Відмінності між версіями «МА-42»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1184: Рядок 1184:
  
 
Руанда дійсних членів Спільного ринку країн Східної та Південної Африки, Економічного співтовариства країнах Центральної Африки, Економічного співтовариства країн ВеликихОзер, Форуму стимулювання регіональної інтеграції, Організації облаштування й розвиткуБассейна річкиКажера, Африканського Союзу, і Африканського економічного співтовариства. З економічного погляду активної діяльністю займаються лише дві з цих регіональних структур: Загальний ринок країн Східної та Південної Африки і Форум стимулювання регіональної інтеграції.
 
Руанда дійсних членів Спільного ринку країн Східної та Південної Африки, Економічного співтовариства країнах Центральної Африки, Економічного співтовариства країн ВеликихОзер, Форуму стимулювання регіональної інтеграції, Організації облаштування й розвиткуБассейна річкиКажера, Африканського Союзу, і Африканського економічного співтовариства. З економічного погляду активної діяльністю займаються лише дві з цих регіональних структур: Загальний ринок країн Східної та Південної Африки і Форум стимулювання регіональної інтеграції.
 +
 +
==Туніс(Терещенко Анастасія)==
 +
 +
====1. Загальна характеристика Тунісу====
 +
 +
1. За площею: середня -163 610 км2
 +
 +
2. За чисельністю населення: не велика – 10,89 млн осіб
 +
 +
3. За формою правління: президентська Республіка
 +
 +
4. За формою державного устрою: унітарна держава
 +
 +
5. За ідеологічною орієнтацією: крелікалізм
 +
 +
6. За формою державного режиму: авторитаризм
 +
 +
7. За політичною структурою: однопартійна
 +
 +
8. За рівнем розвитку науки і техніки: Країни з нерозвинутими наукою і технікою.
 +
 +
9. За рівнем соціально-економічного розвитку: належить до групи країн що розвиваються, з рівнем доходів на душу населення вище за середній, середнім рівнем зовнішнього боргу та відносно відкритою економікою світовому ринку.
 +
 +
10. За підходом МВФ: держава з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку
 +
 +
11. За підходом В.Вольським: Країна орієнтованого «пристосовницього розвитку» капіталізму
 +
 +
12. За підходом Шаблія: країна, зв’язки з якою не є значно важливими для України.
 +
 +
13. За підходом Зіміна: аграрно-сировинна країна, що розвивається
 +
 +
14. За підходом Максаковського, Дронова,Рома: країна , що розвивається
 +
 +
15. За підходом Масляка,Олійника, Степаненка: мусульманська країна Північної Африки , що розвивається.
 +
 +
16. За підходом Болотіна, Шеніса: проміжний «ешелон»- «верхня середня» ,  аграрно-сировинна країна, одна з найбільш розвинених у Африці.  Основні галузі промисловості: нафтодобувна та нафтопереробна, хімічна, гірничо-металургійна, харчова, текстильна, цементна.
 +
 +
====2. Ромб Портера ====
 +
 +
'''Освіта
 +
 +
Освіті надається надзвичайно велике значення, на неї витрачається 6% ВНП. Базова освіта є обов’язковою для хлопчиків та дівчат у віці від 6-ти до 16-ти років з 1991-го року. Особливо великий пріоритет – у вивченні мови. Змалку діти вчаться розмовляти туніською арабською мовою. Коли діти ідуть до школи у п’ятирічному віці, вони вивчають Класичну Арабську мову. З восьми років вони вивчають французьку, а – десяти років - англійську мови.У Тунісі є “162 заклади вищої освіти, серед яких 22 Вищі Інститути Технічної Освіти (ISET), і 6 Вищих Інститутів Педагогічної Освіти (ISFM).” Свідома політика популяризації вищої освіти призвела до підвищення рівня грамотності і проклала шлях до освіти “що триває все життя”.
 +
 +
'''Релігія
 +
Сьогодні туніський уряд приймає на себе роль захисника ісламської віри у країні. Таку ж роль він виконує і щодо невеликих християнських та єврейських меншин, чиї права на свободу віросповідання та релігійну практику у Тунісі гарантуються законом.
 +
 +
Крім сотень мечетей, для людей що сповідують іслам, на території країни існує кілька визнаних на міжнародному рівні центрів вивчення та дослідження релігії. Система народної освіти прищеплює молодшим поколінням цінності толерантності, миролюбності та помірності, що є притаманними ісламу. Конституція та закони країни не дозволяють створення партій на основі релігії.
 +
 +
'''Природні ресурси
 +
 +
Щодо природних ресурсів та географічного положення, країна розташована на перетині двох кліматичних зон - Середземноморської і Сахарской. У Тунісі переважає помірний м'який клімат, на більшій частині - субтропічний середземноморський, далі на південь він стає більш жарким і сухим, на півдні країни клімат - тропічний пустельний. Рельєф переважно рівнинно-горбистий. Населення країни складає близько 9380400 чоловік. Середня щільність населення близько 57 чоловік на кв. км.Щільність закономірно збільшується з півдня на північ. Тунісці (араби Тунісу) складають 98% населення, 1% - європейці. Суніти становлять 98% населення (іслам є державною релігією), християни - 1%, іудеї - 1%. Рівень народжуваності (на 1000 чоловік) - 21,52. Рівень смертності (на 1000 чоловік) - 4,98 (рівень дитячої смертності - 32,3 смертельних результату на 1000 новонароджених).
 +
 +
Середня тривалість життя: 69 років - чоловіки, 72 роки - жінки. Міське населення становить 54%. Чоловіків більше, ніж жінок. Найбільші міста - Туніс (880000 чоловік), Сфакс (500000 чоловік), Сус (83500 осіб), Бізерта (94500 осіб). Туніс - аграрна, країна, що розвивається, але він входить до числа найбільш розвинених країн Африки. Частка промисловості в загальному господарстві - 23,5%, сільського господарства - 17,8%. Основні галузі промисловості: нафтопереробна, гірничодобувна (6,4%), особливо розробка фосфатів і залізної руди, текстильна, взуттєва промисловість, харчова, виробництво напоїв, хімічна, особливо виробництво мінеральних добрив,чорна металургія, машинобудування. Виробництво електроенергії - 5,5 млрд. кВт / ч. Головний центр промисловості - місто Туніс (тут розвинені харчова промисловість - 50%, хімічна, кольорова металургія, машинобудування - по 10%). Поруч з ним знаходиться теплова електростанція. 
 +
 +
У Тунісі виробляють оливки, зерно (пшениця, ячмінь), молочні продукти, томати, цитрусові, яловичину,цукровий буряк, фініки, мигдаль, виноград, рибу, технічні культури. Найбільш розвинутий сільськогосподарський район країни - північний схід. Найменш розвинений субрегіон - південний (там переважає м'ясо-вовняного кочове і напівкочове пасовищне тваринництво - розведення овець, кіз, верблюдів).
 +
 +
Загальна протяжність залізниць - 2.194 км,  автодоріг - 28.913 км (з покриттям - 18.226 км, без покриття - 4.874 км), нафтопроводів - 883 км, газопроводів - 742 км.
 +
Найбільші порти і гавані - Бізерта, Ла Гулетт, Сфакс, Туніс, Зарзісе, Габес, Сус, Сехіра. У Тунісі всього 32 аеродромів, з них 15 з покриттям. [6]
 +
 +
'''Розвиток туніської економіки
 +
 +
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 21,3 млрд. Темп зростання ВВП — 5%. ВВП на душу населення — $2283. Прямі закордонні інвестиції — $ 0,577 млрд. Імпорт — $ 9,6 млрд. (г.ч. Франція — 27%; Італія — 19,5%; Німеччина — 12,3%; Іспанія — 4,3%; Бельгія — 3,8%). Експорт — $ 9 млрд. (г.ч. Франція −27%; Італія — 21,4%; Німеччина — 15,1%; Бельгія — 6,4%; Лівія — 4%). Основні статті імпорту — машини і обладнання, сира і перероблена нафта, продовольчі товари, транспортні засоби, деревина, а також бавовна-сирець і бавовняна пряжа. Експортують текстильні товари і шкіру, хімічні і супутні товари, машини і транспортне обладнання, сільськогосподарські продукти і продовольчі товари, мінеральну сировину, паливо і мастильні матеріали. Важливі статті експорту — фосфорити і продукти їх переробки, оливкова олія, вино, свинець, залізо і сталь.[7]
 +
 +
 +
Рис. 1.1. Валовий внутрішній продукт ( млрд. дол США)
 +
 +
[[Файл:Тер1.PNG|міні]]
 +
 +
Розвиток туніської економіки залежить від експорту нафти і мінеральної сировини, зростання обробних галузей, розвитку туризму і надходжень з-за кордону. Внутрішній валовий продукт (ВВП) Туніса в 1997 становив 18,7 млрд дол., а у 2000 — понад 21 млрд дол США. У останні роки неухильно збільшувався прибуток на душу населення, з 1956 по 2000 він зріс з 300 до 2283 дол. У 1994 в економіці Туніса було зайнято 2,8 млн чоловік, бл. 77% з них чоловіки. Приблизно 22% трудових ресурсів було зосереджено в сільському господарстві, 20% — в обробній промисловості, 29% — в сфері послуг, 14% — в торгівлі, ресторанному і готельному бізнесі і 13% — в сфері будівництва.
 +
 +
 +
Рис 1.2. Сільське господарство (% ВВП)
 +
 +
Зазвичай оливкова олія- корисний продукт харчування,який  асоціюється з Італією та Іспанією, трохи рідше з Грецією. Та справжнім відкриттям для багатьох любителів якісного оливкової олії стає той факт, що на четвертому місці в світі за виробництвом оливок і олії з них знаходиться африканська держава Туніс.
 +
 +
Секрет Тунісу полягає не стільки у високій врожайності місцевих олив, які дають найкращі плоди для виробництва олії. Туніське оливкова олія є справжнім еліксиром здоров’я, оскільки поєднує в собі максим корисних властивостей, які характеризують цей продукт, завдяки найкращому поєднанню кліматичних умов.
 +
 +
'''Туризм
 +
 +
Туризм є ще одним важливим джерелом доходів із-за кордону, його частка становить приблизно 20 відсотків від надходжень вільноконвертованої валюти, до того ж, це одна з важливих сфер зайнятості населення. У 2006-му році Туніс відвідали 6,5 мільйонів туристів, в основному з Європи та Північної Африки. Наплив туристів є поштовхом для економіки, у той же час, велика кількість іммігрантів (близько 1-го мільйон-а) також має значний позитивний вплив. На протязі останніх п’яти років грошові перекази з-за кордону становили в середньому 1,61 мільйона динарів (близько 1,21 мільйона доларів) на рік, або приблизно 5 відсотків ВВП Тунісу, що дорівнює одній четвертій доходів країни у іноземній валюті.
 +
 +
Щодо основних тенденцій розвитку туризму в країні, то провідні позиції належать пляжному туризму. Близько 90% всіх відпочиваючих проводять час на середземноморських пляжах. В’їзний туризм Тунісу залежить від європейського ринку. З європейських країн сюди приїжджає близько 80% туристів. Основними туроутворюючими країнами для Тунісу є Німеччина, Франція, Великобританія.
 +
 +
Уряд Тунісу починає займати все більш активну позицію щодо дотримання та інформування населення про права інтелектуальної власності (IPR). Нещодавно у Тунісі було прийнято закон про право інтелектуальної власності спямований на дотримання мінімальних стандартів СОТ (Аспекти Інтелектуальної Власності що стосуються торгівлі, TRIPS). Також ведеться постійна спільна робота між урядами Сполучених Штатів та Тунісу для підвищення рівня обізнаності населення щодо цих прав.
 +
 +
'''Інфраструктура Тунісу
 +
 +
У Тунісу досить добре розвинена інфраструктура, яка включає шість торгових морських портів та шість міжнародних аеропортів. У квітні 2004-го року було оголошено початок підготовчого етапу до створення сьомого аеропорту поблизу узбережжя біля міста Інфідха. У травні 2007-го року компанія Turkish Group виграла тендер на проект побудови і використання аеропорту на правах концессії на період у 40 років з поступовим збільшенням пасажиропотоку до 30-ти мільйонів пасажирів у рік. Очікується, що будівельні роботи розпочнуться у липні 2007-го року. Також очікується проведення тендеру на будівництво глибоководного порту у тому ж районі.
 +
 +
Середній річний дохід на душу населення у Тунісі доходить до трьох тисяч доларів США. Мінімальна місячна заробітна плата встановлена законом за 48-ми годинного робочого тижня нещодавно була піднята до рівня приблизно 180-ти доларів. У 2006-му році зростання ВВП становило 5,2%, але рівень інфляції піднявся до 4,5%, порівняно з 2% у попередньому році. За офіційними даними, рівень безробіття становить близько 14%, але вважається що в деяких регіонах цей показник набагато вищий. Незважаючи на низький ріст чисельності населення на даний час, сфера вищої освіти та ринок праці відчувають вплив демографічного піку.
 +
 +
Згідно концепції Портера можна побачити, що Туніс є країною , що розвивається. Ціль Тунісу - підняти рівень доходів на душу населення до середнього показника країн що розвиваються - передбачає середній рівень зростання на 6-7% замість 4-5%. Туніс інвестував значні кошти у освіту і кількість студентів зарахованих в університети підстрибнула з 41-ї тисячі у 1986-му році до більш ніж 360-ти тисяч. Забезпечення цих високоосвічених людей роботою – одне з головних завдань уряду Тунісу.
 +
 +
====1. Модель Солоу====
 +
 +
'''Природній приріст
 +
 +
Природний приріст населення в Тунісі утримується на середньому рівні в регіоні (2,4 % на рік). Високий природний приріст населення зумовлений переважно зниженням смертності (особливо дитячої), що пов'язано з розвитком охорони здоров'я. У регіоні зростає кількість дітей і підлітків (до 14 років), які становлять майже 37 % населення, літні особи (понад 65 років) — 4 % . У статевій структурі населення переважають чоловіки (50,6 %), що типово для всіх арабських країн.
 +
 +
Істотний вплив на міграцію населення мають чинники, пов'язані з нерівномірністю соціально-економічного і господарсько-культурного розвитку окремих країн. Промислові райони приймають емігрантів з сусідніх країн, які шукають роботу.
 +
 +
 +
Рис 1.3. Природний приріст населення
 +
 +
'''Економічний прогрес
 +
 +
Туніс має не досить рівний розподіл національного багатства. Індекс Джині вимірює ступінь, в якій розподіл доходів або витрат на споживання серед окремих осіб чи домашніх господарств в економіці відхиляється від абсолютної рівності. Крива Лоренца висловлює залежність сумарного відсотка від загального обсягу доходів, отриманих від сукупного числа одержувачів, починаючи з найбіднішого індивіда або сім'ї. Індекс Джині вимірює відстань між кривою Лоренца і гіпотетичної лінією абсолютної рівності, виражене у відсотках від максимальної площі під кривою. Таким чином, індекс Джині 0 представляє ідеальне рівність, а індекс 100 означає повне нерівність.
 +
 +
В Тунісі за останніми показниками – 40.0
 +
 +
Країна R/P 10%(OOH) R/P 20% (OOH) Джині (ООН) R/P 10% (ЦРУ) Рік Джині ( ЦРУ) Рік
 +
  Туніс
 +
13.4 7.9 39.8 13.7 2000 40 2005 est.
 +
Рис 1.4. Показники нерівності доходів , включаючи коефіцієнт  Джині
 +
Громадська система охорони здоров'я Тунісу дозволяє надавати гідний рівень обслуговування, як громадянам країни, так і іноземним громадянам, які перебувають на території Тунісу на законних підставах. В даний час Туніс активно будує мережі медичного обслуговування, розвиває і модернізує вже існуючі. Сучасне обладнання, компетентність лікарів і надійність існуючих об'єктів охорони здоров'я відзначені якістю міжнародного рівня.
 +
 +
У Тунісі діє дві системи медичного страхування: обов'язкове і добровільне, які існують як самі по собі, так і в доповненні один одного.
 +
 +
Обов'язкове медичне страхування охоплює більше 90% всього населення країни - це так звана активна частина громадян Тунісу: службовці, працівники державних підприємств, наймані робітники сільськогосподарського та несільськогосподарського сектора, рибалки, наймані працівники, самозайняті працівники сільськогосподарського та несільськогосподарського секторів, студенти і діти. Обов'язкове медичне страхування забезпечує даної категорії громадян безкоштовну медичну допомогу за рахунок соціального страхування, здійснювану в державних медустановах. Крім того, таке страхування дає можливість кожному пацієнту отримувати деякий перелік лікарських препаратів, прописаних в страховому полюсі. У середньому витрати для кожного громадянина Тунісу на медичне обслуговування, у випадках користування тільки державною медициною, становлять лише 20% від загальної вартості отриманих медпослуг.
 +
 +
Відповідно до законодавства про соціальне забезпечення в Тунісі кожен іноземний громадянин, трудящий і проживає на його території, потрапляє під туніський режим соціального забезпечення без відмінності громадянства і користається благами, передбаченими даним режимом, на рівних умовах з громадянином країни.
 +
 +
Таким чином, доступ до безкоштовного медичного обслуговування на основі полюса обов'язкового медичного страхування, забезпечений кожному іноземцю до тих пір, поки він знаходиться на території Тунісу і офіційно працевлаштований.
 +
 +
====4. Модель Богдана Гаврилишина====
 +
 +
Соціальні детермінанти:
 +
 +
Здоров’я:
 +
 +
Тривалість життя – 75 років
 +
 +
чоловіки: 71 років
 +
 +
жінки: 75 років (2014 р.)
 +
 +
Смертність -  (на 1000 чоловік) - 4,98
 +
 +
Практично 98% населення Тунісу сповідують іслам. Населення Тунісу відрізняється віротерпимістю і живе в мирі з представниками інших релігій. У країні діють три православних церкви – дві російських в мм. Туніс і Бізерга і одна грецька. Крім того, у столиці є невелика єврейська громада, там же проживає декілька тисяч католиків.
 +
 +
Згідно з офіційними даними Національного інституту статистики Тунісу, рівень безробіття в країні зріс до 18,3% в травні 2011 року проти 13% за той самий місяць у 2010 році.
 +
 +
Також за даними медіа компанії Thomson Reuters на 2013 рік, Туніс займає 6 місце з 22-х з прав жінок серед арабських країн. На міжнародному рівні посідає 46 місце зі 148 країн за статевою рівності. Коли Туніс був французькою колонією, жінки в цій країні були завуальовані, неосвічені і займалися домашнім хозяйством.В країні жінкам присвячено 2 свята: 8 березня, Міжнародний жіночий день, і 12 серпня, дата реалізації кодексу про особистий статус, яка позначається тепер як Національний жіночий день.
 +
 +
У Тунісі діє феміністична політика, головним чином щоб підтримувати хороший імідж у Європі. І така пропаганда в місцевих ЗМІ приносила свої плоди. Однак на ділі права жінок не особливо виділяються на тлі сусідніх країн, таких як Марокко. Зокрема в країні все ще зберігається патріархальне пригнічення жінок, а також різні обмеження, що накладаються на жіночі університети.
 +
 +
Після подій революції 2011 року було відмінено закон про статеве рівність, так як тепер серед представників влади переважають релігійні консерватори . Вони значно урізали права жінок в країні і обмежили вплив феміністок. Є побоювання, що в майбутньому жінки втратять свій голос і можливість брати участь у публічній сфері після встановлення в країні законів шаріату.
 +
 +
'''Споживчик кошик:
 +
 +
• 1 EUR = 2 TND
 +
 +
• 1 USD = 1,6 TND
 +
 +
 +
В обігу ходять монети (10, 20, 50, 100 мілім, 1/2 динара, 1 та 5 динарів) та банкноти (5, 10, 20, 30 та 50 динарів).
 +
 +
Яблука( 1кг.) – 2,5 TND
 +
 +
Тунець( 1 кг)- 5 TND
 +
 +
Зелений чай з м’ятою (1 л.)  - 1.5 TND
 +
 +
Спеції( 4 шт.)- 1-2 TND
 +
 +
Вино ( 1,5 л.)– 3 TND
 +
 +
Вода(1,5 л)- 1.10 TND
 +
 +
Цибуля( 1 кг) – 1 TND
 +
 +
Картопля (1 кг)– 2,20 TND
 +
 +
Олія (1 л.)– 2  TND
 +
 +
Лимон(1 кг.) – 2,5 TND
 +
 +
Сукня  - 8 TND
 +
 +
Хустинка – 5 TND
 +
 +
Взуття- 9 TND
 +
 +
Оренда авто за добу: 80-90 TND
 +
 +
Мінімальна заробітна плата в Тунісі становить 544 TND.
 +
 +
Якщо, потрапивши в Туніс, жити економно , то буде 58 доларів на 2 людей  на добу. Якщо жити в більш-менш комфортабельних готелях, харчуватися в кафе і користуватися таксі, то щоденні витрати складуть приблизно 90-100 . У цю суму не увійдуть різні розваги, поїздки по країні, організовані екскурсії.
 +
 +
'''Соціальне забезпечення
 +
 +
У кожному районі країни існує чергова аптека з цілодобовим режимом і фіксованими цінами. Знайти аптеки в будь-якому місті Тунісу можна по вивісці «PHARMACIE». Примітно, що практична кожана аптека в Тунісі – це не тільки місце , де можна придбати необхідний медичний препарат,  але й місце, де легко отримати невелику консультацію, якщо захворювання не є серйозним. Справа в тому ,  що в «PHARMACIE» працюють  фахівці з лікарською освітою, вони здатні поміряти тиск і надати першу необхідну медичну допомогу.
 +
 +
'''Економіні показники
 +
 +
Головне багатство Тунісу- це ого рекреаційні ресурси: облямовані морської блакиттю пляжі найчистішого білого піску , однаково чудові як на півночі , так і на сході, гори рудуватих відтінків, позбавлені будь-якої рослинності на півдні і щедро вкриті смарагдовою зеленню на півночі, що заворожують пустельні простори, передвіщають наближення Сахари, тихі оазиси рівнин і чарівна краса дикої природи гірських оазисів. Туристів також залучають численні пам’ятники античності, особливо руїни древнього Карфагена недалеко від столиці країни, крім того, міста Туніс, Сус, Монастір, Ель-Джем. У Тунісі створені національні парки ( Акшель, Бу-Хедма та ін.)[14]
 +
 +
7 листопада 1987 року прийшов до влади Президент Бен Алі. Його прихід змінив ситуацію, в якій опинилася економіка країни. Як Президент республіки , він вів ліберальну політику, сприяв введенню мультипартійної системи парламенту. Завдяки діяльності Бен Алі, Туніс став однієї з країн-лідерів з боротьби за права людини, вперше в країні жінка отримала можливість боротися за свої права, були проведені значні економічні реформи, рівень бідності було знижено до 4,2%,  а середній клас збільшився та становить зараз до 80% населення. Також було проведено уряд реформ у галузі освіти , рівень освіченості досяг більше , ніж 99%.
 +
 +
ВВП-$ 21,3 млрд. Темп зростання ВВП -5%, ВВП на душу населення - $2283.Прямі закордонні інвестиції – 0,577 млрд. Імпорт – 9,6 млрд. Основні статті імпорту- машини і обладнання, сира і перероблена нафта, продовольчі товари, транспортні засоби, деревина, а також бавовна-сирець і бавовняна пряжа. Експортують текстильні товари і шкіру, хімічні і супутні товари, машини і транспортне обладнання, сільськогосподарські продукти і продовольчі товари, мінеральну сировину, паливо і мастильні матеріали.
 +
 +
 +
Рис 1.5. Іноземні інвестиції (млрд. дол. США)
 +
 +
Економіка Тунісу вийшла з-під жорсткого державного контролю і зараз є переважно лібералізованою. Підтримка Світового Банку та Міжнародного Валютного Фонду у поєднанні з розважливою економічною політикою, яку уряд Тунісу проводив в середині 80-х років після кризи платіжного балансу, призвели до постійного стабільного зростання. Хоча воно дещо послабилося після подій 11-го вересня 2001-го року , коли економіка швидко повернулася до нормального стану завдяки значному об’єму експорту , відновленому зростанню туризму та сприятливим кліматичним умовам , які призвели до збільшення  сільськогосподарського виробництва.[15]
 +
 +
Внутрішньополітична ситуація протягом останніх 20 років визначалася в значні мірі суперечностями між прихильниками необмеженої приватнокапіталістичного підприємництва, з одного боку та розвитку на основі державного сектора- з іншого. Питання про форми державного устрою, дотримані демократичних свобод знаходяться в центрі політичних дискусій, гострої внутрішньої боротьби. На початку 70-х років керівники ліберально-буржуазної течії, що діють під гаслом режиму «особистої влади», покинули уряд СДП, організувавши напівлегіальне опозиційних Рух демократів соціалістів.
 +
 +
У 2016 році Туніс очікує на економічне зростання у 2,5% у порівнянні з 0,5%, які будуть мати місце цього року. Про це повідомляє видання Аl-Arabiya з посиланням на міністра фінансів Тунісу Саліма Шакіра. Країна почне втілювати економічні реформи у фінансовому секторі, зокрема банківській сфері, що допоможе зміцнити економіку та підвищити іноземні інвестиції в країну. Після нападів радикальних ісламістів на туристів, уряд Тунісу був змушений погіршити економічний прогноз з 3% приросту до 0,5%. Крім цього, через страйки та акції протесту виникли проблеми з експортом фосфатів, що теж є однією з ключових статей доходів. Цього ж року уряд Тунісу розраховує зменшити дефіцит бюджету з 5,8% до 5%. Варто зазначити, що країна зіткнулася з серйозним тиском міжнародних кредиторів, які вимагають значно зменшити державні витрати, скасувати продовольчі та паливні субсидії.

