МА-41

Республіка Корея

Показники ефективності національної економіки Республіки Корея згідно моделі Б. Гаврилишина

Соціальні

• Релігія (прагнення)

У країні панує повна релігійна свобода. Влада прихильна до християнства. Перша протестантська громада була створена у 1884 р. У 1984 р. в країні було близько 30 тис. церков. Сеул (11 млн. нас.) на 40% християнське місто. Тут більше 7 тисяч церков і знаходяться 10 з 20 найбільших християнських спільнот у світі, в тому числі найбільша — Головна церква Повної Євангелії. У Пд. Кореї відбулося найбільше після дня П'ятидесятниці хрещення у світі (в армії, яка на 65% християнська). Тут найбільші богословські заклади світу. Особливою рисою християнства є щоденні ранкові молитовні служіння. Понад 20 церков утворюються щодня. Релігійний склад населення: християни — 35,3%. Таких, що практикують — 34,4%. Приріст — 5,7%. Протестантів — 27,1% нас., євангельських хр. — 21,1% нас., п'ятидес./харизм. — 4,5% нас., приріст — 6%; римо-католиків — 6%, приріст — 4,8%; свідків Єгови — 0,5%, приріст 13,6%; моністи — 1,6%, приріст — 0,4%. Буддисти — 27,7%. Нерелігійні люди — 20%. Шаманісти — 10%. Конфуціани — 1,2%. Конфуціанство було офіційною релігією до 1910 року. Новітні релігії — 5,7%. Мусульмани — 0,06%. Бахаїсти — 0,05%.

• Здійснення або реалізація прагнень

У той час як Південна Корея має низький рівень безробіття, який коливається біля 3,2 %, ця цифра приховує багато складнощів з приводу робочого середовища в Кореї. Жінки являють собою велику частку невикористаної праці в корейській економіці. Близько 57% жінок є економічно активними, що в порівнянні з 73% у Швеції та 69% у Німеччині, є досить невисоким показником. Різке зменшення цього показнику на 15% спостерігається у тридцятирічному віці корейських жінок, які залишають кар’єру заради сім’ї . По суті, Корея втрачає, з економічної точки зору, потенційних працівників. Відповідно до World Economic Forum’s Global Gender Gap Report 2012, співвідношення жінок і чоловіків у керівних посадах і державній службі 1 до 9. Корея посідає 104 місце, що є в рейтингу біля малорозвинених Малавії і Сирії. В результаті, Корея загрожує ситуація, в якій більш освіченіші жінка, тим менше ймовірність її знайти роботу, відповідну її кваліфікації. Крім того, жінки, які хочуть повторно вийти на ринок праці часто не в змозі забезпечити попередній рівень зайнятості, на якому вони колись були, а замість цього виконують тимчасові чи низькокваліфіковані роботи, незалежно від освіти і попереднього рівня досвіду. В середньому, жінка отримує зарплату на 39% нижчу, від чоловіка на аналогічній посаді. На жаль, уряд не бачить в цьому проблеми, заходів або програм поки що не існує.

• Взаємовідносини

Торгові відносини насамперед з США та Європейським Союзом. США є головним економічним партнером Кореї. Крім того, Південна Корея займає сьоме місце у списку портнерів США, випереджаючи багатьох країн Європи, таких як Італія і Франція, і шосте місце в списку країн-імпортерів із США. Крім того, Південня Корея є привабливою для інвестицій з боку американських компаній - з 1996 по 2003 рік США інвестували в економіку Кореї 20 млрд. долларів. У 2003 році США були найбільшим торговим партнером Південної Кореї і сьомим за величиною експортним ринком. Зміцнились економічні зв'язки між двома країнами, проте, супроводжувалися численними розбіжностями в торговельній політиці. Інтенсивність цих суперечок значно зменшилася починаючи з кінця 80-х - початку 90-х років XX століття, в тому числі і внаслідок того, що Південна Корея провела ряд ринкових реформ в якості компенсації за отримання 58-мільярдного кредиту від Міжнародного валютного фонду після кризи 1997 року. На початку XXI століття обидві країни намагаються більш м'яко вирішувати конфліктні ситуації. У цьому чималу роль зіграли двосторонні торговельні угоди, зроблені на початку 2001 року .

Приблизно в той же час була підписана серія торгових угод між Південною Кореєю і країнами ЄС, що підштовхнуло зростання товарообігу між двома регіонами. Обсяг торгівлі склав 46 млрд євро, подвоївшись за десять років. Однак дотепер невирішеними залишаються деякі питання взаємної торгівлі. На початку XXI століття найбільший прогрес був зроблений у прискоренні процесів взаємовигідного обміну у сфері науки і наукоємних технологій (як відомо, Південна Корея витрачає 3% свого валового внутрішнього продукту на наукові дослідження. У 2005 році відбулися двосторонні переговори про обмін в науковій і технічній сфері. Південна Корея також бере участь у деяких глобальних проектах, ініційованих Євросоюзом, зокрема в проектах Galileo і ITER.

• Здоров'я

За даними Міністерства охорони здоров'я і соціального забезпечення, стан хронічних хвороб погіршується через акцент системи охорони здоров'я на лікування, а не на профілактику. Захворюваність хронічним захворюванням в Південній Кореї є близько 24 відсотків. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) в кінці 2003 року був поширений менше, ніж на 0,1 відсотка. Південна Корея створила систему загального медичного страхування, яке почалося в липні 1977 року, всі медичні товариства були об'єднані в Національну службу охорони здоров'я. Майже всі південні корейці є бенефіціарами програми, тому фактично досягнено мету забезпечення медичного страхування для всіх громадян Південної Кореї. Страхування фінансується за рахунок внесків, державних субсидій і доплат Національної корпорації медичного страхування, що є основним інститутом нагляду. Програма є діяжвою на практиці; це дає таку ж кількість медичних витрат і відшкодування витрат для всіх громадян, незалежно від того, скільки вони платять, а також надає послуги довгострокового догляду за літніми людьми. Витрати на охорону здоров'я становить близько 7,2% від ВВП, і збільшилася з $ 64 млрд в 2009 році до $ 113 млрд в 2015 році.

• Харчування

28 липня 2015 року Республіка Корея оприлюднила повідомлення про розробку «Проекту змін до стандартів та специфікацій щодо продуктів харчування». Документ ініційований Міністерством продовольства та безпеки лікарських засобів. Головною метою документу є підвищення рівня безпеки продуктів харчування. Термін ухвалення документу та набуття його чинності буде визначено окремо.

• Житло

Швидке зростання міського населення привело до дефіциту житла і різкого зростання цін на землю в містах. Збільшення земельних площ, придатних для міської забудови, і будівництво багатоквартирних житлових будинків з квартирами невеликої площі продовжують залишатися в числі пріоритетних завдань уряду, що докладає зусилля для вирішення проблем нестачі житла та стабілізації цін на житло. Через зростання цін на землю і прагнення багатьох людей жити в сучасних квартирах кількість тих, хто живе в багатоквартирних будинках, продовжує збільшуватися. Якщо в 1985 р. частка квартир становила 13,5% від усіх одиниць житла, то в 2005 році цей показник збільшився до 52,5%. У Республіці Корея більшість квартир знаходяться у власності сімей

• Соціальне забезпечення

Основна програма соціального забезпечення в Південній Кореї є Програма основних засобів до існування безпеки (BLSP), яка охоплює 3% населення країни (близько п'ятої частини південнокорейців, що живуть у відносній бідності). Ще одна програма, Система засобів до існування національної безпеки (NBLSS) була введена в 2001 році. Виплати для літніх становлять 1,6% від ВВП. Пенсії в Південній Кореї перебувають у віданні Національного пенсійного обслуговування (NPS), введеного в 1988 році. Майже половина літніх людей живуть у відносній бідності.

Економічні

• Ресурси

Цинкові, вольфрамові, молібденові руди, неметалічні корисні копалини та нерудні будівельні матеріали. Основу гірничої промисловості країни в кінці XX ст. складала паливно-енергетична галузь та видобуток неметалічних корисних копалин. На рудну галузь припадає 10 % вартості продукції гірничої промисловості. В кінці 2000 р. в країні загалом працювало 552 основних рудників: 11 — вугільних; 27 — металічних і 514 — неметалічних. З останніх: 169 — каолінові; 141 — вапнякові, 62 — кварцові підприємства. У 2001 р. загальний видобуток мінеральної сировини в країні склав US$1162 млн, включаючи US$324 млн металічних руд (28 %), US$636 млн неметалічних корисних копалин (55 %) і US$202 млн вугілля(17 %). У паливній промисловості домінує вугільна. Гірничорудна галузь представлена переважно видобутком вольфрамових, залізних, мідних, марганцевих,молібденових, свинцево-цинкових руд, золота і срібла. Добувають також графіт, каолін, пірофіліт, тальк, флюорит, польові шпати, інші неметалічні корисні копалини. Південна Корея залежить від імпорту 20 видів мінеральної сировини, зокрема бокситів, залізної і нікелевої руди. Експортуються вольфрам , молібден,тальк, каолін, графіт. Підготовку кадрів гірничо-геологічного профілю здійснюють в Північній Кореї — в Університеті ім. Кім Ір Сена і в Політехнічному інституті в Пхеньяні; в Південній Кореї — в Сеульському, Пусанському й Чонбукському університетах.

• Наснага до праці

Національний герой - Ан Чжун-Гин або Ан (вересень 2, 1879 - 26 березня 1910; Хрещене ім'я Томас) корейський активіст, націоналіст. 26 жовтня 1909 він убив Іто Хіробумі, прем'єр-міністра Японії і колишнього Генерального резидента Кореї, коли країна була на межі приєднання до Японії. Ан був посмертно нагороджений медаллю Республіки Корея орденом За заслуги перед Національним фондом в 1962 році урядом Кореї, найпрестижнішою громадянською відзнакою у Республіці Корея, за його зусилля для корейської незалежності.

• Інвестиції

За данними Korea Eximbank обсяг інвестицій у 2015 році склав 10992632 тис. дол. США

• Ноу-Хау

Винаходи Кореї в галузі мобільних телефонів (Samsung), також перший мп3 плеєр, перший сенсорний екран, перший ретіна дисплей тощо. Безконтактні смарт-транспортної карти: Сеул маэ найбільший досвід у світі з використання безконтактних транспортних карток. Корейський системний інтегратор Intec і Автобусна спілка Сеулу вперше запустила тест своєї системи з жовтня по грудень 1995 року.

• ВВП

За даними Світового банку ВВП у 2014 році 1,410 трлн. дол. США.

Рис. 1. ВВП Республіки Корея на душу населення, дол. США.

Політичні

• Характер влади

Політика Республіки Корея проходить в рамках президентської представницької демократичної республіки, в результаті чого президент є главою держави, і системи багатопартійної. Виконавча влада здійснюється урядом.

• Використання влади

Головним пріоритетом зовнішньої політики корейського уряду є зниження напруженості та мирне співіснування на Корейському півострові і зміцненні традиційних відносин. Корейський уряд прагне до мирного врегулювання північнокорейської ядерної проблеми шляхом процесу тісного співробітництва між Кореєю, США та Японією. Крім того, підтримує та поширює зв’язки з Росією і Китаєм, докладаючи зусилля, щоб Північна Корея виконувала свої зобов'язання щодо нерозповсюдження ядерного озброєння. Крім того, вона прагне розширювати співпрацю з іншими країнами АСЕАН і ЄС, а також з міжнародними організаціями, такими як Організація Об'єднаних Націй (ООН).

• Сприйняття влади

Явка на вибори у 2012 році – 52%.

• Свобода

Підтримує перелік фундаментальних свобод ООН.

• Структура бюджету

Корпоративний Податок - 11% (до 200 млн. вон); далі залежно від суми. В середньому для підприємств податок складає 29,85% від прибутку.

• Справедливість

Неурядові організації: DASI HAMKKE – центр підтримки жертв, що пережили секс-торгівлю, створений на замовленням уряду Сеула і контролюється єдиним керівником (Хан Сорі); Асоціація Організації Об'єднаних корейських жінок (KWAU); Корейська Жіноча гаряча лінія – захищає права жінок від усіх видів насильства і сприяє просуванню соціальних позицій жінок, а також встановлення гендерної рівності у сфері праці, сім'ї та суспільства; Пастирський центр для філіппінських мігрантів в Сеулі.

• Імідж країни

За біржою Блумберг – Korea Stock Exchange KOSPI Index = 1,996.59. За індексом Швейцарського банку на четвертому місці Північна Корея, оскілки вкладає великі кошти в розвиток людських ресурсів. Індекс конкурентоспроможності 2014 року – 5,01 (25 місце) Індекс економічної свободи – здебільшого вільні – 29 місце – 71,5 (2015).

Показники ефективності національної економіки Тайваня згідно моделі Б. Гаврилишина (Карман Дмитро)

Релігія (прагнення)

Буддизм є основною релігією на острові Тайвань. 90 відсотків населення Тайваню слідують китайською традицією, в якій об'єднані принципи конфуціанства, даосизму і буддизму. . При цьому досить строго до буддизму відноситься за різними оцінками від 7 до 15 відсотків населення. Відмінна риса тайваньських буддистів - вегетаріанство.

За офіційними даними до буддизму відноситься близько 8000000 чоловік, однак частина з них сповідують синкретичні релігії, які не можна вважати суворим буддизмом. Буддизм на Тайвані даний час зосереджений в чотирьох основних школах, які очолюють так звані «Чотири Небесних Царя тайванського буддизму»:

Північ (Цзіньшань, Тайбей): Учитель Шен'янь, Монастир Барабана Дхарми

Південь (Дашу, близько Гаосюна): Учитель Сін'юнь, монастир Фо Гуан Шань

Схід (Хуалянь): Учитель Чжен'янь фонд Ци Цзі

Захід (Наньтоу): Учитель Вей Цзюе, монастир Чжун Тай Шань

Всі чотири школи представляють чань-буддизм. Деякі з цих шкіл перебувають під впливом гуманістичного буддизму вчителя Інь Шуня. Місії чотирьох основних тайваньських шкіл ведуть роботу по всьому світу, маючи центри в багатьох країнах. Тайванські буддисти відіграють також важливу роль у відновленні буддизму в Китаї

Здоров'я

Система охорони здоров'я в Тайвані заснована на страхову медицину. Програма загального медичного страхування була прийнята в 1995 році і на сьогоднішній день є однією з найефективніших у світі - її характеризують низький рівень внесків і висока підтримка з боку держави. Незважаючи на те, що медичне страхування є добровільним, їм охоплено близько 97% всього місцевого населення, тому як страховка покриває більше 90% всіх можливих витрат на медичні послуги, за винятком дорогих косметичних операцій. Обходиться така страховка жителям Тайваню досить дешево - щомісячні грошові відрахування в медичний страховий фонд робить кожен працюючий громадянин Тайваню, процентна ставка внеску залежить від річного доходу, а також кількості утриманців - за дітей, старих і інших непрацюючих членів сім'ї платить працевлаштований. Для початківців працювати сума страхового внеску не повинна перевищувати 4.25% від місячної зарплати, для тимчасово непрацюючих, ветеранів збройних сил та інших існують певні пільги. Приміром, громадяни Тайваню старше 65лет має право на безкоштовне медичне обслуговування два рази на рік, а ті, хто старше 40 років - один раз на рік.

Житло

За останні кілька років, а якщо бути точним то сім років, ціни на житло піднялися на вісімдесят відсотків. Восени минулого року була зафіксована нова рекордна ціна на нерухомість у розмірі вісім тисяч чотиреста доларів за один квадратний метр. Це ціна на житло, яке розташоване в елітному будинку або комплексі. Якщо порівнювати з 2008 роком, то тоді ціна на нерухомість була шість тисяч двісті доларів за один квадратний метр.

У наступному році влада Тайваню буде введена підвищена податкова ставка. Ця ставка на володіння елітними об'єктами нерухомості, величина ставки складе 3,3%. В даний момент вона дорівнює 1,2%.

Соціальне забезпечення

Політика соціального забезпечення на Тайвані заснована на трьох принципах: підвищення добробуту, розподіл суспільного багатства, а також «створення мирного і благодатного суспільства». Для задоволення зростаючих потреб населення в соціальному забезпеченні уряд активно розширює спектр соціальних послуг, щоб забезпечити достатню підтримку соціально та економічно неблагополучним категоріям, завдяки чому створюється гармонійне суспільство .

У 1999 році уряд витратив 5080000 доларів США на програми соціального забезпечення, які пропонують різні види допомоги окремим особам і сім'ям з груп з низьким рівнем доходів. На додаток до фінансової допомоги, найманим працівникам з сім'ями надається допомога з працевлаштування, поряд допомогою в освіті для дітей шкільного віку та програмами охорони здоров'я для матерів з дітьми. Існують також громадські організації, наукові установи та приватні фонди, які співпрацюють з державними установами в наданні допомоги бездомним громадянам .

Крім сімей з низькими доходами, уряд надає підтримку літнім людям та інвалідам, які не в змозі працювати. У липні 1993 року уряд почав надавати щомісячну субсидію літнім людям з низьким рівнем доходів. Громадяни віком старше 65 років, середній дохід сім'ї яких менше або дорівнює 1,5 мінімальних щомісячних витрат, отримують щомісячні субсидії в розмірі $ 174. Літні люди з середнім доходом сім'ї від 1,5 до 2,5 мінімальних щомісячних витрат, мають право на щомісячні субсидії розміром $ 87. Крім того, уряд виплачує в повному обсязі медичну страховку сім'ям з низькими доходами і надає невідкладну допомогу в разі потреби

Ресурси

На території Тайваню розміщені невеликі родовища золота, міді, кам’яного вугілля, природного газу, вапняку, мармуру і азбесту. 24% земель Тайваню обробляються, 5% території займають пасовиська

Інвестиції

Основні інвестори Тайваню за 2013р: Карибські острови 29,3%; США 11,8; Японія 8,4; Острови Самоа 7,7%; Гон Конг 7,5%; Австралія 6,3%; Нідерланди 4,8%; Сінгапур 4,2%; Малазія 2,7%.

Основні напрямок інвестування в Тайвань : Фінансова та страхова галузь 26,5% ; електро комплектуючі 15,8; оптова торгівля 14,2; нерухомість 9,9% ; допоміжні послуги 4%; науково технічні та професійні послуги 3,2% електро обладнання 2,9% хімічга промисловість 2,3% металургійна промисловість 2,3%

Ноу-Хау

Балістична маска, мета якої - захистити солдатів від смертельних попаданнь в голову. Захист по класу NIJ Level II. Розмір L 11,2 "- висота, 7,2" ширина маски Вага маски 1,1 кг Матеріал маски - DuPont Kevlar 129.

ВВП

За даними Світового банку ВВП у трлн. дол. США.

2008р 400,2

2009р 377,5

2010р 429,8

2011р 450

2012р 466,1

2013р 484,7

2014р 505,5

Характер влади

Форма правління - президентська Республіка. Політичний режим - щоб демократія в процесі становлення. З середини 1980-х рр.. провадиться реорганізація політичної системи, головними кроками якої стали скасування воєнного стану і легалізація партій опозиційних

Використання влади

За ос­таннє десятиліття на Тайвані докорінно змінився політичний рельєф, він зробився знач­но складнішим і різноманітним. Гоміндан вже не ототожнюють партійну машину з державною та іменувати себе революційно демократичною партією. Він допустив висунення альтернативних кандидатів, крім рекомендованих парткомами, на виборах у партійних організаціях. Однопартійний режим Гоміндану поступово замінювала багатопартійність. Спершу її можна було охарактеризувати як якусь подібність двопартійної системи, оскільки практично тільки дві партії Гоміндан і ДПП (Демократична прогресивна партія) були впливовими політичними силами на різних виборах. Згадувана вище Нова партія (Син­дан) як третя сила виступила лише в грудні 1994 р. на виборах губернатора провінції і мерів міст Тайбей і Гаосюн, а також відповідних представницьких органів провінцій і міст

Сприйняття влади

Явка на вибори у 2012 році – 70%.

