Кафедра матеріалознавства та інженерії матеріалів

Кафедра прикладного матеріалознавства та обробки матеріалів
Кафедра ПМОМ
Тип підрозділу	кафедра
Абревіатура	ПМОМ
Дата заснування	1872 рік [1]
Засновники	Міністерство освіти Австрії
К-сть кандидатів наук	5
К-сть доцентів	8
К-сть докторів наук	2
К-сть професорів	2
К-сть співробітників	17
Приналежність	Інститут інженерної механіки та транспорту
Попередник	Кафедри інженерного матеріалознавства та прикладної фізики
Завідувач кафедри	д.т.н., проф. Дурягіна Зоя Антонівна
Розташування (адреса)	79013, Львів, вул. Устіяновича 5, 10-й корпус, кім. 28а
Сторінка на lp.edu.ua	http://lp.edu.ua/node/3314

Загальна інформація

Кафедра прикладного матеріалознавства та обробки матеріалів (абревітура — ПМОМ) — навчально-науковий підрозділ Національного університету «Львівська політехніка». Кафедра входить до складу Інституту інженерної механіки та транспорту.

Завідувач кафедри ПМОМ — проф., д.т.н. Дурягіна Зоя Антонівна. Заступник завідувача — доц., к.т.н. Плешаков Едуард Іванович.

