Відмінності між версіями «Медведський Юліан»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
(доповнення інформацією)
Рядок 44: Рядок 44:
 
}}
 
}}
  
−
'''Юліан Медведський''' — українець, ректор (1879–1880 рр.; 1884–1885 рр.; 1887–1888 рр.) [[Національний університет «Львівська політехніка» | Національного університету «Львівська політехніка»]], на той час [[Вища політехнічна школа | Цісарсько-королівської Вищої технічної школи]] у Львові.
+
'''Юліан Медведський''' — доктор філософії, професор хімії, відомий геолог і петрограф, ректор (1879–1880 рр.; 1884–1885 рр.; 1887–1888 рр.) [[Національний університет «Львівська політехніка» | Національного університету «Львівська політехніка»]], на той час [[Вища політехнічна школа | Цісарсько-королівської Вищої технічної школи]] у Львові.
  
 
==Біографічна довідка==
 
==Біографічна довідка==
  
−
Народився у Перемишлі у 1845 році, де його батько був радником маґістрату.
+
Народився у Перемишлі в сім'ї урядника магістрату Григорія Медвецького та Софії зі Ступницьких.
  
−
Закінчив гімназію, Віденський університет, де навчався з 1864 року по 1872 рік.
+
1857–1864 рр. — навчався в Перемишльській гімназії. Саме під час навчання почалось формування активної громадянської позиції Ю. Медвецького, коли він приєднався до організації української молоді «Громада», яку заснував його товариш А. Вахнянин і продовжилося у Віденському університеті.
  
−
Доктор філософії, геолог Геологічного закладу у Відні, з 1873 — професор.
+
1864–1872 рр. — навчався у Віденському університеті спочатку на богословському, а згодом на природничому факультетах. Там він став учнем, а пізніше і другом визначного австрійського геолога Едуарда Зюсса і мінералога Ґустава Чермака, які зацікавили юнака геологією та мінералогією, що суттєво вплинуло на вибір його професії.
  
−
Перший керівник кафедри мінералогії та геології у Львівській політехніці.
+
1866 р. — Ю. Медвецький під впливом А. Вахнянина взяв активну участь у створенні Руського товариства «Січ» у Відні. Імовірно, завдяки Ґуставу Чермаку, який обіймав на той час посаду директора Цісарсько-королівського Мінералогічного кабінету у Відні, 1868 р. Ю. Медвецького як волонтера запросили до Hof-Mineralien Kabinet.  
  
−
Двічі виконував обов’язки декана відділу технічної хімії. На всіх відділах Академії читав обов’язковий курс із мінералогії, петрографії та геології.
+
1870 р. — став співробітником Цісарсько-королівського Геологічного управління у Відні. У цей же час, Ю. Медвецький став членом «Просвіти». Крім того, брав участь в експедиціях, в яких здійснював мінералогічні дослідження. В результаті опублікував праці, які стосувалися вивчення окремих порід і мінералів та геології місцевостей. Через активізацію наукової діяльності Ю. Медвецький навчання в університеті зміг завершити лише наприкінці 1872 р. Проте його зусилля були виправдані. За зібрану в експедиціях колекцію мінералів, представлену на Всесвітній виставці у Відні 1973 р., молодого вченого нагородили Золотою медаллю. Цією подією завершився віденський період діяльності Ю. Медвецького.  
  
−
Тричі обирався ректором Політехніки та був першим ректором — українцем.
+
  1873 р. — його запросили на посаду професора кафедри мінералогії і геології, створеної в 1872 р. в [[Технічна академія| Цісарсько-королівській технічній академії]] у Львові (тепер — [[Національний університет «Львівська політехніка»]]), де він пропрацював до кінця життя. Читав мінералогію на хіміко-технічному факультеті.
  
−
Дійсний член багатьох наукових товариств Польщі, Росії, член Наукового товариства ім. Шевченка (останньому заповів свою цінну велику бібліотеку та наукові збірки).
+
29 серпня 1873 р. — став звичайним професором [[Технічна академія| Цісарсько-королівської технічної академії]] у Львові. Навчальний процес Ю. Медвецький розпочав з викладання мінералогії, яка була головним предметом на хіміко-технічному факультеті, та створення геолого-мінералогічного музею. Викладав курс петрографії та геології на хімічному, інженерному, будівельному, сільськогосподарському та лісотехнічному факультетах аж до виходу на пенсію, пропрацювавши тридцять п’ять років (1873–1908 рр.).
  