Свобода

Підтримує перелік фундаментальних свобод ООН.

Структура бюджету

Дані про державний бюджет Тайваню публікує Центральний банк Китайської Республікі.Тайвань має дефіцит державного бюджету в розмірі 1,60% від валового внутрішнього продукту країни за станом на 2012 рік. Тайванський державний бюджет має середній дефіцит 1,84% ВВП з 1988 по 2012 рік, досягнувши самого високого рівня в 1,8% ВВП в грудні 1990 року і рекордно низького рівня -6,30% ВВП в грудні 2001 року. Державний бюджет являє собою детальний звіт платежів, отриманих Китайською Республікою (податки та інші збори), а також платежі, що здійснюються урядом (закупівлі і трансфертні платежі). Бюджетний дефіцит Тайваню виникає, так як уряд витрачає більше грошей, ніж отримує.

Справедливість

Автономні асоціації. Громадські рухи почали виникати на Тайвані у 80 х роках XX ст. як відповідна реакція на авторитарне правління або навіть на військовий стан, запроваджений у 1949 році. Спочатку вони були спрямовані на те, щоб спонукати уряд до перегляду політичних установок і послаблення контролю над суспільством. У певному значенні, діяльність політичної опозиції стимулювала розвиток громадсь­ких рухів.

Імідж країни

Прагнучи і далі зміцнювати міжнародний авторитет Тайваню в правозахисній сфері, президент країни Чень Шуйбянь у виступах пропонував активізувати діяльність держави щодо участі в основних міжнародних правозахисних заходах: "Ми виконуватимемо умови Загальної декларації прав людини, Міжнародну конвенцію з цивільних і політичних прав і Віденську декларацію" .

Показники ефективності національної економіки Королівства Бутан за моделлю Б. Гаврилишина (Хадба Алекс)

Релігія

Більша частина населення країни сповідують буддизм, а саме 75% (70% з яких належать до школи Друкпа Каг'ю - тибетського буддизму, який є офіційною релігією Бутану). В східній частині країни також поширена буддійська школа Ньїнґма та релігія Бон. На півдні країни розповсюджений індуїзм (22% населення), частина бутанців сповідують іслам. Етнічні нгалопи, нащадки тибетських іммігрантів, складають більшість населення західної та центральної частин країни і в основному відносяться до школи Друкпа Каг'ю, слідуючи лінії передачі від Пеми Карпо і Шабдрунга. Школа Ньїнґма поширеніша в східному і центральному Бутані, її представляє в першу чергу Пема Лінгпа. Етнічні шарчопи, можливі нащадки первісного населення Бутану, живуть на сході. Деякі шарчопи практикують буддизм, об'єднаний з елементами традиції бон, у той час як інші практикують анімізм та індуїзм. Уряд підтримує монастирі обох традицій буддизму — і Друкпа Каг'ю, і Ньїнґма. Королівський рід Бутану практикує поєднання цих двох течій, і багато жителів країни вірять в концепцію «Каньїн-Шунгдрел», що означає «Каг'ю і Ньїнґма одне і те ж». Глибоко шанується Падмасамбхава. (Падмасамбхава - індійський проповідник, який заснував тибетський буддизм і тантричну школу буддизму у 8 столітті, поширивши буддизм на територію Бутану й Тибету. У цих районах він відомий як гуру Рінпоче (дорогоцінний майстер). Буддійська школа Ньїнгма вшановувала його як другого Будду.)

Здійснення або реалізація прагнень

Валове національне щастя (ВНЩ) — холістична міра якості життя, яка включає моральні і психологічні цінності, на відміну від Валового Національного Продукту (ВНП). Це поняття було введено в ужиток як неофіційна державна філософія Бутану четвертим королем цієї країни Джігме Сінг'є Вангчук в 1972 . «Щастя народу важливіше відсотків валового внутрішнього продукту», — сказав король. Сенс цього поняття для Бутану полягає в розвитку такої економіки, яка відповідала б унікальній бутанській культурі, заснованій на буддійських духовних цінностях. Практично «Валове національне щастя» реалізується через п'ятирічне планування розвитку економіки, при якому прогрес здійснюється повільними кроками, намагаючись підтримувати і не руйнувати традиційні цінності — сім'ю, культуру, природу, буддійську релігію.

Взаємовідносини

Бутан — аграрна країна. Для більш ніж 80% населення сільське і лісове господарство є головним джерелом доходів. Крім того, уряд активно піклується про екологію (половина території Бутану оголошена національними парками, в яких, наприклад, заборонено полювання), з цієї причини розвиток промисловості не входить в плани бутанської влади. У королівстві практично відсутні великі промислові підприємства. Є кілька підприємств деревообробної та харчової промисловості (в тому числі за ліцензією випускається «Кока-кола»). Головним експортним товаром є екологічний рис, фрукти і електроенергія, що виробляється гідроелектростанціями. Товари з Бутану в основному направляються в Індію, на частку якої припадає 87,9% експорту. Товари з Індії становлять 71,3% імпорту. Торгових відносин з Китаєм практично немає, попри те, що Бутан межує з Тибетом. Цікаво, що на сьогоднішній день перше місце в економіці країни займає гідроенергетика. Основний дохід становить експорт електроенегіі в сусідню Індію, а дохід від експорту сільгосппродукції стоїть лише на другому місці.

Здоров’я

17 грудня 2004 року коли в Бутані була введена повна заборона на продаж і вживання тютюну. Сигарети неможна ввозити в країну. У 18-ти з 20-ти дзонгхагів Бутану ця заборона діяла й раніше. Штраф за паління становить € 175. Крім того, введено податок на 100%, яким будуть обкладатися всі тютюнові вироби, що ввозяться в Бутан її громадянами для особистого вживання. На іноземних туристів, дипломатів і співробітників неурядових організацій заборона не поширюється. Але передбачено суворе покарання іноземців, які будуть продавати тютюн місцевим жителям.

Харчування

Згідно з продовольчим законом 2005 року, в Бутані створена національна комісія з контролю за якістю продуктів харчування, очолювана міністром сільського господарства, яка включає десять членів з інших міністерств і відомств (охорони здоров'я, торгівлі, внутрішніх справ, охорони навколишнього середовища). Комісія формулює продовольчу політику уряду. Продовольчий закон також регулює продовольчий імпорт і експорт.

Соціальне забезпечення

Нижче наводяться приклади бутанських реформ : - Спрощення церемоніалу та етикету, скасування жорстких правил етикету, пов'язаних з простяганням до землі перед Королем та вищими посадовими особами, запровадження святкового церемоніального одягу для відвідування палаців і дзонгів. - Відкриття країни для туризму з введенням високих мит на туризм і обмеженням кількості виданих віз. - Реформа освіти. Введення багатоступінчастої системи освіти на базі інтернатів по всій країні (значна частина бутанців живе в невеликих поселеннях або окремо розташованих будинках, тому для дітей потрібна організація інтернатів). - Обов'язкове вивчення англійської мови, використання вчителів-добровольців із західних країн. - Відбір на конкурсній основі найкращих випускників шкіл і коледжів для навчання за кордоном (в Індії, США, Сінгапурі, Європі). - Залучення в індивідуальному порядку іноземних консультантів з питаннь модернізації, екології, медицини та управління. - Повсюдна державна опіка буддійських монастирів і храмів. Підтримка в чистоті і порядку чортенів і ступ. - Підтримання чистоти на вулицях міст і поселень. Вирощування квітів. - Будівництво мінімальних автодоріг для зв'язку між найбільшими дзонгами, щоб не нашкодити при цьому навколишньому середовищу. - Соціальна програма турботи про старих при монастирях. - Організація бездротового телефонного зв'язку по всій країні. - Застосування малих гідроелектростанцій. - Охорона природи. Майже половина території Бутану оголошена національними парками, де заборонено полювання. Лісове відомство займається вирощуванням лісів на лисих схилах гір, і плануванням лісозаготівель для потреб населення без шкоди екології. - Заборона куріння по всій країні. Заборона хімічних добрив і хімічних інгредієнтів. Заборона екологічно шкідливих виробництв.

Ресурси

Більшість населення живе сільським господарством, через круті гірські схили культивується лише мала площа земель. Промисловість майже відсутня. Мало природних ресурсів. Вирощування кардамону, яблук, апельсинів і абрикос для азіатського ринку. Рубка твердих сортів деревини на півдні під суворим контролем. Великий гідроенергетичний потенціал.

Інвестиції

Кожна економічна програма складається з урахуванням прагнення уряду захистити навколишнє середовище країни і культурні традиції. Наприклад, уряд, поступово розширюючи туристичний сектор, заохочує відвідування країни висококласними, екологічно сумлінними туристами. Жорсткий контроль і невизначена політика в таких областях, як промислове ліцензування, торгівля, робоча сила і фінанси, продовжують перешкоджати іноземним інвестиціям.

ВВП

ВВП Бутану становить приблизно 2,9 мільярда доларів на рік. Уряд Бутану офіційно не розглядає ВВП, як мірило розвитку економіки, а орієнтується на показник «валового національного щастя» (Gross National Happiness). Валове національне щастя розглядається як ключовий елемент будівництва економіки, яка б узгоджувалася з буддистськими духовними цінностями. Незважаючи ні на що, уряд країни ставиться до даного показника цілком прагматично: кілька разів в Бутані проводилися міжнародні конференції, на які було запрошено багато західних економістів (включаючи нобелівських лауреатів з економіки), з метою вироблення методик розрахунку ВНС на основі поєднання економічної ситуації в країні і задоволеності життям населення.

Характер влади

Королівський уряд Бутану до 1999 року був під керівництвом короля Бутану. В якості важливого кроку в бік демократизації король у 1999 році розпустив існуючий кабінет міністрів і відійшов від керівництва урядом. Були призначені шість нових міністрів, яких затвердила Національна асамблея. З цієї групи міністрів голосуванням у Національній асамблеї був обраний голова (згодом прем'єр-міністр). В даний час уряд складається з 10 міністрів, яких називають льонпо, і вони носять помаранчевий церемоніальний шарф кабні.

Використання влади

Бутан почав свою міжнародну діяльність в 1962 році, коли приєднався до Плану Коломбо. У 1969 році Бутан приєднався до спеціалізованої організації ООН — Всесвітнього поштового союзу. 21 вересня 1971 року Бутан вступив в ООН (рішення було прийнято на 26-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, на 1934-му пленарному засіданні, на підставі Резолюції Ради Безпеки ООН № 292 про прийом Бутану в ООН), хоча і не мав дипломатичних відносин ні з однією з держав-членів Ради Безпеки ООН. У 1981 році Бутан став членом МВФ і Світового банку, в 1982 — ВООЗ і ЮНЕСКО, у 1985 — СААРК. В наш час Бутан є членом 45 міжнародних організацій.

Куба (Дзундза Юлія)

Загальна характеристика

1. За площею : середня (110 861 км²: земля – 109820 км2, вода -1040 км2) – 107 місце з 195

2. За чисельністю населення: невелика (11 047251люд.) – 79 місце з 237

3. За формою правління: соціалістична республіка

4. За формою державного правління: унітарна держава

5. За ідеологічною орієнтацією: плюралістична (католицизм)

6. За формою державного режиму: антидемократична

7. За політичною структурою: однопартійна

8. За рівнем розвитку науки та техніки: відстала в науково-технічному розвитку

Індекс економіки знань: 4,19 (87 із 146)

Рейтинг за інноваціями: 32,3 ( 83 місце з 143)

Рейтинг за патентною активністю: 74 місце з 103

Рейтинг за рівнем науково-дослідницької активності: 224,1 (70 місце з 195)

Рейтинг за рівнем розвитку інформаціно-комунікаційних технологій: 2,79 (129 місце з 166)

9. За рівнем соціально-економічного розвитку: невелика країни залежного плантаційного господарства

9.1. Макроекономічні показники :

ВВП: 72 300 000 000$

ВВД на душу населення: 6 096 $

ВНД: 66 619 800 123$

ВНД на душу населення: 5880$

Дохід: 47, 78 млрд. $

Витрати : 50, 45 млрд. $

Дефіцит: 3,7% ВВП

Інфляція (споживчі ціни) : 5,5 %

Державний борг: 35,3% від ВВП (25, 521 млрд. $)

Зовнішній борг: 22,51 млрд. $

Робоча сила: 5,18 млн. люд

Рівень безробіття: 3,2 %

Рейтинг економічної свободи : 29,6 (177 місце з 178)

Рейтинг за рівнем прямих іноземних інвестицій : 4, 3 мрлд.

Рейтинг використання електроенергії: 1299.434 кВт на годину/люд(90 місце з 135)

9.2. Рівень ІРЛ: 8.815 (44 місце із 49) – рейтинг країн з дуже високим рівнем ІРЛ

9.3. Структура економіки:

Промисловість: Обробна промисловість. За декілька десятків років, що пройшли з часу кубинської революції, в країні була створена промислова база, при цьому обладнання і технічний персонал надавалися в основному країнами соціалістичного табору. Найпомітніше зростання спостерігалося у важкій промисловості, особливо у виробництві сталі, цементу, хімічних продуктів і добрив. У той же час зростання виробництва таких традиційних товарів народного споживання, як текстильні вироби, напої, консерви, мийні засоби і сигари, йшов набагато більш повільними темпами. Потреби Куби в промисловому і транспортному обладнанні, а також в нафті практично повністю покриваються за рахунок імпорту; значна частина промислових споживчих товарів, сировина і багато які види основних продуктів живлення також поступають через рубіж. Понад 80% експортних надходжень Куба отримує від продажу цукру, іншими важливими статтями експорту є нікель, сигари і рибопродукти. На початку XXI ст. основні партнери по імпорту і експорту: Іспанія, Росія, Канада, Франція, Нідерланди, Італія, Китай та Венесуела.

Сільське господарство. Економічна політика, що проводилася кубинським керівництвом в перші роки після революції (1959–1963), була направлена на переважний розвиток важкої промисловості, закінчилася невдачею, і на зміну їй в 1963 прийшла нова, орієнтована на відродження традиційного виробництва цукру. Нова економічна стратегія другою за важливістю задачею проголошувала розвиток скотарства і виробництво цитрусових. У 1970-х роках країна перейшла до реалістичнішої економічної політики, при цьому були поставлені реальні задачі по плановому обсягу виробництва цукру і зроблений упор на впровадження засобів механізації при збиранні цукрової тростини, а також на розширення промислової обробки побічних продуктів цукрового виробництва. Обсяг виробництва цукру на Кубі в 1970-х роках становив в середньому бл. 6 млн т в рік, а в 1982 досяг 8 млн т. Однак з початку 1990-х років через нестачу пального, добрив і пестицидів (що раніше постачалися з СРСР) виробництво цукру в країні різко скоротилося і становило в середньому менше за 5 млн т на рік. У 1997, на початку сезону збору цукрової тростини, біля 2/3 сільськогосподарської техніки, необхідної для збирання, простоювало через нестачу коштів (приблизно 200 млн дол.). У той же час виробництво тютюну, кави, картоплі, рису, бобів і овочів традиційних сільськогосподарських культур, що складає основу «нецукрового землеробства», залишалось практично постійним або знижувалося. У 1989 загальний улов риби становив 192 тис. т, однак до середини 1990-х років улов скоротився через недостачу пального. Близько 80% сільськогосподарських угідь утворилося в результаті дії дощової води на червоний пісковик, завдяки чому сформувались червоні родючі ґрунти. Майже 20% країни покрито лісами з сосни і червоного дерева. Більша частина решти земель зайнята під пасовища для 4,6-мільйонного поголів'я великої рогатої худоби і під посіви. Куба посідає третє місце у світі з виробництва цукру. Продаж цукру забезпечує до 50% кубинського експорту.

Транспорт. Основні транспортні системи Куби були побудовані до революції: центральна залізниця — на початку століття, центральна автомагістраль — в 1930-х роках, авіаційне сполучення почалося в 1940-х роках. Протягом 1960-1970-х років стан залізничної мережі погіршився, а протяжність шосейних і ґрунтових доріг зросла майже вдвічі. У кінці 1980-х років на Кубі було 13 116 км доріг з твердим покриттям. Одним з досягнень післяреволюційної Куби стало створення торгового флоту: якщо у 1959 в країні було лише 14 морських судів водотоннажністю 58 000 т, то до 1989 Куби володіла 117 судами. Однак в 1990-х роках робота кубинського торгового флоту була практично паралізована через відсутність палива в зв'язку з різким скороченням постачання російської нафти (взагалі джерелом понад 60% енергії, що виробляється на Кубі, є нафта, головним чином імпортна). Скороченню торгового обороту в кубинських портах сприяла також політика торгового ембарго, що проводиться США по відношенню до Куби, оскільки всім іноземним кораблям, що заходили в порти Куби, заборонявся після цього захід в американські порти протягом 6 місяців.

9.4. Структура експорту: у 2014 році структура експорту виглядала так: 17% - нерафінований цукор, 15% - нафтопродукти, 13% - сигарети і тютюн, 5,4 % – міцні алкогольні напої, 4,5% - нікель, 1% - фруктовий сік, 0,0072% - олія какао, 9,4% - медикаменти і тд. Китай – 20%, Венесуелла -14%, Іспанія -10%, Нідерланди – 7,3%, Великобританія – 6,8%, Бельгія – 6%, Бразилія - 4%, Італія – 3,6%, Німеччина - 2,4%, Колумбія – 1,2% і тд.

9.5. Структура імпорту: у 2014 році структура експорту виглядала так: пшениця – 3,7%, кукурудза – 3,7%, соєві боби – 1,2%, рис – 1,2%, запчастини до машин – 2,1%, м’ясо для курей – 2,9%, пестециди – 1,3%, літаки- 1,1%, кава – 0,46%. Венесуела - 36,4%, Китай − 10,5%, Іспанія − 8,7%, Бразилія −5,1%, США − 4,2%

9.6. Продуктивність праці: Продуктивність праці як найважливіший показник ефективності функціонування ринку праці та національної економіки загалом безпосередньо пов’язана із заробітною платою. Середня заробітня плата становить – 15$.

9.7. Самозабезпеченість країни продуктами харчування: країна забезпечена продуктами харчування (головні продукти сільського господарства є: кава, какао, цукровий очерет, ананас, апельсин, банани). Куба забезпечена рибою, м’ясом. Ціни на продукти є високими.

10. Рівень стабільності політичної системи, дотримання прав людини: країна є відносно стабільною.

• Рівень демократії: 3,52 (127 місце з 167) – авторитарний режим

• Рейтинг за рівнем слабкості: 127 місце з 178 – рівень низький

• Рейтинг миролюбства : 1,988 (82 місце з 162)

• Рейтинг тероризму: 124 місце з 162

• Рейтинг свободи преси: 91 (193 місце з 199)

• Рейтинг сприйняття корупції: 46 (163 місце з 174)

Соціальні

прагнення (релігія) : Основна релігія на Кубі - католицтво, однак на практиці більшість кубинців сполучають католицизм із синкретичними віруваннями, які виникли зі змішання християнства й різних африканських культів. Африканські раби часто привласнювали своїм богам імена католицьких святих. Ці синкретичні культи представлені на Кубі двома формами: сантерия (найпоширеніша) і ньяньігос. Крім того, у країні є кілька протестантських сект, а також невелика іудейська громада.