Версія за 13:25, 17 грудня 2015

Зміст

Нова Зеландія(Лозинська Роксолана)

Загальна характеристика Нової Зеландії

1.За площею : середня країна площа 268680 км² 2.За чисельністю населення : невелика країна (1,5 млн. – 20 млн.)- 4,353 млн.осіб 3.За формою правління: конституційна монархія 4.За формою державного устрою: унітарна держава 5.За ідеологічною орієнтацією : Клерикалізм 6.За формою державного режиму: авторитаризм 7.За політичною структурою: безпартійна 8.За рівнем розвитку науки і техніки: Країни з високорозвинутими наукою і технікою. 9.За рівнем соціально-економічного розвитку: високорозвинута країна 10.За підходом МВФ:країна з розвинутою економікою 11.За підходом В.Вольським: економічно сильнорозвинена- країна зрілого капіталізму 12.За підходом Шаблія: країна, зв’язки з якою є надзвичайно важливими для України. 13.За підходом Зіміна: високорозвинута країна, індустріально-аграрна країна з високорозвиненим сільським господарством 14.За підходом Максаковського, Дронова,Рома: високорозвинута крааїна 15.За підходом Масляка,Олійника, Степаненка: країна з розвинутою економікою ,з високими прибутками, експортер агропромислового комплексу. 16.За підходом Болотіна, Шеніса: верхній «ешелон»-країна виробник нафти з високим рівнем прибутку на душу населення Основа економіки – сільське господарство. Сільськогосподарська продукція становить понад 50% обсягу новозеландського експорту. Сільське господарство і промисловість розвинені як на Північному, так і на Південному островах. Бл. 51% території Нової Зеландії займають пасовища і орні землі. Сільське господарство, особливо молочне тваринництво, механізоване і вельми ефективне. Прогресу в цій області сприяло впровадження наукових методів у землеробство і тваринництво.

Ромб Портера

Факторні умови: Рівень освіти у Новій Зеландії є досить високим. Проте у Новій Зеландії не вистачає кваліфікованих кадрів в таких галузях : Агрономія ,Генеральний менеджер (сфера управління), Менеджер з машинобудування, ІТ – менеджер (інформаційні технології), Інженер – механік, Інженер – програміст (інформаційні технології), Фінансовий аналітик, Мережевий інженер (інформаційні технології),Графічний дизайнер (маркетинг). Науковий потенціал Нової Зеландії складають близько 5 тисяч висококласних фахівців, у тому числі понад 700 докторів наук і понад 1 тисячі 500 кандидатів наук. Такі дані має міністерство освіти і науки Нової Зеландії. Однак, як відзначають в самій Академії, ці цифри умовні, людей, що займають безпосередньо наукою в країні, набагато менше. На сьогоднішній день в науково-потенційному арсеналі НАН є цілий пакет розробок, готових до впровадження. Інноваційний центр фітотехнологій Академії займається впровадженням інноваційних технологій отримання ефективних дешевих фітопрепаратів, лікарських препаратів, харчових добавок. Щодня співробітники головного просвітницького закладу країни проводять велику роботу у всіх напрямках науки, економіки, стратегічної безпеки. На сьогодні проведена оцінка ризику реальної небезпеки виникнення кризових і катастрофічних геоекологічних ситуацій в районах розміщення уранових хвостосховищ, складена геоінформаційна база даних по зсувів в південних регіонах. Ботанічним садом проводиться велика робота по виведенню нових гібридних форм і сортів плодових та інших рослин.

Інвестиційна привабливість -одне з головних політичних завдань уряду НЗ – генерувати і отримувати вигоди для суспільства через міжнародну торгівлю і інвестиційну лібералізацію. Це досягається через багатовекторну зовнішню політику, що залучає додаткове багатостороннє, регіональне і двостороннє зобов'язання Державне казначейство іноземних інвестицій і відділення торгової політики відповідальні за гарантування ефективного представлення австралійської інвестиційної політики і договірні позиції на міжнародних інвестиційних проблемах. Це включає: багатостороні форуми, як наприклад Організація по Економічному Співробітництву і Розвитку (OECD) і Світова Організація Торговлі (WTO); регіональні форуми, як наприклад Тихоокеанська для Азії Економічна Кооперація (APEC); і двосторонні механізми, як наприклад угоди (FTAs) безмитної торгівлі і інвестиційний захист і сприяючі угоди (IPPAs). Інфраструктура. В даний час виділяє більше 10% валового внутрішнього продукту до інфраструктури. Більшість доріг мають тверде покриття. Більшість цих доріг знаходяться в північній частині країни, де щільність населення найбільш велика. Країна має розвинуту залізничну систему, яка в основному використовується для перевезення вантажів. Нова Зеландія має 7 міжнародних і внутрішніх аеропортів.

Умови внутрішнього попиту

В 2013 році, ВВП збільшувався на 1,3%, що нижче на 5,6% підраховані в 2012 році. Уповільнення зафіксовано в 4-му кварталі 2014 року, це відображає погіршення внутрішнього попиту. Приватне споживання прискорилось з 4,3% в 3 кварталі до 5,8% в 4 кварталі, в той час як державні витрати розширились до 3,6%. І навпаки, валові інвестиції в основний капітал впали на 16,6%, в порівнянні, найбільш різке падіння з 1 кварталу 2010 року. Крім того, ВВП був уповільнений вираженим скороченням виробництва, що викликало зменшення загального обсягу інвестицій з 27,8% до 16,8% Наявність суміжних та обслуговуючих галузей ЗАТ «Novastor» - найбільший агропромисловий холдинг в Новій Зеландії. Підприємство спеціалізується на виробництві та переробці сільськогосподарської продукції, зерноводство, племінному тваринництві, виноградарстві, виробництві вина, шампанського, пива та безалкогольних напоїв. Філії холдингу розташовані в різних областях країни. Політика держави Економічна політика неолібералізму полягає насамперед у повному запереченні протекціонізму, який розглядається як головна причина неефективності економіки. Необхідною вважається забезпечення повної відкритості ринків і орієнтація їх на експорт, для країн, що розвиваються ця вимога є категоричною. Ця ідея обгрунтовується, по-перше, потребами наднаціонального глобального поширення передових технологій і, по-друге, принциповою нездатністю урядів регулювати дії великих національних і транснаціональних корпорацій.

Згідно концепції Портера ВВП на душу населення дозволяє визначити індекс глобалізації конкурентоспроможності країни залежно від стадії життєвого циклу. За даними на рис.1.3 знаходиться на стадії ,спонукуваній багатсвом (ВВП на душу населення 42630 дол. США). Це означає, що Нова Зеландія є значимою країною на світовій арені і її економіка має впливу на глобальну економіку.

Модель Солоу

Природний приріст 

    Сальдо Нової Зеландії міграції продовжує залишатися нестабільним. В останні десятиліття, вона коливалася від піку чистого прибутку в 43 000 постійних і довгострокових мігрантів (у 2003 р) до чистого збитку в 44.000 (в 1979 році). 
            На відміну від цього, природний приріст Нової Зеландії залишився між 25000 і 35000 для більшості років з 1973 року Таким чином, у той час як чиста міграція, як правило, сприяє зростанню населення Нової Зеландії, основний внесок у більшості років від природного приросту. З 1970 року природний приріст близько 4/5 населення Нової Зеландії, і чистої міграції залишається 1/5 всього.

Природний приріст населення починаючи 3 1900 року збільшується,і по розрахункам науковців він буде збільшуватись і надалі.

Економічний прогрес Нова Зеландія має не досить рівний розподіл національного багатства.. Індекс Джині вимірює ступінь, в якій розподіл доходів або витрат на споживання серед окремих осіб чи домашніх господарств в економіці відхиляється від абсолютної рівності. Крива Лоренца висловлює залежність сумарного відсотка від загального обсягу доходів, отриманих від сукупного числа одержувачів, починаючи з найбіднішого індивіда або сім'ї. Індекс Джині вимірює відстань між кривою Лоренца і гіпотетичної лінією абсолютної рівності, виражене у відсотках від максимальної площі під кривою. Таким чином, індекс Джині 0 представляє ідеальне рівність, а індекс 100 означає повне нерівність. В Нова Зеландіяі – 36,6. Нова Зеландія – динамічно розвивається держава, де зосереджені інтереси провідних західних країн. Сьогодні привертає увагу високими темпами інновацій у різних сферах. Кілька років поспіль він показує стрімке зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), є одним зі світових лідерів за середнім обсягом ВВП на душу населення. Про швидкий економічний «прориві» Нової Зеландії говорять навіть ті, хто не має системного уявлення про те, чим насправді живе ця країна. У 2011 р вступила в силу «Національна стратегія розвитку Нової Зеландії 2011-2016» В основі документа лежить програма модернізації країни «Національне бачення - 2030», основні пріоритети якої наступні: підвищення ефективності та розширення виробництва, залучення іноземних інвестицій, прискорений розвиток приватного сектора. Основними цілями п'ятирічної стратегії є підвищення темпів економічного зростання, рівня соціального розвитку, а також захист навколишнього середовища. Гуманітарний розділ Стратегії націлений на якісне поліпшення охорони здоров'я та освіти. Для цього керівництвом підготовлено відповідні програми. Зокрема, в квітні 2011 р було оголошено про запуск «Стратегії національної охорони здоров'я», в якій основний упор зроблений на надання жителям практично усією можливою на сьогодні медичної допомоги, а також на продовження науково-дослідної роботи в названій області. При цьому враховано, що чисельність населення країни буде щорічно збільшуватися не менше ніж на 2,1%. Медичне обслуговування жителів Нової Зеландії здійснюється за їх рахунок. Соціальна програма передбачає поліпшення якості життя, в ній підкреслюється винятково важлива роль сім'ї у вихованні молодого покоління. Цьому мають сприяти проведення різних виставок, музичних фестивалів, спортивних змагань та відвідування музеїв. В якості спонсорів даних заходів будуть виступати не тільки державні структури, а й у ряді випадків великі закордонні компанії, такі як «Ексон мобіл», «Роял Датч Шелл», «Ролекс». Участь цих концернів у соціальному житті помітно підвищує їх авторитет в очах місцевого товариства, при цьому зміцнюючи іноземні позиції в економіці держави.

Модель Богдана Гаврилишина

Соціальні детермінанти: Здоров’я: Тривалість життя – 79 років чоловіки: 78 років жінки: 79 років (2014 р.) Смертність – 2,4 (смертей на 1000 осіб) (2014 р.)(193 місце) У порівнянні зі світом уряд Нової Зеландії виділяє достатньо коштів на охорону здоров’я свого населення. Як країна – експортер, країна має всі можливості спрямовувати надходження з бюджету соціальні заходи та добробут населення. Харчування, ціни: Нова Зеландія є досить дорогою країною. У загальносвітовому масштабі ціни в ньому можна порівняти з цінами в США чи Австралії.

