Відмінності між версіями «Головна сторінка»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 27: Рядок 27:
 
| Власний сайт            = http://lp.edu.ua
 
| Власний сайт            = http://lp.edu.ua
 
}}
 
}}
 +
 
'''Національний університет''' «'''Львівська політехніка'''» – найстаріший вищий технічний навчальний заклад України та Східної Європи, заснований 1844 року як Технічна академія. Університет складається з [[Список діючих кафедр|16 інститутів]], [[Список діючих кафедр|114 кафедр]], відокремлених навчальних закладів, громадських організацій та [[Структурні підрозділи Національного університету «Львівська політехніка»| загальних підрозділів]].
 
'''Національний університет''' «'''Львівська політехніка'''» – найстаріший вищий технічний навчальний заклад України та Східної Європи, заснований 1844 року як Технічна академія. Університет складається з [[Список діючих кафедр|16 інститутів]], [[Список діючих кафедр|114 кафедр]], відокремлених навчальних закладів, громадських організацій та [[Структурні підрозділи Національного університету «Львівська політехніка»| загальних підрозділів]].
  

Версія за 11:37, 18 квітня 2016

Головна сторінка
Lviv Polytechnic.png
Тип вищий навчальний заклад
Рівень акредитації четвертий рівень акредитації
Девіз «Litteris et Artibus» (укр. «Наукам та мистецтву»)
Гімн Гаудеамус
Дата заснування 4 листопада 1844 року
К-ть студентів 31 000
К-сть аспірантів 1 000
К-сть докторів наук 200
К-сть співробітників 2 000
Попередник Державний університет «Львівська політехніка»
Ректор д.т.н, професор, Бобало Юрій Ярославович
Розташування (адреса) 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери 12
Власний сайт http://lp.edu.ua

Національний університет «Львівська політехніка» – найстаріший вищий технічний навчальний заклад України та Східної Європи, заснований 1844 року як Технічна академія. Університет складається з 16 інститутів, 114 кафедр, відокремлених навчальних закладів, громадських організацій та загальних підрозділів.

Коротка історія

Попередницею Львівської політехніки була Технічна академія, створена 1844 року. Вона була однією з перших академічних технічних шкіл у Європі й першою в Україні.

У 1877 році академію було перейменовано на Вищу політехнічну школу і включено до академічних шкіл Австро-Угорської імперії. Цього ж року новий навчальний рік було розпочато в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери).

З 1921 р. по 1939 рік навчальний заклад називався Львівська політехніка, після встановлення Радянської влади у 1939 році його було перейменовано на Львівський політехнічний інститут.

У червні 1993 році, за рік до свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий – четвертий – рівень акредитації, статус університету та назву Державний університет «Львівська політехніка». У 2000-му році Політехніка отримала статус Національного університету.

8 липня 2009 року Кабінет Міністрів України на своєму засіданні надав Національному університету «Львівська політехніка» статус самоуправного дослідницького національного вищого навчального закладу.

З часу заснування і донині Ректорами Львівської політехніки була ціла низка видатних вчених та освітян, серед яких відомий архітектор Юліан Захарієвич, автор проекту головного корпусу університету. У 1879 р. ректором Політехніки уперше став українець – Юліан Медведський. Першим демократично обраним ректором Львівської політехніки у незалежній Україні став Юрій Рудавський у 1991 р. З 2007 р. університет очолює професор Юрій Бобало.

Структура університету

Управління університетом

Управління Університетом здійснюється згідно із Статутом Національного університету «Львівська політехніка».

Згідно до Статуту Університету, управління здійснюється на засадах:

  • автономії та самоврядування;
  • розмежування прав, обов'язків і відповідальності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, органів управління вищою освітою, керівництва Університету та його структурних підрозділів;
  • поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;
  • незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.

Управління Університетом проводять: Ректор, Ректорат та Наглядова рада.

Керівником Університету є Ректор, який діє на засадах єдиноначальності згідно з чинним законодавством та Статутом.

Органом управління, призначеним для систематичного обговорення та погодження основних питань оперативної діяльності Університету, є Ректорат. Ректорат очолює Ректор, який визначає персональний склад Ректорату та проводить його засідання.

Найвищим колегіальним органом громадського самоврядування Львівської політехніки є Конференція колективу.

Найважливіші питання діяльності та розвитку Університету розглядає – Вчена рада Університету.

Для проведення прийому студентів на навчання до Національного університету «Львівська політехніка» створюється Приймальна комісія.

Управління на рівні Навчально-наукового Інституту здійснює Директор Інституту. Колегіальними органами управління в Інституті є Збори колективу Інституту та Вчена рада Інституту.

Управління на рівні кафедри здійснюється Завідувачем кафедри та колегіальним органом управління кафедри – засіданням кафедри.

Управління окремими підрозділами університету здійснює Начальник підрозділу.

Вся функціональна діяльність студентів, викладачів та співробітників регулюється Правилами внутрішнього розпорядку Національного університету «Львівська політехніка».

Навчально-наукові інститути

Відокремлені навчальні заклади університету

Громадські об'єднання

Загально-університетські структурні підрозділи

Науково-дослідницька діяльність

З перших років свого заснування Львівська політехніка зарекомендувала себе потужним осередком науки й освіти в Європі, генератором технічних ідей та винаходів. На основі багаторічної теоретичної й експериментальної діяльності в університеті склалися відомі в Україні та за її межами наукові школи, що займають провідні позиції в Україні за такими науково-технічними напрямами: наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і технології; енерго- та ресурсозберігаючі технології; фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології; приладобудування й вимірювальна техніка.

В структурі управління науковими дослідженнями є:

Вся науково-технічна діяльність в системі університету є складовою частиною підготовки спеціалістів і здійснюється в рамках науково-дослідної частини (НДЧ) науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, державними замовленнями, програмами, проектами.

Основні наукові напрями Національного університету «Львівська політехніка»

  1. Проблеми економіки та управління інноваційним розвитком виробничо-господарських структур.
  2. Розробка новітніх та енерго- та ресурсозберігаючих технологій в будівництві з урахуванням тенденцій раціонального природокористування і збереження довкілля.
  3. Матеріали, елементи, засоби та системи телекомунікацій, радіоелектроніки, електронної і медичної техніки.
  4. Ресурсозберігаючі технології та інтелектуальні системи керування в енергозабезпеченні об’єктів економічної діяльності.
  5. Дослідження фігури та зовнішнього гравітаційного поля Землі і планет, створення геоінформаційних систем, програмних продуктів і баз геопросторових даних.
  6. Загальнонаціональний рух українського народу за відродження своєї державності та її розбудови (поч. XX ст. — поч. XXI ст.).
  7. Формування архітектурно-містобудівельними засобами середовища людського проживання.
  8. Розробка теоретичних основ та технологій процесів одержання нових органічних і неорганічних речовин та матеріалів різного призначення, хімічний та екологічний контроль існуючих та нових виробництв.
  9. Перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології.
  10. Новітні та ресурсозберігаючі технології на транспорті, в промисловості, надійність і діагностика машин, конструкцій і споруд.
  11. Розробка теоретичних основ, технічних програмних засобів, математичного забезпечення комп’ютерних, вимірювальних та керуючих систем і їх метрологічне забезпечення та сертифікаційне випробування.
  12. Розробка математичних методів та фізико-механічних моделей і їх застосування до розв’язування прикладних задач.