здійснення :

Освіта: на Кубі високо розвинена вже упродовж багатьох років. Після революції 1959 року уряд Кастро націоналізував усі навчальні заклади і створив єдину державну систему освіти. У сучасній кубинській освіті є присутнім сильний ідеологічний елемент, і, згідно Конституції, освітня і культурна політика держави грунтуються на марксистській ідеології. Витратам на освіту приділяється дуже велика увага: Куба витрачає 10 воего державного бюджету на освіту, тоді як Великобританія - 4 а США - тільки 2 згідно з даними ЮНЕСКО. У 1995 році рівень грамотності на Кубі складав 96 %.

Дослідження ЮНЕСКО 1998 року показало, що кубинські учні мають високий рівень освіти. Кубинські учні третього і четвертого класів набрали 350 очок, на 100 очок вище, ніж в середньому по регіону, в тестах на базові знання в області мови і математики. У доповіді вказувалося, що результати тестів гірших учнів на Кубі були значно вищі, ніж результати кращих учнів інших країн Центральної і Південної Америки, в групах, що вивчаються. Дослідження 1998 року є особливо цікавим, оскільки уперше усі країни, що брали участь, заздалегідь погодилися на затверджений варіант системи оцінок і їх визначення. Крім того, дослідження проводилося в розпал економічної кризи: економічний розвиток Куби істотно гальмувався встановленим США торговим ембарго. Куба є однією з найбідніших країн в регіоні і відчуває нестачу у багатьох необхідних ресурсах, але, проте, випереджає усю Латинську Америку за якістю початкової освіти з точки зору стандартних тестів.

Обставини слаборозвиненої економіки і довгострокової безперервної торгової блокади роблять досягнення кубинців більше вражаючими. За останні 40 років освіта була одним з головних пріоритетів в політиці кубинського уряду. Куба виділяє на державні витрати в області освіти в два раз більше грошей, ніж її багатіші сусіди, - до 10 НП. Куба показує, наскільки важлива освіта, зберігаючи співвідношення учнів до учителя на рівні 12 до 1, що складає приблизно половину від аналогічного показника в інших країнах Латинської Америки. Крім того, рівень неписьменності серед молоді на Кубі прагне до нуля, що не має собі рівних серед усіх інших країн Латинської Америки. Кубинські школи тісно інтегровані в суспільство. Учителі беруть активну участь в життя дітей, відвідуючих їх школи, і будують міцні стосунки з їх батьками і сім'ями, щоб поліпшити процес навчання. Відомо, що існує сильна увага до освітнього сектора з боку уряду. Рівні можливості в здобутті якісної освіти усіма, що вчаться є ключовим чинником для пояснення того, що кубинські успіхи в освіті - це не диво або випадковість, а результат багаторічних погоджених зусиль і зобов'язань уряду перед своїм народом.

Вищу освіту на Кубі дають університети, вищі інститути, вищі педагогічні інститути, центри вищої освіти і вищі політехнічні інститути.

За станом на початок 2006 року, на Кубі діяли Академія наук (створена в 1962 році), 4 університети (Гаванський університет, Аграрний університет Гавани та ін.) і 47 освітніх установ вищої і середньо-спеціальної освіти.

Загальне число студентів в них складає близько 112 тисяч громадян країни. Усі вищі навчальні заклади країни є державними. Гаванський університет, найстарший університет країни, заснований в 1728 році. Інші державні університети включають Универсидад де Ориенте (заснований в 1947 році) і Університет Лас-Виллас (заснований в 1952 році). Існують також Католицький університет Санто-Томас-де Вильянуева (заснований в 1946 році), Универсидад Масоніка і Универсидад де ла Саль в Нуево-Ведадо. Іноземні студенти для вступу до кубинських вузів повинні мати ступінь бакалавра або еквівалентну, візу і пройти обов'язковий курс занять з іспанської мови. Підготовчі установи в країні пропонують курси іспанської мови. У 1999 році була реалізована програма по залученню вивчати на Кубі медицину студентів з небагатих верств населення США, Великобританії, країн Латинської Америки, Карибського басейну і Африки. У 2000/2001 навчальному році Куба дозволила 905 американським студентам в'їхати в країну для навчання. У 2004 році на Кубі проходили навчання 3432 студент-медики з 23 країн, що навчаються в Гавані.

Безробіття: співвідношення зайнятості та населення, обох статей – 67,4%; співвідношення зайнятості та населення, чоловіки, відсоток – 82,9%; співвідношення зайнятості та населення, жінки, відсоток – 51,5%. Рівень безробіття серед молоді у віці 15-24 років, обидві статі – 3,1; чоловіків – 2,8; жінки – 3,5. Загальний рівень безробіття у відстотках складає – 4,3% ( за неофіційними даними рівень безробіття у два рази більший).

Здоров’я : з погляду простого громадянина іншої держави, можна зробити висновок, що система охорони здоров’я на Кубі дуже сюрреалістична. Є надто багато лікарів. Кожен громадянин має свого сімейного лікаря. Будь-яка медична допомога вільно доступна і безкоштовна — щоб її отримати, не потрібно завчасно узгоджувати всі моменти зі страховою компанією чи доплачувати готівку з кишені. Уся система виглядає так, наче її поставили з ніг на голову. Вона дуже жорстко організована й основним її пріоритетом вважається профілактика. Хоча Куба дуже обмежена у фінансових ресурсах, система охорони здоров’я цієї країни зуміла вирішити деякі проблеми, які безсила вирішити американська медицина. Сімейні лікарі, а також медсестри, які разом з ними працюють, та інші працівники системи охорони здоров’я відповідають за надання первинної медичної допомоги і профілактичних медичних послуг своїй групі пацієнтів — приблизно 1000 пацієнтів на одного сімейного лікаря у містах. Надання медичної допомоги організовано на локальному рівні, тому пацієнти і медичні працівники, як правило, живуть по сусідству. Усі медичні записи заносяться в медичні картки, що мають тверду обкладинку, — записи дуже прості й робляться рукою (це нагадує ті картки, які лікарі у США вели 50 років тому). Але система на диво багата на інформацію і сфокусована на здоров’ї популяції.

Усіх пацієнтів зараховують у певну категорію відповідно до рівня ризику, від І до IV. Курці, наприклад, потрапляють у категорію ІІ, а пацієнти зі стабільним хронічним захворюванням легень — у категорію ІІІ. Локальні клініки регулярно подають у вищі інстанції інформацію про те, скільки є пацієнтів із кожної категорії ризику, кількість пацієнтів із такими станами як гіпертензія (добре контрольована чи ні), діабет і астма, а також про стан імунізації, а щодо жінок — час, який минув від моменту забору останнього мазка Папаніколау, кількість вагітних, які перебувають під спостереженням.

Кожного пацієнта лікар один раз на рік відвідує вдома, а пацієнтів із хронічними станами — частіше. Якщо виникає необхідність, пацієнтів скеровують до районної поліклініки до спеціаліста, але для продовження лікування вони повертаються до свого сімейного лікаря. Наприклад, спеціальна команда відповідає за те, щоб пацієнт із туберкульозом отримував призначений режим антитуберкульозних препаратів і у визначений час здавав харкотиння на аналіз. Поширеною тактикою є відвідування пацієнтів удома й обговорення з ними проблем дотримання комплаєнсу до лікування, нагадування їм про необхідність повторних оглядів, обговорення тактики запобігання небажаній вагітності тощо. Для запобігання тропічній лихоманці медичні працівники ходять по домівках, щоб перевірити санітарний стан і навчити людей, як уникнути зараження.

Ця високоструктуризована і спрямована на профілактику система дала позитивні результати. Показники вакцинації на Кубі — одні з найвищих у світі. Очікувана тривалість життя становить 78 років від моменту народження, що ідентично показникам у США. Показники смертності немовлят на Кубі знизились із 80 на 1000 народжених живими в 1950-х роках до менше 5 на 1000 — показник нижчий від аналогічного показника у США, однак показники материнської смертності залишаються суттєво вищими від показників у розвинутих країнах і дорівнюють середнім показникам у країнах Карибського басейну. Нема жодного сумніву, що поліпшення показників здоров’я населення великою мірою є наслідком поліпшення харчування й освіти населення. Показники грамотності на Кубі становлять 99%, а санітарна освіта є обов’язковим компонентом шкільної програми. Кількість курців серед населення зменшилась, однак лікарі стверджують, що спонукати курців кинути курити досить складно. Засоби для контрацепції безплатні, постійно ведеться пропаганда необхідності контрацепції. Аборти не заборонені, але їх розглядають як наслідок невдалих превентивних заходів.

Однак не радимо розглядати систему охорони здоров’я на Кубі лише через рожеві окуляри. Система не передбачає права вибору в пацієнта чи запровадження індивідуальних ініціатив. Альтернативної приватної системи охорони здоров’я не існує. Лікарі отримують від держави певний соціальний пакет (допомога щодо отримання житла і продуктів харчування), але їхня заробітна плата становить приблизно 20 американських доларів на місяць. Медична освіта безплатна, лікарів поважають у суспільстві, але навряд чи вони мають шанс стати заможними людьми. Куба — це країна, де 80% населення працює в державній сфері й уряд повністю контролює розподіл бюджету. Ресурси досить обмежені; наприклад, одна з великих клінік отримала комп’ютерний томограф лише 12 років тому. Кілька американських студентів, які навчаються в одному з медичних інститутів Куби, розповіли, що в операційних проводиться багато втручань і це робиться досить ефективно, але застосування сучасної технології мінімальне. Доступ до інформації через інтернет мінімальний. Американський студент повідомив, що він отримує доступ до інтернету лише максимум 30 хвилин на тиждень і то з використанням модема, що працює за додзвоном. Це обмеження, а також багато інших обмежень, які перешкоджають прогресу, пояснюють на Кубі багаторічним економічним ембарго з боку США, але ми вважаємо, що центральний уряд також проводить політику, яка перешкоджає швидкій і легкій комунікації між Кубою і США.

Унаслідок жорсткого економічного ембарго на Кубі було створено власну фармацевтичну індустрію, і тепер у цій країні не лише виготовляється більшість основних медикаментів, але ці ліки також експортуються. Країна інвестувала суттєві ресурси в розвиток біотехнологій, і в цій галузі Куба конкурує навіть із розвиненими країнами. На Кубі публікуються медичні журнали практично з усіх основних медичних спеціальностей і лікарів стимулюють до проведення досліджень, публікацій та активних наукових контактів із науковцями інших латиноамериканських країн. Куба має 22 вищі медичні начальні заклади, в яких основний фокус зроблено на первинну ланку медичної допомоги. Після завершення навчання всі молоді лікарі зобов’язані пройти резидентуру з сімейної медицини (хоча Куба має на душу населення у 2 рази більше лікарів, ніж США). Велика кількість кубинських лікарів працюють за межами країни, вони підписують контракт на 2 чи більше років і отримують за цю роботу спеціальну матеріальну компенсацію. На 2008 рік було зареєстровано 37 000 кубинських лікарів, які працювали в 70 країнах світу. Більшість із них працюють у країнах, що розвиваються, і це є складовою допомоги, яку надає Куба цим країнам. Але багато лікарів працюють і в більш заможних країнах, і їх робота приносить уряду Куби суттєві фінансові ресурси (наприклад, субсидії від Венесуели при отриманні з цієї країни нафти).

Житель розвинутої країни, який потрапив на Кубу, може побачити, що Куба суттєво відстає від інших країн щодо інфраструктури (дороги, житло, водопровід, санітарія тощо). Водночас Куба починає стикатися з тими самими проблемами в галузі охорони здоров’я, що й розвинуті країни, а саме: зростання показників ІХС й ожиріння, а також старіння популяції (11,7% кубинського населення має вік понад 65 років).

Нестандартна система охорони здоров’я в цій країні, яка успішно вирішила деякі важливі проблеми, стала наслідком особливої політичної та економічної історії країни, але ця кубинська система (сімейний лікар у кожного громадянина, ранній фокус на профілактиці й пильна увага до показників здоров’я населення) могла б стати прикладом і для багатьох розвинутих країн.

Захворюваність СНІДом

Охоплення антиретровірусною терапією осіб на пізній стадії ВІЛ-інфекції – 95%

Охоплення антиретровірусною терапією осіб на пізній стадії ВІЛ-інфекції, у відсотках (нижня межа) – 95%

Охоплення антиретровірусною терапією осіб на пізній стадії ВІЛ-інфекції, у відсотках (верхня межа) – 95%

Захворюваність ВІЛ, 15-49 років, у відсотках (нижня межа) – <0.01

Швидкість ВІЛ захворюваності, 15-49 років, у відсотках (верхня межа) – 0.01

Люди, що живуть з ВІЛ, у віці 15-49 років, у відсотках – 0.1

Люди, що живуть з ВІЛ, у віці 15-49 років, у відсотках (нижня межа) – 0.1

люди, що живуть з ВІЛ, у віці 15-49 років, у відсотках (верхня межа) – 0.1

Відсоток ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, що отримали антиретровірусні препарати для зниження ризику передачі ВІЛ від матері до дитини (нижня межа) – 39%

Відсоток ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, які отримали антиретровірусні препарати для зниження ризику передачі від матері до дитини(верхня межа) – 95%

Смертність від СНІДу

Смертність від СНІДу – 99%

Померлих від СНІДу (нижня межа) - 99%

Смертність від СНІДу (верхня межа) – 499

Недостатність харчування у дітей

Діти у віці до 5років з помірно або сильно зниженою вагою, відсоток – 3.4%

Профілактика ВІЛ

Жінки у віці 15-24 років з повним правильним уявлення про ВІЛ / СНІД, відсоток – 51.9 %

Дитяче здоров'я

Діти до 1 року, імунізовані проти кору, у відсотках – 96%

Недоїдання

Голодуючого населення – 2млн.

Населення, яке недоїдає – 14%

Охорона материнства

Коефіцієнт підліткової народжуваності, на 1000 жінок – 50.1

Пологи, прийняті кваліфікованим медичним персоналом, у відсотках – 99.9%

Коефіцієнт материнської смертності на 100 000 живонароджених – 53

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, сільське – 89%

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, загальна – 94%

Частка населення, що використовує покращені джерела питної води, міське – 96%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості сільське – 81%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості загальна – 91%

Частка населення, що використовує покращені санітарні можливості, міський – 94%

Захворюваність на туберкульоз

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (нижня межа) – 4.4%

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (середина) – 5.5%

Захворюваність на туберкульоз на рік на 100 000 населення (верхня межа) – 6.7%

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (нижня межа) – 1.7%

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (середина) – 7.5%

Туберкульоз показник поширеності на 100 000 населення (верхня межа) – 13%

Смертність від туберкульозу

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (нижня межа) – 0.1%

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (середина) – 0.2%

Туберкульоз смертність за рік на 100 000 населення (верхня межа) – 0.2%

Профілактика туберкульозу

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (нижня межа) – 95%

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (середина) - 120

Частота виявлення туберкульозу в рамках DOTS, відсоток (верхня межа) – 140

Лікування туберкульозу

Лікування туберкульозу ймовірність успіху при DOTS, відсоток – 88%

Економічні

Ресурси:

1. Трудові. Зайнятість в економіці Куби виросла з 1,7 млн. чоловік в 1958 до 4,5 млн. чоловік в 1988. Після того як приватний сектор в економіці різко скоротився в результаті проведення ряду послідовних компаній по колективізації й націоналізації, частка зайнятих у державному секторі, що в 1959 становила 15%, в 1962 досягла 60%, а після 1975 - уже 80-90%. Наприкінці 1980-х років 20% працездатного населення було зайнято в сільському господарстві, а майже третина була зайнята в сфері послуг. В 1990-х роках економічна криза, що вибухнула на Кубі слідом за розпадом світової системи соціалізму, викликав різкий ріст безробіття. Серед проведених на Кубі реформ, спрямованих на створення нових робочих місць, було введення ліцензій на заняття індивідуальною трудовою діяльністю й поновлення роботи ринків.

2. Промисловість: Обробна промисловість. За декілька десятків років, що пройшли з часу кубинської революції, в країні була створена промислова база, при цьому обладнання і технічний персонал надавалися в основному країнами соціалістичного табору. Найпомітніше зростання спостерігалося у важкій промисловості, особливо у виробництві сталі, цементу, хімічних продуктів і добрив. У той же час зростання виробництва таких традиційних товарів народного споживання, як текстильні вироби, напої, консерви, мийні засоби і сигари, йшов набагато більш повільними темпами.

Потреби Куби в промисловому і транспортному обладнанні, а також в нафті практично повністю покриваються за рахунок імпорту; значна частина промислових споживчих товарів, сировина і багато які види основних продуктів живлення також поступають через рубіж. Понад 80% експортних надходжень Куба отримує від продажу цукру, іншими важливими статтями експорту є нікель, сигари і рибопродукти. На початку XXI ст. основні партнери по імпорту і експорту: Іспанія, Росія, Канада, Франція, Нідерланди, Італія, Китай та Венесуела.

Сільське господарство Економічна політика, що проводилася кубинським керівництвом в перші роки після революції (1959–1963), була направлена на переважний розвиток важкої промисловості, закінчилася невдачею, і на зміну їй в 1963 прийшла нова, орієнтована на відродження традиційного виробництва цукру. Нова економічна стратегія другою за важливістю задачею проголошувала розвиток скотарства і виробництво цитрусових. У 1970-х роках країна перейшла до реалістичнішої економічної політики, при цьому були поставлені реальні задачі по плановому обсягу виробництва цукру і зроблений упор на впровадження засобів механізації при збиранні цукрової тростини, а також на розширення промислової обробки побічних продуктів цукрового виробництва. Обсяг виробництва цукру на Кубі в 1970-х роках становив в середньому бл. 6 млн т в рік, а в 1982 досяг 8 млн т. Однак з початку 1990-х років через нестачу пального, добрив і пестицидів (що раніше постачалися з СРСР) виробництво цукру в країні різко скоротилося і становило в середньому менше за 5 млн т на рік. У 1997, на початку сезону збору цукрової тростини, біля 2/3 сільськогосподарської техніки, необхідної для збирання, простоювало через нестачу коштів (приблизно 200 млн дол.). У той же час виробництво тютюну, кави, картоплі, рису, бобів і овочів традиційних сільськогосподарських культур, що складає основу «нецукрового землеробства», залишалось практично постійним або знижувалося. У 1989 загальний улов риби становив 192 тис. т, однак до середини 1990-х років улов скоротився через недостачу пального. Близько 80% сільськогосподарських угідь утворилося в результаті дії дощової води на червоний пісковик, завдяки чому сформувались червоні родючі ґрунти. Майже 20% країни покрито лісами з сосни і червоного дерева. Більша частина решти земель зайнята під пасовища для 4,6-мільйонного поголів'я великої рогатої худоби і під посіви. Куба посідає третє місце у світі з виробництва цукру. Продаж цукру забезпечує до 50% кубинського експорту)

Наснага до праці:

Як і багато держав Куба відома своїми лідерами, які впливали як і позитивно так і негативно на свій народ. Одним з таких лідерів був Хосе́ Хуліа́н Марті-і-Пе́рес (ісп. José Julián Martí y Pérez, нар. 28 січня 1853 — † 19 травня 1895) — кубинський поет, письменник, публіцист і революціонер, лідер визвольного руху Куби від Іспанії.На батьківщині його вважають національним героєм, якого називають «Апостолом незалежності». У літературних колах він відомий як батько модернізму. Його найвідоміші цитати: «Батькіщина - це вівтар, не п'єдестал» (ісп. La patria es ara y no pedestal) (тобто Батьківщині треба приносити жертви, як і на вівтарі, а не тільки чекати від неї нагород, як на п'єдесталі); «Вся слава світу вміщується в зернятку кукурудзи» (цитата з листа генералу Антоніо Масео, іспанською звучить так:Yo no trabajo por mi fama, puesto que toda la del mundo cabe en un grano maíz; Фідель Кастро в інтерв'ю телеканалу РТР у 2000 році сказав, що весь час носить листочок з цією цитатою в кишені гімнастерки). Іншим національним героєм був Каміло Сьєнфуегос Горріаран (Camilo Cienfuegos Gorriarán) (6.2.1932 року — 28.10.1959 року) — революціонер, військовий і політичний діяч Куби. Каміло був загальним улюбленцем під час війни в горах і після перемоги революції. Бітьком Батьківщини кубинці називають Калоса Сеспедеса - один з керівників Десятирічної війни Куби проти іспанських колонізаторів (1868-78).