Історія

На початку 1870 років рішенням Міністерства освіти Австрії Львівська технічна Академія була реорганізована у політехнічну шко-лу зі значним збільшенням кількості нових кафедр. Саме тоді, у 1872 році в період інтенсивного розвитку промисловості й технічної освіти в Європі була заснована кафедра «Технологія металів», яка стала осе-редком навчання з технологічних дисциплін у Львівській політехніці. Основні приміщення кафедри розташовувались у головному корпусі політехніки. Першим керівником кафедри був професор Станіслав Зембінський (табл. 1). Після призначення його на посаду директора Вищої Промислової Школи в Кракові кафедрою з 1877 року до 1907 року керував професор Юліуш Биховський. Він був автором підручни-ка з технології металів. У 1894 році під його керівництвом на першому поверсі головного корпусу Львівської політехніки був створений тех-нологічний музей із багатою колекцією зразків металургійного і мета-лооброблювального виробництва. Цей музей став частиною навчальної бази кафедри «Технологія металів».У 1908 році завідувачем кафедри став випускник Львівської полі-техніки 1889 року професор Станіслав Анчиц. На кафедрі технології металів він почав працювати як асистент у 1891 році. Професор С. Ан-чиц стажувався у професора Гейна у Берлінській Політехніці, брав участь у дослідженнях витривалості сталей, які проводив професор А. Мартенс. На кафедрі професор С. Анчиц заснував металографічну ла-бораторію. Основним напрямком наукових досліджень співробітників кафедри у цей період було вивчення впливу металургійних процесів, режимів лиття й термічної обробки на структуру сталевих зливків, впливу неметалевих включень і домішок на механічні властивості про-катаних виробів (напівфабрикатів) і деталей машин. Опрацьований професором С. Анчицем метод макроструктурної оцінки металургійної чистоти сталі, зокрема ліквації фосфору в перерізах прокатних виробів і деталей машин, отримав з того часу практичне застосування на мета-лургійних та машинобудівних заводах. Результати досліджень використовували для контролю якості прокату і деталей машин в процесі опрацювання й вдосконалення тех-нологічних процесів. Результатом плідної співпраці з виробництвом є монографія професора С. Анчица «Про структуру і дефекти зварних з’єднань», видана у Варшаві у 1911 році.Проф. С. Анчиц вперше написав підручник «Лекції з технології металів». Перша частина цього підручника, видана у Львові у 1913 році, охоплювала матеріали і основи ковальства, а друга, видана у 1916 році, — ливарну і ковальську справи. Крім того він написав низку мо-нографій: «Залізо», 1923 р.; «Мікроскопічні дослідження в машинобу-дуванні», 1924 р.; «Про листи для котлів», 1926 р.; «Гартування ста-лей», 1926 р.; а також «Технічні сплави металів», 1928 р. (видання посмертне) які охоплювали сучасний на той час стан знань в металур-гії, обробці тиском металів та сплавів, металознавстві, термічній обро-бці сталей. Ці видання були визнані та належно поціновані тогочасною технічною громадськістю і протягом багатьох років слугували науко-вою допомогою для студентів технічних навчальних закладів в царині металознавства, та технології металів. Вони сприяли переходу техно-логій виготовлення сталевих виробів, заснованих на індивідуальних спостереженнях та ремісницькому мистецтві на науково обґрунтовані більш сучасні технології.Під час першої світової війни самовідданими зусиллями праців-ників кафедри були збережені приміщення та її матеріальна база.Плідна робота професора С. Анчица припинилась 2 лютого 1927 року, коли він, виконуючи травлення мікрошліфів реактивом з ціанідом калію, отруївся і помер на робочому місці. Після трагічної загибелі професора С. Анчица обов’язки завідувача кафедри виконував до кінця вересня 1930 року професор Владислав Вражей. Він викладав такі технологічні дисципліни: «Технологія металів», «Ливарництво», «Ковальство», «Технічні сплави металів», «Технічне дослідження заліза». Професор В. Вражей видав ряд монографій: «Метали та їх сплави. Атлас», 1926 р.; «Можливості застосування мікроскопічних досліджень в цеху», 1927 р.; «Види легких сплавів», 1927 р.; «Метал в промисловості», 1928 р. На той час плідно з кафедрою співпрацювала створена у 1901 році випробувально–дослідницька станція у Львівській політехніці для ви-пробування металевих матеріалів, на якій працювали висококваліфіко-вані спеціалісти. Вони надавали платні консультації, виконували тех-нічну експертизу, оцінювали якість й атестували матеріали на їх придатність до використання у промисловості та будівництві. Така взаємодія зміцнювала зв’язок кафедри з підприємствами.У 1912 році на кафедрі працював асистентом Вітольд Броневсь-кий, який згодом стажувався в Сорбонні, де читав лекції з металогра-фії. У 1919 році його обрали надзвичайним професором кафедри тех-нології металів у Львівській політехніці, а у 1920 році він став звичайним професором і завідувачем кафедри Варшавської політехні-ки. У 1930 році завідувачем кафедри технології металів був призначений професор Вільгельм Мозер. Одночасно він керував кафедрою локомотивів.Професор В. Мозер почав свою викладацьку роботу у Львівській політехніці у 1919 році асистентом кафедри технології металів. На по-саді завідувача кафедри він розширив обсяг лекцій про технічне дослі-дження заліза, термічної обробки сталі, дослідження технічних сплавів заліза. Викладав також зварювання сталевих деталей, ливарництво, розширив металографічну лабораторію. Опублікував монографію «Діаграма залізо–вуглець» (1934 р.), а також книгу «Нові матеріали для виготовлення деталей машин» (1937 р.). У 1927 році завершилося будівництво механічного корпусу (тепер корпус № 10 на вул. Устіяновича, 5), за проектом проф. В. Мінкевича на фундаментах, які були закладені ще у 1913 році. Тоді ж ректором Львівської політехніки було прийнято рішення про розташування кафедри «Технологія металів» у цьому корпусі, де вона знаходиться й донині. Від цього часу істотно поповнювалася матеріальна база кафедри. Були придбані металографічні мікроскопи, диференціальний дилято-метр, апаратура для визначення вмісту вуглецю в сплавах, твердомір Роквелла, електричні печі з платиновими термопарами і автоматични-ми регуляторами температури, маятниковий копер для ударних випро-бувань, обладнання для виготовлення ливарних форм, зокрема, дві формувальні машини. На кафедрі було створено велику добірку діапо-зитивів із зображенням промислового обладнання, а також ретельно підібрані комплекти зразків тогочасної металопродукції. Існувала ка-федральна бібліотека, яка налічувала 865 наукових та навчальних ви-дань і 82 томи рукописів.У 1938/1939 навчальному році на п’яти факультетах Львівської політехніки навчалося 3600 студентів, з них 1350 — на механічному факультеті розподілялися між трьома відділеннями: машинобудівним, електротехнічним та нафтовим. Питома вага дисциплін, що виклада-лися на кафедрі технології металів не лише для студентів машинобуді-вного відділення (понад 320 чол. на рік.), а також і для інших студен-тів–механіків була досить висока Перед другою світовою війною була прийнята державна програма з розвитку та розбудови механічного факультету Львівської політехні-ки в 1938–1941 р. із залученням значних бюджетних коштів. Вона пе-редбачала побудову дослідної станції, корпусів для електротехнічного та авіаційного відділень, загальною площею 17000 м2. Будівництво розпочалося на території вулиці Стрийської там, де зараз розташова-ний завод «Львівприлад». За кордоном придбали сучасне на той час лабораторне й технологічне обладнання, в тому числі й для кафедри «Технологія металів»: ливарні печі; печі для термічної обробки сплавів з засобами автоматичного регулювання температури; ковальське обла-днання й обладнання для газового та електродугового зварювання; формувальні машини; машини для випробування сталей на міцність. Проте, війна завадила завершенню цієї програми.