−
Науковий доробок Юліана Медведського складають близько 50 публікацій, присвячених геології та мінералогії, петрографії Калусько-Стебницьких родовищ і Трускавця.
+
Водночас Ю. Медвецький здійснював громадську діяльність, і вже на початку 1874 р. став членом літературного Товариства імені Т. Шевченка (пізніше НТШ). Як багаторічного члена «Просвіти», вченого неодноразово висували до керівного органу Товариства.
  
−
За наукові досягнення у 1873 році нагороджений Золотою медаллю на Віденській міжнародній виставці та високими урядовими відзнаками Австрії. У 1908 році отримав звання почесного професора.
+
1877–1901 рр. — чотири рази Ю. Медвецького обирали деканом хіміко-технологічного факультету [[Вища політехнічна школа | Цісарсько-королівської Вищої технічної школи]]. Тут він написав два фундаментальні підручники — з петрографії, який витримав три видання (1898 р., 1906 р., 1909 р.), і мінералогії (1906 р.) та понад п'ятдесят наукових праць з різних галузей мінералогії, кристалографії, петрографії і геології.
  
−
Помер у Львові у 1918 році. Похований на Личаківському кладовищі.
+
1879–1880 рр.; 1884–1885 рр.; 1887–1888 рр. — Ю. Медвецького тричі обирали ректором [[Вища політехнічна школа | Цісарсько-королівської Вищої технічної школи]], тепер — [[Національний університет «Львівська політехніка»]].
 +
 
 +
З 1882 р. – Ю. Медвецький працював приват-доцентом Львівського університету, де вперше започаткував кафедру геології. Створений ним музей за рівнем систематики і кількості зразків став одним з найкращих у Європі.
 +
 
 +
1887 р. — на один семестр його обрали професором кафедри мінералогії Львівського університету, цього ж року йому присудили докторський ступінь.
 +
 
 +
1887–1889 рр. — завідував кафедрою мінералогії Львівського університету.
 +
 
 +
Його праці, зокрема львівського періоду, були присвячені геологічним дослідженням Північних Карпат, мінералогії і петрографії. Він вивчав поклади корисних копалин (кальциту, гіпсу, сірки) на Поліссі й Станіславівщині (тепер — Івано-Франківщина). Особливу увагу зосередив на вивченні нафтових родовищ прикарпатського соленосного формування у районах Калуша, Моршина, Трускавця, а також Бохні та Велічки в Польщі. Дослідження соленосного формування району Велічки та Бохні, яке зайняло чималий відрізок часу, стало результатом написання дисертаційної роботи та монографії. Займався також питанням водозабезпечення Львова.
 +
 
 +
Помер 7 січня 1918 р. і похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Згодом могила була зруйнована. У 1993 р. її було відновлено, а у 2005 р. було встановлено пам'ятник.
 +
 
 +
==Нагороди==
 +
 
 +
* Золота медаль Віденської міжнародної виставки (1873 р.)
 +
* Орден Залізної Корони ІІІ ступеня
 +
* Звання Почесного професора (1908 р.)
 +
* Командорський хрест ордена Франца Йосифа (1908)
  
 
==Примітки==
 
==Примітки==

Версія за 16:55, 1 лютого 2024

Медведський Юліан
Medvecky yul.png
Дата народження 1845 р.
Місце народження м. Перемишль
Помер 1918 р.
м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Роки життя 73
Національність українець
Alma mater Віденський університет
Дата закінчення 1872 р.
Спеціальність геологія і мінералогія
Науковий ступінь доктор філософії
Дата присвоєння н.с. 1873 р.
Вчене звання професор хімії
Почесні звання почесний професор, Doctor Honoris Causa
Державні нагороди Золота медаль Віденської міжнародної виставки

Юліан Медведський — доктор філософії, професор хімії, відомий геолог і петрограф, ректор (1879–1880 рр.; 1884–1885 рр.; 1887–1888 рр.) Національного університету «Львівська політехніка», на той час Цісарсько-королівської Вищої технічної школи у Львові.

Біографічна довідка

Народився у Перемишлі в сім'ї урядника магістрату Григорія Медвецького та Софії зі Ступницьких.

1857–1864 рр. — навчався в Перемишльській гімназії. Саме під час навчання почалось формування активної громадянської позиції Ю. Медвецького, коли він приєднався до організації української молоді «Громада», яку заснував його товариш А. Вахнянин і продовжилося у Віденському університеті.

1864–1872 рр. — навчався у Віденському університеті спочатку на богословському, а згодом на природничому факультетах. Там він став учнем, а пізніше і другом визначного австрійського геолога Едуарда Зюсса і мінералога Ґустава Чермака, які зацікавили юнака геологією та мінералогією, що суттєво вплинуло на вибір його професії.

