Відмінності між версіями «Денисенко Григорій Іванович»
| (Не показані 5 проміжних версій 3 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | {{Особа| П.І.Б = Денисенко Григорій Іванович| Зображення (фото) = denusenko_G_I.png | + | {{Особа| П.І.Б = Денисенко Григорій Іванович |
| + | | Зображення (фото) = denusenko_G_I.png | ||
| + | | Дата народження = 29 квітня 1919 року | ||
| + | | Місце народження = с. Ходорів Ржищевського району Київської області | ||
| + | | Дата смерті = 24 травня 1998 року | ||
| + | | Місце смерті = м.Київ | ||
| + | | Роки життя = 1919-1998 | ||
| + | | Поховання = Байковий цвинтар м. Києва | ||
| + | | Alma mater = Електротехнічний факультет [[Львівський політехнічний інститут]] | ||
| + | | Почесні звання = Заслужений діяч науки і техніки України, Герой Праці | ||
| + | }} | ||
| − | + | '''Григорій Іванович Денисенко''' (29 квітня 1919, Ходорів — 24 травня 1998, Київ) — український науковець, кандидат технічних наук (з 1956 року), доктор технічних наук (з 1963 року), ректор [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]] (1963 - 1971), професор (з 1964 року), член-кореспондент НАН України (з 1969 року), радник дирекції Інституту електродинаміки НАНУ (з 1989 року). | |
| − | + | == Біографія == | |
| + | Народився 29 квітня 1919 року в селі Ходорові (нині Миронівського району Київської област) в селянській родині. У 1929 році 10-річним хлопчиком став круглим сиротою і надалі виховувався у старшого брата, якого після закінчення Київського меліоративного інституту було направлено працювати в Чимкент. Згодом переїхав у Харків. Успішно склав іспити і вступив до електротехнічного інституту, але війна перервала навчання. Добровольцем пішов на фронт, був зарахований до Чугуївського полку, але скоро його відкликали з передової. Командування направило Григорія Івановича викладачем військового училища в Самарканді. Там він познайомився з майбутньою дружиною Зінаїдою Макарівною, яка теж народилася в Україні. Потім працював викладачем Вищої офіцерської школи самохідної артилерії, а у вересні 1946 року, маючи вже стаж викладацької роботи, став знову студентом 4-го курсу [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]]. Успішно закінчив навчання у 1948 році за спеціальністю електричні станції, системи та мережі. | ||
| − | + | Після закінчення інституту в числі найкращих випускників був залишений у ньому викладачем. | |
| − | + | * 1948—1951 роках — працював старшим лаборантом; | |
| + | * 1951—1953 роках — керівник науково-дослідницького сектору; | ||
| + | * 1953 році захистив кандидатську дисертацію; | ||
| + | * 1953—1955 роках — старший викладач; | ||
| + | * 1955—1959 роках — доцент; | ||
| + | * 1959—1962 роках — декан енергетичного факультету; | ||
| + | * 1962—1963 роках — проректор з навчальної роботи; | ||
| + | * 1963 році захистив докторську дисертацію; | ||
| + | * 1963 по 1971 рік очолював [[Львівський політехнічний інститут]]. За розробку і створення комплексу навчальних корпусів Львівського політехнічного інституту був нагороджений премією Ради Міністрів СРСР. | ||
| + | * 26 грудня 1969 року обраний членом-кореспондентом Академії наук УРСР за спеціальністю «електричні мережі і системи». | ||
| + | * 1971—1987 роках працював ректором Київського політехнічного інституту. У 1987—1989 роках — завідувач відділу, керівник Відділення КЕС з ВДЕ ІЕД НАН України. | ||
| − | + | Був активним делегатом XXVI з’їзду КПРС і XXVII з’їзду Компартії України. На XXVII з’їзді Компартії України обирався членом ЦК КПУ. Депутат Київської міськради кількох скликань. | |