Споживчий кошик: Кола(15б.)- 8,49$ Кетчуп(2,78)$ Чай(100пак)-4,49$ Макаронні вироби(1п.)-1,78$ Банани(1кг)-2,59$ Йогурт(150г)-0,89$ Ківі(1кг)-1,99$ Картопля(1кг)-2,99$ Сік(1л)-2,08$ Огірки(1 кг)-4,99$ Рулет бісквіт.-3,60$ Молоко(1л)-1,86$ Апельсини(1кг)-1,99$ Сосиски(10 шт.)-3,52$ Лимон(1 кг)-3,99$ Помідори(1 кг)-7,99$ Яйця(12 шт)-3,49$ Фрикадельки(1кг)-10,99$ Цибуля(1 кг)-3,99$ Олія(0.5л)-2,59$ Масло(250 г)-2,19$ Приправи(1 упак.)-3,00$ Пластівці-2,12$ Вода90.3)-1,58$ Одяг: Кофтина-70$ Джинси-85$ Якщо, потрапивши в Нову Зеландію, жити дуже економно (зупинятися в дешевих готелях із загальними ванними кімнатами, купувати продукти у вуличних торговців), то буде 30 доларів на людину на добу. Якщо жити в більш-менш комфортабельних готелях, харчуватися в кафе і користуватися таксі, то щоденні витрати складуть приблизно 100-150. У цю суму не увійдуть різні розваги, поїздки по країні, організовані екскурсії. Освіта : Видатки на освіту 3,2% ВВП (2009 р.) (80 місце) Грамотність 98,1% (14 місце) чоловіки: 98,3% жінки: 98% (2009 р.) Рівень безробіття: 0,5% (2014 р.) Система освіти в Новій Зеландії побудована по «британській моделі»: початкова школа з 5-6 до 12 років (1-8 роки навчання), середня школа 12-16 років (9-11 роки навчання), «вища» середня школа high school - 16-19 років (12-13 роки навчання), технічні інститути і політехніки та / або університети. 

           Як правило, дітей-іноземців приймають саме в high school, але деякі приватні школи-пансіони приймають і дітей з 12-13 або навіть з 5 років (наприклад, Strathallan School & College, приватний навчальний заклад в Окленді). Правда, за законом разом з дитиною до 13 років в країні повинен проживати один з батьків. Щороку до Нової Зеландії приїжджає більше 30 000 студентів з різних країн світу, в першу чергу - щоб вивчити англійську мову. Їх приваблюють якісна освіта і високий рівень життя при відносно низьких витратах на навчання та проживання (в середньому на 20-25% нижче, ніж у Великобританії).

У порівнянні зі світом уряд Нової Зеландії виділяє достатньо коштів на охорону здоров’я свого населення. Як країна – експортер, країна має всі можливості спрямовувати надходження з бюджету соціальні заходи та добробут населення. Харчування, ціни: Нова Зеландія є досить дорогою країною. У загальносвітовому масштабі ціни в ньому можна порівняти з цінами в США чи Австралії.

Споживчий кошик: Кола(15б.)- 8,49$ Кетчуп(2,78)$ Чай(100пак)-4,49$ Макаронні вироби(1п.)-1,78$ Банани(1кг)-2,59$ Йогурт(150г)-0,89$ Ківі(1кг)-1,99$ Картопля(1кг)-2,99$ Сік(1л)-2,08$ Огірки(1 кг)-4,99$ Рулет бісквіт.-3,60$ Молоко(1л)-1,86$ Апельсини(1кг)-1,99$ Сосиски(10 шт.)-3,52$ Лимон(1 кг)-3,99$ Помідори(1 кг)-7,99$ Яйця(12 шт)-3,49$ Фрикадельки(1кг)-10,99$ Цибуля(1 кг)-3,99$ Олія(0.5л)-2,59$ Масло(250 г)-2,19$ Приправи(1 упак.)-3,00$ Пластівці-2,12$ Вода90.3)-1,58$ Одяг: Кофтина-70$ Джинси-85$ Якщо, потрапивши в Нову Зеландію, жити дуже економно (зупинятися в дешевих готелях із загальними ванними кімнатами, купувати продукти у вуличних торговців), то буде 30 доларів на людину на добу. Якщо жити в більш-менш комфортабельних готелях, харчуватися в кафе і користуватися таксі, то щоденні витрати складуть приблизно 100-150. У цю суму не увійдуть різні розваги, поїздки по країні, організовані екскурсії. Освіта : Видатки на освіту 3,2% ВВП (2009 р.) (80 місце) Грамотність 98,1% (14 місце) чоловіки: 98,3% жінки: 98% (2009 р.) Рівень безробіття: 0,5% (2014 р.) Система освіти в Новій Зеландії побудована по «британській моделі»: початкова школа з 5-6 до 12 років (1-8 роки навчання), середня школа 12-16 років (9-11 роки навчання), «вища» середня школа high school - 16-19 років (12-13 роки навчання), технічні інститути і політехніки та / або університети. 

           Як правило, дітей-іноземців приймають саме в high school, але деякі приватні школи-пансіони приймають і дітей з 12-13 або навіть з 5 років (наприклад, Strathallan School & College, приватний навчальний заклад в Окленді). Правда, за законом разом з дитиною до 13 років в країні повинен проживати один з батьків. Щороку до Нової Зеландії приїжджає більше 30 000 студентів з різних країн світу, в першу чергу - щоб вивчити англійську мову. Їх приваблюють якісна освіта і високий рівень життя при відносно низьких витратах на навчання та проживання (в середньому на 20-25% нижче, ніж у Великобританії).

Домініканська Республіка (Логин Вікторія)

Домініканська Республіка - країна карибського басейну, яка знаходиться у центрі Карибскього архіпелагу і займає східні дві третини острова Еспаньола (о. Гаїті). Острів розташований на заході від Пуерто-Ріко і на схід від Куби і Ямайки.


Типологія країни

1. За площею: мала ( 48 320 км2 ) – 129 місце з 195;
2. За чисельністю населення: невелика (10 349741 люд.) – 86 місце з 237;
3. За формою правління: республіка (президентська);
5. За ідеологічною орієнтацією: плюралістична (католицизм);
6. За формою державного режиму: представницька демократія;
7. За політичною структурою:багатопартійна (полі партійна);
8.За рівнем розвитку науки та техніки: 9.1 – 145 місце у світі (відстала в науково-технічному розвитку);

  • Індекс економіки знань: 4.05 (90 місце з 146);
  • Рейтинг за інноваціями: 32.3 ( 83 місце з 143);
  • Рейтинг за патентною активністю: 66 місце з 103;
  • Рейтинг за рівнем науково-дослідницької активності: 9.1 (145 місце з 195);
  • Рейтинг за рівнем розвитку інформаціно-комунікаційних технологій: 4.06 (102 місце з 166);

9.За рівнем соціально-економічного розвитку: невелика країни залежного плантаційного господарства
9.1.Макроекономічні показники:

  • ВВП : 61,163 млрд. ( 65 місце з 177);
  • ВВП на душу населення: 5 879 $ (84 місце з 177);
  • ВНД : 57 804 786 125 $ ( 63 місце з 168);
  • ВНД на душу населення: 5556 $ (74 місце з 168);
  • ОД : 462 $ (64 місце з 72);
  • Дохід: 10, 11 млрд. $ (85 місце з 223);
  • Витрати : 11, 7 млрд. $ (83 місце з 188);
  • Дефіцит: -2,6% ВВП ( -1,59 млрд.$) – 101 місце з 215;
  • Інфляція (споживчі ціни) : 4,8 % (131 місце з 225);
  • Державний борг: 41,5% від ВВП (25, 382 млрд. $)(82 місце з 149);
  • Зовнішній борг: 18,78 млрд. $ (84 місце з 205);
  • Робоча сила: 4,996 млн. люд. (81місце з 233);
  • Рівень безробіття: 14,3 % (22 місце з 122);
  • Населення, яке живе за межею бідності : 34,4 % (12 місце з 48);
  • Рейтинг економічної свободи : 61.0 (86 місце з 178);
  • Рейтинг глобальної конкурентоспроможності : 3.86 (98 місце з 140);
  • Рейтинг ведення бізнесу: 93 місце з 189;
  • Рейтинг захисту прав власності: 4.6 (88 місце з 122);
  • Рейтинг залучення у міжнародну торгівлю: 3.9 (9 місце з 138);
  • Рейтинг за рівнем прямих іноземних інвестицій : 1 599 700 000 (77 місце з 196);
  • Рейтинг використання електроенергії: 1442.182 кВт на годину/люд(87 місце з 135);
  • Рейтинг за рівнем продовольчої безпеки: 54.5 (55 місце з 109).

9.2.Рівень життя населення: 5.630 (79 місце з 111) – недостатньо високий рівень;
9.3.Структура економіки:

  • Промисловість: Гірничо-видобувна промисловість є найважливішим джерелом експортного прибутку. 2/3 підприємства обробної промисловості займаються переробкою сільськогосподарської сировини. Виробляються також одяг, цемент та картонна тара. Галузі промисловості : гірничовидобувна, легка, харчова, деревообробна, металургійна, хімічна, нафтопереробна. Промислові темпи зростання виробництва: 6% (40 місце з 198). У промисловості зайнято 20,8 % населення.
  • Послуги: туризм, видобуток, обробка.
  • Сільське господарство: головною сільськогосподарською культурою є цукровий очерет. Інші важливі експортні культури — кава, какао, фрукти і тютюн. У Домініканській Республіці розводять велику рогату худобу, свиней та інших домашніх тварин.

9.4. Структура експорту: країна експортує в 170 країн світу. На експорт йдуть: фрукти та овочі, взуття, медичне обладнання, ліки, хірургічний текстиль, одяг, пшеничне борошно, пиво, супи, цінна деревина, залізна арматура , цемент, сталь, дроти.
9.5. Структура імпорту: імпортує продукти харчування, нафту, бавовну, тканини, машини, устаткування, хімічні товари, фармацевтичні препарати.
9.6. Продуктивність праці:продуктивність праці як найважливіший показник ефективності функціонування ринку праці та національної економіки загалом безпосередньо пов’язана із заробітною платою. Заробітна плата складає 462 дол. Встановлена найнижча з/п 91 євро.
9.7.Самозабезпеченість країни продуктами харчування: країна забезпечена продуктами харчування (кава, какао, цукровий очерет, ананас, апельсин, банани, риба, м'ясо).
Рівень стабільності політичної системи, дотримання прав людини: країна є відносно стабільною.

  • Рівень демократії:6,49 (60 місце з 167) – недосконала демократія;
  • Рейтинг за рівнем слабкості:71,2 (104 місце з 178) – рівень стабільності нижче середнього;
  • Рейтинг миролюбства : 2.089 (100 місце з 162);
  • Рейтинг верховенства закону: 0,48 (67 місце з 102);
  • Рейтинг тероризму: 0,47 (94 місце з 124);
  • Рейтинг свободи преси: 42 – часткова (84 місце з 199);
  • Рейтинг сприйняття корупції: 32 (115 місце з 174).

Модель Портера

Модель Портера (модель п'яти сил конкуренції) – модель, що представляє собою інструмент для проведення аналізу конкурентних умов що склалися на ринку і дозволяє оцінити, наскільки важливий вплив робить кожна з п'яти сил на досліджуваний об'єкт. Дана модель дозволить визначити, на скільки приваблива досліджувана країна (Домініканська Республіка).

Ромб Портера
Модель конкурентних сил
Ромб.png

1.Факторні умови:

1.1 Людські ресурси: Чисельність населення складає (10 349741 люд.). За показником середньої густоти населення (182 особи на одне 1 кв. км). Народжуваність Домініканській Республіці становить 22,91 на 1000 людей, смертність - 5,32. Середньорічний приріст становить приблизно 1,5 % на рік .Рівень безробіття складає 14,3%, населення поза межею бідності 34,4 %, економічно активнее населення – 4,6 млн. людей.
Вікова структура населення Домініканської Республіки:

  • 0-14 років: 28% (чоловіки 1474170 / жінки 1423573);
  • 15-24 років: 18,5% (чоловіки 974688 / жінки 937103);
  • 25-54 років: 39,3% (чоловіки 2078915 / жінки 1984585);
  • 55-64 років: 7,2% (чоловіки 376175 / жінки 371152);
  • 65 років і старше: 7% (чоловіки 336712 / жінки 392668)

1.2 Освіта: Освіта в Домініканській республіці виходить з англійської системи освіти і має високий рівень. Отримання освіти, переважно, безкоштовно й надається урядом і релігійними школами. Вся освітня система поділяється на 4 основні категорії: дошкільна, початкова, середня і вища.

1.3 Природні ресурси: Площа країни складає 48 320 км2 . На території Домініканської Республіки перебувають вища і нижча точки всієї Вест-Індії. Рельєф острова Гаїті має гористий характер. Клімат Домінікаської республіки тропічний, вологий. Країна багата на такі корисні копалини: боксити, нікель, золото, залізняк, сіль, гіпс. Надра республіки багаті корисними копалинами, але вони майже не використовуються; добуваються лише боксити, а також трохи нафти, золота, міді, гіпсу, солі. Розробка мінеральних багатств знаходиться в руках північноамериканських компаній.

1.4 Капітал: Бюджет Домініканської Республіки на 2014 рік становив: доходи –7,014 млрд. дол., видатки – 7,98 млрд. дол., дефіцит – 0,96 млрд. дол.США. Державний борг – 37% ВВП. Інвестиції в основний капітал у 2014 р. – 22 млн. дол.США Прямі іноземні інвестиції в економіку – 5 млрд.дол.США. Переважна більшість інвестицій спрямована у сільське господарство (35%), туристичний сектор (25%), промисловий сектор (20%). Прямі інвестиції Домініканської республіки за кордоном: 1,5 млрд.дол.США. ВВП становить 61,163 млрд. доларів. ВВП душу населення: 5879 доларів. Інфляція (споживчі ціни) : 4,8 %.

1.5 Науково-технічний потенціал: Програма підтримки технологічних інновацій у сільському господарстві (PATCA) була запущена у 2009 році з метою зниження рівня бідності та підвищення ефективності та конкурентоспроможності в секторі сільського господарства Домініканської Республіки. Програма включала в себе три компоненти: підтримку впровадження технологій; безпека харчових продуктів, і технічна допомога для інституційної реформи. Загальна вартість проекту склала $ 61 млн доларів. Основна увага в Домініканській Республіці приділяється технологіям для людей за допомогою цифрових та соціальних ініціатив, а також усвідомлення кіберзлочинності і необхідності безпечної поведінки в Інтернеті.

1.6. Інфраструктура У країні діє 6 міжнародних аеропортів, але внутрішні авіалінії розвинені відносно слабо. Домініканська Республіка має широку дорожню мережу: 12600 км автомобільних доріг (з них половина з асфальтовим покриттям) пов'язують практично всі основні населені пункти. Найбільш економічно важливою і протяжної є автомагістраль La Autopista Duarte. Водний транспорт в Домінікані не розвинений, але для туристів проводять морські прогулянки та екскурсії на яхтах на найближчі острови. Морські перевезення здійснюються поромами.

2. Суміжні та обслуговуючі галузі

Домініканська Республіка має другу за величиною економіку в Карибському морі, її економіка залежить від сільського господарства, торгівлі та послуг і особливо від туризму. Дохід від туризму складає більше $ 1 млрд в рік. Гірничодобувна промисловість є найважливішим джерелом експортного прибутку. 2/3 підприємств обробної промисловості займаються переробкою сільськогосподарської сировини. У країні створено сім вільних промислово-економічних зон, де виробляються швейні вироби, електротовари та взуття.

3. Політика держави

9 січня 1998 президент Домініканської Республіки Леонель Фернандес Рейн підписав указ про скасування всіх обмежень на право придбання та володіння землею і нерухомістю іноземними громадянами на території країни. З цього моменту шлях для іноземного капіталу спростився, що відкрило великі перспективи економічного і культурного зростання. У країну були вкладені іноземні гроші. Процедура реєстрації новостворених фірм спрощена, як і податковий режим. Для більшості держав були скасовані візи в країну. У Домініканській республіці є зони вільної торгівлі - вони тут називаються «зони Франка».

4. Умови внутрішнього попиту

Основні культури щодо споживання :банани, кава, какао, манго, кокоси, цукор, лимони та апельсини, рис, квасоля, м'ясо, овочі і смажені банани, «касабе» - плоский круглий хліб з маніоки, «локри» - рис з м'ясом, рибою, морепродуктами і овочами. Типові напої - кава, фруктові соки, місцеве пиво, ром і Піна Колада, екзотичні коктейлі. Попит залежить від якості продукції та ціни на неї. На ринку є багато продавців товару, тому споживач готовий купити продукцію, який відповідає до аткого критерію : ціна та якість.

5. Структура і стратегія фірми внутрішньо - галузевої конкуренції

Основними галузями є туризм, обробка цукру, феронікелю і видобуток золота, текстиль, цемент, тютюн.В даний час сільське господарство є одним з найбільш важливих галузей національної економіки, а цукровий очерет є основним сільськогосподарським продуктом країни.

6. Випадок

Домініканське сільське господарство сильно постраждало в кінці 1990 від посухи в 1996 році і 1997 році, і урагану в 1998 році, але мало ефект був помічений на виробничому секторі. Становище цієї країни може змінитись від надзвичайних ситуацій: урагани, посухи, потопи. Велику роль для економіки Домініканської республіки відіграє сільське господарство, яке керується та залежить від природних умов. Сектор сільського господарства знаходиться в стані стагнації, оскільки фермери і уряди повинні покрити витрати на небезпечних метеорологічних явищ і коливань цін. Це, у свою чергу, призведе до зниження рівня доходів сільського населення, зростання бідності та зниження темпів економічного зростання та конкурентоспроможності.


Отже, за моделлю Портера, можна стверджувати, що Домініканській Республіці характерна така стадія, як : стадія спонукувана інвестиціями. На цій стадії національна конкурентна перевага базується на бажанні і здатності країни та її фірм до активного інвестування. Запекла внутрішня конкуренція в конкурентоспроможних галузях змушує фірми безперервно інвестувати з тим, щоб знижувати витрати, поліпшувати якість продукції, вводити нові моделі і модернізувати процеси. Для інвестиційній стадії характерний швидкий ріст зайнятості, зарплати і факторних витрат. Економіка стає менш вразливою по відношенню до глобальних криз і коливанням курсів валют.

Модель Солоу

Модель Солоу - це неокласична модель економічного зростання, дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва – праця, капітал, технологічні зміни – впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані.
Важливою складовою для цієї моделі є динаміка приросту населення.
Список Світового банку (1980 - 2014 рр.)