1866 р. — Ю. Медвецький під впливом А. Вахнянина взяв активну участь у створенні Руського товариства «Січ» у Відні. Імовірно, завдяки Ґуставу Чермаку, який обіймав на той час посаду директора Цісарсько-королівського Мінералогічного кабінету у Відні, 1868 р. Ю. Медвецького як волонтера запросили до Hof-Mineralien Kabinet.

1870 р. — став співробітником Цісарсько-королівського Геологічного управління у Відні. У цей же час, Ю. Медвецький став членом «Просвіти». Крім того, брав участь в експедиціях, в яких здійснював мінералогічні дослідження. В результаті опублікував праці, які стосувалися вивчення окремих порід і мінералів та геології місцевостей. Через активізацію наукової діяльності Ю. Медвецький навчання в університеті зміг завершити лише наприкінці 1872 р. Проте його зусилля були виправдані. За зібрану в експедиціях колекцію мінералів, представлену на Всесвітній виставці у Відні 1973 р., молодого вченого нагородили Золотою медаллю. Цією подією завершився віденський період діяльності Ю. Медвецького. 

 1873 р. — його запросили на посаду професора кафедри мінералогії і геології, створеної в 1872 р. в  Цісарсько-королівській технічній академії у Львові (тепер — Національний університет «Львівська політехніка»), де він пропрацював до кінця життя. Читав мінералогію на хіміко-технічному факультеті.

29 серпня 1873 р. — став звичайним професором Цісарсько-королівської технічної академії у Львові. Навчальний процес Ю. Медвецький розпочав з викладання мінералогії, яка була головним предметом на хіміко-технічному факультеті, та створення геолого-мінералогічного музею. Викладав курс петрографії та геології на хімічному, інженерному, будівельному, сільськогосподарському та лісотехнічному факультетах аж до виходу на пенсію, пропрацювавши тридцять п’ять років (1873–1908 рр.).

Водночас Ю. Медвецький здійснював громадську діяльність, і вже на початку 1874 р. став членом літературного Товариства імені Т. Шевченка (пізніше НТШ). Як багаторічного члена «Просвіти», вченого неодноразово висували до керівного органу Товариства.

1877–1901 рр. — чотири рази Ю. Медвецького обирали деканом хіміко-технологічного факультету Цісарсько-королівської Вищої технічної школи. Тут він написав два фундаментальні підручники — з петрографії, який витримав три видання (1898 р., 1906 р., 1909 р.), і мінералогії (1906 р.) та понад п'ятдесят наукових праць з різних галузей мінералогії, кристалографії, петрографії і геології.

1879–1880 рр.; 1884–1885 рр.; 1887–1888 рр. — Ю. Медвецького тричі обирали ректором Цісарсько-королівської Вищої технічної школи, тепер — Національний університет «Львівська політехніка».

З 1882 р. – Ю. Медвецький працював приват-доцентом Львівського університету, де вперше започаткував кафедру геології. Створений ним музей за рівнем систематики і кількості зразків став одним з найкращих у Європі.

1887 р. — на один семестр його обрали професором кафедри мінералогії Львівського університету, цього ж року йому присудили докторський ступінь.

1887–1889 рр. — завідував кафедрою мінералогії Львівського університету.

Його праці, зокрема львівського періоду, були присвячені геологічним дослідженням Північних Карпат, мінералогії і петрографії. Він вивчав поклади корисних копалин (кальциту, гіпсу, сірки) на Поліссі й Станіславівщині (тепер — Івано-Франківщина). Особливу увагу зосередив на вивченні нафтових родовищ прикарпатського соленосного формування у районах Калуша, Моршина, Трускавця, а також Бохні та Велічки в Польщі. Дослідження соленосного формування району Велічки та Бохні, яке зайняло чималий відрізок часу, стало результатом написання дисертаційної роботи та монографії. Займався також питанням водозабезпечення Львова.

Помер 7 січня 1918 р. і похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Згодом могила була зруйнована. У 1993 р. її було відновлено, а у 2005 р. було встановлено пам'ятник.

Нагороди

  • Золота медаль Віденської міжнародної виставки (1873 р.)
  • Орден Залізної Корони ІІІ ступеня
  • Звання Почесного професора (1908 р.)
  • Командорський хрест ордена Франца Йосифа (1908)

Примітки

Отримано з https://wiki.lpnu.ua/wiki/index.php?title=Медведський_Юліан&oldid=73625