| + | Жив у Києві. Помер 24 травня 1998 у Києві. Похований на Байковому кладовищі. | ||
| − | + | == Наукова діяльність == | |
| + | Дослідження електромагнітних та енергетичних процесів в електричних мережах, аналіз надійності їх роботи, розробка принципових основ використання відновлюваних джерел енергії та побудова комбінованих систем енергопостачання на їх основі. | ||
| + | |||
| + | === Праці === | ||
| + | Підготував більш ніж 270 наукових публікацій, 7 монографій та отримав 22 авторські свідоцтва. Праці присвячені дослідженню одночасної передачі електроенергії змінним і постійним струмом по загальних проводах, проблемам створення математичних моделей передачі енергії пульсуючим струмом, вивченню електромагнітних процесів у таких передачах, використання енергії сонця, вітру, води в народному господарстві. Основні праці: | ||
| + | * «Одночасна передача електричної енергії постійним і змінним струмами загальними лініями передач» (1969); | ||
| + | * «Відновлювальні джерела енергії» (1983); | ||
| + | * «Електричні системи і мережі» (1986); | ||
| + | * «Передача електричної енергії пульсуючим струмом» (1971). | ||
| + | |||
| + | Велике значення Г. І. Денисенко надавав міжнародному науковому співробітництву. Його наукові праці опубліковані в США, Великобританії, Японії. | ||
| + | |||
| + | == Нагороди та почесні звання == | ||
| + | «Заслужений діяч науки УРСР» з 1969року. Почесний доктор Вроцлавського політехнічного інституту. | ||
| + | |||
| + | Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 серпня 1986 року за великий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців для народного господарства і розвиток наукових досліджень ректору Київського політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції Григорію Івановичу Денисенку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і медалі «Серп і Молот». | ||
| + | |||
| + | Нагороджений трьома орденами Леніна (1967, 1981, 1986), орденами Жовтневої революції (1971), Трудового Червоного Прапора. | ||
| + | |||
| + | == Пам’ять == | ||
| + | Іменем Григорія Денисенка названа Науково-технічна бібліотека Київського політехнічного інституту, на фасаді будівлі якої у 1987 році встановлено анотаційну дошку. | ||
| + | Гіпсовий барельєф встановлено на першому поверсі в коридорі 1-го корпусу Київського політехнічного інституту за адресою проспект Перемоги, 37. | ||
| + | |||
| + | == Посилання == | ||
| + | * [http://www.ied.org.ua/info/index.php?cat_id=22 Інститут електродинаміки] | ||
| + | * [http://lp.edu.ua/index.php?id=3000 Ректори Львівської політехніки] | ||
| + | * [http://lp.edu.ua/index.php?id=3595 Львівська Політехніка] | ||
| + | * [http://politeh.ridne.net/rectors Хронологічний перелік ректорів Львівської Політехніки] | ||
| + | |||
| + | [[en:Grigory Denysenko]] | ||
Поточна версія на 00:58, 14 грудня 2016
| Денисенко Григорій Іванович | |
 | |
| Дата народження | 29 квітня 1919 року |
|---|---|
| Місце народження | с. Ходорів Ржищевського району Київської області |
| Помер | 24 травня 1998 року м.Київ |
| Поховання | Байковий цвинтар м. Києва |
| Роки життя | 1919-1998 |
| Alma mater | Електротехнічний факультет Львівський політехнічний інститут |
| Почесні звання | Заслужений діяч науки і техніки України, Герой Праці |
Григорій Іванович Денисенко (29 квітня 1919, Ходорів — 24 травня 1998, Київ) — український науковець, кандидат технічних наук (з 1956 року), доктор технічних наук (з 1963 року), ректор Львівського політехнічного інституту (1963 - 1971), професор (з 1964 року), член-кореспондент НАН України (з 1969 року), радник дирекції Інституту електродинаміки НАНУ (з 1989 року).