Але Куба славиться ще й своїми диктаторами і терористами, такими як Фідуль Кастро та Ернесто Че Гевара. У 1952 році вони розпочали Кубинську революцію. Просто кубинці підтримали повстанців, адже хотіли повалити диктаторський режим Фульхенсіо Батисти, але Кастро виявився таким ж диктатором, який проголосив кубинську революцію соціалістичною. Кастро був при владі з 1959 до 2006 року. Відрікся від влади через стан здоров’я на користь свого брата Рауля Кастро. Останній зменшив тиск на кубинський народ, а у 2015 році Куба відновила свої торгово-економічні зв’язки з США. Це великий крок у розвитку Куби, адже уже багато років США і Куба були ворогами.

Відомі люди: Кінтана Сімонетті – архітектор, Алісія Алонсо – балерина, Тамайо Мендес – космонавт, Пратс Луїз – піаніст, Тіофіло Стівенсон – боксер, Гутьєрес Алеа – кинорежисер.

Інвестиції: Прямі іноземні інвестиції в економіку – 4138000000$

Причини інвестувати в Кубу:

Зараз на Кубі малий бізнес починає робити перші кроки, широко вітаються іноземні інвестиції, а це означає, що Куба готова до підприємництва. Відколи інвестиційні закони були пом'якшені, в країну вкладають свої капітали канадці і європейці. Новий закон про інвестиції дозволяє іноземним бізнесменам мати власні підприємства, офіси і житло. Куба залишила холодну війну у минулому і тепер готова брати участь у формуванні глобальної економіки. Додатковою перевагою для іноземних інвесторів є високоосвічена і дисциплінована робоча сила, величезні нерозкриті можливості туризму і поліпшення інфраструктури. Міністр зовнішньої торгівлі та іноземних інвестицій Родріге Мельмарка заявив, що для стимулювання стійкого розвитку Куба потребує 2,5 мільярда доларів щорічних іноземних інвестицій.

Інновації: На жаль, Куба не є науково-технічно розвиненою країною і великою проблемою там є інтернет( наразі wi fi є тільки у п’ятьох точках у всій країні). Але до 2020 року по планах кубинського уряду на острові буде доступний широкосмуговий інтернет, і до цього терміну UCI(University of Informatic Sciences або Universidad de las Ciencias Informáticas) повинен наповнити кубинський сегмент його власним контентом. Створюється електронний уряд (вже діє програма "вибори", за системою електронного уряду працює податкове відомство). У серпні 2015 випущені дві перші кубинські комп'ютерні ігри, Chivichana і Super Clarita. Через блокади кубинські програмісти вимушені були розробити власну операційну систему.

ВВП (дол. США)

Згідно з даними світового банку ВВП становило:

1990р - 28,645,436,550.5

2000р - 30,565,200,000.0

2006р. - 52,742,100,000.0

2007р. - 58,603,500,000.0

2008р. - 60,806,300,000.0

2009р. - 62,078,600,000.0

2010р. - 64,328,200,000.0

2011р. - 68,990,140,000.0

2012р. - 73,139,050,000.0

2013р. - 77,149,700,000.0

Чисельність населення (млн. ос)

1990р. - 10,582,082.0

2000р. - 11,116,787.0

2006р. - 11,275,199.0

2007р. - 11,284,043.0

2008р. - 11,290,239.0

2009р. - 11,297,442.0

2010р. - 11,308,133.0

2011р. - 11,323,570.0

2012р. - 11,342,631.0

2013р. - 11,362,505.0

2014р. - 11,379,111.0

Політичні

Характеристика влади:

Згідно з конституцією країни 1976 р. та її новою редакцією 1992 р., Куба — «соціалістична держава». Найвищий орган влади — Національна асамблея народної влади (ісп. Asamblea Nacional de Poder Popular), яка обирає 609 депутатів загальним голосуванням на п'ятирічний термін. Асамблея обирає зі свого складу Державну раду, яка представляє її між сесіями, виконує її ухвали та здійснює інші функції. Рада несе відповідальність перед асамблеєю і звітує перед нею.

Голова Державної ради наділений надзвичайно широкими повноваженнями. Він очолює уряд і одночасно є верховним головнокомандувачем збройних сил, скликає засідання Державної ради і Ради міністрів, а також керує ними, видає закони, інші ухвали і нормативні акти, схвалені Державною радою, Радою міністрів або його виконкомом. Фідель Кастро — голова Державної ради з 1976 р., він безперервно очолює кубинський уряд з 1959 р. В його руках зосереджена влада держави, уряду, правлячої партії і збройних сил. У 2003 р. був переобраний головою Державної ради.

У разі відсутності, хвороби або смерті голови Державної ради, виконувати його обов'язки повинен перший заступник голови, яка є другою офіційною особою в державі. Цю посаду займає брат Фіделя Кастро — Рауль Кастро Рус. Він одночасно другий секретар ЦК КПК, перший заступник голови Ради міністрів і міністр оборони країни. 31 липня 2006 р. під час хвороби Фідель Кастро передав обов'язки голови Державної ради своєму братові Раулю. У квітні 2007 р. він проголосив про свій намір повернутися до керівництва державою.

Важливу роль на місцях відіграють «Комітети захисту революції», створені після 1960 р. Вони здійснюють постійне спостереження за становищем у громадах і збереженням порядку, організовують вакцинацію населення тощо.

Політичні партії:

Після 1959 р. політичниі партії, опозиційнї уряду Фіделя Кастро, були заборонені. Офіційно продовжувалася діяльність тільки трьох проурядових організацій — «Руху 26 липня», очолюваного самим Кастро, народно-соціалістичної партії і «Революційного директората 13 березня». У 1961 р. вони злилися в «Об'єднані революційні організації», перетворені в 1962–1963 рр. в Єдину партію соціалістичної революції Куби (ЕПСРК). Це було початком однопартійної системи на Кубі.

Комуністична партія Куби (КПК) — створена в жовтні 1965 р. на основі ЕПСРК, проте її перший з'їзд був проведений тільки 1975 р., другий — 1980 р. Ідеологія КПК ґрунтується на «ідеях Хосе Марті» і марксизму-ленінізму. Згідно з конституцією, компартія відіграє керівну роль у суспільстві і політичній системі. Під її контролем діють профспілки, молодіжні, жіночі та всі інші громадські організації.

У 1985 р. на Кубі був прийнятий закон про асоціації. Відповідно до нього Соціал-демократична партія Куби, Кубинська партія за права людини та інші зробили спробу зареєструватися, але всі вони отримали відмову. Опозиція на Кубі (правозахисна, соціал-демократична, пацифістська, ліберальна, анархістська) діє нелегально.

Рівень стабільності політичної системи, дотримання прав людини: країна є відносно стабільною.

• Рівень демократії: 3,52 (127 місце з 167) – авторитарний режим

• Рейтинг за рівнем слабкості: 127 місце з 178 – рівень низький

• Рейтинг миролюбства : 1,988 (82 місце з 162)

• Рейтинг тероризму: 124 місце з 162

• Рейтинг свободи преси: 91 (193 місце з 199)

• Рейтинг сприйняття корупції: 46 (163 місце з 174)

Система цивільного права заснована на іспанському цивільному кодексі. Виборче право – з 16 років. Верховний Суд складається з придворного президента, віце-президента, 41 професійного правосудді, і палати суддів; існують злочинний, цивільний, адміністративний, трудовий, злочини проти держави, і військовий суди.

‘’’Участь в міжнародних організаціях

Куба є членом такий організацій як АСР, ALBA, АОСІС, CELAC, ФАО, Г-77, МАГАТЕ, ІКАО, ICC (національні комітети), МСО, МФСР, IFRCS, МГО, МОП, ІМО, ІМСО, Інтерпол, МОК, МОМ (спостерігач) МПС, ISO, ITSO, МСЕ, ЛАЕС, ЛАІ, ДН, ОАД (виключені з офіційної участі з 1962 року), Опана, ОЗХЗ, СПС, Петрокарібе, ООН, ЮНКТАД, ЮНЕСКО, ЮНІДО, Союз Латина, ЮНВТО, ВПС, Всесвітньої митної організації, ПФД (НУО), ВООЗ, ВОІВ, ВМО, СОТ.

Озброєні сили: Крах Радянського Союзу позбавив кубинські збройні сили свого великого економічного та матеріально-технічного забезпечення і мав значний вплив на стан кубинського обладнання; проте армія добре навчена орієнтуватись на природі; відсутність запасних частин для його існуючого обладнання має більший вплив експлуатаційних можливостей. Складаються з Революційних збройних сил (Революційні збройні сили, FAR): революційної армії (Ejercito Революційний, ER, включає в себе територіальні війська міліції ); Революційного флоту (включає в себе морську піхоту); Революційні повітряні сили (DAAFAR), Молодіжну трудову армію (Ejercito Juvenil дель Trabajo, EJT). За даними 2010 року в армії служило 72823 чоловіків і 69108 жінок. Призовний вік становить 17-28 років, мінімальний строк служби – 2 роки.

Республіка Зімбабве (Гранатов Михайло)

Соціальні

Прагнення (релігія) :

Згідно з даними державного дослідження, більшість населення Зімбабве - християни (85%). В це число включені парафіяни афро-християнських синкретичних вірувань і сект (33% населення). Найбільшою християнською конфесією є п'ятидесятники - 17% населення. Інші протестантські церкви об'єднують 16% жителів країни, католиків - 10%. Інші християнські групи (парахристиянські, православні) налічують 8% населення. Значне число (12%) жителів країни не релігійні. Традиційних африканських вірувань дотримуються 3% жителів, мусульмани та інші релігії становлять бл. 1% населення. Найбільшими церковними союзами в країні є Зімбабвійські Асамблеї Бога в Африці (1,6 млн.), Католицька церква (1200000), адвентисти сьомого дня (482 тис.), Англікани (320 тис.), Церкви Христа (225 тис. ), Методистських церква Зімбабве (120 тис.), Баптистська конвенція (110 тис.), Армія Спасіння (110 тис.), Асамблеї Бога (100 тис.).

Здійснення :

Економічно активне населення - 4039000 (2008, оц.), З них близько 66% зайняті в сільському господарстві, 10% - у промисловості, 24% - у сфері послуг. Безробіття на рівні 80%. Нижче рівня бідності живе не менше 68% населення.. Уряд ввів у дію закони, що встановлюють мінімум заробітної плати, що регулюють максимальну надбавку до платні високооплачуваним працівникам і ставлять під урядовий контроль процедуру звільнення промислових робітників і домашньої прислуги. У країні сильно розвинене профспілковий рух, на чолі якого стоїть Конгрес профспілок Зімбабве. Жінки представлені на всіх рівнях державної служби, проте впродовж 1990-х років становище жінок в Зімбабвійському суспільстві не зазнало істотних змін. Більшість жінок як і раніше трудиться на землі, вирощує продовольчі культури і піклується про свої великі сім'ї.

Взаємовідносини:

В країні існує значна дискримінація білого населення зі сторони влади. У лютому 2000 року африканці захопили кілька ферм білих - як потім з'ясувалося, за призовом правлячої партії. Коли суд визнав захоплення незаконним, Мугабе виступив з промовою, в якій назвав білих фермерів «ворогами держави». Він закликав народ до відновлення історичної справедливості, пообіцявши наділити землею 1 млн чол. Влітку 2002 року Мугабе приступив до заключного етапу «земельної реформи». У серпні він розпорядився, щоб 4000 білих фермерів, що забезпечували країну необхідним продовольством, негайно покинули її, в іншому випадку їм загрожують два роки в'язниці і виселення з країни. До жовтня того ж року 90% білих фермерів в страху за своє життя втекли з країни. МВФ призупинив фінансову підтримку Зімбабве, а Євросоюз ввів санкції проти уряду Мугабе.

Здоров’я :

За даними ВООЗ за січень 2009 року, в Зімбабве число людей, заражених холерою, досягло 60400 осіб. На початку XXI ст. чисельність білого населення склала бл. 0,5% (у 1980 - 5%). Темпи приросту населення різко знизилися до 0,62% (оцінка) через пандемію СНІД (інфікованих - бл. 1300000) та еміграції. Країну залишили до 4 млн зімбабвійців, щотижня від СНІДу помирає 5 тис. Чол. У 2006 народжуваність склала 24,59, смертність 24,06 при дитячої смертності 62,97 на 1000 новонароджених. Середня тривалість життя скоротилася з 61 року (1991) до 45,77 років (2009, оц.), На 2011 рік 51 рік. Приріст населення підвищився до 1,53%, народжуваність склала 31,49, смертність 16,8 на 1 тис. при дитячої смертності 32,31 на 1000 новонароджених (2009, оц.).

Харчування:

Комерційний сектор сільського господарства Зімбабве є традиційним джерелом експорту та іноземного обміну, який також надає 400000 робочих місць. Тим не менше, програма земельної реформи уряду сильно пошкодила сектор, перетворюючи Зімбабве на нетто-імпортера харчових продуктів. Протягом останніх десяти років, Міжнародні науково-дослідний інститути культури для напівпосушливих тропічних районів надають допомогу фермерам Зімбабве прийняти методи ресурсозберігаючого землеробства, стійкі методи землеробства, які можуть допомогти підвищити врожайність. Застосовуючи три принципи мінімального порушення ґрунтів, бобових основ обробітку та використання органічної мульчі, фермери можуть поліпшити проникнення, зменшити випаровування і ерозії ґрунту, і створити вміст органічного ґрунту. Між 2005 і 2011, кількість дрібних господарств, що займаються природоохоронною сільського господарство в Зімбабве зросло з 5000 до більш ніж 150000. врожайність зернових зросла з 15 до 100 відсотків по різних регіонах.

Соціальне забезпечення:

За роки незалежності була значно розширена система охорони здоров'я. Серед досягнень національної охорони здоров'я - зниження дитячої смертності з 100 на 1000 новонароджених до 49, збільшення тривалості життя з 45 років в 1960 до 61 року в 1990, хоча згодом вона знизилася до 49 років в результаті скорочення урядом асигнувань на безкоштовну медичну допомогу та епідемії СНІДу. Щотижня жертвами СНІДу стають 700 зімбабвійців, а число ВІЛ-інфікованих в країні становить бл. 1,5 млн. Чоловік.

Економічні

Ресурси:

Недра Зімбабве багаті корисними копалинами, їх видобуток приносить істотний дохід. Хоча на частку гірничодобувної галузі припадає лише 2% ВВП, вона виробляє необхідну сировину для кількох інших галузей промисловості, а видобуті корисні копалини, головним чином у вигляді продукції первинної переробки, забезпечують третину експортних надходжень. Основні статті експорту мінеральної сировини (частка у вартості в 1997): золото - 50%, азбест - 13%, нікель - 12%, кам'яне вугілля - 12%, хром - 2%, мідь - 2%, залізна руда - 1%, а також кобальт, срібло, олово, дорогоцінні камені, вапняк і т.д. Родовища платини в районі Хартлі, в 50 км на захід від Хараре, є найбагатшими у світі за межами ПАР. Азбест у великих кількостях видобувається в районі Звішаване. Великі запаси кам'яного вугілля на північному заході в Хванге забезпечують дешеве паливо для теплових електростанцій і коксівне вугілля для місцевих металургійних підприємств. Вапняк і фосфорити видобуваються для потреб місцевої промисловості.

Наснага до праці:

В Зімбабве розміщений Акр національних героїв, в якому в більшій мірі похоронені політики, які приймали участь у визвольній війні. Також там знаходиться могила невідомого солдата, яка складається з майданчика 100 кв. м., під якою знаходиться братське поховання невпізнаних солдатів, що полягли на визвольній війні.

Інвестиції:

Іноземні інвестиції скоротилися з 400 млн. дол. США в 1998 р до 30 млн. в 2007. Проти країни були введені економічні санкції ООН, які стосувалися в першу чергу 130 функціонерів ЗАНУ-ПФ

Ноу-Хау:

В Зімбабве архітектори збудували торговий центр по принципу термітника. Вражені геніальністю термітів, вони почали аналізувати структуру термітників і змоделювали торговий центр Істгейт в Зімбабве. У чому особливість цієї будівлі? Незважаючи на те, що воно знаходиться в країні, де денна температура піднімається вище 40 градусів, воно залишається відносно прохолодним. Його унікальний дизайн, натхненний термітами, ефективно поглинає і випускає надлишки тепла і споживає всього 10 відсотків енергії в порівнянні з аналогічними будівлями.

Інновації:

На жаль, Куба не є науково-технічно розвиненою країною і великою проблемою там є інтернет( наразі wi fi є тільки у п’ятьох точках у всій країні). Але до 2020 року по планах кубинського уряду на острові буде доступний широкосмуговий інтернет, і до цього терміну UCI(University of Informatic Sciences або Universidad de las Ciencias Informáticas) повинен наповнити кубинський сегмент його власним контентом. Створюється електронний уряд (вже діє програма "вибори", за системою електронного уряду працює податкове відомство). У серпні 2015 випущені дві перші кубинські комп'ютерні ігри, Chivichana і Super Clarita. Через блокади кубинські програмісти вимушені були розробити власну операційну систему.

ВВП (дол. США):

За даними Світового банку ВВП у 2014 році 13,66 млрд. дол. США.

Політичні

Характер влади:

Республіка. Глава держави - президент. Обирається населенням на 6-річний термін, кількість термінів не обмежена. Президент Роберт Мугабе є найстарішим діючим керівником держави на планеті з 24 липня 2014 року. Парламент - двопалатний. Сенат складається з 93 членів (60 обираються населенням, 10 губернаторів провінцій входять за посадою, 16 з місцевих вождів обираються радою вождів, 5 сенаторів призначаються президентом, також до сенату входять голова і заступник ради вождів). Палата Зборів - 210 депутатів, обираються населенням раз на 5 років.

Використання влади:

Після отримання незалежності ключовим напрямом зовнішньої політики Зімбабве стає Африка. Зімбабве відігравала активну роль в Русі неприєднання, Співдружності націй, у боротьбі проти апартеїду, будучи членом групи «прифронтових держав». Керівництво Зімбабве підтримав уряд Мозамбіку в його боротьбі проти РЕНАМО; з 1992 по 1995 Зімбабве брала участь у миротворчих місіях ООН в Мозамбіку, Руанді, Анголі, Сомалі. Відносини уряду Р. Мугабе із Заходом зіпсувалися після початку в країні реквізиції земель білих фермерів, а також після того, як спостерігачі із західних країн визнали вибори в 2000 несправедливими. МВФ і Світовий Банк перестали видавати кредити Зімбабве, посилаючись на зловживання чиновниками отриманих коштів, а також на припинення виплати боргів.