№ Рік Приріст населення, %
1 1980 2,3
2 1981 2,2
3 1982 2,2
4 1983 2,2
5 1984 2,1
6 1985 2,1
7 1986 2,1
8 1987 2,0
9 1988 2,0
10 1989 2,0
11 1990 2,0
12 1991 1,9
13 1992 1,9
14 1993 1,9
15 1994 1,8
16 1995 1,7
17 1996 1,7
18 1997 1,6
19 1998 1,6
20 1999 1,6
21 2000 1,6
22 2001 1,5
23 2002 1,5
24 2003 1,5
25 2004 1,5
26 2005 1,4
27 2006 1,4
28 2007 1,4
29 2008 1,4
30 2009 1,3
31 2010 1,3
32 2011 1,3
33 2012 1,2
34 2013 1,2
35 2014 1,3
36 2015 1,3


Витрати Домініканської Республіки на освіту (% від ВВП)

№ Рік  % від ВВП
1 1980 1,5
2 1981 1,6
3 1982 1,6
4 1983 1,6
5 1984 1,5
6 1985 1,2
7 1986 1,3
8 1987
9 1988
10 1989
11 1990
12 1991
13 1992
14 1993 0,9
15 1994 0,9
16 1995 1,0
17 1996 1,2
18 1997
19 1998
20 1999
21 2000 1,9
22 2001 2,0
23 2002 2,0
24 2003 1,9
25 2004 1,9
26 2005 1,2
27 2006 2,0
28 2007 2,1
29 2008 4,8
30 2009 2,3
31 2010 2,2
32 2011 2,1
33 2012 2,2
34 2013 3,7
35 2014 4
36 2015 3,7

Валові заощадження (% від ВВП)

№ Рік  % від ВВП
1 1980 18
2 1981 18
3 1982 14
4 1983 16
5 1984 16
6 1985 9
7 1986 11
8 1987 13
9 1988 16
10 1989 18
11 1990 16
12 1991 14
13 1992 11
14 1993 15
15 1994 16
16 1995 16
17 1996 17
18 1997 18
19 1998 21
20 1999 20
21 2000 18
22 2001 18
23 2002 18
24 2003 19
25 2004 19
26 2005 14
27 2006 14
28 2007 23
29 2008 20
30 2009 19
31 2010 19
32 2011 18
33 2012 17
34 2013 18
35 2014 18
36 2015 18

Характеризуючи Домініканську Республіку за моделю Солоу, можна спостерігати, як основні фактори виробництва впливають на динаміку обсягу виробництва. Зростаючий приріст населення знижує ВВП на душу населення; продуктивність сили зростає, яка перекриває приріст населення. Причинами цієї ситуації є те, що населення є економічноактивним та "молодим", присутня мала кількість людей пенсійного віку, відсутнє навантаження на пенсійний фонд, великий приріст населення створює високий ефект праці.

Модель Богдана Гаврилишина

Модель Гаврилишина здійснюється за такими чинниками: соціальні, економічні, політичні.

Соціальні:

  • Прагнення (релігія): релігія Домініканської Республіки – християнство, католицизм сповідує майже 95% населення країни.
  • Реалізація прагнень: для досягнення висот та успіху в житті необхідно отримати якісну освіту, яка буде використовуватись у процесі. Освіта в Домініканській республіці виходить з англійської системи освіти і має високий рівень. Отримання освіти, переважно, безкоштовно й надається урядом і релігійними школами. Вся освітня система поділяється на 4 основні категорії: дошкільна, початкова, середня і вища. Безробіття в країні складає 14,5 %. Ринку праці, як такого, не існує. Єдине, де завжди потрібні робочі руки, це плантації цукрової тростини.
  • Взаємовідносини: присутня диференціація у доходах. Найбільше зароблять ті люди, які задіяні у туристичній сфері. Відсутня дискримінація та напруга серед суспільства.

Здоров’я : Рейтинг країн світу за станом здоров’я її жителів: 67 з 145;

  • Рівень здоров’я населення: 48.87;
  • Індекс здоров’я : 54.86;
  • Індекс ризиків для здоров’я : 6.00;

Домініканська Республіка має одну з найбільш передових систем охорони здоров'я в країнах Карибського басейну. Система охорони здоров'я Домініканської Республіки є трирівнева. Загальні витрати на охорону здоров'я (у відсотках від валового внутрішнього продукту): 5,4 % (130 місце з 191).

  • Рейтинг за рівнем дитячої смертності: 20,9 (112 з 193);
  • Рейтинг за рівнем тривалості життя: 73,4 (92 з 191);
  • Рейтинг за рівнем витрат на охорону здоров': 5 (% витрат) (125 з 190);

Споживчий кошик Домініканської Республіки на місяць: молоко – 9 $ (0,25 л в день), хліб білий – 9,9 $, рис білий – 3,9 $, яйця 9,9 $, сир 18,9 $, куряче м'ясо 27$, яблука -30,9 $, банани - 7,8 $, апельсини - 17,1 $, помідори – 9,9 $, картопля – 9,3 $, цибуля – 6,9 $, вода - 0,77 $, вино – 8,84 $, витрати на транспорт – 27,85 $, оренда квартири – 226, 66 $, комунальні послуги – 58,58 $, оплата Інтернету – 49,53 $, одяг: 98 $, взуття - 50 $.
Соціальні програми: Домініканська Республіка інвестує значну кількість державних коштів у рамках програм субсидування і перерозподілу доходів, щоб субсидувати споживання і бідних. Це дослідження вимірює ефективність, з якою публічно фінансовані переклади перерозподіляти доходи. Соціальна допомога у веденні Домініканського інституту соціального страхування, що стосуються хвороби, інвалідності, втрати годувальника та працівників компенсації, професійних захворювань, материнства, непрацездатності та старості.

Економічні:

  • Ресурси: Чисельність населення складає (10 349741 люд.). Бюджет Домініканської Республіки на 2014 рік становив: доходи –7,014 млрд. дол., видатки – 7,98 млрд. дол., дефіцит – 0,96 млрд. дол.США. Державний борг – 37% ВВП.
  • Наснага до праці: одним із знаменитих людей, чиє ім'я знає кожен житель республіки, є безсумнівний лідер і диктатор минулого століття Трухільо. Його заслуга в тому, що саме він запустив тютюнове виробництво в країні, що стало згодом основним джерелом доходу для місцевих жителів. Ще одним відомим і найбільш заможним жителем Домінікани є місцевий підприємець і бізнесмен Хендрік Кельнер. Він багато років є главою компанії Tobadom - однієї з найбільших компаній з виробництва тютюнової продукції. Одним із всесвітньо відомих естрадних виконавців, що почали свій шлях у цій країні, є співак Хуан Герра Лис.
  • Інвестиції: Інвестиції в основний капітал у 2014 р. – 22 млн. дол.США. Прямі іноземні інвестиції в економіку – 5 млрд.дол.США. Основні інвестори: США (75%), Канада (7%), Японія (5%). Переважна більшість інвестицій спрямована у сільське господарство (35%), туристичний сектор (25%), промисловий сектор (20%). Прямі інвестиції Домініканської республіки за кордоном: 1,5 млрд.дол.США.
  • ВВП на душу населення: співідношення капіталу на вироблену продукцію характризується високими показниками; У 2000 році ВВП склав 2802,49 дол. США, то у 2014 році - 6147,35 дол. ВВП має тенденцію до зростання, зо свідчить про інтенсиний розвиток кономіки та нагромадження капіталу.


Політичні:

  • Характер влади: У державі встановлений демократичний-республіканський лад. На чолі стоїть президент, що обирається загальним голосуванням на чотири роки. Законодавча влада здійснюється Конгресом (двопалатним парламентом), що складається з Сенату (31 сенатор) і Палати депутатів (215 осіб).

Конституція від 28 листопада 1966 затвердила в країні демократичний лад. Зараз діє конституція, прийнята Національною асамблеєю в липні 2002 року. Посади прем'єр-міністра не існує. Президент сам виконує функції глави уряду, призначає і відкликає міністрів. У разі необхідності його заміщає віце-президент, а за відсутності останнього - голова Верховного суду. Правова система Домініканської Республіки в цілому відноситься до романо-германської правової сім'ї, входячи в її відокремлену латиноамериканську групу. Первісною основою для формування домініканського права виступила правова культура колишньої метрополії Іспанії. Основним джерелом кримінального права в країні є Кримінальний кодекс Домініканської Республіки. суд, Апеляційний суд, земельні суди, суди першої інстанції, світові суди та трибунали, створені на підставі закону.

  • Озброєні сили: складаються з сухопутних військ ВПС(військово-повітряні сили) і ВМС(військово-морські сили), налічують близько 19 тис. осіб. Верховний головнокомандуючий — президент. Сухопутні війська (близько 12 тис. осіб) включають: 4 піхотних бригади, артилерійський полк, зенітно-артилерійський полк, підрозділи розвідки, інженерних військ, зв'язку і ін.
  • Використання влади:
  • Рівень стабільності політичної системи, дотримання прав людини: країна є відносно стабільною;
  • Рівень демократії: 6,49 (60 місце з 167) – недосконала демократія;
  • Рейтинг за рівнем слабкості: 71,2 (104 місце з 178) – рівень стабільності нижче середнього;
  • Рейтинг миролюбства : 2.089 (100 місце з 162);
  • Рейтинг верховенства закону: 0,48 (67 місце з 102);
  • Рейтинг тероризму: 0,47 (94 місце з 124);
  • Рейтинг свободи преси: 42 – часткова (84 місце з 199);
  • Рейтинг сприйняття корупції: 32 (115 місце з 174.

Азербайджан (Литвинюк Катерина)

I Класифікація Азербайджану за основними критеріями

1. За площею: мала країна з площею 86600 км2

2. За чисельністю населення: невелика, тобто згідно перепису 2014 року 9,496 млн. осіб.

3. За формою правління: президентська республіка східного типу

4. За формою державного устрою: унітарна, поділяється на 61 адміністративно-територіальний район

5. За ідеологічною орієнтацією: плюралістична, оскільки в конституції чітко заявлено про відокремленість релігії від держави та відсутність будь якого особливого статусу для ісламу.

6. За формою державного режиму: помірковано авторитарна, через широкі повноваження президента – надмірну централізацію.

7. За політичною структурою: однопартійна. Головна пропрезидентська політична партія – «Новий Азербайджан»

8. За рівнем розвитку: з розвиненою наукою і технікою

9. За рівнем соціально-економічного розвитку:

9.1 Основні макроекономічні показники (дані за 2014 рік):

ВВП – 75,198 млрд. дол. США. ВВП на душу населення – 7,884. Прямі закордонні інвестиції – 4,430 млрд. дол. США Експорт - 4,3 млрд. дол. США Імпорт – 3,4 млрд. дол. США (чорні метали 16,3%, табак 12%, фармацевтичні продукти 1.9%, пластмаса і вироби з неї – 2,1%, деревина – 2,1%) Зовнішньоторговельне сальдо з 126 країнами світу - 7,7 млрд. дол. США – збільшення на 15,4 % порівняно з попереднім роком.

9.2 Структура економіки: 

ключові сектори – нафтогазовий 58% від ВВП, сільськогосподарський, рудо видобування, чорна і кольорова металургія, цементна і хімічна галузі, нафтохімія та машино будівництво.

9.3 Структура експорту: основними експортними статтями Азербайджану у розглянутий період були сира нафта (76,7% від загального обсягу експорту), нафтопродукти (6,6%), природний газ (2,5%), овочі-фрукти (1,02%), меншу одного відсотка – чай, цукор, хімічні речовини. Найбільший обсяг експорту Азербайджану в січні-квітні 2015 припав на Італію (925,3 млн. дол. США), ФРН (623,0 млн. дол. США), Франція – 291,9 млн. дол. США. Експорт Азербайджану до Росії склав 103,0 млн. дол. США.


Таблиця 1.PNG

Таблиця 1 Аналітична характеристика зовнішньої торгівлі Азербайджану


Після здобуття незалежності в 1991 році Азербайджан став членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Ісламського банку розвитку та Азіатського банку розвитку.

II Моделювання Азербайджану згідно теорій М. Портера

1. Етапи конкурентного росту країни

Згідно етапів конкурентного росту країн за класифікацією М. Портера Азербайджан знаходиться на стадії спонуканій інвестиціями. Оскільки, в країні формується внутрішня конкуренція, активно розвивається інфраструктура і освіта зокрема через великі надходження інвестицій у країну. Азербайджан – індустріально-аграрна держава, основний нафтовидобувний регіон Закавказзя. У 2014 році головними інвесторами країни були: Туреччина (27,6%), Великобританія (11,7%), Росія (6,8%), США (5,9%) та Німеччина (2,9%).

Залучення в економіку країни іноземних інвестицій є важливою складовою частиною стратегії економічного розвитку Азербайджанської Республіки. Політична стабільність і економічний розвиток країни в останні роки сприяли зростанню зацікавленості іноземних держав у вкладенні довгострокових інвестицій в економіку Азербайджану. До цього дня в республіці були прийняті важливі закони пов'язані з недоторканністю майна, захистом прав та інтересів інвесторів, створення однакових умов роботи для місцевих та іноземних підприємців, безперешкодним використанням отриманого прибутку, тим самим була створена правова база. На сьогодні інвестиційну діяльність в Азербайджанській Республіці регулюють два закони: підтверджений указом президента Азербайджанської Республіки №952 від 13 січня 1995 року «Закон Азербайджанської Республіки про інвестиційну діяльність» і підтверджений указом президента Азербайджанської Республіки №57 від 15 січня 1992 року «Закон Азербайджанської Республіки про захист іноземних інвестицій ».

Індекс захисту інвесторів у країні становив 6,7 (у 2014 році), до порівняння: у Європі 5,9, у США – 8,3, у Німеччині – 5. Основні переваги Азербайджану для інвесторів включають:

• щорічне зростання ВВП на 26,4 %;

• щорічне зростання зовнішньої торгівлі на 19.8 %;

• середній імпортний тариф – 5,7 %;

• окрім нафтопереробного сектору зростають також галузі: промисловість у 7,5 разів щорічно, будівництво – 3,8, транспорт – 2,9, соціальні послуги – 2,8, сільське господарство – 2,1 рази;

• наявність податкових пільг для виробництва сільськогосподарської продукції;

• прямий доступ до Центральної Азії та Каспійського регіону;

• велика кількість родючих земель і корисних копалин.

У 2008 році Азербайджан увійшов в десятку кращих країн-реформаторів світу згідно рейтингу Світового Банку. Також займає 57 місце у світі з глобальної конкурентоспроможності. Попит поступово починається змінюватися завдяки конкуренції. Вивозу капіталу не відбувається у значному обсязі, основні фактори перетворюються у розвинені.

2. Ромб М. Портера

Теорія конкурентних переваг М.Портера показує залежність конкурентоспроможності країни на світовому ринку від певних параметрів. На конкурентоспроможність нації впливають:

2.1 Факторні умови – рівень забезпеченості факторами виробництва

• Земля – повністю забезпечена країна з родючими ґрунтами та корисними копалинами. При площі 86600 км2, на сільськогосподарські угіддя припадає 46 %, тобто країна повністю забезпечує себе продуктами харчування. Окрім основних продуктів вирощують: бавовник, тютюн, гранат, чай, цитрусові, хурму, виноград.

• Праця - кількість працюючих – 66 % від загальної чисельності (% від загального числа населення у віці 15 років і старше, за оцінкою МОП). Робоча сила з початковою освітою – 13% від загальної кількості працюючих. Рівень грамотності – 99,8 %.Існує недостача кваліфікованих кадрів, тому у країні з 2007 року діє програма щорічного безкоштовного навчання студентів за кордоном в кращих вузах світу, що фінансується Державним нафтовим фондом Азербайджану.

• Капітал – повне забезпечення, додатнє торгівельне сальдо, малий зовнішній борг, що постійно зменшується (9,912 млрд дол.. США), величезний приплив інвестицій. У 2015 році збільшився наплив інвестицій в архітектуру, ІТ-технології, медицину та освіту.

• Підприємницький хист, інфраструктура – частково забезпечені. Індекс людського розвитку – великий ІЛР - 76 місце, спостерігається спад на одну позицію.

2.2 Умови попиту на внутрішньому ринку

Саме зростання внутрішнього попиту впливає не тільки на ситуацію на внутрішньому ринку, а й на динаміку експортно-імпортних операцій. Внутрішній попит, у свою чергу, стимулює інновації і поліпшення якості продукції. В наслідок збільшення заробітної плати до 452 манат (мінімальна заробітна плата, у нафтогазовому секторі – 2200 манат) у 2013 році спостерігається різке зростання попиту, як за об’ємом так і за структурою.

2.3 Особливості національної стратегії

Спостерігається ріст економічної свободи – індекс економічної свободи зріз на 14 позицій з 2009 року до 85 позиції у рейтингу 2014 року. Існує високий рівень захисту від корупції, свобода бізнесу, обмежене втручання держави в економіку, вільна торгівля. Але є ряд не вирішених питань щодо прийняття антимонопольних норм, а відтак у 2013 році в країні зареєстровано 1502 компанії, 700 з яких належать 20 підприємцям. Високий рівень конкуренції, зокрема у нафтогазовому секторі – є дві конкуруючі компанії по видобутку і продажу нафти: державна «Socar» та інтернаціональна «AIOC» , що належить Великобританії, США, Туреччині, Норвегії та Японії. На видобуток на продаж першої припадає 60%, другої відповідно 40%. «SOCAR» - державна нафтова компанія Азербайджану (ДНКАР) створена Указом Президента Азербайджанської Республіки. У структуру ДНКАР були включені виробничі об'єднання з правом підприємства, трести та управління з правом підприємства, індивідуальні структурні одиниці з правом управлінь.

2.4 Наявність конкурентоспроможних галузей-постачальників

Існує забезпеченість відповідним обладнанням у основній галузі та в галузі сільського господарства, тісні контакти з постачальниками, комерційними та фінансовими структурами. Тісні зв’язки та розвинутість суміжних галузей . Сучасна нафтогазова та нафтопереробна промисловість Азербайджану – це потужні газотранспортна та нафтотранспортна системи, нафтогазовидобувні підприємства, заводи з випуску нафтогазового устаткування, морський нафтовий термінал, нафтопереробні та газопереробні заводи, розгалужені мережі автозаправних станцій та автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, сервісні та науково-дослідні організаціїї. Нафтогазова та нафтопереробна галузь завжди була і залишається основною ланкою паливно-енергетичного сектору, який забезпечує ефективне функціонування та сталий розвиток економіки країни, національну безпеку, підтримує соціальний рівень життя нації. У сучасних умовах виробництво продовольства і технічних культур (бавовна, тютюн) в Азербайджані ґрунтується на міжгалузевій виробничій системі, яка охоплює сільське господарство і суміжні галузі економіки, що поставляють йому засоби виробництва, переробляють і зберігають сільськогосподарську сировину і доводять продукти харчування, а також іншого застосування, вироблені з сільськогосподарської сировини, до споживача. Їх взаємозв'язок можна виразити схемою: виробництво засобів виробництва - матеріально-технічне постачання і обслуговування - фермерський продукт - його промислова переробка - реалізація в оптовій і роздрібній торгівлі. На всіх стадіях виробництва, постачання і збуту аграрної продукції активна роль належить транспортним фірмам, банкам, страховим компаніям тощо.

