Веслав Степневський

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Версія від 20:52, 4 вересня 2022, створена Франків Ірина (обговорення • внесок) (→‎Вшанування пам'яті)

Перейти до: навігація, пошук
Веслав Степневський*
Wiesław Stępniewski.jpg
Веслав Степневський
Ім'я при народженні Веслав
Дата народження 4 січня 1909 р.
Місце народження Кам’янець-Подільський
Помер 9 грудня 1998 р.
Спрінгфілд, штат Пенсильванія, США
Поховання кладовище у Радомі (Польща)
Роки життя 89
Громадянство Російська імперія, Польська Республіка, США
Національність поляк
Alma mater Варшавська політехніка
Дата закінчення 1935 р.
Спеціальність механіка, авіація
Вчене звання професор
Відомий у зв’язку з науковою та професійною діяльністю

Веслав Степневський (Wiesław Stępniewski) – інженер-механік, авіаконструктор, спеціаліст з аеродинаміки гелікоптерів, технічний керівник Інституту техніки планеризму та мотопланеризму, викладач, професор Прінстонського університету.

Біографія

Веслав Степневський народився 4 січня 1909 р. в м. Кам’янець-Подільському. Походив із старовинного шляхетського роду, гербу Шреняви. У 1927 р. закінчив 2-й кадетський корпус у м. Хелмно (Торунське воєводство), після закінчення якого [1928] вступив на механічний факультет Варшавської політехніки. З 1932 р. брав активну участь у діяльності планерної секції Варшавського аероклубу[1].

У 1935 р. закінчив механічний факультет Варшавської політехніки, де отримав диплом інженера[2].

Професійна діяльність

З 1935 р. працював у Львівській політехніці на посаді старшого асистента[3].

В 1935–1939 рр. В. Степневський у Львівській політехніці вів заняття з механіки польотів та будови конструкції планера для авіаційної секції, які були впроваджені завдяки субсидіям Ліги протиповітряної і газової оборони[4] . В 1937–1939 рр. викладав предмети з авіаційних матеріалів і виробництва планерів[5].

З 1935 р. і до початку війни працював технічним керівником Інституту техніки планеризму (далі ІТП) у Львові[6]. Метою Інституту було створення експериментальних та серійних зразків планерів, а згодом і мотопланерів, експертна і технічна оцінка проектів, проведення досліджень у галузі аеродинаміки, механіки польотів, техніки пілотування, авіаційної метрології, метеорологічних та авіаційних матеріалів[7]. Інститут знаходився в будівлі Львівської політехніки за адресою вул. Л. Сапєги 55 (сьогодні вул. С. Бандери 12).

Конструкторський відділ інституту під керівництвом В. Степневського розробляв вдалі проекти планерів. В. Степневський і сам спроектував мотопланер ITS-8 та у співпраці з інженером Т. Тарчинськм розробив проект високопродуктивного планера TS-1/34 «Промик».

Планер ТS-1/34 «Промик» сконструйований у 1934 р. став першою спробою в Польщі зреалізувати ідею конкурентного малого планера з невеликим розмахом крил (менше 12 м.). Будівництво прототипу затягнулося через фінансову кризу, яка в 1935–1936 рр. торкнулася планерних майстерень Авіаційної спілки у Львові. Будівництво планера завершилося на початку 1937 р. Прототип конструкції був модифікований за рахунок використання закрилок закритого потоку, розроблених інж. В. Степневським[8].

3 березня 1935 р. В. Степневський разом з працівниками ІТП, проф. Станіславом Лукасевичем і д-р. А. Кочанським взяв участь у ІІІ Міжнародному з’їзді комісії з досліджень безмоторної планерної авіації (доповіді були представлені в публікаціях IТП)[9]. І надалі активно брав участь у роботі міжнародних комісій до 1939 р.

Крім звичайних планерів у Інституті техніки планеризму проектували і мотопланери. У 1935 р. розпочато роботу над мотопланером навчально-тренувального варіанту, який отримав позначення ІТS-8[10]. Ескізний проект виконав керівник ІТП інженер В. Степневський. Під його керівництвом невелика команда інженерів підготувала прототип, який виявився вельми вдалим. Проект дослідного зразка виконано в 1935–1936 рр. у майстернях Авіаційної спілки у Львові[11].

У 1936 р. розпочалося проектування покращеної продуктивнішої версії для змагань, що отримала назву ITS-8W. Конструкторські роботи під керівництвом інж. В. Степневського виконали інж. Р. Мац, інж. Ф. Котовський, З. Колодзей та Е. Бернат[12]. Нова версія планера для змагань ITS-8W відрізнялася від версії ITS-8 більш широким розмахом крил, більш аеродинамічним фюзеляжем, подвійним вертикальним хвостом і використанням двигуна потужністю 25 кінських сил[13]. Прототип почали створювати в експериментальних планерних майстернях IТП, а завершили у Львівських авіаційних майстернях. Працівники IТП після створення мотопланера 1936 р. змінили назву на Інститут техніки планеризму та мотопланеризму (далі IТПМ).

18 травня 1938 р прототип ITS-8W піднявся у повітря. Успіх спонукав працівників інституту розробити ще один варіант цієї конструкції ІТS-8М, призначений для метеорологічних досліджень[14].