Сприйняття влади:

Посилюється міжнародний тиск на президента Роберта Мугабе з метою змусити його піти зі свого поста. Лауреат Нобелівської премії миру, південноафриканський священик Десмонд Туту закликав Мугабе добровільно піти у відставку і в разі відмови вважає за необхідне ще більш посилити міжнародний тиск, аж до збройного втручання з метою вигнання Мугабе.

Свобода: Президент Роберт Мугабе критикується як внутрішньою опозицією, так і на міжнародному рівні за звинуваченнями у порушенні прав людини, корупції, провальної економічної політики і чорному расизмі. Поширена його характеристика як диктатора.

Структура бюджету:

Непрямий податок в Зімбабве має значення 15%.

Справедливість:

У 1987 році Мугабе змінив конституцію - він скасував посаду прем'єр-міністра, а себе призначив президентом країни. У 1998 році президент оголосив про новий проект Конституції, який серед іншого давав би можливість вилучення землі у фермерів без всякого викупу. Уряд Роберта Мугабе під приводом земельної реформи санкціонував так званий «чорний переділ», тобто реквізицію 3041 ферми білих площею в 5 млн га для облаштування понад 500 тис. безземельних селян і ветеранів війни 1970-х років. Після захоплення ферм до травня 2002 втратили роботу 835 тис. найманих сільськогосподарських робітників (разом з членами сімей), у містах закрилися багато підприємств.

Імідж країни:

Індекс економічної свободи – репресовані – 175 місце – 37.6 (2015).

Нігерія (Лешкович Мар’яна)

1. Соціальні

Релігія (прагнення, цінності)

Близько 55% населення країни - мусульмани, 40% - християни (більшість складають протестанти), близько 5% нігерійців дотримуються традиційних африканських вірувань (анімалізм, фетишизм, культ предків і сил природи та ін.).

Проникнення Ісламу почалося в ХІІ ст. н.е. в період існування централізованої держави Канемо-Борну (територія сучасної Північної Нігерії). Християнство стало поширюватися на початку 19 ст. н.е. Християни живуть переважно в південних штатах. Позиції Католицької церкви найбільш сильні серед населення східної частини країни. Конфесійна ситуація в країні характеризується конкуренцією Ісламу з християнством. Діяльність як мусульманських, так і християнських організацій іноді виходить за рамки суто релігійних інтересів і набуває політичного забарвлення.

В Нігерії радикали стоять за переслідуваннями християн. Найбільш багатонаселена країна Африки, 150-мільйонна Нігерія переживає чергову криваву кризу. Країна практично розділена на дві половини - мусульманську північ і християнський південь.

З моменту введення в односторонньому порядку в 2000 році в 12-ти північних штатах законів шаріату в результаті численних зіткнень в останні роки вже загинули тисячі людей. Під час чергової різанини, «Аль-Каїда» запропонувала допомогу мусульманам Нігерії в боротьбі з християнами. У заяві «Аль-Каїди» підкреслювалася готовність негайно надати одновірцям в Нігерії можливість проводити підготовку бойовиків і забезпечувати їх зброєю.

Здійснення (реалізація)

Кількість населення Нігерії становить 175 млн осіб. Країна найбільша за чисельністю населення на континенті, сьома за населенням на планеті. Економічно активне населення ставить 30%. Рівень безробіття – 28%. Тому збільшується еміграція нігерійців до Великої Британії, Німеччини, Канади і США.

Нігерійське населення збільшується швидкими темпами, щорічний природний приріст його становить 2,37%. Народжуваність (40,65%) набагато перевищує смертність (17,18%о), однак дитяча смертність є надто високою — 119 з кожної тисячі народжених не доживають до 5-літнього віку, а 40% дітей віком до 5 років хронічно недоїдають. Середня кількість дітей в однієї жінки становить понад 5,6. Більше 42% населення припадає на молодих осіб віком до 15 років, населення літнього віку становить лише 3,1%. Тривалість життя чоловіків у країні сягає 46,2 року, жінок — 47,2 року. Освіта

Нігерійські учні проходять обов’язковий шестирічний курс навчання у початковій школі, відтак ще 6 років навчаються у середній школі, але не кожний мешканець країни має можливість навчатися у ВНЗ. Письменність дорослого населення становить 68%. У Нігерії діють 30 університетів, найбільші — у Лагосі, Ібадані (1948), Бенін-Сіті тощо.

Культура і мистецтво

Різноманітною є традиційна культура мешканців країни. Тут виробляються гончарні вироби вигадливої форми (особливо цінуються вироби з Ілорину й Ікот-Екпене). Склороби Біди виготовляють орнаментований посуд, ювеліри Кано — золоті і срібні намиста й браслетиз карбуванням, металевий посуд. У Бенін-Сіті зберігаються традиції бронзового лиття і різьблення по слоновій кістці. Розвинуті ткацтво та обробка візерункових тканин. Також у країні поширене плетиво циновок, солом’яних й очеретяних кошиків. Дерев’яні фігурки і гарбузові посудини (кале- баси) іноді обплітають намистом, з нього також виготовляють головні убори.

Нігерія має багаті традиції усної народної творчості, розвитку сучасної літератури на англійській мові, завдяки цьому вона стала центром літературного життя Західної Африки. Багато міст країни за зовнішнім виглядом подібнідо великих селищ.

Визначними пам’ятками є насемперед її музеї, зокрема Національний музей у Лагосі, музеї в Ілфіку, Ібадані, Музей історії та етнографії в Кадуні, Музей стародавностей у м. Іфе.

Туризм

Нігерія має багаті природно-рекреаційні ресурси, великий інтерес у туристів викликає самобутня культура аборигенів, їх ремесла. До атрактивних природних об’єктів належать приморські пляжі, флора і фауна національних парків, приваблюють туристів ліцензоване полювання на диких тварин (передусім під час сафарі — своєрідних експедицій мисливців-іноземців), окремі об’єкти неживої природи (водоспади, пороги, мальовничі гори тощо). Однак через нестабільність політичного життя і недостатній розвиток туристичної інфраструктури поширення туризму у цій країні значно гальмується.

2. Економічні

Ресурси

Основні корисні копалини Нігерії – нафта, природний газ, кам. вугілля, зал. руда, руди олова, рідкісних металів (ніобію, танталу), нерудні буд. матеріали (табл.); є також родовища і вияви бурого вугілля, урану, марганцю, вольфраму, золота, міді, молібдену, свинцю і цинку, гірничохімічна сировина, нерудна індустріальна сировина

Гірничовидобувна галузь є провідною в економіці країни. Особливе значення має видобування нафти (105 млн. т) у районі дельти р. Нігер (Дельта, Імо-Ривер, Бому, Обагі), а також на шельфових родовищах (Форкадос, Дельта-Саут, Окан). В експлуатації нігерійської нафти, яка майже повністю експортується, беруть участь голландський, англійський і американський капітали. Також в Нігерії видобувають незначну кількість газу (до ЗО млрд. м3), причому майже 4/5 цього обсягу спалюється у факелах. На північному сході є поклади олова (каситериту), колумбіту (руди ніобію), за видобутком якого Нігерія посідає перше місце у світі. У 80—90-ті роки XX ст. у Нігерії з’явилися перші підприємства з виплавки чорних і кольорових металів. Хімічна промисловість. В Онні функціонує потужний завод з виробництва азотних добрив (до 700 тис. т). Шинні підприємства, що працюють на місцевому натуральному каучуку, задовольняють майже 60% попиту місцевої автомобільної промисловості.

Лісовий і деревообробний комплекс. Ця галузь представлена одним із найбільших механізованих підприємств у Тропічній Африці — лісопильно-фанерним комбінатом у Сапеле. У країні є багато меблевих фабрик (переважно у великих містах), працюють сірникові і целюлозно-паперові комбінати (Ілорін, Джебба, Акуре).

Харчова промисловість. Ця галузь спеціалізується на олійнобійному виробництві (пальмової, арахісової і бавовняної олії), а також на виготовленні тютюнових, фруктово- консервних, борошномельних, м’ясо-молочних, цукрових виробів.

Сільське господарство. В аграрному секторі країни переважають напівнатуральні і малотоварні селянські господарства, які постачають більшість товарної продукції як на внутрішній ринок, так і на зовнішній. У Нігерії сільськогосподарські землі займають 52 млн. га земельного фонду, у т. ч. оброблювані — 30,4 млн. га. У країні зведено низку зрошувальних каналів.

Лісове господарство. Основні масиви деревини країни розташовані у дельті р. Нігер і на південно-східному узбережжі. Здавна лісорозробками займаються англійські компанії, діють також компанії із змішаним капіталом. Заготівля промислової деревини (8,3 млн. м3) ведеться у тропічних лісах площею 133,7 тис. км2. Приблизно 90% заготовленої деревини використовують як побутове паливо. З Нігерії вивозиться деревина таких цінних порід, як кайя, сапеле, іроко, опепе, агба, обече.

Наснага до праці

ВВП — $ 413,4 млрд. Темп зростання ВВП — 1,8%. ВВП на душу населення — $3005. Імпорт (продовольство, споживчі товари короткочасного користування, промислова сировина, машини і обладнання, транспортні засоби) — $ 15 млрд (г.ч. Великобританія — 13,2%; Німеччина — 11,8%; США — 11,4%; Франція — 5,7%). Експорт (нафта — понад 90% експорту, какао-боби, пальмові ядра, каучук) — $ 13 млрд (г.ч. США — 35%; Іспанія — 10,0%; Індія — 8,7%; Франція — 3,9%).

ВВП на душу населення, $

На Нігерію припадає до 40% усіх прямих іноземних інвестицій, що надходять до Африки. Іноземний капітал сконцентрований переважно у гірничовидобувній промисловості країни.

Китай інвестував в економіку Нігерії 10 млрд доларів США в промисловість, нафтогазовий сектор та залізничні компанії.

3. Політичні

Характер влади

Державний устрій Нігерії - президентська федеративна республіка. В Нігерії Президент є главою держави та виконавчої гілки влади. Парламент Нігерії двопалатний — Національна Асамблея Нігерії, що складається з верхньої палати — Сенат Нігерії та з нижньої палати — Палата Представників Нігерії. Політичний режим Нігерії – авторитарний.

Сприйняття влади

Явка на вибори в 2015 р. становила 43%. За результатами виборів переміг 72-річний мусульманин Мухаммаду Бухарі. Бухарі отримав 53,96% голосів, у той час як чинний президент Гудлак Джонатан - 44,96%.

Свобода

Підтримує перелік фундаментальних свобод ООН

Лідери країни

Мохамедом Юсуф -колишній лідер радикального ісламістського угруповання, що здійснює свою діяльність на північному сході Нігерії. Його було вбитого 2009 року нігерійськими силовиками. Його замінив Абубакар Шекау, за якого рух став більш радикальним.

Венесуела (Яна Лущ)

Соціальні

Релігія (прагнення)

Конституція Венесуели гарантує свободу віросповідання. Більшість віруючих країни (до 96%) відносять себе до римсько-католицької церкви, протестантів близько 2%, представників інших конфесій - близько 2%.

Здійснення На даний час, Венесуела не показує жодного зрушення істотно важливих соціальних показників порівняно з попередніми роками, а саме рівень безробіття становить 14 %, хоч на 2013 рік він становив 8%,а Індекс людського розвитку – 0,764.

Файл:Лущ.PNG

Щодо рівня бідності, то % бідного населення серед загального – 31, 6% на 2014 рік. Уряд Венесуели активно намагалось перерозподілити доходи від нафтогазового сектора на соціальні цілі, та у зв’язку з триваючою кризою, країна використовує їх для стабілізування економічної ситуації, що склалась.Враховуючи несприятливе економічне становище у Венесуелі, рівень освіти тут дуже високий. Понад 93% загального населення країни у віці від 14 років і старше вміють писати і читати.

Взаємовідносини

Індіанські і афролатинські народи регіону протягом століть страждали від дискримінації, і в даний час ця ситуація не зжита. Саме дискримінація не дає цим народам вирватися з убогості. Важливим є те, що у Венесуелі розвинута етнічна дискримінація, що є також досить важливо для цих регіонів. Розрив доходів. Спиратиючись на незалежні оцінки коефіцієнта Джині, який показує відмінність в доходах найбагатших і найбідніших за підрахунками американського Center for Economic and Policy Research (CERP), цей коефіцієнт протягом досліджуваного десятиліття – з 2004 - 2013 рр. з 48,5 до 41, тобто розрив у доходах скоротився. При цьому доходи громадян разом з економікою швидко збільшувалися, тобто не можна сказати, що всі ставали однаково бідними, навпаки, бідність, дійсно, скорочувалася.

Здоров’я.Венесуела має змішану систему охорони здоров'я, що базується двох системах лікувальних установ - приватної та державної. Громадські лікарні забезпечують весь загальний спектр послуг, однак у багатьох з них відчувається явна нестача медикаментів. Також відомі економічні труднощі країни призвели до того, що цілий ряд клінік знаходиться в досить занедбаному стані. Простежується гостра нестача медперсоналу, особливо в провінції, тому венесуельський уряд зобов'язує випускників навчальних закладів відпрацьовувати два роки за своїм профілем на селі, що також не вирішує проблеми нестачі кадрів. Найсучасніші державні лікарні знаходяться в столиці країни. Перша допомога тут надається безкоштовно і досить кваліфіковано, за всі наступні звернення до лікарів потрібно заплатити за комерційними розцінками.

Народжуваність у Венесуелі, за даними на 2014, становила близько 19,78 на 1000 чоловік, смертність - близько 5 на 1000, а природний приріст населення - 1,48% на рік. У довгостроковій перспективі, витрати на освіту та охорону здоров'я можуть прискорити економічне зростання і знизити нерівність у доходах, але зростання цін і штатний розклад нових робочих місць охорони здоров'я з іноземцями уповільнення розвитку. У той час як Чавес був при владі, більше ніж один мільйон переважно середнього і вищого класу венесуельці, за оцінками, емігрували. Витік мізків пояснюється репресивної політичної системи, відсутність економічних можливостей, крутий інфляції, високий рівень злочинності, і корупції. Тим не менш, Венесуела продовжує привертати іммігрантів з Південної Америки і південної Європи через його м'якого міграційної політики та доступності освіти та охорони здоров'я. Венесуела також був досить гостинні господар більш 200000 колумбійських біженців.

Економічні

Ресурси

Венесуела — аграрно-промислова країна з розвинутою нафтодобувною промисловістю. Основа економіки Венесуели — видобуток та експорт нафти (3-є місце у світі) і природного газу. Petroleos de Venezuela — державна нафтогазова компанія Венесуели, яка володіє монопольним правом на видобуток нафти і природного газу на континентальному і морському шельфах країни.

Крім того, в надрах країни є поклади залізної руди, марганцю, алмазів, золота, нікелю, вольфраму. Промисловість країни переробляє 1/3 нафти, що видобувається. У Венесуелі виробляється сталь, прокат, пластмаси, добрива, автомобілі, побутоваелектротехніка, тканини, взуття тощо. Розвинена харчова промисловість.

Венесуела повністю забезпечує себе нафтою і природним газом; вона має також в своєму розпорядженні значні запаси кам'яного вугілля і гідроенергетичні ресурси. У 1990-х рр. потреби Венесуели в енергії на 91% задовольнялися за рахунок нафти і природного газу і на 8% — за рахунок ГЕС. Сумарна потужність електростанцій становила майже 18,8 млн кВт, з яких 43% припадає на ТЕС і 57% — на ГЕС.

Надра Венесуели багаті нафтою і природним газом (3648 млрд. М3), залізні і нікелеві руди, є марганцеві і вольфрамові руди, золото, алмази, боксити, сірка, азбест тощо .. За запасами нафти (10800000000. Т) Венесуела займає перше місце в Латинській Америці і восьме у світі (. оз Маракайбо, Венесуельська затока, нижнє Перебіг Оріноко), за запасами залізних руд - друге у регіоні.

Наснага до праці

Симон Болівар - найбільш впливовий і відомий з керівників війни за незалежність іспанських колоній в Америці. Національний герой Венесуели. Генерал. Звільнив від іспанського панування Венесуелу, Нову Гранаду (суч. Колумбія і Панама), провінцію Кіто (сучасний Еквадор), в 1819-1830 Президент Колумбії Великої, створеної на території Цих стран.В +1824 звільнив Перу і став на чолі утвореної на території Верхнього Перу Республіки Болівія (1825), названої на його честь. Національним конгресом Венесуели проголошений (1813) Визволителем (Ель Лібертадор) .В Латинській Америці ім'я Болівара дуже популярно. Воно увічнене в назвах держави Болівія, провінцій, міст, вулиць, грошових одиниць (болівіано - Болівія, болівар - Венесуела), за допомогою численних пам'ятників. Йому присвячені біографічні нариси, художні твори, історичні праці.

Політика цієї держави щодо питань інвестування іноземними громадянами економіки держави спрямована на те, щоб зрівняти в правах, як місцеві, так і іноземні компанії. Зокрема, спеціально це питання регулює 301 стаття Конституції країни.З приходом до влади Уго Чавеса (1999) був прийнятий закон, що припускає посилення ролі держави і збільшення оподаткування в нафтовій сфері (2002). Частка держави в нафторозвідці і нафтовидобутку була встановлена на рівні не нижче 51%. Значно збільшена і плата за надра - роялті.

У початку січня 2007 Уго Чавес оголосив про намір Венесуели отримати контрольний пакет акцій видобувних і нафтопереробних підприємств «ЕксонМобіл», Шеврон, Тоталь, КонокоФілліпс, Statoil, BP.

Щодо ноу-хау, то в більшості, Венесуела імпортує. Закуповує атомно-енергетичні ноу-хау у Росії, та технологічні - у Білорусі. Валовий національний продукт на душу населення, за оцінкою 2010 року, становив 11 889 доларів США. Для порівняння, за даними 1998 року, — 2 900 доларів США, тоді за цим показником країна посідала 57-ме місце у світі[3].

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation (США, 2010): ВВП — $ 81 млрд. Темп зростання ВВП — (-0,7)%. ВВП на душу населення — $3499. Прямі закордонні інвестиції — $ 1,1 млрд.

Політичні

Характер влади Влада здійснюється президентом, який очолює уряд і призначає міністрів. Штати мають свої законодавчі збори і уряди, які очолюють губернатори. Губернатори є також представниками федеральної влади в своєму штаті. Губернатори штатів обираються згідно зі спеціальними законами штатів. Глава держави і уряду — президент, який обирається на основі загального прямого і таємного голосування більшістю голосів. Відповідно прийнятої 15 лютого 2009 року поправки до Конституції було відмінено обмеження на переобрання президента. Президент має право розпускати Національну асамблею в разі триразового відхилення його принципово важливих ініціатив. Президент також є головнокомандувачем збройних сил країни. Президент призначає віце-президента.

Сприйняття влади

Явка на вибори, що відбулись 6 грудня 2015 року, склала 74,17%.

Перу (Левіна Олена)

Соціальні

Релігія

Переважна більшість перуанців відносить себе до послідовників римо-католицького християнства. Також присутні протестантські конфесії і представники інших віросповідань, у тому числі традиційних місцевих вірувань. 89% населення — католики, 3% — протестанти, є також прихильники природних культів. Римський католицизм — офіційна релігія в країні. Католицьке духовенство щорічно отримує невелику допомогу від держави. У 1979 був підписаний конкрат між Ватиканом і перуанським урядом, що закріплював відділення церкви від держави і проголошував свободу віросповідання. Останнім часом зросла кількість протестантів, євангелістів і п'ятидесятників, однак вони складають не більше 6% населення.