2.5 Роль уряду - спостерігається мінімальне втручання уряду в економіки країни

III Модель Р. Солоу

Згідно моделі величина капіталу в країні (ВВП) буде залежати від зміни інвестицій. Через збільшення вкладень в економіку Азербайджану відбувається ріст ВВП надзвичайно швидкими темпами. Обсяг ВВП на душу населення у період 1995-2003 роки зріс в 3 рази, а середня зарплата - в 5,3 рази. Обсяг іноземних інвестицій збільшився в 10 разів, внутрішніх інвестицій - в 5, бюджетна прибуток - в 3 рази, бюджетний дефіцит опустився на мінімальний рівень. Пай приватного сектора у ВВП до 2003-го року збільшився до 73%. Посилаючись на статистичні дані, в 2004-2011-х роках ВВП Азербайджану зріс у середньому на 14%, у тому числі пай не нафтового сектора у ВВП виріс на 9%. У цей же період ВВП на душу населення в країні зріс у 5 разів, частка приватного сектора у ВВП виріс до 81,7%. Співвідношення іноземного боргу і ВВП знизилося з 17% 2003-го року до нинішніх 7%. Стратегічні валютні запаси перевищили суму в 40 млрд. доларів США, що в 8 разів більше іноземного боргу. У цей період вкладаються в Азербайджан інвестиції зросли в 2,4 рази, 1,5% з яких є іноземними інвестиціями, а 5,5% - внутрішніми. У той період доходи бюджету в середньому щорічно росли на 24%, на даний момент бюджетний дефіцит становить менше 1%.

Таблиця 2.PNG

Таблиця 2 Темпи росту ВВП, %


Економічні реформи здійснюються паралельно з великими доходами від продажу нафти, за рахунок ефективного управління та направлення нафтових грошей, як наслідок у 2005-2007-х роках Азербайджан став одним зі світових лідерів за темпами зростання річного ВВП: у 2005-му році в країні був зафіксований 26, 4%, в 2006-му - рекордний 34,5%, в 2007-му 25% зростання ВВП. Не дивлячись на світову фінансово-економічну кризу, в 2008-му році Азербайджан був у числі небагатьох країн, економіка яких не піддалася регресу. У тому році було зафіксовано зростання ВВП 10,8%. Таблиця 3

Таблиця 3.PNG

Динаміка національних заощаджень, %ВВП


Чим більші запаси заощаджень вкраїні, тим більше вона може накопичити капіталу, а відповідно і розвинути свою економіку. Норма заощаджень показує розподіл продукту на інвестиції та споживання для кожного конкретного значення капіталу в країні. Модель Р.Солоу підтверджується згідно досліджуваної країни – прирість населення спадає тому ВВП країни і його заощадження зростають. Безумовно великий вплив на ВВП країни має рівень НТП. Витрати нам освіту в країні становлять 2,4 % від ВВП щорічно. У 2011 році витрати на дослідження і розробки – 0,21 % від ВВП, наукові та технічні статті в журналах – 149, заявки на торгові марки – 1117, експорт високотехнологічної продукції у 2013 році – 71, 872 млн. дол США.

Рисунок1.PNG

Рис. 1 Норма заощаджень, % ВВП Таблиця 4 Приріст населення %

Табл 4.PNG

Згідно прогнозу щодо приросту населення у 2025 році відбудеться збільшення його кількості до 10,7 млн. осіб, у 2014 році населення – 9,49 млн. осіб.


IV Показники ефективності національної економіки згідно моделі Богдана Гаврилишина

1. Соціальні

1.1 Релігія

Релігії в Азербайджані представлені сукупністю різних релігійних течій, поширених серед етнічних груп, що проживають на нинішній території країни. Крім того, в республіці діє ряд релігійних громад. У Статті 48 Конституції Азербайджанської Республіки зазначено, що кожен громадянин має право самостійно визначати своє ставлення до релігії, сповідувати будь-яку релігію особисто або спільно з іншими особами або ж не сповідувати ніякої релігії, а також висловлювати і поширювати свої переконання, пов'язані з його ставленням до релігії. Велика частина населення Азербайджану сповідує шиїтський іслам. По підсумками дослідження міжнародної благодійної християнської організації «Open Doors» за 2013 рік, Азербайджан посідає 38 місце в списку країн, де найчастіше утискають права християн.

1.2 Здійснення

Витрати на освіту – 2,4 % від ВВП, на охорону здоров’я -5,6% (тобто 436 дол. США на особу). Смертність на 1000 осіб – 6 людей, при народжуваності на 1000 осіб – 18. Місцеве населення 54% від загальної кількості. Середня тривалість життя: жінки 74 роки, чоловіки – 70 років. Рівень безробіття в країні 52%. У даній групі показників доцільно буде також визначити споживчий кошик жителя Азербайджану. Середня заробітна плата 452 маната (2014 рік), при споживчому кошику 507,61/745,61 манат, який складає:

• Витрати на харчування – 219 манат

• Витрати на комунальні послуги (базові, при 85 м2) – 72,75 манат

• Оплата за Інтернет послуги – 20,86 манат

• Витрати на оренду квартири – 433 манат в місяць при розташуванні у центрі міста чи його околицях та 195 манат у віддалених районах.

До споживчого кошику азербайджанця включають також витрати на:

• Пальто (3шт на 8 років)

• Чоловічий костюм (9шт на 4 роки)

• Нижню білизну (9шт на 2,5 роки)

• Носки (7 пар на 1,5 роки)

• Шапка та рукавиці (4комплекти на 5 років)

• Взуття (6 пар на 3,5 роки)

• Шкільна форма дитині (3шт на 1 рік)

• Постіль (11 комплектів на 10 років)

• Ліки (10 найменувань в місяць)

Соціальна складова

Міністерство соціального захисту та праці Азербайджану відповідає за регулювання ринку праці та забезпечення соціального захисту населення Азербайджану. Азербайджан здійснює соціально орієнтовану політику і послідовні програми, спрямовані на поліпшення в країні соціального забезпечення та соціальної інфраструктури. Стрімкий економічний розвиток і зростання бюджетних доходів у країні створили умови для планомірного збільшення соціальних витрат, а також зниження рівня бідності за останні 5-7 років в кілька разів і зміцнення системи соціального забезпечення. Соціально орієнтовані витрати займають вагому частину бюджетних витрат країни. Так, в 2012-му році соціальні видатки склали 28% від усіх видатків державного бюджету. За останні 7-8 років в країні здійснено понад 11 соціально орієнтованих державних програм. Однієї з них була програма з поліпшення в Азербайджані соціального становища громадян, яка спрямована на спрощення можливостей придбання житла на прийнятних умовах певними соціальними групами. З цією метою в країні за останні кілька десятків років розпочато здійснення програм соціальної іпотеки, яку вважають однією з важливих соціальних програм. Метою цієї програми є видача за рахунок державних фінансів певним соціальним групам довгострокових квартирних кредитів з низьким банківським відсотком. Незважаючи на те, що іпотечна програма почата всього кілька років тому, інтерес до неї зростає дуже стрімко. На сьогодні на реалізацію цієї програми з державного бюджету виділяється коштів на суму в 20 млн. манат.

З метою збільшення соціального добробуту населення країни здійснюється розвиток і розбудова соціальної інфраструктури. За останні кілька років в країні побудовано і здано в експлуатацію більше 2200 середніх шкіл, 400 нових сучасних лікарень, 34 олімпійських центру. За даними на 2012-й рік на сьогодні в країні йде будівництво 400 нових шкіл, 10 олімпійських центрів і нових лікарень.

1.3 Взаємовідносини

Диверсифікація економіки, сталий розвиток не нафтового сектора і створення сотень тисяч робочих місць, паралельно послідовному зростанню середніх щомісячних доходів населення та застосування механізмів адресної соціальної допомоги створили умови для пониження з року в рік рівня бідності в Азербайджані. Згідно з офіційною статистикою Державного комітету статистики рівень бідності в 2003-му році становив 44,7%, у 2004 - 40,2%, в 2005 - 29,3%, в 2006 - 20,8%, в 2007 - 15,8% , в 2008 - 13,2%, в 2009 - 10,9%, в 2010 - 9,1%, в 2011 - 7,6%. Як бачимо, за останні 8 років кількість бідного населення знизилося в 5,2. За офіційними даними на 2014-й рік Міністерства праці та соціального захисту населення кількість одержуючих адресну соціальну допомогу сімей по країні досягало 132,000. У цих сім'ях на кожного члена сім'ї щомісячна адресна соціальна допомога дорівнювала 24 манат, а в середньому на кожну сім'ю - близько 105 манат. З метою оцінки механізму адресної соціальної допомоги і вивчення його впливу на бідність, в рамках «Проекту пенсій та соціального захисту» Світового Банку в господарствах 6600 будинків по країні був проведений моніторинг. У результаті цього моніторингу було з'ясовано, що в напрямку соціальної допомоги на 90% був дотриманий принцип адресності, і даний показник був оцінений як один з кращих серед країн, в яких застосовується адресна соціальна допомога.

2. Економічні

Уряд країни, здійснюючи продуману стратегію спрямовану на побудову економіки на не нафтовому секторі, навмисне підтримує стабільність темпів видобутку нафти, тим самим зберігаючи їх для майбутніх поколінь, а натомість проводить політику спрямовану на ще більше прискорення темпу розвитку не нафтового сектора. Президент Азербайджану поклав на уряд країни завдання збільшення ВВП в 2 рази в найближчі 10 років. Це зростання має бути забезпечений за рахунок нафтового сектора. Згідно із прогнозами в найближчі 3 року зростання ВВП в не нафтовому секторі складе в середньому 8% на рік. Розрахована на диверсифікацію економіки успішна політика в 2015-му році призведе до зниження ВВП в нафтовому секторі з 48,5% 2010-го року до 29,3%. У результаті пай не нафтового сектора у ВВП зросте з 44,4% до 61,3% в 2015-му році. На сьогодні економіка Азербайджану становить 75-80% всієї економіки Південного Кавказу. Сума вкладених за останні 15 років в економіку Азербайджану інвестицій перевищує 100 млрд. доларів. Більшу частину цієї суми становлять внутрішні інвестиції. На сьогодні Азербайджан є країною вкладає великі інвестиції далеко за межами своїх кордонів. У той же час Азербайджан з позичальника перетворюється на кредитора. За останні кілька років Азербайджан, по державній та приватній лінії здійснив вкладення великих інвестицій в економіку низки країн, у числі яких знаходяться Росія, Білорусь, Україна, Молдова, Грузія і Туреччина. Вкладення інвестицій в іноземні держави здійснюється в основному через Державну нафтову компанію Азербайджанської Республіки (ДНКАР). Тільки в Туреччину інвестори Азербайджану вклали інвестицій на суму в 5 млрд доларів США.

Реформа національної валюти: манат, як одна з найдорожчих валют світу

Одним з найважливіших умов нового етапу (починаючи з 2004-го року) економічних реформ в Азербайджані є оновлення національної валюти - маната. Розпочата в 2005-му році грошова реформа, розрахована на соціально-економічний розвиток Азербайджану в довгостроковій перспективі, захист реальних грошових доходів населення, зниження ризику високої інфляції, стимуляцію зарубіжних інвестицій незабаром дала позитивні результати. Сьогодні Азербайджан є країною, що володіє однією з найстабільніших і найцінніших валют у світі. Курс національної валюти по відношенню до провідних грошовим одиницям - долара, євро, фунта стерлінгів, постійно зміцнювався. Під час глобальної фінансової кризи 2008-2010-х років Азербайджану вдалося стримати стабільність своєї національної валюти. В результаті, фінансова криза серйозно не торкнувся населення країни.

Азербайджан військовим бюджетом, що перевищує 3,3 мільярда доларів США, що пройшли навчання на основі стандартів НАТО збройними силами, забезпеченими військовою технікою й бойовими засобами, які засновуються на останніх технологіях, є за військовою потужністю провідною країною Південного Кавказу. Показники збройних сил Азербайджанської Республіки підтверджують, що Національна армія Азербайджану є на пострадянському просторі однією з найсильніших і володіє високою боєготовністю. Паралельно з ростом доходів Азербайджанської Республіки здійснюються процеси модернізації та реконструкції збройних сил, забезпечення новітніми і найпотужнішими бойовими засобами. Цей факт не є політикою мілітаризації, а вимушений крок у зв'язку з виниклими перед Азербайджаном проблемами національної безпеки, які охоплюють регіон ризиками, порушенням територіальної цілісності і суверенітету в результаті збройної агресії з боку Вірменії, окупацією близько 20% території республіки протягом більше 20 років, безрезультатністю посередницьких зусиль спрямованих на врегулювання нагірно-карабахського конфлікту шляхом мирних переговорів.

3. Політичні

Азербайджанська держава — демократична, правова, світська республіка, що розвивається на засадах економічних ринкових відносин. У Республіці державна влада обмежується у внутрішніх питаннях тільки правом, а в зовнішніх — тільки положеннями, що випливають з міжнародних договорів, учасником яких вона є. Після лютого 1988, коли почалася війна з Вірменією через Нагірний Карабах, на хвилі вірмено-азербайджанського конфлікту виникло кілька політичних партій і груп. Одночасно з розпадом СРСР стався крах Комуністичної партії Азербайджану. 14 вересня 1991 році на XXIII надзвичайному з'їзді була прийнята резолюція про її саморозпуск. Проте багато колишніх комуністів зберегли керівні посади в уряді, державних і місцевих органах влади. У 1992 році був ухвалений Закон про політичні партії. Зараз діють понад 30 партій. З 1995 року провідною політичною силою країни стала партія «Новий Азербайджан» під керівництвом Гейдара Алієва. Їй належить більшість місць в парламенті.

Президент Азербайджану — керівник Азербайджанської республіки, якому належить виконавча влада в країні. Президент Азербайджану є недоторканною особою, він обирається терміном на 5 років. Кабінет Міністрів Азербайджанської Республіки є вищим органом виконавчої влади Президента Азербайджанської Республіки. Кабінет Міністрів Азербайджанської Республіки підпорядковується Президенту Азербайджанської Республіки і йому підзвітний. Ціль влади – громадянське суспільство, правова держава, демократизація, лідерство, лібералізація, інтелектуалізація. Явка на вибори 2010 року – 55,7 %, явка на парламентські вибори 2015 року - 42,9%.

Малайзія (Капінос Юлія)

ТИПОЛОГІЯ КРАЇНИ

Малайзія — країна в Південно-Східній Азії, яка складається з двох частин, розділених Південно-Китайським морем: Західна Малайзія та Східна Малайзія.

Столиця країни – Куала-Лумпур. Офіціфна мова – майлайська.

1. За площею: середня – 329 847 км. кв.

2. За чисельністю населення: середня 27 140 000 осіб.

3. За формою правління: конституційна монархія.

4. За формою державного устрою: федеративна.

5. За ідеологічною орієнтацією: плюралістична.

6. За формою державного правління: демократична.

7. За політичною структурою: багатопартійна.

8. За рівнем розвитку науки і техніки: 5.0 (64 місце зі 167).

9. За рівнем соціально-економічного розвитку:

9.1 Макроекономічні показники:

ВВП – 746. 1 млрд. $ (28 місце зі 188).

ВВП на душу населення – 10 073 $ (68 місце зі 186).

Зовнішній борг – 52%

9.2. Структура експорту:

однотипна структура експорту, основою якого є нафта, газ, деревина, тканини, каучук, олово і лише останнім часом — електронне обладнання, хімічні продукти тощо. 9.3 Структура імпорту:

У 2014 основними групами імпорту товарів були: електропобутові товари й електронні прилади (становив 61,78 млрд. дол. США); машини, устаткування та запасні частини (12,93 млрд. дол. США); хімікати та хімічні продукти (11,8 млрд. дол. США); вироби з металу (– 27,32 млрд. дол. США); залізні та сталеві вироби (7,52 млрд. дол. США).Основними країнами-імпортерами товарів до Малайзії були Китай (10,97 млрд. дол. США), США (8,62 млрд. дол. США), Японія (7,33 млрд. дол. США), Сінгапур (6,55 млрд. дол. США), Тайвань (5,46 млрд. дол. США).

9.4. Промисловість, сільське господарство:

головним економічним досягненням країни потрібно вважати розвиток промисловості, Основу економіки Малазії складає промисловість (46% ВВП) і сфера послуг (41%). Особливо високого розвитку досягли електронна і електротехнічна промисловість (1 місце в світі по виробництву електронних чіпів і побутових кондиціонерів), автозборка (проводиться власний автомобіль «Протон сага», ввозиться до Росії), переробка нафти і газу (3 місце в світі по виробництву зрідженого газу), текстильна промисловість.

9.5 Сільське господарство

Сільське господарство дає 13% ВВП. Світове значення мають - виробництво пальмового масла (перше місце в світі), натурального каучуку (третє місце в світі), олов'яного концентрату і лісоматеріалів .

МОДЕЛЬ ПОРТЕРА

Модель Портера (модель п'яти сил конкуренції) – модель, що представляє собою інструмент для проведення аналізу конкурентних умов що склалися на ринку і дозволяє оцінити, наскільки важливий вплив робить кожна з п'яти сил на досліджуваний об'єкт. Дана модель дозволить визначити, на скільки приваблива досліджувана країна (країна Малайзія).


1. Факторні умови.

Існує великий резерв кваліфікованих людських ресурсів, легкий доступ до географічних територій наявність наукової та технологічної підтримки, динамічний фінансовий сектор.

Постійно оновлюються навички робочої сили авдяки підготовці, отриманої від кількість сільськогосподарських навчальних закладів, що спеціалізуються в нафтовій промисловості.

Освіта. Ця країна була колонією Великобританії і успадкувала британську систему освіти. Місцеве міське населення говорить англійською мовою, в Малайзії вона вважається мовою бізнесу. Сьогодні в цій країні розташовані філії провідних навчальних закладів світу. Відправитися на навчання до Малайзії - значить відправитися за кращою міжнародною освітою.