Біографія
Народився 29 квітня 1919 року в селі Ходорові (нині Миронівського району Київської област) в селянській родині. У 1929 році 10-річним хлопчиком став круглим сиротою і надалі виховувався у старшого брата, якого після закінчення Київського меліоративного інституту було направлено працювати в Чимкент. Згодом переїхав у Харків. Успішно склав іспити і вступив до електротехнічного інституту, але війна перервала навчання. Добровольцем пішов на фронт, був зарахований до Чугуївського полку, але скоро його відкликали з передової. Командування направило Григорія Івановича викладачем військового училища в Самарканді. Там він познайомився з майбутньою дружиною Зінаїдою Макарівною, яка теж народилася в Україні. Потім працював викладачем Вищої офіцерської школи самохідної артилерії, а у вересні 1946 року, маючи вже стаж викладацької роботи, став знову студентом 4-го курсу Львівського політехнічного інституту. Успішно закінчив навчання у 1948 році за спеціальністю електричні станції, системи та мережі.
Після закінчення інституту в числі найкращих випускників був залишений у ньому викладачем.
- 1948—1951 роках — працював старшим лаборантом;
- 1951—1953 роках — керівник науково-дослідницького сектору;
- 1953 році захистив кандидатську дисертацію;
- 1953—1955 роках — старший викладач;
- 1955—1959 роках — доцент;
- 1959—1962 роках — декан енергетичного факультету;
- 1962—1963 роках — проректор з навчальної роботи;
- 1963 році захистив докторську дисертацію;
- 1963 по 1971 рік очолював Львівський політехнічний інститут. За розробку і створення комплексу навчальних корпусів Львівського політехнічного інституту був нагороджений премією Ради Міністрів СРСР.
- 26 грудня 1969 року обраний членом-кореспондентом Академії наук УРСР за спеціальністю «електричні мережі і системи».
- 1971—1987 роках працював ректором Київського політехнічного інституту. У 1987—1989 роках — завідувач відділу, керівник Відділення КЕС з ВДЕ ІЕД НАН України.
Був активним делегатом XXVI з’їзду КПРС і XXVII з’їзду Компартії України. На XXVII з’їзді Компартії України обирався членом ЦК КПУ. Депутат Київської міськради кількох скликань. Жив у Києві. Помер 24 травня 1998 у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Наукова діяльність
Дослідження електромагнітних та енергетичних процесів в електричних мережах, аналіз надійності їх роботи, розробка принципових основ використання відновлюваних джерел енергії та побудова комбінованих систем енергопостачання на їх основі.
Праці
Підготував більш ніж 270 наукових публікацій, 7 монографій та отримав 22 авторські свідоцтва. Праці присвячені дослідженню одночасної передачі електроенергії змінним і постійним струмом по загальних проводах, проблемам створення математичних моделей передачі енергії пульсуючим струмом, вивченню електромагнітних процесів у таких передачах, використання енергії сонця, вітру, води в народному господарстві. Основні праці:
- «Одночасна передача електричної енергії постійним і змінним струмами загальними лініями передач» (1969);
- «Відновлювальні джерела енергії» (1983);
- «Електричні системи і мережі» (1986);
- «Передача електричної енергії пульсуючим струмом» (1971).
Велике значення Г. І. Денисенко надавав міжнародному науковому співробітництву. Його наукові праці опубліковані в США, Великобританії, Японії.
Нагороди та почесні звання
«Заслужений діяч науки УРСР» з 1969року. Почесний доктор Вроцлавського політехнічного інституту.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 серпня 1986 року за великий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців для народного господарства і розвиток наукових досліджень ректору Київського політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції Григорію Івановичу Денисенку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і медалі «Серп і Молот».
Нагороджений трьома орденами Леніна (1967, 1981, 1986), орденами Жовтневої революції (1971), Трудового Червоного Прапора.
Пам’ять
Іменем Григорія Денисенка названа Науково-технічна бібліотека Київського політехнічного інституту, на фасаді будівлі якої у 1987 році встановлено анотаційну дошку. Гіпсовий барельєф встановлено на першому поверсі в коридорі 1-го корпусу Київського політехнічного інституту за адресою проспект Перемоги, 37.