Здійснення або реалізація прагнень.

ВВП і прибуток на душу населення досягали високого рівня в 1981, однак істотно знизилися в роки економічного спаду, викликаного цілим рядом причин — посуха, падіння експорту і надходжень від податків, зростаючий бюджетний дефіцит, витік капіталу, гіперінфляція і зростаюче безробіття. Після 1990 реформи сприяли помітному оздоровленню економіки, що відбилося в статистичних показниках; зростання виробництва становило 11-12 % (1994), інфляція була практично зупинена, збільшився притік іноземних інвестицій. З іншого боку, безробіття і неповна зайнятість залишилися як і раніше високими, зубожіння населення продовжилося, а реальний прибуток на душу населення у більшості перуанців продовжує знижуватися.

Взаємовідносини.

Перу є членом ООН і її спеціалізованих організацій, а також членом ОАГ. Крім того, Перу входить до Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛААИ), Андскую групу, Економічна рада країн Тихоокеанського басейну, Організацію по забороні ядерної зброї в Латинській Америці. Напруженість у відносинах між Перу і Еквадором, викликана територіальними претензіями обох країн, вилилася у відкритий збройний конфлікт в 1941, коли Еквадор почав неоголошену війну, прагнучи закріпити за собою спірну територію у верхній течії р.Мараньон. Проте акція Еквадору не увінчалася успіхом, і в 1942 було між двома країнами був підписаний Договір про мир, дружбу і кордони, відповідно до якого Еквадор втрачав 334 тис. Кв. км території. Цей договір, однак, на зміг покласти край протистоянню. Щороку в річницю його підписання спалахували конфлікти, а в січні-лютому 1995 в долині верхньої течії р.Сенепа почалися військові дії, які незабаром закінчилися підписанням мирної угоди. Ця угода, підготовлене за участю країн-гарантів дотримання «протоколу Ріо» (Аргентини, Бразилії, Чилі та США), що не визначало точного положення кордону. Для нагляду за спірною територією в Перу й Еквадор була спрямована міжнародна місія військових спостерігачів, і в 1996 почалися переговори по врегулюванню прикордонної суперечки. До січня 1998 року на переговорах у Ріо-де-Жанейро Еквадор і Перу досягли угоди, яка стало поворотним пунктом в історії цього конфлікту. Остаточне вирішення спірних питань було покладено на спеціально створені комісії, які повинні були розробити умови договору про торгівлю і навігації між цими двома країнами і визначити в деталях положення границі, що виключає подальші конфлікти; створена також особлива двостороння комісія, якій доручено розробити заходи щодо зміцнення взаємної довіри і забезпечення безпеки обох країн. Більша частина комісій успішно впоралася зі своїми завданнями, однак рішення головного питання про проведення кордону затягувалося. Прагнучи покласти край конфліктам, президенти Мауад і Фухіморі звернулися до гарантів «протоколу Ріо» з проханням про встановлення кордону. Остаточна угода про кордони було підписано обома президентами і міністрами закордонних справ Перу і Еквадору 26 жовтня 1998 в місті Бразиліа.

Здоров’я.

Стан здоров’я населення не показує хорошої картини. В Перу великий відсоток захворюваності хронічними хворобами. Більшість населення в сільській місцевості досі не мають електроенергії, доброї питної води, відповідних санітарних зручностей, а їх жителі позбавлені медичної допомоги; таке ж становище спостерігається і в більшості міських районів.

Харчування.

В Перу існують певні проблеми з якісним рівнем харчування, які влада намагається вирішити.

Житло.

Більшість населення в сільській місцевості досі не мають нормального житла, електроенергії, доброї питної води, відповідних санітарних зручностей, а їх жителі позбавлені медичної допомоги; таке ж становище спостерігається і в більшості міських районів. Сучасний вигляд мають тільки деякі квартали столиці (райони Сан-Ісідро, Мірафлорес, Суркильо і Монтерріко).

Соціальне забезпечення.

Соціальне страхування здійснюється національним фондом соціального забезпечення; для деяких груп працівників ще в 1936 були введені обов'язкове страхування від хвороб, нещасних випадків, страхування по старості, на випадок смерті, а також виплати допомоги по вагітності та пологах. Однак на більшість трудящих ці пільги не поширюються; наприклад, в 1985 безкоштовну медичну допомогу отримали лише 19% з числа тих, що потребували в ній робітників і членів їх сімей. Інші показники соціального добробуту знаходяться також на досить низькому рівні. У порівнянні з іншими країнами Латинської Америки Перу відрізняє високий рівень неписьменності (11,3% в 1997) і дитячої смертності (50 на 1000 народжень) і порівняно низька середня тривалість життя (70 років).

Економічні

Ресурси.

Біля 30 % земель Перу, що обробляються, знаходяться в Кості, 60 % — в Сьєррі, інші 10 % — в Сельві. Хоч в сільському господарстві зайняті 40 % економічно активного населення, сільськогосподарське виробництво дає тільки 13,2 % ВВП. Основні сільськогосподарські культури прибережних областей — рис, бавовник і цукрова тростина. Тут же вирощуються кукурудза, тютюн і фрукти. У горах основними культурами є картопля, кукурудза, ячмінь, кассава (маніок) і ямс, а в долинах і в нижній частині східних схилів Анд — кава, боби, какао, чай і кок. Плантації Перу дають дві третини світової продукції кокаїну, а річний прибуток від кокаїнового бізнесу становить від 600 до 800 млн дол. Біля п'ятої частини земель зайнято під пасовища, однак виробництво м'ясомолочних продуктів не задовольняє потреби населення. Значну роль в гірських районах відіграє тваринництво, причому основне господарське значення має вівчарство. Перу експортує вовну, шкіру і шкури тварин. Так як лісами покрито біля 2/3 території країни (на східних схилах Анд і в басейні Амазонки), то лісопродукти — важлива складова господарства (каучук, хінін і лікарські рослини, експортне значення має червоне дерево). Розвинене рибальство. У структурі ВВП на частку гірн. промисловості припадає бл. 8-9 %. У кінці XX ст. (1998) обсяг виробництва мінерально-сировинного сектора економіки Перу становив 3,3 млрд дол./рік і мав позитивну динаміку. Обсяг експорту мінеральної сировини і продукції гірничо-металургійної промисловості за 1998 р. становив 2,7 млрд дол. або 47 % від загального. Перу володіє великими запасами корисних копалин. Найважливішими з них є цинк, золото, мідь, свинець і срібло. На півночі в прибережній частині добувається нафта. На сході країни розвідано великі запаси природного газу.

Наснага до праці.

Перуанці мають досить високу наснагу до праці, адже це досить робоча нація.

Інвестиції.

Інвестиції в гірську галузь Перу в I кварталі 2013 року порівняно з аналогічним періодом +2012 збільшилися на 23%.Згідно з підрахунками обсяг інвестицій в заданий період досяг 1,93 млрд дол. Як очікується, додаткове вироблення з нових об'єктів інвестування підтримає показники сильного економічного зростання в Перу протягом найближчих п'яти років.До слова, видобуток залізної руди в Перу в лютому 2013 року порівняно з лютим 2012 збільшилася на 48,1%. Виробництво цього виду сировини досягло в звітний період 560,383 тис. Тонн. У порівнянні з попереднім місяцем цей показник зменшився на 6,5%. За січень-лютий нинішнього року порівняно з аналогічним періодом минулого року випуск залізної руди в Перу піднявся на 27,5%, до 1160000 тонн.

Раніше повідомлялося, що обсяги виробництва залізної руди в Перу в січні 2013 року порівняно з січнем 2012 збільшилися на 12,9%. Особливо видобуток руди в країні в заданий період досягла 589,902 тис. Тонн. Однак у порівнянні з попереднім місяцем цей показник зменшився на 7%.

Ноу Хау.

Перу не досить високорозвинута країна, тому в галузі «Ноу Хау» вона трішки вістає від інших країн.

ВВП.

ВВП і дохід на душу населення досягли високого рівня в 1981, проте істотно знизилися в роки економічного спаду, викликаного цілим рядом причин - таких, як посуха, падіння експорту і надходжень від податків, зростаючий бюджетний дефіцит, витік капіталу, гіперінфляція і зростаюче безробіття і неповна зайнятість населення. Після 1990 реформи Фухіморі сприяли помітному оздоровленню економіки, що відбилося в статистичних показниках; зростання виробництва в 2013 склало 6,5%, інфляція була практично зупинена (0,2% на рік), збільшився приплив іноземних інвестицій. З іншого боку, безробіття і неповна зайнятість залишилися як і раніше високими, зубожіння населення продовжилося, а реальний дохід на душу населення у більшості перуанців продовжує знижуватися. Економічний підйом проявився головним чином в гірничодобувній промисловості, тоді як частка ВВП, що припадає на сектор обробної промисловості, повернулася на рівень 1970 (21%), а частка, що припадає на сільське господарство за той же 25-річний період, знизилася з 19% до 13 , 2%. Таким чином в 2013 ВВП по секторах ділився: 10% - частка сільського господарства, 27% - частка індустрії і промисловості, 63% - інші служби. За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2012]: ВВП — $ 64,7 млрд. Темп зростання ВВП — 0,3 %. ВВП на душу населення — $2611. Прямі закордонні інвестиції — $ 1,5 млрд. Імпорт (харчові продукти, передусім пшениця і рис, промислове обладнання, хімікати і автомобілі) — $ 10,8 млрд. (г.ч. США — 26,0 %; Чилі — 4,5 %; Бразилія — 3,4 %). Експорт (нафта, мідь, цинк, рибна мука, золото, свинець, кава і срібло; мінеральна сировина становить 52 % експорту) — $ 8,6 млрд. (г.ч. США — 32,0 %; Китай та Німеччина — по 4,0 %; Японія −3,8 %).

Політичні

Характер влади.

Перу — президентська республіка. Діє Конституція Республіки Перу від 29 грудня 1993 р. Голова держави — президент, який обирається прямим і таємним голосуванням терміном на 5 років. Президент не може бути переобраний на другий термін підряд. Одночасно з президентом обираються перший и другий віце-президенти. Якщо ні один із кандидатів в президенти не зможе набрати 50 відсотків голосів виборців + один голос, то проводиться другий тур голосування. Якщо президент і обидва віце — президенти йдуть у відставку, то тимчасовим президентом стає голова Національного конгресу. Президент Республіки Перу з 2011 р. Ольянта Умала. Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом — Національним конгресом (120 чоловік), які обираються за системою пропорціонального представництва терміном на 5 років. Голова конгресу — Луіс АЛЬВА КАСТРО(Luis Alva Castro). Виконавча влада здійснюється президентом і Радою Міністрів. Президент призначає голову Ради Міністрів і за його рекомендацією міністрів кабінету. Голова Ради міністрів — Хав'єр ВЕЛАСКЕС КЕСКЕН(Javier Velasguez Quesguen).

Використання влади.

Нова конституція закріпила широкий спектр президентських повноважень. Відповідно до її положень, президент обирається на 5 років і може бути переобраний на другий термін. Він має право приймати закони, вносити законопроекти до Конгресу, переглядати прийняті Конгресом закони, призначати послів і членів вищого військового командування без затвердження Конгресом. Президент має також право розпускати вищий орган законодавчої влади, якщо останній висловить негативну думку про діяльність двох або більше членів кабінету, в іншому випадку міністрам буде винесено вотум недовіри. Крім того, президент може своєю волею ввести режим надзвичайного стану на термін до 60 днів, протягом якого дія конституційних прав призупиняється, а контроль за дотриманням громадського порядку покладається на армію. Законодавча влада в країні належить однопалатному Національному конгресу, що складається з 120 членів, вибори яких проводяться за партійними списками одночасно з виборами президента терміном на 5 років. Прерогативою Конгресу є прийняття бюджету, затвердження угод про позики і міжнародних договорів, розробка законопроектів і прийняття законів. Конгрес має право проведення розслідувань по «питаннях, що мають суспільне значення», робити запити і висловлювати недовіру уряду (Раді міністрів) або окремим його членам. Судова влада, яка офіційно вважається третьою гілкою влади, незалежною від двох інших, здавна була оплотом політичного фаворитизму. Після того як у квітні 1992 Фухіморі здійснив державний переворот, функціонування судової системи країни було призупинене, потім вона була перебудована з розрахунком на більшу незалежність від впливу правлячої політичної еліти. Члени Верховного суду призначаються незалежним Національним юридичним радою. Конституційний суд, сім членів якого обираються Національним конгресом на п'ятирічний термін, має право, зі свого боку, скасовувати постанови уряду. За конституцією 1993 була відновлена смертна кара за такі злочини, як тероризм і зрада в військовий час.

Сприйняття влади.

На протязі останнього століття суспільне життя Перу характеризувалося наявністю слабких політичних партій, постійними економічними кризами і розшаруванням населення за соціальними і культурними ознаками. Ці фактори пояснюють величезний політичний вплив.

Свобода.

Перу є членом ООН і її спеціалізованих організацій, а також членом ОАГ. Крім того, Перу входить до Латиноамериканської асоціації інтеграції (ЛААІ), Андську групу, Економічної ради країн Тихоокеанського басейну, Організацію по забороні ядерної зброї в Латинській Америці.

Структура бюджету.

Поадток на додану вартість в Перу складає 18%.

Справедливість.

Зараз Перу майже повністю очищено і від державної економіки, і від самої держави, і від старої представницької політичної системи, і навіть від суспільства і його асоціацій.

Імідж країни.

Перу - країна з економікою, що розвивається, яка довгі роки залежала від продажу сировинних ресурсів і в даний час впевнено наближається до розвинутих країн Північної півкулі. Перу - один із світових лідерів рибальства і найбільший на планеті постачальник срібла, міді, вісмуту. За останні десятиріччя країна зуміла розвинути нетрадиційні галузі промисловості: виробництво товарів вжитку задовольняє потребу на внутрішньому ринку і складає певну частку експорту. Подальшому розвитку національної економіки перешкоджають нехватка інвестиційних капіталів і виїзд за кордон спеціалістів з університетською освітою. Періодичні землетруси руйнують транспортну інфраструктуру Перу і на її підтримку в робочому стані необхідні немалі кошти. Зростання чисельності населення випереджає зростання виробництва сільськогосподарської продукції - країна змушена постійно нарощувати імпорт продовольства. В 1960-х і 1970-х роках національні уряди провели земельну реформу і націоналізували нафтовидобувну галузь промисловості. Ці кроки привели до створення значного торгового дефіциту і виникненню внутрішнього та зовнішнього боргів. В даний час триває реформування державного сектору і значна увага приділяється розвитку приватного підприємництва.

Загальна характеристика Сенегалу та класифікації згідно моделі Солоу та Богдана Гаврилишина(Еріка Хамула)

1. Класифікація країни за розмірами території

• Середні ( загальна площа - 196 723 км², води - 2,1%)

2. Класифікації за чисельністю населення

• Невеликі 13 567 338 (2013)

3. Класифікації за формою правління населення

• Парламенсько-президентська

4. Класифікації за формою державного устрою

• Унітарна

5. Класифікації за ідеологічною орієнтацією

• плюралістична держава

6. Класифікація за формою державного режиму

• ліберальна

7. Класифікація за політичною структурою

• багатопартійна

8. Класифікація за рівнем розвитку науки і техніки

• країни з нерозвинутою бізнес-технікою

9. Класифікація за рівнем соціально-економічного розвитку

• ВВП – 15,5 млрд. дол.. США (2014)

• ВНД на душу населення – 2100 дол. США (2013)

• Зростання ВВП – 3,9 % (2014)

• Інфляція – 1,1 % (2014)

• Зовнішній борг (% від ВВП) – 38,4 (2013)

• Зовнішній борг – 5 222 793 000 дол. США

• Середня тривалість життя – 63 роки

• Частка сільського господарства в економіці – 17%

• Частка промисловості в економіці – 24%

• Частка послуг в економіці – 59 %

• Експорт товарів і послуг (% від ВВП) – 27,2 % (2014)

• Імпорт товарів і послуг (% від ВВП) – 46,9 % (2014)

• Внутрішній кредит, який надається з фінансового сектору – 34% (2014)

• Витрати на армію – 2%

• Міське населення – 45%

• Імунізація проти кору – 80 % (12-23 місяці)

• Навчання в початковій школі – 84 %

• Вирубка лісів – 9 % (2013)

Сенегал є однією з найбідніших країн світу, близько 55% населення знаходиться за межами бідності. Рівень безробіття становить знаходиться на рівні близько 50%. Більшість населення живе на 1,25 дол. США/день. Хоча рівень захворюваності ВІЛ/СНІД в Сенегалі є низьким в порівнянні з іншими країнами Африки, але в Сенегалі сьогодні близько 60 000 людей

Список великих компаній Сенегалу

Споживчі товари  Compagnie Française du Sénégal (виробник гуміарабіку від колоніального періоду)  Grands moulins de Dakar (помол зерна) Промисловість  Chemin de fer du Dakar-Niger (залізниця) Телекомунікації  Ikatel (телекомунікаційна компанія)

 Sonatel (телекомунікаційна компанія)

Подорожі та відпочинок  Air Sénégal International (колишні авіалінії)

 Atlantis Airlines (Колишні авіалінії)

 Groupement Aérien Sénégalais (авіалінії)

 Sénégal Airlines (авіалінії)

 Stade Port Autonome (спортивний стадіон)

 Stade Municipal de Djourbel (спортивний стадіон)

Комунальні послуги  Senelec, національна електрична компанія

Екологічний слід

Файл:Еріка1.PNG

Графік відстежує екологічний слід та біоємність на одну людину в Сенегалі. Обидва вимірюються в глобальних гектарах. Біоємність людини щороку змінюється з керуванням екосистемам, с/г практик (наприклад, застосування добрив і зрошення), деградації екосистем, погода, чисельність населення. Екологічний слід в розрахунку на людину залежить від суми споживання та ефективності виробництва.

Модель ринку праці

Часто, в колишніх колоніях ринок праці поділяється на формальний та неформальний. Ринок праці Сенегалу характеризується низькою заробітною платою, відсутністю щотижневих вихідних та свят. Робочий день триває майже по 12 год./добу, без відпочинку. Присутній статевий поділ та дискримінація жінок. В офіційних місцях праці заробітна плата в 3 рази більша, аніж в неофіційних. Також, враховуючи зростаючу урбанізацію, Сенегал «переживає» політику, спрямовану на розвиток приватного сектору. Передбачається, що це добре оплачуваний сектор і сектор, який поглине велику частину робочої сили ( часто, дуже молодої). Але, виникає проблема з наявністю та рівнем освіти. Велика частина молоді має тільки середню освіту, що, в свою чергу, ускладнює процес знаходження роботи та влаштування на неї.

Споживчий кошик Сенегалу

Споживчий кошик визначається з а допомогою 10 функцій споживання. 32 груп, 73 підгруп, 105 пунктів та 345 сортів. З сфери розрахунку виключені інвестиційні операції (купівля житла або машини і т.д.), фінансові операції, операції прямих податків, соціальні внески, гранти та стипендії. HICP Всього:100% • Продукти харчування та безалкогольні напої:40,32% • Алкогольні напої, тютюн: 1,17% • Одяг та взуття: 11,43 % • Оренда, вода, електрика, опалення: 16,86% • Меблі, побутова техніка, поточне обслуговування: 6,61% • Здоров’я:1,91% • Транспорт:8,26% • Комунікації: 2,05% • Відпочинок та культура: 4,02% • Освіта:1,06% • Готелі, кафе, ресторани:1,65% • Інші товари та послуги:4,36% INPC Всього: 1000 • Продукти харчування та безалкогольні напої:5360 • Алкогольні напої, тютюн: 73 • Одяг та взуття: 647 • Оренда, вода, електрика, опалення: 1835 • Меблі, побутова техніка, поточне обслуговування: 513 • Здоров’я:190 • Транспорт:581 • Комунікації: 176 • Відпочинок та культура: 132 • Освіта:109 • Готелі, кафе, ресторани:121 • Інші товари та послуги:263 ’’’===Модель Солоу=== Модель Солоу показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний прогрес впливають на економічне зростання. Солоу використовує для своєї моделі економічного зростання виробничу функцію Кобба-Дугласа.

