Гаврилюк Михайло

Гаврилюк Михайло Олександрович
Дата народження	02.01.1932 р.
Місце народження	с. Заболоття Люблінського воєводства (Польща)
Помер	06.08.2006 р. м. Львів
Поховання	Личаківський цвинтар м.Львів
Роки життя	1932–2006
Батько	письменник Гаврилюк Олександр Якимович
Alma mater	Північнокавказький гірничо-металургійний інститут (м. Махачкала), Львівський політехнічний інститут (Львівська політехніка)
Дата закінчення	1954 р.
Спеціальність	інженер-електрик за спеціальністю «Автоматика і вимірювальні пристрої»
Галузь наукових інтересів	автоматизація процесів вимірювання комплексних пасивних параметрів електричних кіл
Науковий ступінь	професор
Вчене звання	професор
Дата присвоєння в.з.	1976 р.
Відомий у зв’язку з	у 1971–1990 роках ректор Львівської політехніки
Почесні звання	Заслужений працівник освіти України
Державні нагороди	ордени «Знак Пошани» (1967), Трудового Червоного Прапора (1976), Жовтневої революції (1986), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1981)

Михайло Олександрович Гаврилюк — відомий вчений-педагог, талановитий організатор української науки та вищої школи, у 1971–1990 роках ректор Львівської політехніки (Львівський політехнічний інститут).

Коротка біографія

Народився 2 січня 1932 року у селі Заболоття Люблінського воєводства (Польща) у родині письменника Олександра Якимовича Гаврилюка, який загинув 22 червня 1941 р. з великою групою львів’ян під час бомбардування Львова німецькою авіацією.

У 1939 р. М. Гаврилюк розпочав навчання у Львівській середній школі, яке перервала Друга світова війна. Завершив навчання у м.Махачкалі (куди був евакуйований з родичами).

У 1949 р. вступив до Північнокавказького гірничо-металургійного інституту на спеціальність «Електрообладнання». В 1950 р. перевівся на другий курс електротехнічного факультету Львівського політехнічного інституту, який закінчив з відзнакою і отримав кваліфікацію інженера-електрика за спеціальністю «Автоматика і вимірювальні пристрої» у 1954 році. Був залишений для праці асистентом кафедри автоматики і телемеханіки.

У 1955 р. вступив до аспірантури. З 1955 — аспірант, а з 1963 — старший викладач кафедри автоматики і телемеханіки.

У 1964 році, після успішного захисту кандидатської дисертації на тему «Автоматичне зрівноважування мостів змінного струму», став кандидатом технічних наук.

У 1965 р. обраний на посаду доцента. У червні 1966 року отримав вчене звання доцента.

У 1965–1967 роках працював завідувачем відділу науки і навчальних закладів Львівського обкому КП України; з 1969 — проректор Львівського політехнічного інституту.

У 1971 р., прийнявши естафету від свого попередника і наставника — професора Григорія Денисенка, призначений ректором Львівського політехнічного інституту.

Протягом 1976–1981 років — був керівником кафедри автоматики та телемеханіки, у 1976 р. йому надано звання професора.

В науковому доробку М. Гаврилюка близько 70 публікацій (статті) та 3 монографії. Йому належить понад 50 винаходів.

За плідну будівничу діяльність удостоєний престижної премії Ради Міністрів СРСР (1978). Нагороджений також орденами «Знак Пошани» (1967), Трудового Червоного Прапора (1976), Жовтневої революції (1986), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1981). У 2005 р. вченому присуджено почесне звання Заслуженого працівника освіти України.

Помер 6 серпня 2006 року у Львові.

Похований на Личаківському цвинтарі.