Крайник Любомир Васильович

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Версія від 21:52, 18 грудня 2012, створена Stefanovych (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{Особа | Ім'я = Крайник Любомир Васильович | місце_проживання = Львів | чоловік...)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Крайник Любомир Васильович
Kraynyk.jpg
Місце народження Львів
Громадянство українець
Вчене звання Професор
Поточне місце роботи Національний університет "Львівська політехніка"
Завідувач кафедри автомобілебудування

Крайник Любомир Васильович (1952) — український науковець, інженер-механік, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри автомобілебудування, голова правління ВАТ "Український інститут автобусо-тролейбусобудування".

Наукова і навчально-методична робота

У 1978 р. захистив кандидатську дисертацію (МАДІ, Москва), у 1990 р. представив докторську дисертацію (захист — 1995 р., КАДІ, Київ).

Автор понад 150 наукових праць, 36 винаходів. Під його керівництвом захищені 1 докторська та 4 кандидатські дисертації.

В 1990-91 р.р. як головний конструктор Всесоюзного конструкторсько-експериментального інституту автобусо-тролейбусобудування (тепер ВАТ "Укравтобуспром") відряджений до ФРН для співпраці з Mercedes-Benz (автобусне виробництво на ГолАЗ, РФЗ, Voіth, Webasto).

З 1993 р. — директор, а з 1996 р. — голова правління ВАТ "Укравтобуспром", яке було головною науковою організацією галузі Міністерства промислової політики України. У 1994-96 р.р. — заступник голови Львівського облвиконкому з питань промисловості, паливно-енергетичного комплексу і транспорту. Під його керівництвом здійснена розробка і організація виробництва автобусів КефАЗ (філія КамАЗ, Татарстан), тролейбусів і автобусів нового покоління на ДП "Південний машинобудівельний завод" (Дніпропетровськ).

З 1999 р. реалізовано базові для України проекти організації виробництва автобусів нового покоління "Богдан" (Луцький і Черкаський заводи, 7 базових моделей), і "Еталон" (Бориспільський і Чернігівський заводи, 4 базові моделі) з сумарним випуском приблизно 6 тисяч автобусів, з них 1,2 тисяі на експорт (2007).

Інститут активно співпрацює у сфері проектування нових базових моделей автобусів і вантажівок із ТатАЗ і РоАЗ (ПФГ Донінвест, Росія), заводом "Неман" (Білорусь), заводом SolBus (Польща). У кооперації із понад 70 зарубіжними партнерами, інститут виконує роботи із створення нового покоління повнопривідних АТЗ на замовлення Міністерства оборони України. При інституті діє випробувально-сертифікаційний центр ДП  "Укравтотех" (на базі колишнього аеродрому "Черляни"). Інститут "Укравтобуспром", де розміщена філія кафедри автомобілебудування. Філія є базою виробничої, конструкторсько-технологічної та переддипломної практики студентів спеціальності "Колесні та гусеничні транспортні засоби".

Джерела

  • 1, 2 Сторінки на сайтах Національного університету "Львівська політехніка".