Модель Богдана Гаврилишина

Богдан Дмитрович Гаврилишин – український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат. Дійсний член Римського клубу. Запропонував класифікацію, згідно якої країни класифікуються за наступними ознаками:  Соціальні;

 Економічні;

 Політичні

1. Соціальні

1.1. Релігія. мусульмани 94%, християни 5%, місцеві вірування 1%. Більшість християн - католики, але є також баптисти, адвентисти, п'ятидесятники. 1.2. Щільність населення – в сілких районах – приблизно 77 чол./кв. м і до 2 чол./кв. м в посушливій Східній частині. Сенегал має багато біженців та осіб, які шукають притулку – 23800 чол. 1.3. Очікувана тривалість життя – 63 роки. Даний показник є одним з найвищих в Африці на Південь від Сахари. 1.4. Рівень безробіття – 48% 1.5. Вікова структура населення

Рис. 3 Вікова структура населення Таблиця 2 Вікова структура населення, % Жінки Чоловіки 7,1 0-4 7,2 7,1 5-9 7,2 6,1 10-14 6,2 5,2 15-19 5,3 4,6 20-24 4,6 4,1 25-29 4,0 3,4 30-34 3,2 2,9 35-39 2,6 2,3 40-44 2,0 1,5 45-49 1,5 1,4 50-54 1,2 1,2 55-59 0,9 0,9 60-64 0,7 0,7 65-69 0,5 0,5 70-74 0,4 0,3 75-79 0,2 0,1 80-84 0,1

1.6. Дискримінація

У 2014 році співвідношення дівчат до хлопців в початковій школі становило 109%. У 2014 році 74% дівчат було зараховано до початкової школи в порівнянні з 70 % хлопців. У 2011 році 40% дівчат у віці старше 15 років були грамотними в порівнянні з 66% чоловіків. У 2010 році дівчата мали 2 роки навчання в школі в середньому в порівнянні з 4 роками хлопців. У 2013 році 67% жінок працездатного віку були основною частиною робочої сили на противагу чоловікам з 90% У 2013 році жінки становили 45% від загальної чисельності робочої сили. З 2001 року Конституція Сенегалу гарантує рівність між жінками та чоловіками. Ратифіковано Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в 1985 році та Факультативний протокол проти насильства щодо жінок (2010). Розроблена і впроваджується Національна стратегія з гендерної рівності та справедливості (2005-2015). Можна сказати, що де-юре Сенегал успішно поставив питання дискримінації в юридичній площині і успішно його реалізовує. Але, де-факто, проблема залишається. Особливо, в сільських місцевостях та бідних сім’ях. Дівчата швидше закінчують школу, не отримують вищої освіти і не можуть в подальшому працевлаштуватися. 1.7. Співвідношення чоловіків/жінок : 0,94

1.8. Коефіцієнт народжуваності : 4,78

1.9. Зароблений дохід: 0,57 (жін./чол.)

1.10. Жінки в парламенті – 42,7%

1.11. Індекс розвитку людського потенціалу: 154/187

1.12. Загальний розрив між чол./жін.: 0,691

1.13. Економічна участь чол./жін.: 0,64

1.14. Навчання чол./жін.: 0,822

1.15. Здоров’я і захист здоров’я чол./жін.: 0,973

1.16. Політичні розширення прав і можливостей чол./жін.:0,308

1.17. Смертність населення: 8,85(2013), 8,65(2014)

1.18. Дитяча смертність: 53,93 (2013), 52,72(2014)

У 2004 році 76% населення мали доступ до питних джерел води. Забезпечення каналізацією: - міське населення: 79%, - сільське населення – 34% У 2005 році в Сенегалі каналізаційна мережа становила 773 км.

     1.19. Духовні лідери. Оскільки 94 % населення є мусульманами, то варто сказати, що населення є надзвичайно віруючим, і левова частка духовних лідерів нації є релігійними діячами. До них відносять:

Amadou Bamba Maba Diakhou Bâ Ibrahima Fall Mahmadu Lamine Serigne Saliou Mbacke Malick Sy Seydina Mouhammadou Limamou Laye Macky Sall Fatou Diome Paulin Vieyra

2. Економічні

’’’2.12.Іноземні інвестиції З 2013 року потоки прямих інвестицій збільшуються. За прогнозом Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), вони повинні досягти 1700 млрд. в 2015 році( зростання 6,25%) Однак, політичні невизначеності і макроекономічна крихкість змінюють намір інвесторів інвестувати в Сенегал. Сенегал має великий запас прямих іноземних інвестицій, в основному, з Франції. Тому, він залежить в значній мірі від ЄС. Таблиця 3 Країна порівняння для захисту інвесторів, %

	Сенегал	На південь від Сахари	Сполучені Штати	Німеччина

Індекс прозорості угоди * 6.0 5.0 7.0 5.0 Індекс відповідальності менеджера ** 1.0 4.0 9.0 5.0 Індекс Сили акціонерів *** 5.0 9.0 5.0 Індекс захисту інвесторів **** 3.0 4.5

’’’Примітка: * Чим більше індекс, тим більше прозорим умовам угод. ** Чим більше індекс, тим більше менеджер несе персональну відповідальність. *** Чим більше індекс, тим легше буде для акціонерів звернутися до суду. **** Чим більше індекс, тим вище рівень захисту інвесторів. Таблиця 4 Прямі закордонні інвестиції, 2012-2014 рр. Прямі закордонні інвестиції 2012 2013 2014 ПІІ всередину потоку (млн доларів США) 276 311 343 ПІІ (млн доларів США) +2283 +2709 2699 Кількість інвестицій в нові проекти *** 7 11 6 ПІІ Всередину (у% від валового нагромадження основного капіталу ****) 8.2 8.4 8.5 ПІІ (у% від ВВП) 16.3 18.3 17.3

’’’Переваги та недоліки інвестування в Сенегал Сильні сторони

Основні переваги країни є: - стратегічне географічне положення; - конкурсні виробничі витрати; - Дешева і кваліфікована робоча сила; - Здорова і конкурентоспроможна економіка; - Реформування правової системи та база оподаткування; - Привілейований доступ до регіональних і міжнародних ринків. Слабкі

Основні недоліки країни є: - Бідний і поганий стан інфраструктур; - «повільне» і корумповане управління; - Безпека; - низька продуктивність компанії; - низька різноманітність діяльності. Урядові заходи мотивувати або обмежувати ПІІ

Сенегальський уряд ввести в дію різні заходи стимулювання для інвестицій. Нижче наведені деякі з цих заходів: - Підвищений захист інвестицій; - визначення пріоритетних секторів для інвестування; - Надання ліцензії сертифікати протягом 10 днів; і - Дотримання правил Екологічного кодексу.

3. Політичні

3.1. Сенегал є парламентсько-президентською республікою. Президент обирається кожні 5 років. 3.2. Країна має більше, ніж 80 політичних партій. Однопалатний парламент складається з Національної Асамблеї, який має 150 місць. 3.3. Незалежна судова система. Найвищим судом, який має справи в бізнес діяльністю Конституційний Суд і Верховний Суд. Їхні члени призначаються президентом. Останні президентські вибори відбулися в 2012 році. 3.4. Явка на виборах парламентських та президентських. Парламентські вибори Year Voter Turn-out Total vote Regi¬-stration VAP Turn-out Voting age popu¬¬lation Popu¬lation Invalid votes Compulsory voting 2012 36.67% 1,968,852 5,368,783 30.27% 6,504,093 12,969,606 0.35%

No

2007 34.75% 1,738,675 5,004,096 27.59% 6,301,663 12,521,851 1.10%

No

2001 67.26% 1,888,911 2,808,253 40.99% 4,607,716 9,716,196 0.60%

No

1998 39.28% 1,243,026 3,164,827 27.54% 4,513,760 9,212,000 1.10%

No

1993 40.40% 1,070,539 2,650,000 26.80% 3,994,480 8,152,000 0.50%

No

1988 57.87% 1,118,246 1,932,265 37.49% 2,982,420 7,101,000 0.40%

No

1983 56.00% 1,079,824 1,928,257 39.76% 2,715,880 6,316,000 4% No 1978 62.24% 974,826 1,566,250 42.01% 2,320,710 5,397,000 No 1963 1,202,294 82.16% 1,463,440 3,326,000 No

Таблиця 6

Президентські вибори

Year Voter Turn¬out Total vote Regi-stration VAP Turn¬out Voting age popu¬lation Popu¬lation Invalid votes Compulsory voting 2012 57.12% 2,915,893 5,105,033 44.83% 6,504,093 12,969,606 0.48%

No

2007 70.62% 3,472,712 4,917,157 55.11% 6,301,663 12,521,851 1.40%

No

2000 62.23% 1,667,775 2,745,239 37.37% 4,539,960 9,574,276 0.60%

No

1993 51.50% 1,313,095 2,549,699 32.87% 3,994,480 8,152,000 No 1988 58.70% 1,134,239 1,932,265 38.03% 2,982,420 7,101,000 No 1983 58.20% 1,099,074 1,888,444 40.47% 2,715,880 6,316,000 No

3.5. Громадські організації

З посухою 1970-х років почали з'являтися організації, присвячені розвитку. Їх кількість зросла в 1980 році через збільшення економічних програм, спрямованих на підтримку найбідніших верств населення Сенегалу. У 1990-х роках, були створені перші правозахисні організації, і вони відігравали важливу роль у демократизації процесів у країні. Сильна мобілізація жіночих організацій в 1990-х і початку 2000-х років також дозволила резюмувати важливі успіхи в гендерній рівності. Сьогодні, сенегальське громадянське суспільство є сильним і здатним захистити права людини та інтереси найбільш уразливих груп населення, місцевих особливо тих, хто проживає в сільській місцевості. Сенегальське громадянське суспільство регулюється загальним правом. Організації здійснюють свою діяльність вільно, поки вони поважають закони і правила.

Україна та Сенегал

’’’Політичні відносини між Україною та Республікою Сенегал

Дипломатичні відносини між Україною та Сенегалом встановлено 25 листопада 1992 року (визнання України – 2 червня 1992 року). Сенегал не входив до сфери впливу колишнього СРСР, тому в перші роки Незалежності співробітництво розвивалося повільно. 17 червня 2008 року вперше призначено Посла України в Республіці Сенегал (за сумісництвом, з резиденцією в Конакрі). Вірчі Грамоти вручено 29 грудня 2009 року. Політична стабільність, високий авторитет на африканському континенті, демократичний розвиток, сприятливий інвестиційний клімат Сенегалу створюють позитивні передумови для значної інтенсифікації двостороннього співробітництва. У вересні 2008 року в Дакарі відбулись перші українсько-сенегальські політичні консультації за участю Першого заступника Міністра закордонних справ України Юрія Костенка і Державного міністра закордонних справ Сенегалу Шейха Тідіан Гадіо, які засвідчили інтерес Сенегалу до розвитку співпраці з нашою державою, який був підтверджений у грудні 2009 року під час бесід Посла України з Президентом і Міністром закордонних справ Сенегалу. 27 вересня 2010 року у Нью-Йорку відбулась перша зустріч керівників зовнішньополітичних відомств – Міністра К.І.Грищенка та Міністра Мадіке Ніянга, під час якого було визначено пріоритетні напрями двосторонньої співпраці. У червні 2011 року відбувся перший офіційний візит до України Міністра закордонних справ Мадіке Ніянга, якого супроводжувала делегація представників міністерств економічного блоку. Сенегальська делегація провела переговори в ТПП і УСПП, Мінагрополітики, Мінекоприроди, відвідала київські підприємства „Квазар”, „Укргідроенерго”. 1 червня 2012 року започатковано роботу Посольства України в Сенегалі. 22-23 лютого 2013 року Дакар з робочим візитом відвідав Заступник Міністра закордонних справ України Віктор Майко, який був прийнятий Прем'єр-міністром Сенегалу Абдулом Мбаєм та провів зустрічі з представниками ділових кіл. 16-17 червня 2013 року Сенегал відвідав Міністр юстиції України Олександр Лавринович. Під час візиту було укладено 3 міжнародні договори у сфери правової допомоги. 29-30 листопада 2014 року Міністр закордонних справ України П.А.Клімкін перебував в Дакарі з метою участі у роботі ХV-го саміту Міжнародної організації франкофонії. В рамках заходу він провів низку двосторонніх зустрічей зі своїми колегами з країн-членів МОФ, у т.ч. Габону, Гвінеї, Гвінеї-Бісау, Кот-д’Івуару та Сенегалу. Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Республікою Сенегал

У 2013 р. обсяг двостороннього товарообігу складав 89,2 млн. дол. США, у 2014 р. – 66,0 млн. дол. США. Таблиця 8 Двосторонній товарообіг (за даними Держстату України, в млн. дол. США) Показники 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 Січень- серпень 2015 Січ.-Серп. 2015/ Січ.-Серп. 2014 +/- % Товарообіг 60,6 49,3 59,8 92,0 89,6 89,2 66,0 41,0 -9,4 -18,7 Експорт 60,3 49,1 59,3 91,8 89,5 88,5 65,7 40,8 -9,3 -18,6 Імпорт 0,2 0,1 0,4 0,2 0,1 0,7 0,3 0,2 -0,1 -40,7 Сальдо 60,1 49 58,9 91,6 89,4 87,7 65,4 40,6 -9,2 -18,5 За січень-серпень 2015 р. двосторонній товарообіг склав 41,0 млн. дол. США, що на 18,7% менше аналогічного показника січня-серпня 2014 р. Експорт становить 40,8 млн. дол. США, що на 18,6% менше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, імпорт становить 0,2 млн. дол. США, що на 40,7% менше аналогічного показника минулого року. Позитивне сальдо 40,6 млн. дол. США. Структура експорту України з Республікою Сенегал за січень-серпень 2015 р.: чорні метали (99,7%). Структура імпорту за Січень-серпень 2015 р.: риба i ракоподібні (61,7%), овочі (29,1%), ефірні олії (3,5%), їстівні плоди та горіхи (3,0%), електричнi машини (1,3%), меблі (1,2%). Договірно-правова база відносин між Україною та Республікою Сенегал

Між Україною та Республікою Сенегал підписані такі документи:

1. Спільне Комюніке про встановлення дипломатичних відносин від 25.11.92 р.; 2. Протокол між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справ Республіки Сенегал про політичні консультації від 15.06.2011 року; 3. Меморандум про взаєморозуміння між Державною службою фінансового моніторингу України та Національним бюро обробки фінансової інформації Республіки Сенегал щодо співробітництва у сфері обміну фінансовою інформацією щодо кримінальної діяльності, пов'язаної з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму від 24.10.2012. Крім цього, 17 червня 2013 року в Дакарі укладено такі міжнародні договори, які проходять процедуру ратифікації сторонами: 1. Договір між Україною і Республікою Сенегал про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах; 2. Договір між Україною і Республікою Сенегал про передачу засуджених осіб; 3. Договір між Україною і Республікою Сенегал про видачу правопорушників. На різних стадіях погодження перебуває також низка інших важливих документів, у т.ч. чотири проекти міжнародних договорів.

Ірак ( Свистак Яна)

Показники ефективності національної економіки Іраку згідно моделі Б. Гаврилишина

• Релігія (прагнення)

Релігія –іслам; релігійний склад: мусульмани-97%(шиїти – 60-65%, суніти -32-37%), християни -2,2%, інші-0,8%);

• Здійснення або реалізація прагнень

Освіта: До революції 1958 р. близько 80% чоловіків і 95% жінок були не писемними. У 1970 р. прийнято закон про обов’язкову освіту дітей до 14 років. Освіта є безкоштовною. Складається з таких ланок: дитячі сади, початкова школа, неповна середня школа, повна середня школа. Всього навчання триває 10 років. Обов’язкове вивчення релігії і гуманітарних наук. В Іраку є 6 університетів і 19 технічних інститутів.

Безробіття: 16% (2012);

Приріст населення: 2,23%. Масова міграція. За оцінками ООН, щодня в Європу прибувають близько 8 тис. іракських біженців і це може тривати невизначений час. В Грецію щодня прибувають більше 5000 людей. Всього з початку 2015 року в пошуках кращого життя до Європи приїхали близько півмільйона людей.

• Взаємовідносини

Расова і релігійна дискримінація – утиск прав жінок-езідів і гноблення шиїтів.

• Здоров'я

Дитяча смертність: 37,53 смертей/1000 народжених; Очікувана тривалість життя: 71 років (чоловіки – 69 років, жінки – 72 роки); Середні вік: 21 років;

Постійні спалахи епідемії холери. У 2007 році в Іраку була епідемія холери, тоді заразилися більше 4 тис. осіб, з яких 24 померли. У 2012 році спалах холери трапився в місті Кіркук на півночі країни – захворіли близько 300 жителів, але смертельних випадків не було. У 2015 році понад 2,2 тисячі людей в Іраку заразилися холерою. Кількість хворих на холеру постійно зростає. Осередки епідемії розташовані в районі Багдада і в провінції Бабіль. Через спеку і використання іракцями брудної води захворювання швидко поширюється. Видатки на охорону здоров’я: 8,3% ВВП.

• Харчування

В 2007 році – 7,1% населення недоїдало(1,9 млн. люд.). Діє програма допомоги харчами найбіднішим родинам - система продуктових карток на основні продукти - борошно, рис, олія, цукор.

• Соціальне забезпечення

Державна система соціального страхування гарантує пенсії та допомогу по непрацездатності. Приватні та громадські благодійні організації надають допомогу нужденним і інвалідам. Майже всі лікарні є державними, медична допомога надається за низькими цінами або безкоштовно.

• Ресурси

У надрах Іраку знаходяться рудні та нерудні корисні копалини. Основні запаси нафти зосереджені в межах Кіркука (родовища Баба-Гургур, Бай-Хассан, Джамбур), біля Ханакіна у передгір’ях Загросу, на півдні в районі Басри (родовище Ер-Румайла) і на півночі поблизу Мосула. Буровугільні родовища знаходяться в районі Кіркука та Заха; кам’яної солі — у передмістях Багдада, залізної руди — у Сулейманії, мідної руди, сірки, бітуму — поблизу Мосула. Виявлені також срібло, свинець, цинк, хром, марганець, уран. У країні наявні великі поклади будівельних матеріалів (мармур, вапняк, кварцовий пісок, гіпс, глина тощо).

• Наснага до праці

Національний герой - Айман аз-Завахірі лідер - Аль-Каїди, письменник. Народився в Єгипті в сім'ї професора фармакології. В 1974 році закінчив медичний факультет Каїрського університету за спеціальністю хірург. В 70-ті роки Завахірі став одним із лідерів єгипетського екстремістського угрупування «Ісламський джихад». У 1981 році був ув'язнений через підозру до причетності убивства президента Анвара Садата. Йому висунули звинування у зберіганні вогнепальної зброї. Відсидівши 3 роки, Завахірі відправився в Афганістан в якості моджахеда. Пізніше очолив групу приблизно із тисячі «єгипетських афганців», що влилися в ядро «Аль-Каїди». В Єгипті Айман аз-Завахірі заочно приговорений до смертної кари. 25 вересня 2001 року Інтерпол видав ордер на його арешт. Агентство Бі-Бі-Сі назвало Завахірі «другою людиною в Аль-Каїді». Після смерті Усами Бен Ладена став «терористом номер 1».