Інфраструктура. Довжина залізниць — понад 2 тис. км, автошляхів — понад 50 тис. км. Країна має досить великий морський торговельний флот. Головні морські порти — Порт-Келанґ, Пінанґ, Куантан. Міжнародні аеропорти — у столиці, Пінанзі, Джогор-Бару, Кота-Кінабалу.

2. Суміжні і обслуговуючі галузі.

У Малайзії існує ефективний сектор фінансових послуг, і протягом останніх п’яти років з’являються нові компанії, заводи, та новітнє обладнання для переробки пальмової олії. У Малайзії існують вільні економічні зони. Експортні промислові зони створювалися окремими штатами (наприклад, такими як Пенанг, Негрі Сембілан, Селангор, Малакка, Джохор), а не федеральним урядом. У Малайзії федеративний вид організації експортних промислових зон сприяв здоровій конкуренції між зонами різних федеральних штатів

3. Умови внутрішнього попиту.

Основними культурами, які споживаються в Малайзії: кава, какао, ананаси, перець банани, квасоля, олія пальмова, слабоалкогольні напої, рис, хліб. Рис є найголовнішою продовольчою культурою. На ринку Малайзії існують жорсткі вимоги для функціонування на ринку. На ринку є багато продавців товару, тому споживач готовий купити продукцію, який відповідає до такого критерію : ціна та якість.

4. Структура і стратегія фірми внутрішньо-галузевої конкуренції.

Країна є найбільшим у світі продуцентом олова. Його запаси були відкриті наприкінці XIX ст. і зумовили приплив європейських інвестицій до гірничодобувної промисловості. Видобувають також нафту, природний газ, кам'яне вугілля, залізну руду, мідь, боксити, золото, срібло. Головні галузі обробної промисловості: електротехнічна, нафтопереробна, металургійна, автомобільна, харчова, будівельна, хімічна. Виробляють автомобілі, сигарети, шини, цемент, електротехніку, електронні компоненти, невеликі судна, мотоцикли тощо. Малайзія — знаний у світі виробник інтегральних схем, кон диціонерів, радіо- і телеапаратури.

5. Політика держави.

Ефективною вважається діяльність уряду Малайзії щодо адаптації до міжнародних стандартів. На 2010 рік національні стандарти цієї країни вже на 86% відповідають міжнародним. Нині існують 2 організації, які були акредитовані сертифікатом ISO 9000 – це SIRIM QAS Sdn.Bhd. та AOQC Moody (Malaysia) Sdn. Bhd. Відповідно до інформації Департаменту Стандартизації (DSM) (на лютий 2001 р.) 153 компанії отримали сертифікат ISO 9001 та 1663 компанії – ISO 9002. Також потрібно зазначити, що на території Малайзії функціонують 185 лабораторій (державної і приватної форми власності), які є уповноваженими DSM тестувати продукцію. Як бачимо, інтеграційні процеси проходять впевнено за чітко визначеним напрямом політики. Спеціально прийнята в 70-ті роки, так звана нова економічна політика поставила собі за мету посилити соціальну захищеність основної, найбільш відсталої і бідної частини населення країни - самих малайців. Надання малайцям більшої частини робочих місць у містах, де до того переважали китайці та індійці. Метою нової політики було за допомогою пільг, кредитів та спеціальної допомоги допомогти малайцям адаптуватися, знайти їм робочі місця.

6. Випадок.

Так як, Малайзія є світовим виробником пальмової олії, то існує проблема в обмеженні розширення вмкористання земель, тому що, це вважається екологічно нестійким. І тому збільшується міграція робочої сили з міських плантацій до Індонезії. Проблемою є відсутність стимулів для працівників, які можуть бути у вигляді субсидій. Також існує загроза в старінні пальмових плантацій. Існують ризики збільшення викиду шкідливих речовин, результатом чого може бути скорочення плантацій вирощування пальмової олії.

Як висновок, можна сказана, за моделлю Портера країна знаходиться на стадії, спонукуваної інвестиціями. Ця стадія передбачає, що національна конкурентна перевага базується на бажанні і здатності країни та її фірм до активного інвестування. Запекла внутрішня конкуренція в конкурентоспроможних галузях змушує фірми безперервно інвестувати з тим, щоб знижувати витрати, поліпшувати якість продукції, вводити нові моделі і модернізувати процеси. Для інвестиційній стадії характерний швидкий ріст зайнятості, зарплати і факторних витрат. Економіка стає менш вразливою по відношенню до глобальних криз і коливанням курсів валют.

МОДЕЛЬ ГАВРИЛИШИНА

1. група - соціальні.

Прагнення (релігія): деражава є федеративною конституційною монархією. Мусульмани становлять 61,3% населення Малайзії, буддисти - 19,8%, християни - 9,2%, індуїсти - 6,3%, близько 1,3% практикують конфуціанство, даосизм і інші традиційні китайські релігії . Решта населення сповідує анімізм, сикхізм, інші конфесії або зовсім не відносить себе до жодної з релігій.

Охорона здоров’я: близько 5% всього бюджету, спрямованого на розвиток соціального сектору йде на охорону здоров'я. (160 місце зі 190 країн). Однією з основних проблем охорони здоров'я країни є відсутність у сільській місцевості необхідної кількості медичних центрів. Іншою проблемою є нестача висококваліфікованих фахівців.

Висока народжуваність – 23,07% (18,7 на 1000 народжених)

Низька смертність – 5,06% (4,5 на 1000 народжених)

Дитяча смертність (поступово зменшується) – 6,6 на 1000 народжених живими

Середня тривалість життя чоловіків – 69,5 років

Середня тривалість життя жінок – 75,1 років

33% малайців – молодші 15 років

4,5% - старші 60 років

На 100 чол припадає 98 жінок.

Робота:

У 2010 р. чисельність працюючих у країні налічувала 10,49 млн. осіб, з них:

у сільському господарстві – 15% переважно малайці мусульмани);

у промисловості – 36% (китайці);

у сфері послуг – 49%;

Освіта: Шкільна система освіти побудована за британською системою: початкова школа (1-6 класи) та середня школа (7-11 класи). Після школи студенти вступають до вищих навчальних закладів: в коледжі та ВНЗ, які пропонують безліч навчальних програм. Діти з мусульманських сімей у школі обов’язково вивчають основи ісламу. У Малайзії діють 10 державних університетів. Загальна писемність країни становить 83%.

2. група – економічні:

Ресурси: До природних визначних пам’яток країни належать чудові піщані пляжі, тепле море, екваторіальний клімат. У Малайзії існують національні парки (площею 38 млн. га), в яких представлений тваринний і рослинний світ джунглів (найвідоміші — «Таман Негара» (площа 4300 км2), що був заснований британцями у 1938 р., «Бако», «Темплер» таін.).

Природні національні парки розташувалися і на островах з чудовими кораловими рифами і фауною.

Інвестиції: У 2014 році в Малайзію тривав приплив іноземного капіталу, основною причиною якого був сприятливий інвестиційний клімат в країні та перспективи зростання національної економіки. Протягом року інвестиційна діяльність була досить активною, хоча і дещо більш поміркованою в порівнянні з 2013 роком. Зростання приватних (в т.ч. закордонних) інвестицій склав 13.6% (2013 р - 21.9%) і склав порядку 148.4 млрд. Інвестування грошових коштів за кордон здійснювалося в основному приватними компаніями і було спрямоване в сферу послуг і нафтогазовий сектор країн Південно-Східної Азії, відображаючи поглиблення регіональної економічної інтеграції. Найбільш привабливими з точки зору інвестицій галузями є електронна і хімічна промисловість, а найбільшими країнами-інвесторами - Голландія і Німеччина. За підсумками 2014 за оцінкою експертів The Economic Group, Малайзія займає в Азії 6-е місце за привабливістю інвестиційного клімату, а за оцінками Світового банку 8-е місце за рівнем конкурентоспроможності економіки (2012 р - 14), 19-е місце - за умовами ведення бізнесу, 16-е місце - за термінами отримання дозволів на будівництво.

ВВП на душу населення: 2010 рік – 9 390 $,

2011 рік – 9 500 $,

2012 рік – 9 700 $,

2013 рік– 10 398 $,

2014 – 10 073 $.

Капіталомісткість: 5,2%.

3. група – політичні

Характер влади: у Малайзії всім управляє султан. Це єдина держава з виборної конституційної монархією. Прийнята в 1963 р. Конституція поєднує ідеї західної демократії і принципи забезпечення особливих прав корінного населення країни. Вона гарантує законні права всіх національностей, у тому числі основні політичні права та свободи, право розмовляти рідною мовою, сповідувати свою релігію, дотримуватися звичаїв і культурних традицій своєю нації.

Звільнення від соціальної нерівності: 85% жінок мають вищу освіту. Жінки можуть бути суддями, але їм заборонено розглядати справи про розлучення або моральні проступки.

Мілітаризація економіки:

призивний вік – 18 років;

Витрати 5,4 млн. дол.

1,4% ВВП спрямовані на збройні сили (69 місце по витратах на військові сили).

1. індекс людського розвитку – 62 місце зі 160 країн (0,773)

2. індекс освіти – 80 місце зі 186 країн (0,671)

3. індекс економічної свободи – 31 місце зі 178 країн(70,8)

4. індекс конкурентоспроможності – 18 місце зі 140 країн (5,23)

5. індекс суспільства знань – 48 місце 148 країн (6,10)

6. індекс гендерної рівності – 39 місце зі 165 країн (0,210).


Мальдіви(Гураль Марти)

Характеристика Мальдів

1.Типологія Мальдівської республіки

1.1.За площею:мікродержава-300 км2

1.2.За чисельністю населення:дрібна країна-345023 осіб

1.3.За формою правління:президентська республіка

1.4.За формою державного устрою: унітарна країна

1.5.За ідеологічною орієнтацією:клерикальна держава(мусульманська)

1.6.За формою державного режиму:демократична

1.7.За політичною структурою:багатопартійна

1.8.За рівнем розвитку науки і техніки: відстала за науково-технічним розвитком

1.9.За рівнем соціально-економічного розвитку:

1.9.1 ВВП-1.944 мільярд. дол.

ВВП(на душу населення)-8,800 дол.

Зовнішній борг-943 млн. дол.

1.9.2Індекс розвитку-0,68

1.9.3Структура економіки

Сільське господарство: розвинене рибальство (його вважають основою економіки), птахівництво. Добувають перлини, корали, мушлі. Вирощують кокосову пальму, хлібне дерево, банани, манго, маніок, батат, ямс, просо, рис, цибулю, перець. Промисловість:промислові підприємства зайняті передусім переробкою сільськогосподарської сировини та виловленої риби. Виготовляють також одяг, риболовецькі сіті, електронні компоненти. Поширеною є змішана форма власності за участю мальдівського державного та іноземного приватного капіталу.

1.9.4Самозабезпеченість країни продуктами харчування:

це країна,яка має один із найвищих рівнів народжуваності,тому країна не в змозі цілком самозабезпечитись продуктами харчування.

1.9.5Рівень стабільності політичної складової:

у серпні 2008 року Мальдіви ухвалили нову конституцію, згідно з якою президент республіки обиратиметься всенародним голосуванням. Раніше главу держави обирали депутати Народного меджлісу (парламенту) таємним голосуванням, а після вибір парламентаріїв схвалювався всенародним референдумом. Політичні реформи ініціював президент Гайюм.

2 Класифікація за “ромбом Портера”

2.1Параметри факторів виробництва

Мальдіви має один з найвищих рівнів народжуваності у світі. Результатом є те, що багато острови стали перенаселені. Таким чином, країна стає все менш самодостатніми з кожним днем. Станом на квітень 2008 року, більш ніж 70000 іноземних працівників живуть в країні, а інший 33000 незаконних іммігрантів, підводить підсумок більш ніж однієї третини мальдівске населення. Вони складаються головним чином з людей з сусідніх країн Південної Азії в Індії, Шрі-Ланки, Бангладеш та Непалі. Визначення: у віці 15 років і старше можуть читати й писати. Країна забезпечина такими ресурсами:кокосову пальму, хлібне дерево, банани, манго, маніок, батат, ямс, просо, рис, цибулю, перець. Країна не в змозі прогодувати своє населення. Сільське господарство і виробництво як і раніше грати меншу роль в економіці, стримується браком родючих земель і браку місцевій робочій силі. Більшість продуктів харчування доводиться імпортувати. Промисловості, яка в основному складається з швейне виробництво, суднобудування, і ремеслами, припадає близько 7% ВВП.

2.2Споріднені і підтримуючі галузі

Країна є важливим експортером суден, що перевозять товари між Європою, Близьким Сходом і Далекого Сходу, туризм є найважливішою галуззю в Мальдівах (туристичний сектор постійно вносить більше 33% ВВП) і торгівля морськими продуктами (сектор рибальства є найбільшим експортним сектором на Мальдівах і найбільшим джерелом зайнятості) попереду. Розвиток туризму секторі дала потужний стимул для молодого традиційні країни надомних такі, як ткацтво, лаки роботи, ремісничі і кокосова мотузка рішень. Нові галузі, які виникли після включити друк, виробництво Труби ПВХ, цегляний рішень, морські ремонтом двигунів, розливу газованої води та одягу виробництва.

2.3 Роль уряду

Стратегічний план дій уряду на 2013 рік передбачав здійснення реформ в таких структурах як:забезпечення доступного житла для кожного громадянина,підвищення рівня освіти,а саме вищої,покращення транспортних послуг,підвищення якості медичного обслуговування. Уряд також сприяє розвитку приватного сектора,забезпечуючи всі необхідні умови для легкості ведення бізнесу; в 2015 році Мальдіви зайняли 128 позицію по легкості ведення бізнесу. Високий рівень легкості ведення бізнесу означає, що держава забезпечує середовище для сприятливої роботи місцевої фірми.

2.4 Випадок

Територія країни складається з коралових островів, які розташовано в Індійському океані на 700 км на захід від Шрі-Ланки на вершинах давніх вулканів, які вкрито океанічними водами. При такому розташуванні і кліматі частим є явище цунамі. Країна за такого випадку несе великі втрати.

Етапи конкурентного росту країн за Портером

Мальдіви знаходяться на першому етапі конкурентного росту:спонукувана факторами. Основна галузь,яку може розвивати країна- сільське господарство. Країна зацікавлена в імпорті капіталу. На цій стадії присутній непрямий експорт товарів,послуг,капіталів,інвестицій.

3. Модель Солоу

3.1Приріст населення Мальдів за 40 років:

111.PNG


Згідно даних(рис.1) приріст населення спадає у 2015 році,що свідчить про зростання обсягу виробництва у розрахунку на одного робітника. На протязі 15 років приріст населення зріс,що дозволяє обґрунтувати зростаючу прірву між багатими і бідними особами.

22.PNG

Рис.1.Приріст населення

Найбільший приріст населення спостерігався у 1985-1990 роках і сягнув 7,02, в ці роки спостерігались найнижчий рівень ВВП.

3.2Для визначення розподілу продукту на інвестиції та споживання необхідно дослідити приріст норми заощаджень.

33.PNG

Згідно моделі Солоу зменшення норми заощаджень, відбувається зниження капіталоозброєності робітника у стані збалансованого спадання і спостерігається низька продуктивність.

Отже,країні необхідно забезпечити приріст населення з вищою освітою з вищими темпами ніж приріст ЕАН.

4.Показники ефективності національної економіки згідно моделі Богдана Гаврилишина

4.Соціальна складова

4.1.1прагнення: Мальдіви це є країна із клерикальною ідеологічною орієнтацією. Іслам на Мальдівах є державною релігією. Згідно з Конституцією Мальдів, громадянами цієї країни можуть бути тільки мусульмани. До XII століття на Мальдівах був поширений буддизм. Перші мусульманські проповідники з'явилися в 1153 році. Сьогодні практично все корінне населення островів складають мусульмани-суніти.У законодавстві Мальдів високо вплив традиційного ісламського права (шаріату). Президент Мальдів втілює собою верховну владу, що захищається і освітлену шаріатом . Всі діти вчать арабський алфавіт, для того, щоб у майбутньому вони змогли читати Коран.

4.1.2здійснення: порівняно із попереднім роком приріст населення спадає. У країні висока, до 98%, грамотність, так як з 1960 р. введено обов’язкова англійська середня освіта. Мальдіви добилася великих успіхів у сфері початкової і середньої освіти, з 100% заявки на участь у початковій школі (класи з 1 по 7) з 2002 року. Набір учнів в середні школи також значно покращився, причому близько 80% прогресуючих до середнього рівня. Середні школи (класи з 8 по 10) розташовані на 138 островах. Уряд має намір зробити 10-річну освіту доступною для всіх до 2010 року. Лише незначний відсоток дітей кидають школу з кваліфікацією, а "звичайний рівень" Pass курси (після закінчення 10 класу), є низькими для тих, хто вважають за краще здавати іспит. Доступ до вищої середньої школи (класи 11 і 12) є обмеженим, як школи перебувають лише на 14 островах (станом на середину 2007 року). Доступ до вищої освіти є більш обмеженим. Якщо для початкової та середньої шкіл не існує дискримінації за ознакою статі, для середньої і вищої освіти є ухил на користь хлопчиків.

4.1.2.3 взаємовідносини: В країні спостерігається значний розрив між бідними і багатими. Середня заробітна плата становить 580 дол.,на цю зарплату живуть більшість мешканців цієї країни,яка не покриває місячні витрати громадян. Харчування в середньому за місяць становить 80 дол.,громадський транспорт 27 дол.,оренда квартири-690 дол,комунальні послуги-143,83 дол..В сумі це становить 940 дол.,що свідчить про низький рівень життя населення,а саме його якість,заробітна плата покриває лише половину необхідних витрат.