На той час на кафедрі працював доцент Леон Дрегер, видатний спеціаліст у галузі зварювального виробництва. Він був автором кіль-кох навчальних посібників в галузі технології конструкційних матеріа-лів, а також зварювання металів, надрукував багато наукових статей і повідомлень з технології зварювання металевих конструкцій для по-треб суднобудування. Після війни він завідував кафедрою зварюваль-ного виробництва у Гданській політехніці.На кафедрі також працював доцент Фредерік Штауб, який після війни працював професором кафедри металознавства у Шльонській політехніці (Польща), де організував лабораторію електронної мікро-скопії металів, видав 8 підручників та 6 навчальних посібників, атласи мікроструктур сталі, а також монографію «Металознавство». Результати науково–дослідних робіт викладачів кафедри техноло-гії металів Львівської політехніки у довоєнні часи сприяли розробці нових конструкційних сталей і сплавів, інструментальних і нержавію-чих сталей, машинобудівних чавунів та інших сплавів, нових ливарних технологій, технологій виготовлення котельних листів, бурових труб і обладнання для видобування нафти, деталей машин для залізничного транспорту. З початком другої світової війни кафедру «Технології металів» у 1939 році очолив випускник Гірничо–металургійної академії в Кракові, учень професора І. Фещенка–Чопівського, професор Євген Перхоро-вич, знаний спеціаліст у галузі ливарництва і металознавства. Тоді у Львівській політехніці дисципліни з технології металів вперше зазву-чали українською мовою. З початком німецької окупації робота інституту припинилася. На базі інституту були створені трирічні фахові курси, які давали лише кваліфікацію «старший майстер». У 1944 році багато кафедр з облад-нанням евакуювали до австрійського міста Ґрац. Професор Є. Перхо-рович у квітні 1944 року переїхав до Кракова, де викладав у Гірничо–металургійній академії. Пізніше він переїхав до Берліна, де був зааре-штований органами НКВС. З цього часу його доля невідома.З 24 жовтня 1944 року робота Львівського політехнічного інсти-туту відновилася. Відповідно до наказу Комітету у справах вищої школи СРСР № 86 від 16.09.1944 р., кафедру «Технологія металів» у складі механічного факультету було поділено на дві кафедри: кафедру «Технологія металів», якою завідував доцент Прокопенко Г.З. і кафед-ру «Металознавство та зварювання», яку очолював професор Погодін–Алєксєєв Г.І. У 1948 році відбулося об’єднання цих кафедр в єдину кафедру «Технологія металів», яку до 1953 року очолював доцент Прокопенко Г.З. У 1953 році кафедра знову розділилася на кафедру «Технологія металів», якою керував доцент Прокопенко Г.З. і кафедру «Металознавство і термічна обробка», яку очолив доцент Шульга М.Г. За наказом Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України № 351 від 12.08.60 р. відбулося об’єднання кафедр і знову утворилася єдина кафедра «Технологія металів, металознавство і тер-мічна обробка» на чолі з професором Шульгою М.Г. На кафедрі була відкрита аспірантура. З 1962 року кафедра розпочала підготовку інже-нерів за спеціальністю 0406 «Фізика металів». У зв’язку з цим на початку 1965/1966 навчального року кафедру назвали кафедрою «Фізика металів та матеріалознавство». У 1975 року кафедра припинила підготовку інженерів за спеціальністю «Фізика металів». Від 1962 до 1975 кафедра підготувала 360 інженерів цієї спе-ціальності. Надалі кафедра продовжувала викладати технологічні та матеріалознавчі дисципліни для студентів політехнічного інституту. У січні 1964 року при кафедрі була створена науково–дослідна лабораторія (НДЛ–13) на чолі з науковим керівником професором Шульгою М.Г, який сформулював наукову тематику кафедри — по-шук методів покращення властивостей сталей і спеціальних сплавів, до якої входили такі розділи: розробка і дослідження магнітних висококо-ерцитивних сплавів і сплавів з особливими властивостями; досліджен-ня окрихчення маловуглецевих конструкційних сталей і розробка ме-талургійних та технологічних засобів запобігання цьому явищу; дослідження багатохромових сталей, сплавів феритного і напівферит-ного класів та їх корозійної і структурної стійкості в контакті з метале-вими розплавами. Науково–дослідна лабораторія виконує як державні, так і госпдоговірні науково–дослідні роботи за замовленням підпри-ємств і установ. Як замовники виступають науково–дослідні установи, виробничі об’єднання і підприємства України. З 1973 року до 1985 року кафедру очолювала к.т.н., доцент Феті-сова М.М., а з 1985 року до 2001 року — д.ф.–м.н., професор Прохоре-нко В.Я. У 1989 році кафедра стала опорною в регіоні з матеріалознав-ства та технології конструкційних матеріалів. З 1990 року кафедра розпочала підготовку інженерів за спеціальністю «Матеріалознавство в машинобудуванні». Від 2001 року до 2006 року посаду завідувача кафедри обіймав доцент, к.ф.–м.н. Паздрій І.П., а від 2006 року кафед-рою завідує доцент, к.ф.–м.н. Понеділок Г.В. У цьому ж році за нака-зом ректора університету була проведена реорганізація кафедри — кафедра стала випусковою за двома базовими напрямами «Інженерне матеріалознавство» та «Прикладна фізика», а її назву «Фізика металів та матеріалознавство» змінено на «Інженерне матеріалознавство та прикладна фізика». У результаті цієї реорганізації була змінена штатна структура кафедри, що значно зміцнило науково–педагогічний потен-ціал кафедри. Якщо у 2005 році на кафедрі було 2 професори, 7 доцен-тів, 1 старший викладач і 1 асистент, то з 2006 року — працює 10 про-фесорів, 12 доцентів, 3 старших викладачі та 6 асистентів. За останні двадцять років науковцями кафедри опубліковано 898 наукових статей та 7 монографій. Видано 4 підручники і навчальний посібник. На базі кафедри проводились державні і міжнародні конфе-ренції. Науковці кафедри брали участь у конференціях різного рівня, зокрема, на 310 державних і міжнародних конференціях було оприлю-днено 729 доповідей. На кафедрі захищено 34 кандидатських дисерта-ції й 3 докторські дисертації. Новизна наукових розробок кафедри під-тверджуються 115 охоронними документами. Значний внесок у винахідницький потенціал кафедри зробив професор І. І. Григорчак, який є співавтором 35 охоронних документів, зокрема, 10 патентів України, 1 світової та 1 європейської заявок, 2 патентів США, 2 патен-тів Польщі, 1 патенту Російської Федерації. Розробки науковців кафе-дри демонструвались на виставках різного міжнародного, державного і регіонального рівнів.Сьогодні кафедра здійснює підготовку бакалаврів за двома напря-мами: «Інженерне матеріалознавство» та «Прикладна фізика», магіст-рів та спеціалістів за спеціальностями «Прикладне матеріалознавство» й «Прикладна фізика». Загальна кількість дисциплін, що викладаються на кафедрі сягає 82, з них 10 — для студентів інших напрямів підго-товки. Чисельність студентів, що навчалися на кафедрі у 2006/2007 навчальному році з усіх закріплених за нею дисциплін, становила майже 1400 осіб. На кафедрі організована і функціонує власна бібліо-тека, яка нараховує понад 3000 примірників навчальної та наукової літератури, періодичних наукових видань. Кафедра має свої філії в Інституті Фізики конденсованих систем НАН України та Фізико–механічному інституті ім. Г.В. Карпенка НАН України.