• Інвестиції

Потребує інвестицій в електроенергію.

• ВВП

ВВП – 249,4 млрд. дол., приріст ВВП – 4,2%, ВВП/душу – 7,1 дол.

• Характер влади

Політика Іраку проходить в рамках парламентської демократичної республіки.

• Сприйняття влади

Явка на вибори – 51%. Другі парламентські вибори після повалення режиму Саддама Хусейна 2003 р. відбулися 7 березня 2010 року. Напередодні виборів у ряді районів Багдада було розповсюджено листівки, в яких прихильники «Аль-Каїди» погрожували розправою тим, хто наважиться взяти участь у голосуванні. Одразу після початку голосування на виборах іракська столиця зазнала масованого мінометного обстрілу. У різних частинах міста вибухнули саморобні бомби. Найбільш великі напади було скоєно в двох шиїтських районах іракської столиці, де екстремісти підірвали два житлових будинки. Ці напади забрали життя 16 людей. Жертвами серії атак бойовиків в Багдаді в день голосування загалом стали 38 людей, ще 100 було поранено. Попри це, у виборах взяли участь близько 62% виборців, які мають право голосу.

• Свобода

Свободи слова майже нема.

Показники ефективності національної економіки Кіпру згідно моделі Б. Гаврилишина (Федорнак Едуард)

Характеристика Кіпру

Кіпр тривалий час був сільськогосподарською країною, індустріалізація розпочалася лише у 1960-х роках. У 1990-х роках понад 3/4 експорту з грецької зони становили такі товари, як тканини, готовий одяг, взуття, продовольство і напої, хімічні продукти, машини і устаткування, меблі. На долю сільськогосподарських товарів припадало 8% експорту. Важливу роль відіграють судноплавство і реекспорт. Основні предмети імпорту — продовольство, паливо, автомобілі й промислові вироби. Істотну роль в економіці відіграє сфера послуг (64% зайнятих). Великий дефіцит торговельного балансу покривається за рахунок доходів від туризму, які наприкінці 1980-х років стали найбільшим джерелом валютних надходжень. На півдні країни туризм набув величезного значення після того, як Туреччина ввела свої війська у північні райони і там було закрито багато готелів. У 1996 на півдні Кіпру побувало 2,5 млн.туристів, на півночі — близько 0,4 млн. (у тому числі близько 0,3 млн. — з Туреччини). Основні сільськогосподарські продукти — цитрусові, картопля, тютюн і виноград, решта — насіння рожкового дерева, маслини, пшениця, ячмінь і овочі. Більш як 80% сільськогосподарської продукції надходило з північних районів, які контролювалися з 1974 турецькими військами. Грецька громада на півдні розвивала передові методи ведення сільського господарства, включаючи екстенсивне зрошування. У промислових масштабах здійснюються лісозаготівлі і лов риби.

1.Економічні (2014 р):

Грошова одиниця — євро

ВВП - 22,518,954,839.6 $

Динаміка ВВП - -2.3 %

ВВП на душу населення - 26,370.0 $

Інфляція - -1.2%

прямі закордонні інвестиції - 861,137,243.6$ (2014), 2013 - 3,765,400,619.0$

Структура ВВП:

-Промисловість - 10.5%

-Послуги - 87.1%

-Сілька промисловість - 2.4%

Експорт - 55.4% від ВВП

Імпорт - 52.7% від ВВП

Економічна свобода = 7,52 (з 10)

Бюджет на 2015 рік передбачає доходи в розмірі 5,928 мільярда євро в порівнянні з 5,952 мільярда євро в 2014 році. Загальний обсяг видатків бюджету складе 6,662 мільярда євро в порівнянні з 6,622 мільярда в 2014 році, збільшившись на 0,6 відсотка.

Турзим

Сфера обслуговування, або послуг, - сектор, темпи розвитку якого є найшвидшими. В даний час дана сфера включає в себе туризм, транспорт і зв'язок, торгівлю, банківське обслуговування, страхування, аудит бухгалтерський облік, операції з нерухомістю, постачання продуктів, державну адміністрацію, бізнес-послуги та правове обслуговування.

Постійно підвищується роль Кіпру як регіонального центру послуг, а при існуючому величезному інформаційному потоці реалії сучасного способу життя і намічені плани сприяють сьогодні перетворенню острова також і в міжнародний інформаційний центр.

Дефіцит торгового балансу покривається за рахунок доходів від туризму, який з кінця 1980-х років став найбільшим джерелом валютних надходжень. На півдні країни туризм придбав величезне значення після того, як Туреччина ввела свої війська в північні райони і там було закрито багато готелі. У 1996 р на півдні Кіпру побували 2,5 млн. туристів, на півночі - близько 0,4 млн. (у тому числі близько 0,3 млн. - з Туреччини). У 2004 р 2 млрд. дол. склали надходження іноземної валюти в скарбницю держави від сфери туризму.

Банківські послуги

Важливим джерелом доходу служать банківські послуги і послуги з реєстрації підприємств з пільговим оподаткуванням (офшор). До кінця 1995р на Кіпрі було зареєстровано близько 20 тис. офшорних компаній, в даний час кількість таких компаній більш ніж подвоїлася. У їхніх офісах на острові працюють близько 5000 чоловік, в основному іноземці.

У Нікосії 24 лютого 2000р. відбулася конференція «Офшорний бізнес і процес вступу Кіпру до ЄС: проблеми та можливості», організована Інститутом професійних бухгалтерів і консультаційною компанією IMH. У ній взяли участь міністр фінансів Республіки Кіпр Т.Клірідіс, керівники провідних кіпрських бухгалтерських та аудиторських фірм, а також представники офшорного бізнесу. У ході конференції обговорювалися перспективи і наслідки гармонізації законодавства Республіки Кіпр в області оподаткування та фінансів зі стандартами, прийнятими в ЄС.

На той момент Республіці Кіпр як країні кандидатові на вступ до ЄС необхідно було внести значні поправки до чинного фінансове законодавство, а саме до законів «Про ПДВ», «Про акцизах» і «Про податок на прибуток».

Чинне на Кіпрі законодавство за непрямими податками визначає ставку ПДВ у розмірі 8% для оподатковуваних товарів і послуг. Існує достатньо широкий спектр товарів (наприклад: товари першої необхідності), реалізація яких взагалі не обкладається ПДВ, при цьому офшорні компанії мають ряд пільг при його численні.

Промисловість

За роки незалежності Кіпр добився великих успіхів в промисловому розвитку. На острові створена багатогалузева обробна промисловість, що виробляє якісну продукцію, яка користується попитом не тільки на внутрішньому ринку, а й на зовнішніх ринках. В даний час уряд робить кроки по впровадженню високих технологій у промисловість шляхом створення так званих "інкубаторів" і освіти науково-дослідного центру розвитку нових технологій.

Промисловість в основному представлена галузями, орієнтованими на експорт - швейної, трикотажної, взуттєвої, тютюнової. До основних її напрямками також відносяться: виробництво продуктів харчування, напоїв, виробів зі шкіри, металовиробів, продуктів хімії та виробів з пластика.

Зовнішньоекономічні зв’язки

Зовнішня торгівля для економіки Республіки Кіпр має особливе значення, тому країна, не маючи практично ніяких мінеральних ресурсів і не володіючи значною промисловістю, змушена задовольнити свої потреби за рахунок ввезення великої кількості товарів і сировини. Крім того, Кіпр історично і в силу свого географічного положення є пунктом транзиту товарів з країн Європи і ближнього Сходу.

Для всіх галузей промисловості і сільського господарства закупівля сировини і матеріалів з країн ЄС задовольняє потреби Кіпру на 66,3%. Імпорт металів і напівфабрикатів, в т.ч. кабелів і будматеріалів, з цих країн коливається від 62 до 74% від усієї кількості ввезених товарів цієї групи.

За рахунок країн ЄС покривалася потреба країни в машинах і устаткуванні на 65,3%, в машинах і механізмах для сільського господарства - на 77%, в верстатному устаткуванні, будівельних і гірських машинах - на 60%. Частка ввозяться з країн ЄС транспортних засобів декілька нижче (40,8%), що пояснюється значить. конкуренцією з боку японських і південнокорейських компаній. Однак і в цій групі товарів на країни ЄС припадає 69% всіх поставок спец. автомобілів.

Потреби в енергоресурсах, в основному, покриваються за рахунок країн Близького Сходу та Росії, а на країни ЄС припадає тільки 14,5% всіх поставок нафтопродуктів.

2.Соціальні показники:

Населення - 1,153,658

Приріст населення - +1% (щорічно)

Густота населення – 125 л/км

Урбанізація – 0.9%

Міграція - + 35,000 осіб

Релігія – Християнство але іслам сповідає близько 19% населення острова

Безробіття – 15,6%

Середня заробітня плата – 1946 євро (в чоловіків) , 1627 євро (у жінок)

Мінімальна заробітня плата – 840 євро, як і прожитковий мінімум

Середня тривалість життя – 80 років

Індекс людського розвитку – 0,845

Освіта та наука

Система народної освіти історично складалася з початку 19 століття окремо для грецької і турецької общин. З 1962 року введено обов'язкову початкову освіту для дітей у віці від 6 до 12 років. Навчання ведеться на рідній мові учня. Початкова школа 6-річна. Середня школа також шестирічна, складається з двох ступенів (по 3 роки кожна). Грецька середня школа - гімназія; 1-й ступінь має загальноосвітній характер, на другому ступені навчання відбувається поділ на гуманітарне, с / г та комерційне спрямування. Навчання в початковій школі і середніх школах 1-го ступеня безкоштовне. Є середньо спеціальні навчальні заклади, що працюють на базі 1-го ступеня середньої школи: технічний інститут, педагогічна академія, лісовий коледж та інші.

Крім грецьких шкіл тут існують англійські, французькі, італійські і арабські школи високого рівня як початкові, так і середні. На Кіпрі також є вищі вчені заклади, що знаходяться під контролем уряду і націлені на задоволення потреби в кваліфікованих кадрах в туристичній та промисловій сферах. Більше того, зростає кількість приватних середніх шкіл, коледжів та інститутів.

Багато приватних інститутів організовуються Великобританією, і американські інститути мають програми, які надають ступеня і професійно-орієнтовані іспити. Кіпріоти довели, що вони можуть бути прекрасними фахівцями і досягли високих стандартів у медицині, стоматології, юриспруденції, техніці і так далі. Кіпр знаходиться на третьому місці в світі за кількістю фахівців з вищою освітою на тисячу жителів, причому дві третини студентів навчаються поза Кіпру - в Греції, Великобританії та Ірландії, США та інших країнах.

Кіпр пов'язаний з усіма країнами і континентами фінансовими, комунікаційними, транспортними та освітніми зв'язками. Економіка Кіпру, орієнтована на сферу обслуговування, перетворила Кіпр на країну з розвиненою банківською системою, постійним припливом іноземних інвестицій і найдинамічнішою галуззю економіки - туризмом. Вища освіта - найважливіша сфера економіки Кіпру, до якої залучені тисячі студентів з усього світу.

Для того, щоб отримати вищу освіту на Кіпрі необхідно мати повну середню освіту і добре знати англійську мову. Якщо рівень знання мови недостатній, можна пройти курс англійської мови в коледжі перед тим, як почати навчання по вибраній спеціальності.

Кіпріоти завжди відрізнялися високою тягою до освіти. Навіть коли в країні не було власного університету (рішення про його організацію було прийнято тільки в одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять році), Кіпр був однією з країн з найбільш високим відсотком фахівців з університетською підготовкою. Вчитися їздили в Грецію, Туреччину, Англію, США та інші країни.

Навчання

Найпопулярніша спеціальність, яку отримують студенти з Кіпру - це управління в бізнесі. Друга за популярністю спеціальність у юнаків - це інженер з механіки, а у дівчат - учитель.

Зайнятість

Один з трьох працюючих на ринку праці зайнятий у сфері надання послуг.

Побут

Приблизно половина населення Кіпру живе в приватних домоволодіннях. 40% будинків обладнані центральним опаленням. Середня площа житлового будинку складає близько 140 м².

На кожні десять жителів зареєстровано сім автомобілів. Один з тисячі автомобілістів хоча б раз потрапляв у дорожню пригоду протягом року.

Найбільш ходовий колір автомобіля - білий.

Їжа

Статистичні дані показують, що середній житель споживає 58 кілограмів хліба, 88 літрів молока і 57 літрів пива в рік.

Мобільний зв'язок

Мобільний зв'язок дуже популярний на Кіпрі. На кожну тисячу жителів припадає одна тисяча двісті шістьдесят шість зареєстрованих абонентських номери.

Комп'ютерні технології та інтернет на Кіпрі

Станом на 2014 рік, кількість домогосподарств і компаній на Кіпрі використовують комп'ютерні технології становило 96,2%. Стаціонарний комп'ютер є у 95,5% сімей з дітьми та 63,2% бездітних сімей. Планшети Використовують 32,8% сімей, що в 1,5 рази більше в порівнянні з минулим роком. Кількість домоволодінь підключених до мережі інтернет зросла до 68,6% і переважна більшість користувачів використовують високошвидкісне з'єднання.

Один з п'яти чоловік використовують мережу для покупок подарунків і сувенірів до різних свят в онлайн-магазинах. Один з шести користується послугами інтернет-банкінгу і здійснює банківські операції через Інтернет. Молодь у віці 16-24 років активно користується соціальними мережами: чотири з п'яти молодих людей роблять це.

Подорожі

Хоча б раз на рік кіпріоти виїжджають за межі своєї країни. Хоча найчастіше подорожують і по острову, зупиняючись в різних готелях і апартаментах Кіпру.

Походи в театр кіно

За статистикою, не більше разу на рік на кожного жителя країни.

Побутові відходи

На Кіпрі існує проблема переробки побутових відходів. Умовний кіпріот виробляє близько 700 кг побутового сміття на рік, що приблизно на 100 кг більше, ніж у середньому по Європі. Левова частка побутового сміття потрапляє на міські смітники й утилізується звичним способом: шари сміття упереміж з шарами грунту утрамбовуються за допомогою важкої техніки. Зараз існує близько ста великих полігонів побутового сміття.  

3. Політичні показники:

Державний лад

Основу державного устрою незалежного Кіпру склали міжнародні угоди 1959 Конституція була прийнята парламентом острова 16 серпня 1960 р .. Кіпр є суверенною республікою. Державна система країни заснована на принципі етнічного дуалізму. Президентом є грек-кіпріот віце-президентом повинен бути турок-кіпріот; кожного повинна обирати відповідна община прямими виборами на 5-річний термін. Президент і віце-президент здійснюють виконавчу владу через формований ними Раду міністрів, обидва наділені правом вето.

Особливість конституції - забезпечення фіксованого кількісного представництва - 70% Греков і 30% турків - у всіх урядових органах.

Повноваження президента фактично істотно обмежені наданням віце-президентові права самостійного вето з найважливіших питань державної політики.

Вищий орган виконавчої влади - уряд - Рада Міністрів, очолюваний президентом і віце-президентом. У нього входять 11 міністерств (закордонних справ, фінансів, внутрішніх справ, оборони, освіти, комунікацій і суспільних робіт, торгівлі і промисловості, сільського господарства і природних ресурсів, праці та соціального забезпечення, охорони здоров'я, юстиції). Крім того, в Кабінет входять міністр при Президентові і заступник міністра внутрішніх справ. Виконавча влада, здійснювана Радою міністрів, розповсюджується на наступні сфери: управління і контроль за ним, керівництво загальною політикою, включаючи зовнішньополітичну діяльність, оборону і безпеку, координацію роботи всього державного апарату, підготовку бюджету перед внесенням його до Палати представників і т.д.

Війська

Надмірна мілітаризація острова, обумовлена присутністю на півночі Кіпру турецьких окупаційних військ і наявністю англ. військових баз, є однією із складових частин кіпрської проблеми.

Насиченість Кіпру збройними силами різних держав по відношенню до чисельності населення острова є однією з найвищих у світі.

У 2000р. на Кіпрі були наступні національні та іноземні НД та військові контингенти: 11 Армійський корпус ЗС Туреччини, 36 тис.чол.; Нац. гвардія Республіки Кіпр, 12,7 тис.чол.; Сили безпеки «Турецької республіки Сівши. Кіпру », 4,5 тис.чол.; військові бази Великобританії, 4,5 тис.чол.; військовий контингент Греції «ЕЛДІК», 3 тис.чол.; військовий контингент Туреччини «Турдік», 2,4 тис.чол, у складі 11 АК. НД ООН на Кіпрі, 1,3 тис.чол.

Сприйняття влади

Явка на вибори у Кіпрі, становить близько 80% , що є досить високим показником.

Політичні партії

У грецькій частині острова діють наступні політичні партії. Демократична партія (ДП або ДІКО) - заснована в липні 1976р. . Партія ліберально-центристська, виступаюча за демократичні свободи і провідну роль приватного підприємництва. Партія добивається виведення турецьких і грецьких військ з острова, возз'єднання Кіпру, надання йому міжнародних гарантій суверенітету і безпеки. Виступає за мирне врегулювання на основі резолюцій ООН по Кіпру. Лідер ДП Спірос Кіпріану був президентом Кіпру в 1977 - 1988 роках. На парламентських виборах у травні 2001 ДП зібрала 14,8% голосів і отримала 9 з 59 місць у Палаті представників. У лютому 2003 представник Менеджер Партії Тассос Пападопулос був обраний президентом Республіки Кіпр. Члени ДП увійшли до складу нового уряду країни.

Найбільша політична партія грецької громади - прогресивна партія трудового народу Кіпру (АКЕЛ). Утворена в квітні 1941 як спадкоємиця що існувала з 1926 р Комуністичної Партії Кіпру. У 1955 - 1959 рр. АКЕЛ працювала в підпіллі, в незалежній Республіці Кіпр була легалізована. Партія виступала проти орієнтації на західні країни, засуджувала НАТО і військову диктатуру 1967-1974 рр. в Греції. АКЕЛ висунула гасло незалежної, суверенної і територіально цілісного Кіпру, відкидала відділення турецької громади. Близький до АКЕЛ кандидат Георгіос Васіліу займав пост президента країни в 1988-1993 рр. У 1990 року по х АКЕЛ відійшла від марксистсько-ленінської ідеології і розглядає себе як соціалістична партія.

Рух соціал-демократів (КІСОС) - соціал-демократична партія, утворена на основі Єдиного демократичного союзу центру (ЄДСЦ). Була заснована в березні 1969 року м як лівоцентристська і орієнтувалася на Соціалістичний Інтернаціонал. Виступала за врегулювання кіпрського питання на основі резолюцій ООН, за єдиний, незалежний, суверенний і територіально цілісний Кіпр. Займала безкомпромісні позиції відносно автономістських і сепаратистських устремлінь турецької громади. З початку 2000-х років соціал-демократи Кіпру реорганізовані в КІСОС.

Консервативна партія Демократичний збір (КПДЗ) – заснован в травні 1976р Виступила за якнайшвидше вирішення кіпрської проблеми, зміцнення зв'язків із Заходом і на цій основі - за компроміс з турецькою громадою. КПДЗ тісно співпрацює з європейськими християнсько-демократичними партіями.

Крім цих основних політичних партій, діють: партія «Нові горизонти»; «Об'єднані демократи»; Бореться демократичний рух; Екологічний рух на захист навколишнього середовища.