4.2Економічна складова

4.2.1Ресурси

Вирощують кокосову пальму, хлібне дерево, банани, манго, маніок, батат, ямс, просо, рис, цибулю, перець. Країна не в змозі прогодувати своє населення. Сільське господарство і виробництво як і раніше грати меншу роль в економіці, стримується браком родючих земель і браку місцевій робочій силі. Більшість продуктів харчування доводиться імпортувати. Промисловості, яка в основному складається з швейне виробництво, суднобудування, і ремеслами, припадає близько 7% ВВП. Розвиток туризму секторі дала потужний стимул для молодого традиційні країни надомних такі, як мат ткацтво, лаки роботи, ремісничі і кокосова мотузка рішень. Нові галузі, які виникли після включити друк, виробництво Труби ПВХ, цегляний рішень, морські ремонтом двигунів, розливу газованої води та одягу виробництва. Рибальство вважається основою економіки. Добувають перлини, корали, мушлі. Промислові підприємства зайняті передусім і переробкою сільськогосподарської сировини та виловленої риби. Виготовляють також одяг, риболовецькі сіті, електронні компоненти. Поширеною є змішана форма власності за участю мальдівського державного та іноземного приватного капіталу. Надання послуг морського транспорту є одним із найважливіших напрямів економічної діяльності країни. Місцевий транспорт - парусні та невеликі моторні судна. Головний морський порт - Мале. Мальдіви сполучені авіалініями з низкою європейських та азійських країн. Міжнародний аеропорт Хулуле (атол Мале).

4.2.2Зовнішноьоекономічна діяльність

Основні експортні товари - "мальдівська риба" (просолений в'ялений тунець, 97% вартості експорту), текстильні вироби, електронні компоненти, копра. Завдяки реекспортові країна щорічно одержує близько 10 млн $ США. Імпортують переважно нафтопродукти, продовольство та споживчі товари. Країна має значну зовнішню заборгованість. Міжнародний туризм - важливе джерело надходження валюти.

4.2.3 Інвестиції

В основному інвестиції як і внутрішні твк і зовнішні спрямовані на туризм.Головні зовнішньоторговельні партнери - Таїланд, США, Шрі-Ланка. Світовий банк виділив близько $ 19 млн. для розвитку системи освіти з 2000-2007. Він планує здійснити ще 5 млн. дол. на розвиток системи освіти в 2009 році. Світовий банк визначив підготовки вчителів, а нагальна необхідність як країна як і раніше, значною мірою спирається на іноземні викладачі, а також оновлення навчальних програм і матеріалів. За 2000-2006 роки, Азіатський банк розвитку (АБР), здійсненого 7 млн. дол. США для підтримки після шкільного розвитку освіти на Мальдівських островах. АБР виділив 6,5 млн. дол. США для роботи над навичкам 2004-2009.

4.3Політична складова

Політика в Мальдіви проходить в рамках президентською республікою, в якій президент є главою уряду. Президент є главою виконавчої влади і призначає кабінет, який затверджується парламентом. Президент призначається на п'ятирічний термін таємним голосуванням у меджлісі (парламенті), призначення якого підтверджена в ході національного референдуму. Конституція забороняє не-мусульман від голосування. Однопалатний Меджліс Мальдіви складається з п'ятдесяти членів, що виступає на п'ять років. Два члени від кожного атолу обираються прямим голосуванням. Вісім призначаються президентом, який є головним маршрутом, через яку жінки вступають у парламенті. Незважаючи на перехід від монархії до республіки, сучасні політичні структури показує спадкоємність з феодального минулого, в яких влада розподіляється між кількома родинами у верхній частині соціальної структури. Явка на вибори у 2006 році в середньому становила 30%,що свідчить про недовіру до влади громадян.


Руанда (Сімонова Анастасія)

1. Загальна характеристика Руанди

1.За площею : середня країна площа 26338 км²

2.За чисельністю населення : невелика країна (1,5 млн. – 20 млн.)- 11,78 млн.осіб

3.За формою правління: президентська республіка

4.За формою державного устрою: республіка

’’’5.За політичною структурою: багатопартійна

Руанда - аграрна країна, приблизно 90% населення якої зайняте в сільському господарстві. Це країна Африки з найбільшою щільністю населення, не має виходу до моря, а природні ресурси та промисловість обмежені.

Товари експорту — кава, чай, шкірсировина. Частка кави в експортних надходженнях зазвичай перевищує 50%. Близько 80% імпортно-експортних операцій здійснюється через кенійський порт Момбасаабо територію Уганди. У 1993 вартість експорту склала 68 млн доларів США, імпорту - 268 млн. До головних торговельних партнерів належать Бельгія та інші країни ЄС, а також Японія іСША.

Гроші. Руандийский франк (міжнародне позначення -RWF, у країні -RF), рівний 100сантимам. Дійові банкноти: 100, 500, 1000 і 5000 франків. Монети: 1, 2, 5, 10, 20 і 50 франків.

2. Ромб Портера

’’Факторні умови:

Одне з головних досягнень держави — галузь освіти. Сьогодні 96% дітей ходять до школи. Інформатику вивчають з початкових класів. Це стало можливим завдяки впровадженню спеціальної програми, що отримала назву “Кожній дитині по комп‘ютеру”. У 2012 році 2,3 млн учнів ділили 115 тисяч комп‘ютерів.

Руанда вірить, що освічена молодь забезпечить їй краще майбутнє. 70% населення становлять молоді люди, яким ще не виповнилося 25 років. Від них залежить розвиток галузі послуг, інвестиції в яку збільшились з 583 млн євро у 2012 році до 1 млрд торік.

1.1..PNG

Цей графік показує тенденцію росту частки прямих іноземних інвестицій у ВВП Руанди, що склалоу 2013 році 1,47%. Що демонструє притік інвестицій у промисловість Руанди, яка має видимий економічний ріст та привабливість для закордонних інвесторів також у НДДКР.

Серйозні інвестиції країна спрямовує як на вдосконалення туристичної інфраструктури, а й у охорону свого багатого тваринного розмаїття, підтримку та розвитку національних парків. У результаті престижної міжнародній туристичній виставки ITB, що відбулася у Берліні, стенд Руанди був названий кращим серед інших африканських країн.

2.2..PNG

Валові внутрішні заощадження (% від ВВП) в Руанді Останнє вимірюється в 10,69 в 2014 році, за даними Світового банку. Валові внутрішні заощадження розраховуються як ВВП менше витрат на кінцеве споживання (загального споживання).


3.3..PNG

Інфраструктура. Транспортна система Руанди переважним чином складається з автодоріг, з яких мощеними є лише деякі між столицею Кігалі та більшістю важливих міст та містечок. Руанда також сполучена дорогами з іншими східноафриканськими країнами, через які проходить більша частина товарообміну. Існує міжнародний аеропорт у Кігалі; транспортний зв'язок між портовими містами озера Ківу обмежений. З 1994 року урядом було вкладено значні інвестиції в галузь транспортної інфраструктури з допомогоюЄС, Китаю, Японії та інших країн.

’’Політика держави

Глава держави - президент, що обирається на 7-річний термін (можливий другий термін поспіль). З квітня 2000 - президент Поль Кагаме, у вересні 2010 року обраний на другий термін.

Парламент - двопалатний. Сенат - 26 місць (12 - обираються місцевими радами, 8 - призначаються президентом, 4 - форумом політичних організацій, 2 - від вищих навчальних закладів), термін повноважень - 8 років. Палата депутатів - 80 місць (53 обираються населенням, 24 жінки обираються місцевими радами, 3 від молоді та інвалідів); термін повноважень 5 років.

Найбільші політичні партії:

- Руандійський патріотичний фронт - 42 депутати (партія президента Кагаме)

- Соціал-демократична партія - 7 депутатів

- Ліберальна партія - 4 депутати.


4.4..PNG
5.5..PNG

Валовий внутрішній продукт (ВВП) в Руанді 7890000000 доларів США в 2014 році. Значення ВВП Руанди представляє 0,01 відсотка від світової економіки. ВВП в Руанді у середньому 1920000000 дол з 1960 до 2014 року, досягнувши самого високого рівня 7890000000 дол в 2014 році і рекордно низького рівня в 120000000 дол в 1961 р ВВП в Руанді, повідомляє Світовий банк.

Згідно концепції Портера ВВП на душу населення дозволяє визначити індекс глобалізації конкурентоспроможності країни залежно від стадії життєвого циклу. За даними на рис.1.3 знаходиться на стадії ,спонукуваній багатсвом (ВВП на душу населення 695,69 дол. США).

3. Модель Солоу

’’Природний приріст

Значення смертності, (на 1000 чоловік) в Руанді 7,06 в 2013 р. Протягом останніх 53 років цей показник досяг максимального значення 39,97 в 1992 році і мінімальне значення 7,06 в 2013 році.

Визначення: Загальний коефіцієнт смертності вказує на кількість смертей, що відбуваються протягом року, на 1000 населення оцінками, в середині року. Віднімаючи сирої смертність від сирої народжуваності забезпечує швидкість природного приросту, який дорівнює швидкості зміни чисельності населення в відсутність міграції.

6.6..PNG

’’Економічний прогрес

За 20 років Руанда, колись напівзруйнована, виснажена країна, зробила дивовижний крок уперед. У 1994-му під час геноциду було винищено 800 тисяч її громадян, й економіка ледве “дихала”.

Сьогодні в Руанді мешкає 11 млн людей, ВВП на душу населення зріс у 5 разів. Показник тих, хто живе за межею бідності, зменшився на 25%.

На цьому держава не має наміру зупинятись й до 2020 року планує стати країною середнього класу, в якій економіка спиратиметься передовсім на галузь послуг, не лише сільського господарства.

У 2013-му економіка Руанди зросла на 4,6%, цей результат виявився трохи гіршим за попередній рік — у 2012-му зростання склало 7,3%. Прогрес Руанди спирається на міжнародну допомогу, частка якої в бюджеті сягає 40%. Річний ВВП на душу населення — 505 євро. 45% людей досі живуть за межею бідності.

Країна поставила перед собою мету — збільшення експорту своєї сировини та промислових товарів. Щоправда, спершу їй, аби втілити в життя цей проект, необхідно покращити стан своєї інфраструктури та розвинути енергетичну галузь, полегшити умови доступу до неї споживача.

Водночас, окрім слабких сторін, Руанда має й сильні. Руанда – аграрна країна. За оцінками ПРООН, за рівнем економічного розвитку Руанда перебуває в161-м місці з 177 класифікованих країн. 60% населення живуть менш, ніж 1 долар США щодня, 35% дорослого населення - неписьменні. Основу її становить сільському господарстві, що спеціалізується з виробництва експортних культур, і навіть первинна обробка сільськогосподарської сировини. У галузі працює близько 90% активного населення.

Близько 44% країни придатні для землеробства, 44% – для випасу худоби та дванадцяти% зайнято лісовими масивами. Домінуємотижное землеробствопереложного типу. Основні продовольчі культури – банани, батат, сорго, маніок, бобові, арахіс і кукурудза. Головні експортні культури – кави сорту «арабіка», чай іпиретрум.

У промисловості найбільше значення має тут гірничодобувна галузь (олово, вольфрам,танталит, берилій, золото). Основні види мінерального сировини, йде експорту, –касситерит (олов'яна руда),вольфрамит,колумбитотанталит. Уоз.Киву на глибинах більш 270 метрів за розчиненому стані зосереджені промислові запаси вуглекислого газу та метану.

Є низка ГЕС і ТЕС малої потужності (у своїй більш 20% споживання електроенергії покривається з допомогою імпорту). Діють нечисленні невеликі підприємства з виробництва цукру. Невеликі підприємства з обробці кави, чаю, тютюну перебувають у основному столиці.

- Безробітництво охоплює понад 1 млн. людей. Близько 60% населення живе поза межею бідності.Частка сільського господарства за ВВП – 41,5%, промисловості – 22%, сфери послуг – 36,5%.

Серед завдань, які країною основних проблем – дефіцит торгового балансу (експорт – близько 135 млн. дол. США., імпорт – близько 390 млн. дол. США), незбалансованість державного бюджету за доходами і видатках, невеличкий обсяг інвестицій (менш 8% від ВВП). Одночасно сукупний обсяг зовнішньої допомоги перевищує 0,5 млрд. доларів (провідні донори – Світовий банк, Євросоюз, Африканський банк розвитку; лише на рівні двостороннього партнерства лідирують Великобританія, США, Швеція, Бельгія та).

Експорт кави (30-33тис.т.), чай (7-8тис.т.), сировину, і навіть бавовну і хінне дерево. Частка каву у експортних надходженнях зазвичай перевищує 50%. Обсяг експорту — 135 млн. дол. (2006 р.). Основні статті експорту — кави (70% експортних доходів), чай (10%), мінеральну сировину (10—15%). Основні торгові партнери — Індонезія, Німеччина, Кенія, Бельгія, ПАР.


7.7..PNG

Продукція агропромислового сектора забезпечує більш 80% вартості експорту. Провідна галузь сільського господарства – землеробство.Обрабативается 1,25млн.га (близько 42% країни). Традиційні продовольчі культури: сорго, батат, маніоку, кукурудза, картопля, банани. Тваринництво –пастбищное (близько двох млн. голів). Висока чисельність поголів'я худоби заважає розвитку тваринництва і призводить до надмірногостравливанию пасовищ. Рибальство і рибництво розвинені слабко. Весь улов риби надходить на внутрішній ринок.

Банки та обмін валюти. Обмін без ризику мати справу з шахрайством, можна здійснити, лише у банку Руанди. Кредитні картки, і туристичні чеки мало використовуються, лише всю готівку.

Національний банк Руанди здійснює емісію національної грошової одиниці,руандийского франка. У 1967 створили Банк розвитку Руанди.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Після приєднання до ГАТТ 1 січн.1966г. Руанда з 22 травня 1996 р. дійсних членів СОТ. Статус найменш розвиненою країни дозволяє їй користуватися спеціальним режимом, сприятливішим, чому він, який надано іншим країнам, зокрема, тривалішим перехідним періодам і менше обтяжливими зобов'язаннями.

Руанда дійсних членів Спільного ринку країн Східної та Південної Африки, Економічного співтовариства країнах Центральної Африки, Економічного співтовариства країн ВеликихОзер, Форуму стимулювання регіональної інтеграції, Організації облаштування й розвиткуБассейна річкиКажера, Африканського Союзу, і Африканського економічного співтовариства. З економічного погляду активної діяльністю займаються лише дві з цих регіональних структур: Загальний ринок країн Східної та Південної Африки і Форум стимулювання регіональної інтеграції.

Туніс(Терещенко Анастасія)

1. Загальна характеристика Тунісу

1. За площею: середня -163 610 км2

2. За чисельністю населення: не велика – 10,89 млн осіб

3. За формою правління: президентська Республіка

4. За формою державного устрою: унітарна держава

5. За ідеологічною орієнтацією: крелікалізм

6. За формою державного режиму: авторитаризм

7. За політичною структурою: однопартійна

8. За рівнем розвитку науки і техніки: Країни з нерозвинутими наукою і технікою.

9. За рівнем соціально-економічного розвитку: належить до групи країн що розвиваються, з рівнем доходів на душу населення вище за середній, середнім рівнем зовнішнього боргу та відносно відкритою економікою світовому ринку.

10. За підходом МВФ: держава з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку

11. За підходом В.Вольським: Країна орієнтованого «пристосовницього розвитку» капіталізму

12. За підходом Шаблія: країна, зв’язки з якою не є значно важливими для України.

13. За підходом Зіміна: аграрно-сировинна країна, що розвивається

14. За підходом Максаковського, Дронова,Рома: країна , що розвивається

15. За підходом Масляка,Олійника, Степаненка: мусульманська країна Північної Африки , що розвивається.

16. За підходом Болотіна, Шеніса: проміжний «ешелон»- «верхня середня» , аграрно-сировинна країна, одна з найбільш розвинених у Африці. Основні галузі промисловості: нафтодобувна та нафтопереробна, хімічна, гірничо-металургійна, харчова, текстильна, цементна.

2. Ромб Портера

Освіта

Освіті надається надзвичайно велике значення, на неї витрачається 6% ВНП. Базова освіта є обов’язковою для хлопчиків та дівчат у віці від 6-ти до 16-ти років з 1991-го року. Особливо великий пріоритет – у вивченні мови. Змалку діти вчаться розмовляти туніською арабською мовою. Коли діти ідуть до школи у п’ятирічному віці, вони вивчають Класичну Арабську мову. З восьми років вони вивчають французьку, а – десяти років - англійську мови.У Тунісі є “162 заклади вищої освіти, серед яких 22 Вищі Інститути Технічної Освіти (ISET), і 6 Вищих Інститутів Педагогічної Освіти (ISFM).” Свідома політика популяризації вищої освіти призвела до підвищення рівня грамотності і проклала шлях до освіти “що триває все життя”.

Релігія Сьогодні туніський уряд приймає на себе роль захисника ісламської віри у країні. Таку ж роль він виконує і щодо невеликих християнських та єврейських меншин, чиї права на свободу віросповідання та релігійну практику у Тунісі гарантуються законом.

Крім сотень мечетей, для людей що сповідують іслам, на території країни існує кілька визнаних на міжнародному рівні центрів вивчення та дослідження релігії. Система народної освіти прищеплює молодшим поколінням цінності толерантності, миролюбності та помірності, що є притаманними ісламу. Конституція та закони країни не дозволяють створення партій на основі релігії.

Природні ресурси

Щодо природних ресурсів та географічного положення, країна розташована на перетині двох кліматичних зон - Середземноморської і Сахарской. У Тунісі переважає помірний м'який клімат, на більшій частині - субтропічний середземноморський, далі на південь він стає більш жарким і сухим, на півдні країни клімат - тропічний пустельний. Рельєф переважно рівнинно-горбистий. Населення країни складає близько 9380400 чоловік. Середня щільність населення близько 57 чоловік на кв. км.Щільність закономірно збільшується з півдня на північ. Тунісці (араби Тунісу) складають 98% населення, 1% - європейці. Суніти становлять 98% населення (іслам є державною релігією), християни - 1%, іудеї - 1%. Рівень народжуваності (на 1000 чоловік) - 21,52. Рівень смертності (на 1000 чоловік) - 4,98 (рівень дитячої смертності - 32,3 смертельних результату на 1000 новонароджених).

Середня тривалість життя: 69 років - чоловіки, 72 роки - жінки. Міське населення становить 54%. Чоловіків більше, ніж жінок. Найбільші міста - Туніс (880000 чоловік), Сфакс (500000 чоловік), Сус (83500 осіб), Бізерта (94500 осіб). Туніс - аграрна, країна, що розвивається, але він входить до числа найбільш розвинених країн Африки. Частка промисловості в загальному господарстві - 23,5%, сільського господарства - 17,8%. Основні галузі промисловості: нафтопереробна, гірничодобувна (6,4%), особливо розробка фосфатів і залізної руди, текстильна, взуттєва промисловість, харчова, виробництво напоїв, хімічна, особливо виробництво мінеральних добрив,чорна металургія, машинобудування. Виробництво електроенергії - 5,5 млрд. кВт / ч. Головний центр промисловості - місто Туніс (тут розвинені харчова промисловість - 50%, хімічна, кольорова металургія, машинобудування - по 10%). Поруч з ним знаходиться теплова електростанція.