В. Степневський представляв дослідження Інституту з техніки планеризму і мотопланеризму на VII Міжнародному з'їзді з досліджень безмоторної планерної авіації у м. Берні, який проходив 29 травня 1938 р. Серед наукових доповідей представлених на розгляд комісії було відзначено лекцію інж. В. Степневського про продуктивність малого планера з невеликим розмахом крил[15].

В 1939 р. працівники Інституту техніки планеризму та мотопланеризму, зокрема В. Степневський та професійний пілот-випробувач Збіґнєв Жабський взяли участь в Міжнародній комісії, яка обирала та оцінювала кращу конструкцію планера для участі в Олімпійських іграх. Члени Комісії надали перевагу конструкції, яку спроектували в ІТПМ. Повітряне судно здобуло друге місце на міжнародних спортивних змаганнях[16].

В. Степневський був ініціатором дослідження планерів вертикального зльоту та приземлення. У 1939 р. був евакуйований до Франції, пізніше до Англії. З 1941 р. працював керівником у відділі аеродинаміки та витривалості на заводах англійської компанії De Havilland (DHC)[17].

Після війни В. Степневський оселився в США та пов'язав свою діяльність з авіабудуванням спочатку з The Jet Helicopter Corporation, а з 1947 р. з компанією Piasecki Helicopter Corpporation, (пізніше Boeing Vertol). Він займався, серед іншого, аеродинамічними розробками гелікоптерів, побудованих за поздовжньою схемою.

Керував роботами на літаку вихідного зльоту і посадки в багатоплановій системі Vertol-76 (VZ-2). У 1969–1975 рр. В. Степневський викладав у Прінстонському університеті.

Автор численних публікацій (близько 100 статей). Видав посібник з аеродинаміки вертольотів. Технології розроблені В. Степневським досі використовуються у виробництві гелікоптерів.

У 1990-х роках кілька разів відвідував Польщу та Варшавську політехніку.

Помер 9 грудня 1998 р. в США у Спрінгфілді, штат Пенсільванія. Похований 6 березня 1999 р. на польському цвинтарі в Радомі.

Нагороди та членство

В 1935 р. В. Степневський отримав нагороду Срібний Хрест Заслуги за внесок у розвиток та популяризацію військової авіації[18].

Професор В. Степневський був почесним членом Американського вертолітного товариства, членом Нью-Йоркської академії наук, членом Американського інституту аеронавтики і астронавтики та членом Королівського авіаційного товариства. Лауреат медалі Еноха Тхуліна Шведського авіаційного товариства та Золотої медалі І. Б. Ласковіце Нью-Йоркської академії наук.

Бібліографія праць Веслава Степневського

Примітки

  1. ↑ Z kroniki Aeroklubu Warszawskiego // Skrzydlata Polska. 1937. № 10. S. 226.
  2. ↑ Skład osobowy i plan studiów na rok akademicki 1934/35. Warszawa : Politechnika Warszawska, 1934. T. 20. S. 78.
  3. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1935/36. Lwów : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1935. T. 63. S 86.
  4. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1935/36. Lwów : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1935. T. 63. S. 105.
  5. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1937/38. Lwow : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1937. T. 63. S. 107.
  6. ↑ Glass A. Polskie konstrukcje lotnicze 1893-1939 / Andrzej Glass. Warszawa : Wydawnictwa Komunikacji i Łącznósci, 1976. S. 242.
  7. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1935/36. Lwow : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1935. T. 63. S. 199.
  8. ↑ Polski szybowiec o małej rozpiętości TS-1/34 – «Promyk» // Skrzydłata Polska. 1938. № 5. S. 151.
  9. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1935/36. Lwów : nakładem Politechniki Lwowskiej, 1935. T. 63. S. 217.
  10. ↑ Stępniewski W. Motoszybowiec ІТS-8 / W. Stępniewski // Lwowskie Czasopismo Lotnicze. 1937. №. 1. S. 42.
  11. ↑ Glass A. Polskie konstrukcje lotnicze 1893-1939 / Andrzej Glass. Warszawa : Wydawnictwa Komunikacji i Łącznósci, 1976. S. 436.
  12. ↑ Glass A. Polskie konstrukcje lotnicze 1893-1939 / Andrzej Glass. Warszawa : Wydawnictwa Komunikacji i Łącznósci, 1976. S. 436.
  13. ↑ Stępniewski W. Motoszybowiec ІТS-8 / W. Stępniewski // Lwowskie Czasopismo Lotnicze. 1937. №. 1. S. 45.
  14. ↑ Glass A. Polskie konstrukcje lotnicze 1893-1939 / Andrzej Glass. Warszawa : Wydawnictwa Komunikacji i Łącznósci, 1976. S. 436.
  15. ↑ ISTUS 1938 r. // Życie techniczne.1938. R. 14, z. 6. S. 286.
  16. ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1939/40. Lwów : Politechnika Lwowskia, 1939. T. 67. S. 275.
  17. ↑ Glass A. Polskie konstrukcje lotnicze 1893-1939 / Andrzej Glass. Warszawa : Wydawnictwa Komunikacji i Łącznósci, 1976. S. 54.
  18. ↑ Tegoroczne odznaczenia za pracę w lotnictwie // Skrzydlata Polska. 1935. № 11. S. 323.

(с) Дану статтю підготувалa головний бібліотекар к.і.н. Ірина Франкків.

Отримано з https://wiki.lpnu.ua/wiki/index.php?title=Веслав_Степневський&oldid=65948