lwowie : Politechnika Lwowska, 1939. T. 67. S. 279.
25. ↑ Архів НУ «ЛП». Ф. Р-120. Оп. 1-л. Спр. 82. Прикази по институту по личному составу Т. 1.
26. ↑ Stowarzyszenie Techników w Warszawie // Przeglad Techniczny. 1915. 3 listopada (№ 43–44)., T. 50. [S. 417].
27. ↑ Zarządzenia Władz Naczelnych // Monitoor Polski. Warszawa. 1929. 13 kwietnia, (№ 94).
28. ↑ Program Politechniki Lwowskiei na rok akademicki 1938/39. We Lwowe : nakładem Politechniki Lwowskiei, 1938. T. 66. S. 6.