Коломийський політехнічний фаховий коледж

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Версія від 16:01, 30 січня 2013, створена Галина Денисенко (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{Навчальний_структурний_підрозділ| Офіційна назва = Коломийський політехнічни...)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Коломийський політехнічний коледж
Gerb kpk.gif
Тип підрозділу коледж
Абревіатура КПК
Дата заснування 1894 рік
Засновники Цісарсько-королівська фахова школа деревного промислу
Дата ліквідації 1991 рік
Причина ліквідації реорганізація
Приналежність Національний університет «Львівська політехніка»
Попередник Коломийський механіко-технологічний коледж
Наступник Коломийський політехнічний коледж
Директор Білейчук Василь Степанович
Розташування (адреса) вул. Чехова, 20, 78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия
Сторінка на lp.edu.ua http://lp.edu.ua/node/194
Власний сайт http://www.polynet.com.ua/main.php

Коломийський політехнічний коледж — це відокремлений навчально-науковий структурний підрозділ Львівської політехніки, який у 2010 році увійшов до складу університету, та готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» та рівня «бакалавр» (за скороченим терміном навчання).

Загальна інформація

Коломийський політехнічний коледж Національного університету «Львівська політехніка» — сучасний вищий навчальний заклад, один з найстаріших закладів освіти на Прикарпатті.

Випускники коледжу продовжують навчання в вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації за скороченим терміном навчання. До послуг студентів — навчально-лабораторний корпус, гуртожиток, бібліотека, читальний, спортивний, актовий зали, їдальня, навчально-виробничі майстерні, видавничо-методичний центр, комп’ютерні класи, спортивні секції, гуртки художньої самодіяльності. Для підготовки до вступних випробувань організовуються підготовчі курси. Вступні випробування проводяться на денну та заочну форму навчання.

Історія коледжу

Коломийський політехнічний коледж бере свій початок від дев’яностих років позаминулого століття, від часу, коли в Коломиї були закладені основи школи деревного промислу. Австрійський уряд своєю постановою від 15 листопада 1894 року дав їй офіційну назву «Цісарсько-королівська фахова школа деревного промислу». Навчальний заклад, що взяв в основу своєї програми багаті традиції гуцульського деревного мистецтва, мав чотири фахові відділи: різьба фігурна і орнаментальна, столярство будівельне і меблеве, токарство по дереву, а також теслярство.

Починаючи з 1939 року школа була переведена в розряд фабрично-фахових і готувала в основному робітників з механічної обробки деревини, столярів і опоряджувальників.

В 1941 році школі повернуто її попередній статус, а в 1942 році відкрито ще 7 нових відділів: будівельний, стельмаський, шевський, слюсарний, бляхарський, електромонтажний і годинникарський. В цей час реміснича школа отримала назву «Державна реміснича школа з українською мовою навчання в Коломиї». В ній було відкрито філію Львівської технічно-фахової школи — будівельний ліцей, який готував спеціалістів з архітектури та внутрішнього оформлення будівель.

26 січня 1945 року наказом Міністерства освіти УРСР № 89 від на базі ремісничої школи був створений Коломийський технікум механічної обробки деревини.

Наказом Міністерства деревообробної промисловості УРСР від 16.05.1991 року № 32/120 Коломийський технікум механічної обробки деревини реорганізовано в Коломийський механіко-технологічний коледж.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 17.05.2000 року № 139 Коломийський механіко-технологічний коледж перейменовано в Коломийський політехнічний коледж, враховуючи те, що здійснюючи підготовку фахівців з різних напрямків і спеціальностей, назва механіко-технологічний коледж вже не відображала реальних напрямків підготовки фахівців.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 22.01.2010 року № 33 створено відокремлений структурний підрозділ Коломийський політехнічний коледж Національного університету «Львівська політехніка».