У Тунісі виробляють оливки, зерно (пшениця, ячмінь), молочні продукти, томати, цитрусові, яловичину,цукровий буряк, фініки, мигдаль, виноград, рибу, технічні культури. Найбільш розвинутий сільськогосподарський район країни - північний схід. Найменш розвинений субрегіон - південний (там переважає м'ясо-вовняного кочове і напівкочове пасовищне тваринництво - розведення овець, кіз, верблюдів).

Загальна протяжність залізниць - 2.194 км, автодоріг - 28.913 км (з покриттям - 18.226 км, без покриття - 4.874 км), нафтопроводів - 883 км, газопроводів - 742 км. Найбільші порти і гавані - Бізерта, Ла Гулетт, Сфакс, Туніс, Зарзісе, Габес, Сус, Сехіра. У Тунісі всього 32 аеродромів, з них 15 з покриттям. [6]

Розвиток туніської економіки

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 21,3 млрд. Темп зростання ВВП — 5%. ВВП на душу населення — $2283. Прямі закордонні інвестиції — $ 0,577 млрд. Імпорт — $ 9,6 млрд. (г.ч. Франція — 27%; Італія — 19,5%; Німеччина — 12,3%; Іспанія — 4,3%; Бельгія — 3,8%). Експорт — $ 9 млрд. (г.ч. Франція −27%; Італія — 21,4%; Німеччина — 15,1%; Бельгія — 6,4%; Лівія — 4%). Основні статті імпорту — машини і обладнання, сира і перероблена нафта, продовольчі товари, транспортні засоби, деревина, а також бавовна-сирець і бавовняна пряжа. Експортують текстильні товари і шкіру, хімічні і супутні товари, машини і транспортне обладнання, сільськогосподарські продукти і продовольчі товари, мінеральну сировину, паливо і мастильні матеріали. Важливі статті експорту — фосфорити і продукти їх переробки, оливкова олія, вино, свинець, залізо і сталь.[7]


Рис. 1.1. Валовий внутрішній продукт ( млрд. дол США)

Тер1.PNG

Розвиток туніської економіки залежить від експорту нафти і мінеральної сировини, зростання обробних галузей, розвитку туризму і надходжень з-за кордону. Внутрішній валовий продукт (ВВП) Туніса в 1997 становив 18,7 млрд дол., а у 2000 — понад 21 млрд дол США. У останні роки неухильно збільшувався прибуток на душу населення, з 1956 по 2000 він зріс з 300 до 2283 дол. У 1994 в економіці Туніса було зайнято 2,8 млн чоловік, бл. 77% з них чоловіки. Приблизно 22% трудових ресурсів було зосереджено в сільському господарстві, 20% — в обробній промисловості, 29% — в сфері послуг, 14% — в торгівлі, ресторанному і готельному бізнесі і 13% — в сфері будівництва.


Рис 1.2. Сільське господарство (% ВВП)

Зазвичай оливкова олія- корисний продукт харчування,який асоціюється з Італією та Іспанією, трохи рідше з Грецією. Та справжнім відкриттям для багатьох любителів якісного оливкової олії стає той факт, що на четвертому місці в світі за виробництвом оливок і олії з них знаходиться африканська держава Туніс.

Секрет Тунісу полягає не стільки у високій врожайності місцевих олив, які дають найкращі плоди для виробництва олії. Туніське оливкова олія є справжнім еліксиром здоров’я, оскільки поєднує в собі максим корисних властивостей, які характеризують цей продукт, завдяки найкращому поєднанню кліматичних умов.

Туризм

Туризм є ще одним важливим джерелом доходів із-за кордону, його частка становить приблизно 20 відсотків від надходжень вільноконвертованої валюти, до того ж, це одна з важливих сфер зайнятості населення. У 2006-му році Туніс відвідали 6,5 мільйонів туристів, в основному з Європи та Північної Африки. Наплив туристів є поштовхом для економіки, у той же час, велика кількість іммігрантів (близько 1-го мільйон-а) також має значний позитивний вплив. На протязі останніх п’яти років грошові перекази з-за кордону становили в середньому 1,61 мільйона динарів (близько 1,21 мільйона доларів) на рік, або приблизно 5 відсотків ВВП Тунісу, що дорівнює одній четвертій доходів країни у іноземній валюті.

Щодо основних тенденцій розвитку туризму в країні, то провідні позиції належать пляжному туризму. Близько 90% всіх відпочиваючих проводять час на середземноморських пляжах. В’їзний туризм Тунісу залежить від європейського ринку. З європейських країн сюди приїжджає близько 80% туристів. Основними туроутворюючими країнами для Тунісу є Німеччина, Франція, Великобританія.

Уряд Тунісу починає займати все більш активну позицію щодо дотримання та інформування населення про права інтелектуальної власності (IPR). Нещодавно у Тунісі було прийнято закон про право інтелектуальної власності спямований на дотримання мінімальних стандартів СОТ (Аспекти Інтелектуальної Власності що стосуються торгівлі, TRIPS). Також ведеться постійна спільна робота між урядами Сполучених Штатів та Тунісу для підвищення рівня обізнаності населення щодо цих прав.

Інфраструктура Тунісу

У Тунісу досить добре розвинена інфраструктура, яка включає шість торгових морських портів та шість міжнародних аеропортів. У квітні 2004-го року було оголошено початок підготовчого етапу до створення сьомого аеропорту поблизу узбережжя біля міста Інфідха. У травні 2007-го року компанія Turkish Group виграла тендер на проект побудови і використання аеропорту на правах концессії на період у 40 років з поступовим збільшенням пасажиропотоку до 30-ти мільйонів пасажирів у рік. Очікується, що будівельні роботи розпочнуться у липні 2007-го року. Також очікується проведення тендеру на будівництво глибоководного порту у тому ж районі.

Середній річний дохід на душу населення у Тунісі доходить до трьох тисяч доларів США. Мінімальна місячна заробітна плата встановлена законом за 48-ми годинного робочого тижня нещодавно була піднята до рівня приблизно 180-ти доларів. У 2006-му році зростання ВВП становило 5,2%, але рівень інфляції піднявся до 4,5%, порівняно з 2% у попередньому році. За офіційними даними, рівень безробіття становить близько 14%, але вважається що в деяких регіонах цей показник набагато вищий. Незважаючи на низький ріст чисельності населення на даний час, сфера вищої освіти та ринок праці відчувають вплив демографічного піку.

Згідно концепції Портера можна побачити, що Туніс є країною , що розвивається. Ціль Тунісу - підняти рівень доходів на душу населення до середнього показника країн що розвиваються - передбачає середній рівень зростання на 6-7% замість 4-5%. Туніс інвестував значні кошти у освіту і кількість студентів зарахованих в університети підстрибнула з 41-ї тисячі у 1986-му році до більш ніж 360-ти тисяч. Забезпечення цих високоосвічених людей роботою – одне з головних завдань уряду Тунісу.

1. Модель Солоу

Природній приріст

Природний приріст населення в Тунісі утримується на середньому рівні в регіоні (2,4 % на рік). Високий природний приріст населення зумовлений переважно зниженням смертності (особливо дитячої), що пов'язано з розвитком охорони здоров'я. У регіоні зростає кількість дітей і підлітків (до 14 років), які становлять майже 37 % населення, літні особи (понад 65 років) — 4 % . У статевій структурі населення переважають чоловіки (50,6 %), що типово для всіх арабських країн.

Істотний вплив на міграцію населення мають чинники, пов'язані з нерівномірністю соціально-економічного і господарсько-культурного розвитку окремих країн. Промислові райони приймають емігрантів з сусідніх країн, які шукають роботу.


Рис 1.3. Природний приріст населення

Економічний прогрес

Туніс має не досить рівний розподіл національного багатства. Індекс Джині вимірює ступінь, в якій розподіл доходів або витрат на споживання серед окремих осіб чи домашніх господарств в економіці відхиляється від абсолютної рівності. Крива Лоренца висловлює залежність сумарного відсотка від загального обсягу доходів, отриманих від сукупного числа одержувачів, починаючи з найбіднішого індивіда або сім'ї. Індекс Джині вимірює відстань між кривою Лоренца і гіпотетичної лінією абсолютної рівності, виражене у відсотках від максимальної площі під кривою. Таким чином, індекс Джині 0 представляє ідеальне рівність, а індекс 100 означає повне нерівність.

В Тунісі за останніми показниками – 40.0

Країна R/P 10%(OOH) R/P 20% (OOH) Джині (ООН) R/P 10% (ЦРУ) Рік Джині ( ЦРУ) Рік 

 Туніс

13.4 7.9 39.8 13.7 2000 40 2005 est. Рис 1.4. Показники нерівності доходів , включаючи коефіцієнт Джині Громадська система охорони здоров'я Тунісу дозволяє надавати гідний рівень обслуговування, як громадянам країни, так і іноземним громадянам, які перебувають на території Тунісу на законних підставах. В даний час Туніс активно будує мережі медичного обслуговування, розвиває і модернізує вже існуючі. Сучасне обладнання, компетентність лікарів і надійність існуючих об'єктів охорони здоров'я відзначені якістю міжнародного рівня.

У Тунісі діє дві системи медичного страхування: обов'язкове і добровільне, які існують як самі по собі, так і в доповненні один одного.

Обов'язкове медичне страхування охоплює більше 90% всього населення країни - це так звана активна частина громадян Тунісу: службовці, працівники державних підприємств, наймані робітники сільськогосподарського та несільськогосподарського сектора, рибалки, наймані працівники, самозайняті працівники сільськогосподарського та несільськогосподарського секторів, студенти і діти. Обов'язкове медичне страхування забезпечує даної категорії громадян безкоштовну медичну допомогу за рахунок соціального страхування, здійснювану в державних медустановах. Крім того, таке страхування дає можливість кожному пацієнту отримувати деякий перелік лікарських препаратів, прописаних в страховому полюсі. У середньому витрати для кожного громадянина Тунісу на медичне обслуговування, у випадках користування тільки державною медициною, становлять лише 20% від загальної вартості отриманих медпослуг.

Відповідно до законодавства про соціальне забезпечення в Тунісі кожен іноземний громадянин, трудящий і проживає на його території, потрапляє під туніський режим соціального забезпечення без відмінності громадянства і користається благами, передбаченими даним режимом, на рівних умовах з громадянином країни.

Таким чином, доступ до безкоштовного медичного обслуговування на основі полюса обов'язкового медичного страхування, забезпечений кожному іноземцю до тих пір, поки він знаходиться на території Тунісу і офіційно працевлаштований.

4. Модель Богдана Гаврилишина

Соціальні детермінанти:

Здоров’я:

Тривалість життя – 75 років

чоловіки: 71 років

жінки: 75 років (2014 р.)

Смертність - (на 1000 чоловік) - 4,98

Практично 98% населення Тунісу сповідують іслам. Населення Тунісу відрізняється віротерпимістю і живе в мирі з представниками інших релігій. У країні діють три православних церкви – дві російських в мм. Туніс і Бізерга і одна грецька. Крім того, у столиці є невелика єврейська громада, там же проживає декілька тисяч католиків.

Згідно з офіційними даними Національного інституту статистики Тунісу, рівень безробіття в країні зріс до 18,3% в травні 2011 року проти 13% за той самий місяць у 2010 році.

Також за даними медіа компанії Thomson Reuters на 2013 рік, Туніс займає 6 місце з 22-х з прав жінок серед арабських країн. На міжнародному рівні посідає 46 місце зі 148 країн за статевою рівності. Коли Туніс був французькою колонією, жінки в цій країні були завуальовані, неосвічені і займалися домашнім хозяйством.В країні жінкам присвячено 2 свята: 8 березня, Міжнародний жіночий день, і 12 серпня, дата реалізації кодексу про особистий статус, яка позначається тепер як Національний жіночий день.

У Тунісі діє феміністична політика, головним чином щоб підтримувати хороший імідж у Європі. І така пропаганда в місцевих ЗМІ приносила свої плоди. Однак на ділі права жінок не особливо виділяються на тлі сусідніх країн, таких як Марокко. Зокрема в країні все ще зберігається патріархальне пригнічення жінок, а також різні обмеження, що накладаються на жіночі університети.

Після подій революції 2011 року було відмінено закон про статеве рівність, так як тепер серед представників влади переважають релігійні консерватори . Вони значно урізали права жінок в країні і обмежили вплив феміністок. Є побоювання, що в майбутньому жінки втратять свій голос і можливість брати участь у публічній сфері після встановлення в країні законів шаріату.

Споживчик кошик:

• 1 EUR = 2 TND

• 1 USD = 1,6 TND


В обігу ходять монети (10, 20, 50, 100 мілім, 1/2 динара, 1 та 5 динарів) та банкноти (5, 10, 20, 30 та 50 динарів).

Яблука( 1кг.) – 2,5 TND

Тунець( 1 кг)- 5 TND

Зелений чай з м’ятою (1 л.) - 1.5 TND

Спеції( 4 шт.)- 1-2 TND

Вино ( 1,5 л.)– 3 TND

Вода(1,5 л)- 1.10 TND

Цибуля( 1 кг) – 1 TND

Картопля (1 кг)– 2,20 TND

Олія (1 л.)– 2 TND

Лимон(1 кг.) – 2,5 TND

Сукня - 8 TND

Хустинка – 5 TND

Взуття- 9 TND

Оренда авто за добу: 80-90 TND

Мінімальна заробітна плата в Тунісі становить 544 TND.

Якщо, потрапивши в Туніс, жити економно , то буде 58 доларів на 2 людей на добу. Якщо жити в більш-менш комфортабельних готелях, харчуватися в кафе і користуватися таксі, то щоденні витрати складуть приблизно 90-100 . У цю суму не увійдуть різні розваги, поїздки по країні, організовані екскурсії.

Соціальне забезпечення

У кожному районі країни існує чергова аптека з цілодобовим режимом і фіксованими цінами. Знайти аптеки в будь-якому місті Тунісу можна по вивісці «PHARMACIE». Примітно, що практична кожана аптека в Тунісі – це не тільки місце , де можна придбати необхідний медичний препарат, але й місце, де легко отримати невелику консультацію, якщо захворювання не є серйозним. Справа в тому , що в «PHARMACIE» працюють фахівці з лікарською освітою, вони здатні поміряти тиск і надати першу необхідну медичну допомогу.

Економіні показники

Головне багатство Тунісу- це ого рекреаційні ресурси: облямовані морської блакиттю пляжі найчистішого білого піску , однаково чудові як на півночі , так і на сході, гори рудуватих відтінків, позбавлені будь-якої рослинності на півдні і щедро вкриті смарагдовою зеленню на півночі, що заворожують пустельні простори, передвіщають наближення Сахари, тихі оазиси рівнин і чарівна краса дикої природи гірських оазисів. Туристів також залучають численні пам’ятники античності, особливо руїни древнього Карфагена недалеко від столиці країни, крім того, міста Туніс, Сус, Монастір, Ель-Джем. У Тунісі створені національні парки ( Акшель, Бу-Хедма та ін.)[14]

7 листопада 1987 року прийшов до влади Президент Бен Алі. Його прихід змінив ситуацію, в якій опинилася економіка країни. Як Президент республіки , він вів ліберальну політику, сприяв введенню мультипартійної системи парламенту. Завдяки діяльності Бен Алі, Туніс став однієї з країн-лідерів з боротьби за права людини, вперше в країні жінка отримала можливість боротися за свої права, були проведені значні економічні реформи, рівень бідності було знижено до 4,2%, а середній клас збільшився та становить зараз до 80% населення. Також було проведено уряд реформ у галузі освіти , рівень освіченості досяг більше , ніж 99%.

ВВП-$ 21,3 млрд. Темп зростання ВВП -5%, ВВП на душу населення - $2283.Прямі закордонні інвестиції – 0,577 млрд. Імпорт – 9,6 млрд. Основні статті імпорту- машини і обладнання, сира і перероблена нафта, продовольчі товари, транспортні засоби, деревина, а також бавовна-сирець і бавовняна пряжа. Експортують текстильні товари і шкіру, хімічні і супутні товари, машини і транспортне обладнання, сільськогосподарські продукти і продовольчі товари, мінеральну сировину, паливо і мастильні матеріали.


Рис 1.5. Іноземні інвестиції (млрд. дол. США)

Економіка Тунісу вийшла з-під жорсткого державного контролю і зараз є переважно лібералізованою. Підтримка Світового Банку та Міжнародного Валютного Фонду у поєднанні з розважливою економічною політикою, яку уряд Тунісу проводив в середині 80-х років після кризи платіжного балансу, призвели до постійного стабільного зростання. Хоча воно дещо послабилося після подій 11-го вересня 2001-го року , коли економіка швидко повернулася до нормального стану завдяки значному об’єму експорту , відновленому зростанню туризму та сприятливим кліматичним умовам , які призвели до збільшення сільськогосподарського виробництва.[15]

Внутрішньополітична ситуація протягом останніх 20 років визначалася в значні мірі суперечностями між прихильниками необмеженої приватнокапіталістичного підприємництва, з одного боку та розвитку на основі державного сектора- з іншого. Питання про форми державного устрою, дотримані демократичних свобод знаходяться в центрі політичних дискусій, гострої внутрішньої боротьби. На початку 70-х років керівники ліберально-буржуазної течії, що діють під гаслом режиму «особистої влади», покинули уряд СДП, організувавши напівлегіальне опозиційних Рух демократів соціалістів.

У 2016 році Туніс очікує на економічне зростання у 2,5% у порівнянні з 0,5%, які будуть мати місце цього року. Про це повідомляє видання Аl-Arabiya з посиланням на міністра фінансів Тунісу Саліма Шакіра. Країна почне втілювати економічні реформи у фінансовому секторі, зокрема банківській сфері, що допоможе зміцнити економіку та підвищити іноземні інвестиції в країну. Після нападів радикальних ісламістів на туристів, уряд Тунісу був змушений погіршити економічний прогноз з 3% приросту до 0,5%. Крім цього, через страйки та акції протесту виникли проблеми з експортом фосфатів, що теж є однією з ключових статей доходів. Цього ж року уряд Тунісу розраховує зменшити дефіцит бюджету з 5,8% до 5%. Варто зазначити, що країна зіткнулася з серйозним тиском міжнародних кредиторів, які вимагають значно зменшити державні витрати, скасувати продовольчі та паливні субсидії.

Отримано з https://wiki.lpnu.ua/wiki/index.php?title=МА-42&oldid=29807