Штат кафедри

Професорсько-викладацький склад

№	П.І.Б.	Посада	Вчене звання	Науковий ступінь
1.	Дурягіна Зоя Антонівна	Завідувач кафедри, професор	професор	д.т.н.
2.	Зінь Іван Миколайович	професор	професор	д.т.н.
3.	Кузін Олег Анатолійович	доцент	доцент	к.т.н.
4.	Плешаков Едуард Іванович	доцент	доцент	к.т.н.
5.	Богун Лідія Ігорівна	доцент	доцент	к.т.н.
6.	Паздрій Ігор Петрович	доцент	доцент	к.т.н.
7.	Ромака Віталій Володимирович	ст. викладач	—	к.х.н.
8.	Тепла Тетяна Леонідівна	ст. викладач	—	к.т.н.
9.	Швачко Сергій Григорович	ст. викладач	—	—
10.	Кушпір Василь Іванович	ст. викладач	—	к.т.н.
11.	Цигилик Наталя Валентинівна	асистент	—	к.т.н.

Навчально-допоміжний склад

№	П.І.Б.	Посада
1.	Ольшевська Світлана Олександрівна	інженер 1-ї категорії
2.	Лозинський Ярослав Теодорович	інженер 1-ї категорії
3.	Геречко Олег Остапович	інженер
4.	Павляк Еріка Андріївна	старший лаборант
5.	Фігурка Михайло Романович	провідний спеціаліст

Джерела

[1]. Б.С. Рильніков, С.Г. Швачко, Кафедра інженерного матеріалознавства і прикладної фізики. В-цтво Нац. унів. Львів політехн. (2007) 107 с.

[2]. Наказ № 138-10 від 19 жовтня 2012 року «Про структурну організацію кафедр університету».