Відмінності між версіями «Державний університет «Львівська політехніка»»

Версія за 15:39, 13 грудня 2012

Історія становлення

Починаючи з 1989 р., в Україні, зокрема в м. Львові, розпочалися бурхливі процеси демократизації суспільного життя. Не оминули вони й Львівський політехнічний інститут. На установчій конференції його співробітників та студентів був прийнятий новий Статут навчального закладу, який 5 грудня 1990 р. реєструється у Міністерстві освіти УРСР. У ньому було зазначено, що ЛПІ є державним вищим навчальним і науковим закладом, одним із центрів інженерної освіти, науки та культури України.

На підставі Статуту 27 лютого 1991 р. конференція інституту вперше за останнє півстоліття демократичним шляхом обрала ректора. Ним став завідувач кафедри вищої математики, виходець із львівської школи статистичної фізики академіка І.Р.Юхновського, доктор фізико-математичних наук, професор Юрій Кирилович Рудавський (1947–2007). Під його керівництвом в інституті відбулося відродження національної вищої школи.

Сформовано новий ректорат та інші органи колективного врядування інституту, розроблено нову концепцію викладання гуманітарних та суспільно-політичних дисциплін, розгорнуто нормотворчу діяльність. Найважливіші ділянки роботи очолили проректори: В. М. Стряпан, С. А. Воронов, В. А. Павлиш, П. П. Костробій, С. В. Жерновий, Ю. М. Рашкевич, М. Й. Павликевич, І. Є. Лопатинський, Є. П. Пістун, В. В. Козик, А. Ф. Барвінський. Деканами факультетів стали: електроенергетичного — Г. М. Лисяк; електромеханічного — О. Ю. Лозинський, радіотехнічного — І. М. Прудиус; автоматики — до 1992 р. М. Г. Ковальчук, а з 1993 р. В. Б. Дудикевич; електрофізики — З. Ю. Готра; механіко-машинобудівного — В. М. Палаш; механіко-технологічного — З. А.Стоцько; інженерно-будівельного — М. І.Стасюк; архітектурного — Б. С.Черкес; теплотехнічного —З. М.Теплюх, геодезичного — до 1993 р. М. І.Кравцов, а з 1993 р. П.М.Зазуляк; хіміко-технологічного — Й. Й. Ятчишин; технології органічних речовин — В. В. Гуменецький; інженерно-економічного — до 1995 р. С. В. Паранчук, а з 1995 р. О. Є. Кузьмін; вечірнього — Ю. Г. Гаршнєв; заочного — В. М. Винник. Деканат з роботи з іноземними студентами очолює В. Ю. Гнип’юк.

Почав функціонувати Міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації та передпідготовки керівних працівників і спеціалістів народного господарства (директор А. Ф. Барвінський). Створено Інститут гуманітарної освіти (директор Л. Є. Дещинський), що об’єднує 5 кафедр: історії України, науки і техніки; філософії та культурології; соціології та політології; української мови; іноземних мов.

Значну культурну роботу проводить інститутське об’єднання «Просвіта» на чолі з Х. В. Бурштинською. У 1991–1992 н. р. на 16 факультетах ЛПІ навчалися близько 16 тис. студентів, навчальний процес із 50 спеціальностей здійснювали 76 кафедр, на яких працювало 1597 викладачів, з них — 105 докторів і 1004 кандидати наук.

24 серпня 1991 р. Надзвичайна сесія Верховної Ради проголосила незалежність України, яку підтримано Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р. Розпочинається процес розбудови національної державності.

Успішно здійснюється перебудова навчального процесу для забезпечення сучасної високопрофесійної підготовки фахівців. З метою інтеграції в європейську систему освіти в інституті в 1992 р. вперше в Україні запроваджено ступеневу систему підготовку фахівців. Розроблено принципово нові освітньо-професійні програми та навчальні плани підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів за взірцями кращих університетів світу технічного спрямування, а також концепції гуманітарної та фундаментальної підготовки.

Розроблено нову концепцію підготовки фахівців для потреб Збройних сил України, що передбачає вивчення фундаментальних, гуманітарних та загальнотехнічних дисциплін за такими самими навчальними програмами, як і для цивільних студентів. На підставі цієї концепції за постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 створено Відділення військової підготовки Львівської політехніки.

З лютого 1992 р. інститут переводять на п’ятиденний тиждень аудиторних занять для студентів стаціонарної форми навчання. Створено факультети комп’ютерної техніки та інформаційних технологій (декан — М.В.Лобур), прикладної математики (декан — М. І. Худий) та факультет довузівської підготовки (декан — Р. Я. Лівша), основним завданням якого є забезпечення якісної підготовки молоді до вступу в інститут. Відроджено Першу академічну гімназію при Львівській політехніці (директор В. Л. Старчевський).

У вищому навчальному закладі традиційно розвиваються фундаментальні дослідження в галузі фізики, електротехніки, радіотехніки, електроніки, приладобудування, електромеханіки, будівництва, архітектури,механіки, хімії та хімічних технологій, геодезії та математичних наук. Наукові дослідження провадять у підрозділах Науково-дослідної частини (НДЧ), яка об’єднує науково-дослідний і конструкторський інститут електронно-вимірювальної техніки (НДКІ ЕЛВІТ), спеціальне конструкторське бюро електромеханічних систем (СКБ ЕМС), два науково-дослідних відділи радіотехнічних систем і напівпровідникових сенсорів, 12 галузевих і 69 науково-дослідних лабораторій.

Науковці Львівської політехніки здобувають широке визнання: 25 учених обрано дійсними членами галузевих академій наук України, 57 стають членами експертних рад Міносвіти України; 11 — членами експертних рад ВАК України. Створено 5 спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій за 13 спеціальностями ВАК та 12 рад із захисту кандидатських дисертацій за 28 спеціальностями ВАК, що охоплюють 84 відсотки інженерних спеціальностей.